Л. Б. Стручкова-Гуменна методи збору соціологічної інформації навчально-методичний комплекс для студентів напряму підготовки «Соціологія»



Сторінка1/3
Дата конвертації14.12.2016
Розмір0.86 Mb.
  1   2   3


МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

ПРИКАРПАТСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ВАСИЛЯ СТЕФАНИКА

ФІЛОСОФСЬКИЙ ФАКУЛЬТЕТ

КАФЕДРА ФІЛОСОФІЇ ТА СОЦІОЛОГІЇ


Л. Б. Стручкова-Гуменна
МЕТОДИ ЗБОРУ СОЦІОЛОГІЧНОЇ ІНФОРМАЦІЇ

навчально-методичний комплекс

для студентів напряму підготовки

«Соціологія»

Івано-Франківськ

2015

УДК

ББК

Стручкова-Гуменна Л. Б.

Методи збору соціологічної інформації: навчально-методичний комплекс для студентів напряму підготовки «Соціологія» / Л. Б. Стручкова-Гуменна. – Івано-Франківськ, 2015. – 50 с.


У навчально-методичному комплексі викладено зміст лекційних, плани семінарських занять, вправи, завдання для пошукової та самостійної роботи, програмові вимоги, критерії оцінювання знань і вмінь студентів після завершення вивчення курсу.

Рецензенти:

Гайналь Т. О. – канд. філос. наук, доцент кафедри філософії та соціології

Кучера І. В. – канд. істор. наук, доцент кафедри філософії та соціології

Розглянуто і рекомендовано до друку Вченою радою філософського факультету Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника. Протокол №__ від ________________ 2015 року.


© Стручкова-Гуменна Л. Б., 2015



ЗМІСТ

Передмова 4

Тематичний план курсу 6

Зміст лекційного курсу 7

Плани семінарських занять 13

Програмові вимоги 37

Оцінювання знань студентів 40

Організація, порядок проведення та засоби здійснення поточного і підсумкового контролю 42

Рекомендована література 44

ПЕРЕДМОВА

Навчально-методичний комплекс «Методи збору соціологічної інформації» розроблено з урахуванням засад Болонської декларації 1999 р., офіційних документів Болонського процесу, а також на основі Закону України „Про вищу освіту”, Положення про організацію навчального процесу у вищих навчальних закладах, затвердженого наказом Міністерства освіти України від 2 червня1993 р. (№ 161), наказу Міністерства освіти і науки України від 23 січня 2004 р. (№48) „Про проведення педагогічного експерименту з кредитно-модульної системи організації навчального процесу”, наказу Міністерства освіти і науки України від 30 грудня 2005 р. (№ 774) „Про впровадження кредитно-модульної системи організації навчального процесу”, Положення про кредитно-модульну систему організації навчального процесу в Прикарпатському національному університеті імені Василя Стефаника, затвердженого вченою радою 28 листопада 2006 р., протокол № 4 Порядку організації та проведення оцінювання успішності студентів Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника на 2010/2011 навчальний рік, затвердженого наказом ректора від 27 серпня 2010 р. (№ 462).

При розробці навчально-методичного комплексу враховано досвід викладання курсу «Методи збору соціологічної інформації» в Міжрегіональній Академії управління персоналом (доц. каф. соц. А.О. Петренко-Лисак).

Навчальний курс «Методи збору соціологічної інформації» посідає особливе місце у підготовці студентів напряму підготовки «Соціологія». Він скерований на отриман­ня фундаментальних знань про методи соціологічних досліджень та формування у студентів практичних навичок використання методів соціологічних досліджень.



Мета курсу – набуття знань щодо сутності та змісту основних методів збору соціологічної інформації, а також знань щодо їхнього місця та ролі у розвитку системи соціологічного знання.

Завдання навчити студентів особливостям та специфіці основ­них методів збору соціологічної інформації.

Вивчення дисципліни сприятиме накопиченню у студентів від­повідних базових знань, розширення їх світогляду та впевненого ви­користання набутих знань і практичних навичок у подальшому нав­чанні та в майбутній професійній діяльності.



У результаті вивчення навчальної дисципліни студент повинен

знати:

  • базову термінологію;

  • предмет, завдання, теоретичні та методологічні засади емпірич­ної соціології;

  • сучасні та історичні погляди на особливості соціологічної мето­дології;

  • основні методи збору соціологічної інформації;

  • класифікацію соціологічних методів та їх характеристики;

  • теоретико-методологічні засади та особливості окремих методів;

вміти:

  • орієнтуватися в різноманітті сучасних методологічних під­ходів до вивчення соціальних явищ;

  • розуміти процеси, що відбуваються в межах соціальних та соціологічних досліджень;

  • користуватися соціологічною методологією;

  • обирати відповідні до завдань дослідження наукові методи со­ціологічного дослідження;

  • розмежувати окремі напрями дослідження суспільних явищ та процесів.

У процесі роботи студентів над опануванням курсу передбачається використання різних методів навчання: лекційних, семінарських занять, колоквіумів, дискусій. Запропонований перелік форм самостійної та індивідуальної роботи охоплює: теми для доповідей та пошукової роботи, тестові завдання, вправи. Особливою вимогою до всіх форм роботи є самостійність у судженнях та діалогічність (в тому числі та перш за все на семінарських заняттях).

Формою підсумкового контролю знань є іспит.
ТЕМАТИЧНИЙ ПЛАН НАВЧАЛЬНОГО КУРСУ

«МЕТОДИ ЗБОРУ СОЦІОЛОГІЧНОЇ ІНФОРМАЦІЇ»




Назва теми

Кількість годин

Лекції

Семінари

Самостійна робота

1.

Проблема вибору методологічного обґрунтування соціального пізнання в конкретному соціологічному дослідженні: “кількісна” та “якісна” парадигми

2

2

5

2.

Соціологічне опитування як основний метод збору інформації в соціологічному дослідженні. Анкетування як метод соціологічного опитування. Специфіка поштового та телефонного опитування

2

2

6

3.

Інтерв’ю як метод соціологічного опитування. Метод спостереження та можливості його використання в соціологічному дослідженні

2

2

5

4.

Соціальний експеримент як метод соціологічного дослідження. Використання методів тестування в соціологічному дослідженні

2

2

5

5.

Використання методу експертної оцінки в соціологічному дослідженні

2

2

5

6.

Використання методу фокус-групи в соціологічному дослідженні

2

2

5

7.

Використання біографічного методу та методу соціометрії в соціологічному дослідженні

2

2

5

8.

Метод аналізу документів та можливості його використання в соціологічному дослідженні. Специфіка використання методу контент-аналізу в соціологічному дослідженні

2

2

6







16

16

42

Разом:

74


ЗМІСТ ЛЕКЦІЙНОГО КУРСУ
Тема 1. Проблема вибору методологічного обґрунтування соціального пізнання в конкретному соціологічному дослідженні:

кількісна” та “якісна” парадигми



План і основний зміст лекції

  1. Методологічні основи формування «кількісної» та «якісної» парадигм

  2. Основні поняття «кількісної» парадигми

  3. Основні поняття «якісної» парадигми

Проблема достовірності соціального пізнання та способи її розв’язання в історії філософії та соціології. Позитивізм, феноменологія, герменевтика як методологічна основа формування кількісної та якісної парадигм. Принцип “нейтралізації впливу” суб’єкта пізнання як основа соціологічного конструктивізму в емпіричних дослідженнях 20–50-х років.

Основні поняття “кількісної” парадигми: репрезентативність дослідження, соціальне вимірювання, емпіричні гіпотези, операціональна інтерпретація, вибірка, формалізований інструментарій, первинні та вторинні дані, статистичне узагальнення. Соціологічний конструктивізм та проблема дегуманізації соціальної теорії. Методологічний переворот 60–80-х років: повернення до принципу “соціального розуміння”. Символічний інтеракціонізм, феноменологічна соціологія, етнометодологія, когнітивна соціологія як методологічна основа розвитку якісних процедур збору та аналізу соціальної інформації.

Основні поняття “якісної” парадигми: фокус аналізу, надійність одиниці аналізу, дослідження дією, рефлексивність, інтроспекція, етнометодологічна індиферентність, культурна дистанція. Емпіричні дослідження 60–80-х років: конструювання реальності в соціології повсякденності. Методологічний індивідуалізм та проблема деконструкції соціально-історичного сенсу (кризи загально соціологічної теорії). Формалізація якісних методик як основна тенденція методологічного пошуку в соціології 90-х років.
Тема 2. Соціологічне опитування як основний метод збору інформації в соціологічному дослідженні. Анкетування як метод соціологічного опитування. Специфіка поштового та телефонного опитування

План і основний зміст лекції


  1. Соціологічне опитування як основний метод збору інформації в соціологічному дослідженні

  2. Анкетування як метод соціологічного опитування

  3. Специфіка поштового та телефонного опитування

Загальна характеристика опитування як методу отримання первинної інформації. Методологічні передумови, переваги та недоліки використання методу соціологічного опитування. Пізнавально-дослідницькі можливості опитування та його межі. Неприпустимість ототожнення соціологічного дослідження з опитуванням. Класифікація соціологічних опитувань: за контактом інтерв’юера та респондента; за змістом запитань, що ставляться респонденту; за процедурою; за способом організації; за ступенем осягнення генеральної сукупності; компетентності респондентів; способом комунікації; рівнем стандартизації. Структурно-класифікаційні принципи проектування інструментарію при використанні методу опитування в соціологічному дослідженні. Техніка складання опитувального листа. Види запитань: програмно-тематичні та процедурні; відкриті та закриті; прямі та непрямі; дихотомічні, поліваріантні шкальні запитання та запитання-діалоги; запитання-фільтри, контрольні та навідні запитання; запитання “паспортички”. Контроль придатності опитувальника. Ознаки невдалого формулювання запитань.

Умови доцільності використання анкет у конкретних соціологічних дослідженнях. Специфіка анкетування як методу збору первинної соціологічної інформації. Різновиди анкетного опитування. Переваги та недоліки анкетування. Етапи та процедури анкетування. Соціологічна анкета як основний інструмент опитування. Логічна та організаційна структура анкети, основні принципи та правила її проектування. Роль і значення вступної частини: пояснення цілей дослідження, виклад правил відповіді, гарантія анонімності. Основна частина анкети: переведення програмних запитань в дослідницькі; проектування смислових блоків; побудова логічної схеми анкети. Заключна частина анкети: основні вимоги до побудови “паспортички”. Композиція та оформлення анкети. Необхідні умови організації та успішного проведення анкетування. Поняття пілотажного дослідження. Техніка розповсюдження та збору анкет.

Поштове опитування як різновид анкетування. Його переваги та недоліки. Методико-організаційні завдання проведення поштового опитування та розробка інструментарію — поштової анкети. Специфіка поштової анкети: простота змісту, стислість та доступність формулювань, яскравість оформлення. Характер вибірки при проведенні поштових опитувань. Проблема достовірності інформації, отриманої при використанні поштового опитування. Проблема неотримання відповідей, можливі шляхи її подолання. Способи поліпшення повернення анкет: супроводжувальні листи, винагороди, нагадування, сигнальні картки. Типові помилки та складнощі анкетного опитування. Різновид поштового опитування — пресове опитування. Його специфіка. Проблема вибірки, рівень репрезентативності даних. Обробка інформації. Створення однорідних підмасивів з респондентів конкретних соціально-демографічних груп.
Тема 3. Інтерв’ю як метод соціологічного опитування. Метод спостереження та можливості його використання в соціологічному дослідженні

План і основний зміст лекції


  1. Інтерв’ю як метод соціологічного опитування

  2. Метод спостереження та можливості його використання в соціологічному дослідженні

Специфіка інтерв’ю як методу збору соціальної інформації. Функціональна та загальна відмінність інтерв’ю від анкетного опитування. Характерні особливості соціологічного та журналістського інтерв’ю. Класифікація інтерв’ю: за цілями та завданнями (терапевтичне, дослідницьке, соціологічне, журналістське), за технікою (фокусоване / нефокусоване, відкрите / закрите); за процедурою (директивне / недирективне, формалізоване / вільне), за характером респондентів (групове, індивідуальне). Переваги та недоліки методу. Домінування якісних методик отримання інформації в процедурах інтерв’ю. Психоаналітичні ідеї як теоретико-методологічне обґрунтування для розробки техніки проведення вільного інтерв’ю. Ненаправлене (недирективне) інтерв’ю та можливості його використання в конкретному соціологічному дослідженні. Нарративна розповідь як основа отримання соціальної інформації. Проблема інтерпретації (створення інтерсуб’єктивного контексту). Засоби подолання семантичної неоднозначності в ході інтерв’ю. Інтерв’ю як процес соціально-психологічної взаємодії соціолога з респондентом. Технічні прийоми спрямування бесіди та спонукання респондентів до відповіді. Необхідність ідентифікації та дистанціювання інтерв’юера від респондента. “Ефект інтерв’юера”. Особливості фіксації, обробки та аналізу інформації, отриманої методом інтерв’ю. Статус отриманих знань.

Спостереження як метод пізнання явищ соціальної дійсності. Специфіка соціального спостереження. Можливості використання методу спостереження в соціологічному дослідженні. Його переваги та недоліки. Класифікація видів спостереження: за ступенем формалізованості; позицією спостерігача; умов проведення; частоти. Планування спостереження та процедура його проведення. Характеристика структури спостережуваної ситуації. Визначення параметрів спостережуваної ситуації. Вибір одиниць спостереження. Проблема суб’єктивності даних спостереження. Способи підвищення надійності методу спостереження. Форми реєстрації результатів спостереження. Застосування технічних засобів та спеціальних навичок кодування інформації. Інструментарій спостереження: щоденник спостерігача, протокол спостереження, картки та бланки реєстрації даних. Аналіз та обробка даних спостереження.


Тема 4. Соціальний експеримент як метод соціологічного дослідження. Використання методів тестування в соціологічному дослідженні

План і основний зміст лекції

  1. Соціальний експеримент як метод соціологічного дослідження

  2. Використання методів тестування в соціологічному дослідженні

Значення експериментального методу в природничо-науковому та гуманітарному пізнанні. Специфіка використання експерименту в соціологічних дослідженнях, його можливості та межі застосування. Вимоги до проведення експерименту: контроль над експериментальними умовами, проблема ізоляції контрольних факторів, вирівнювання експериментальних умов. Логічна структура експерименту. Поняття змінної в соціологічному дослідженні. Види змінних: залежні, незалежні, нейтральні. Засоби вимірювання змінних в експерименті. Структура висновку за результатами вимірювань. Класифікація експериментів: за умовами проведення; за характером логічної структури доведень та гіпотез; за типом створюваних експериментальних обставин. Переваги лабораторного та природного експерименту. Експеримент та соціальна практика.

Поняття тесту. Роль тестування в соціологічному дослідженні. Різновиди тестів: загальноособистісні та групові; об’єктивні та суб’єктивні; вербальні та невербальні; діагностичні та проективні. Класичні тестові методики (опитувальник REN, MMPI та ін.). Принципи створення тестових методик. Вимоги до процедури тестування. Ситуаційні змінні в процесі тестування. Шкали в тестуванні. Повні та скорочені шкали. Вибірка в тестуванні. Аналіз первинної інформації. Основні статистичні поняття в тестуванні. Надійність тестів. Стандартна помилка вимірювання. Інтерпретація результатів тесту. Використання методу смислових асоціацій при створенні тестів. Семантичний диференціал Ч. Осгуда: можливості застосування та технологія проектування.


Тема 5. Використання методу експертної оцінки в соціологічному дослідженні

План і основний зміст лекції

  1. Місце методу експертної оцінки в системі методів соціологічних досліджень

  2. Процедура експертного опитування

  3. Переваги, складнощі, типові недоліки в застосуванні експертних методів у соціології

Визначення методу експертної оцінки. Методологічне обґрунтування застосування методу експертної оцінки в соціологічному дослідженні, його функції та основне призначення. Сфери застосування методу. Місце методу експертної оцінки в системі методів соціологічних досліджень. Класифікація експертних методів. Тестування в рамках методу експертної оцінки.

Процедура експертного опитування. Підготовчий етап: основні характеристики. Проблема вимірювання: вимоги до шкал суджень експертів. Етап підбору експертів, оцінки компетентності експертів, визначення чисельності експертних груп. Етап збору експертної інформації: його процедурні особливості, переваги процедур зі зворотнім зв’язком без безпосередньої взаємодії експертів (методи Дельфі, якісного зворотного зв’язку, індивідуального зворотного зв’язку). Етап аналізу експертної інформації: процедура та призначення. Методи обробки експертних суджень. Процедури інтеграції концепцій експертів: етап формування часткових концепцій, вироблення критеріїв оцінки їх актуальності (побудова системи факторів можливості та необхідності), оцінка реалізованості концепцій, побудова ієрархії “життєвих циклів” концепцій, вироблення схеми загальної концепції, визначення стратегічних цілей, комплексної концепції.

Переваги, складнощі, типові недоліки в застосуванні експертних методів у соціології.
Тема 6. Використання методу фокус-групи в соціологічному дослідженні

План і основний зміст лекції


  1. Поняття фокус-групи. Різновиди фокус-групи

  2. Групова дискусія як спосіб отримання соціальної інформації

  3. Методи аналізу даних фокус-групи

Поняття фокус-групи. Застосування методу фокус-групи в різноманітних типах соціологічних досліджень. Групова динаміка та етнодемографічний підхід як основні методологічні принципи використання методу фокус-групи. Різновиди фокус-групи (формалізована, напівформалізована, неформалізована).

Групова дискусія як спосіб отримання соціальної інформації. Прийоми організації групової дискусії. Методи “снігової грудки”, відеозаписи, “одностороннього дзеркала” як основні форми організації роботи в фокус-групі. Структура групової дискусії: вступна частина (“розминка”), основна частина (фокусоване обговорення), заключна частина (підбиття підсумків). Використання закономірностей зовнішньогрупової комунікації для оптимізації дискусії. Функції модератора групової дискусії. Методичні процедури проведення фокус-групи. Підготовка програми групової дискусії (сценарію фокус-групи). Уточнення тематики, відпрацювання формулювань та систематизація запитань групової дискусії, організація “структури переходів”. Визначення числа груп, відбір учасників фокус-групи, визначення тривалості, оптимального часу, місця проведення дискусії. Підготовка інструментарію: програми групової дискусії, програми обробки та аналізу даних, когнітивних карт, аудіовізуальних і технічних засобів. Розподіл функції в дослідницькій команді. Обробка інструментарію та стилю роботи модератора в пілотажному дослідженні. Розробка інструкції для модератора.

Методи аналізу даних фокус-групи. Контент-аналіз. Метод міжгрупових порівнянь. Лінгвістичний аналіз. Дискурс-аналіз. Аналіз відеоданих.
Тема 7. Використання біографічного методу та методу соціометрії

в соціологічному дослідженні

План і основний зміст лекції


  1. Предметна сфера застосування біографічного методу в соціологічному дослідженні

  2. Соціометрична процедура

Формування біографічного методу: дослідження В. Томаса та Ф. Знанецького. Сутність дослідницьких процедур: реконструкція соціального контексту шляхом аналізу індивідуальних біографій. Переваги та обмеження методу. Стратегія реалізації дослідницьких процедур: відбір носіїв інформації, підготовка схеми інтерв’ю, від­працювання формату транскрипції інформації, отримання первинно­го масиву даних — дослідницьких текстів, обґрунтування критеріїв аналізу текстової інформації, систематизація банків бібліографічних даних. Метод тріангуляції та його роль у “переведенні” первинної со­ціологічної інформації у вторинну. Методи оцінки якості. Валідність, достовірність та надійність. Соціокультурна специфіка використання методу.

Соціометричне опитування як спосіб вимірювання та аналізу мі­жособистісних відносин у малій соціальній групі. Історія створення методу та його значення в розвитку соціології “середнього рівня”. Можливості застосування соціометрії в конкретному соціологічному дослідженні та його обмеження. Типи зв’язків, що вивчаються соціо­метричним методом. Процедура проведення соціометричного опитування. Проблема вибору критеріїв соціометрії. Соціометричний тест. Соціометрична картка, її структура та різновиди. Аналіз результатів соціометричних вимірювань. Соціометрична матриця та соціограма. Соціометричні індекси та їх види. Використання соціометричної методики для вив­чення та ієрархії групових цінностей. Вимірювання групової згурто­ваності. Аутосоціометрична методика.


Тема 8. Метод аналізу документів та можливості його використання в соціологічному дослідженні. Специфіка використання методу контент-аналізу в соціологічному дослідженні

План і основний зміст лекції

  1. Предметна сфера застосування методу аналізу документальних джерел

  2. Контент-аналіз як спосіб формалізованого аналізу документаль­них джерел

Документи як найважливіше джерело соціологічної інформації. Поняття документа в соціології. Класифікація документів: за типом фіксації інформації, за способом отримання, за характером авторства, за ступенем “близькості” до матеріалу. Можливість використання ме­тоду аналізу документів у конкретному соціологічному дослідженні, його переваги та недоліки. Характеристика основних видів документації суб’єктів вироб­ничої та невиробничої діяльності, громадських організацій. Існуючі форми звітності. Провідні способи аналізу документів: традиційний та формалізо­ваний. Загальна характеристика традиційних прийомів аналізу доку­ментів: багатогранність текстів, цілі створення та зміст документів; тлумачення змісту та об’єктивність. Види класичного аналізу доку­ментів. Співвідношення методу аналізу документів з іншими метода­ми отримання інформації в структурі конкретного соціологічного дослідження. Проблема надійності та достовірності різноманітних видів документів, необхідність критичного ставлення до них.

Контент-аналіз як спосіб формалізованого аналізу документаль­них джерел. Можливості його використання в конкретному соціоло­гічному дослідженні. Методологічні запитання формалізованого аналізу документів. Проблема мови документів. Сутність контент-аналізу, його загальна характеристика, сильні та слабкі сторони. Семантичний, синтаксичний, прагматичний та кількісний аналіз. Техніка контент-аналізу. Поняття “смислова одиниця”, “одиниця спостереження”, “одиниця вимірювання (рахунку)”. Прийоми про­ектування смислових одиниць. Переваги використання методу кон­тент-аналізу при дослідженні громадської думки (вивчення публі­кацій у пресі, особистих листів та інших масивів документальної інформації).


ПЛАНИ СЕМІНАРСЬКИХ ЗАНЯТЬ
Тема 1. Проблема вибору методів збору соціологічної інформації

в конкретному соціологічному дослідженні

  1. Сфери застосування кількісних та якісних методів збору соціологічної інформації

  2. Стратегія якісної методології дослідження

  3. Стратегія кількісної методології дослідження

Термінологічний словник

Метод в соціології – спосіб побудови та обґрунтування соціологічних знань, сукупність прийомів, процедур і операцій практичного і теоретичного пізнання соціальної реальності.

Методологія – сукупність принципів та установок, які передують отриманню соціологічного знання та зумовлюють головні способи, методи його отримання, характер усієї соціологічної діяльності (теоретичної та практичної).

Соціологічне дослідження – система логічно послідовних мето­дологічних, методичних і організаційно-технічних процедур, підпо­рядкованих меті отримати точні об’єктивні дані про соціальне явище чи процес, що вивчається.

Організація соціологічного дослідження – всебічне забезпечен­ня підготовки та проведення соціологічного дослідження відповідно до вимог, що їх висувають до наукового дослідження.

Кількісні методи соціологічних досліджень базуються на опитуваннях певної кількості респондентів і дозволяють отримати числові значення, що досліджуються. Такі дослідження призначені для вивчення об'єктивних, кількісно вимірюваних характеристик поведінки людей, вони застосовуються тоді, коли необхідні точні, статистично надійні дані. В основі методик кількісних досліджень завжди лежать строгі статистичні моделі, використовуються великі вибірки, що дозволяє вияснити кількісні (числові) значення досліджуваних показників. Обробка інформації в таких дослідженнях здійснюється за допомогою впорядкованих процедур, кількісних за своєю природою. Результати досліджень статистично достовірні, їх можна екстраполювати на все населення країни, регіону чи на ту групу, на яку направлене дослідження.

Якісні методи соціологічних досліджень використовуються для виявлення мотиваційних аспектів поведінки респондентів, персональних очікувань, уявлень, цінностей і т.п. На відміну від кількісних методів, що ґрунтуються на статистичних процедурах, якісні дослідження носять нестандартизований характер. Вони направлені на вивчення широкого спектру проявів об’єкта і відслідковують не його кількісні закономірності, а орієнтуються на розкриття причинно-наслідкових зв’язків. Одна з переваг методу – надання можливості респондентам вільно висловлюватися, що сприяє розкриттю їх внутрішніх цінностей та переживань, стимулює їх креативний потенціал.

Репрезентативність (від фр. representant – представник) – міра наближеності сформованої моделі об‘єкта соціологічного дослідження (вибірки) до пропорцій (параметрів) генеральної сукупності.

Вимірювання в соціологічному дослідженні – порівняння параметрів об`єкта вивчення в числовому вираженні з параметрами іншого об`єкта, взятого як еталон. У прикладній соціології ця процедура здійснюється за допомогою питань, сконструйованих на базі різних методів вимірювання.

Гіпотеза в соціологічному дослідженні – науково обґрунтоване припущення про соціальні факти, явища, процеси, яке треба підтвердити або спростувати.

Операціональна інтерпретація, або процедура операціоналізації – пошук емпіричних показників, розробка індексів і шкал. На цьому етапі розробляються процедури дослідження, інструменти реєстрації та вимірювання, визначаються методи збирання первинної інформації, припустимі процедури перетворення та аналізу ознак та інтерпретації даних у ході перевірки гіпотез.

Вибірка – сукупність елементів об’єкта соціологічного дослідження, що підлягає безпосередньому вивченню; сукупність способів, прийомів, процедур відбору елементів об’єкта, одиниць спостереження й вивчення при масових соціологічних дослідженнях.

Первинна та вторинна соціологічна інформація – типи емпіричного знання, що послідовно одержуються в соціологічному дослідженні за допомогою методів збору та обробки даних. Первинна інформація (первинні дані) відображає тільки той стан об'єкта, що має місце в певній емпіричній ситуації. Вона фіксує одиничні спостереження, висловлювання, оцінки, а тому має неузагальнений, імовірнісний характер. У результаті статистичної обробки первинної інформації одержують певні узагальнені показники: середні величини, варіації, дисперсії, моду, медіану тощо. "Ущільнену" таким чином інформацію називають вторинною. Вторинною називають також таку інформацію, що одержана з інших джерел, з іншою метою, іншими дослідниками, але придатна для використання в даному дослідженні або як доказ правильності чи сумнівності його окремих висновків. Будь-яке емпіричне узагальнення (вторинна інформація) є основою теоретичного знання і забезпечує йому статус вірогідності, оскільки виключає різні випадкові і суб'єктивні відхилення, невід'ємні у первинній інформації.

Одиниця аналізу – це те, що підраховується (слово або символ, тема чи окреме твердження, стаття повністю або окрема історія; для аналізу програм телебачення одиниця аналізу може охоплювати символи, події, цілі програми). Операційні визначення одиниць аналізу повинні бути чітко і ретельно задані. Одиниці аналізу повинні бути такими, щоб вони були очевидними, їх можна було легко ідентифікувати і виявляти; тож для виявлення одиниць аналізу іноді потрібна певна попередня робота.

Запитання для самоперевірки



  1. Визначити роль теорії в соціологічному дослідженні.

  2. Якими головними методами користується соціолог при проведенні дослідження?

  3. Чому наукові гіпотези є першим кроком в емпіричному пізнанні, організації і проведенні соціологічних досліджень?

  4. Якщо необхідно слідувати певним методам, то чи виключає це творчість дослідника, його соціологічну уяву?

  5. Що означають терміни “метод”, “методика”, “процедура”?

  6. У чому відмінність і що об’єднує ці категорії?

  7. Які є типи процедур залежно від етапів соціологічного дослідження?

  8. Які типові помилки у виборі методів та процедур? Як уникнути чи послабити їх вплив?

  9. На основі яких методологічних принципів ґрунтується використання вибіркового методу в соціологічному дослідженні?

  10. Які основні типи вибірки? В яких випадках і чому більш оптимальним є використання кожного з указаних типів?

  11. На яких принципах застосовуються методи ймовірного та не строго випадкового відбору?

  12. Які головні процедури включає кожна схема відбору?

  13. Які основні причини випадкових і систематичних помилок у вибірковому дослідженні?

  14. Якими способами можна виявити і усунути ці помилки?

Завдання для самостійної роботи

  1. Обґрунтувати провідну роль теорії в соціологічному дослідженні.

  2. Ознайомитись за підручниками та соціологічними словниками з комплексами соціологічних теорій та їх взаємодією з конкретними соціологічними дослідженнями.

  3. Визначити кілька соціологічних теорій, що могли б стати методологічною базою для дослідження за обраною вами темою.

  4. Розробити класифікацію методів залежно від характеру об’єкта і завдань дослідження.

  5. Встановити співвідношення методу, методики, техніки і процедури в соціологічному дослідженні.

  6. Скласти програму розробки вибірки для соціологічного дослідження за темою дослідження.

  7. Розрахувати крок вибірки для опитування 300 студентів Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника.

Теми для доповідей та пошукової роботи

  1. Особливості організації прикладного дослідження в сучасних умовах.

  2. Основи кількісних методів у соціології.

  3. Теоретичні джерела якісних методів соціології.


Тема 2. Опитування. Анкетування. Поштове та телефонне опитування

План семінарського заняття

  1. Соціологічне опитування як основний метод збору інформації в соціологічному дослідженні

  2. Анкетування як метод соціологічного опитування

  3. Специфіка поштового та телефонного опитування

Термінологічний словник

Опитування – це метод збору соціологічної інформації про досліджуваний об'єкт під час безпосереднього (усне опитування, інтерв'ю) або опосередкованого (письмове опитування, анкетування) спілкування того хто опитує з респондентом. Опитування бувають соціологічні, політологічні, маркетингові, психологічні – в залежності від предмету дослідження. У залежності від кількості опитуваних (вибірки, вибіркової сукупності) вони також можуть бути масовими, вибірковими, індивідуальними, експертними.

Масове опитування – це збір думок неспеціалістів з тієї або іншої теми.

Масове опитування в співробітництві з дослідником припускає інформаційну допомогу респондентові з боку анкетера в осмисленні аналізованої ситуації.

Симптоматичне опитування припускає достатність у респондента знань загальної інформації без глибинного осмислення завдань і цілей дослідження.

Експертне опитування – опитування фахівців з аналізованої проблеми.

Анкетування – письмова форма опитування, яка здійснюється, як правило, заочно, тобто без прямого і безпосереднього контакту інтерв'юера з респондентом. Воно доцільне в двох випадках: а) коли потрібно запитати велике число респондентів за відносно короткий час, б) респонденти повинні ретельно подумати над своїми відповідями, маючи перед очима надруковані запитання. Застосування анкетування для опитування численної групи респондентів, особливо з питань, які не потребують глибоких міркувань, не виправдано. У такій ситуації доцільніше поговорити з респондентом віч-на-віч. Анкетування рідко буває загальним (охоплює усіх членів досліджуваної спільності), набагато частіше воно має вибірковий характер. Тому вірогідність і надійність отриманої анкетуванням інформації залежить, насамперед, від репрезентативності вибірки.

Поштове опитування – форма анкетування за допомогою пошти, що припускає розсилання анкет (за спеціально підібраними адресами) тим особам, які у сукупності репрезентують досліджуваний об'єкт (досить умовно).

Телефонне опитування – специфічний синтез анкетування й інтерв'ювання, використовуваний, як правило, у рамках міста чи іншого населеного пункту. Популярність використання цього методу в сучасних умовах підвищується в періоди виборчих кампаній. Основні переваги: оперативність, низька собівартість та простота контролю за якістю роботи. Недоліками є неможливість отримання репрезентативної інформації за умов зміщення вибірки, вимога стислості опитувальника, що зменшує обсяг отримуваної інформації, змушене спрощення у формулюванні та конструюванні запитань, складнощі, пов'язані з необхідністю рівноцінної заміни респондента у разі його відмови від участі в опитуванні.

Телевізійне опитування – метод, який застосовується переважно політичними телевізійними програмами для з'ясування всенародних тенденцій та вподобань. Зазвичай на початку програми телеведучий формулює актуальне питання та мотивує глядачів висловлювати свою думку. Таким чином складається загальна картина пріоритетів глядачів. Таке опитування має більше недоліків ніж переваг: вибірка випадкова і не відповідає пропорціям всієї генеральної сукупності, адже все населення країни не може дивитися телевізор одночасно, тому вибіркова сукупність розподіляється нерівномірно. Головною перевагою цього виду опитування є те, що привертається загальна увага населення до поставленої проблеми і робляться спроби її вирішення.

Інтернет-опитування – цей метод збору первинної соціологічної інформації все більше набуває поширення. Його переваги: швидкість та оперативність проведення; можливість ставити інтимні питання; анонімність опитування; відсутність «ефекту інтерв'юера»; відстеження результату в реальному часі; можливість підвищити досяжність цільової аудиторії; висока якість отримання даних; можливість демонструвати відео та аудіо матеріали. Недоліком інтернет-опитування є обмеженість цільової аудиторії. Неможливо опитати людей-пенсіонерів, багатьох сільських жителів чи тих, у кого немає постійного доступу до Інтернету. Одним з проблем інтернет-опитування також виступає незміщеність вибірки. Досвід показує, що чим більше кількість опитуваних наближається до генеральної вибірки, тим правдивіші результати опитування. У випадку обмеження дослідження в рамках групи, що мають результати, які симетрично розподілені навколо середньостатистичного значення, з уведенням додаткових факторів, ризик отримати зміщену вибірку збільшується. Також важливим недоліком можна вважати відсутність контролю за діями респондента. У випадку, якщо це інтелектуальне опитування, немає гарантії, що респондент не звертався за допомогою до друзів чи до того ж Інтернету.

Вимірювальний інструмент – соціологічний запитальник (бланк інтерв'ю, анкета).

Анкета – тиражований документ, який містить певну сукупність запитань, сформульованих і пов'язаних між собою за встановленими правилами.

Композиція анкети містить титульний аркуш, вступну частину, головну частину, соціально-демографічну частину («паспортичку»).

Стійкість інструменту вимірювання – ступінь відтворення результатів вимірювання за повторного використання цього інструменту на одній і тій самій групі і за тих самих умов.

Обґрунтованість інструменту вимірювання – ступінь відповідності зареєстрованих у процесі вимірювання характеристик і характеристик, які планувалося виміряти.

Запитання для самоперевірки

1. Яке призначення методу опитування?

2. У яких сферах опитування є провідним методом? За яких умов воно може виявитися найефективнішим?

3. Які є основні нормативні вимоги щодо використання опитування?

4. В чому полягає сутність обмежень у застосуванні методу? До чого це зобов’язує соціолога?

5. Що таке анкета і яка її основна функція?

6. Який зв’язок запитань анкети із завданням та гіпотезами програми дослідження? Які є типи запитань?

7. Хто такий респондент і яка його роль у соціологічному дослідженні?

8. За якою функціональною ознакою вони поділяються на дві категорії?

9. Які якості повинен мати інтерв’юер? Як його підготувати до опитування?

10. Які вимоги до обстановки проведення опитування?

11. Які є різновиди опитувань? В чому переваги і недоліки кожного?

12. Які є типові помилки і складності у проведенні опитування та його різновидів?

Завдання для самостійної роботи

1. Виписати з різних джерел особливості, переваги та недоліки методу опитування.

2. Ввести їх у певну систему, розкрити зміст і доповнити цей перелік.

3. З’ясувати, яким чином забезпечується використання переваг опитування для отримання достовірної інформації.

4. У який спосіб можливе компенсування впливу недоліків методу?

5. Розкрити особливості, переваги та недоліки кожного виду опитування, визначити межі використання та методичні вимоги щодо кожного виду опитування.

6. Розробити інструментарій дослідження (анкету, бланк інтерв’ю).

7. Розробити проект інструкцій інтерв’юерові відповідно до обраної теми дослідження та розробленої анкети.

Ситуаційні завдання

1. Вам потрапила до рук анкета, яку застосували інші соціологи у дослідженні за темою, близькою до вашої. Ви усвідомлюєте, що недостатньо повно і чітко розробили програму свого дослідження. В цій ситуації Ви:

а) сповна скористаєтеся анкетою ваших колег;

б) використаєте найбільш вдалі фрагменти, доповнивши їх своїми;

в) самостійно розробите свою анкету.

Виберіть варіант правильної відповіді. Обґрунтуйте свій вибір і доведіть його правильність.

2. У лівій колонці таблиці вказані деякі результати пілотажного опитування. У правій колонці напишіть, як Ви відреагуєте на кожен з цих результатів.

Результати пілотажного опитування

Ваші дії

1. У запитаннях анкети є терміни, зміст яких незрозумілий частині респондентів, а іншими – розуміється по-різному.




2. Респондент має оцінити у відповідях певні факти, тим часом частина респондентів має пряме відношення до цих фактів (учасники подій), частина – опосередковане (мають якусь інформацію), частина не має ніякої інформації.




3. Основна кількість відповідей (понад 70 %) на питання однакова.




4. Велика кількість відповідей “не знаю”, “важко відповісти” і т.ін.




5. Після заміни порядку запитань в анкеті (або варіантів відповідей до окремих запитань) сталися суттєві відхилення у відповідях респондентів.




6. Відповіді забирають забагато часу.




7. Значна частина анкети залишається незаповненою.




3. Певна частина анкети заповнена неохайно, низка запитань залишились без відповідей. Що потрібно робити?

4. У підсумку опитування зібрано великий обсяг статистичної інформації, певна частка якої не має безпосереднього відношення до гіпотез та завдань дослідження. Що необхідно робити з цією інформацією?



Теми для доповідей та пошукової роботи

1. Основні суперечності в опитуванні

2. Анкета в поштовому та опитувальник в телефонному опитуваннях

3. Пресове опитування. Його специфіка



4. Етапи та процедури анкетування
Тема 3. Інтерв’ю як метод соціологічного опитування.

Метод спостереження

План семінарського заняття

  1. Специфіка інтерв’ю як методу соціологічного опитування

  2. Класифікація інтерв’ю

  3. Використання методу спостереження в соціологічному дослідженні. Його переваги та недоліки

  4. Класифікація видів спостереження

Термінологічний словник

Інтерв'ю – це метод отримання первинної соціологічної інформації шляхом безпосередньої цілеспрямованої бесіди інтерв'юера та респондента.

Вільне інтерв'ю – це тривалі бесіди з респондентом без строгої деталізації запитань. Відрізняється мінімальною стандартизацією поведінки інтерв’юера. Цей вид опитування застосовується в тих випадках, коли дослідник починає визначення проблеми дослідження. Вільне інтерв'ю проводиться без заздалегідь підготовленого бланка інтерв'ю або розробленого плану бесіди; визначається тільки тема інтерв'ю.

Нестандартизоване інтерв'ю припускає відсутність твердої деталізації поведінки соціолога та респондента під час інтерв'ю. Соціологом розробляються опитувальний бланк для інтерв'ю і його план, що передбачає певну послідовність і формулювання запитань у відкритій формі. Інтерв’юер ставить запитання, а респондент дає відповідь у вільній формі, що точно фіксується інтерв’юером. Цей вид інтерв'ю складний і для респондента, і для інтерв’юера. Складне наступне оброблення та кодування матеріалів спричиняє нечасте використання цього виду інтерв'ю на практиці.

Стандартизоване інтерв'ю передбачає бесіду за чітко фіксованим опитувальником, де так само чітко наведено і варіанти відповідей на поставлені запитання. У стандартизованому інтерв'ю переважають закриті запитання. У цьому випадку інтерв’юер за спогадом у певній послідовності ставить запитання респондентові, а отримані від респондента відповіді ідентифікує з одним із пропонованих варіантів відповідей на запитання в опитному аркуші. Складність полягає в неможливості поставити респондентові велику кількість запитань.

Напівстандартизоване інтерв'ю припускає поєднання особливостей стандартизованого і нестандартизованого інтерв'ю. Бланк інтерв'ю містить перелік як обов’язкових, так і можливих запитань.

Фокусоване інтерв'ю веде до зменшення стандартизації поведінки інтерв’юера і респондента. Воно має своєю метою збір думок, оцінок із приводу конкретної ситуації, явища, його наслідків або причин. Респондентів у цьому виді інтерв'ю заздалегідь знайомлять із предметом бесіди. Попередньо заготовляють запитання для такого інтерв'ю, причому їх перелік для інтерв’юера обов'язковий: він може міняти їх послідовність і формулювання, але на кожне запитання повинен одержати інформацію. Фокусоване інтерв'ю – виявлення думок вузького кола респондентів.

Панельне інтерв’ю передбачає збирання інформації від тих самих осіб за допомогою тих самих запитань кілька разів через певні проміжки часу з конкретною пізнавальною метою: перевірити зміну думок досліджуваних осіб щодо проблеми або виявити нові елементи в їхній свідомості та поведінці.

Терапевтичне інтерв’ю спрямоване не стільки на отримання інформації, скільки на те, щоб дати можливість респонденту розповісти про свої неприємності, відчути свою значимість, допомогти розібратися у самому собі, досягти саморозуміння.

Глибинне інтерв'ю – вид інтерв'ю, якісний метод соціологічних досліджень. Особливістю глибинних інтерв'ю є їх тривалість, детальність, нестандартизованість, врахування невербальних сигналів (інтонації, жести, пози), підвищена увага до особистості респондента.

Ненаправлене інтерв'ю – ініціатива може належати респондентові. Таке інтерв'ю наче допомагає йому «вилити душу».

Ефект інтерв’юера – викривлення у відповідях респондентів, що обумовлені впливом з боку інтерв’юера.

Спостереження у соціологічному дослідженні є методом збирання первинної інформації про об’єкт, який вивчається, шляхом прямої реєстрації подій, що стосуються цього об’єкта і відповідають цілям дослідження. На відміну від звичайного спостереження, в соціології у науковому спостереженні наперед планується його організація, розробляється методика реєстрації, обробки та інтерпретації даних, що дає змогу забезпечити відносну надійність інформації.

Неструктуралізоване спостереження (не контролюється) – дослідник не визначає наперед, які саме елементи процесу, що вивчається, він буде спостерігати. У цьому разі немає суворого плану, визначено лише безпосередній об’єкт спостереження.

Структуралізоване спостереження (контрольоване) – це таке, при якому соціолог наперед визначає, які з елементів процесу, що вивчається, мають найбільше значення для його дослідження, та складає спеціальний план запису спостереження до початку збирання інформації.

Невключене (зовнішнє) спостереження – це спостереження «з боку», коли спостерігач повністю відокремлений від досліджуваного об'єкта. Спостереження «з боку» може бути відкритим або схованим.

Включене спостереження – такий його вид, при якому соціолог безпосередньо залучений у досліджуваний процес, контактує, діє разом зі спостережуваними. Характер включеності буває різним: в одних випадках дослідник повністю дотримується інкогніто і спостережувані ніяк не виділяють його з-поміж інших членів групи, колективу; в інших – спостерігач бере участь у діяльності спостережуваної групи, але при цьому не приховує своїх дослідницьких цілей.

Об’єктом соціологічного спостереження може бути колектив підприємства або його окрема група, лідери страйкового руху тощо.

Предмет соціологічного спостереження – це зафіксована в програмі дослідження сукупність ознак (факторів поведінки) об'єкта спостереження.
  1   2   3


База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка