Лекція 1 Предмет і завдання метрології



Скачати 214.91 Kb.
Дата конвертації05.03.2017
Розмір214.91 Kb.
Лекція 1

Предмет і завдання метрології


  1. Предмет метрології

  2. Розділи метрології

  3. Фізичні величини та їх одиниці

  4. Міжнародна система одиниць

  5. створення метрологічної системи


1. Предмет метрології

Метрологія (гр. metron – міра, і logia – наука, знання) – наука про вимірювання, методи і засоби забезпечення їх єдності та досягнення потрібної точності.

До основних питань метрології належать:

  1. Загальна теорія вимірювань;

  2. Одиниці фізичних величин та їх системи;

  3. Методи і засоби вимірювань;

  4. методи визначення точності вимірювань;

  5. Основи забезпечення єдності вимірювань і одноманітності засобів вимірювань;

  6. Методи передачі розмірів одиниць від еталонів або зразкових засобів вимірювань робочим засобам вимірювань.

2. Розділи метрології.

Метрологія ділиться на три розділи: 1.) теоретична; 2.) законодавча; 3.) прикладна.

Теоретична метрологія – це загальні теоретичні проблеми:

а.) теорія вимірювань;

б.) методи обробки результатів спостереження з метою оцінки їх точності;

в.) теорія величин та їх одиниць;

г.) теорія відтворення і передачі розмірів одиниць.

Законодавча метрологія – це розробка комплексів взаємопов’язаних і взаємозумовлених загальних правил, вимог і норм, а також інших питань, що потребують регламентації і контролю із сторони держави, спрямованих на забезпечення єдності вимірювань і одноманітності засобів вимірювань.

Прикладна метрологія – це практичні вимірювання і забезпечення єдності вимірювань.

3. Фізичні величини, та їх одиниці.

Технічні вимірювання є складовою частиною прикладної метрології.



Процес вимірювання характеризується, з однієї сторони, сприйняттям і відображенням фізичної величини, а з іншої – нормуванням, тобто присвоєнням їм певного числового значення (розміру), яке виражається в прийнятих одиницях.

Значення величини не слід ототожнювати з розміром.

Розмір фізичної величини даного об’єкта існує реально і незалежно від того, знаємо ми чи ні, виражаємо його в яких-небудь одиницях чи ні. Значення ж фізичної величини з’являється тільки після того, як розмір величини даного об’єкта виражено за допомогою певної одиниці.

Значення фізичної величини дістають внаслідок вимірювання, або обчислення.

Метрологія – наукова основа якості. Прикладні дисципліни цієї науки дають змогу нормувати кількісні характеристики якості продукції і процесів, виявляти ступінь точності й надійності результатів вимірювань, необхідних для по елементарного контролю якості продукції на всіх етапах її проектування, виготовлення і експлуатації.

Вимірювальна техніка – одна із складових матеріально-технічної бази забезпечення якості продукції. Вона становись сукупність методів і засобів вимірювань, яка дає повну і достовірну інформацію про властивості речовин, матеріалів і виробів, про характеристики технологічних процесів. Базуючись на єдності мір і одноманітності вимірювань, за допомогою вимірювальної техніки можна однозначно визначити рівень якості та технічні можливості її підвищення.

Процес вимірювання, в результаті якого дістають дані про значення фізичних величин, є процесом інформаційним. Характер впливу цієї інформації визначається її точністю і достовірністю.



Основна характеристика одноманітності засобів вимірювань – відповідність їх точності встановленим нормам. Досягнення цього тісно пов’язане з важливою їхньою властивістю – надійністю. Відповідність показників встановленим нормам залежить від досконалості методик і періодичності перевірки та випробування засобів вимірювання.

Під метрологічною надійністю засобів вимірювань розуміють їхню властивість зберігати на заданому рівні свої показники протягом потрібного часу.

До технічних вимірювань, пов’язаних з точністю і взаємозамінністю в землевпорядкуванні, відносять лише кутові і лінійні вимірювання. Результати вимірювань виражають в прийнятих одиницях системи СІ (система інтернаціональна).



4. Міжнародна система одиниць.

Міжнародна система одиниць СІ складається із семи основних одиниць, двох додаткових (див. додаток 1)і ряду похідних (див. додаток 2).

Кратні одиниці і частки одиниць утворюються множенням їх на число 10 у відповідному ступені (див. додаток 3).

Вибір десяткової кратної або частки одиниці від одиниць СІ викликаний насамперед зручністю застосування. Отже кратні і частки одиниці вибирають таким чином, щоб числові значення величин були в діапазоні від 0,1 до 1000.

Для відтворення і збереження одиниць фізичних величин застосовують еталони, офіційно затверджені, як вихідні для держави.

Передача одиниць величин від еталона до робочих засобів вимірювань здійснюється за ступенями зразкових мір і вимірювальних приладів. Точність вказаних мір знижується від ступеня до ступеня в два-чотири рази.



5. Утворення метрологічної системи.

До кінця XVIII століття у Франції і в інших країнах існувала велика кількість одиниць виміру одних і тих же фізичних величин і мір, що гальмувало розвиток промисловості і торгівлі.

8 травня 1790 року Національні збори Франції прийняли Декрет про реформу системи мір і доручили Паризькій академії наук провести необхідні підготовчі роботи по заснуванню метричної системи.

22 червня 1799 року ці роботи було завершено. Так був встановлений метр (1/10 000 000 частина чверті земного меридіана), і друга одиниця метричної системи – одиниця ваги – кілограм (вага у вакуумі кубічного дециметра дистильованої води при її найбільшій щільності (40С), який знаходиться на рівні моря і на широті 450). Прототипи метра і кілограма було передано законодавчому корпусу, а потім – на збереження Національному архіву Франції. Відтоді ці прототипи іменуються «архівними».

У першій половині ХІХ століття метрична система мір почала впроваджуватися у Франції, а незабаром і в інших країнах.

На Паризькій виставці 1867 року було утворено Комітет мір, ваги і монет. 1 березня 1875 року в Парижі зібралася конференція в складі представників 20 країн. 20 травня 1975 року було підписано Конвенцію і засновано Міжнародне бюро мір і ваги (МБМВ). Конвенцію підписали представники 17 країн, в тому числі і Росії.

Згідно з Конвенцією, МБМВ повинно діяти під управлінням Міжнародного комітету мір і ваги (МКМВ). МКМВ в свою чергу підпорядкований Генеральній конференції з мір і ваги (ГКМВ).

Виготовлено було 31 еталон метра і 34 еталони кілограма. Еталони розподілили між країнами. Росії дістались еталони метра №11 і №28 і еталони кілограма № 12 і № 26. Декретом від 11 вересня 1918 року еталони № 28 і № 12 затверджено як державні первинні еталони.

Вставка

На сучасний момент утворено такі консультативні комітети:



  1. ККЕ – консультативний комітет з електрики;

  2. ККФР – консультативний комітет з фотометрії і радіометрії;

  3. ККТ – консультативний комітет з термометрії;

  4. ККВМ – консультативний комітет з визначення метра;

  5. ККВС – консультативний комітет з вивчення секунди;

  6. ККЕІВ – консультативний комітет з еталонів для вимірювання іонізуючих випромінювань;

  7. МАГАТ – міжнародне агентство з атомної енергії;

  8. ККО – консультативний комітет з одиниць.


Лекція 2

Методи та одиниці вимірювання

  1. Методи вимірювань

  2. Одиниці вимірювань

1. Методи вимірювань.

З точки зору методів, які використовуються, вимірювання класифікуються на:



  1. прямі (безпосередні);

  2. непрямі (посередні);

  3. сукупні.

Прямими вимірюваннями називаються такі значення вимірювальної величини, які отримуються безпосереднім порівнянням з мірою (одиницею вимірювання; з шкалою вимірного пристрою, по якій відраховується значення вимірювальної величини).

Непрямими вимірюваннями називаються такі значення вимірювальної величини які визначаються вирахуванням по результатах прямих вимірювань одної або декількох величин, зав’язаних з шуканою величиною певною функціональною залежністю.

Сукупними називаються виміри, які складаються з сукупності (ряду) безпосередніх вимірів однієї або декількох однорідних величин, причому кожне вимірювання з цього ряду виконується при інших умовах, ніж попередні, або при інших поєднаннях вимірювальних величин знаходяться з рішення сукупності (ряду) одержаних при вимірюванні рівнянь. До сукупних вимірів відносяться задачі визначення різних поправок. Сукупні виміри використовуються головним чином при проведенні науково-дослідних робіт.

2.Одиниці вимірювань.

Мета вимірів – визначення значення вимірювальної величини в порівнянні з одиницею вимірювання.

Під вимірювальною величиною при цьому розуміють кількісну характеристику фізичного тіла, явища або процесу. Числове значення цієї кількісної характеристики залежить від прийнятої одиниці виміру.

Процес встановлення одиниць вимірювання визначається ступенем розвитку цивілізації, рівнем матеріальної культури, історичними традиціями і іншими факторами. З розвитком культури людства вдосконалюються одиниці вимірювання.



Одиниці вимірювань можна поділити:

а.) по якісній ознаці – на незалежні і похідні;

б.) по кількісній ознаці – на кратні і часткові.

Незалежними називаються одиниці, вибрані довільно(незалежно від інших одиниць) по міркуваннях, наприклад, простоти збереження стабільності значення одиниці виміру в еталоні.

Похідними називаються такі одиниці, значення яких встановлюються на основі закономірних зв’язків оцінюваних ними величин і величин, які оцінюються незалежними одиницями.

Інколи при вимірюванні числове значення вимірювальної величини дуже велике, або навпаки, дуже маленьке. Записати такі величини (з багатьма нулями ) не зручно, а їх математична обробка громіздка, через те на практиці прийнято користуватись кратними і частковими одиницями.



Кратними називають такі одиниці вимірювання, які рівні цілому значенню незалежних або похідних величин.

Якщо замість цілих чисел використовуються долеві частини, то такі одиниці називаються частковими.

Для зручності практичного використання, кратні і часткові одиниці отримують множенням або діленням на степінь числа 10. Кратні і часткові одиниці формуються додаванням до найменування основних і похідних одиниць стандартних приставок.

Лекція 3.

Технічні засоби вимірювання


  1. Міри

  2. Вимірні прилади

  3. Вимірні перетворювачі

  4. Аналогові та дискретні засоби вимірювань

  5. Функціональні пристрої засобів вимірювань

  6. Зразкові і робочі засоби вимірювань

  7. Технічні, контрольні і лабораторні засоби вимірювань

  1. Міри

До засобів вимірювань відносяться: міри, вимірні прилади та вимірні перетворювачі.

Мірами називаються тіла, речовини і пристрої, які відтворюють одиниці вимірювання, а також їх кратні і часткові значення. Прикладом міри з постійним значенням є міра, з перемінним значенням – лінійка, землемірна стрічка.

  1. Вимірні прилади

Вимірний прилад – це технічний засіб, призначений для відтворення сигналу вимірювальної інформації в такій формі, яка доступна для безпосереднього сприймання людиною.

Прикладом вимірювального приладу є теодоліт, амперметр, манометр і інші.



3. Вимірні перетворювачі.

Якщо засіб вимірювань виробляє вимірювальну інформацію в недоступній для сприймання людиною формі, але придатний для подальшої передачі іншому приладу, або послідуючого перетворення, то такий засіб вимірювання називають вимірним перетворювачем (датчиком).Прикладом вимірного перетворювача є термопара.

Існуючі в теперішній час різні перетворювачі (датчики) можна поділити на дві основні групи: генераторні і параметричні.

Генераторні перетворювачі перетворюють різні види енергії в електричну.

Параметричні перетворювачі змінюють характеристики електричного ланцюга при його живленні від стороннього джерела електричної енергії.

До параметричних датчиків відносяться: реостатні, ємнісні, індуктивні; до генераторних відносяться: гальванічні, індукційні, фотоелектричні.

Найбільше поширення отримали параметричні датчики.

4.Аналогові та дискретні засоби вимірювань.

Засоби вимірювань можуть бути аналоговими і дискретними.



В аналогових засобах вимірювань покази є неперервною функцією зміни вимірювальної величини.

В дискретних засобах вимірювань покази є перервною функцією змін вимірювальної величини, тобто, при неперервній (плавній) зміні вимірюваного параметра показів, на індикаторі міняються кроком (дискретно) на певну величину, яка називається кроком дискретності (прилади з цифровим індикатором).

Звичайно, вимірний перетворювач (датчик) називають первинним приладом, оскільки він стоїть на першому місці у вимірювальному циклі і вся вхідна вимірювальна інформація іде від нього до приладу, який знаходиться на виході і називається через те вторинним приладом.

Первинний і вторинний прилади з’єднані каналом зв’язку, який по фізичному принципу дії може бути електричним (дротяний або радіо) і гідравлічним, або пневматичним. Серед датчиків найбільше поширення отримали перетворювачі неелектричний величин в електричні.

5. Функціональні пристрої засобів вимірювань.

В залежності від призначення і виконуючих функцій, засіб вимірювань може містити всі, або деякі функціональні пристрої із слідуючого переліку: вимірний перетворювач, канал зв’язку, вимірний підсилювач, пристрій вимірювання, пристрій відображення вимірювальної інформації. Пристрій відображення вимірювальної інформації може бути показуючим (індикаторним), або пишучим (регіструючим) і називається вихідним пристроєм.



Показуючим називається прилад, з допомогою якого числове значення величини контролюється візуально.

Регіструючим називається прилад, який проводить запис вимірювального параметра, залишаючи тим самим документ, придатний для довгого зберігання.

6. Зразкові і робочі засоби вимірювань.

По меті застосування засоби вимірювань можна поділити на зразкові і робочі.

Зразкові засоби вимірювань служать для періодичної метрологічної перевірки робочих приладів.

Робочі засоби вимірювань умовно ділять на технічні, контрольні і лабораторні.



7. Технічні, контрольні і лабораторні засоби вимірювань.

Технічними приладами проводять регулярні вимірювання у виробничих умовах.

Контрольні і лабораторні прилади мають більший діапазон вимірювань і більш високий клас точності ніж технічні.

Контрольні прилади служать для періодичної перевірки технічних приладів.

Лабораторні застосовуються в лабораторіях для контролю якості продукції і для науково-дослідницької роботи.


Лекція 4.

Метрологічне обслуговування приладів.


  1. Загальні поняття.

  2. Випробування приладів.

  3. Метрологічна атестація приладів.

  4. Дослідження приладів.

  5. Перевірки приладів.

1. Загальні поняття.

Метрологічне обслуговування приладу – це комплекс організаційно-технічних заходів які направлені на здійснення метрологічного забезпечення на різних етапах життєвого циклу приладу – від розробки до застосування в народному господарстві.

Метрологічне забезпечення в геодезичному приладобудуванні направлене на встановлення і застосування сучасних науково-методичних прийомів, правил і норм, необхідних для досягнення єдності і достовірності вимірювань.

Метрологічне обслуговування геодезичних приладів ведеться через систему випробування, метрологічної атестації, досліджень і перевірок.



2. Випробування приладів.

Випробування – це сукупність експериментальних операцій, які проводяться з метою встановлення відповідності приладу по своїх технічних параметрах, розмірах і характеристиках, вимогам нормативно-технічної документації, яка поширюється на даний прилад.

Випробування, які проводяться з метою затвердження типу приладу і вирішення питання про можливість його випуску в обіг, називають приймальними.

Випробування, які проводяться з метою перевірки стабільності і якості серійного випуску приладів, називають контрольними.

3. Метрологічна атестація приладів.

Метрологічною атестацією приладів називають сукупність експериментальних операцій, які проводяться з метою встановлення відповідності приладів своєму призначенню і виявлення його метрологічних характеристик.

Як правило, метрологічній атестації підлягають нестандартні засоби вимірювань і прилади, які ввозяться із-за кордону.



4. Дослідження приладів.

Дослідження – це сукупність експериментальних операцій або теоретичних прийомів, які направлені на вивчення конкретних характеристик і властивостей приладу, або визначення залежності параметрів від зміни діючих факторів.

5. Перевірки приладів.

Одне із основних понять в системі метрологічного обслуговування є перевірка.



Перевіркою називають сукупність експериментальних операцій, які направлені на здійснення контролю метрологічної справності приладу.

Під метрологічною справністю розуміють такий стан приладу, при якому його метрологічні характеристики відповідають встановленим вимогам.

На відміну від випробування, при перевірці приладу контролюється не весь комплекс параметрів і характеристик, які встановлені в нормативно-технічній документації, а тільки ті, які мають відношення до метрологічної справності приладу, тобто метрологічної характеристики.

В залежності від того, ким проводиться перевірка – державою чи відомчою метрологічною службою, розрізняють державну або відомчу перевірку засобів вимірювань.

Державній перевірці підпорядковані засоби вимірювань, які входять до складу державної системи приладів і вимірні прилади, які використовуються при державних випробуваннях і контролю технологічних процесів як зразкові засоби.

Геодезичні прилади перевіряються відомчою метрологічною службою: заводів виготовлювачів – при випуску з виробництва і після ремонту, організацій-споживачів – в процесі експлуатації. Методи і засоби перевірки геодезичних приладів в процесі експлуатації встановлюються інструкцією, яка затверджена.

Такі поняття як «метод», «засіб» і «операція» є складовими елементами перевірки.



Метод перевірки – це сукупність правил і технічних прийомів проведення перевірки. Для геодезичних приладів застосовують такі методи перевірки:

  1. Пряме вимірювання приладом, який перевіряється, величини, яка виміряна зразковим вимірним приладом або мірою;

  2. Порівняння приладу, який провіряється, із зразковим засобом вимірювань при допомозі компаратора.

До засобів перевірки відносять технічні засоби (прилади, стенди, пристрої), які призначені для контролю метрологічних характеристик приладів, які перевіряються. До засобів перевірки геодезичних приладів можна віднести: екзаменатор МК-1; польовий контрольний базис; контрольну лінійку тощо.

Операція перевірки – це самостійний етап перевірки, результатом якого є визначення фактичного значення метрологічної характеристики приладу, який перевіряється.

Засоби вимірювань підлягають первинній, періодичній, позачерговій, інспекційній та експертній перевірці.

Первинній перевірці підлягають засоби вимірювань при випуску з виробництва і ремонту, а також при ввезенні з-за кордону за відсутності договорів або угод.

Періодичній перевірці підлягають засоби вимірювань, які знаходяться в експлуатації, або призначені для продажу та прокату. Проміжок часу між перевірками (міжперевірочний інтервал) встановлюється таким чином, щоб забезпечити придатність засобів вимірювань до застосування протягом цього періоду.

Позачергова перевірка проводиться в процесі експлуатації засобів вимірювань до закінчення міжперевіросного інтервалу.

Інспекційна перевірка проводиться з метою перевірки придатності засобів вимірювань до застосування при здійсненні державного метрологічного нагляду.

Експертна перевірка проводиться у випадку виникнення спірних питань щодо метрологічних характеристик та придатності засобів вимірювань до застосування.

Лекція 5.

Метрологічна служба України.

  1. Державна метрологічна служба.

  2. Відомчі метрологічні служби.

  3. Функції державної метрологічної служби.

  4. Функції відомчих метрологічних служб.

1. Державна метрологічна служба.

Метрологічна служба України складається із державної і відомчих метрологічних служб.

До складу державної метрологічної служби, яку очолює Державний комітет України зі стандартизації, метрології та сертифікації (Держстандарт України), входить:

а.) відповідні підрозділи центрального апарату Держстандарту України ;

б.) головна організація із забезпечення єдності вимірювань в Україні – Державне науково – виробниче об”єднання «Метрологія»;

в.) головні організації з видів вимірювань і напрямків діяльності – об’єднання «Метрологія», Державний науково-дослідний інститут «Система», Український, Дніпропетровський, Івано–Франківський та Білоцерківський центри стандартизації та метрології;

г.) державні служби єдиного часу і еталонних частот, стандартних зразків речовин і матеріалів, стандартних довідкових даних про фізичні константи, властивості речовин і матеріалів;

д.) територіальні органи державної метрологічної служби в Республіці Крим, областях, містах і районах.

Головні організації та їх спеціалізацію за видами вимірювань і напрямами діяльності визначає Держстандарт України.

2.Відомчі метрологічні служби

До відомчих метрологічних служб відносяться:

а.) підрозділи міністерств (відомств), на які покладені функції метрологічної служби;

б.) метрологічні служби об”єднання підприємств;

в.) метрологічні служби, інші підрозділи, посадові особи в підприємствах і організаціях, незалежно від форм власності, на які в установленому порядку покладені роботи з метрологічного забезпечення.

З метою підвищення ефективності функціонування метрологічних служб підприємств та організацій, підрозділи метрологічної служби можуть бути підпорядковані посадовій особі, яка керує технічною політикою підприємств (організацій). Роботи з метрологічного забезпечення на підприємствах і організаціях відносяться до основних видів робіт.

Для забезпечення організаційно-методичного керівництва та надання технічної допомоги, на підприємства і організації, які мають в метрологічній службі висококваліфікований персонал і сучасне технічне оснащення, покладаються функції головних і базових організацій метрологічних служб відповідних галузей.

Головні і базові організації призначаються наказами міністерства (відомств).

Права і обов’язки метрологічних служб міністерств (відомств), підприємств та установ, головних і базових організацій метрологічних служб визначаються положеннями, затвердженими їх керівниками за узгодженням з відповідними органами державної метрологічної служби.



  1. Функції державної метрологічної служби

Держстандарт України здійснює:

а.) встановлення, з урахуванням завдань соціально-економічного розвитку України, пріоритетних напрямків розвитку метрології;

б.) розроблення наукових, технічних, законодавчих та організаційних основ метрологічного забезпечення ;

в.) встановлення одиниць фізичних величин, що допускається до застосування;

г.) організацію робіт, що пов’язані з розробленням, зберіганням і підтриманням на сучасному рівні еталонної бази України;

д.) встановлення єдиних вимог щодо метрологічних характеристик засобів вимірювань і характеристик похибок вимірювань;

е.) розроблення та затвердження державних стандартів і інших нормативних документів із забезпечення єдності вимірювань;

є.) введення Державного реєстру засобів вимірювань, допущення до застосування в Україні;

ж.) організацію розроблення та атестацію методик виконання вимірювань;

з.) підготовку кадрів у галузі метрології і метрологічного забезпечення та підвищення їх кваліфікації;

и.) і інші.

Головна організація із забезпечення єдності вимірювань в Україні здійснює:

а.) розроблення наукових, методичних, організаційних і законодавчих основ забезпечення єдності вимірювань;

б.) створення та вдосконалення в закріплених видах вимірювань державних та вторинних еталонів, зразкових засобів вимірювань з урахуванням потреб економіки, в тому числі і інтересів оборони;

в.) відтворення та зберігання в закріплених видах вимірювань одиниць фізичних величин, передавання їх розмірів засобам вимірювань, що належать державній та відомчим метрологічним службам;

г.) узгодження положень про головні організації відомчих метрологічних служб;

д.) метрологічну експертизу нормативних документів;

е.) і інші.

Головні організації із видів метрологічної діяльності здійснюють в закріплених видах вимірювань і метрологічної діяльності:

а.) виконання фундаментальних досліджень нових фізичних ефектів з метою створення і удосконалення методів і засобів вимірювань вищої точності;

б.) розроблення та вдосконалення державних і вторинних еталонів та вихідних зразкових засобів вимірювань;

в.) сертифікацію, державні випробовування та метрологічну атестацію засобів вимірювань;

г.) розроблення нормативних документів на методи і засоби перевірки засобів вимірювань;

д.) метрологічну експертизу нормативних документів із забезпечення єдності вимірювань.



Державна служба єдиного часу і еталонних частот здійснює:

а.) відтворення і зберігання розмірів одиниць часу і частоти;

б.) формування і зберігання національних шкал атомного і координованого часу;

в.) визначення параметрів обертання Землі і передачу споживачам даних про ці параметри;

г.) передачу із заданою точністю еталонних сигналів частоти і часу каналом електрозв’язку і забезпечення споживачів цих сигналів офісною інформацією довідкового характеру.

Державна служба стандартних зразків речовин і матеріалів здійснює:

а.) розроблення основних напрямів метрологічного забезпечення вимірювань складу і властивостей речовин і матеріалів на базі застосування стандартних зразків;

б.) координацію робіт із розроблення та виготовлення державних стандартних зразків;

в.) виконання науково-дослідних робіт у галузі створення та застосування стандартних зразків;

г.) акредитацію головних і базових організацій з розроблення стандартних зразків;

д.) експертизу, атестацію і затвердження стандартних зразків;

е.) ведення реєстру державних стандартних зразків.

Державна служба стандартних довідкових даних про фізичні константи, властивості речовин і матеріалів здійснює:

а.) встановлення і прогнозування потреби економіки України в довідковій інформації про властивості речовин і матеріалів;

б.) підготовку довідкової інформації про фізичні константи і властивості речовин і матеріалів;

в.) виконання науково-технічної експертизи і атестації стандартних довідкових даних;

г.) виконання метрологічної експертизи нормативних документів із питань, які мають відношення до стандартних довідкових даних;

д.) інформаційне забезпечення підприємств і організацій достовірними довідковими даними про фізичні константи та властивості речовин і матеріалів;

е.) і інше.

Територіальні органи державної метрологічної служби здійснюють на закріпленій за ними території:

а.) зберігання і підтримування на належному рівні робочих еталонів і вихідних зразкових засобів вимірювань та передавання розмірів одиниць фізичних величин зразковим і робочим засобам вимірювань;

б.) державні випробовування засобів вимірювань;

в.) державну перевірку та метрологічну атестацію засобів вимірювань;

г.) виконання особливо точних вимірювань;

д.) аналіз стану вимірювань в регіоні;

е.) акредитацію метрологічних служб і підрозділів підприємств і організацій, незалежно від форм власності, на право виконання метрологічних робіт;

є.) ліцензування діяльності підприємств та організації незалежно від форм власності.



4. Функції відомчих метрологічних служб.

Підрозділи міністерств (відомств), які виконують функції метрологічної служби, здійснюють:

а.) аналіз стану вимірювань на підпорядкованих підприємствах (організаціях);

б.) встановлення раціональної номенклатури застосовуваних засобів вимірювань;

в.) розроблення та впровадження державних і галузевих стандартів з питань метрологічного забезпечення;

г.) організацію розроблення та випуску зразкових засобів вимірювань, необхідних для виконання перевірки засобів вимірювань, що випускаються;

д.) організацію проведення робіт, необхідних для забезпечення єдності і потрібної точності вимірювань на підпорядкованих підприємствах;

е.) організацію та проведення відомчого метрологічного контролю.

Головні організації метрологічних служб здійснюють:

а.) перспективне планування робіт із метрологічного забезпечення розроблення, виробництва, випробовувань та експлуатації продукції;

б.) координацію діяльності і методичне керівництво базовими організаціями метрологічної служби та метрологічними службами підприємств і організацій;

в.) розроблення та впровадження методів і засобів вимірювань;

г.)організацію робіт із створення та впровадження методик виконання вимірювань;

д.) метрологічну експертизу технічних завдань, проектної, конструкторської, технологічної документації, проектів стандартів та інших нормативних документів, методик виконання вимірювань.



Базові організації метрологічних служб здійснюють:

а.) розроблення та впровадження сучасних засобів і методів вимірювань для контролю параметрів виробничих процесів;

б.) встановлення раціональної номенклатури засобів вимірювань та оптимальних норм точності вимірювань;

в.) метрологічну атестацію засобів вимірювань і методик виконання вимірювань;

г.) метрологічну експертизу технічних завдань, проектної, конструкторської та технологічної документації;

д.) відомчий метрологічний контроль за розробленням, виробництвом, станом, застосуванням і ремонтом засобів вимірювань.



Метрологічні служби, інші підрозділи, посадові особи в об’єднаннях підприємств, підприємствах і організаціях, на яких у встановленому порядку покладені роботи з метрологічного забезпечення, здійснюють на відповідних підприємствах:

а.) роботи із забезпечення єдності і потрібної точності вимірювань;

б.) аналіз стану вимірювань;

в.) створення та впровадження сучасних засобів і методів вимірювань;

г.) розроблення та атестацію методик виконання вимірювань;

д.) метрологічну атестацію засобів вимірювань;

е.) метрологічну експертизу технічних завдань, проектної, конструкторської документації;

є.) організацію та проведення перевірки та ремонту засобів вимірювань, що знаходяться в експлуатації;



ж.) і інше.


База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка