Лекція №1 Тема: Категорійно-понятійний апарат з безпеки життєдіяльності, таксономія небезпек. Ризик як кількісна оцінка небезпек 



Сторінка5/9
Дата конвертації02.04.2017
Розмір1.53 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9

4. Режими захисту населення Захист приміщень від проникнення радіоактивних речовин.

Зони радіаційного забруднення місцевості при аваріях на РНО.Категорії зон радіоактивно забруднених територій внаслідок аварії на ЧАЕС

Режим радіаційного захисту – це регламентація дії людей в зонах радіаційного зараження по використанню засобів захисту в цілях максимального зменшення доз опромінення.

Режим радіаційного захисту передбачає цілеспрямоване використання захисних споруд та захисних властивостей промислових і житлових приміщень, а також обмеження перебування людей на відкритій місцевості.

Тривалість режиму радіаційного захисту залежить від рівня радіації; та захисних властивостей промислових і житлових будівль та захисних споруд.

Верховна Рада України ухвалила Закон, який визначає чотири зони радіоактивного забруднення.

Зони радіаційного забруднення при аваріях на РНО характеризуються щільністю забруднення місцевості радіонуклідами, і становлять:


  1. Зона періодичного радіаційного контролю (0,5 – 1 Кі/км2) У цій зоні:

  • Дозволено без обмеження збирання грибів, ягід, сіна, та лікарських рослин;

  • М’ясо і рибу, отримані при полюванні і рибальстві, обов’язково необхідно перевірити на вміст у них радіонуклідів;

  • Обмеження на утримання сільськогосподарської птиці і тварин не запроваджується.

  1. Зона посиленого радіаційного контролю (1 – 5 Кі/км2). У цій зоні:

  • Повинен бути обов’язковий дозиметричний контроль заготовлених грибів, ягід, сіна, та лікарських рослин;

  • У підсобних господарствах рекомендується проводити періодичний дозиметричний контроль кормів та м’ясних і молочних продуктів;

  1. Зона гарантованого добровільного відселення (5 – 15 Кі/км2). У цій зоні:

  • Заборонена заготівля грибів, ягід, сіна, та лікарських рослин;

  • Вводиться особливий режим сільського господарства:

  • обмеження обробки землі;

  • перехід с/г на вирощування технічних культур (льон та інше);

  • розвиток тваринництва, інтенсивне конярство, тощо;

  • випас худоби на пасовищах при висоті трави не менше 10 см

4. Зона відчуждження (більше 15 Кі/км2) – це територія, з якої проводиться негайна евакуація населення після аварії, і на якій не здійснюється ніяка господарська діяльність. Це дослідницький полігон для боротьби з наслідками ядерних катастроф.

Заходи захисту населення під час радіаційних аварій

Для захисту населення у випадку ускладнення радіаційної обстановки на АЕС передбачені тимчасові норми (режими захисту). У Законі України НР 15/98-ВР "Про захист людини від впливу іонізуючих випромінювань", прийнятому 14.01.1998 р., визначені заходи щодо укриття людей, тимчасової евакуації та йодної профілактики населення.



Тимчасові режими захисту населення при аварії на РНО

У випадку ускладнення радіаційної обстановки, при аварії на РНО, передбачено п’ять тимчасових режимів захисту населення.

Рішення на введення даних режимів приймають:


  • для населення – начальник ЦО міста, району, або сільської Ради, де проживає це населення;

  • для робітників та службовців – начальник ЦО об’єкта.

Зміст режимів захисту визначається експозиційною дозою опромінення:

режиму



Сила

експозиційної

дози (мР/годину)

Режимні заходи щодо захисту населення



1

0,1 – 0,3

  1. Укриття дітей, герметизація приміщень, укриття та упаковка продуктів харчування.

  2. Обмежене перебування на відкритому повітрі дорослих.

  3. Обладнання санітарних бар’єрів на входах у квартираах.

2

0,31 – 1,5

  1. Заходи першого режиму.

  2. Йодна профілактика дітей.

  3. Обмежене перебування на вулиці всього населення.

  4. Обладнання санітарних бар’єрів на сходах у будинки.

3

1,51 – 15

  1. Заходи попередніх режимів.

  2. Йодна профілактика всього населення.

  3. Часткова евакуація (дітей та вагітних жінок).

4

15,1 – 100

  1. Заходи перших трьох режимів.

  2. Евакуація всього населення окрім контингенту, задіяного в аварійно-рятувальних роботах

5

≥ 100

Повна евакуація населення


Заходи щодо укриття людейякщо протягом перших десяти діб сукупна доза опромінення може перевищити 5 мЗв (0,5 бер).

Тимчасова евакуація людейякщо протягом одного тижня ефективна доза опромінення може досягати 50 мЗв (5 бер).

Йодна профілактика застосовуєтьсяякщо очікувана поглинута доза опромінення щитовидної залози від накопичення в ній радіоактивного йоду може перевищити норму в 50 мГр (5 рад), що встановлені Міністерством охорони здоров’я.

Оповещення: Сирени і переривчаті гудки підприємств та транспортних засобів – це сигнал "Увага всім!". Необхідно негайно ввімкнути радіоприймач, телевізор; уважно слухати інформацію про надзвичайну ситуацію та інструкції про порядок дій. У разі одержання сигналу про аварію населення ховається в будинках, протирадіаційних укриттях або евакуюється. Якщо обставини змушують людей тимчасово залишатися на забрудненій місцевості, то необхідно: вжити заходів щодо зменшення проникнення радіаційних речовин у квартиру, щільно зачинити вікна і двері, щілини заклеїти. Підготувати запас питної води, набрати воду в ємності, що закриваються, підготувати засоби санітарної обробки (мильний розчин для обробки рук), перекрити крани. Не виходити з приміщення без крайньої потреби, час перебування на вулиці максимально обмежити; під час перебування на вулиці використовувати засоби індивідуального захисту (респіратори, плащі, головні убори, рукавиці, взуття). На забрудненій території не можна роздягатися, сідати на землю, курити, споживати їжу. Їжу можна споживати тільки в закритих приміщеннях, перед цим ретельно вимити руки і прополоскати рот 0,5% розчином харчової соди; не споживати харчові продукти і воду, якщо вони не пройшли дозиметричного контролю. Провести йодну профілактику.

Обсяг захисних заходів залежить від рівня радіації. Тому необхідно знати радіаційну обстановку.



Підготуватися до можливої евакуації означає підготувати документи (паспорт, військовий квиток, документи про освіту і спеціальність, свідоцтва про шлюб і народження дітей), цінності та гроші, речі першої потреби, необхідні ліки (обов’язково йодопрепарати), мінімум білизни та одягу, запас консервованих продуктів на 2-3 доби. Речі упакувати і покласти у найбільш захищеному від проникнення зовнішнього забруднення приміщені.

Дізнатися у місцевих органах державної влади та місцевого самоврядування про місце збору мешканців для евакуації. Від'єднати всі споживачі електричного струму від електромережі, вимкнути газ, джерела водопостачання.

Надати допомогу дітям, інвалідам та людям похилого віку. Вони підлягають евакуації в першу чергу.

Перед виходом з будинку узяти підготовлені речі, одягнути протигаз (респіратор, ватно-марлеву пов'язку), верхній одяг (плащ, пальто, накидку), гумові чоботи.



З прибуттям на нове місце перебування провести дезактивацію засобів захисту, одягу, взуття та санітарну обробку шкіри на спеціально обладнаному санітарно-обмивочному пункті або ж самостійно ( зняти верхній одяг і, ставши спиною проти вітру, витрусити його; повісити одяг на перекладину чи мотузку, віником або щіткою змести з нього радіоактивний пил та вимити водою; обробити відкриті ділянки шкіри водою або розчином з індивідуального протихімічного пакету

ІПП-8, який видається кожному. Для оброблення шкіри можна використовувати вату, марлю, рушник.



Слід дотримуватись таких правил:

- використовувати для харчування лише консервовані молоко і продукти, що зберігалися у

зачинених приміщеннях й не зазнали радіоактивного забруднення;

- не пити молоко від корів, які пасуться на забруднених пасовищах;

- не споживати овочі, які росли на забрудненому грунті;

- не пити воду з відкритих джерел та з мереж водопостачання після офіційного оголошення

радіаційної небезпеки; колодязі накрити плівкою або кришками;

- уникати тривалого перебування на забрудненій території, особливо на пильних дорогах та на

траві, не ходити до лісу, не збирати у лісі ягоди, гриби та квіти, не купатися у водоймах;

- у приміщеннях, що призначені для перебування людей, щодня робити вологе прибирання з мийними засобами;

- знімати взуття перед входом у приміщення, мити його водою або витирати вологою ганчіркою,

верхній одяг витрушувати та чистити вологою щіткою;

- у разі перебування на відкритій, забрудненій місцевості обов’язково використовувати засоби

захисту (особливо під час вітру);

- захищати органи дихання, шкіру, волосся. Засоби індивідуального захисту можна не

використовувати у приміщеннях, у тиху погоду без вітру та після дощу;

- по можливості користуватися індивідуальними засобами промислового виробництва для

захисту органів дихання і шкіри, фільтрувальним або ізольованим протигазом, респіратором типу

Р-2, У-2К, ватно-марлевою пов'язкою, протипиловою пов'язкою ПТМ-1 із тканини, у крайньому

разі – зволоженою марлевою пов'язкою, носовою хустинкою; спеціальним захисним одягом типу

ОЗК, Л-1, у крайньому разі – плащем з каптуром, накидкою, комбінезоном, гумовим взуттям і

рукавицями.



При дезактивації внутрішньої поверхні необхідно обмести стелю, стіни приміщень, столи, стільці, шафи щіткою (віником) і протерти зволоженою ганчіркою. М'які меблі, килими спочатку обробити пилососом, а потім зволоженою ганчіркою.

Матраци, ковдри, подушки добре вибити, старанно вимити столовий, чайний посуд і кухонне приладдя, користуючись при цьому ватно-марлевою пов'язкою.



Дезактивацію зовнішньої поверхні приміщень проводити водою, краще під тиском. При цьому необхідно добре закрити двері і вікна. Помити водою огорожу, доріжки, садові дерева і кущі, переорати присадибну ділянку і внести мінеральне добриво 0,3-0,5 кг на 1 кв. м, використовуючи при цьому плащ (спецодяг), гумові чоботи, рукавиці. Після дезактивації провести дозиметричний контроль і якщо рівень забруднення вище допустимих норм, усі заходи, крім оранки, повторити.

Санітарна обробка людей проводиться залежно від обстановки, ступеня забруднення людей, наявності часу санітарної обробки і може бути частковою або повною. Часткова проводиться постраждалим самостійно після виходу із зони радіаційного забруднення. Вона полягає у змиванні радіоактивних речовин з відкритих ділянок тіла (обличчя, рук, шиї), одягу, взуття. Спочатку проводять часткову дезактивацію одягу, взуття, засобів захисту, потім миють з милом відкриті ділянки шкіри. Прополіскують рот, горло розчином калію перманганату, після чого проводять дозиметричний контроль і в разі потреби здійснюють повну санітарну обробку, яка полягає в обмиванні всього тіла теплою водою з милом, обробленні слизових оболонок очей, носа, рота 2% розчином питної соди. Така обробка проводиться на стаціонарних або рухомих санітарних обмив очних пунктах (СОП), розгорнутих на базі лазень, санпропускників. Одночасно проводять дезактивацію одягу, білизни і взуття. Повну санобробку слід проводити не пізніше 2-3 год після зараження.

Літом для санобробки можна використовувати чисті відкриті водойми, ще краще – проточну воду. У домашніх умовах можна – ванну, душ.



Санобробка вважається закінченою, якщо радіаційний фон не перевищує допустимої норми.

Захист продуктів харчування і води. У домашніх умовах – зберігати у герметичній тарі або використовувати поліетиленову плівку, клейонку, папір.

Хліб, сухарі, кондитерські вироби загорнути у папір і скласти в металеві каструлі чи поліетиленові пакети. Цукор, борошно, крупу, макаронні вироби потрібно зберігати в пакетах із цільного паперу і складати їх в ящики, вистелені клейонкою або ін. плівковими матеріалами. Хороший захист продуктів забезпечують домашні холодильники. Масло і молоко краще зберігати в металевих або скляних банках, закритих кришками.

Можна використовувати погреби та ін. герметичні приміщення. Картоплю, капусту, моркву та ін. овочі на відкритій місцевості треба накривати соломою і засипати грунтом завтовшки 15-20 см або заривати в ями завглибшки 0,5 м і більше.

Для захисту води – термоси, графини, відра, бідони, ванни. Увесь посуд треба закривати кришками, а відра і ванни – щільними матеріалами. Необхідний запас води – 3-5 л на добу на одну особу. У містах і населених пунктах, де є система водопостачання по трубах, захист води гарантований.

У сільській місцевості колодязі мають бути добре закритими спеціальними кришками, за відсутності часу їх можна закрити брезентом, плівкою або пилонепроникною тканиною.

Захист від випромінювань в організаціях (підприємствах) працівників,

які працюють в умовах опромінювання

Захист часом полягає в тому, щоб обмежити час перебування в умовах опромінення та не допустити перевищення допустимої дози.

Захист відстанню грунтується на наступних фізичних засадах. Випромі­ню­вання точкового або локалізованого джерела поширюється у всі сторони рівно­мі­р­но, тобто є ізотропним. Звідси випливає, що інтенсивність випромінювання зменшується із збільшенням відстані до джерела за законом обернених квадратів.

Принцип екранування або поглинання грунтується на використанні процесів взаємодії фотонів із речовиною. Якщо задані тривалість роботи, активність джерела та відстань до нього, а потужність дози на робочому місці оператора виявляється вище допустимої , немає іншого шляху, крім того, як помістити між джерелом випромінювання та оператором захист із речовини, що поглинає радіацію.

Слід відзначити, що організм беззахисний у полі випромінювання. Існують механізми пострадіаційного відновлення живих структур. Тому до певних меж опромінення не викликає шкідливих змін у біологічних тканинах. Якщо допустимі границі перевищені, то необхідна підтримка організму (посилене харчування, вітаміни, фізична культура, сауна тощо). При змінах у кровотворенні застосовують переливання крові. При дозах, що загрожують життю (600 – 1000 бер) використовують пересадку кісткового мозку. При внутрішньому переопроміненні для поглинання або зв’язування радіонуклідів у сполуки, що перешкоджають їх відкладанню в органах людини, вводять сорбенти або речовини, які утворюють комплекси.

До технічних засобів захисту від іонізуючих випромінювань відносяться екрани різних конструкцій. У якості ЗІЗ застосовують халати, комбінезони, плівковий одяг, рукавиці, пневматичні костюми, респіратори, протигази. Для захисту очей застосовуються окуляри. Весь персонал повинен мати індивідуальні дозиметри.
Лекція № 3в: " Хімічна безпека"

План:

1. Класифікація небезпечних хімічних речовин за ступенем токсичності, здатності до горіння, впливом на організм людини, виробнича токсикологія. Характеристика класів небезпеки згідно із ступенем їхньої дії на організм людини.

2. Характеристика отруйних речовин..ГДК,

3. Характеристика класів небезпеки згідно із ступенем їхньої дії на організм людини.

4. Типологія аварій на хімічно-небезпечних об’єктах та вимоги до їхнього розміщення і розвитку. Захист приміщень від проникнення токсичних аерозолів. Організація дозиметричного й хімічного контролю.Правіла поведінки населення.

Актуальність: Без ґрунтовних знань основних класифікацій техногенних небезпек їх наслідків,типології (класифікації) аварій на ПНО неможливо попередити та захиститись. Характеристика класів небезпеки згідно із ступенем їхньої дії на організм людини, особливості забруднення місцевості, води, продовольства у разі виникнення аварій з викидом небезпечних речовин дає можливість правильно оцінити ситуацію.

Міжпредметний зв'язок : безпеку життєдіяльності можна закономірно розглядати як основу для численних спеціальних дисциплін, таких, наприклад, як "Основи екології","Основи охорони праці","ВМП","Охорона праці в медсестринстві"

Мета: забезпечити відповідні сучасним вимогам знання студентів про загальні закономірності виникнення і розвитку небезпек, надзвичайних ситуацій, в першу чергу техногенного характеру, їх властивості, можливий вплив на життя і здоров'я людини та сформувати необхідні в майбутній практичній діяльності спеціаліста уміння і навички для їх запобігання і ліквідації, захисту людей та навколишнього середовища.

1. Класифікація небезпечних хімічних речовин за ступенем токсичності, здатності до горіння, впливом на організм людини, виробнича токсикологія. Характеристика класів небезпеки згідно із ступенем їхньої дії на організм людини.

Невід'ємним компонентом сучасного виробництва та найважливішою складовою професійної діяльності у медичній сфері є використання найрізноманітніших хімічних речовин у вигляді сировини, основних та побічних виробів, а також побічних відходів, з якими постійно контактують працівники охорони здоров'я. Хімічні сполуки сприяють забрудненню повітряного середовища робочих зон, справляють несприятливий вплив на стан здоров'я та рівень працездатності.



Пил – це фізичний стан речовини, подрібненої на надзвичайно малі за розмірами часточки. Він справляє здебільшого не тільки механічний, а й негативний токсичний вплив на організм людини, що зумовлено його хімічним складом та хімічними властивостями.

Отже, виробничий пил – це тверді часточки розміром від кількох мікрометрів до міліметрів, що зависли у повітрі й повільно осідають. Таким чином, пил – це аерозоль, тобто дисперсна система, в якій дисперсною фазою є тверді часточки, а дисперсним середовищем – повітря.

Виробничий пил поділяють на види:

1. За походженням: органічний, неорганічний, змішаний.

Органічний пил може бути природним (тваринного або рослинного походження – з дерева, бавовни, шерсті та ін.) і штучним (пластмасовий, гумовий, зі смол, барвників та ін.).

Виділяють різновиди неорганічного пилу: мінеральний (кварцовий, силікатний, азбестовий та ін.) і металевий (цинковий, залізний, свинців та ін.).



До змішаних видів належить пил, який включає до своєї структури як органічні, так і неорганічні складові та утворюється переважно у металургійній промисловості і хімічному виробництві.

2. Залежно від способу утворення розрізняють аерозолі дезінтеграції та конденсації.

Аерозолі дезінтеграції утворюються внаслідок механічного подрібнення твердих речовин (буріння, розмелювання порід та ін.) або механічної обробки виробів (очистка литва, полірування та ін.).

Аерозолі конденсації є результатом термічних процесів, що полягають у випаровуванні твердих речовин (плавлення, електрозварювання та ін.) або охолодженні і конденсації парів металів та неметалів, насамперед пластичних мас. Саме такий пил є характерним для повітря стоматологічних кабінетів та приміщень техніків-лаборантів стоматологічних поліклінік.

3. Відповідно до ступеня дисперсності розрізняють: видимий (часточки розміром понад 10 мкм), мікроскопічний (часточки розміром від 0,25 до 10 мкм) та ультрамікроскопічний (часточки розміром до 0,25 мкм) пил.

Серед властивостей виробничого пилу з фізіолого-гігієнічних позицій найбільшого значення набувають: хімічний склад, форма часточок, розчинність, дисперсність, вибухонебезпечність, електричний заряд і радіоактивність. Вони визначають провідні біологічні ефекти впливу пилу на організм людини, до числа яких слід віднести: фіброгенний, токсичний, подразнювальний, алергенний, канцерогенний, радіоактивний, фотосенсибілізаційний.

Основні види пилової патології – пилові захворювання легень, є найтяжчими за перебігом та найпоширенішими у світі видами професійних захворювань.



Пневмоконіоз – це хронічне професійне пилове захворювання легень, яке характеризується розвитком фіброзних змін в їх структурі внаслідок тривалого інгаляційного впливу фіброгенонебезпечних виробничих аерозолів. За етіологічними ознаками та особливостями перебігу розрізняють наступні види пневмоконіозів:

Силікоз – пневмоконіоз, зумовлений вдиханням кварцового пилу, який містить вільний діоксин кремнію (силіцію), тобто кремнезем, та його модифікації у кристалічній формі: кварц, кристобаліт, тридиміт.

Силікатози (каоліном, антракоз, азбестоз, талькоз та ін.) – пневмоконіози, що розвиваються внаслідок вдихання пилу, який містить діоксин кремнію у зв’язаному стані з різними хімічними елементами та сполуками (Al, Mg, Fe, Ca та ін.).

Металоконіози (сидероз, баритоз, алюміноз та ін.) – пневмоконіози, які розвиваються внаслідок вдихання пилу таких металів, як Fe, Ba, Al, Mg та ін..

Пневмоконіози, зумовлені впливом змішаного пилу:

- зі значним вмістом вільного діоксину кремнію (понад 10%);

- з незначним вмістом вільного діоксину кремнію (до 10%).

Пневмоконіози, зумовлені впливом органічного пилу:

- рослинні: бісиноз (пил бавовни і льону), багасоз (пил цукрової тростини). "фермерські легені" (сільськогосподарський пил, якій містить мікроскопічні грибки, що з'явилися в результаті переробки лікарських рослин);

- синтетичні (пил пластичних мас).



Профілактика. Основою для проведення профілактичних заходів є гігієнічне нормування (ГДК). Так, ГДК вільного діоксину кремнію він від 1 до 2 мг /м куб.; для інших видів пилу ГДК у межах від 3 до 10 мг/ м куб.

Технологічні заходи в основі яких знаходяться адекватні зміни у технології виробництва: запровадження безвідходних технологій і технологій замкнутого циклу, автоматизація та механізація виробничих процесів, використання дистанційного управління та змінених технологій (заміна сухих процесів "мокрими", заміна порошкових продуктів брикетами, гранулами, пастами тощо).

Санітарно-технічні заходи передбачають забезпечення герметизації пило небезпечного обладнання, установлення потужної загальної та місцевої витяжної вентиляції тощо. Важливе місце посідає використання індивідуальних засобів захисту: протипилових респіраторів, захисних окулярів, спеціальних захисних протипилових костюмів.

Організаційні заходи спрямовані на раціональну організацію трудового процесу, а також на встановлення низки обмежень (до роботи у підземних умовах не допускають осіб віком до 20 років). Для гірників та ін. категорій працівників пилових виробництв встановлено такі пільги: скорочений робочий день, додаткова відпустка, вихід на пенсію за віком у 50 років.

Лікувально-профілактичні заходи передбачають проведення попередніх та періодичних медичних оглядів, а також підвищення реактивності організму (ультрафіолетове опромінення у фотаріях, дихальна гімнастика, лікувально-профілактичне харчування тощо). Абсолютним протипоказанням до прийняття на роботу, пов’язану із впливом пилу, є туберкульоз, хронічні захворювання дихальної та серцево-судинної систем, очей та шкіри.
1   2   3   4   5   6   7   8   9


База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка