«Лауреати Нобелівської премії в галузі літератури» (11- б)



Скачати 78.93 Kb.
Дата конвертації30.04.2017
Розмір78.93 Kb.
Бесіда на тему: «Лауреати Нобелівської премії в галузі літератури» (11- Б)

Мета: інформування учнів про історію створення Нобелівської та вплив її на розвиток світової літератури:; виховання поваги до літераторів-лауреатів, пропагувати твори-шедеври світової літератури.


  • Вступне слово вчителя. Щороку Шведська академія наук виголошує лауреатів Нобелівської премії. Нобелівський комітет складають п’ять академіків та секретар Комітету. Кожної другої середи місяця вони збираються в ресторації «Золотий світ», що належить Фондові Нобеля.

- Розповідь про Нобеля.

Альфред Нобель, шведський хімік-експериментатор і бізнесмен, винахідник динаміту і інших вибухових речовин. Він заснував добродійний фонд для нагородження премією свого імені, що принесло йому посмертну популярність, але Нобель відрізнявся неймовірною суперечністю і парадоксальністю поведінки.

Не дивлячись на шведське походження, він швидше був космополітом європейського толку, який добре володів французькою, німецькою, російською і англійською мовами, немов вони були для нього рідними. Комерційна і промислова діяльність Нобеля не могла перешкодити створенню його стараннями найбільшої бібліотеки, де можна було ознайомитися з працями таких авторів, як Герберт Спенсер, англійський філософ, прихильник впровадження дарвінівської теорії еволюції в закони людського буття, Вольтер, Шекспір і інші видатні автори. Серед письменників XIX в. Нобель більше всього виділяв французьких літераторів, він захоплювався романістом і поетом Віктором Гюго, майстром короткої розповіді Гі де Мопассаном, видатним романістом Оноре де Бальзаком, від гострого ока якого не могла сховатися людська комедія, і поетом Альфонсом Ламартіном.

Він любив також творчість вишуканого російського романіста Івана Тургенева і норвезького драматурга і поета Генріха Ібсена. Крім того, йому імпонувала поезія Персі Біши Шеллі, твори якого навіть збудили в нім намір присвятити себе літературній творчості. До цього моменту він написав значну кількість п’єс, романів і віршів, з яких було опубліковано тільки один твір. Але потім він охолов до занять літературою і спрямував всі свої помисли до кар’єри хіміка.

Він був стрункою людиною середнього зросту, темноволосою, з темно-синіми очима і бородою. По моді того часу він носив пенсне на чорному шнурку. Не володіючи міцним здоров'ям, Нобель іноді вередував, усамітнювався і бував в пригніченому настрої. Він міг працювати дуже напружено, але потім насилу досягав цілющого спокою. Він часто подорожував, намагаючись скористатися цілющою силою різних курортів з мінеральними джерелами, що було у той час популярною і загальноприйнятою частиною режиму підтримки здоров’я. Запаморочлива кар’єра Альфреда Нобеля стає ще значнішою, якщо звернутися до скромних витоків його прізвища, яке має селянське походження. Відомості про неї виникають з небуття з додаванням прізвиська Нобеліус тільки в кінці XVII в. Дід Альфреда, «цирюльник-кровопускатель», укоротив своє прізвище в 1775 р. Його старший син, Еммануель (1801-1872), став батьком Альфреда. Еммануель, архітектор, будівельник і винахідник, перебивався випадковими заробітками протягом ряду років, поки його сім’я не вирішила спробувати знайти щастя в Росії, на нафтопромислах Баку. У 1827 р. він одружувався на Кароліні Андрієтте Алсель (1803-1879), у них було вісім дітей, тільки троє з яких дожили до юнацьких років: Роберт, Людвіг і Альфред.

Альфред Бернхард Нобель народився 21 жовтня 1833 р. в Стокгольмі і став четвертою дитиною в сім'ї. Він народився дуже слабким, і все його дитинство було відмічене численними хворобами. У юнацькі роки у Альфреда склалися тісні і теплі відносини з матір'ю, які залишалися такими і в пізніші роки: він часто відвідував матір і підтримував жваве листування з нею.

Після невдалих спроб організувати свою справу по виробництву еластичної тканини для Еммануеля наступили важкі часи, і в 1837 р., залишивши сім’ю в Швеції, він виїхав спочатку до Фінляндії, а звідти - до Санкт-Петербурга, де досить активно зайнявся виробництвом мін, які заряджають порошковими вибуховими речовинами, токарних верстатів і верстатного приладдя. У жовтні 1842 р., коли Альфреду було 9 років, вся сім’я приїхала до Росії, де збільшений добробут дозволив найняти для хлопчика приватного репетитора. Він показав себе працелюбним учнем, здатним до знань, який особливо захоплюються хімією.

У 1850 р., коли Альфред досяг 17-річного віку, він відправився в тривалу подорож по Європі, під час якої відвідав Німеччину, Францію, а потім Сполучені Штати Америки. У Парижі він продовжив вивчення хімії, а в США зустрівся з Джоном Ерікссоном, шведським винахідником парової машини, який пізніше розробив проект броньованого військового корабля (так званий «монітор»).

Повернувшись до Санкт-Петербурга через три роки, Альфред Нобель почав працювати в компанії батька, що була на підйомі. Компанія спеціалізувалася на виробництві боєприпасів, які використовувались в Кримській війні (1853-1856). В кінці війни компанія була перепрофільована на виробництво машин і деталей для пароплавів, що будуються для плавання в басейні Каспійського моря і річки Волги. Проте замовлень на продукцію мирного часу опинилося недостатньо, щоб покрити втрати в замовленнях військового відомства, і до 1858 р. компанія стала переживати фінансову кризу. Альфред з батьками повернулися до Стокгольма, тоді як Роберт і Людвіг залишилися в Росії з метою ліквідації справи і порятунку хоч би частини вкладених коштів.

Повернувшись до Швеції, Альфред присвятив весь свій час механічним і хімічним експериментам, отримавши при цьому три патенти на винаходи. Ця робота підтримала його подальший інтерес до експериментів, що здійснювалися в маленькій лабораторії, яку його батько обладнав в своєму маєтку в передмісті столиці. Він винайшов нітрогліцеринові вибухівку.

Нова вибухова речовина дозволила здійснити такі захоплюючі проекти, як прокладка Альпійського тунелю на Сен-Готардський залізниці, видалення підводних скель у Хелл-Гейте, розташованих в Іст-Ривер (Нью-Йорк), розчищення русла Дунаю в районі Залізних Воріт або прокладка Коринфського каналу в Греції. Динаміт став також засобом ведення бурових робіт на бакинських нафтопромислах, причому останнє підприємство знамените тим, що два брати Нобеля, відомі своєю активністю й діловитістю, стали так багаті, що їх іменували не інакше як «росіяни Рокфеллери». Альфред був найбільшим індивідуальним вкладником у компаніях, організованих його братами. В 70-і й 80-і рр. XІ ст. Нобель розширив мережу своїх підприємств в основних європейських країнах за рахунок здобутої перемоги над конкурентами й за рахунок формування картелів з конкурентами в інтересах контролю цін і ринків збуту. Таким чином, він заснував світовий ланцюг підприємств у рамках національних корпорацій з метою виробництва й торгівлі вибухівкою, додавши до поліпшеного динаміту нову вибухову речовину. Військове використання цих речовин почалося із франко-прусської війни 1870-1871 р., але в продовження життя Нобеля дослідження вибухових матеріалів у військових цілях було збитковим підприємством. Відчутну вигоду від своїх ризикованих проектів він одержував саме за рахунок використання динаміту при спорудженні тунелів, каналів, залізниць й автомагістралей.

Якби існував вибір, Нобель, швидше за все, комерційної діяльності віддав би перевагу своїм лабораторним заняттям, але його компанії вимагали пріоритетної уваги, оскільки для задоволення зростаючого попиту на виробництво вибухових речовин доводилося будувати нові підприємства. В 1896 р., року смерті Нобеля, існувало 93 підприємства, що випускають близько 66,5 тис. тонн вибухівки, включаючи всі її різновиди, такі, як бойові заряди снарядів і бездимний порох, які Нобель запатентував між 1887 й 1891 роками. Нова вибухова речовина могла бути замінником чорного пороху й бути відносно недорогим в виробництві. Крім динаміту Нобель винайшов бездимний порох, штучний замінник шовку, шкіри та гуми. Взагалі він мав 355 патентів.


  • Історія Нобелівської премії.

За рік до смерті, 27 листопада 1895 року, написав заповіт, який увічнив його ім’я. Цей заповіт найвідоміший у світі, завдяки йому було створено Фонд Нобеля. Видатний вчений заповів усе своє майно та капітал перевести у цінні папери, створивши фонд. Відсотки з нього належить видавати у вигляді премії тим, хто протягом року приніс найбільшу користь людству. Нобель вказав 5 галузей: фізика, хімія, фізіологія(медицина),література та боротьба за мир.

Заповіт Нобеля ретельно виконується. Щороку відбувається процедура висунення претендентів на премію. Канцелярія Комітету у вересні розсилає понад 600 листів-запрошень в усі країни світу. У лютому наступного року Комітет аналізує відповіді. Після першого попереднього відбору секретар складає список, в який входять близько 100 претендентів. Починається другий етап – ретельне вивчення матеріалів. Раз на тиждень збирається Комітет і обговорює матеріали. Вибирають по 5 кандидатів на премію від кожної номінації. Далі Комітет звертається до невеликої групи експертів з 7-8 країн світу, що є фахівцями. Після вивчення експертних висновків та детального обговорення кандидатур відбувається таємне голосування. У жовтні переможець отримує завірену телеграму від Комітету. Відбувається це щороку. Урочистості відбуваються в день пам’яті Нобеля – 10 грудня. Лауреат отримує диплом, золоту медаль, чек, де зазначено розмір Нобелівської премії.

Нобелівською премією нагороджено 107 письменників, 7 разів присудження премій в галузі література не відбулось, а в 1904, 1917, 1966, 1974 роках було відзначено по 2 лауреати.


  • Лауреати Нобелівської премії в галузі літератури:

2010 Маріо Варгас Льйоса

2009 Герта Мюллер

2008 Жан-Марі Гюстав ле Клезіо
2007 Дорис Лессінґ

2006 Орхан Памук

2005 Гарольд Пінтер
2004 Ельфрід Єлінек

2003 Джон Максвел Кеці

2002 Імре Кертеж
2001 В.С. Найпол
2000 Гао Сінцзянь

1999 Гюнтер Грасс

1998 Хосе Сарамаго

1997 Даріо Фо

1996 Віслава Жимборська
1995 Сімус Гені

1994 Кендзабуро Ое

1993 Тоні Моррісон

1992 Дерек Валкотт

1991 Надін Гордімер

1990 Октавіо Пас

1989 Каміло Хосе Села
1988 Нагіб Махфуз

1987 Йосиф Бродський


1986 Воле Шоїнка
1985 Клод Сімон
1984 Ярослав Сейферт
1983 Вільям Голдінг
1982 Габріель Гарсія Маркес
1981 Еліас Канетті

1980 Чеслав Мілош

1979 Одіссеус Елітіс
1978 Ісаак Башевіс Зінгер
1977 Вісенте Алейксандре
1976 Сол Беллоу
1975 Еуженіо Монтале
1974 Ейвінд Джонсон, Гаррі Мартінсон

1973 Патрік Вайт

1972 Генріх Белль
1971 Пабло Неруда
1970 Александр Соженіцин
1969 Семюель Беккет
1968 Ясунарі Кавабата
1967 Мігель Анхель Астуріас
1966 Самуель Агнон, Неллі Сахс
1965 Міхаїл Шолохов
1964 Жан-Поль Сартр
1963 Гіоргос Сеферіс
1962 Джон Стейнбек
1961 Іво Андрич
1960 Сен-Жон Перс
1959 Сальваторе Квазімодо
1958 Боріс Пастернак
1957 Альбер Камю
1956 Хуан Рамон Хіменес
1955 Хальдор Лакснесс
1954 Ернест Хемінгуей
1953 Вінстон Черчілль
1952 Франсуа Моріак
1951 Пер Лагерквіст
1950 Бертранд Рассел
1949 Вільям Фолкнер
1948 Томас Стернз Еліот
1947 Андре Жід
1946 Герман Гессе
1945 Габріела Містраль

1944 Йоганнес Єнсен


1943 премія не вручалась
1942 премія не вручалась
1941 премія не вручалась
1940 премія не вручалась
1939 Франс Еміль Сілланпяя
1938 Перл Бак
1937 Роже Мартен дю Гар
1936 Юджин О’Ніл
1935 премія не вручалась
1934 Луїджі Піранделло
1933 Іван Бунін
1932 Джон Голсуорсі
1931 Ерік Аксель Карлфельдт
1930 Сінклер Льюїс
1929 Томас Манн
1928 Сігрід Унсет
1927 Анрі Бергсон
1926 Грація Деледда
1925 Джордж Бернард Шоу
1924 Владислав Реймонт
1923 Вільям Батлер Їтс
1922 Хасінто Бенавенте

1921 Анатоль Франс


1920 Кнут Гамсун
1919 Карл Шпіттелер
1918 премія не вручалась
1917 Карл Г’єллеруп, Генрік Понтоппідан
1916 Вернер фон Гейденстам
1915 Ромен Роллан
1914 премія не вручалась
1913 Рабіндранат Тагор
1912 Герхард Гауптман
1911 Моріс Метерлінк
1910 Пауль Гейзе
1909 Сельма Лагерлеф
1908 Рудольф Ейкен
1907 Редьярд Кіплінг
1906 Джозуе Кардуччі

1905 Генрік Сенкевич


1904 Фредерік Містраль, Хосе Ечегарай
1903 Бйорнст’єрне Бйорнсон
1902 Теодор Моммзен
1901 Сюллі Прюдомм

Цікаво, що медаль має на лицьовій стороні зображення профіля Альфреда Нобеля з датами життя, а з іншої сторони –напис латиною «Сприяє ушляхетненню життя відкриттями в галузі мистецтв» (з «Енеїди» Вергілія). Автор медалі – шведський скульптор і гравер Ерік Ліндберг. У своєму заповіті Нобель уточнив, що письменників нагороджувати «за створення найбільш значного літературного твору, що відображає людські ідеали».


Література.

Життя Альфреда Нобеля. – М., 1994.



Кирилов С.І. Нобелівським преміям – 100 років! // День. – 2001. - №34.

Машин И.Р. Vivat ratio! – C.-Пб., 2005.


База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка