Курс лекцій з дисципліни "Теорія і методика професійного навчання для магістрів спеціальності „Вища школа"



Сторінка1/16
Дата конвертації25.05.2017
Розмір4.36 Mb.
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   16


Н. С. Журавська

Навчальне видання


Курс лекцій

з дисципліни “Теорія і методика професійного навчання»

(для магістрів спеціальності „Вища школа”)


Київ – 2011

УДК


ББК

Ж 91


Рекомендовано Вченою радою Природничо-гуманітарного інституту Національного університету біоресурсів і природокористування України

Протокол № від квітня 2011р.



Рецензенти:

В. Д. Сиротюк, доктор педагогічних наук, професор;

П. Г. Лузан, доктор педагогічних наук, професор.
Журавська Н. С.

Ж 91 Курс лекцій з дисципліни „Теорія і методика професійного

навчання”: [навчальне видання] / Н.С.Журавська. – Ніжин : Видавець ПП

Лисенко М.М., 2011. – с.

ISBN
Викладені матеріали лекцій з дисципліни “Теорія і методика професійного навчання” (згідно з навчальною програмою). Розроблені запитання для самоконтролю та тести-задачі для контролю знань студентів. Рекомендована література для самостійної роботи студентів.

ISBN ББК

© Журавська Н. С., 2011.



Зміст




Вступ

4

1.

Методика як наука та шляхи її розвитку

5

2.

Реалізація дидактичних правил і принципів навчання

10

3.

Державні стандарти

15

4.

Сталий розвиток у професійній освіті

36

5.

Системи навчання в професійній освіті

42

6.

Поза аудиторні форми навчання у професійній освіті

69

7.

Оптимальний вибір методів навчання

89

8.

Методика контролю навчальної діяльності студентів у професійній освіті

93

9.

Організація і методика курсового і дипломного проектування

95

10.

Навчальні та виробничі практики в професійній освіті

102

11.

Методична робота у вищих навчальних аграрних закладах освіти

121

12.

Методика проблемного навчання

127

13.

Методика ігрового навчання

134

14.

Методика кредитно-модульного навчання

148

15.

Методика кейса

167

16.

Методи активізації в професійному навчанні

177

17.

Інтелектуально – професійні уміння та методика їх формування

203

18

Методика самостійної роботи студентів у професійній освіт і

221




Додатки

225




Рекомендована література

226


Вступ

Зміни у виробництві постійно породжують нестандартні ситуації, з якими фахівці незмінно стикаються у своїй роботі. Тому дуже важливо навчити студентів застосовувати одержані знання у вирішенні нових проблем. Специфіка ж вищої аграрної школи полягає в тому, що є найширші можливості у формуванні спеціальних знань, вмінь та нави­чок, придатних для перенесення їх до змінених умов. Підготовка викладачів-аграрників – завдання досить складне. По-перше, оскільки сільськогосподарське виробництво є особливим видом творчості в галузі організації та реалізації процесу виробництва, то реально навчати аграрним дисциплінам можуть лише особистості, які мають гарну теоретичну та практичну підготовку і визначені типи поведінки. По-друге, вчити вони мають також тих, хто наділений від природи визначеними рисами характеру. По-третє, для ефективного навчання майбутніх педагогів-аграрників необхідно мати як відповідні науково-методичне забезпечення навчального процесу та матеріально-технічну базу, так і можливість практичного стажування майбутніх викладачів-аграрників в успішних навчальних закладах. І, найголовніше, необхідною є юридично-правова основа для успішної діяльності та свобод людини.

Можливість керувати процесом підготовки фахівця-професіонала існує, якщо: забезпечена професійна діагностика придатності особистості до навчально-виховного процесу на різних етапах її спеціалізації; організований профорієнтаційний і ранній професійний відбір у школах; створені умови для зарахування відібраної молоді до внз і її теоретична та практична адаптація до умов вищого навчального закладу; здійснені цільові програми формування працелюбства; теоретична підготовка фахівця поєднана з практичною за рахунок міжпредметних зв’язків, впровадження творчості в навчаль­ний процес.

Серед вимог, які висуває наше суспільство до спеціальної підготовки студентів са­мостійність посідає чільне місце. Бо не можна для розв’язання всіх завдань створити алгоритми, що визначали б схему трудових дій. Неможливо передбачити всі умови і види дій, які виникають в усіх виробничих ситуаціях.

Специфіка сучасної аграрної освіти полягає також у тому, що у світлі науково-технічного прог­ресу вона повинна готувати випускників до орієнтації в нових умовах виробництва, з якими фахівець-аграрник незмінно зіткнеться у своїй роботі. Тому дуже важливо навчити студентів застосовувати одержані знання у вирішенні нових проблем. Особливе значення для здійснення цього завдання належить покращенню організації самостійної роботи сту­дентів. При ефективному поєднанні змісту освіти, оптимального ви­бору методів навчання, високої якості знань, умінь та навичок розв’язання завдань спеціальної освіти студенти зможуть ви­явити аналогії між новими та старими проблемами, а також приймати дії нестандартного підходу до їх вирішення.

Курс лекцій з дисципліни “Теорія і методика професійного навчання” сприятиме кращій підготовці магістрів спеціальності „Вища школа” спроможних самостійно мислити. У орієнтовному тематичному плані (додаток А) наведено кількість годин лекційного матеріалу з даної дисципліни.


Тема 1. Методика як наука та шляхи її розвитку

План

  1. Розвиток понять “методика”, “технологія навчання” та “педагогічна технологія”.

2. Методика як наука: а) сутність понять: наука, навчальний предмет, метод, часткова методика, загальна методика; б) джерела методики навчання; в) взаємозв’язок методики навчання з іншими дисциплінами.

3. Завдання методики навчання спеціальності (загальної методики) та часткових методик.



Основні поняття: технологія навчання, наука, навчальний предмет, часткова методика, загальна методика, джерела методики, педагогічна технологія, інновації, об’єкт, предмет, методологія.

1. Технологія (грецьким) – ті види виробничої діяльності, завдяки яким люди успішно досягали поставленої мети по задоволенню своїх потреб.

Педагогічна технологіяце категорія, що дозволяє вирішити проблеми на високому методичному рівні. В основі технології лежить педагогічна система, яка включає в себе чітко визначені цілі навчання, засоби для їх досягнення, правила та механізми застосування даних засобів. Однозначного трактування поняття педагогічна технологія не має, а існує близько 300 визначень. У 20-ті роки 20-го сторіччя у працях А. Ухтомського, С. Шацького, В. Бехтєрєва поняття трактувалось по різному. В одному випадку педагогічна технологія визначалась як сукупність прийомів та засобів, спрямованих на чітку організацію навчальних занять. У іншому випадку – уміння оперувати навчальним та лабораторним обладнанням, використовувати наочні посібники.

Сьогодні технології в педагогіці визначаються як методи, прийоми, засоби навчання (В. Паламарчук, ін.), як складова процесуальна частина дидактичної системи (М. Чошанов), як принципи навчання (В. Гузеєв), як моделі навчання, які раніше називалися методиками навчання (Л. Занков), як педагогічна техніка (І. Зязюн), як алгоритм процесу досягнення запланованих результатів (І. Волков), як проектування процесу формування особистості учня (В. Беспалко), як підхід до опису педагогічного процесу (В.Юдін).

Т. Назарова відмічає, і ми з нею погоджуємось, що поняття «педагогічні технології» розвивалось разом з розвитком педагогічної науки та трансформувалось у нові поняття (які мають деякі відмінності): «освітні технології», «навчальні технології», «технології навчання». Освітні технології відображають загальну стратегію розвитку освіти. Прикладами освітніх технологій можуть бути концепції освіти, освітні закони, освітні системи. Педагогічні технології втілюють тактику реалізації освітніх технологій шляхом упровадження моделей навчально-виховного процесу. Кожний освітній заклад можна розглядати як модель у підсистемі освіти., що відповідає певній освітній концепції. «Технологія навчання» відображає шлях засвоєння конкретного навчального матеріалу в рамках відповідного навчального предмета, розділу, теми.

Отже, технологія навчання включає зміст, форми, методи навчання. По-друге, воно адекватне поняттю «методика навчання». Педагогічна техніка характеризує рівень майстерності викладача.

За діалектичними законами педагогічні поняття постійно розвиваються, відображаючи соціальні, економічні, суспільно-політичні норми, досягнення педагогічної і суміжних наук. З’являється об’єктивна потреба в оновленні освітнього процесу, тобто у впровадженні інновацій. Інновації (італійським словом) – це новина; у вітчизняній та зарубіжній літературі цей термін розглядають, як нові форми організації праці та управління, які охоплюють різні сфери.

Під новою технологією треба розуміти систему навчально – виховних, організаційно – методичних, матеріально – технічних складових, які створюють умови максимального розкриття творчого потенціалу студентів шляхом вдосконалення мотивації навчання, його індивідуалізації, використання творчих методів, систематичного контролю підготовки. Вона здійснюється шляхом створення для кожної спеціальної дисципліни комплексу дидактичних заходів навчання, методичних посібників, загальноприйнятних та оригінальних способів використання ТЗН та комп’ютерних програм, психолого – педагогічних методів діагностики навчальної практики та результатів навчання. Сьогодні розроблено багато інноваційних педагогічних технологій, що проходять апробацію в закладах освіти: «Модульно-розвиваюче навчання», автор А. Фурман; «Педагогіка життєтворчості», автор І. Єрмаков; «Система розвиваючого навчання», автор Л. Занков; «Екологія і діалектика», автор Л.Тарасов.

Впроваджуючи педагогічні нововведення в навчальний процес, потрібно не лише вивчати досвід роботи інших авторів, а й застосовувати системні підходи, спрогнозовувати результати кожного етапу діяльності, розробляти нові методики, своєчасно вносити нові корективи.

2. Об’єктивні і неминучі труднощі у розвитку освіти набувають виняткової гостроти і загальнодержавних масштабів саме у зв’язку з тим, що методика відстає від потреб життя або її висновки і рекомендації не реалізуються. Недостатня увага науковців та освітян до методики як галузі педагогічної науки може гальмувати розвиток та втілення в педагогічну практику сучасних досліджень теоретичних основ навчання. Внаслідок цього якість засвоєння студентами знань, процес формування та вдосконалення професійних умінь і навичок залишиться на невисокому рівні. У зв’язку з цим ми вважаємо за необхідне проаналізувати термін “методика”, який є визначальним у темі дисертаційного дослідження.

Словник іноземних слів так тлумачить термін “методика”:

1) сукупність способів доцільного проведення якої-небудь роботи;

2) частина педагогіки, що встановлює правила, методи викладання. У словнику російської мови зазначається, що методика – це сукупність методів навчання чомусь певному, практичного виконання чого-небудь. Тлумачний словник української мови термін “методика” визначає так – сукупність методів опрацювання, виконання та дослідження чого-небудь; розділ педагогіки, що займається методами навчання якого-небудь предмета. Великий тлумачний словник сучасної української мови пропонує таке визначення цьому терміну – сукупність взаємопов’язаних способів та прийомів доцільного проведення будь-якої роботи; вчення про методи викладання певної науки, предмета. С. Гончаренко зазначає, що в сучасній українській мові термін “методика” означає сукупність методів навчання чогось, а також науку про методи навчання та походить від давньогрецького слова “methodike”, що означає в перекладі сукупність методів. Проте, продовжує вчений, зміст слова “методика” не вичерпується цим значенням. Він подвійний: з одного боку, це сукупність методів, а з другого – наука про методи навчання. Вживання одного й того самого терміна в різних значеннях створює незручність: іноді методику плутають як наукову дисципліну і як сукупність методичних рекомендацій учителеві. На підставі аналізу наведених визначень ми можемо зробити висновок, що термін “методика” в педагогіці означає:

1. Сукупність методів навчання певній дисципліні.

2. Науку про методи навчання, які застосовуються при вивченні певної дисципліни.

Проте, вказує С. Гончаренко, наприкінці 50-х і особливо в 60-і роки почали використовувати інше поняття “методика навчання”, бо воно включало в себе не лише викладання матеріалу вчителем, а й учіння учнів, причому як єдиний процес оволодіння навчальним предметом. Цей термін почав впроваджуватися, на думку вченого, головним чином під впливом досліджень психологів і досягнень педагогіки. Термін “методика навчання”, вказує С. Гончаренко, є, безперечно, більш вдалим.

Наведемо визначення терміна “методика навчання”, що містять наукові джерела для того, щоб порівняти за змістом та глибиною коло понять, які визначають терміни “методика” та “методика навчання”. Слід зазначити, що у методичній літературі вони частіше вживаються з певним уконкретненням. Так, у педагогічному словнику розглядається термін “методика навчання навчального предмета”, який пропонує таке визначення цього терміна – це галузь педагогічної науки, що є частковою теорією навчання або частковою дидактикою. Завдання цієї галузі науки полягають у тому, щоб: 1) на підставі вивчення явищ навчання даного навчального предмета розкривати між ними закономірні зв’язки і 2) на підставі пізнаних закономірностей встановлювати нормативні вимоги до навчальної діяльності вчителя (викладання) та пізнавальної діяльності учнів (учінню). До змісту методики як часткової дидактики входить: 1) встановлення пізнавального та ідейно-виховного значення даного навчального предмета та його місця в системі шкільної освіти; 2) визначення задач навчання даного предмета та його змісту; 3) вироблення методів, методичних засобів та організаційних форм, які відповідають задачам та змісту навчання, маючи на увазі роботу вчителя (викладання) та роботу учнів (учіння). У зв’язку з цим дослідження в галузі методики навчання навчальному предмету спрямовується на з’ясування того, як залежно від тієї чи іншої діяльності вчителя відбувається освітня діяльність учня та який її результат. Аналогічне визначення терміна “методика навчання навчального предмета” містить і психолого-педагогічний словник.

Педагогічна енциклопедія наводить визначення терміна “методика навчального предмета”. Методика навчального предмета – це педагогічна наука, яка досліджує закономірності навчання певному предмету. Оскільки загальні закономірності навчання вивчаються дидактикою, методику окремого навчального предмета правомірно розглядати як часткову дидактику. Предметом методики є процес навчання підвалинам тієї чи іншої науки або мистецтва. В навчанні розрізняють три нерозривно пов’язані між собою сторони: 1) навчальний предмет, або зміст навчання; 2) діяльність вчителя – викладання; 3) діяльність учнів – учіння. Задача методики як науки – дослідити закономірні зв’язки між цими трьома сторонами навчання та на підставі пізнаних закономірностей розробляти вимоги до навчального предмета, викладання та учіння. До змісту методики входить: 1) вивчення історії методики; 2) виявлення пізнавального та ідейно-виховного значення і задач навчального предмета, його місця в системі освіти; 3) визначення змісту навчального предмета, наукове обґрунтування програм, підручників; 4) вироблення методів та організаційних форм навчання, що відповідають його цілям та змісту; 5) розробка навчального обладнання за предметом; 6) визначення вимог до підготовки вчителів з даного предмета.

Український педагогічний словник пропонує таке визначення терміну “методика навчального предмета” – це галузь педагогічної науки, яка досліджує закономірності вивчення певного навчального предмета. До змісту методики як часткової дидактики входять:

1) встановлення пізнавального й виховного значення даного навчального предмета і його місця в системі шкільної освіти;

2) визначення завдань вивчення даного предмета і його змісту;

3) вироблення відповідного до завдань і змісту навчання методів, методичних засобів і організаційних форм навчання.

Словник “Професійна освіта” так тлумачить термін “методика навчального предмету” – часткова дидактика, теорія навчання певного навчального предмета. Розглядає різні форми взаємодії викладання й учіння в оволодінні змістом конкретного предмета.

Завдання методики навчального предмета полягає в тому, щоб:

1) на підставі вивчення предмета розкрити закономірні зв’язки між явищами;

2) на підставі виявлених закономірностей встановлювати нормативні вимоги до навчальної діяльності педагога (викладання) і пізнавальної діяльності учня (учіння).

До змісту методики як окремої дидактики входять:

1) встановлення пізнавального і виховного значення конкретного навчального предмета і його місця в системі шкільної освіти;

2) визначення завдань навчання предмета і його змісту;

3) розробка методів, методичних засобів і організаційних форм, що відповідають завданням і змістові навчання.

С. Гончаренко методикою конкретного навчального предмету називає галузь педагогічної науки, що досліджує зміст навчального предмета й характер навчального процесу, який сприяє засвоєнню учнями необхідного рівня знань, умінь та навичок, розвитку мислення школярів, формуванню світогляду і виховання якостей громадянина своєї країни. Іншими словами, вказує вчений, предметом методики є дослідження теоретичних основ навчання. До завдань методики входить дослідження змісту навчання, процесу викладання й процесу учіння.

Проаналізувавши наведені визначення термінів “методика навчання навчального предмету” та “методика навчального предмету”, ми зробили такі висновки:

1. Терміни “методика навчання навчального предмету” та “методика навчального предмету” є адекватними, оскільки однаково розкривають завдання та зміст галузі педагогічної науки, що займається вивченням змісту та організацією навчання певного навчального предмета, дисципліни. Надалі, замість двох з наведених термінів, ми будемо використовувати термін “методика навчання”.

2. Поняття “методика навчання”, на відміну від поняття “методика”, найбільш повно розкриває специфіку предмета дослідження і специфіку завдань, які розв’язує галузь педагогічної науки, що досліджує закономірності вивчення певного навчального предмета.

3. На нашу думку, поняття “методика навчання” – це галузь педагогічної науки, що досліджує процес навчання певного навчального предмета та розкриває закономірні зв’язки між трьома невід’ємно пов’язаними між собою структурними елементами навчання – навчальним предметом (об’єкт пізнання), викладанням (діяльність викладача) та учінням (діяльність учнів, студентів) для того, щоб на підставі виявлених закономірностей розробити вимоги до змісту навчального предмета, викладання та учіння.



Наука визначає і описує закони, явища, перспективи розвитку. Навчальний предмет - це спеціально відібраний і дидактично оброблений матеріал науки, який підлягає засвоєнню. Його будують відповідно до системи законів тієї чи іншої науки. Основи науки складають головний зміст спеціальних предметів. Спеціальний предмет базується, як правило, на декількох науках.

Метод у перекладі з грецького означає шлях. Методика – це сукупність способів, прийомів, цілеспрямованого виконання визначеної роботи. Методика навчання – це розділ педагогіки, що включає в себе правила, способи та прийоми навчання. Методика навчання спеціальності - це педагогічна наука, яка вивчає закономірності навчально-виховного процесу при вивченні спеціальності. Методика навчання предмета (часткова методика) – це педагогічна наука, яка вивчає закономірності навчально-виховного процесу з конкретного предмета.

Обєкт – це те, з чим маємо справу у наших дослідженнях. У біологічних дисциплінах – це живі організми, у методиці навчання – навчально-виховний процес. Предмет - це вивчення закономірностей, що протікають в об’єкті нашого дослідження. У біологічних дисциплін – це процеси, що протікають у живих істотах, у методиці навчання – це закономірності навчально-виховного процесу.

Основними джерелами методики навчання є: методологія (сукупність прийомів дослідження, що їх застосовують у методиці як науці відповідно до специфіки об’єкта пізнання), наука, дидактика, накопичений досвід, модель спеціаліста (відповідно до кваліфікаційної характеристики). Тобто, дидактика слугує методологічною основою методики навчання, а наука дає їй конкретний зміст. Часткові методики зі спеціальних дисциплін пов’язані з методикою навчання спеціальності, педагогікою вищої школи, навчальними предметами.

3.Завдання методики навчання спеціальності: відбір навчального матеріалу, встановлення ролі і значення кожного предмета з даної спеціальності, підбір елементів дидактичної системи (форм, методів, правил, засобів), розробка комплексу науково-методичного забезпечення з спеціальності. Часткова методика не є зібранням рецептів для викладача. Це наука, положення і висновки якої базуються на знаннях закономірностей підготовки агрономів та процесу навчання предметів, відповідно досягнень загальної теорії навчання і виховання. Завдання часткових методик: відбір навчального матеріалу з предмета , вияв комплексу педагогічних умов, які забезпечують високий рівень освіти і виховання студентів з даного предмета, розробка, на основі одержаних наукових результатів, методичних рекомендацій, запровадження даних рекомендацій у практику, підбір елементів дидактичної системи, розробка комплексу науково-методичного забезпечення з предмета.
Запитання для самоконтролю та контролю знань і вмінь
Основні поняття: технологія навчання, наука, навчальний предмет, часткова методика, загальна методика, джерела методики, педагогічна технологія, інновації, об’єкт, предмет, методологія.

Тести-задачі

1. До Вас, як недавнього випускника педагогічного факультету, звернувся за порадою методист вашого коледжу з такого питання ” Як доцільно викладачам коледжу писати у своїх методрозробках: “методичні рекомендації з дисципліни” чи “технології навчання з дисципліни” . Дайте обгрунтовану відповідь методисту.

2. На методичному семінарі Вас, викладача спеціальних дисциплін, недавнього випускника педагогічного факультету, попросили виступити з інформацією: “дайте порівняльну характеристику об’єкта, предмета, завдань, загальної та часткової методики”. З честю захистіть своє “обличчя” методиста.

3. Ваші студенти відчувають утруднення під час розкриття поняття “ технологія”. А Ви, викладач спеціальних дисциплін, дасте обгрунтовану відповідь на питання “Порівняльна характеристика понять “технологія ”, “педагогічна технологія ” та “технологія навчання ”?



Тема 2. Реалізація дидактичних принципів та правил навчання

План

  1. Поняття про принципи та правила навчання.

  2. Орієнтовна класифікація принципів навчання.

  3. Зв’язок принципів з правилами навчання.

  4. Методика реалізації дидактичних принципів навчання: а) виховуючого навчання; б) науковість; в) зв’язок теорії з практикою; г) систематичність і послідовність; д)свідомості та активності; ж) міцність знань; з) інновації.

Основні поняття: принципи навчання, правила навчання, методика реалізації, домінуючі принципи, система, лекція, семінар, самостійна робота студентів (СРС), лабораторні заняття, практичні заняття.

1. Під принципами навчання розуміють дидактичні вимоги, вказівки, рекомендації, якими повинен керуватись викладач, щоб досягти поставленої мети.

У 1632 р. вийшла праця Яна Амоса Коменського “Велика дидактика”. Великий педагог, окрім інших важливих питань, розробив систему дидактичних принципів: послідовність і систематичність, наочність, свідомість, інше. Принципи навчання є відбитком соціально-економічної формації. Тому у різні історичні часи у системі принципів навчання одні з них були домінуючими (основними), а інші - другорядними.

Правила навчання – це складова частина принципу, прийом, який допомагає реалізувати принципи. Ян Амос Коменський визначив 9 правил навчання: від простого до легкого, від відомого до невідомого, від конкретного до абстрактного, інше. Відомий німецький вчений минулого А. Дістервег визначив 33 правила навчання: виділяй головне, став мету, викладай емоційно, тощо.

2. Орієнтовна класифікація дидактичних принципів навчання у вищій школі 1-2-го рівнів акредитації:

- виховуючого навчання (єдність навчання, виховання і розвитку);

- науковості;

- зв’язку теорії з практикою;

- систематичності і послідовності;

- свідомості і активності;

- доступності;

- наочності (за Я.А. Коменським – “золоте правило дидактики ”);

- відповідності професійної підготовки вимогам сучасного виробництва;

- урахування індивідуальних особливостей студентів;

- гуманізації (добре, дружнє відношення до студентів) та гуманітаризації (введення у спеціальні дисципліни елементів літератури, поезії);


  • принцип демократизації (врахування думки студентів ), тощо.

3. Щоб реалізувати конкретний принцип навчання, необхідно пов’язати його з правилами навчання. Як приклад, реалізуємо такий дидактичний принцип навчання як доступність на лекції зі спеціальних дисциплін. Під час підготовки до заняття викладачеві потрібно складати план лекції, використовуючи правила: від конкретного до абстрактного, від часткового до загального. Під час лекції доцільно подавати матеріал йдучи від простих понять до складних, від легких до важких, від відомих до невідомих. Щоб мета заняття була досягнута, необхідно, щоб лекція проходила емоційно, з виділенням головного.

Отже, реалізуючи такий дидактичний принцип навчання як доступність на лекції зі спеціальних дисциплін, викладач має використати такі правила навчання як: від конкретного до абстрактного, від часткового до загального, від простого до складного, від легкого до важкого, від відомого до невідомого, ставити мету, виділяти головне, викладати емоційно.

4. На різних формах організації навчальної діяльності одні дидактичні принципи навчання будуть домінуючими, інші – другорядними. На лекції домінуючими принципами навчання можуть бути: науковість, виховуючого навчання, зв’язок теорії з практикою. На семінарських заняттях: урахування індивідуальних особливостей студентів, активність і свідомість, зв’язок теорії з практикою. На лабораторних і практичних заняттях: виховуючого навчання, врахування індивідуальних особливостей студентів, зв’язок теорії з практикою. Під час проведення аудиторної СРС: виховуючого навчання, врахування індивідуальних особливостей студентів, активність і свідомість.

Для досягнення поставленої мети заняття викладачі спеціальних дисциплін керуються системою дидактичних принципів і правил. Так, прийомами реалізації принципа виховуючого навчання є: особистий приклад викладача (відношення до навколишнього світу та своєї справи, педагогічний такт,зовнішній вигляд); закладання даного принципу у зміст дисципліни: виконання виховної мети заняття, використання таких прикладів, які сприяють формуванню у студентів інтересу до обраної професії, любові до Батьківщини, доброго відношення до друзів (приклади, що характеризують досягнення сільськогосподарських наук, знайомлять з працями відомих учених, громадських діячів); використання таких методів навчання, що активізують пізнавальну діяльність студентів (проблемно-пошукових та ігрових ); систематичність контролю за навчальною діяльністю студентів сприяє формуванню у них дисциплінованості, самостійності.



Прийомами реалізації принципу науковості є: відбір навчального матеріалу на науковій основі; відображення методів наукового пізнання (інтерв’ю, хронометраж, анкетування, аналіз літературних джерел, експеримент, тощо); закладення у зміст дисципліни науково достовірних, перевірених на практиці знань.

Отже, в основі принципу науковості лежить наукове трактування явищ навколишньої дійсності, а не антинаукові концепції. У процесі навчання викладачеві необхідно створити умови для утворення в свідомості студентів правильних понять, точного їх відображення в термінах, визначеннях (на теоретичних заняттях - це запис основних понять перед початком лекції та поступове їх розкриття протягом лекції; на лабораторних і практичних заняттях – використання передових технологій у різних галузях сільського господарства).

Прийомами реалізації принципу зв’язку теорії з практикою є: виконання студентами лабораторних та практичних робіт, курсового та дипломного проектування; заняття студентів у предметних, технічних гуртках; проходження навчальної та виробничої практик; проведення екскурсій, пов’язаних з подальшою виробничею діяльністю студентів.

Отже, розвиток виробничих сил та одночасно з цим розвиток наукової теорії дозволяє впроваджувати нові технології. В одних випадках практика виступає відправною точкою процесу пізнання (для студентів це пізнання нових технологій під час навчання у лабораторіях). У інших випадках теоретичні знання наштовхують студентів на висновок, що практика знаходиться в прямій залежності від наукових основ ( під час аудиторної та поза аудиторної СРС, на лекціях зі спеціальних дисциплін).

Прийоми реалізації принципів систематичності та послідовності.

Прийомами реалізації принципу систематичності є: розробка навчальних програми, складання навчальних планів, визначення структури підручників та посібників, відбір та вивчення навчального матеріалу (побудова змісту навчального матеріалу з врахуванням між - та внутрішньо предметних зв’язків), відбір та використання методів навчання і контролю.

Прийомами реалізації принципу послідовності є: одержання студентами спочатку загальнонаукових знань, потім – теоретичних, практичних і наостанок – системи спеціальних знань.

Отже, систематичність та послідовність застосування викладачем системи методів навчання та контролю на різних формах організації навчальної діяльності студентів сприяє підвищення ефективності навчання.

Прийоми реалізації принципів свідомості та активності.

Прийомами реалізації принципів свідомості: розуміння студентами значення предмета, що вивчається у комплексі з іншими предметами (міжпредметні зв’язки); розуміння студентами значення кожної теми предмета, що вивчається (внутрішньо предметні зв’язки); осмислене оволодіння студентами термінологією з предмета (теоретичні заняття) та технологіями зі спеціальності (лабораторні, практичні заняття, навчальна практика), прийомами та навичками (виробнича практика); свідоме застосування студентами знань, умінь та навичок у різних умовах.

Прийомами реалізації принципу активності: застосування проблемно-пошукових та ігрових методів і прийомів навчання; різноманітних засобів навчання (ТЗН, комп’ютерних технологій, літературних джерел, наочності); методична майстерність викладача; рівень підготовки студентів; технічна оснащеність ВНЗ.

Отже, активність і свідомість студентів на лекціях, семінарах, лабораторних та практичних заняттях, СРС можлива при умові педагогічної майстерності викладача та його досконалої методичної підготовки.

Прийомами реалізації принципу міцності знань є повторення та закріплення матеріалу (виділення головного, повторення, закріплення, поглибленнях, удосконалення, застосування знань на практиці); застосування різноманітних засобів та технологій навчання (проблемної, модульної з рейтинговим контролем знань, ігрової, інших).

Отже, міцність знань передбачає повторення вивченого матеріалу (лекції – тестування, евристична бесіда; семінари; СРС; тестування перед початком лабораторних та практичних занять) протягом заняття (потокове), в кінці розділу чи теми (узагальнююче), на лекціях та семінарах (оглядове); закріплення (первинне – лекції, відтворююче – лабораторні практичні заняття, творче – семінари, дидактичні ігри, аудиторна СРС); поглиблення та удосконалення (семінари, дидактичні ігри, СРС, гуртки); застосування знань на практиці (навчальні та виробничі практики).

Принцип інновації полягає в тому щоб значно активізувати діяльність студентів і викладачів без істотних змін головних елементів освіти.

В освіті і навчанні дорослих є такі загальновідомі концепції: енциклопедично -догматична; класично-пізнавальна; органічно-гуманістична. Пріоритетом перших двох є засвоєння максимального обсягу предметних знань про „запас”, пізнання як самоціль, розвиток критичного мислення, здатність розв’язувати завдання. Гуманістична концепція навчання спрямована на максимальне розкриття особистого потенціалу, забезпечення саморозвитку на основі самоосвіти, формування власного стилю роботи, поглиблення нових аспектів власного „я”. Вона підтримує активну, різнопланову творчість, інноваційність мислення.

Студенти з різних причин можуть негативно ставитися до інновацій. Застосування тренінгових методів навчання дасть вихід з даної ситуації: попередній контроль у вигляді професійного завдання в результаті вирішення якого ”дорослий учень” відчуває, що його рівень недостатній, необхідні нові знання. Зникає упередженість. Наступний крок: підсилення мотивації прийомами стимулювання. Світовий досвід пропонує концептуальні засади теорії навчання дорослих, що базуються на таких положеннях:

- у дорослих існує потреба в знаннях, але на основі очевидності, власної „вигоди” від засвоєного матеріалу;

- у дорослих існує потреба повністю розпоряджатися собою. На цьому ґрунтується відповідальність за власне навчання;

- у дорослих багатий і різноманітний життєвий досвід, тому наголошується на індивідуальному навчанні;

- знання і досвід дорослих є джерелом знань для них самих; готовність до вивчення будь-якого матеріалу за умови усвідомлення ними того, що дисципліна, яка вивчається, дасть змогу отримати більше задоволення від життя;

- у дорослих має місце переорієнтація від принципу акумулювання знань (предметне навчання) до підвищення рівня компетентності (проблемне навчання) як запорука успіху в житті завдяки здатності до ефективної діяльності при вирішенні конкретних життєвих ситуацій (Свистунов С.)
Запитання для самоконтролю та контролю знань і вмінь

Основні поняття: принципи навчання, правила навчання, методика реалізації, домінуючі принципи, система, лекція, семінар, самостійна робота студентів (СРС), лабораторні заняття, практичні заняття.

Тести-задачі

1. До Вас, як викладача спеціальних дисциплін, звернувся завідувач предметної комісії коледжу з пропозицією: розробити методичну розробку заняття, на якому, по можливості, будуть використані всі принципи та прийоми навчання. Яке поняття обов’язково буде фігурувати у назві Вашої методичної розробки? І чому завдяки використанню даного поняття Ви зможете написати запропоновану Вам розробку заняття?

2. Ви, як викладач спеціальних дисциплін, керуватиметесь якою системою принципів та правил навчання, щоб виконати таку виховну мету теоретичного заняття: “виховати у студентів самостійність та дисциплінованість ”?

3. Назвіть прийоми, завдяки яким, Ви, як викладач спеціальних дисциплін, реалізуєте на лекції такий дидактичний принцип, як активність і свідомість?



Тема 3. Державні стандарти
План

  1. Нормативно-правове забезпечення навчального процесу у ВНЗ.

  2. Система стандартів вищої освіти.

  3. Зміст сільськогосподарської професійної освіти.

  4. Елементи сільськогосподарської професійної освіти: а) знання; б) способи діяльності (уміння та навички); в) творча пошукова діяльність; г) емоційно-вольове виховання.

  5. Орієнтовна дидактична модель спеціальної дисципліни.

  6. Освітньо-кваліфікаційна характеристика.

  7. Принципи відбору навчального матеріалу.

  8. Методологічні підходи до відбору змісту професійної освіти.

Основні поняття: зміст, професійна освіта, знання, способи діяльності, уміння та навички, творча пошукова діяльність, емоційно-вольове виховання, модель, принципи, кваліфікаційна характеристика.
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   16


База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка