Лекція № Тема. Хімічні та інші методи боротьби з бур’янами. Мета



Скачати 193.19 Kb.
Дата конвертації05.03.2017
Розмір193.19 Kb.
Лекція № 7.

Тема. Хімічні та інші методи боротьби з бур’янами.

Мета. Вивчити хімічні, біологічні і фітоцинотичні методи боротьби з бур’янами в землеробстві, їх класифікацію та застосування на посівах сільськогосподарських культур.

Вступ.

Поряд з впровадженням інших методів боротьби з бур’янами широко використовують хімічні та інші ефективні засоби. Відомо багато гербіцидів які згубно діють на бур’яни в посівах зернових культур, технічних, овочевих культурах. Є широкий спектр хімічних сполук, які знищують бур’яни не пошкоджуючи культурних рослин. Якщо на ручне знищення бур’янів в посівах польових культур затрачають 20 умовних одиниць затрат на 1 гектар, то при використанні гербіцидів в 47 разів менше (за даними досліджень НМЦ Інституту землеробства НААН України).



План.

  1. Класифікація гербіцидів.

  2. Техніка та умови ефективного застосування гербіцидів.

  3. Використання гербіцидів на посівах різних сільськогосподарських культур.

  4. Біологічні заходи.

  5. Фітоценотичні заходи.

Зміст лекції.

1. Класифікація гербіцидів.

Через величезний асортимент гербіцидів важлива їх класифікація, яка забезпечує вибір, планування і раціональне використання препаратів. Залежно від основної практичної мети гербіциди групують за хімічною структурою, характером дії на рослини, способом застосування, ступенем небезпеки для людини і теплокровних тварин, здатністю забруднювати навколишнє середовище. Гербіциди — це органічні і неорганічні хімічні сполуки різних класів. Неорганічні гербіциди використовують переважно для суцільного знищення бур’янів, а органічні — для вибіркового при застосуванні в рекомендованих дозах. За характером дії на рослини гербіциди поділяють на три групи.

1.Системні, що спричинюють порушення росту і поділу клітин, розростання тканини, деформацію стебел і листків.

2. Системні, які впливають на процеси фотосинтезу та інші життєво важливі процеси. В уражених рослинах змінюється забарвлення листя, воно поступово в’яне і відмирає.

3. Контактні гербіциди спричинюють опіки листків у місцях потрапляння препарату, руйнування хлорофілу і в’янення рослин.

За принципом дії на рослини гербіциди поділяють на дві групи.



1. Гербіциди вибіркової дії, що уражають бур’яни і не уражають культурних рослин. До них належать більшість препаратів, що ви-користовують на посівах сільськогосподарських культур.

2. Гербіциди суцільної дії, що знищують всю оброблену ними рослинність. В зв’язку з цим їх використовують на ділянках несільськогосподарського призначення або для боротьби з бур’янами в післяжнивний чи до сходовий для культури період, на чистих парах тощо.

Проте такий поділ дуже умовний, оскільки гербіциди першої групи в разі підвищених доз можуть діяти як гербіциди другої групи. За місцем дії на органи рослин гербіциди поділяють на чотири групи.



1. Листкової дії — впливають переважно у місці контакту гербіциду, нанесеного на рослину.

2. Системної дії — пересуваються по рослині після нанесення на листя, діючи на всі рослинні тканини.

3. Ґрунтові гербіциди — пересуваються після поглинання корінням у надземні органи і уражують всі частини рослини.

4. Гербіциди, які уражують рослину при нанесенні на листя і при внесенні в ґрунт.

За відношенням до ботанічних класів рослин гербіциди поділяються на такі, що знищують лише двосім’ядольні бур’яни, і такі, що знищують односім’ядольні (злакові) бур’яни. Цей поділ також досить умовний, оскільки багато гербіцидів знищують водночас рослини обох класів.

Ефективність дії гербіцидів залежить від умов і техніки їх внесення.

2. Техніка та умови ефективного застосування гербіцидів

Економічно обґрунтованим можна вважати використання гербіцидів за умов їх застосовування на полях, де небезпека від втрат урожаю перевищує можливі матеріально-грошові витрати на проведення хімічних заходів боротьби. Рівень забур’яненості, що спричинює втрати врожаю, які у вартісній оцінці дорівнюють затратам на застосування гербіцидів, відповідає економічному порогові шкідливості бур’янів.

Коли встановлена доцільність використання гербіцидів, зважають і на інші умови: температуру повітря, кількість опадів, вологість ґрунту, його тип, освітленість, вік бур’янів тощо. Встановлено, що за певного підвищення температури повітря чутливість рослин до гербіцидних препаратів збільшується. Це пояснюється тим, що за таких умов бур’яни швидко проростають і краще поглинають гербіциди, які швидше переміщуються в рослинному організмі. Встановлено, що найвища токсичність гербіцидів виявляється за температури повітря в межах 18-24°С. Ґрунтові гербіциди краще діють на проростки бур’янів при 15-20°С.

За низької температури ефективність гербіцидів знижується внаслідок послабленого росту бур’янів. Активність ґрунтових гербіцидів залежить і від вологості ґрунту, яка повинна бути не нижчою за 20%. У сухому ґрунті дія окремих гербіцидів послаблюється, повільніше проходить їх детоксикація. І навпаки, за високої вологості ґрунту чи рясних дощів окремі препарати промиваються в нижні шари ґрунту, швидко втрачають токсичність, а верхній шар ґрунту, вільний від гербіциду, стає сприятливим середовищем для проростання бур’янів. Крім того, опади під час внесення і впродовж 6 год. після внесення гербіциду також знижують його ефективність.

Вносити гербіциди слід за тихої безвітряної погоди, що забезпечує рівномірне їх нанесення на рослини і ґрунт. Однією з умов ефективної дії є також освітленість. Окремі ґрунтові гербіциди під дією сонячного світла руйнуються, тому їх негайно треба загортати у верхній шар ґрунту. Дія гербіциду залежить і від гранулометричного складу ґрунту та вмісту в ньому органічної речовини. На збіднених на органічну речовину ґрунтах (піщаних, супіщаних) з меншою абсорбцією гербіциду дозу його зменшують, а на ґрунтах з підвищеним вмістом мулистої фракції і гумусу — збільшують. І, нарешті, ефективність гербіциду залежить від віку бур’янів. Найкраще їх знищувати у фазі проростання насіння та у фазі сходів. Чим доросліший бур’ян, тим він стійкіший до згубної дії гербіциду.

Таким чином, сприятливі погодні і ґрунтові умови та молодий вік бур’янів значно підсилюють позитивну дію гербіцидів. Гербіциди застосовують у вигляді розчинів, суспензій, емульсій,порошків, гранул, аерозолів. Їх можна застосовувати у чистому вигляді чи в поєднанні з внесенням добрив, препаратів для боротьби з шкідниками і хворобами, регуляторів росту рослин, поливною водою тощо.

Строки внесення гербіциду визначають фазою розвитку культурної рослини, видовим складом бур’янів, формою препарату і умовами зовнішнього середовища.

Залежно від умов гербіциди застосовують у такі строки:

післязбиральний весняно-літній період — особливо для боротьби з багаторічними бур’янами. Тут важливо вносити такі препарати, які б негативно не впливали на наступні культури;

пізньоосінній період — по вирівняній ріллі, щоб досягти ефективної дії важкорозчинних у воді і малорухомих ґрунтових препаратів навесні наступного року і послабити їх післядію в сівозміні;

передпосівний період — навесні перед вирівнюванням ґрунту боронами чи під передпосівну культивацію. У цьому разі застосовуються ґрунтові гербіциди для боротьби з бур’янами, які сходять з насіння;

припосівне внесення, коли, як правило, застосовуються ґрунтові гербіциди водночас із сівбою ярих просапних культур;

післяпосівне внесення — відразу після сівби з негайним загортанням гербіциду у ґрунт боронами;

досходовий період, коли гербіциди вносять за 2 – 4 дні до сходів ярих культур і загортають їх боронами. У зволожених районах можна обійтись і без боронування;

післясходовий період, коли гербіциди вносять на початку вегетації культури і в разі масової появи сходів бур’янів.

Гербіциди вносять і на чистих парах та на необроблюваних землях для знищення найбільш злісних бур’янів.

Для обробки ґрунту чи посівів гербіцидами застосовують такі способи внесення:

суцільний, коли препаратом обробляється вся площа;

стрічковий, коли гербіциди вносять у захисну зону рядка водночас із сівбою або по сходах просапних культур;

спрямований, коли гербіциди наносяться на бур’яни, які перебувають під покривом культурних рослин. Верхня частина останніх захищається від згубної дії гербіциду екраном із щільного матеріалу;

місцевий, коли гербіциди наносяться на куртини найбільш злісних бур’янів.

Застосування стрічкового чи спрямованого способів істотно зменшує витрату гербіцидів на одиницю площі без зниження його технічної ефективності.

Якщо гербіциди застосовують на посівах, то це потрібно робити лише у фазу розвитку культури, за якої вона найбільш стійка, а бур’яни — найбільш чутливі до препарату.

Під час застосування гербіцидів слід дотримуватися рекомендованих доз витрат за діючою речовиною. Перед внесенням гербіцидів слід визначити кількість препарату,необхідного для обробки кожного гектара поля, через вміст в ньому діючої речовини .

Розраховану дозу можна відважувати або відміряти окремо для кожної заправки обприскувача. Розчинні у воді препарати можна розчиняти безпосередньо у баках гербіцидної машини. Із слаборозчинних або нерозчинних у воді гербіцидів виготовляють робочу рідину у вигляді суспензії або емульсії на 1–2 зміни роботи агрегатів.

Робочий розчин можна виготовляти і з розчинних препаратів. Крім робочих на розчинних пунктах виготовляють ще і маточні (концентровані) розчини. Слід зазначити, що виготовлені робочі чи маточні розчини з слаборозчинних препаратів потрібно весь час ретельно перемішувати і перед їх заливанням в баки обприскувача, і під час внесення. Доза витрати розчину, емульсії чи суспензії гербіциду на гектар площі залежить від форми самого препарату, конструктивних особливостей машин і способів внесення.

Для контактних і окремих ґрунтових гербіцидів витрата робочої рідини для найповнішого змочування рослин та ґрунту збільшується за рахунок розчинника і для наземних обприскувачів складає 400–600 л/га. У разі застосування системних гербіцидів витрати робочої рідини зменшують до 130 – 150 л/га.

Для рівномірного нанесення гербіциду на рослини чи ґрунт швидкість агрегата має бути весь час постійною. За цих умов витрати робочої рідини на одиницю площі регулюють кількістю розпилювачів і тиском у робочій системі. При рядковому обприскуванні дозу витрати робочої рідини регулюють лише за допомогою зміни тиску в системі. Рівномірність розпилювання досягають зміною висоти розміщення штанг над поверхнею поля в межах від 40 до 90 см. Щоб уникнути пропусків і подвійного внесення гербіцидів, використовують слідопокажчики. Ними можуть бути культиваторні лапи, сошники із списаних сівалок, які кріпляться на кінці бруса, на якому змонтовано штангу, та спеціальні пристрої-піноутворювачі.

Рівномірність внесення гербіцидів при авіаобприскуванні забезпечується за допомогою сигнальників, які спеціальними щитами чи яскравими парасолями показують наступну смугу для обробки препаратом. Заправляють обприскувачі за межами поля. Для того, щоб робоча рідина не розливалась під час поворотів на краях поля та вимушених зупинок серед поля, всі обприскувачі обладнують відсікачами, які негайно припиняють виливання рідини з розпилювача. Гранульовані гербіциди вносять звичайними туковими сівалками. Для запобігання отруєнню людей, забрудненню навколишнього середовища, контакту з гербіцидами сторонніх осіб і тварин слід дотримуватись певних правил, регламентованих спеціальними інструкціями.

Гербіциди слід отримувати з паспортом, зберігати в заводській тарі з етикеткою у спеціально відведеному і обладнаному для цього приміщенні — складі. Тут же повинен бути журнал, в якому зазначають дату надходження гербіциду.

До роботи з гербіцидами допускаються люди, які пройшли необхідний медичний огляд і спеціальний інструктаж. Забороняється працювати з гербіцидами підліткам, вагітним жінкам та матерям,які годують немовлят. Для запобігання отруєння під час роботи з гербіцидами заборонено пити воду, вживати їжу, палити цигарки.

Під час роботи з гербіцидами слід використовувати заходи індивідуального захисту: спеціальний одяг та взуття, респіратори або протигази, рукавиці, чоботи, захисні окуляри тощо. Перед початком роботи з гербіцидами здійснюють заходи, які б запобігали отруєнню бджіл, домашніх тварин тощо. Залишки гербіцидів на місцях заправок гербіцидних машин знезаражують, а майданчики без твердого покриття переорюють. Картонно- паперову тару спалюють, а металеву — знезаражують каустичною чи кальцинованою содою або свіжогашеним вапном. Машини і знаряддя для роботи з гербіцидами знезаражують лужними розчинами з наступним промиванням чистою водою у спеціально відведеному для цього місці. Непридатні для використання гербіциди списують і захоронюють у відведеному органами санітарного контролю місці.



3. Використання гербіцидів на посівах різних сільськогосподарських культур.

Озимі зернові культури засмічуються досить постійним видовим складом малорічних і багаторічних бур’янів. У переважній більшості це двосім’ядольні рослини, проти яких посіви озимих навесні у фазі кущіння до виходу в трубку обприскують гербіцидом 2,4-Д-амінна сіль, який ефективно діє проти волошки синьої, грициків звичайних, талабану. Для знищення ромашки непахучої, підмаренника чіпкого, мокрецю, фіалки польової, пасльону чорного, стійких проти гербіцидів з групи 2,4-Д, слід застосовувати база гран М, діален С, гранстар тощо. Для боротьби з багаторічними (різнівиди осотів) бур’янами краще застосовувати лонтрел-300. Ярі зернові колосові культури потребують хімічного захисту посівів від бур’янів ще більше, ніж озимі.

У посівах цих культур практично застосовують ті самі гербіциди, що і на озимих хлібах, але у менших дозах. На пивоварних сортах ячменю не слід застосовувати гербіцид 2,4-Д, який погіршує якість зерна. Якщо під покрив ярих зернових колосових культур підсівають багаторічні бобові трави, то боротьбу з малорічними двосім’ядольними бур’янами проводять за допомогою базаграна М і базаграна нового, які вносять після розвитку першого трійчастого листка в конюшини або у фазі одного-двох справжніх листків у люцерни і у фазі кущіння покривної культури.

Серед ярих зернових культур дуже повільним початковим ростом відрізняється просо, що потребує обов’язкового захисту його від бур’янів. Від фази кущіння до виходу у трубку на просі проти однорічних двосім’ядольних бур’янів можна використовувати агрітокс, луварам, а проти багаторічних коренепаросткових — лонтрел, а у фазі трьох листків проса можна застосову-вати базагран, який знищує однорічні двосім’ядольні бур’яни. Зернобобові культури. Залежно від виду бур’янів гербіциди на посівах гороху можуть застосовуватись у різний час.

Проти малорічних одно- і двосім’ядольних бур’янів до сходів гороху вносять гезагард-50, а проти вівсюга до сівби або до сходів гороху — триалат. Проти малорічних і деяких багаторічних двосім’ядольних бур’янів посіви гороху у фазі 3 – 6 листків обприскують гербіцидами базаграном або півотом, а проти малорічних і багаторічних одно-сім’ядольних — гербіцидом фюзилад-супер. Активного захисту від бур’янів потребують всі просапні культури. Кукурудзу захищають від бур’янів у різні періоди. Кращим з них є допосівне внесення гербіцидів. Проти малорічних одно- і двосім’ядольних бур’янів у цей період застосовують гербіциди типу гвардіан або дуал.

Вносять на кукурудзі у фазі 3–5 листків і страхові гербіциди: проти малорічних і багаторічних двосім’ядольних бур’янів можна застосовувати 2,4-Д-амінну сіль і лонтрел-300, проти мало річних двосім’ядольних, стійких до 2,4-Д, — гербіцид базагран, бромотрил, діален, а проти однорічних і багаторічних злакових та дводольних — тітус-25. Цукрові буряки дуже слабко конкурують з бур’янами і потребують постійного захисту від них. Хімічні засоби боротьби на полі цукрових буряків застосовують у різні строки — до сівби, одночасно з сівбою, до сходів та по сходах культури. У допосівний період проти багаторічних і малорічних односім’ядольних та деяких мало річних двосім’ядольних бур’янів ґрунт обприскують аліроксом. Проти малорічних одно- і двосім’ядольних бур’янів перед сівбою, одночасно знею і до сходів ґрунт обприскують ленацилом, а тільки до сходів — нортроном.

Хімічними засобами можна боротись з бур’янами і на початку вегетації буряків. Так, у фазі вилочки у буряків для боротьби з малорічними двосім’ядольними бур’янами застосовують бетанал, в фазі 2–4 справжніх листків у культури проти мало річних двосім’ядольних і деяких злакових бур’янів — бетанал-тандем, а проти однорічних двосім’ядольних та кореневищних — лонтрел 300.

Соняшник, незважаючи на широкорядний спосіб сівби, при рівномірному розміщенні рослин на полі досить успішно конкурує з бур’янами. Якщо ж бур’янів багато, то їх доводиться знищувати хімічними засобами. Проти малорічних одно- і двосім’ядольних бур’янів перед сівбою, під час сівби або до сходів соняшників з негайним загортанням в ґрунт вносять гвардіан, дуал, трефлан, трифлурекс, харнес, гезагард. У разі засміченості поля багаторічними злаковими бур’янами 15–20 см заввишки вносять селект незалежно від фази розвитку соняшнику.

Картопля. Впродовж вегетаційного періоду картоплі найінтенсивніший розвиток бур’янів спостерігається під час формування гребенів і наприкінці вегетації, коли листків на рослині стає менше. У цей час дуже шкодять картоплі плоскуха, мишій, лобода, щириця . Тому в досходовий період проти малорічних двосім’ядольних бур’янів застосовують 2М-4Х-натрієву сіль, агрітокс. Під час вегетації картоплі проти багаторічних і малорічних односім’ядольних бур’янів, коли вони досягають висоти 10 – 15 см, застосовують гербіцид тарга.

На парових полях малорічні та багаторічні бур’яни знищують за допомогою гербіцидів ураган, глісол, гліфос, лендмастер тощо.



4. Біологічні заходи.

Біологічні заходи ґрунтуються на використанні різних живих організмів або продуктів їх життєдіяльності для знищення або зниження чисельності окремих видів бур’янів. Ними можуть бути бактерії, віруси, гриби, комахи, кліщі, нематоди. Найчастіше в практичному землеробстві використовують комах і гриби, для яких бур’яни є джерелом поживи. За специфічністю і спрямованістю дії біологічні об’єкти для боротьби з бур’янами можна умовно об’єднати в кілька груп.

До першої групи можна віднести комах, нематод, кліщів тощо. Представники цієї групи дуже вузькоспеціалізовані щодо окремих рослин. Тому їх доцільно використовувати у боротьбі з особливо шкідливими бур’янами, які складно знищити іншими агротехнічними заходами. Наприклад, проти амброзії, дуже шкідливого карантинного бур’яну південної частини України, застосовують: амброзієву совку, гусениці якої живляться лише листками амброзії; амброзієвий листоїд, який може знищити практично всю рослину амброзії; лялечки несправжнього слоника, що живляться чоловічими суцвіттями амброзії, де і окуклюються. Пилок квіток амброзії є поживою для дорослих жуків. Ворогом такого злісного бур’яну як гірчак степовий звичайний є вузькоспеціалізований монофаг нематода гірчакова, яка пошкоджує стебла і кореневу шийку цього бур’яну, живлячись його тканинами. Галоутворюючий кліщ ушкоджує суцвіття гірчака степового звичайного, зменшуючи його насіннєву продуктивність. Для боротьби з вовчком соняшниковим використовують мушку фітомізу, яка відкладає яйця у стебла і квітки вовчка і дає за літо 2–3 покоління. Пошкоджений відродженими з яєць личинками вовчок відмирає, а той, що вижив, не плодоносить або дає несхоже насіння. Проте рослини вовчка не ушкоджуються мухою фітомізою на посівах тютюну і махорки.

До другої групи відносять фітопатогенні мікроорганізми та віруси, які спричинюють захворювання окремих бур’янів. Це, насамперед, гриби. Так, гриб пукцинія уражує осот рожевий, гірчакова іржа — гірчак степовий повзучий — один з найшкідливіших багаторічних бур’янів Степу. Гриб фузаріум вовчковий, внесений у ґрунт при сівбі тютюну і махорки, уражує вовчок ще в стадії проростків. Досить ефективно діє цей гриб на посівах баштанних культур. У боротьбі з повитицями застосовують гриб альтернарія. Оброблені спорами цього гриба рослини-паразити загнивають і гинуть. Негативна дія грибів на бур’яни спричинюється не тільки штучно, а й існує в природних фітоценозах. Так, насіння гірчака шорсткого, гумаю, мишію сизого, свинорию тощо ушкоджується сажкою. Іржею уражується листя пирію та стоколосу. Від іржі гине близько 80% пагонів осоту. Більшість видів фітопатогенних грибів — вузькоспеціалізовані і практично безпечні для культурних рослин. Для проростання спор грибів і проникнення їх у рослини потрібно кілька годин високої вологості повітря. На сучасному етапі вивчається також дія вірусів на бур’яни. Під їх впливом суцвіття осоту рожевого, ромашки непахучої, чистцю болотного вкривається наростами, які призводять до загибелі репродуктивних органів. Інфекція може передаватись через кореневу систему і надземним способом.

До третьої групи можна віднести біогенні препарати — продукти біосинтезу мікроорганізмів. Ці продукти токсично діють на окремі бур’яни. Однак вузький спектр дії цих мікроорганізмів зумовлює труднощі в їх доборі і створює практичну неможливість керувати їх діяль-ністю, оскільки у посівах, як правило, є багато різних видів бур’янів.

І, нарешті, до четвертої групи можна віднести риб і птахів, які знищують небажану у посівах сільськогосподарських культур водяну рослинність. Так, у боротьбі з дуже шкідливими бур’янами (бульбо-комиш морський, очерет, рогіз) у водному середовищі використовують таких риб як амур білий та товстолобик, яких розводять у магістральних каналах, а іноді і рисових чеках.

Зернівки проса рисового в чеках протягом осінньо-зимового періоду поїдають качки-крякви.

5.Фітоценотичні заходи.

Фітоценотичні заходи ґрунтуються на використанні більш високої порівняно з бур’янами конкурентної здатності окремих сільськогосподарських культур та біологічній несумісності бур’янів і культурних рослин, внаслідок чого пригнічується ріст і розвиток бур’янів. В інтенсивному землеробстві культурні рослини мають досить високу продуктивність і здатні досить успішно пригнічувати бур’яни або значно послаблювати їхню життєдіяльність. За здатність пригнічувати бур’яни культури можна умовно розподілити на три групи.



1. Висококонкурентоздатні — озимі жито, пшениця, ячмінь, ріпак, а також коноплі, злаково-бобові сумішки на зелений корм або сіно, багаторічні трави.

2. Середньоконкурентоздатні — горох, гречка, кормова капуста, люпин, овес, соняшники, ячмінь.

3. Слабоконкурентоздатні — кукурудза, картопля, льон, овочеві культури, просо, сорго, цукрові буряки. Умовність цього поділу полягає в тому, що здатність культури пригнічувати бур’яни визначається не тільки її біологічними особливостями, а й умовами вирощування. Підбором найбільш конку-рентоздатних культур можна істотно знизити забур’яненість посівів. Це найкраще реалізується в сівозміні без повторних посівів культур,які є причиною забур’яненості полів, та при вирощуванні проміжних культур, агротехніка яких сприяє очищенню полів від бур’янів.

6. Комплексні заходи

Виробничою практикою доведено, що жоден із зазначених заходів за індивідуального застосування не може забезпечити ефективного очищення ґрунту від насіння та органів вегетативного розмноження, а посівів від бур’янів. Це пов’язано з тим, що дія окремих заходів надзвичайно короткочасна, швидко втрачає ефективність під впливом несприятливих погодних умов (дощ, зниження температури повітря і ґрунту тощо) або захід не можна застосовувати у цей час. Тому для ефективнішої дії запобіжні і винищувальні заходи поєднують у різних комбінаціях, що й дістало назву комплексних заходів боротьби з бур’янами.

Головними складовими комплексних заходів боротьби з бур’янами залишаються обробіток ґрунту та сівозміни, тобто механічне та фітоценотичне знищення бур’янів. У комплексі з ними застосовуються і всі інші заходи. У практиці часто поєднують механічні і фітоценотичні заходи. За такого поєднання бур’яни активно знищуються або дуже послаблюються механічними заходами боротьби (оранкою, глибоким безполицевим розпушуванням чи поверхневим обробітком ґрунту), а створені таким чином належні умови для росту і розвитку дають змогу культурним рослинам успішно конкурувати з бур’янами,заглушуючи їх добре розвиненою надземною частиною. Наприклад, в сівозмінній ланці чистий пар — озима пшениця в паровому полі за допомогою ґрунтообробних знарядь виснажується один із дуже шкідливих бур’янів — осот рожевий, а в посіві він заглушується добре розвиненою надземною масою озимої пшениці. При вирощуванні на полі озимих на зелений корм гірчак повзучий, наприклад, пригнічується від затінення, а потім виснажується під час механічних обробітків поля.

Дуже часто поєднують механічні і хімічні заходи, які, доповнюючи один одного, дають можливість вести ефективну боротьбу з багатьма видами бур’янів. Так, після збирання ярих зернових і озимих культур вегетуючі багаторічні бур’яни обробляють відповідними гербіцидами системної дії. Ці препарати дуже послаблюють життєздатність бур’янів, які легше знищуються наступними механічними обробітками. У полі чистого пару для зменшення руйнування структури ґрунту частину механічних обробітків замінюють хімічними заходами боротьби з бур’янами.



Поєднання механічних, біологічних і фітоценотичних заходів сприяє не тільки більш повному знищенню бур’янів, а й дає можливість боротися з ними впродовж довшого періоду вегетації, що і визначає високу ефективність цього заходу. Отже, заснована на раціональному використанні вже відомих заходів інтегрована система захисту посівів від бур’янів і очищення ґрунту від їх насіння та органів вегетативного розмноження є реальним кроком до підвищення культури землеробства та ефективного використання орних земель.

Висновки.

Хімічні засоби боротьби з бур'янами. Хімічні препарати — гербіциди (герба - рослина, цид - убивати) не лише екологічно небезпечні, а й дуже дорогі. Застосування їх у рослинництві — надзвичайно серйозна екологічна проблема сільськогосподарського виробництва.

У разі застосування гербіцидів необхідно старанно підбирати наступні культури у сівозміні, щоб вони були нейтральними щодо післядії гербіциду. У сівозміні важко уникнути негативної післядії гербіцидів, бо при їх внесенні створюється загальна несприятлива екологічна ситуація, яка часто призводить до негативного впливу на наступні культури сівозміни.

Застосування гербіцидів пов'язане з великими затратами, вони завдають значної екологічної шкоди. Тому рослинництво потрібно орієнтувати на дешеві й екологічно чисті агротехнічні та біологічні заходи боротьби з бур'янами.

Література.

  1. Екологічні проблеми землеробства: Підручник / За ред. В. П. Гудзя. - Житомир: Вид-во «Житомирський національний агроекологічний університет», 2010. - 708 с.

  2. Ермантраут Е.Р., Гудзь В.П., Міщенко Ю.Г., Прасол В.І. Методика наукових досліджень в агрономії: Навчальний посібник. - Суми: видавничо-виробниче підприємство «Мрія-1». 2009.- 86 с.

  3. Міщенко Ю.Г., Масик І.М. Бур’яни та заходи боротьби з ними. Методичні вказівки по виконанню лабораторно-практичних занять з землеробства для студентів 2 курсу з напрямку 6.090101 „Агрономія” (спеціальність 6.130104 „Захист рослин”) очної форми навчання. - Суми: СНАУ. - 2009.  34 с.

  4. Міщенко Ю.Г., Прасол В.І., Лихачов О.Ф., Давиденко Г.А., Масик І.М. Проектування  та освоєння сівозмін  і  розробка системи обробітку  ґрунту. Методичні вказівки  по виконанню курсової роботи з землеробства для студентів з напрямку 6.090101 „Агрономія” очної та заочної форми навчання. - Суми: СНАУ. - 2010.  30 с.

  5. Харченко О.В. Основи програмування врожаїв сільськогосподарських культур: Навчальний посібник / За ред. Академіка УААН В.О. Ушкаренка. – 2-е вид., перероб., і доп. – Суми : ВТД “Університетська книга”, 2003. – 296 с.

  6. Харченко О.В. Прасол В.І. Ільченко О.В. Агроекономічне та екологічне обґрунтування рівня живлення сільськогосподарських культур : навчальний посібник – Суми: “Університетська книга”, 2009. – 126 с.

Запитання для контролю знань

1. Які рослини називають бур’янами, а які засмічувачами та шкода від них

2. Біологічні особливості бур’янів, що сприяють високому їх виживанню в агрофітоценозах.

3. Що лежить в основі агробіологічної класифікації бур’янів?

4. Назвіть представників біологічних груп малорічних бур’янів та схарактеризуйте особливості їх розвитку.

5. Біологічні групи багаторічних бур’янів та особливості їх розвитку.

6. Біологічні особливості напівпаразитних і паразитних рослин.

7. Класифікація заходів боротьби з бур’янами.



8. Специфічні заходи боротьби з бур’янами різних біологічних груп.

9. Нетрадиційні заходи знищення бур’янів та їх насіння.


База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка