Лекція № Тема: лишаї д о лишаїв відносять папулосквамозні порушення, серед лікарів неабиякий інтерес має червоний плоский лишай



Скачати 74.65 Kb.
Дата конвертації30.03.2017
Розмір74.65 Kb.

Лекція №



Тема: ЛИШАЇ
До лишаїв відносять папулосквамозні порушення, серед лікарів неабиякий інтерес має червоний плоский лишай.

Червоний плоский лишай (liechen ruber planus) — це захворю­вання з тривалим перебігом і мономорфними папульозними виси­пами на шкірі та слизових оболонках. Папульозні висипи черво­ного плоского лишаю часто виникають ізольовано на слизовій обо­лонці порожнини рота та червоній окрайці губ. Захворювання зу­стрічається у всіх вікових групах.
Клініка. Захворювання проявляється висипами на шкірі плос­ких полігональних папул яскраво-червоного або блідо-рожевого, а згодом рожево-фіолетового або червоно-коричневого кольору. Досить характерним є своєрідний восковидний блиск папул, особ­ливо помітний під час бічного освітлення, а також пупкоподібне западання у центрі деяких з них. Групуючись або зливаючись, па­пули можуть обумовити утворення бляшок лілувато-червоного ко­льору, видно сірувато-білий сітчастий малюнок, який особливо чітко виділяється після змазування папул (бляшок) рослинною олією («сітка Уїкхема»). Останній феномен пов'язаний з нерівно­мірним стовщенням зернистого шару епідермісу, гранульозом,— важливою патогістологічною ознакою захворювання. Інколи на місцях розчухів, подряпин виникають нові папульозні висипи, роз­ташовані лінійно (ізоморфна реакція).

Червоний плоский лишай локалізується переважно на згиналь­них поверхнях передпліч, променево-зап'ясткових суглобів, гомі­лок, крижів, а також на статевих органах (особливо на головці статевого члена). У окремих хворих висипи супроводжуються піг­ментацією (пігментна форма), виникненням пухирів (бульозна форма), роговими нашаруваннями на папулах і бляшках (боро­давчаста форма), атрофією або склерозуванням вогнищ (атрофую-ча та склерозуюча форми). Суб'єктивні ознаки захворювання про­являються звичайно сильним свербежем, постійним або періодич­ним .

Червоний плоский лишай у порожнині рота зустрічається досить часто — від 17 до 40 %, причому ізольоване ураження сли­зової оболонки рота — біля 17 % (за узагальненими даними).

Прояви в порожнині рота зустрічаються найчастіше на щоках, головним чином у ділянці останніх молярів, по лінії змикання зу­бів та на язиці. Губи й піднебіння уражаються рідше.

Клінічна картина захворювання на слизовій оболонці рота й губах відзначається різноманітністю симптомів.

Відрізняють 6 клінічних форм: типову, ексудативно-гіперемічну, ерозивно-вираз­кову, бульозну, гіперкерато-тичну й атипову, причому найчастіше реєструються хворі з першими трьома формами — 45, 25 і 23 % відповідно (А. Л. Машкіл-лейсон, 1986). Зазначені форми червоного плоского лишаю можуть трансформу­ватись одна в одну.

Типова форма характе­ризується дрібними, розмі­ром з просяне зерня, папулами сріблясто-білого або сіро-білого кольору, які зливаються між собою, утворюючи своєрідну білого кольору сітку або мереживо. На язиці папули зливаються у бляш­ки до 1 см у діаметрі й нагадують лейкоплакію. На червоній окрай­ці губ (частіше нижньої) утворюються невеличкі з незначним лу­щенням бляшки з рожево-фіолетовим відтінком, на поверхні яких можна помітити сірувато-білу сітку. Суб'єктивних розладів прак­тично не спостерігається (мал. 62).

Ексудативно-гіперемічна форма проявляється гіперемією й наб­ряком слизової оболонки з розташуванням на ній поодиноких або згрупованих типових папул. Хворі відчувають значний біль або печіння, особливо під час вживання гарячої, гострої або грубої їжі.

Ерозивно-виразкова форма виникає здебільшого у разі усклад­нення типової або ексудативно-гіперемічної форми внаслідок трав­мування різко уражених, ексудативних ділянок слизової оболон­ки. Ця форма характеризується появою на слизовій або губах ерозій, рідше — виразок, навколо яких розміщені типові папульоз­ні елементи на гіперемійованому й інфільтрованому тлі. Ерозії, як правило, неправильних обрисів, фібринозний наліт, що покриває їх поверхню, видаляється з появою крові. Ерозії можуть бути поодинокі, невеликі й майже не викликати болю, інколи ж, навпа­ки, спостерігаються численні дуже болючі ерозії, що вкривають майже всю слизову оболонку рота й губ.

Дана форма є найважчою не лише за вираженістю клінічних проявів, а й для лікування. Часто ерозії утримуються дуже довго, Інколи роками. Раціональне лікування досягає мети, але повна

або часткова епітелізація еро­зій знову може порушитись, ін­коли відразу після закінчення лікування. / Поєднання ерозивно-вираз­кової форми червоного плоско­го лишаю з цукровим діабетом і гіпертензією відоме як синд­ром Гриншпана. Перебіг ли­шаю за умови цього синдрому залежить від перебігу діабету й гіпертонічної хвороби.

Атрофічна форма плоского лишаю як наслідок ерозивно-виразкового перебігу захворювання є рідкісною й виражається у тому, що слизова оболонка на ділянках попередніх уражень покри­вається немовби глянцем і борознами білого кольору. У разі бу-льозної форми поряд з типовими папулами виникають пухирі з роз­міром з просяне зерня або квасолю, які лускаються через 1—2 дні з утворенням ерозій. На відміну від ерозивно-виразкової форми ці ерозії швидко епітелізуються.

Гіперкератотична форма характеризується наявністю суцільних різної форми вогнищ зроговіння з чіткими межами, поряд з якими простежуються папули у вигляді смуг.

Атипова форма червоного плоского лишаю спостерігається на слизовій оболонці верхньої губи й верхніх ясен. У центральній частині губи звичайно помітні два симетрично розташовані вогни­ща різко окресленої застійної гіперемії. Вони дещо підвищені над слизовою оболонкою за рахунок запального інфільтрату й набря­ку, на їх поверхні ледь помітне помутніння у вигляді білуватого нальоту, якого не можна зшкребти шпателем. На всій поверхні вогнищ вивідні протоки слинних залоз часто розширені (вторин­ний гландулярний хейліт), а губа дещо набрякла. У відповідній зоні ясен у більшості хворих ясневі сосочки гіперемійовані, дещо набряклі, пухкі, інколи навіть від легкого дотику кровоточать, а якщо провести по них шпателем, легко ерозуються. На поверхні сосочків ясен іноді помітне ніжне білувате мереживо. Хворих не­покоїть біль або печіння у вогнищах ураження, особливо під час вживання гарячої або гострої їжі.

Перебіг хвороби може бути досить тривалим (місяці, роки), особливо за умови локалізації на слизових оболонках, ремісії мо­жуть змінюватися загостреннями.

Патогістологічно в епідермісі виявляється нерівномірний акантоз, гранульоз, помірний гіперкератоз. У сосочковому шарі спосте­рігається запальний, дифузний лімфоцитарний інфільтрат. У зоні інфільтрації колагенові та еластичні волокна розріджені, а іноді зруйновані. Сполучнотканинний шар слизової оболонки набряк­лий.


Етіологія й патогенез. Етіологія червоного плоского лишаю до кінця не з'ясована. Є міркування про інфекційну, вірусну природу захворювання, про що, зокрема, свідчить успішне у низці випадків лікування антибіотиками. Посилаються на нейрогенний характер захворювання, опираючись на факт виникнення хвороби після нер­вових стресів, часте розташування висипів червоного плоского лишаю вздовж нервів, досягнення терапевтичного успіху у низці випадків шляхом гіпнозу та рефлекторно-сегментарної терапії тощо. У розвитку захворювання, особливо ураження слизової обо­лонки рота, великого значення надають токсико-алергічному чин­нику.

Ураження за умови червоного плоского лишаю слизової обо­лонки рота, тривалість перебігу, інколи безуспішне лікування яко­юсь мірою залежать від супутніх хронічних захворювань, що по­слаблюють захисні можливості організму. Це насамперед захво­рювання травного каналу (гастрити, коліти тощо), печінки, під­шлункової залози, а також цукровий діабет, гіпертонічна хвороба. У розвитку захворювання на слизовій оболонці рота певну роль відіграє систематична її травматизація, пов'язана, зокрема, з ден­тальною патологією: гострі краї зубів, невдалі зубні протези, зміна складу слини внаслідок використання різнометалевих ком­понентів тощо. Все частіше надходять повідомлення про те, що захворювання червоним плоским лишаєм можна вважати відпо­відною алергічною реакцією на деякі медикаментозні (тетрацик­лін, ПАСК, препарати золота) й хімічні (парафенілендіамін тощо) подразники.


Діагностика проста у типових випадках розвитку хвороби, в тому числі й на слизовій оболонці рота. Труднощі можуть вини­кати за умови ізольованого ураження слизової оболонки, якщо зважати на схожість проявів червоного плоского лишаю з черво­ним вовчаком, лейкоплакією, сифілітичними папулами та іншими захворюваннями.

На відміну від червоного плоского лишаю у разі лейкоплакії відзначається зроговілість у вигляді суцільної бляшки сірувато-білого кольору без характерного малюнку та папульозних елемен­тів навколо неї; слизова оболонка не збирається в зморшки. У ра­зі червоного вовчака вогнище ураження гіперемійоване, інфільтро­ване, у центрі — атрофія, чого не буває при червоному плоскому лишаї; гіперкератоз виявляється лише в межах запалення у ви­гляді ніжних вкраплень та коротких смужок. За наявності червоного вовчака червоної окрайки губ на поверхні бляшок відсутня сірувато-біла сітка, є атрофічні зміни.

Сифілітичні папули звичайно більші за розмірами, круглої або овальної форми, відрізняються також насиченішим забарвленням папул, на їх поверхні можна виявити бліді трепонеми; реакція Вассермана у таких хворих позитивна. Особливо важко диферен­ціювати бляшкову форму червоного плоского лишаю від сифілі­тичних папул на язиці. Установленню діагнозу допомагають вияв­лення типових висипів червоного плоского лишаю на шкірі, а та­кож результати реакції Вассермана.

Проводячи диференціальний діагноз бульозної форми червоно­го плоского лишаю та справжньої пухирчатки, слід ураховувати відсутність навколо ерозій у разі пухирчатки типових папул, а також те, що при пухирчатці симптом Нікольського позитивний і під час цитологічного дослідження виявляються акантолітичні клітини.


Лікування. У гострий період захворювання призначають анти­біотики (пеніцилін, тетрациклін, олеандоміцин у сумарній дозі 10000000—12000000 ОД), седативні засоби (3% розчин брому по 1 столовій ложці 3 рази на день після їди, валеріана, кропива собача звичайна у вигляді відварів по 1 столовій ложці 3 рази на день після їди). Рекомендують внутрішньовенне кальцію хлорид, ін'єкції тіаміну, внутрішньо — нікотинову кислоту, які дають проти­свербіжний ефект.

Хворих, особливо з ізольованим ураженням слизової оболонки рота, необхідно старанно обстежити для виявлення у них соматич­ної патології, зокрема з боку травного каналу, ендокринних орга­нів (діабет), нервової системи.



Усім хворим на червоний плоский лишай слизової оболонки рота проводять ретельну санацію порожнини рота, раціональне протезування одночасно з медикаментозною терапією, забороня­ють вживати гостру та грубу їжу.

За умови ерозивно-виразкової та бульозної форм рекоменду­ють як найефективніший комбінований метод лікування: преднізо­лон по 20—25 мг через день, тріамиинолон по 16—20 мг, дексаме-тазон по 3—3,5 мг, хінгамін (хлорохін, делагіл) по 0,25 г 1—2 ра­зи на день протягом 4—6 тиж і нікотинова кислота по 0,05 г 3 рази на день після їди або ксантинолу нікотинат (компламін, теонікол) по 1 таблетці тричі на день або внутрішньом'язово протягом 1,5 міс. Дозу преднізолону кожні 7—10 днів зменшують на 5 мг. Таке лікування не викликає ускладнень і сприяє епітелізації еро­зій, зменшенню запальних явищ і сплющуванню папул; інколи спостерігається і повне розсмоктування папульозних висипів. За умови обмеженої ерозивно-виразкової форми доцільно обколювати вогнища ураження суспензією гідрокортизону ацетату або розчи­ном преднізолону, 5—10 % розчином хінгаміну — по 1—1,5 мл під кожну ерозію, 1 раз у 3 дні; на курс 10—12 ін'єкцій. Проводять також повторні курси гістаглобуліну з 2-місячними інтервалами, по 2 мл під шкіру 2 рази на тиждень; на курс 8—10 ін'єкцій. Сприяють епітелізації ерозій і зменшенню запального процесу на­вколо них аплікації з кортикостероїдних мазів.


База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка