Лекція №1 Предмет „Основи охорони праці, його зміст і задачі та зв’язок його з іншими предметами



Скачати 294.81 Kb.
Дата конвертації27.03.2017
Розмір294.81 Kb.
Лекція № 1


  1. Предмет „Основи охорони праці”, його зміст і задачі та зв’язок його з іншими предметами.

Небезпека - поняття стохастичне, випадкове, котре залежить від багатьох факторів. Вона може бути кількісно оцінена таким поняттям, як ризик.



Небезпека - це стан умов праці, коли людина з певним ступенем ймовірності підлягає дії небезпечних або шкідливих факторів.

Безпека - це стан умов праці, за якого з визначеною ймовірністю виключена небезпека, тобто можливість пошкодження здоров'я людини.

Безпека - головна мета охорони праці.

Отже, охорона праці - це засіб досягнення безпеки людини на виробництві шляхом усунення небезпечних і шкідливих факторів.

Охорона праці - це система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних та лікувально-профілактичних заходів і засобів, спрямованих на збереження здоров'я та працездатності людини в процесі праці.
Вперше ця дисципліна в учбовий процес була впроваджена в 1989 р. в Московському інституті залізничного транспорту. З 1999 р. у всіх вищих закладах освіти України при підготовці фахівців відповідних освітньо-кваліфікаційних рівнів проводиться вивчення нормативних дисциплін "Основи охорони праці" та "Охорона праці в галузі".

Основна мета навчальної дисципліни "Основи охорони праці" - формування системи теоретичних і прикладних знань з правових, економічних і організаційних питань створення безпечних умов праці, захисту людини на виробництві.

Виходячи із зазначеної мети, завданням дисципліни є вив­чення:


  • впливу виробничого середовища на людину;

  • методів аналізу і оцінювання стану охорони праці на підприємстві;

  • організаційних та економічних аспектів охорони праці;

* правової і нормативної бази охорони праці в Україні.

Предметом дисципліни є захист життя і здоров'я людини на виробництві.


Отже, забезпечення здорових, безпечних і високопродуктив­них умов праці є важливим фактором існування підприєм­ства в умовах ринкової конкуренції. Роботодавець повинен створювати безпечні умови праці, забезпечувати сприятливий

морально-психологічний клімат у трудовому колективі, що сприяє підвищенню продуктивності праці і поліпшенню якості продукції та послуг, здоров'ю працівників.

Вивчення факторів виробничого середовища, організаційно-технічних і санітарно-гігієнічних умов, у яких здійснюється тру­дова діяльність людини, а також системи правових заходів щодо виконання правил техніки безпеки, виробничої санітарії та охо­рони праці є предметом курсу «Основи охорони праці». Розгля­даючи «Основи охорони праці» як наукову дисципліну, слід за­значити, що вона виникла й сформувалася на стику наук про працю і людину.

Наука про охорону праці тісно пов'язана з іншими науками. Вона широко використовує найновіші досягнення науки і техніки, базується на теоретичних розробках з фізики, хімії, математики, електроніки, медицини, економіки тощо.

Для визначення на науковій основі методів і шляхів поліп­шення та оздоровлення умов праці на виробництві, забезпечення правильного ритму праці, режиму праці і відпочинку, необхідно враховувати вимоги психології й фізіології праці людини (ви­вчення працездатності людини, пов'язаної з втомою, нервовою напругою, монотонністю праці).

Умови праці як система елементів та факторів вивчаються, аналізуються, оцінюються в різних галузях науки. Це, передусім, такі наукові дисципліни, як техніка безпеки, технологія виробницт­ва, виробнича санітарія, фізіологія праці, охорона праці, технічна естетика, культура виробництва, організація ви­робництва та праці, гігієна праці, економіка праці, соціоекологія, управління виробництвом, безпека життєдіяльності та ін.

Комплексний підхід до охорони праці передбачає врахування організаційних, економічних, соціальних, психологічних, техніч­них, правових та інших аспектів управління в їх сукупності і вза­ємозв'язку.

Методологічною основою дисципліни є аналіз умов праці, технологічних процесів, виробничого обладнання, робочих місць, трудових операцій, організації виробництва з метою виявлення шкідливих і небезпечних факторів, виникнення можливих ава­рійних ситуацій та визначення заходів щодо поліпшення умов праці.

Головна мета дисципліни — надати майбутнім фахівцям знання основ охорони праці, реалізація яких на практиці сприя­тиме поліпшенню умов праці, підвищенню її продуктивності, за­побіганню професійним захворюванням, виробничому травматиз­му тощо.

Основним завданням охорони праці є гуманізація праці, під якою розуміють профілактику перевтоми, професійних захворю­вань, запобігання виробничому травматизму, підвищення змістовності праці, створювання умов для всебічного розвитку особис­тості. Завданнями охорони праці є також:



  • знаходження оптимальних співвідношень між різними фак­торами виробничого середовища;

  • впровадження норм гранично допустимих рівнів виробни­чих факторів, визначення ступеня шкідливості і небезпеки праці;

  • розробка та планування заходів щодо поліпшення умов праці;

  • забезпечення безпеки виконання робіт працівниками;

  • впровадження технічних засобів і заходів щодо боротьби з травматизмом і профзахворюваннями;

  • розробка методів оцінки соціальної та економічної ефектив­ності заходів з удосконалення умов і охорони праці.




  1. Основні терміни та означення основних понять в області охорони праці.


Охорона праці - система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профі­лактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження здоро­в'я і працездатності людини в процесі праці.
Виробнича санітарія - це система організаційних, гігієнічних і санітарно-технічних заходів та засобів запобігання впливу шкідливих виробничих чинників на працівників.
Гігієна праці - галузь практичної та наукової діяльності, що вивчає стан здоров'я працівників, зумовлений умовами праці, і на цій основі обґрунтовує заходи і засоби щодо збереження і зміцнення здоров'я працівників, профілактики несприятливого впливу умов праці.
Небезпечний (виробничий) чинник - це такий чинник, вплив якого на працівника в певних умовах призводить до травм, гост­рого отруєння, різкого погіршення здоров'я, або до смерті.
Шкідливий (виробничий) чинник - це такий чинник, вплив якого за певних умов може призвести до захворювання, зниження працездатності і (або) негативного впливу на здоров'я нащадків. Прим. Залежно від кількісної характеристики (рівня, концентрації тощо), тривалості впливу, шкідливий виробничий чинник може стати небезпечним.
Безпека - стан захищеності особи та суспільства від ризику за­знати шкоди.
Рівень безпеки - оцінка безпеки посиланням на прийнятий ризик.
Промислова безпека - безпека від аварій на виробничих об'єк­тах і наслідків цих аварій.
Небезпека - потенційне джерело шкоди.
Безпечні умови праці; безпека праці - стан умов праці, за яко­го вплив на працівника небезпечних і шкідливих виробничих чин­ників усунуто, або вплив шкідливих чинників не перевищує гра­нично допустимих значень.

Лекція №2
Тема: «Ідентифікація і вплив на людину негативних факторів виробничого середовища»

1. Основні стадії ідентифікації негативних виробничих факторів

Ідентифікація небезпечних та шкідливих виробничих факторів включає ряд стадій:



  1. Виявлення небезпечних та шкідливих факторів, визначення їх повної номенклатури;

  2. Оцінка впливу негативних факторів на людину, визначення допустимих рівнів впливу і величин приємливого ризику;

  3. Визначення (розрахункове або інструментальне) простірно-часових і кількісних характеристик негативних факторів;

  4. Встановлення причин виникнення небезпеки;

  5. Оцінка наслідків проявів небезпеки.

Головною і найбільш складною складової процесу ідентифікації виробничих небезпек є встановлення можливих причин прояви небезпеки. Повністю ідентифікувати небезпеку дуже важко. Причини деяких аварій і катастроф залишаються нез’ясованими довгий час.


Ідентифікація небезпек може бути різного рівня:

  • повною;

  • приблизною;

  • орієнтованою.

2. Класифікація небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища

Важливе значення на першій стадії ідентифікації небезпек має класифікацію небезпечних та шкідливих виробничих факторів (НБШВФ).

За впливом на людину НБШВФ поділяються на чотири групи:


  1. Фізичні;

  2. Хімічні;

  3. Біологічні;

  4. Психофізиологічні.

Небезпечні і шкідливі виробничі фактори можуть бути кла­сифіковані зализкою ознак. Основною ознакою є характер вза­ємодії з людиною. Зазначені фактори з точки зору дії на людину поділяються на:  активні,  пасивно-активні і  пасивні.

До активних факторів належать фактори, що містять в собі енергетичний ресурс. За видом, енергії ця група факторів поділяється на наступні підгрупи:



  • механічні фактори, що характеризуються кінетичною та потенційною енергією і механічним впливом на людину;

  • термічні фактори, що характеризуються тепловою енергією та аномальною температурою;

  • електричні фактори;

  • електромагнітні фактори;

  • хімічні фактори;

- біологічні фактори.

До пасивно-активних належать фактори, які активізуються за рахунок енергії, носієм котрої є людина (гострі нерухомі елементи, нерівні або з малим тертям поверхні, по яких пере­сувається людина та машина в процесі діяльності, ухили та підйоми).

До пасивних належать фактори, що діють посеред-ковано, побіжно (корозія, накип, недостатня міцність конструкцій, під­вищене навантаження на облад-нання). Проявами цих фак торів є руйнування, вибухи та інші види аварій.

За можливим характером впливу на людину фактори по­діляються на * прості (електричний струм, підвищена забру­дненість повітря тощо), * похідні, які викликаються вза­ємодією простих факторів (вибухи, пожежі).

За наслідками розрізняють фактори, котрі викликають  вто­му людини (нервово-психічне та фізичне перевантаження),  зах­ворювання (загальні та професійні), травматизм,  аварії,  пожежі.

За збитком розрізняють фактори, котрі завдають соціальний збиток (погіршують здоров'я, знижують тривалість життя, перешкоджають гармонійному розвитку особи тощо), економічний збиток (зниження продуктив-ності праці, невиходи на роботу, оплата листків тимчасової непрацездат­ності).

Важливим поняттям в охороні праці є поняття про небез­печну ситуацію. Умови, за яких складається можливість дії на людину шкідливих і небезпечних факторів, визначають не­безпечну ситуацію (небезпечний момент). Небезпечна ситуація пов'язана з просторовим і часовим суміщенням людини і не­безпечної зони. Для характеристики небезпечних моментів і не­безпечних ситуацій вводяться часовий та імовірнісний параметри.

Часовий параметр - цє можливий або фактичний час існуваіиія небезпечної ситуації.

На виникнення нещасних випадків, крім наявності на ро­бочому місці небезпечних або шкідливих факторів, впливає можливість виникнення екстремальної небезпечної ситуації, пов'язаної з порушенням ритму праці. Більшість нещасних випадків виникає не за стабільного виробничого процесу, а за порушень нормального ритму праці. Ступінь фізіологічних і психологічних змін у людини в екстремальній ситуації за­лежить від зовнішніх умов, характеру небезпечного фактора, нервово-психологічного й емоційного стану робітника.

Екстремальна дія - раптова шкідлива дія техногенних факторів, які загрожують життю і здоров'ю працівників.

Небезпечні і шкідливі виробничі фактори на підприємствах виникають за порушення вимог охорони праці у виробничих приміщеннях. Наприклад, у приміщеннях АТС, телеграфів утворюється інтенсивний шум, котрий негативно впливає на органи слуху, на нервову систему, викликає головний біль, запаморочення та безсоння, змінює кров'яний тиск, знижує працездатність та збільшує кількість помилок під час роботи. Шум послаблює увагу та може стати причиною виробничого травматизму.

Фізичні навантаження пов'язані з відсутністю механізації та автоматизації технологічних процесів і з виконанням робіт вручну.

Нервово-психічні навантаження спричинює переробка великої кількості інформації, і стосуються вони операторів пультів управління за порушення режиму праці і відпочинку.

Оздоровчі заходи повинні бути спрямовані на боротьбу з підвищеною запиленністю і загазованістю повітря, вібрацією, шумом, на нормалізацію мікроклімату і фізичних навантажень, усунення інших небезпечних і шкідливих виробничих факторів.

Конкретні умови праці, як правило, характеризуються сукупністю негативних факторів і розрізняються рівнем шкідливих і різиком небезпечних факторів.

До найбільш небезпечних робіт на промислових підприємствах можна віднести:



  • монтаж і демонтаж важкого обладнання;

  • транспортування болонів зі здавленим газом, ємністю з кислотами, щелочами, изотопними метелами та іншими небезпечними речовинами;

  • ремонтно-будівельні і монтажні роботи на висоті, а також на даху;

  • ремонтні та профілактичні роботи на електроустановах і електромережах, що знаходяться під напругою;

  • земельні роботи у зоні розташування електромережі;

  • роботи у колодязях, тонелях, траншеях, димоходах, плавильних та нагрівальних пічах, бункерах, шахтах, камерах;

  • монтаж, демонтаж і ремонт піднімальних кранів;

  • пневматичне випробування сосудов та ємкостей під тиском, а також ряд інших робіт.

До найбільш шкідливих можно віднести роботи, пов’язані з використанням шкідливих речовин і з використанням різних видів випромінювання.

Наприклад, к подібним роботам відносять:


  1. Роботи, в технологічном процесі яких застосовується вібрація (робота з відбійними молотками, перфораторами, робота на вибивничих рішітках та ін.);

  2. Роботи у гальваничних і травильних цехах та відділках;

  3. Роботи на металургійних та хімічних підприємствах, вугільних та уранових шахтах;

  4. Роботи з використанням джерел іонізіруючих виробництвах.


Лекція №3

Тема: «Види та умови трудової діяльності людини»

Трудову діяльність можна насамперед розділити на фізичну і розумову працю.

Фізична праця характеризується насамперед підвищеним м'язовим на­вантаженням на опорно-руховий апарат і його функціональні системи - сер­цево-судинну, нервово-м'язову, дихальну.

Розумова праця зв'язана з прийомом і переробкою інформації і вимагає напруги уваги, пам'яті, активізації процесів мислення, зв'язаних з підвищеним емоційним навантаженням. Для розумової праці характерне зниження рухової активності - гіпокінезія. При тривалій розумовій праці - погіршується увага, пам'ять і функції сприйняття навколишнього середови­ща.



Різновиди фізичної праці.

  1. Ручна праця: вимагає значну м'язову активность і великі енергетичні витрати.

  2. Механізована праця: вимагає менших витрат енергії і м'язових на­вантажень. Однак характеризується більшою швидкістю і монотонністю
    рухів людини, і приводить до швидкої стомлюваності.

  3. Праця на конвеєрі: характеризується ще більшою швидкістю й одноманітністю рухів, це вимагає великої нервової напруги і приводить до швидкого нервового виснаження й утоми.

4. На напівавтоматичному й автоматичному виробництві: витрати енергії і напруженості праці менше, ніж на конвеєрному, тому що робота полягає в періодичному обслуговуванні механізмів.

Форми інтелектуальної (розумової) праці різноманітні:



  • операторська;

  • управлінська;

  • творча;

  • праця викладачів, лікарів, учнів.

Праця учнів характеризується напругою основних психічних функцій -пам'яті, уваги, наявністю стресових ситуацій, зв'язаних з контрольними робо­тами, іспитами, заліками.

Найбільш складна форма розумової діяльності - творча праця (праця науковців , конструкторів, письменників, композиторів, художників), що приводить до підвищення кров'яного тиску, зміні електрокардіограми, підвищенню температури тіла.

Фактори трудового процесу, що характеризують вагу фізичної праці, - це в основному м'язові зусилля і витрати енергії: фізичне динамічне навантаження, маса що піднімається і переміщуваного вантажу, стереотипні робочі рухи, статичне навантаження, робочі пози, нахили корпуса, переміщення в просторі.

Фактори трудового процесу, що характеризують напруженість праці, - це емоційне й інтелектуальне навантаження, навантаження на аналізатори людини (слуховий, зоровий), монотонність навантажень, режим роботи.

Праця по ступеню ваги трудового процесу розділяється на наступні класи:


  1. легкий - оптимальні по фізичному навантаженню умови праці (маса що піднімаються і переміщуваних ваг для чоловіків - до 15 кг, а для жінок - до 5 кг);

  2. середньої ваги - припустимі умови праці (для чоловіків - до 30 кг, а для жінок -до 10 кг);

  3. важкий трьох ступенів - шкідливі умови праці (для чоловіків більш 30 кг).

Праця по ступеню напруженості трудового процесу підрозділяється на наступні класи:

  1. оптимальний - напруженість праці легкого ступеня;

  2. припустимий - напруженість праці середнього ступеня;

  3. граничний - напруженість праці тяжкого (3) ступеня.

Наприклад, праця авіадиспетчера вимагає великого інтелектуального навантаження, зв'язаної зі сприйняттям сигналів з наступною комплексною оцінкою взаємозалежних параметрів умовах дефіциту часу і при підвищеній відповідальності за кінцевий результат. Праця характеризується великою тривалістю зосередженого спостереження за екраном; високий емоційним навантаженням у зв'язку з дуже великою відповідальністю і значущістю по­милки для життя великого числа людей. За цими показниками його праця можна віднести до напруженої праці третього ступеня.

Праця учнів середніх спеціальних навчальних закладів вимагає рішення простих задач за відомими правилами й алгоритмам, сприйняття інформації з наступним виконанням завдань, тривалого зосередження спо­стереження. За цими критеріями їхня праця можна по напруженості віднести до легкого або середнього ступеня.

Таким чином, фізична праця класифікується по вазі праці, розумова - по напруженості.

Здоров'я людини в значній мірі залежить не тільки від характеристик трудового процесу - ваги і напруженості, але і від факторів середовища, у якій здійснюється трудовий процес.

Параметрами виробничого середовища, що впливають на стан здоров'я людини, є наступні фактори:

1) фізичні фактори - кліматичні параметри (температура, вологість, рухливість повітря), електромагнітні випромінювання різного хвильового діапазону ультрафіолетове, видиме, інфрачервоне, теп­лове, лазерне, мікрохвильове, радіочастотне, низькочастотне, ста­тичне, електричні і магнітне поля, що іонізують і радіаційні випромінювання, шум, вібрація, ультразвук, пил, освітленість (її відсутність і недостатня освітленість));



  1. хімічні фактори - шкідливі речовини, у тому числі біологічної при­ роди (антибіотики, вітаміни, гормони, ферменти);

  2. біологічні фактори - патогенні мікроорганізми, макроорганізми, білкові препарати.

По факторах виробничого середовища умови праці класифікуються на чотири класи:

  1. клас - оптимальні умови праці - умови, при яких зберігається не тільки здоров'я працюючих, але і створюються умови для високої працездатності;

  2. клас - припустимі умови праці - характеризуються такими рівнями факторів середовища, що не перевищують установлених гігієнічними нормативними для робочих місць, при цьому можливі зміни функціонального ста­ну організму проходять за час перерв на відпочинок або до початку наступної зміни інеї роблять несприятливого впливу на стан здоров'я працюючих;

  3. клас - шкідливі умови праці - характеризуються наявністю факторів, що перевищують гігієнічні нормативи і роблять вплив на організм працюю­чих;

  4. клас - небезпечні (екстремальні) умови праці - характеризуються та­кими рівнями шкідливих виробничих факторів, вплив яких протягом робочої зміни створює загрозу життю, високий ризик важких форм гострих професійних захворювань.

Шкідливі умови праці підрозділяються на 4 ступені шкідливості:

I ступінь - виникає ризик розвитку захворювання;

II ступінь - поява початкових ознак професійних захворювань;


  1. ступінь - розвивається професійне захворювання в легких формах;

  2. ступінь - високий рівень професійної захворюваності з тимчасовою втратою працездатності.

До небезпечним (екстремальним) умовам праці можна віднести працю пожежних рятувальників, ліквідаторів аварії на Чорнобильської АЕС.

При виборі професії людина повинна враховувати всі обставини, зв'язані з майбутньою трудовою діяльністю, уміти правильно співвідносити стан свого здоров'я і негативні фактори професії. Це дозволить йому на більший термін зберегти свої життєві сили і, у кінцевому рахунку, домогти­ся великих успіхів у житті і кар'єрі.


ЛЕКЦІЯ №4

ТЕМА: "Електричний струм як чинник небезпеки"
1. Основними параметрами електричного струму є частота електричного струму f (Гц), електрична напруга в мережі V (В), сила електричного струму I (А). З точки зору електробезпеки важливе значення має тип електромержі. В теперішній час найбільш розповсюджені наступні типи електричних мереж:

  1. чотирьох провідні електромережі з глибоко заземленою нейтральною кранкою. Три проводи в сіті є фазними проводами, а один нейтральний працюючий провід.
    Нейтральна кранка сіті і працюючий нейтральний провід мають з’єднання з землею (заземлені). Ці сіті розповсюджені як в промисловості, так і в побутових електромережах.

  2. Трьох провідникові електромережі з ізольованим заземленням. В цих мережах є три різних проводи, відсутній нульовий робочий провід , а нейтральна кранка ізольована від землі. Ці мережі знайшли найменш широке розповсюдження використовуєтеся в промисловості та техніці для електропостачання спеціальних технічних пристроїв і технологічних процесів.

Джерела електронебезпеки

Електрострум широко розповсюджується в промисловості, техніці; побуті. на транспорті, Пристрої, машини, технологічні обладнання та прибори, які використовують для своєї праці електричний струм можуть являтися джерелами небезпеки. Ураження електричним струмом може трапитися при доторканні до струмоведучої частини, розташованій під напругою; відключеним струмоведучим частинами, на яких залишився заряд; електричною дутою, виникаючій при наближенні людини до частини високовольтних частин установок, розташованих під напругою. на недопустимо малій відстані.



2. Аналіз нещасних випадків свідчить про те, що кількість травм, викликаних дією струму, порівняно невелика і складає 0,5 -1% від загальної кількості нещасних випадків. Але треба сказати що із загальної кількості нещасних випадків зі смертним кінцем на виробництві 20-40% трапляється внаслідок ураженням електричним струмом, що більше ніж внаслідок дії інших причин.

Різновид впливу електричного струму на організм людини приводить до електротравм, які умовно поділяються на два види:



  1. місцеві електротравми, які викликають місцеві ушкодження організму;

  2. загальні електротравми(електричні удари), коли уражається весь організм внаслідок порушення нормальної діяльності життєво важливих органів та систем.

Згідно статистичних даних розподілення нещасних випадків внаслідок дії електричного струму в промисловості по видам травм має наступний вид:

  • Місцеві електротравми - 20%;

  • електричні удари 25%;

  • змішані - 55%.

Місцева електротравма яскраво виражене

порушення цілісності тіла тканин, в тому числі кісток, викликана дією електроструму чи електродуги. Частіше за все це поверхові пошкодження. тобто пошкодження шкіри, а інколи інших м'яких тканин, зв'язок і кісток. Місцеві електротравми лікуються і працездатність потерпілого відновлюється повністю або частково. Але при тяжких опіках людина помирає.



Електричні удари це збудження живих тканин організму електрострумом. яке розповсюджується судорожним скороченням м’язів. В залежності від тяжкості ураження електричні удари можна умовно поділити на чотири ступеня:

1ст. судорожні скорочення м’язів, які супроводжуються сильним ледве переносимим болем без втрат свідомості.

2ст. - судорожне скорочення м’язів з втратою свідомості, але зі збереженням дихання і роботи серця.

Зст. втрата свідомості і порушення серцевої діяльності чи дихання,

4ст. -- клінічна смерть, тобто зупинка роботи серця і легень.
Параметри, що визначають тяжкість ураження

електрострумом

Основними факторами, визначаючими ступінь ураження електрострумом є :сила струму, протікаючи через людину; час дії: шлях протікання.

Шляхи протікання струму. Небезпечні ураження електрострумом залежить від шляху протікання струму через тіло людини, так як шлях визначає долю загального струму, який проходить через серце. Найбільш небезпечний шлях «права рука ноги". Потім за ступенями зниження небезпеки йдуть: .,ліва рука ноги", „рука рука", «.ноги ноги".

Час дії електроструму. Чим довше протікає струм через людину, тим він небезпечніше. Крім того, з витіком часу зростають негативні наслідки дії струму на організм.

Частота струму. Найбільш небезпечний струм промислової частоти 50 Гц. 3і зростанням сили струму небезпека ураження збільшується. Розрізняють три критерії дії електроструму на людину.

1)Пороговий відчутний струм (відчуття подразнення, легке покачування) 0,5-1,5 мА при змінному струмі і 5,7 мА при постійному струмі (широко використовується в промисловості та побуті).

2)Пороговий відпускаючий (струм, який викликає при проходженні через тіло людини нездолані судорожні скорочення м'язів руки, якою зажатий провідник) 10- 15 мА при змінному струмі і 50-80 мА при постійному струмі;

3)Пороговий фібриляціонний струм 100 мА при змінному струмі і З00 мА при постійному струмі (неритмічні скорочення серця, воно перестає працювати як насос, що перекачує кров).


3. Приміщення для безпеки ураження електрострумом бувають:

  1. Приміщення з підвищеною небезпекою;

  2. Особливо небезпечні приміщення:

  3. Приміщення без підвищеної небезпеки.

Приміщення з підвищеною небезпекою

характеризуються наявністю в них одної із слідуючих умов, створюючих підвищену небезпеку; сирості (відносна вологість повітря перевищує 75%). високої температури (температура повітря перевищує 35*С), струмопровідного пилу (вугільної, металевої).



Особливо небезпечні приміщення

Характеризуються наявністю високої відносності вологості повітря ( 100% ) чи хімічно активного середовища, чи одночасної наявності обох умов.



Приміщення без підвищеної небезпеки. Це приміщення, в яких відсутні всі зазначенні вище умови. Небезпека ураження струмом існує всюди, де використовуються електроустановки. Тому приміщення без підвищеної небезпеки не можна назвати безпечними.

4. Перша допомога складається з двох етапів: визволення потерпілого від дії струму і надання йому першої допомоги.

При визволення людини від дії струму необхідно вимкнути рубильник , щоб не надходив струм, а якщо він розташований далеко, то провід перерубати сокирою з дерев'яною ручкою.

Міри першої допомоги залежать від самопочуття потерпілого. Якщо він у свідомості і до цього доволі довгий час знаходився під дією струму, йому необхідно забезпечити повний спокій до прибуття лікаря.

При відсутності СВІДОМОСТІ, але збереження дихання, необхідно потерпілого рівно і зручно покласти на м'яку поверхню, розтягнути пояс, одяг і забезпечити приток свіжого повітря. Слід дати понюхати нашатирний спирт, побризкати водою, розтирати і розігрівати тіло. При відсутності при знаків життя дихання, серцебиття, пульсу до прибуття лікаря робити штучне дихання і масаж серця.


ЛЕКЦІЯ №5

ТЕМА: "Небезпечні чинники комплексного характеру"
1. Горінням називається швидкопротікаюче хімічне перетворення речовин, що супроводжуються виділенням великої кількості теплоти і зазвичай ярким полум'ям.

Горіння буває повне і неповне. Повне горіння протікає при достатній кількості кисню і продуктів реакції води, діоксиду сірки та вуглецю, азоту, які нездатні до подальшого окислення. Якщо кисню недостатньо для окислення (14-15%), виникає неповне горіння. При подальшому зменшені вмісту кисню горіння припиняється. Для виникнення і розвитку процесу горіння зазвичай необхідні пальне, окислювач і джерело загорання. Горіння припиняється, якщо порушити будь-які з цих умов.

В залежності від швидкості процесу, горіння може виникнути у формі власно горіння, вибуху і детонації.

Нормальною швидкістю горіння називається швидкість переміщення полум'я по нерухомій суміші вздовж нормалі до її поверхні.



Вибух - швидке перетворення речовини у вибухове горіння, що супроводжується виділенням енергії та утворенням стиснутих газів.

Детонація - горіння, яке розповсюджується зі швидкістю, що перевищує швидкість звуку (тисячі метрів за секунду).

Горіння буває галогенним і гетерогенним. При галогенному горінні всі реагуючі речовини мають однаковий агрегатний стан, наприклад, газоподібний. Гетерогенне вихідні речовини знаходяться в різний агрегатний станах.



Пожежею називається безконтрольне горіння за межами спеціального осередку, що наносить матеріальний збиток. Пожежа характеризується утворенням небезпечних чинників, що впливають на людей, якими є:

  1. відкритий вогонь та іскри;

  2. підвищена температура повітря;

  3. токсичні продукти горіння;

  4. дим;

  5. занижена концентрація кисню;

  6. обрушення та ушкодження будівель і споруд;


2. Причиною вибуху або пожежі на виробництві може бути наявність в приміщені горючого пилу та волокон. Взагалі, причин виникнення джерел запалювання в виробничих умовах дуже багато. Джерелами відкритого вогню являються технологічні нагрівальні печі, різноманітні реактори, установки для паління відходів, апарати для газової різки та зварки металів. Дуже розповсюдженими джерелами пожеж являється куріння в недозволених місцях.

На основі статистичних даних можна зробити висновок, що основними причинами пожеж на виробництві є:



  • необережна поведінка з вогнем;

  • незадовільний стан електротехнічних споруд і порушення правил їх монтажу та експлуатації;

  • порушення режимів технологічних процесів;
    - невправність отеплювальних пристроїв і порушення правил їх експлуатації;

- невиконання вимог нормативних документів з питань пожежної безпеки.
3. Герметизовані системи, в яких під тиском знаходяться стиснуті гази ті рідини (нерідко токсичні, пожежовибуховонебезпечні або які мають високу температуру), широко застосовуються в сучасному виробництві. Такі системи являються джерелами небезпеки і тому при к проектуванні, виготовленні, експлуатації ті ремонті повинні строго дотримуватися установлені правила і норми.

Причини виникнення небезпеки герметичних систем.

Основними причинами порушення або розгерметизації систем підвищеного тиску являються:



  1. зовнішні механічні ді.

  2. зниження механічної пружності.

  3. порушення технологічного режиму.

  4. конструкторські помилки;

  5. зміна стану герметичної середи;

  6. несправності в контрольно-вимірювальних і

запобіжних спорудах;

7) помилки обслуговуючого персоналу;



Небезпеки, що виникають при порушені герметичності

  1. отримання опіків під цією високих або, навпаки, низьких температур (термічні опіки) і через агресивність середовища (хімічні опіки);

  2. травматична, зв'язана з високим тиском газу в системі;

  3. радіаційна, що виникає при використані в спорудах в якості теплоносія рідких радіоактивних металів;

4. Електростатичні заряди виникають на поверхнях деяких матеріалів, як рідких, так і твердих, в результаті складного процесу контактної електризації. Електризація виникає при терті двох діелектричних або діелектричного і провідного матеріалу, якщо останній ізольований.

Електростатичні заряди утворюються на кузові автомобіля, що рухається в суху погоду, якщо резина коліс має добрі ізоліруючі властивості. В результаті між кузовом і землею виникає електрична напруга, яка може досягнути 10 кВ і привести до виникнення іскри при виході людини з автомобіля розряд через людину на землю.

Небезпечні та шкідливі чинники статичного електроструму

При утворенні заряду з великим електричним потенціалом навколо них утворюється електричне поле підвищеної пружності. Встановлено, що електричне поле підвищеної пружності шкідливе для людини. При довгому перебуванні людини в такому полі спостерігаються функціональні зміни в центральній нервовій системі, серцево-судинної та інших системах. Для людини характерна підвищена втомленість, сонливість, зниження уваги, швидкості реакцій зору.

Найбільша небезпека електричних зарядів заключається в тому, що іскровий розряд може володіти енергією, достатньою для запалення горючої або вибухонебезпечної суміші.

ЛЕКЦІЯ №6

Що таке шкідливі та небезпечні виробничі чинники?
Залежно від часу дії та інтенсивності виробничі чинники можуть бути небезпечними або шкідливими. У разі миттєвої дії чинник стає небезпечним, а при тривалому впливі він є шкідливим.

Небезпечним називають виробничий чинник, дія якого на організм працюючого у відповідних умовах може призводити до травм або іншого раптового, різкого погіршення стану здоров’я.

Шкідливим називається виробничий чинник, дія якого на організм працюючого може призводити у певних умовах до захворювання чи зниження рівня працездатності.

Згідно з державним стандартом шкідливі і небезпечні чинники за природою їх впливу поділяються на фізичні, хімічні, біологічні та психофізіологічні.


Що належить до фізичних чинників виробничого середовища?

До фізичних небезпечних і шкідливих чинників належать:



  • рухомі машини та механізми, незахищені рухомі елементи обладнання, рухомі заготовки, конструкції, що рухаються або обвалюються; високий рівень запиленості і загазованості повітря;

  • підвищена або низька температура повітря, поверхонь обладнання, вологість повітря, тиск повітря або швидкість руху повітря;

  • підвищений рівень шуму або вібрації, ультразвуку та іонізуючого випромінювання;

  • небезпечний рівень напруги в електричній мережі, замикання якої може відбутися через тіло людини, підвищений рівень статичного струму, підвищена напруженість електричного або магнітного полів;




  • відсутнє або недосконале природне освітлення, недостатня освітленість робочої зони, підвищена яскравість світла, відсутність контрасту між фоном та об’єктом розрізнення, блиск, підвищена пульсація світлового потоку, підвищений рівень ультрафіолетового або інфрачервоного випромінювання;

  • гострі краї, зазубреність і шорсткість поверхонь, заготовок, інструментів та обладнання;

  • розташування робочого місця на значній висоті відносно поверхні землі або підлоги;

  • невагомість.

Як характеризуються хімічні чинники виробничого середовища?

Хімічні небезпечні й шкідливі виробничі чинники поділяються:

а) за характером впливу на органом людини на:


  • подразнюючі;

  • токсичні;

  • сенсибілізуючі;

  • канцерогенні;

  • мутагенні;

  • такі, що впливають на репродуктивну функцію.

б) за шляхами проникнення в організм людини вони бувають такими, що діють через:



  • органи дихання;

  • шлунково-кишковий тракт;

  • шкіряні покрови і слизові оболонки.


Що належить до біологічних шкідливих і небезпечних виробничих чинників?

Біологічні небезпечні і шкідливі виробничі чинники включають біологічні об’єкти, дія яких на організм працюючих може призвести до травм або захворювання. До біологічних чинників належать:

а) макроорганізми (рослини і тварини);

б) мікроорганізми (бактерії, віруси, спірохети, грибки, коки, бацили і т. ін.).



Що належить до психофізіологічних виробничих чинників?

До психофізіологічних небезпечних і шкідливих чинників належать:

а) фізичні перенавантаження (статичні і динамічні);

б) нервово-психічні перенавантаження (розумові, емоційні, монотонність або інтенсивність у роботі та ін.).


Що називається травмою?

Травма (грец. trauma - пошкодження, рана) - це порушення анатомічної цілісності організму або його функцій унаслідок раптової короткочасної дії будь-якого зовнішнього чинника (механічного, хімічного, термічного та ін.) у результаті чого настає тимчасова або постійна втрата працездатності.

Що таке травматизм та нещасний випадок?

Травматизм - сукупність травм, які повторюються у тих чи інших конкретних контингентів населення відповідно до виробничих, побутових, спортивних, воєнних та інших обставин. Залежно від того, за яких обставин виникають травми у людей, розрізняють травматизм виробничий, невиробничий, побутовий, спортивний і т. ін.

Збіг обставин, за яких можливе травмування працюючих, розглядається як небезпечна подія. Якщо при цьому відбувається травмування організму, то така подія розглядається як нещасний випадок



Нещасним випадком називається випадок з працюючим під час виконання трудових обов’язків під дією небезпечного виробничого чинника. Характерною рисою нещасних випадків є раптовість і короткочасність їх виникнення.
Як поділяються травми за важкістю пошкоджень?

За характером пошкоджень травми бувають легкі, тяжкі й смертельні. Ступінь тяжкості нещасного випадку встановлюють лікарі лікувальних закладів, де потерпілі перебувають на лікуванні.

Легким називається нещасний випадок, що призводить до незначної втрати працездатності, яка відновлюється без суттєвих змін у стані здоров’я потерпілого.

Тяжким називається випадок, який призвів до довгострокової втрати працездатності й закінчився переходом потерпілого на тимчасову чи постійну інвалідність.

Наслідком нещасного випадку може настати смерть потерпілого або гостре захворювання, яке також може призвести до смертельного випадку.

Ураження організму може бути гострим, що виникає раптово або хронічним, коли травмуючий чинник діє поступово протягом тривалого періоду. У першому випадку виникають раптові порушення тканин або органів різної тяжкості і больові реакції з боку організму (травматичний шок), у другому випадку - професійні захворювання.



Як поділяються травми залежно від діючого небезпечного чинника?

За характером пошкоджень розрізняють такі види травм: рани, переломи, забиття, вивихи, опіки, отруєння, пошкодження електричним струмом, теплові удари і т. ін.

Залежно від виду травмуючого чинника розрізняють такі травми: механічні (порізи, переломи, вивихи і т. ін.), термічні (обмороження, опіки), електричні (опіки, електрофтальмія, металізація, механічні пошкодження і ін.), хімічні (ураження, спричинені дією на організм кислот, лугів, отруйних і токсичних речовин), психічні (нервова перенапруга, переляк і ін.).

Залежно від обставин, за яких виникли травми, нещасні випадки бувають виробничі та невиробничі.

При одночасній дії двох або більше травмуючих чинників може виникати змішана травма (політравма). Залежно від місця травмування розрізняють: промисловий, сільськогосподарський, транспортний, спортивний, воєнний, побутовий травматизм. Дитячий травматизм виділяють в окрему групу.
Що таке професійне захворювання?

Професійним захворюванням називається, порушення стану здоров’я працюючого внаслідок дії на організм шкідливих виробничих чинників.



Професійні шкідливі чинники малої інтенсивності (в межах ГДК, ГДЦ, ГДН, ГДР) не призводять до виражених змін у стані здоров’я працюючих, бо організм поступово . може адаптуватися. Але шкідливі виробничі чинники значної інтенсивності такі як:

  • несприятливі метеорологічні умови;

  • нагріте або холодне обладнання й матеріали;

  • теплове, ультрафіолетове, радіоактивне випромінювання;

  • електромагнітні поля , сліпуча блискучість і яскравість;

  • забруднене повітря пилом або іншими речовинами;

  • вібраційне або шумове навантаження в умовах виробничої діяльності можуть призводити до професійних захворювань або іншого порушення здоров’я різної важкості.


База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка