Курс лекцій з тематики підготовки особового складу невоєнізованих формувань цо, робітників та службовців, працівників сільського господарства на об’єктах економіки та непрацюючого населення до дій у надзвичайних ситуаціях



Сторінка9/23
Дата конвертації05.03.2017
Розмір4.86 Mb.
1   ...   5   6   7   8   9   10   11   12   ...   23

Надягання респіратора проводиться за командою "Респі-ратор надягти!" або самостійно. Робиться це так само, як і при примірюванні його. При надяганні респіратора не слід надто притискувати напівмаску до обличчя і міцно обжимати носовий затискач.

Для видалення вологи, що збирається у підмасковому прос-торі респіратора, слід нахилити голову до низу, щоб волога витікала через клапан видиху. При рясному виділенні вологи можна на 1-2 хвилини зняти респіратор (лише при використанні для захисту від радіоактивних речовин), вилити вологу із внут-рішньої порожнини напівмаски, протерти внутрішню поверхню і знову надягти респіратор.



Після зняття респіратора необхідно здійснити його дезак-тивацію - видалити пил із зовнішньої частини напівмаски за допомогою щітки або витрушуванням (обережним постукуван-ням напівмаски по якому-небудь предмету). Внутрішня поверх-ня напівмаски протирається вологим тампоном, при цьому за своїм призначенням вони умовно поділяються на дві групи: спеціальні і підручні.

Спеціальними засобами захисту користуються формуван-ня цивільної оборони при діях на зараженій місцевості і прове-денню робіт по знезараженню. До них належать: легкий захисний костюм Л-1; захисний комбінезон або костюм у комплекті з гумовими чоботами або рукавичками; захисний плащ ОП-1 у комплекті із захисними панчохами або рукавич-ками; захисний фільтруючий одяг (ЗФО) у комплекті з гумо-вими чоботами та рукавичками.

Підручні засоби захисту шкіри при необхідності викорис-товує все населення, у тому числі формування ЦО за браком спеціальних засобів. До них належать звичайний, спортивний або виробничий одяг чоловічого покрою з додатковими герме-тичними пристосуваннями у комплекті з гумовими чоботами або ботами різного призначення і рукавичками, а також накидки і плащі з прогумованої тканини або синтетичних плівок.

Засоби захисту шкіри виготовляють з повітронепроник-ного ізолюючого матеріалу, наприклад, з прогумованої тканини або з повітропроникного матеріалу, що має фільтруючі властивості (бавовняна тканина, просочена спеціальними речовинами).



Ізолюючі засоби захисту шкіри. Ізолюючими засобами захисту шкіри є: захисний комбінезон і костюм, легкий захисний костюм Л-1 і загальновійськовий захисний комплект (ЗЗК).

Ці засоби забезпечують захист від безпосереднього потрап-ляння радіоактивних та отруйних речовин і бактеріальних засо-бів, а також, виключаючи у деяких випадках загальновійсько-вий захисний комплект, від дії парів отруйних речовин на шкір-ні покриви людини.

Захисна дія ізолюючих матеріалів, із яких виготовляється багато захисних костюмів і комбінезонів, полягає у тому, що отруйна речовина, що потрапила на них, затримується протягом деякого часу. Легкий захисний костюм Л-1 виготовляється із прогумованої тканини і складається із сорочки із капюшоном, брюк з панчохами, двопалих рукавичок і підшоломнику. Крім того, видається сумка для носіння костюму і запасна пара рука-вичок.

Розміри легкого захисного костюму: перший - для людей ростом до 165 см, другий - від 165-172 см і третій - вище за 172 см. Маса костюму - біля 3 кг. Розмір костюму проставляється на передньому боці сорочки унизу, у верхній частині брюк (зліва) і на верхній частині рукавичок. На сорочці маються шийний клапан і проміжний хлястик, а на рукавах - петлі для великих пальців рук. До брюк пришиті лицьові лямки, а до панчіх - тасьма для закріплення панчіх на ногах. Рукавички на руках закріплюються резинками. Легкий захисний костюм Л-1 зви-чайно використовується при проведенні радіаційної, хімічної і бактеріологічної розвідки.



Захисний комбінезон і костюм виготовляються із прогумо-ваної тканини. Комбінезон складається із зшитих в одне ціле куртки, брюк і капюшону. У верхній частині капюшону мається хлястик із петлями, а на лівому боці коміра - горловий хлястик. Попереду від ворота до низу іде поздовжній розріз. Під розрізом уздовж лівого борту пришитий нагрудний клапан із застібками, а до нагрудного клапану у верхній його частині - горловий кла-пан. Рукави закінчуються підрукавниками із петлями для вели-ких пальців рук і обшлагами із хлястиками. Брюки закінчуються знизу манжетами із хлястиками.

Захисний костюм відрізняється від комбінезону тим, що куртка із капюшоном і брюки не утворюють єдиного цілого, а є самостійними окремими частинами. Будова його аналогічна комбінезону. Додатково - низ куртки має пояс із хлястиками для застібання, а брюки - дві плечові лямки.

Розміри захисних комбінезонів і костюмів відповідають роз-мірам легкого захисного костюму Л-1 і вказуються на верх-ньому краї нагрудного клапану, а також у верхній частині брюк. Користуються комбінезоном і костюмом у комплекті із підшо-ломником, гумовими чоботами і гумовими рукавичками.

Захисні комбінезон і костюм використовуються для захисту людей при роботі в умовах сильного зараження радіоактивними, отруйними речовинами і бактеріальними засобами. Їх можна застосовувати також при веденні розвідки на зараженій міс-цевості.



Загальновійськовий захисний комплект (ЗЗК) складає-ться із захисного плаща ОП-1, захисних панчіх, захисних рукавичок. Захисний плащ з рукавами і капюшоном виготов-ляється із спеціальної прогумованої тканини. Він випускається п'яти розмірів: перший - для людей зростом до 165 см, другий - від 165 до 170 см, третій - від 170 до 175 см, четвертий - від 175 до 180 см і п'ятий - вище 180 см. Маса плаща - біля 1,6 кг. Використовується у комплекті з захисними панчохами, рукавич-ками і імпрегнованим (просоченим спеціальними речовинами) одягом.

Захисний комплект у залежності від того, для якої мети його використовують, може бути застосований у вигляді накидки, натягнутим у рукави і у вигляді комбінезону. Як накидку його використовують під час хімічного нападу і застосування против-ником біологічних засобів або при випадінні радіоактивних речовин із хмари ядерного вибуху.



Натягнутим у рукави комплект використовують при дії на місцевості, зараженій радіоактивними речовинами і бактеріаль-ними засобами, а також при виконанні робіт по обеззаражу-ванню техніки і транспорту.

У вигляді комбінезону комплект використовують при діях на ділянках, заражених отруйними речовинами, і при сильному пилоутворенні на ділянках, заражених радіоактивними речови-нами або бактеріальними засобами.

Захисні панчохи виготовляються із прогумованої тканини. Підошви їх мають гумову або брезентову основу (у деяких пан-чіх підошва замінена ботами). Їх надягають зверху звичайного взуття і кріплять до ніг за допомогою хлястика або тасьм, до пояс-ного ременя - за допомогою тасьм. Розміри панчіх: перший - для взуття розміру 37-40; другий - для взуття розміру 41-42; третій - для взуття розміру 43 і вище. Вага пари панчіх -0,8 - 1,2 кг.

Захисні рукавички - гумові, з обтюраторами із импрегнова-ної тканини двох видів: зимові - двопальцеві, літні - п'ятипаль-цеві. Зимові рукавички мають утеплений вкладиш, який присті-бається на ґудзики. Рукавички одного розміру. Вага однієї пари - біля 350 г.

Можливості використання формувань радіаційного і хіміч-ного захисту щодо проведення дезактивації, дегазації і дезин-фекції залежать від стану укомплектованості особовим складом, технікою, приладами і обладнанням та спеціальними сумішами і розчинами та іншим майном.


Керівник ставить декілька запитань щодо перевірки стану засвоєння матеріалу і при необхідності робить додаткові роз’яснення, після чого робить короткі підсумки проведеного заняття і ставить завдання на самостійну підготовку навчаємих до наступного заняття.

Т Е М А 1.

“ПРАВА ТА ОБОВ’ЯЗКИ ГРОМАДЯН У СФЕРІ ВИМОГ ЗАКОНУ УКРАЇНИ «ПРО ЦИВІЛЬНУ ОБОРОНУ УКРАЇНИ», ЗАВДАННЯ ЦИВІЛЬНОЇ ОБОРОНИ НА СУЧАСНОМУ ЄТАПІ.”
Навчальна ціль:

Вивчити: права та обов’язки громадян у сфері цивільної оборони, захисту населення і територій від НС згідно Закону України “Про Цивільну оборону України” та завдання ЦО на сучасному єтапі.


Вид навчальних занять – групове заняття.

Тривалість заняття – 1 час.

Метод проведення заняття – бесіда, розповідь, показ.

Місце проведення заняття – клас.


Навчальні питання і орієнтовний розрахунок

навчального часу:
Передмова 2/3 хв.

1. Права та обов’язки громадян згідно законодавства України у сфері цивільної оборони, захисту населення і територій від НС. 25 хв.

2. Завдання ЦО на сучасному етапі. 15 хв.

Підсумки. 3/2 хв.


ПЕРЕДМОВА
Кожен має право на захист свого життя і здоров’я від нас-лідків аварій, катастроф, пожеж, стихійного лиха та на вимогу гарантій забезпечення реалізації цього права від Кабінету Міні-стрів України, міністерств та інших центральних органів вико-навчої влади, місцевих державних адміністрацій, органів місце-вого самоврядування, керівництва підприємств, установ і орга-нізацій незалежно від форм власності і підпорядкування.

Держава як гарант цього права створює систему цивільної оборони, яка має своєю метою захист населення від небезпеч-них наслідків аварій і катастроф техногенного, екологічного, природного та воєнного характеру.

Кожна людина у випадках аварій, катастрофі стихійного лиха повинна вміти захистити себе, свою сім’ю і надати допомогу потерпілим.

Необхідності цього вимагає саме життя, наша дійсність. Науково-технічний прогрес значно збільшив можливості вироб-ництва, але приніс з собою техногенну та екологічну небезпеку для людини і довкілля.

Більшість реґіонів держави підпадають під вплив небезпеч-них природних явищ. Ось чому кожен з нас повинен багато знати і вміти в ім’я збереження здоров’я і життя.
ПЕРШЕ НАВЧАЛЬНЕ ПИТАННЯ:
“ПРАВА ТА ОБОВ’ЯЗКИ ГРОМАДЯН ЗГІДНО ЗАКОНОДАВСТВА УКРАЇНИ ПРО ЦИВІЛЬНУ ОБОРОНУ, ЗАХИСТ НАСЕЛЕННЯ І ТЕРИТОРІЙ ВІД

НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЙ”


Виходячи із вимог законодавства України у сфері цивільної оборони України, захисту населення і територій від можливих надзвичайних ситуацій техногенного, природного, екологічного, соціально-політичного та воєнного характеру кожний громадя-нин України має право на захист свого здоров’я і життя.

Громадяни України мають право на:

достовірну інформацію у сфері цивільної оборони, захисту населення і територій від НС;

оповіщення про загрозу виникнення та виникнення надзви-чайних ситуацій та порядок дій за ними;

колективні та індивідуальні засоби захисту від наслідків над-звичайних ситуацій;

підготовку до дій в умовах надзвичайних ситуацій;

часткову або повну компенсацію як потерпілим матеріально-технічних або інших збитків внаслідок надзвичайної ситуації;

фінансову допомогу як потерпілим внаслідок надзвичайних ситуацій;

відселення або евакуацію із зон надзвичайних ситуацій, не-безпечних для життя і здоров’я громадян;

приймання участі у ліквідації надзвичайних ситуацій у складі невоєнізованих формувань ЦО;

забезпечення мінімальних умов життєзабезпечення при про-живанні у осередках ураження та зонах зараження;

медичне та соціальне забезпечення в умовах надзвичайних ситуацій.

При участі громадян під час проведення робіт з ліквідації надзвичайних ситуацій у складі невоєнізованих формувань гро-мадяни мають право на:

вичерпну та достовірну інформацію, в тому числі про об'єк-ти, на яких проводяться аварійно-рятувальні роботи, необхідну для виконання ними своїх обов'язків;

безперешкодний допуск на територію та об'єкти, що пост-раждали;

екіпіровку та оснащення згідно з технологією проведення зазначених робіт;

харчування за рахунок коштів підприємств, установ та ор-ганізацій, на яких проводяться робити, або відповідного органу місцевого самоврядування;

використання в порядку, передбаченому цим Законом, для рятування людей та у випадках крайньої необхідності засобів зв’язку, транспорту. інших матеріальних засобів підприємств, установ та організацій, що знаходяться в зоні проведення аварійно-рятувальних робіт;

Громадяни у разі зарахування їх до штату професійної ава-рійно-рятувальної служби або залучення в індивідуальному порядку чи в складі об’єктової аварійно-рятувальної служби до проведення аварійно-рятувальних робіт підлягають особистому страхування на випадок захворювання, часткової або повної втрати працездатності, загибелі (смерті), спричинених виконан-ням обов’язків рятувальників, зазначених у контрактах, укладе-них під час їх прийому на роботу, або договорах щодо про-ведення аварійно-рятувальних робіт, до яких вони залучаються.


Страховими подіями для рятувальників є загибель (смерть) під час виконання ними обов’язків, зазначених у контрактах або договорах щодо проведення аварійно-рятувальних робіт, до яких вони залучалися, смерть, що настала внаслідок поранення, контузії, травми чи каліцтва або захворювання в період і у зв’яз-ку з виконанням ними зазначених у контрактах або договорах обов’язків, а також втрата працездатності, що виникла внаслідок виконання цих обов'язків чи проведення таких робіт. Зв'язок страхової події з виконанням рятувальниками обов’язків, зазна-чених у контрактах або договорах, встановлюється під час роз-слідування зазначених випадків згідно із .законодавством.

Страхування громадян, які були залучені до проведення аварійно-рятувальних робіт в індивідуальному порядку чи в складі об'єктовнх аварійно-рятувальних служб, здійснюють ор-гани виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, під-приємства, установи та організації, що залучили рятувальників до проведення цих робіт, за рахунок коштів, які виділяються на їх проведення.

Порядок та умови обов'язкового особистого страхування рятувальників встановлюється КМ України.

Оплата праці рятувальників, які були залучені у індивідуа-льному порядку чи в складі об'єктових аварійно-рятувальних служб, за час їх участі у проведенні аварійно-рятувальних робіт, а також за час необхідної професійної підготовки здійснюється згідно з укладеними договорами органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, устано-вами та організаціями, що залучили рятувальників до проведен-ня зазначених робіт, за рахунок коштів, які виділяються на проведення аварійно-рятувальних робіт і робіт з ліквідації над-звичайних ситуацій та їх наслідків з розрахунку середньомісяч-ного заробітку за місцем основної роботи, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Громадяни України при виконанні обов’язків у сфері циві-льної оборони, захисту населення і територій від НС зобов'язані:

бути ініціативними, самовідданими та наполегливими під час виникнення та ліквідації наслідків НС;

твердо знати індивідуальні і колективні засоби захисту і уміло використовувати їх в умовах надзвичайних ситуацій;

знати сигнали цивільної оборони і уміти діяти за ними;

знати порядок проведення відселення і евакуації, свої обо-в’язки і дії при проведенні евакозаходів;

уміло проводити рятувальні і невідкладні аварійно-віднов-лювальні роботи в осередках ураження (зараження) і районах стихійних лих, оказувати само- і взаємодопомогу при поранен-нях і ураженнях, не допускати невиправданих ризиків;

уміти виготовляти найпростіші засоби захисту органів дихан-ня, проводити герметизацію свого житла та виконувати роботи з пристосування під укриття заглиблених і наземних споруд;

удосконалювати свої знання і підготовку з цивільної оборо-ни, професійні здібності, постійно підтримувати свій психоло-гічний стан на належному рівні;

утримувати в належному стані довірені їм засоби індивідуа-льного та колективного захисту та засоби для ліквідації над-звичайних ситуацій;

виконувати вимоги відповідних органів управління у сфері цивільної оборони, захисту населення і територій від надзви-чайних ситуацій.


Керівник заняття ставить 2-3 запитання навчаємим щодо визначення повноти засвоєння викладеного матеріалу і при необхідності робить додаткові пояснення.
ДРУГЕ НАВЧАЛЬНЕ ПИТАННЯ:
ЗАВДАННЯ ЦИВІЛЬНОЇ ОБОРОНИ НА СУЧАСНОМУ ЕТАПІ”
У першому розділі Закону України “Про Цивільну оборону України” визначаються загальні засади Цивільної оборони Ук-раїни, які складають визначення ЦО, її системи, поширення заходів цивільної оборони на території України, завдання ЦО, керівництво та органи управління цивільною обороною.

Цивільна оборона України є державною системою органів управління, сил і засобів, що створюється для організації і забез-печення захисту населення від наслідків надзвичайних ситуацій техногенного, екологічного, природного та воєнного характеру.


Систему цивільної оборони України складають:

органи виконавчої влади всіх рівнів, до компетенції яких віднесено функції, пов’язані з безпекою і захистом населення, попередженням, реагуванням і діями в надзви-чайних ситуаціях;

органи повсякденного управління процесами захисту насе-лення у складі міністерств, інших центральних органів виконав-чої влади, місцевих державних адміністрацій, керівництва під-приємств, установ і організацій незалежно від форм власності і підпорядкування;

центральний орган виконавчої влади з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорно-бильської катастрофи;

курси та навчальні заклади підготовки і перепідготовки фа-хівців та населення з питань цивільної оборони;

служби цивільної оборони;

сили і засоби, призначені для виконання завдань ЦО;

фонди фінансових, медичних та матеріально-технічних ресур-сів, передбачені на випадок надзвичайних ситуацій;

системи зв’язку, оповіщення та інформаційного забезпе-чення.

Заходи цивільної оборони поширюються на всю територію України, всі верстви населення, а розподіл за обсягом і відпо-відальністю за їх виконання здійснюється за територіально-виробничим принципом.



Головними завданнями Цивільної оборони України є:

запобігання виникненню надзвичайних ситуацій техноген-ного походження і запровадження заходів щодо зменшення збитків та втрат у разі аварій, катастроф, вибухів, великих пожеж та стихійного лиха;

оповіщення населення про загрозу і виникнення надзвичайних ситуацій у мирний і воєнний часи та постійне інформування його про наявну обстановку;

захист населення від наслідків аварій, катастроф, великих пожеж, стихійного лиха та застосування засобів ураження;

організація життєзабезпечення населення під час аварій, ка-тастроф, стихійного лиха та у воєнний час;

організація і проведення рятувальних та інших невідкладних робіт у районах лиха і осередках ураження;

створення систем аналізу і прогнозування управління, опо-віщення і зв’язку, спостереження і контролю за радіоактивним, хімічним і бактеріологічним зараженням, підтримання їх готов-ності до сталого функціонування у надзвичайних ситуаціях мир-ного та воєнного часів;

підготовка і перепідготовка керівного складу цивільної обо-рони, її органів управління та сил, навчання населення вмінню застосовувати засоби індивідуального захисту і діяти в надзви-чайних ситуаціях.

Керівництво Цивільною обороною України відповідно до її по-будови покладається на Кабінет Міністрів України, міністер-ства, інші центральні органи виконавчої влади, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, керівників підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності і підпорядкування.

Начальником Цивільної оборони України є Прем’єр-міністр України, а його заступником – керівник центрального органу виконавчої влади з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи; начальником цивільної оборони Автономної Республіки Крим є Голова Ради міністрів Автономної Республіки Крим; началь-никами цивільної оборони згідно з адміністративно-територіаль-ним устроєм України є голови місцевих державних адмініст-рацій; начальниками цивільної оборони в міністерствах, інших центральних органах виконавчої влади, на підприємствах, в установах і організаціях є їх керівники.

Безпосередньо керівництво виконанням завдань цивільної обо-рони здійснюється постійно-діючими органами управління у справах ЦО, у тому числі створеними у складі підприємств, установ і організацій силами та службами цивільної оборони.

Завдання, функції та повноваження органів управління у справах цивільної оборони визначаються цим Законом і Поло-женням про органи управління у справах цивільної оборони, яке затверджується Кабінетом Міністрів України.

Органи управління у справах цивільної оборони, які входять до складу місцевих державних адміністрацій, є підрозділами подвійного підпорядкування.
У другому розділі Закону визначаються повноваження орга-нів виконавчої влади, виконавчих органів місцевого само-врядування, керівників підприємств, установ і організацій з питань цивільної оборони.

Кабінет Міністрів України:

забезпечує здійснення заходів щодо попередження надзви-чайних ситуацій та ліквідації їх наслідків;

розподіляє міста і території за групами, а юридичних осіб - за категоріями щодо реалізації заходів ЦО;

створює резерви засобів індивідуального захисту і майна цивільної оборони, матерально-технічних та інших фондів на випадок надзвичайних ситуацій у мирний і воєнний часи, а також визначає їх обсяг і порядок використання;

вживає заходів щодо забезпечення готовності органів управ-ління у справах ЦО, сил і засобів ЦО до дій в умовах надзви-чайних ситуацій;

створює єдину систему підготовки органів управління у спра-вах цивільної оборони, сил ЦО та населення до дій в умовах НС;

визначає порядок створення спеціалізованих професійних та невоєнізованих пошуково-рятувальних формувань;

задовольняє мобілізаційні потреби військ, органів управління у справах цивільної оборони та установ ЦО.

Міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміні-страції, виконавчі органи сільських, селищних, міських рад в межах своїх повноважень забезпечують вирішення питань ЦО, здійснення заходів щодо захисту населення і місцевостей під час НС, сприяють органам управління у справах ЦО у виконанні покладених на них завдань.

Центральний виконавчий орган з питань НС та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи (МНС України):

забезпечує здійснення державної політики у сфері ЦО, за-хисту населення і місцевостей від наслідків надзвичайних ситуа-цій, попередження НС;

організовує розроблення і здійснення відповідних заходів з ЦО;

керує діяльністю підпорядкованих йому органів управління у справах цивільної та спеціалізованих формувань, військами ЦО;

здійснює контроль за виконанням вимог ЦО, станом готов-ності сил і засобів ЦО, проведенням рятувальних та інших невідкладних робіт у разі виникнення надзвичайних ситуацій;

координує діяльність центральних органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, виконавчих орга-нів місцевого самоврядування та юридичних осіб щодо лікві-дації наслідків надзвичайних ситуацій, проведення пошуку та рятування людей;

здійснює оповіщення населення про загрозу виникнення або виникнення надзвичайної ситуації, забезпечує належне функціо-нування відомчих територіальних і локальних систем опові-щення;

здійснює навчання населення, представників органів управ-ління і сил ЦО з питань захисту і дій у надзвичайних ситуаціях;

організовує фінансове і матерально-технічне забезпечення військ цивільної оборони, пошуково-рятувальних та інших під-порядкованих йому спеціалізованих формувань;

створює згідно з законодавством підприємства з виробницт-ва спеціальної і аварійно-рятувальної техніки, засобів захисту населення і контролю тощо.

Керівництво підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності і підпорядкування забезпечує своїх праців-ників засобами індивідуального та колективного захисту, орга-нізовує здійснення евакозаходів, створює сили для ліквідації наслідків НС та забезпечує їх готовність до практичних дій, виконує інші заходи з ЦО і несе пов’язані з цим матеріальні та фінансові витрати в порядку та обсягах, передбачених законо-давством.

Радіаційні, хімічні і вибухонебезпечні підприємства додат-ково створюють локальні системи виявлення загрози виникнен-ня надзвичайної ситуації та оповіщення персоналу і населення, що проживає в зонах можливого ураження; запроваджують інженерно-технічні заходи, що зменшують ступінь технічного ризику виникнення аварій, пожеж та вибухів, і несуть витрати щодо їх здійснення в обсягах, передбачених відповідними нормативно-правовими актами.

Власники потенційно небезпечних об’єктів відповідають за захист населення, що проживає в зонах можливого ураження, від наслідків аварій на цих об’єктах.

У третьому розділі Закону визначаються сили цивільної обо-рони та порядок їх комплектування.

Силами цивільної оборони є її війська, спеціалізовані та невоєнізовані формування.

Війська цивільної оборони підпорядковуються керів-никові центрального органу виконавчої влади з питань НС та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи.

Війська ЦО виконують завдання щодо захисту населення від наслідків аварій, катастроф, стихійного лиха, воєнних дій, а також проводять рятувальні та інші невідкладні роботи. Кіль-кість і чисельність частин і підрозділів цих військ визначається з урахуванням потреб і особливостей реґіону призначення.

Для виконання специфічних робіт, пов’язаних з радіадійною та хімічною небезпекою, значними руйнуваннями внаслідок землетрусу, аварійними ситуаціями на нафтогазодобувних про-мислах, проведення профілактичних та відновлювальних робіт, у тому числі й поза межами України, у встановленому законо-давством порядку можуть створюватися спеціалізовані форму-вання, що підпорядковуються центральному органу виконавчої влади з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи (МНС України).

Невоєнізовані формування цивільної оборони створюються в областях, містах, районах, містах Києві і Севастополі, на підп-риємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності і підпорядкування.

До невоєнізованих формувань ЦО зараховуються працездатні громадяни України, за винятком жінок, які мають дітей до 8 років, жінок з середньою та вищою медичною освітою, які мають дітей віком до 3 років, та осіб, які мають мобілізаційні розпорядження.

Для забезпечення заходів з цивільної оборони, захисту насе-лення і місцевостей від наслідків надзвичайних ситуацій та про-ведення спеціальних робіт у міністерствах, інших центральних органах виконавчої влади, місцевих державних адміністраціях, на підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності і підпорядку-вання створюються спеціалізовані служби цивільної оборони: енергетики, захисту сільськогосподарських тварин і рослин, інженерні, комунально-технічні, матеріального забезпечення, медичні, оповіщення і зв’язку, протипожежні, торгівлі і харчування, технічні, транспортного забезпечення та інші. Для проведення евакуаційних заходів в умовах надзви-чайних ситуацій на базі місцевих державних адміністрацій ство-рюються евакуаційні комісії.



Організаційні засади створення служб цивільної оборони та евакуаційних органів, їх завдання, функції і повноваження виз-начаються у Положенні про ЦО України.

Контроль за дотриманням вимог законодавства з питань ЦО органами виконавчої влади і органами місцевого самовряду-вання, керівниками підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності і підпорядкування здійснюється централь-ним органом виконавчої влади з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи (МНС України).

Фінансування заходів з ЦО здійснюється за рахунок відпо-відно державного та місцевих бюджетів, а також коштів під-приємств, установ і організацій незалежно від форм власності і підпорядкування згідно з законодавством України.

Міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, міс-цеві державні адміністрації, органи місцевого самоврядування відраховують кошти на проведення заходів щодо навчання та захисту населення і місцевостей, включаючи витрати на утри-мання і підготовку територіальних органів управління у справах цивільної оборони та формувань цивільної оборони, призначе-них для ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, згідно з законодавством України.

Фінансування заходів з цивільної оборони, що потребують капітальних вкладень (включаючи будівництво захисних спо-руд, складів для зберігання техніки та майна цивільної оборони, створення пунктів управління, систем зв’язку та оповіщення), здійснюється відповідно до загального порядку фінансування капітального будівництва.

Потреби цивільної оборони у військовій техніці, приладах і спеціальному майні задовольняється центральними органами виконавчими органами виконавчої влади, уповноваженими з питань матеріальних ресурсів та економіки з оплатою замов-ником вартості виділених матеріальних ресурсів. Продукція для потреб цивільної оборони виготовляється на умовах державного замовлення.

Центральний орган виконавчої влади з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорно-бильської катастрофи (МНС України) є державним замовником продукції, послуг та робіт для забезпечення потреб цивільної оборони.

Війська цивільної оборони утримуються за рахунок держав-ного бюджету.

Органи управління Цивільної оборони України, Автономної Республіки Крим, областей, міст, районів, міністерств та інших органів державної виконавчої влади утримуються відповідно до встановленого порядку за рахунок державного і місцевих бюд-жетів, а також коштів, передбачуваних на утримування мініс-терств.

Оплата праці працівників органів управління у справах циві-льної оборони здійснюється відповідно до умов оплати праці працівників органів виконавчої влади.

Кабінет Міністрів України, Рада міністрів Автономної Рес-публіки Крим, місцеві органи виконавчої влади забезпечують органи управління у справах ЦО транспортними засобами, службовими, господарськими і підсобними приміщеннями, склад-ськими площами.

Посадові особи і громадяни, винні у порушенні законодав-ства України з питань цивільної оборони, несуть відпові-дальність згідно з законодавством України.

Співробітництво з іншими державами в галузі цивільної обо-рони здійснюють Кабінет Міністрів України і центральний ор-ган з надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи (МНС України) в межах прав і повноважень, передбачених законодавством.

Співробітництво здійснюється з питань обміну досвідом цивільної оборони і ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, створення і оснащення сил ЦО, спільних дій в разі НС.

З метою забезпечення захисту населення і територій від нас-лідків надзвичайних ситуацій техногенного і природного харак-теру створюється державна система запобігання і реагування на надзвичайні ситуації.

Єдина державна система запобігання і реагування на надзви-чайні ситуації (ЄДС ) - це державна система, яка включає цент-ральні органи виконавчої влади, РМ Автономної Республіки Крим, державні адміністрації областей, міст Києва і Севасто-поля та районів, виконавчі органи Рад, державні підприємства, установи та організації з відповідними силами і засобами, які здійснюють нагляд за забезпеченням техногенної та природної безпеки, організовують проведення роботи із запобігання над-звичайним ситуаціям техногенного та природного походження і реагування у разі їх виникнення з метою захисту населення і довкілля, зменшення матеріальних втрат.

Головною метою ЄДС НС є забезпечення реалізації дер-жавної політики на всій території України у сфері запоігання і ліквідації надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру, захисту населення і територій від наслідків аварій, катастроф та стихійного лиха.

Основними завданнями ЄДС НС є:

забезпечення запобігання виникненню НС;

забезпечення готовності органів управління, сил і засобів;

проведення рятувальних і невідкладних аварійно-віднов-лювальних робіт та організація життєзабезпечення потерпілого населення;

розробка нормативно-правових актів, державних норм і стан-дартів;

здійснення цільових та науково-технічних програм;

забезпечення сталості функціонування об’єктів економіки;

збирання і опрацьовування інформації про НС;

визначення потреби у силах, матеріальних і фінансових ресурсах;

здійснення державного нагляду, експертизи і контролю;

створення та раціональне використання матеріально-техніч-них ресурсів;

своєчасна та достовірна інформація населення про обста-новку та вжиті заходи;

оповіщення населення про загрозу та виникнення НС;

соціальний захист потерпілого населення;

захист населення у надзвичайних ситуаціях;

міжнародне співробітництво у сфері захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій.

1   ...   5   6   7   8   9   10   11   12   ...   23


База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка