Лекція №1 Основні способи захисту в умовах загрози та виникнення нс



Скачати 418.71 Kb.
Сторінка1/3
Дата конвертації01.05.2017
Розмір418.71 Kb.
  1   2   3
Лекція №1

Основні способи захисту в умовах загрози та виникнення НС

(надзвичайних ситуацій)

1.1 Основні поняття про НС. Порядок отримання інформації про загрозу і виникнення НС. Попереджувальний сигнал «Увага всім!».

1.2 Захисні споруди цивільного захисту, їх призначення та облаштування. Порядок заповнення захисних споруд та правила поведінки працівників, які укриваються в них.

1.3 Принцип дії, індивідуальний підбір та правила користування протигазами, респіраторами. Медичні засоби, входять до індивідуальних аптечок та їх призначення. Індивідуальний перев’язочний пакет. Індивідуальні протихімічні пакети.

1.4 Евакуація, порядок її проведення, правила поведінки та обов’язки евакуйованих працівників.

Державна політика України у сфері захисту населення і територій базується на Конституції України, відповідних законах, актах Президента України і урядових рішеннях.

«Людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека визначається в Україні найвищою соціальною цінністю», — визначає стаття 3 Конституції України.

1.1 Надзвичайні ситуації. Їх класифікація
Відповідь на питання: «Які фактори та чинники потрібно досліджувати?» неможлива без чіткої класифікації надзвичайних ситуацій, які є наслідком сукупності виняткових обставин, що склалися у відповідній зоні в результаті надзвичайної події техногенного, природного, екологічного, соціального та воєнного характеру, а також під впливом можливих надзвичайних умов.

Таким чином, згідно з Законом України «Про Цивільну оборону України»: Надзвичайна ситуацій - порушення нормальних умов життя і діяльності людей на об’єкті або території, викликане аварією, катастрофою, стихійним лихом, епідемією, епізоотією, епіфітотією, великою пожежею, застосуванням засобів ураження, які призвели чи можуть призвести до людських та матеріальних втрат.

Вона є наслідком надзвичайної події і можливих надзвичайних умов.

Надзвичайна подія – подія техногенного, природного, антропогенного та воєнного характеру, яка полягає в різкому відхиленні від норм процесів та явищ, що відбуваються, і має значний негативний вплив на життєдіяльність людини, функціонування економіки, соціальну сферу і природне середовище, але фактичні показники негативних наслідків надзвичайної події не досягають порогових значень показників ознак надзвичайної ситуації.

Надзвичайні умови – характерні риси загальної обстановки, що склалася у відповідній зоні (на об’єкті, у регіоні тощо) у результаті надзвичайної події та інших одночасно діючих посилюючих та стабілізуючих факторів, у тому числі місцевих особливостей.

Стихійне лихо -явище природи, що викликає катастрофічні наслідки і характеризується раптовим порушенням нормальних умов життя і діяльності населення, загибеллю людей, руйнуваннями або пошкодженнями будівель і споруд, знищенням матеріальних цінностей.

Аварія – надзвичайна подія техногенного характеру, що створює на об’єкті чи території загрозу для життя і здоров’я людей і призводить до руйнування будинків, споруд, устаткування і транспортних засобів, порушення виробничого або транспортного процесу чи завдає шкоди навколишньому середовищу.

Катастрофа – велика за масштабами аварія чи інша подія, що призводить до тяжких і трагічних наслідків.

НС залежно від типів і видів надзвичайних подій, що лежать в основі, класифікуються на:



  • НС техногенного характеру.

  • НС природного характеру,

  • НС соціально-політичного характеру.

НС воєнного характеру. Надзвичайні ситуації техногенного характеру: транспортні аварії (катастрофи), пожежі, неспровоковані вибухи або їх загроза, аварії з викидом (загрозою викиду) небезпечних хімічних, радіоактивних, біологічних речовин, раптові руйнування споруд і будинків, аварії на інженерних - системах і спорудах життєзабезпечення, гідродинамічні аварії на греблях, дамбах.

Надзвичайні ситуації природного характеру: небезпечні геологічні, метеорологічні, гідрологічні явища, деградація ґрунтів чи надр, природні пожежі, зміни стану повітряного басейну, інфекційні захворювання людей, сільськогосподарських тварин, масове ураження сільськогосподарських рослин хворобами чи шкідниками, зміни стану водяних ресурсів і біосфери.

Деякі джерела окремо зазначають клас надзвичайних ситуацій екологічного характеру. З погляду можливого поширення таке уособлення доречне.



Надзвичайні ситуації екологічного характеру – обстановка на певній території або акваторії, яка призвела до гострих несприятливих змін у середовищі проживання людей і, як правило, до масової загибелі живих організмів.

Надзвичайні ситуації соціально-політичного характеру: пов’язані з протиправними діями терористичного й антиконституційного напрямку: здійснення чи реальна загроза терористичного акту (збройний напад, захоплення й утримання важливих об’єктів ядерних установок і матеріалів, систем зв’язку і телекомунікації, напад чи замах на екіпаж повітряного або морського судна), викрадення (спроба викрадення) або знищення судна, установлення вибухових пристроїв у громадських місцях, розкрадання зброї.

Надзвичайні ситуації воєнного характеру: пов’язані з наслідками застосування зброї масового ураження або сучасних звичайних засобів ураження, під час яких виникають вторинні фактори ураження населення в результаті руйнування атомних і гідроелектростанцій, складів і сховищ радіоактивних та токсичних речовин і відходів нафтопродуктів, вибухових речовин, сильнодіючих отруйних речовин, токсичних відходів, транспортних та інженерних комунікацій.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 24.03.2004р. № 368 за масштабом поширення та залежно від обсягів заподіяних наслідків, технічних і матеріальних ресурсів, необхідних для їх ліквідації, НС класифікується як:



  • державного,

  • регіонального,

  • місцевого,

  • об’єктного рівня.

Інформація та оповіщення. Поведінка населення при загрозі надзвичайної ситуації

Головним і невід’ємним елементом всієї системи захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру є інформація та оповіщення.

Зміст інформації мають становити відомості про надзвичайні ситуації, що прогнозуються або вже виникли, з визначенням їхньої класифікації, меж поширення і наслідків, а також заходи реагування на них.

Оперативну і достовірну інформацію про стан захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру, методи та способи їх захисту, заходи безпеки зобов'язані надавати населенню через засоби масової інформації центральні та місцеві органи виконавчої влади та виконавчі органи рад.

Оповіщення про загрозу виникнення надзвичайних ситуацій і постійне інформування про них населення забезпечується шляхом:

— завчасного створення, підтримання в постійній готовності загальнодержавної і територіальних автоматизованих систем централізованого оповіщення населення;

— організаційно-технічного з’єднання територіальних систем централізованого оповіщення і систем оповіщення на об'єктах господарювання;

— завчасного створення та організаційно-технічного з’єднання із системами спостереження і контролю постійно діючих локальних систем оповіщення та інформування населення в зонах можливого катастрофічного затоплення, районах розміщення радіаційних і хімічних підприємств та інших об'єктів підвищеної небезпеки;

— централізованого використання загальнодержавних і галузевих систем зв’язку, радіопровідного, телевізійного оповіщення, радіотрансляційних мереж та інших технічних засобів передавання інформації.

Оповіщення населення про загрозу і виникнення надзвичайної ситуації у мирний, в особливий період та постійне інформування його про наявну обстановку — одне з важливих завдань цивільного захисту України. Для цього створюється система, організаційно-технічне об’єднання засобів для передачі сигналів і розпоряджень органів управління цивільного захисту.

Система оповіщення та інформативного забезпечення створюється завчасно в усіх ланках пунктів управління.

Основу системи оповіщення утворюють автоматизована система централізованого оповіщення мережі зв’язку та радіомовлення, а також спеціальні засоби.

Автоматизована система оповіщення створюється завчасно на базі загальнодержавної мережі зв’язку та радіомовлення і поділяється на державну та територіальну. Вона може забезпечити оповіщення населення, поєднавши місцеву телефонну мережу для подачі сигна­лу "Увага всім!" та повну інформацію за допомогою засобів радіо­мовлення й телебачення.

Оповіщення підпорядкованих штабів, органів управління цивіль­ного захисту і населення організовується і забезпечується старши­ми органами управління.

Додатково в Україні створюється локальна державна система оповіщення про загрозу катастрофічного затоплення в разі руйну­вання гідроспоруд на р. Дніпро.

Відповідальним за організацію оповіщення про загрозу і виник­нення надзвичайної ситуації і постійне інформування населення про становище є органи управління цивільного захисту відповідної ад­міністративно-територіальної одиниці.

Сигнали передаються каналами зв’язку, радіотрансляційними ме­режами і засобами телебачення. Одночасно з інформацією про надзви­чайну ситуацію передаються вказівки про порядок дій формувань ци­вільного захисту і населення. Сигнали, подані вищим органом управ­ління цивільного захисту, мають дублюватися всіма підпорядковани­ми підсистемами. Дублювати сигнали на об'єктах і в населених пунк­тах можна за допомогою місцевого радіотрансляційного вузла, гудків підприємств, сирен транспорту, ударами в рейку, дзвони.

Для своєчасного попередження населення введені сигнали попе­редження населення у мирний і воєнний час.

Сигнал "Увага всім!" повідомляє населення про надзвичайну обста­новку в мирний час і на випадок загрози нападу противника у воєн­ний час. Сигнал подається органами цивільного захисту за допомо­гою сирени і виробничих гудків. Тривалі гудки означають попере­джувальний сигнал.

Почувши їх, необхідно включити радіо, телевізор і прослухати текст інформації про дії населення після одержання сигналу. Якщо немає радіо, телевізора або вони не працюють, слід з’ясувати значен­ня і зміст інформації у сусідів або інших людей, які знають про неї.

Після одержання інформації необхідно виконати всі вказівки тексту інформації сигналу.



    1. Захисні споруди цивільного захисту


Укриття населення в захисних спорудах — це комплекс за­ходів із завчасним будівництвом захисних споруд, а також присто­суванням наявних приміщень для захисту населення та підтриман­ня їх у готовності до використання.

Укриттю в захисних спорудах у надзвичайних ситуаціях підля­гає все населення України. Фонд захисних споруд створюється шляхом обстеження й обліку підземних та наземних будівель і споруд, що відповідають вимогам захисту населення; дообладнання з ураху­ванням реальної обстановки підвалів, погребів та інших заглибле­них приміщань; обстеження і взяття на облік підземних і наземних будівель та споруд, гірничих виробок і природних порожнин, що відпо­відають вимогам захисту; у разі необхідності переобладнання цих приміщень; будівництво заглиблених споруд пристосованих для за­хисту, що окремо розташовані від об'єктів виробничого призначен­ня; масового будівництва в період загрози надзвичайних ситуацій найпростіших сховищ та укриттів; будівництво окремих сховищ та протирадіаційних укриттів.

Центральний орган виконавчої влади, до компетенції якого нале­жать питання захисту населення і територій від надзвичайних ситуа­цій визначає перелік сховищ, протирадіаційних укриттів та інших захисних споруд, які необхідно будувати, що затверджується Кабіне­том Міністрів України.

Потреби в захисних спорудах визначають, виходячи з необхід­ності укриття всіх працюючих за місцем роботи і проживання, усьо­го непрацюючого населення за місцем проживання.

Укриття населення в захисних спорудах є надійним способом захисту від вражаючих факторів ядерної, хімічної, бактеріологічної, звичайної зброї, у разі аварій і деяких стихійних лих (ураганів, сніго­вих заносів).

Захисні споруди за своїм призначенням і захисними властиво­стями поділяються на сховища, протирадіаційні укриття (ПРУ) і найпростіші укриття — щілини.

Сховища і протирадіаційні укриття будують завчасно, вони мають подвійне призначення: для потреб об'єктів народного господарства (навчальні класи, для спортивних секцій та ін.) і укриття населення.



Сховищаце інженерні споруди, які забезпечують надійний захист людей від усіх вражаючих факторів ядерного вибуху, отруй­них і СДЯР, бактеріальних засобів і вражаючих факторів звичайної зброї, обвалів і уламків зруйнованих будівель і споруд.

Класифікуються вони за захисними властивостями, місткістю, місцем розміщення, забезпеченням фільтровентиляційним обладнан­ням і часом побудови.



За захисними властивостями (від дії вибухової хвилі) сховища поділяються на п’ять класів.

За місткістю сховища поділяються на: малі — до 150 осіб, середні — від 150 до 450, великі — понад 450 осіб.

За місцем розташування — на вбудовані, які розміщені у підваль­них приміщеннях будівель, та окремо побудовані поза будівлями.

За забезпеченням фільтровентиляційним обладнанням — промис­лового виготовлення і спрощене, виготовлене з підручних матеріалів.

За часом побудови на: побудовані завчасно і швидко споруджені.

Сховища будуються з урахуванням таких вимог: забезпечувати захист людей від усіх вражаючих факторів, безперервне перебуван­ня в них людей не менше двох діб, розташування на місцевості, що не затоплюється на відстані від ліній водостоку і каналізації, мати входи і виходи з тим ступенем захисту, що й основні приміщення, а на випадок їх завалу — аварійні виходи, мати вільні підходи, де не повинно бути горючих або дуже димлячих матеріалів, висота основ­них приміщень не менше 2,2 м і рівень полу, вище ґрунтових води не менш як на 20 см.

Сховища складаються з основного приміщення для розміщення людей і допоміжних приміщень — входів, для фільтровентиляцій­ного обладнання, санітарного вузла, для дизельної установки, резер­вуарів для води чи артезіанських свердловин, для продуктів харчу­вання, медичної кімнати, тамбур-шлюзи, тамбури (рис. 1).



Рис. 1 План сховища:
1 — захисні герметичні двері; 2 — шлюзові камери; 3 — санітарно-побутові відсіки; 4 — основні приміщення для розміщення людей; 5 — галерея і оголовок аварійного виходу; 6 — фільтровентиляційна камера; 7 — медична кімната; 8 — комора для продуктів
Площу приміщення, призначеного для укриття людей, розрахо­вують на одну особу 0,5 м2 при двоярусному і 0,4 м2 при триярус­ному розміщенні нар, у робочих приміщеннях пунктів управління — 2 м2 на одного працюючого, місця для сидінь розміром 0,45 х 0,45 м, а для лежання — 0,55 х 1,8 м.

Щоб у сховище не проникало повітря, забруднене радіоактивни­ми речовинами, отруєне небезпечними хімічними речовинами і за­ражене бактеріальними засобами, воно має бути герметичним. Входи до сховищ обладнують двома шлюзовими камерами (там­бурами), відокремленими від основного приміщення і перегородже­ними між собою герметичними дверима. Зовні знаходяться міцні захисні герметичні двері, які можуть витримати ударні хвилі ядер­ного вибуху.

Аварійний вихід — це підземна галерея з виходом на територію, яка не завалюється, через вертикальну шахту й оголовок. Аварій­ний вихід закривається захисно-герметичними віконницями, двери­ма для захисту від ударної хвилі. Оголовок розміщується від буді­вель на відстані, яка дорівнює половині висоти найбільшої будівлі плюс 3 м — це і є територія, яка не завалюється.

У фільтровентиляційному приміщенні розміщується фільтровен­тиляційний агрегат, який вентилює приміщення й очищає зовнішнє повітря від РР, хімічних речовин і бактеріальних засобів. Фільтро­вентиляційна система може працювати у двох режимах: чистої вен­тиляції і фільтровентиляції. У першому режимі повітря очищаєть­ся від грубо-дисперсного радіоактивного пилу, а в другому — від решти радіоактивних речовин також отруйних, сильнодіючих яду­чих речовин і бактеріальних засобів. Крім цього, може бути режим повної ізоляції сховища з регенерацією повітря у ньому.

Якщо сховище загерметизоване повністю і надійно, то після за­кривання дверей і приведення фільтровентиляційного агрегату в дію тиск повітря всередині сховища стає трохи вищим ніж атмосфер­ний, утворюється так званий підпір. За величиною підпору роблять висновки про стан герметизації сховища: він має дорівнювати при­близно 5 Па (0,5 мм вод. ст.).

У сховищі обладнують різні інженерні системи: електропоста­чання — труби з електропроводкою фарбують у чорний колір, водо­постачання — труби фарбують у зелений колір, опалення — труби фарбують у коричневий колір, радіотрансляційна точка, телефонний і радіозв'язок. Там також мають бути дозиметричні й хімічні при­лади розвідки, засоби індивідуального захисту, засоби гасіння по­жеж, аварійний запас інструментів, засоби аварійного освітлення, за­пас медичних засобів, продуктів і води.

Після деякого дообладнання — встановлення захисних герметич­них пристроїв, систем фільтровентиляції, водопостачання та ін., як сховища можуть бути використані шахтні виробки, катакомби, ме­трополітен, транспортні й пішохідні тунелі, заглиблені частини буді­вель, підземні (у скельних породах) приміщення різного господар­ського призначення.

Протирадіаційне укриття (ПРУ) — це захисна споруда, яка за­безпечує захист у ній людей від радіоактивних речовин і опромінення в зонах радіоактивного забруднення місцевості, отруйних і сильнодію­чих ядучих речовин, біологічних засобів у краплинно-рідинному ви­гляді та світлового віпромінення ядерного вибуху, наслідків урагану.

Захисні властивості протирадіаційних укриттів оцінюються кое­фіцієнтом захисту, який показує, у скільки разів доза радіації на відкритій місцевості на висоті 1 м більша від дози радіації в укритті, тобто коефіцієнт захисту показує, у скільки разів ПРУ послаб­лює дію радіації, а відповідно і дозу опромінення людей.

Протирадіаційні укриття можуть обладнуватись насамперед у підвальних поверхах будинків і споруд. Підвали в дерев'яних одно­поверхових будинках ослаблюють дозу радіації в 7 разів, а в житло­вих одноповерхових кам'яних (цегляних) будинках — у 40, у двопо­верхових — у 100, середня частина підвалу кількаповерхового кам'я­ного будинку — у 800—1000 разів. При невисоких рівнях радіації, а також для захисту від бактеріальних засобів, парів отруйних і силь­нодіючих ядучих речовин можна використовувати кам'яні (цегляні) або дерев'яні будівлі.

При виборі й підготовці укриттів для захисту від радіоактивних речовин слід враховувати захисні властивості будівельних матеріа­лів та окремих конструкцій.

Здатність будівельного матеріалу ослаблювати потік радіоактив­них випромінювань характеризується щільністю і товщиною шару половинного ослаблення матеріалу, тобто певної товщини шару ма­теріалу, при проходженні через який інтенсивність радіоактивних випромінювань зменшується у два рази.

Оцінюючи захисні властивості будинків та укриттів, слід зверну­ти увагу на ті частини, де можливе проникнення радіоактивного пилу, небезпечних хімічних речовин. Такими місцями в будинках є вікна, двері, вентиляційні отвори і продухи в цоколі будинку, пічні труби, димарі, топкові отвори. Небезпечним є потрапляння радіоак­тивного пилу на горища, бо це збільшить дозу опромінення людей, які перебувають у будинку.

У селі більшість будинків придатна для захисту людей від радіо­активного пилу. Крім цього, у сільській місцевості є багато заглиб­лених у землю підвалів, погребів, овочесховищ та інших споруд.

Оцінивши захисні властивості наявних приміщень і виходячи з конкретної обстановки та реальної потреби в кожному окремому випадку, можна розраховувати і завчасно підготувати необхідну кількість укриттів, для захисту людей в умовах сильного забруднен­ня місцевості радіоактивними речовинами.


группа 3

Готуючи приміщення для укриття від радіоактивних речовин, тре­ба виконати дві основні вимоги: по-перше, вжити заходів проти потрапляння радіоактивного пилу в приміщення і, по-друге, посилити захист населення, збільшити обсяг робіт для пристосування укриттів, а також враховувати потреби і наявність необхідних матеріалів.

Для запобігання проникнення радіоактивного пилу і небезпеч­них хімічних речовин в укриття потрібно виконати найпростішу герметизацію приміщень, усуваючи всі нещільності, місця слабкої герметизації. З цією метою в дерев'яних будинках проконопачують і замазують глиною тріщини. Великі щілини забивають рейками. Щілини у стінах замазують шпаклівкою або штукатурним розчи­ном. Особливу увагу звернути на герметизацію дверей і вікон.

Димарі, пічні отвори, дверцята топок, піддувал, тріщини і продухи в цоколі — всі ці місця треба зробити непроникними для радіоак­тивних і хімічних речовин.

Необхідно мати запас скла, фанери, толю або поліетиленової плівки для швидкого закривання вікон; дверей та інших отворів. Перекриття можна підсилити шаром піску, шлаку або просто зем­лею товщиною до 20 см.

Якщо можливо, обладнати один припливний і один витяжний короби у підвалах, погребах та інших підземних спорудах. Для за­безпечення тяги витяжний короб має бути встановлений на 1,5—2 м вище припливного. У будинках замість витяжного короба можна використовувати димоходи, в інших будівлях капітального типу — існуючі вентиляційні канали. У припливний короб або щілину слід закласти фільтр із мішковини, солом'яної січки, марлі.

Для обладнання під протирадіаційне укриття погреба необхідно посилити його перекриття, потім на перекриття насипати шар ґрун­ту 60—70 см, щільно підігнати кришку люка і зробити вентиляцій­ний короб.

У разі потреби необхідно побудувати швидко-споруджувані ПРУ з місцевих (ліс, камінь, саман, очерет) будівельних матеріалів (рис. 2) або промислових збірних залізобетонних елементів, цегли, прокату, труб, арматури (рис. 3). Для будівництва ПРУ копають котлован, зводять стіни і перекриття. Проміжки між стінами котловану і спо­руди засипають ґрунтом, який через кожних 20—30 см трамбують. Потім ґрунт насипають у місці прилягання перекриття до землі по всьому периметру укриття. Над перекриттям обладнують гідроізо­ляцію з руберойду, толю, поліетиленової плівки або глини товщиною 10 см. Глину зволожують, перемішують як тісто і укладають випук­лим шаром. На гідроізоляцію насипають шар ґрунту 60—70 см.

Під кутом 90° до основного приміщення обладнують вхід у ви­гляді герметичного тамбура, місця стикування рам тамбура до стін

2 3 4 5 6



1
Рис. 3 Протирадіаційне укриття з перекриттям із залізобетонних плит:

1 — вхід; 2 — витяжна шахта; 3 — перекриття; 4 — обсипка ґрунтом; 5 — припливна шахта; 6 — завіса при вході


проконопачують ганчір'ям, клоччям або мохом. На вхід у тамбур і вихід із нього навішують завісу з щільного матеріалу. При вході замість завіси можуть бути щільні двері.

Внутрішнє обладнання протирадіаційного укриття, призначеного для укриття людей, аналогічне обладнанню приміщень сховища

Найпростішим укриттям для захисту населення є щілини і зем­лянки, які певною мірою захищають від ударної хвилі, світлового випромінювання, радіаційного ураження. Для будівництва щілин і землянок вибирають сухі підвищені місця.

Щілину роблять глибиною близько 2 м (рис. 4). Стіни щілини укріплюють дошками, жердинами, хмизом, очеретяними фашинами або іншим підручним матеріалом. Входи в щілини роблять схід­часті, під прямим кутом до осі щілини, і закривають дверима. Пере­криття щілини роблять з накату колод, потім шар глини товщиною 10—15 см, який захищає щілину від потрапляння дощових вод, і шар ґрунту 20—40 см. Зверху все це вкривають дерном. Поверх­неві води відводять у бік щілини по стічних канавках. Якщо мож­ливо, щілини можна будувати також зі збірних залізобетонних кон­струкцій.




  1   2   3


База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка