Лекція 1 Історичні передумови та сучасні підходи до встановлення цін



Сторінка1/6
Дата конвертації05.11.2016
Розмір1.07 Mb.
  1   2   3   4   5   6




Лекція 1

Історичні передумови та сучасні підходи до встановлення цін

  1. Історичні передумови встановлення цін

  2. Поняття ціни та загальна характеристика системи цін

  3. Основні функції та принципи ціноутворення

  4. Види цін та їх класифікація


1. Історичні передумови встановлення цін

Протягом тривалого часу вчені намагались визначити що являє собою ціна, що лежить в її основі і чому одні товари обмінюються на інші в певних пропорціях? Намагання багатьох економістів дати відповідь на поставлені питання відображені в різних теоріях вартості та ціни.

Однією з найбільш значних теорій вартості і ціни є теорія трудової вартості, яка вперше була розроблена фундаторами класичної політекономії В. Петті, А. Смітом і Д. Рікардо та завершена К. Марксом у середині XIX ст. Головне питання цієї теорії полягає у визначенні основи мінових пропорцій, що утворюються при обміні товарів, а отже, є основою формування ціни.

Товар як продукт праці, що готовий для продажу, має дві властивості: перша — задовольняти певну потребу, друга — обмінюватись на інші товари в певних пропорціях. Здатність товару задовольняти певну людську потребу називається споживною вартістю товару. Усі товари мають споживну вартість, але як споживні вартості товари не можна порівняти.

У процесі обміну товарів встановлюються мінові пропорції, причому начебто випадково. Випадковість зумовлена попитом і пропозицією товару в конкретний період. Але в цілому протягом тривалого часу мінові пропорції тяжіють до середнього рівня, тобто встановлюється мінова вартість товару. Мінова вартість — це властивість товару обмінюватись на інший у певних пропорціях.

Товари можуть обмінюватись тільки якщо вони мають спільну властивість. Такою спільною властивістю всіх товарів є праця, що була затрачена на їхнє виготовлення. Таким чином вартість товару можна виміряти кількістю живої праці, і товари коштують стільки, скільки праці витрачено на їх виготовлення.

Засновником теорії витрат виробництва був Джейн Міль(1773-1836), який запропонував визначати вартість товарів і послуг витратами виробництва, а джерелом вартості вважати не тільки живу, а і суспільну працю.

Теорію факторів виробництва заснував француз Жан Батіст Сей (1767-1832). Вартість товарів формується під впливом трьох факторів – капіталу, праці і землі.

Представники посткейнсіанських теорій Пьєро Сраффа та Мішіо Морішіма ототожнювали вартість з сумою витрат конкретних видів праці і пропонували механізм формування таких витрат.

На необхідність обліку в ціні споживчої вартості (корисності, цінності) товару вказують прихильники маржиналізму, що трактують ціну як грошове вираження споживчої вартості. У представників теорії граничної корисності –Германа Генріха Госсена (1810-1858), Ейгена Бем-Баверка (1851-1914), Джона Бейтса Кларка (1847-1938), Пола Самуельсона (1915) -цінність товару виражається величиною; його користі для споживача, а в прихильників теорії попиту та пропозиції – Генрі Маклеода (1821-1902) та Пера Струве (1870-1944) – споживча вартість товарів і послуг зводитися до співвідношення (причинно-наслідкового зв'язку) цих категорій. Перевага такої моделі ціни полягає в тому, що. вона враховує корисність речі, що визначає попит на неї.. Марна для споживача річ за справедливим твердженням маржиналістів не має ціни. Водночас дана модель не враховує витрати на виробництво, що впливають на рівень ціни.

Як бачимо, прихильники маржиналізму і теорій вартості; протистоять один одному, взаємовиключаючи рішення однієї і тієї ж проблеми. Перші категорично заперечують вчення про вартість як величини витрат, а другі - роль споживчої вартості в економічній оцінці товару.

Англійський економіст Альфред Маршалл (раніше, подібне твердження було висловлене Фрідріхом Енгельсом) висунув гіпотезу, які базується на тому, що обидва напрямки в економічній науці (вартості і споживчої вартості) не виключають, а скоріше доповнюють однин одного. Більше того, вони знаходяться в діалектичній єдності і взаємозумовленості. Цей зв'язок виражається, по-перше, у тому, ще, продукт підвищеної якості, тобто який має велику величину споживчої, вартості, як правило, має і велику вартість. По-друге, якщо річ корисна, то вона стає споживчою вартістю незалежно від того, створена вона з більшими витратами чи без них. У той же час, річ, що позбавлена споживчої вартості, не може мати вартості, скільки б витрат не було витрачено на її виробництво. Нарешті, виробник не може виготовляти тільки дешеві товари, оскільки вони переважно низької якості та мають низьку корисність чи товари, корисність яких висока, але вартість не покриває витрат на виробництво. З цих положень почалося формування еклектичної теорії - Альфред Маршалл (1842-1924), Джон Річард Хікс (1904), Фрідріх Енгельс (1820-1895) – згідно якої рівноважна ціна формується граничною корисністю товару для споживача і витратами на його виробництво.

Отже, головними ціноутворюючими чинниками є вартість, що базується на витратах праці та капіталу і споживча вартість, що ґрунтується на показниках корисності та співвідношенні попиту та пропозиції.


2. Поняття ціни та загальна характеристика системи цін
Історично ціни на всі товари встановлювались шляхом переговорів між покупцем і продавцем і вони, прийшовши до згоди встановлювали взаємовигідну ціну.

Встановлення єдиної ціни для всіх покупців – ідея порівняно нова. Розповсюдження вона отримала у кінці ХІХ ст. з появою великих підприємств роздрібної торгівлі.

Ціна завжди була і залишається основним вирішальним чинником для покупців при прийнятті рішення відносно здійснення купівлі товарів. Але в останній час все більшого значення набувають нецінові фактори – стимулювання збуту, організація продажу товару та послуг для клієнтів.

Існують різні визначення ціни в залежності від домінуючої ролі, яку вона виконує у кожній конкретній ситуації.



Ціна – це грошовий вираз вартості одиниці продукції, стратегічно важливий ринковий інструмент, за допомогою якого здійснюється обмін товарів.

Вартість суспільно необхідні витрати праці на виробництво даного виду продукції.

В торгівлі цінасума коштів , яку необхідно сплатити за певний товар чи послугу.

При аналізі ринкових відносин ціна розглядається як інструмент конкуренції і важлива складова конкурентоздатності товару.

З іншого боку рівень ціни є вимірником якості товару.

Як грошовий вираз вартості, ціна відчуває на собі вплив всіх умов відтворювального процесу, обміну і споживання, які лежать в основі як виробництва, так і розподілу.

Ціни відхиляються від вартості за двома умовами:



  1. під впливом попиту і пропозиції ціни віще або нижче вартості;

  2. політика, яку проводить держава відхилення ціни від вартості.

Визначення цін як економічної категорії та їхня типологія дають; підставу говорити про ціноутворюючі фактори. Розмаїття таких факторів дозволяє їх класифікувати по ряду, ознак:

- сферах формування;

- рівнях прояву;

- ступеню об'єктивності;

- факторного угруповання.

Великий вплив на ціну мають витрати на виробництво і реалізацію товару. Формування витрат у виробника так само дуже складне питання. Воно залежить від рівня науково-технічного виробництва, ступеня його організації, обсягу продажів та ін.



Величина ціни на пряму залежить від витрат і доходів різних посередницьких організацій на всьому шляху проходження товару від виробника до оптової і роздрібної торгівлі.

Одним з важливих факторів у ціноутворенні виступає держава (державне регулювання цін).

Важливий елемент, що впливає на рівень цін - конкуренція.

Цінова конкурентна боротьба здійснюється шляхом зміни цін на товари під впливом попиту. Основною умовою цінової конкуренції виступає удосконалювання виробництва і зниження собівартості. Виграє той підприємець, що має у своєму розпорядженні резерви зниження витрат виробництва. При неціновій конкуренції на перший план виступають споживчі властивості товару, його технічна надійність і висока якість. Саме це дозволяє залучити покупців і підвищити конкурентноздатність товару.

На прийняття рішень відносно цін значно впливають категорії покупців (економічні покупці; покупці, що надають перевагу зручності І комфорту незалежно від ціни; апатичні (байдужі) покупці; покупці, що підтримують окремі фірми і готові заради них заплатити більш иисоку ціну за товар; персоніфіковані покупці; консервативні покупці тощо.).

На рішення відносно цін також впливають умови продажу (оптова, дрібнооптова, роздрібна), а також купівельна спроможність грошей (Інфляція) та інші фактори.

Таким чином, врахування всіх перелічених чинників в процесі встановлення ціни визначає сутність ціноутворення.



Ціноутворення - це процес формування цін, їх структури і динаміки. За допомогою ціноутворення досягаються основні стратегічні задачі маркетингової політики підприємства:

  • одержання можливого максимального прибутку;

  • завоювання ринку збуту;

  • зниження витрат на виробництво;

  • боротьба з товарами-конкурентами,

  • зростанням обсягу виробництва та продажів та ін.

Складність процесу ціноутворення обумовлюється також тим, що в ньому бере участь велика кількість торгових організацій і всіляких посередників на всьому шляху проходження товару від виробника до споживача.

Усі ціни, що функціонують у ринковому механізмі взаємозв'язані та утворюють єдину систему.



Система цін - це впорядкована сукупність різних видів цін, які обслуговують народне господарство. Система цін організовує господарський процес та створює економічні передумови для рентабельного функціонування підприємств, стимулює виробництва і споживання якісних товарів, створення сприятливих економічних умов для вирішення соціальних проблем у суспільстві.

Система цін має ряд ознак:

    1. Конкретні види цін пов'язані між собою, а тому їх слід розглядати в єдності.

    2. Різні види цін виконують певні конкретні завдання, а вся система цін спрямована на найповніше задоволення потреб споживача.

    3. Конкретні види цін несуть чітко визначені завдання.

    4. Система цін динамічна і водночас характеризується стійкістю. Конкретні види цін менш стабільні порівняно з системою цін в цілому.

    5. Система цін має зворотній зв'язок, тобто підвищення цін на сировину, матеріали тощо, в кінцевому рахунку призводить до подальшого збільшення цін реалізації товарів.

Взаємозв'язок і взаємозалежність цін визначається насамперед тим, що формування цін відбувається на спільних економічних підходах - законі вартості, співвідношенні попиту і пропозиції а також тим, що результати діяльності усіх підприємств виражаються за допомогою цін.

Система цін включає ціни внутрішнього ринку і ціни зовнішнього ринку. Ціни внутрішнього ринку формуються під впливом таких основних факторів, як продуктивність праці у країні, структура національного виробництва товарів і рівня інфляції в країні. Ціни зовнішнього ринку формуються в основному під впливом інтернаціональної вартості товарів.

Багатофункціональність ціни зумовила виникнення її різноманітних специфічних форм, серед яких виділяють тариф, плату та абонемент.

Тарифи - це система ставок, за якими стягується плата за послуги. Термін «тариф», як ціна послуги, застосовується у галузях транспорту, комунального господарства, на митниці, у сфері зв'язку тощо.

Плата - є формою відображення пільгової ціни, якщо частина витрат покупця (споживача) відшкодовується за рахунок державного або місцевого бюджету.

Абонемент - це середньозважена ціна, яка встановлюється на основі середніх витрат і норм споживання послуг.

Внутрішні ціни країни відображають галузеву структуру економіки країни та вказують на вид господарської діяльності, в який вони застосовуються.

Так, у промисловості використовуються відпускні ціни підприємства, у торгівлі оптові та роздрібні ціни торговельних підприємств, в сільському господарстві - закупівельні ціни, у будівництві - кошторисні, договірні ціни, у транспорті - тарифи, на послуги зв'язку - тарифи.



Світові ціни формуються під впливом попиту і пропозиції товарів на ринку, а також коливань валютних курсів, на світові ціни може істотно впливати держава шляхом ліцензування, квотування і субсидіювання експорту й імпорту товарів.

Отже, всі існуючі в економіці ціни взаємозв'язані і залежні й утворюють єдину систему цін, яка перебуває у постійному русі під впливом різноманітних ринкових факторів.


3. Основні функції та принципи ціноутворення

Економічний зміст ціни виявляється у функціях ціни. Найважливіші з них: обліково-вартісна, збалансування попиту та пропозиції, розподільча, стимулююча, розміщення виробництва, інформаційна та ін. Функції ціни віддзеркалюють її економічну сутність призначення, роль у господарській діяльності, а також взаємини ; іншими економічними категоріями.



Обліково-вартісна функція означає необхідність обліку в ціні всієї сукупності витрат, пов'язаних з виробництвом і реалізацією товару. На основі ціни розраховуються усі вартісні економічні показники. До них відносяться як кількісні показники - національний дохід, обсяг капітальних вкладень, обсяг продукції та ін., так і якісні - прибуток, рентабельність, продуктивність праці, фондовіддача тощо. Поза ціною не можна визначити обсяг продажу. Таким чином, ціна; використовується для визначення ефективності виробництва, служить орієнтиром прийняття рішень, найважливішим інструментом управління.

Розподільча функція ціни пов'язана з її відхиленням від вартості під впливом ринкових факторів. Ця функція полягає в тому, що ціни беруть участь у розподілі і перерозподілі національного доходу (заново створеної вартості в грошовому виразі). Механізм такого перерозподілу полягає в тому, що частина вартості, створена при виробництві одного товару, реалізується в ціні іншого товару. В результаті ціни одних товарів формуються нижче вартості, а ціни інших - вище вартості. Основні напрямки перерозподілу - між галузям, регіонами, видами товарів, групами населення.

Якщо держава регулює за допомогою цін накопичення окремих галузей економіки, то вона впливає на темпи їх розвитку розв’язує протиріччя між виробником і споживачем продукції, між інтересами підприємств і суспільства, підпорядковуючи діяльність підприємства національним інтересам.

Сутність стимулюючої функції ціни полягає в заохочувальному чи стримуючому її впливі на виробництво і споживання різних товарів. За допомогою ціни можна стимулювати чи гальмувати (сповільнити) науково-технічний прогрес, економію витрат ресурсів, поліпшення якості продукції і т.д.

Ціна впливає на виробника через величину прибутку. Тому таке стимулювання здійснюється, як правило, за допомогою підвищеного рівня рентабельності в ціні, надбавок і знижок до неї та іншими засобами.

З переходом до ринку більш повного розвитку набуває функція ціни як засіб раціонального розміщення виробництва. Вона проявляється в тому, що за допомогою механізму цін відбувається переливання цього капіталу в сектори економіки і види виробництв із більш високим рівнем рентабельності продукції. Цей процес здійснюється під впливом законів конкуренції і попиту.

Функція збалансування попиту та пропозиції (регулююча) виражається в тому, що ціна виступає як інструмент регулювання економічних процесів: врівноважує попит і пропозицію відповідно до платоспроможності виробника і споживача. Мірою розвитку ринкових відносин ця функція ціни буде підсилюватися і відігравати домінуючу роль при формуванні цін на товари і послуги.

Ціна також виконує вимірювальну функцію. Ціна обслуговує обіг товарів і обслуговує економічні інтереси всіх самостійних учасників товарообігу: виробника – торгівельного агента – покупця. За допомогою ціни можна виміряти кількість грошей, яку покупець повинен сплатити, а продавець отримати за проданий товар. Знаючи ціни різних товарів, послуг і кількість товарів, що продається і купується, можна визначити розмір платежу за товари і послуги. Знаючи ціну робочої сили, праці, можна визначити розмір заробітної плати на підприємстві.

Порівнюючи ціни різних товарів, ми можемо їх диференціювати на дорогі і дешеві. Якщо ціни враховують корисність, то по співвідношенню таких цін можна зробити висновки про корисність товарів. Виходячи з цих міркувань можна визначити, що ціна виконує порівняльну функцію.

Усі перераховані функції ціни взаємозалежні і взаємодіють між собою, а в ряді випадків вступають у протиріччя. Так, стимулююча функція ціни підсилює функцію збалансування попиту та пропозиції, сприяючи збільшенню виробництва товарів, що користуються попитом. Розподільча функція ціни взаємодіє з функцією ціни як засобу раціонального розміщення виробництва, сприяючи переливу капіталу в ті галузі і сектори економіки, де пред'являється підвищений попит .на ті чи інші товари і формується відносно висока норма прибутку. Облікова функція ціни нерідко вступає в протиріччя практично зі всіма іншими функціями, особливо з функцією збалансування попиту та пропозиції, оскільки в ринкових умовах під впливом багатьох факторів ціна часто істотно відхиляється від витрат виробництва і реалізації.

Найважливіші принципи ринкового ціноутворення :

1. Всебічна обґрунтованість ціни. Ціноутворення дуже складний процес, що підлягає впливу великої кількості факторів. Тому у всіх випадках потрібно дотримуватися науково-обґрунтованих методів ціноутворення.

2. Процес формування ціни повинен передувати процесу виробництва товару. Велика помилка - спочатку виготовити товар, а потім думати за якою ціною і як його продавати. Спочатку варто визначити потреби ринку у товарах підприємства, обґрунтувати ціну на товар і тільки потім організувати виробництво і виходити на ринок.

3. Безперервність ціноутворення. Наївно думати, що формування ціни навіть на один вид товару разовий процес, суворо обмежений у часі. У дійсності, процес ціноутворення дуже динамічний як у часі, так і в просторі. Практично він не має ні початку, ні кінця; це постійно працюючий механізм, що розвивається мінливо під впливом ринку, непостійності кон'юнктури конкуренції та ін. Динамічність процесу ціноутворення у просторі обумовлена тісними взаємозв'язками цін з багатьма економічними категоріями (показниками).

4. Різноманіття методів ціноутворення. Встановлення ціни є мистецтвом, оскільки в кожному конкретному випадку методи обґрунтування ціни різні, що залежить від цілей і задач фірми при організації виробництва і продажу конкретного товару. На основі сформованої цінової політики вибирається і реалізується конкретний метод ціноутворення.

5. Постійний контроль за конкурентноздатністю товару. Мова йде про правильне співвідношення ціни і споживчих властивостей виробу. Ціна може зростати, але на одиницю споживчих властивостей вона повинна знижуватися. Це основне правило конкурентної боротьби. Для досягнення переваги над конкурентами підприємство повинно проводити роботу по трьом напрямкам: ціна, якість, реклама.

6. Реальність процесу ціноутворення. Неприпустимо видавати, бажане за дійсне. В усьому, що стосується ціноутворенні необхідний тверезий, об'єктивний, реальний підхід. Неприпустимі неточності і помилки в розрахунках.

7. Суворе дотримання політики держави в питаннях ціноутворення. Необхідно чітко усвідомлювати, що заходи впливу на виробників з боку держави спрямовані на стабільний розвиток економічної системи в цілому і досягнення серйозних соціальних результатів. До того ж варто пам'ятати, що встановлено і діє твердий порядок економічних санкцій і штрафів за порушення порядку встановлення цін.

8. Варто більш побоюватися завищення ціни, чим її заниження. Занадто низька ціна не дає можливості підприємству одержати прибуток. Занадто висока ціна на товар призводить до неможливості формування попиту.

9. Професіоналізм у ціноутворенні значною мірою припускає практичний досвід і розвинуту інтуїцію. Ринкова ціна багато в чому категорія кон'юнктурна. До того ж установлення ринкової ціни практично завжди поєднується з певним ризиком, особливо в умовах невизначеності. Звідси для професіонала по ціноутворенню важливі накопичений досвід і наявність інтуїції. Зрозуміло, це не виключає, а скоріше навпаки, передбачає прийняття рішень на основі об'єктивного аналітичного підходу.

10. У процесі ціноутворення важливий не тільки професійний, але і суспільний фактор. Процес праці, як відомо, має дві сторони - професійну (фізіологічну) і суспільну (взаємовідносини, взаємодія людей у процесі праці).


  1. Види цін та їх класифікація

В умовах ринкової економіки використовується велика кількість цін, пов'язаних з різними особливостями купівлі продажу товарів, що вимагає їх впорядкування шляхом виокремлення груп, сформованих за певними ознаками. Класифікація цін наведена в таблиці 1.


Таблиця 1.1 - Класифікція цін

№ п/п

Ознака класифікації

Види цін

1.

За характером державного регулювання

Вільні Регульовані Фіксовані

2.

За галузями економіки

Ціни промисловості

Ціни сільського господарства

Ціни на будівництво

Транспортні тарифи

Комунальні тарифи

Ціни і тарифи на платні послуги



населенню

З'

За способом встановлення

Тверді 3 наступною фіксацією Ковзаючі

4.

За ступенем монополізації

Монопольні Конкурентні

5.

За джерелами інформації

Прейскурантні Ціни каталогу Ціни реєстрації

6.

За часом дії

Постійні. Тимчасові. Ступеневі. Разові. Сезонні.







Денний та нічний тариф.

7.

За рівнем

Мінімальні. Максимальні. Оптимальні. Середні.

8.

За практикою обліку, аналізу, планування

Поточні (діючі). Порівняльні (співставленні). Середні.

9.

За методом розрахунку

Ціни нетто, брутто. Договірні (контрактні). Базові. Лімітні.

10.

За територіальним охопленням ринку

Ціни місцевого ринку. Ціни державного ринку. Ціни світового ринку.

11.

За регіональною ознакою

Єдині. Регіональні. Зональні. Поясні.

13.

На стадії товарного обігу

Оптові, Роздрібні,Закупівельні,

14.

На стадії виробництва

Оптова ціна підприємства, Відпускна ціна підприємства

15.

У порівнянні з вартістю товару

Вище за вартість, Нижче за вартість, На рівні вартості.

16.

За видом товару, послуги

Ціни товарів.Тарифи послуг,

Курси валют і цінних паперів,



17.

За характером товару

Ціни на товари першої необхідності, На товари другорядної потреби, Ціни на предмети розкоші, Ціни на унікальні товари.

18.

За контрагентами ринку

Ціна попиту (покупця), Ціна пропозиції (продавця), Ціна ринкової рівноваги.

19.

За сегментами ринку

Для споживачів з низьким доходом. Для споживачів з високим доходом. Для споживачів з середнім доходом

20.

За зовнішньоекономічною діяльністю

Ціни експортні (вивозу).

Ціни імпорту (ввозу).



21.

За умовами поставки у внутрішній торгівлі

а) франко-склад постачальника,

б) франко-станція відправлення,

в) франко-вагон станція відправлення,

г) франко-вагон станція призначення,

д) франко-станція призначення,

є) франко-склад покупця.



22.

За умовами міжнародної поставки

Групи “Е” (EXW),“F”( FCA, FAS, FOB ),“C”( CFR, CIF, CIP, CPT), “D”( DAТ, DАР, DDР).

  1   2   3   4   5   6


База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка