Лекція № Тема. Мета, завдання, принципи, засоби навчання дошкільників іноземної мови



Скачати 151.5 Kb.
Дата конвертації22.04.2017
Розмір151.5 Kb.
«МЕТОДИКА НАВЧАННЯ ІНОЗЕМНОЇ МОВИ»

Для студентів 41 д/в


  1. Виконати самостійну роботу (презентація) за темою “The Sights of London”.

  2. Підготувати до перевірки щоденники з педпрактики з додаткової спеціалізації «Вихователь з правом проведення занять іноземною мовою».

Вивчити матеріал лекцій


Л е к ц і я № __1.3.__

Тема. МЕТА, ЗАВДАННЯ, ПРИНЦИПИ, ЗАСОБИ НАВЧАННЯ

ДОШКІЛЬНИКІВ ІНОЗЕМНОЇ МОВИ

П Л А Н


  1. Мета дошкільного іншомовного навчання.

  2. Іншомовна комунікативна компетенція.

  3. Завдання навчання.

  4. Принципи дошкільного іншомовного навчання: методичні та інтенсивні.

  5. Засоби навчання.



  1. Мета дошкільного іншомовного навчання.

Дошкільне виховання і освіта – вихідна ланка у системі безперервної освіти, становлення і розвитку особистості.

Мета навчання іноземної мови учнів будь-якого віку є оволодіння мовою як засобом спілкування і здійснення у цьому процесі виховання, освіти і розвитку особистості.

Сучасний Державний освітній стандарт з іноземної мови проголошує чотири цілі навчання:



  1. практична, що визначає завдання опанування мовленнєвими вміннями;

  2. виховна, яка передбачає виховання культури спілкування, позитивне ставлення і розуміння важливості оволодіння мовою;

  3. освітня, що передбачає досягнення певного рівня освіти (розуміння суті мовних явищ, оволодіння знаннями про культуру країни, уміння вчителя);

  4. розвивальна (розвиток мовленнєвих, інтелектуальних, пізнавальних здібностей, готовності до іншомовного спілкування, подальшої самоосвіти).

Визначення мети навчання дошкільників іноземної мови має для практики не формальне значення.

Метою навчання іноземної мови є сприяння своєчасному розвиткові дитини, збагаченню її інтелектуальної, емоційної, моральної, вольової сфери у процесі формування елементарної іншомовної комунікативної компетенції.

Розвивальна, виховна, освітня цілі навчання дошкільників іноземної мови набувають пріоритетного значення у порівнянні з практичною ціллю, а не навпаки. Процес навчання англійської мови має бути засобом соціалізації дитини, допомагати розкрити її особистий потенціал з урахуванням індивідуальних особливостей.

Практична ціль навчання дошкільників іноземної мови – це формування елементарної іншомовної комунікативної компетенції.



  1. Іншомовна комунікативна компетенція


Компетенція – це комплексна характеристика особистості, яка інтегрує результати психічного розвитку: знання, навички, уміння, креативність (здатність творчо вирішувати завдання), ініціативність, самостійність, самооцінка, самоконтроль.

Комунікативна компетенція – комплексне застосування мовних і немовних соціально-побутових ситуацій, уміння орієнтуватися у ситуації спілкування, сприймати і продукувати тексти залежно від комунікативної ситуації, ініціативність спілкування.

Комунікативна компетенція особистості базується на її мовній, мовленнєвій, соціокультурній, навчальній компетенція. Кожна з них має інтеграційний характер.

Мовна інтегрує фонетичну, лексичну, граматичну компетенції і передбачає засвоєння і усвідомлення мовних норм та адекватне їх застосування.

Фонетична компетенція – правильність вимови та володіння інтонаційними засобами.

Лексична компетенція – наявність певного запасу лексичних одиниць, здатність їх адекватно використовувати.

Граматична компетенція – правильність вживання граматичних форм англійської мови у відповідності із законами та нормами граматики.

Мовленнєва компетенція інтегрує компетенції у аудіюванні та говорінні, які характеризуються умінням доречно і адекватно користуватися мовою у конкретних ситуаціях. У школі буде формуватися компетенція в читанні та письмі.

Соціокультурна компетенція ділиться на:



    1. країнознавчу (знання історії, географії, економіки, державного устрою, культури країни);

    2. лінгвокраїнознавчу (знання особливостей мовленнєвої та не мовленнєвої поведінки носіїв мови у певних ситуаціях спілкування).

Навчальна компетенція передбачає сформованість навчальних умінь.

Щоб реалізувати поставлені цілі потрібно вирішити комплекс завдань.




  1. Завдання навчання




  1. Викликати у дітей інтерес до іноземної мови і підтримувати його у процесі навчання.

  2. Організувати спілкування дітей іноземною мовою у межах базового комунікативного мінімуму.

  3. Залучати мовленнєвий досвід спілкування рідною мовою для переходу на спілкування іноземною і навпаки.

  4. У процесі вивчення іноземної мови актуалізувати позитивні риси характеру дитини, такі, як доброзичливість, відкритість, милосердя та інші моральні якості.




  1. Принципи дошкільного іншомовного навчання:

методичні та інтенсивні
Методичні принципи навчання: комунікативність, врахування рідної мови, паралельне взаємопов'язане навчання усіх видів мовленнєвої діяльності, домінуюча роль вправ.

Принципи інтенсивної методики навчання: організація особистісного спілкування, поетапно-концентрована організація навчання, використання рольових ігор, колективна взаємодія.
5. Засоби навчання
Категорія «засоби навчання» відповідає на питання «За допомогою чого навчати?»

Різноманітні матеріали та знаряддя, які допомагають вчителю організувати навчання іноземної мови, а учням – успішно оволодіти нею є засобом навчання.



Класифікація засобів навчання:

  1. Згідно ролі у навчально-виховному процесі (основні, допоміжні).

  2. Згідно адресата (для учня, для вчителя).

  3. Згідно каналу зв'язку (слухові, зорові, слухо-зорові).

  4. Згідно використання техніки (технічні, нетехнічні).

Основні засоби навчання, об'єднанні у навчально-методичний комплекс (НМК), усі інші додаткові.




Л е к ц і я № __1.4.__

Тема. ЗМІСТ ДОШКІЛЬНОГО НАВЧАННЯ ІНОЗЕМНОЇ МОВИ


П Л А Н


  1. Компоненти змісту.

  2. Визначення тематики.

  3. Мовний, мовленнєвий, соціокультурний матеріал.

  4. Очікувані результати навчання.

  5. Специфіка використання гри у дошкільному навчанні іноземної мови.

  6. Місце проведення ігор.

  7. Класифікація ігор.

  8. Ігрові вправи.


  1. Компоненти змісту

Вибір змісту раннього навчання іноземної мови проводиться з урахуванням трьох принципів:



  • урахування підготовчого характеру навчання;

  • посильності змісту, в цілому, і його частин, зокрема;

  • достатності змісту для реалізації мети і цілей навчання.

Визначаючи зміст навчального матеріалу, потрібно враховувати:



  • рівень розвитку рідного мовлення дітей дошкільного віку;

  • мотивацію, зміст і характер спілкування дітей дошкільного віку;

  • частотність лексики дітей цього віку, і, у першу чергу, частотність вживання дієслів та іменників;

  • забезпеченість повторюваності відібраних для вивчення лексичними одиницями та мовленнєвими функціями.

Зміст раннього навчання іноземної мови може завжди розглядатися як орієнтовний, ні в якому разі не жорстко заданий. Враховуючи вік та особливості розвитку дітей педагог на свій розсуд може скорочувати обсяги змістового матеріалу.

Тому у методиці існує поняття мінімуму мовного та мовленнєвого матеріалу. Мінімізація змісту англомовної освіти визначається підготовчим характером навчання та спрямованістю на розвиток і формування особистості.

Категорія «зміст» відповідає на питання «що вивчати?», «чого навчати?».

Зміст – це система знань, інтелектуальних і практичних навичок та вмінь, досвід здійснення творчої діяльності, емоційно-ціннісних ставлень.
Джерела змісту
Соціальний досвід


практично-творча художня


пізнавальна комунікативна



ціннісно-орієнтуюча
людська діяльність

Компоненти змісту:

І. Сфери спілкування, теми, ситуації.

ІІ. Мовний, мовленнєвий, країнознавчий, лінгвокраїнознавчий матеріал.

ІІІ. Знання, навички, уміння.

Зміст навчання має забезпечити досягнення головної мети навчання дошкільників – сприяти загальному розвиткові дитини у процесі формування елементарних умінь спілкуватися іноземною мовою.

Розгорнутий вигляд змісту кожного компоненту дається у навчальній програмі предмету і підручниках (НМК – навчально-методичному комплексі для вчителя та учня).

Програма «Англійська мова для дошкільників (2003 р.) визначає наступні компоненти змісту:



  1. Сфери (тематика) спілкування.

  2. Мовленнєва компетенція («Розмовляємо з англійськими друзями»).

  3. Соціокультурна компетенція.

  4. Результати навчально-виховної роботи.


  1. Визначення тематики.

Вчені Ю.І.Пассов, В.Л.Скалкін об'єднали усі теми в сфери спілкування: соціально-побутова, громадсько-політична, соціально-культурна та професійно-трудова.

Тематика сфер і ситуацій спілкування має бути мінімізована провідним видом діяльності дитини – ігровою та її реальним спілкуванням рідною мовою.

Виходячи з цього у програму включаються теми: «Давайте познайомимося», «Моя сім'я», «Тварини і птахи», «Їжа. У магазині», «Іграшки. День народження», «Робочий день. Частини тіла», «Будинок. Меблі», «Пори року. Одяг».



  1. Мовленнєвий матеріал

Мета навчання іноземної мови – навчити спілкуватися засобами цієї іноземної мови. Для цього необхідно навчати дітей виконувати певні мовленнєві функції: вітатися (прощатися); відрекомендовуватися, розповідати про себе, свою сім'ю; розпитувати інших про ім'я, вік, місце проживання, про родину; називати особу, предмет; дати команду, виконати команду; просити щось зробити; дякувати; описувати когось (щось); висловлювати своє ставлення до когось (чогось); надавати інформацію у межах тем спілкування на чийсь запит тощо.


Мовний матеріал

Мова охоплює аспекти: фонетика, лексика, граматика. Неможливо навчати дошкільників мови так, як навчають мови будь-яку іншу вікову групу.

Навчання дошкільників іноземної мови – це особливий вид освітньої діяльності. Особливість полягає у тому, що у процесі навчання іноземна мова виступає одночасно і предметом, і засобом навчання. Неможливо навчати дітей окремо звуків та інтонації, слів, граматичного матеріалу.

Формування мовної компетенції реалізується у процесі засвоєння зразків мовлення. Зразки мовлення виступають тими «мовними кубиками» (О.Й.Негневицька), засвоївши які, дитина зможе самостійно будувати висловлювання у процесі виконання мовленнєвих функцій.


Структура зразка мовлення

Для навчання дошкільників відібрано близько 30 зразків мовлення («мовних кубиків»).

Розглянемо кілька з них.


Have

you




I

have

a

mother?




a

mother?

«Мовний кубик» (зразок мовлення; лексико-граматична структура) – це свого роду матриця (каркас, форма), яка має граматичну структуру і «заповнена» лексичним та фонетичним матеріалом.

Засвоївши такий «кубик», у майбутньому дитина може легко трансформувати його у інші зразки. Наприклад:


Have

they




They

have

a

lesson




no

lessons

О.Ю.Протасова вказує, що зовсім не все одно, чого саме і як саме вчити маленьку дитину, що її перші 100 слів іноземною мовою – це зовсім не будь-які слова, а цілком певні слова, що покликані зробити навчання природною потребою.


Соціокультурний матеріал

Соціокультурна компетенція формується шляхом засвоєння у дітей поведінки у громадських місцях, розучування і виконання англійських дитячих ігор, пісень, лічилок тощо.




  1. Очікувані результати навчання

Важливим компонентом змісту є знання, навички та вміння, які, по суті, є результатом навчального процесу.



Знання – це володіння певною інформацією. Повідомлення і засвоєння дітьми повних (фонетичних, лексичних, граматичних) знань не забезпечує сформованість умінь спілкуватися засобами іноземної мови. Для цього необхідно сформувати у дітей іншомовні навички.

Навички – це психічні новоутворення, які характеризуються автоматизованістю, стійкістю, гнучкістю, відсутністю напруження, швидкої стомлюваності.

Навички формуються на основі застосування знань про відповідний спосіб дії шляхом цілеспрямованих планомірних вправлянь. Навички є необхідними компонентами уміння.

Процес перетворення знань на певну навичку складний і довготривалий. Після того, як у дитини сформуються знання і навички, на їх основі будуть формуватися уміння.

Уміння – це здатність належно виконувати певні дії, заснована на доцільному використанні людиною набутих знань і навичок.

Розрізняють:



    1. фонетичні знання та рецептивні слухові навички і продуктивні вимовні навички;

    2. лексичні знання та рецептивні лексичні навички і продуктивні лексичні навички;

    3. граматичні знання та рецептивні граматичні навички і продуктивні граматичні навички.

Уміння поділяються на:

  • уміння в аудіюванні (рецептивні);

  • уміння у говорінні (продуктивні);

  • уміння у читанні (рецептивні);

  • уміння у письмі (продуктивні).

Якщо діти будуть вивчати мову один-два роки, то у них будуть сформовані дві перші групи елементарних комунікативних умінь в аудіюванні та говорінні. Уміння у читанні та письмі будуть формуватися у школі. Вимоги до рівня сформованості вмінь формулюються у програмі стосовно кожного віку дітей і терміну навчання.



  1. Специфіка використання гри у

дошкільному навчанні іноземної мови
Навчання дошкільників іноземної мови – специфічний вид діяльності. Поняття «навчання» у цьому контексті вживається досить умовно. На відміну від школярів – у дошкільників відсутня мотивація «вчитися». Вони не розуміють, навіщо їм вчити іноземну мову, якщо вони зможуть користуватися нею тільки колись, у майбутньому. Діти живуть у «даний момент мовлення».

На міжнародних семінарах (ЮНЕСКО – МАПРЯЛ, Москва, 1985; “Language for European Citizenship”, м.Грац, 1995) було вироблено підходи до навчання дошкільників:



  1. Іноземна мова має засвоюватися дитиною свідомо, навчання ні за якої умови не повинно перетворюватися в імітативний процес.

  2. Діти мають оволодівати іноземною мовою як засобом спілкування.

  3. Усі компоненти навчання (відбір, подача мовного матеріалу, зміст дій з його реалізації) потрібно підпорядковувати комунікативній меті.

  4. Курс іноземної мови покликаний мати розвивальний характер, тобто не лише спиратися на навички та вміння, а розвивати їх і формувати нові.

Лише гра – провідна форма діяльності дошкільників допоможе навчати дітей іноземної мови.

Гра на заняттях з іноземної мови виступає як метод і форма навчання.

Гра:

а) як метод діяльності вчителя передбачає:



  • введення (демонстрацію) мовного матеріалу;

  • організацію вправляння дітей у вимові (звуків, слів), побудові фрази за зразком тощо;

  • організацію вправляння дітей у спілкуванні на основі нового повного матеріалу.

б) як метод діяльності учня (дошкільника) передбачає:

  • ознайомлення (осмислення) нового мовного матеріалу;

  • тренування у вживанні його у власному мовленні;

  • застосування нового матеріалу у спілкуванні з вчителем та ровесниками.

Провідною формою навчання дошкільників іноземної мови є заняття, яке проводиться у вигляді дидактичної гри.

Відмінність дидактичної (навчальної) гри від звичайної:



  1. Наявність уявної ситуації і пов'язаних з нею таких компонентів, як ролі, ігрові предмети тощо. Наприклад, діти-звірята заблукали у казковому лісі.

  2. Усвідомлення дітьми ігрового результату. Наприклад, у результаті гри казкових звірят, ролі яких виконують діти, пустять погрітися до казкової хатинки.

  3. Усвідомлення дітьми правила гри. Наприклад, якщо звірята правильно дадуть відповідь на питання – їх пустять до хатинки.

  4. Можливість вибору конкретної дії у грі для кожної дитини, що забезпечить індивідуальну активність у колективній формі гри. Наприклад, одні діти-звірята виконують роль господарів лісової хатинки, інші – ролі домашніх та хижих тварин.

Дидактична гра – це не колективна розвага, вона має мету, правила, зміст, сюжет, ролі, засоби. Така гра покликана здійснювати навчання дітей іноземної мови.

Ігри на занятті з іноземної мови можуть бути стандартизовані у відповідності зі структурою циклу-теми і типом заняття. З першого по останнє заняття дитина опиняється в умовах однієї великої гри «Пригоди Королеви Казки і її маленьких друзів». Учні (дошкільники) обирають для себе роль героя казки народів світу: Івасика-Телесика, Подоляночки, Принца, Попелюшки, Мікі Мауса, Червоної шапочки, Буратіно, Мальвіни та ін.


Пригоди Королеви Казки та її маленьких друзів
Використання маски-ролі, від імені якої дитина діє на занятті, допомагає дітям:

    1. подолати психологічний бар'єр, коли дитина хоче, але соромиться говорити іноземною мовою;

    2. діяти впевненіше, сміливіше, проявляти винахідливість.

У процесі гри має місце:

      • активне сприймання;

      • здійснення різноманітних розумових операцій (аналізу, синтезу, запам'ятовування, відтворення, пошуку аналогії, комбінування, узагальнення тощо).


6. Місце проведення ігор
Для забезпечення вищезгаданого на заняттях необхідно створити спеціальне предметно-іграшкове середовище: кімнату для занять з іноземної мови або предметну зону з іноземної мови у звичайній ігровій кімнаті.

Обладнання передбачає шафу, де зберігається:



  1. наочність:

  • шапочки-маски казкових героїв;

  • костюми;

  • ігрові набори (посуд, меблі, зоопарк, ферма та ін.);

  • іграшки;

  • малюнки;

  • фланелеграф чи магнітна дошка;

  • навчальні посібники

  1. ТЗН (останні доступні лише для вчителя):

  • магнітофон із забезпеченням;

  • відеомагнітофон із забезпеченням;

  • комп'ютерне забезпечення.

Готуючись до заняття з іноземної мови педагог має передбачати:



  1. чи захочуть діти гратися у пропоновану гру, і що потрібно зробити, щоб пробудити у дітей зацікавленість;

  2. якими ігровими прийомами у сюжет гри будуть вводитися нові лексико-граматичні структури, фонетичний, мовленнєвий матеріал, здійснюватися його вивчення;

  3. які навички і уміння мають відпрацьовуватися;

  4. які вправи і у якій послідовності доцільно включати у гру, щоб формувати іншомовні навички та уміння;

  5. чи будуть діти поставлені в умови робити мислитель ні зусилля, а не просто імітувати почуте;

  6. як буде дотримано вимоги забезпечення систематичності та регулярності використання ігор та ігрових вправ.



7. Класифікація ігор
У методиці дошкільної освіти мають місце різні підходи щодо класифікації ігор.

Пропонується така класифікація ігор стосовно навчання дошкільників іноземної мови:




За кількісним складом учасників ігри можуть виконуватися:

а) індивідуально;

б) парно;

в) колективом групи дітей;

г) підгрупи.
За характером та формою поведінки учасників ігри та вправи класифікуються:

а) ігри-маніпуляції з предметами (з натуральними предметами, іграшками тощо);

б) ігри, пов'язані з рухами, фізичними діями («Хоровод», «Потяг», стрибки, ходьба, біг та ін.);

в) ігри-змагання (у парах, групах, командах);

г) рольові ігри на основі реальних та уявних ситуаціях («У лікаря», «У магазині» тощо».
Згідно мети та завданнями ігри поділяються на:

а) мовні (фонетичні, лексичні, граматичні);

б) мовленнєві (розвиток аудіюванні, говоріння);

в) комунікативні (формування навичок спілкування);

г) рецептивні, репродуктивні, продуктивні (творчі).

Така класифікація ігор зручна для конструювання заняття та його аналізу. Однак кожна гра може бути віднесена до різних видів.

Наприклад, гра «Приймаємо гостей» - групова, рольова, комунікативна, продуктивна, гра-маніпуляція з різними предметами.

Компонентом дидактичної гри є ігрова дидактична вправа.



8. Ігрові вправи
Вправа – це спеціально організоване у навчальних умовах виконання окремих операцій, дій з метою оволодіння ними або їх удосконалення.

Вправа у навчанні іноземної мови – це не відокремлений елемент заняття, органічна частина ігрової діяльності педагога та дітей.



Організація роботи з вправою передбачає три фази у її виконанні:

    1. постановку завдання;

    2. показ зразка;

    3. фазу оцінювання, при потребі.

Усі вправи на занятті з іноземної мови дошкільників – ігрові.


База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка