Лекція 1 географія туризму



Скачати 144.3 Kb.
Дата конвертації02.04.2017
Розмір144.3 Kb.
Л е к ц і я 1

ГЕОГРАФІЯ ТУРИЗМУ

ЯК НАУКОВА ДИСЦИПЛІНА

План:

  1. Вивчення туризму в соціології, психології, економіці, правознавстві та інших науках. Тематика досліджень туризму зазначеними науками.

  2. Зміст науки «Географія туризму». Погляди науковців на об’єкт і предмет дослідження географії туризму.

  3. Місце географії туризму в ієрархічній структурі географічних і суспільно-географічних наук за різними авторами.

  4. Структура географії туризму.

  5. Функції географії туризму (теоретична, конструктивна, освітня, виховна, світоглядна, прогностична).

  6. Зв'язки географії туризму з іншими науками – географічними і негеографічними.


1. Вивчення туризму в соціології, психології, економіці, правознавстві та інших науках. Тематика досліджень туризму зазначеними науками
Які науки вивчають туризм?

З якого ракурсу туризм вивчає історія? Економіка?

Екологія? Соціологія?

Краєзнавство? Культурологія?

Політологія? Інженерно-технічні дисципліни?

Зв'язок туризму з різними дисциплінами
Туризм як соціально-економічне явище вивчають чимало наук: географія, історія, економіка, медицина, екологія, психологія та соціологія, політика, право, культурологія, краєзнавство, інженерно-технічні дисципліни. Кожна з названих дисциплін чимось доповнює сферу туризму, створюючи новий науковий напрям туризмознавства – туризмологію.

Туризмологія – науковий напрямок, в межах якого сполучаються різноманітні дослідження туризму як суспільного явища. Завданням туризмології є розробка теорії функціонування туризму.

Можна виділити такі аспекти функціонування туризму, які практично сформувались в певні напрямки досліджень: економічний, історичний, географічний, соціальний, екологічний, політичний, культурний, психологічний. Кожен з напрямків охоплює певну галузь науки або декілька галузей. Зокрема: історія туризму, економіка туризму, географія туризму, екологія туризму, психологія туризму тощо. В той же час, кожна з цих дисциплін входить до певної системи наук: історичних, економічних, географічних, соціальних, психологічних тощо. Таким чином, до вивчення туризму може бути застосований як галузевий принцип побудови наукових досліджень, так і проблемний. Саме проблемний принцип покладений в основу формування нового наукового напрямку – туризмології.


2. Зміст науки «Географія туризму». Погляди науковців на об’єкт і предмет дослідження географії туризму

Одним з провідних напрямків в туризмології є географія туризму.


Що вивчає географія туризму?

Чим відрізняється географія туризму від туризмології?
Географія туризму – галузь географічної науки, що вивчає територіальну організацію туристсько-рекреаційного господарства, умови й особливості його розвитку та розміщення.
Що таке об’єкт науки?

Подумайте, що є об’єктом дослідження географії туризму?
Різні автори називають різні об’єкти дослідження географії туризму:

  1. туризм;

  2. туристичне господарство певної території, країни чи всієї нашої планети (М. Крачило);

  3. індустрія туризму, яка охоплює туристичні центри, райони та комплекси природних і культурно-історичних умов (В. Квартальнов);

  4. ринок туристичних послуг (О. Любіцева);

  5. територія, тобто природний географічний простір, або простір соціокультурних і соціоприродних поєднань, яка насичена різними туристичними й інфраструктурними закладами, завдання яких – сприяти ефективній туристичній діяльності (С. Кузик);

  6. людина, групи людей, суспільство та сфера туризму з усіма можливими взаємозв'язками і взаємовідношеннями між ними. Розрізняють ще й конкретні об'єкти вивчення географії туризму. З-поміж них – туристична поведінка і ставлення до туризму людини, груп людей, суспільства, туристична діяльність туристичних організацій, туристичні ресурси;

  7. туристична діяльність людини, спрямована, з одного боку – на виробнисцтво туристичних послуг, з іншого – на задоволння власних туристичних потреб;

  8. туристсько-рекреаційна система.


Що таке предмет науки?

Подумайте, що є предметом дослідження географії туризму?
Предметом дослідження географії туризму найчастіше вважають територіальну організацію туристсько-рекреаційного господарства, умови й особливості його розвитку та розміщення.
Як Ви розумієте –

територіальна організація?
Геопросторову (територіальну) організацію, за професором О. Шаблієм, визначають взаєморозміщенням об'єктів, наявністю просторових зв'язків між ними, існуванням територіальних суспільних утворень та їх функціонуванням.
Іноді ще говорять про суб’єктів туризму?

Хто є суб’єктами туризму?
Під суб’єктами туризму розуміються люди, які займаються туристичною діяльністю, тобто надають або споживають туристичні послуги.
3. Місце географії туризму в ієрархічній структурі географічних і суспільно-географічних наук за різними авторами
Яке місце географії туризму серед географічних наук?

Серед суспільно-географчних наук?
Місце географії туризму в системі географічних наук визначається предметно-об'єктною сферою та колом завдань, спрямованих на виконання суспільного замовлення.
Місце географії туризму в ієрархічній структурі географічних наук

(за Е.Б. Алаєвим)


Географія

Система наук

Суспільна географія

Родина наук

Соціальна географія

Комплекс наук (дисципліна)

Рекоеаційна географія

Галузь

Географія туризму

Розділ


Визначте місце географії туризму (рекреаційної географії)

у суспільній географії за різними авторами?
За С. Б. Лавровим вся суспільна географія поділяється на економічну, соціальну та географію населення. Рекреаційна географія відноситься до соціально-географічних дисциплін. Географію туризму С. Б. Лавров ще не виділяє.

Структура суспільної географії за С. Б. Лавровим (Санкт-Петербург, Росія)
А. П. Голіков свю економічну і соціальну географію поділяє на галузеві, комплексні, галузево-комплексні та регіональні науки. Географія туризму відноситься до галузевих наук, а саме – географії населення. Рекреаційна географія теж лежить у галузевих науках, але серед географії господарства. Тобто географія туризму і рекреаційна географія – це окремі самостійні дисципліни.


Структура економічної та соціальної географії за А. П. Голіковим (Харків)
М. Д. Пістун розглядав структуру суспільної географії з двох аспектів. По-перше, він виділяв економічну, соціальну та політичну географію, а серед них – галузеві та регіональні. Рекреаційна географія відноситься до соціально-географічних галузевих наук. Географії туризму М. Д. Пістун окремо не виділяє.

Структура суспільної географії за М. Д. Пістуном (Київ, 1996 р.)
По друге, М. Д. Пістун всю суспільну географію поділяє на аналітичні (галузеві), синтетичні та методичні дисципліни. Серед них окремо ні рекреаційна географія, ні географія туризму не виділяється. Ці науки входять до складу географії сфери обслуговування.

Структура суспільно-географічних дисциплін за М. Д. Пістуном

(Київ, 1996 р.)


Л. Т. Шевчук всю географічну науку називає «Географією Людини» та поділяє її на «Географію природи» («Географію Дому людського») та «Географію суспільства» («Географію власне Людини»), а останню – на соціальну, економічну та політичну географію. Рекреаційна географія входить до складу соціальної географії. Географії туризму Л. Т. Шевчук окремо не виділяє.

Структура суспільно-географічних дисциплін за Л. Т. Шевчук

(Львів, 1999 р.)


А. В. Степаненко в структурі соціальної географії виділяє наступні підсистеми (блоки): «Географія населення», «Ментальна географія», «Соціальна географія життєдіяльності населення», «Географія сервісу або географія сфери послуг», «Галузеві дисципліни», «Комплексні дисципліни», «Регіональна соціальна географія». Рекреаційна географія входить до складу географія сервісу, а географія туризму – до складу галузевих дисциплін.
Структура системи наукових дисциплін соціальної географії


Підсистеми (блоки) соціальної географії

Наукові дисципліни /напрями/

Географія населення

Демогеографія, географія людських рас, етногеографія, географія трудових ресурсів і ринку праці, геоурбаністика, демографічна глобалізація, міграції населення, демокраїнознавство, географія розселення

Ментальна географія

Географія культури (геокультура), сакральна географія, поведінкова географія, часова географія, географія сприйняття, регіональна свідомість

Географія життєдіяльності населення

Географія людського розвитку, географія діяльності і зайнятості населення, географія способу життя і соціальних локалітетів життя людей, гармонізація життєдіяльності суспільства у природному середовищі, соціальна екологія, соціальна регіональна безпека

Географія сервісу або географія сфери послуг

Географія освіти, географія торгівлі і громадського харчування, географія побуту, географія житлово-комунального господарства, географія охорони здоров’я, географія фітнесу і розваг, географія споживання і рекреаційна географія

Галузеві дисципліни

Географія туризму, гендерна географія, політична географія, електоральна географія, географія злочинності, географія зубожіння і бідності населення, географія комунікацій, географія рівня і якості життя населення, медична географія, географія спорту, комерційна географія, географія розвитку

Комплексні дисципліни

Географія цивілізацій, соціальне геопросторознавство, територіальна організація людського суспільства, геосоціомаркетинг, геосоціоменеджмент, соціальне районування

Регіональна соціальна географія

Соціальна географія регіонів, соціальна географія міст, соціальна географія сіл (сільської місцевості), географія глобальних соціальних проблем


О. І. Шаблій в структурі суспільної географії виділяє її теоретичне ядро – «Загальну теорію суспільної географії», а також 3 блоки дисциплін – блок основних дисциплін, блок допоміжних дисциплін та блок суміжних дисциплін.

Соціальна географія поряд з політичною географією, економічною географією і географією населення входить до блоку основних дисциплін і поділяється на ряд галузевих і просторових дисциплін. До галузевих складових частин соціальної географії входить «Географія сфери послуг», а у її складі – «Рекреаційна географія». Географії туризму О. І. Шаблій окремо не виділяє.



Структура суспільної географії за О. І. Шаблієм (Львів, 1997 р.)
Майже аналогічної класифікації притримується О. Г. Топчієв. Рекреаційна географія входить до складу галузевих дисциплін соціальної географії. Географії туризму О. Г. Топчієв окремо не виділяє.

Структура суспільної географії за О. Г. Топчієм (Одеса, 2001 р.)

Г – галузеві дисципліни, Р – регіональні диципліни

1.1. Методика викладання суспільної географії: 1.1.а. методика викладання у середній школі; 1.1.б. методика викладання у вищій школі; 1.1.в. методика популяризації суспільно-географічних знань;

1.2. Методика дослідження суспільної географії: 1.2.а. методи польових досліджень; 1.2.б. суспільно-географічна картографія; 1.2.в. математичні методи в суспільній географії;

II. Географія населення: ІІ.Г.1. демогеографія; II.Г.2. етногеографія; II.Г.3. географія трудових ресурсів; ІІ.Г.4. геоурбаністика; ІІ.Г.5. георуралістика; ІІ.Р.6 мікрогеографія поселень; ІІ.Р.2. деморегіоналістика; ІІ.Р.3. демокраїнознавство; ІІ.Р.4. демоглобалістика.

III. Соціальна географія: III.Г.І. географія сфери послуг; III.Г.2. географія споживання; III.Г.3. рекреаційна географія; ІІІ.Г.4. географія способу життя; ІІІ.Г.5. гуманістична географія; ІІІ.Г.6. радикальна географія; ІІІ.Г.7. географія поведінки; ІІІ.Г.8. географія науки і культури; ІІІ.Г.9. сакральна географія. ІІІ.Р.1. соціальна географія поселень; ІІІ.Р.2. соціально-географічна регіоналістика; ІІІ.Р.3. соціально-географічне країнознавство; III.Р.4. соціально-географічна глобалістика;

IV. Економічна географія: IV.Г.1. географія природних ресурсів; ІV.Г.2. географія промисловості; IV.Г.3. географія сільського господарства; IV.Г.4. географія будівництва; ІV.Г.5. географія транспорту і зв'язку; ІV.Р.1. економічна мікрогеографія; ІV.Р.2. економіко-географічна регіоналістика; ІV.Р.3. економічна географія країн; IV.Р.4. економічна географія Світового океану; ІV.Р.5. економіко-географічна глобалістика;

V. Політична географія: V.Г.1. географія політичної думки; V.Г.2. географія політичних партій і рухів; V.Г.3. електоральна географія; V.Р.1. політична мікрогеографія; V.Р.2. політико-географічна регіоналістика; V.Р.3. політична географія Світового океану; V.Р.4. політична географія країн; V.Р.5. політико-географічна глобалістика.

VI.1. Історична географія; VI.2. Регіональна економіка. VI.3. Районне планування; VI.4. Геополітика. VI.5. Медична географія; VI.6. Військова географія; VI.7. Історія географії; VI.8. Теософія. VI.9. Географічне краєзнавство; VI.10. Регіональна соціологія


Наведемо ще одну структуру суспільної географії, авторами якої є російські соціоекономгеографи В. А. Столбов та М. Д. Шаригін. Вони поділяють економічну та соціальну географію на краєзнавство, регіонознавство, країнознавство і геоглобалістику. Рекреаційна географія є окремою дисципліною краєзнавства.

Структура економічної та соціальної географії за В. А. Столбовим та М. Д. Шаригіним (Москва, Росія, 2007 р.)


Географія туризму використовує загальнонаукові методи дослідження (порівняльно-географічний, районування, географічної класифікації та типології, картографічний), методи інших наук (аналітико-статистичний, математичний, соціологічних досліджень, моделювання тощо).
4. Структура географії туризму

Географія туризму має достатньо розвинену структуру. Вона розпадається на три блоки: теоретично-прикладний, історично-прогностичний, галузево-регіональний.

У складі першого блоку дисциплін географії туризму виділяють теоретичну географію туризму та прикладну географію туризму.

В складі другого блоку об'єднуються історична географія туризму, конструктивна географія туризму, прогностична географія туризму.

До складу третього блоку входять географія пізнавального туризму, краєзнавчого туризму, заповідного туризму, екотуризму, гірського туризму, історико-архітектурного туризму, сакрального туризму, сентиментального туризму, економіки туризму.

Теоретична географія туризму – це наука, яка об'єднує і розвиває теоретичні, методологічні, методичні основи географії туризму. Головне завдання – розроблення нових концепцій, розвиток теорій, накопичення і використання нових методів для розвитку самої географії туризму.

Прикладна географія туризму звертає увагу дослідників, спеціалістів на особливості застосування концепцій, елементів теорій і самих теорій у процесі розвитку туризму.

Історична географія туризму як наукова галузь почала формуватися з розвитком географії туризму. До вагомих завдань належать, по-перше, виявлення і дослідження особливостей виникнення, підходів до формування, основні етапи розвитку географії туризму, тобто вивчення історії географії туризму як науки; по-друге, дослідження історичних аспектів розвитку сфери туризму в просторі.

Конструктивна географія туризму – напрям географічних досліджень, головна мета якого полягає у виявленні нових можливостей цілеспрямованого конструювання географічного середовища в інтересах розвитку туризму. В межах конструктивної географії туризму передбачається розроблення нових моделей туристичних об'єктів, територіальних рекреаційних систем тощо.

Прогностична географія туризму – царина науково обґрунтованих передбачень розвитку географічного середовища, окремих його компонентів за умов формування та поступу туристичної сфери, зокрема територіальних рекреаційних систем, окремих туристичних об'єктів, туристичної поведінки населення, а також перспективних взаємовпливів і взаємозв'язків сфери туризму та географічного середовища.
6. Зв'язки географії туризму з іншими науками – географічними і негеографічними
З якими географічними і негеографічними науками

тісно пов’язана географія туризму?

В чому полягають ці зв’язки?
У системі географічних наук географія туризму взаємодіє з фізичною географією, географією населення, географією транспорту, географією сфери обслуговування тощо. Особливо інтенсивні зв’язки рекреаційна географія має з фізичною географією та її галузевими науками (кліматологією, геоморфологією, ландшафтознавством і т. ін.). Кліматичні характеристики (середні температури, тривалість теплого безхмарного періоду, циркуляція повітряних мас, вологість повітря, режим випадіння опадів) визначають перспективність місцевості як курорту. Характеристики рельєфу мають велике значення для розвитку спортивних видів туризму. Характер узбережжя (розміри, геоморфологія) важливий для здійснення забудови зони відпочинку. Різноманіття ландшафтів обов’язково враховується в організації пішохідних туристичних маршрутів.

У питаннях організації відпочинку рекреаційна географія співпрацює із суспільно-географічними дисциплінами: географією населення, географією транспорту, географією культури, географію сільського господарства тощо.



Географія населення та міграції вивчає зміни і демографічні особливості територій, пов'язані з розвитком туризму, а також особливості розселення, яке може визначально впливати на розміщення туристичних об'єктів. Населення постає споживачем і, водночас, виробником рекреаційно-туристичних послуг, характер розселення значною мірою визначає територіальну структуру рекреаційного району.

Географія сільського господарства. Сільське господарство формує продовольчу базу, необхідну для оздоровлення та комфортного відпочинку людей.

Географія сфери послуг вивчає питання, що характеризують забезпеченість відповідних територій найрізноманітнішими послугами, необхідними для розвитку туристичної діяльності.

Географія транспорту. Розвинена транспортна система – важлива передумова функціонування туристичної галузі. Просторові особливості транспортної системи впливають на географію туристських потоків.

Географія культури доповнює інші географічні дисципліни знаннями про соціокультурні утворення обжитих територій, які використовуються або можуть стати ресурсом для розвитку туристичної діяльності. Культурні об’єкти зумовлюють розвиток пізнавального туризму, а також збільшують туристичний потенціал території.

Картографії належить вагома роль у дослідженні просторових закономірностей туристичної діяльності, що можуть становити інтерес для географії туризму.

І, зрештою – теоретична географія дає основи знань із теорії та методики дослідження суспільної географії як фундаментальної географічної науки.


Зв'язок географії туризму з системою географічних наук


Тісними є зв’язки географії туризму з медициною, передусім у частині медико-кліматичної оцінки курортів (визначення реабілітаційної й рекреаційної діяльності в різні пори року, виходячи з їх впливу на організм здорової й хворої людини). Самобутня культура – туристичний ресурс, який приваблює багатьох туристів. Крім того, особливості культури народів світу значною мірою впливають на характер туристичних потреб і способи їх задоволення. Тому географія туризму співпрацює з етнографією – наукою про особливості культури й побуту народів світу. Тісними є зв’язки з макро- та мікроекономікою, соціологією (соціологічний метод дає можливість дослідити туристичні потреби населення), психологією (знання психологічних особливостей різних категорій населення важливі для кращої організації відпочинку), правом (визначає законодавчу базу розвитку рекреації в країні) та багатьма іншими науками.





База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка