Курс лекцій Суспільство як соціальна система та соціальна стратифікація лекція суспільство: визначення, сутність, ознаки



Сторінка1/4
Дата конвертації05.03.2017
Розмір0.53 Mb.
  1   2   3   4

СОЦІОЛОГІЯ Курс лекцій

Суспільство як соціальна система та соціальна стратифікація

ЛЕКЦІЯ 1. Суспільство: визначення, сутність, ознаки


  1. Розуміння категорії «суспільство»

  2. Теорії суспільства

  3. Визначення та ознаки суспільства

  4. Поняття про соціальну систему та структуру суспільства.


М

ета:
дати визначення суспільству як соціального феномену; подати основні відомі теорії суспільства; назвати ознаки суспільства; пояснити поняття про соціальні систему; подати загальну структуру сучасного суспільства.

1.

Наукова та суспільна думка завжди намагалася пізнати сутність, основні засади функціонування, особливості суспільства як соціального феномену. Так, античні філософи - Арістотель, Платон - ототожнювали суспільство державою. У середньовіччі поширеною була думка про те, що суспільство виникло внаслідок домовленості людини з Богом; у Новий час побутувала ідея суспільного договору між людьми, внаслідок якого постало суспільство.

Нове розуміння категорії «суспільство» запропонували у середині ХІХ ст. філософи О. Конт та Г. Спенсер. Вони вважали суспільство динамічним утворенням, що перебуває у постійному розвитку, виявляючи здатність до саморегулювання.

Е. Дюркгейм розглядав суспільство як над індивідуальну реальність, що заснована на колективних уявленнях.

За М. Вебером суспільство - це взаємодія людей. К. Маркс вважав суспільство живим організмом, сутність якого виявляється у залежності усіх соціальних підсистем від економічної.


2.

Залежно від погляду на суспільство розвивалися і теорії суспільства, у розвитку яких виявляються періоди:



  1. Кінець ХУІІІ - початок ХІХ ст. Всі тодішні теорії виходили з того, що суспільство, яке зароджується, має індустріальний характер, а економічна система визначає типи суспільства, задає принцип суспільного порядку.

  2. 20-ті - кінець 60-х років ХХ ст. суспільство тлумачилось як державно-монополістичний, організований, зрілий, розвинутий капіталізм як менеджеріальне суспільство, як суспільство масової культури.

  3. 70 - 90-ті роки ХХ ст. Виникають концепції «інформаційного суспільства». Вони розглядають інформаційне суспільство як особливу стадію історичного та соціально-економічного розвитку людства.



3.

Суспільство - сукупність засобів взаємодії та форм об’єднання людей, що склалися історично, мають спільну теорію, загальні культурні цінності та соціальні норми, характеризуються соціокультурною ідентичністю її членів.

До ознак суспільства належать:



  • спільна територія проживання людей;

  • цілісність і сталість;

  • здатність підтримувати та відтворювати високу інтенсивність внутрішніх зв’язків;

  • певний рівень розвитку культури, система норм і цінностей;

  • автономність та самодостатність, само відтворення, саморегулювання, саморозвиток.

Американський вчений Едуард-Альберт Шілз називав такі критерії суспільства:

  • існування суспільства як елементу більшої системи;

  • ідентифікація з певною територією;

  • наявність власної назви та історії;

  • укладання шлюбів між представниками даного об’єднання (суспільства);

  • поповнення за рахунок дітей, які визнані представниками цього суспільства;

  • існування його у тривалішому часі, ніж середня тривалість життя окремого індивіда;

  • єдність загальної системи цінностей (традицій, звичаїв, норм, законів, правил).


4.

Соціальні система - цілісне утворення. Основними елементом якого є люди, їх зв’язки, взаємодії та взаємовідносини, соціальні інститути та організації, соціальні групи та спільноти, норми і цінності.

Кожен з елементів соціальної системи перебуває у взаємозв’язках з іншими, займає місце та відіграє певну роль у ній.

Американський соціолог Алвін Тоффлер виділяє такі компоненти у структурі суспільства:


  • техносфера - енергетична підсистема, система виробництва, розподілу;

  • соціосфера - різні соціальні інститути;

  • біосфера;

  • сфера влади (формальні й неформальні інститути політики);

  • іоносфера (системи інформації та соціальної комунікації);

  • психосфера (сфера міжособистісних стосунків).

Усі перелічені структурні елементи рівнозначні та рівноправні. Завдяки структурі суспільство якісно відрізняється від хаотичного скупчення людей. Соціальна структура визначає стабільність суспільства як системи, що функціонує та розвивається за власними законами.


Суспільство як соціальна система та соціальна стратифікація

ЛЕКЦІЯ 2. Типологізація суспільства


  1. Розуміння категорії «типологізація»

  2. Теорії типологізації суспільства


М

ета:
дати визначення категорії «типологізації» у соціології; представити основні теорії типологізації суспільства різних вчених, пояснити їх особливості та критерії ділення суспільства на типи

1.

Співвідношення між поняттями «суспільство», «держава», «країна» визначає типологізації суспільств.



Типологізація (грец. typos - слід, відбиток і logos - слово, вчення) суспільства - класифікація суспільства на основі визначення найсуттєвіших типових ознак, які відрізняють одні суспільства від інших.

Беручи до уваги критерії типологізації суспільств, утворилося безліч теорій типологізації суспільства, розроблені відомими світу вченими-соціологами.



2.

За головну ознаку писемність, суспільства поділяють на писемні та дописемні.

Німецький соціолог Фердинанд Тьонніс з огляду на наявність і стан промислового виробництва класифікував їх на традиційне (допромислове) та промислове.

Американські соціологи Г. та Дж. Ленські, розрізняючи суспільства за головним способом здобуття засобів до існування, виокремлюють:



  1. Суспільство мисливців і збирачів. Структура його проста, а соціальне життя організоване на основі родинних зв’язків, усім керує вождь.

  2. Садівничі суспільства. Основою його соціальної структури є родинні зв’язки. Однак система помітно розвинутіша, складніша.

  3. Аграрне суспільство. З’являється додатковий продукт, розвиваються торгівля, ремесла, зароджується держава. Система родинних зв’язків перестає бути основою соціальної структури суспільства.

  4. Промислові суспільства. Виникають наприкінці ХУІІІ ст. з появою промислового виробництва, використання у виробничих цілях наукових знань, значного додаткового продукту, розвитку системи державного управління.

Беручи за основу ціннісні критерії, соціолог Д. Рісман виділяє такі типи суспільства:

  1. Традиційне суспільство. У ньому індивіди керуються традиційними цінностями. Ця особливість властива аграрному суспільству, в якому професія переходить від батька до сина. Людина, будучи обмеженою у виборі, змушена діяти згідно з традиціями. Такі особливості характеризують до індустріальне суспільство.

2. Суспільство, кероване зсередини. У такому суспільстві поведінку індивідів визначають особисті цінності, що активізує індивідуальність, посилює вибір, самостійність рішень, власну точку зору. В ньому відсутні чіткі моральні норми, людина повинна шукати опору в собі. Це індустріальне суспільство.

3. Суспільство, кероване ззовні. Індивід у такому суспільстві спрямовує та оцінює свою діяльність, орієнтуючись на твердження колег, друзів, сусідів, громадську думку. Воно сприяє розвитку тертіальних (лат. tertius - третій) промислів: маркетингу, послуг. З’являються нові професії, групи робітників, формуються нові громадські організації. Це постіндустріальне суспільство.



Розвинутість управління і ступінь соціального розшарування розмежовують суспільства на просте і складне:

  • просте суспільство. У такому суспільстві не існує бідних і багатих, керівників і підлеглих. Основні його характеристики: соціальна, економічна, політична рівність, низький рівень поділу праці та розвитку техніки, невеликі територіальні розміри, незначна чисельність, пріоритет кровних зв’язків;

  • складне суспільство. Сформувалося з виникненням та нагромадженням додаткового продукту, розвитком поза аграрних виробництв, зосередження людей у містах, розвитком зовнішньої торгівлі. Класове розшарування в ньому зумовило перехід від звичаєвого права до юридичних законів. З виникненням писемності стали окреслюватися контури елітарної культури.

За політичними режимами суспільства поділяються на:

  • демократичні;

  • авторитарні;

  • тоталітарні.

За панівною релігією:

  • християнські,

  • мусульманські.

Марксизм за способом виробництва, виробничих відносин і класової структури виділив суспільно-економічні формації:

  • Первіснообщинну;

  • рабовласницьку;

  • феодальну;

  • капіталістичну;

  • комуністичну.

Суспільство як соціальна система та соціальна стратифікація

ЛЕКЦІЯ 3. Характерні особливості сучасного суспільства


  1. Поняття «постіндустріальне суспільство»

  2. Характерні особливості постіндустріального суспільства

  3. Зміни, характерні для постіндустріального суспільства

  4. Відмінності між доіндустріальним, індустріальним та постіндустріальним суспільствами

  5. Поняття про модернізацію суспільства


Мета: дати роз’яснення поняттю «постіндустріальне суспільство»; представити основні характерні особливості постіндустріального суспільства, та наголосити на змінах, які відбуваються у постіндустріальному суспільстві; пояснити відмінності між до індустріальним, індустріальним та постіндустріальним суспільствами; розтлумачити термін «модернізація» та з’ясувати її прояви у сучасному суспільстві.




1.

Для визначення сучасного суспільства американський соціолог Денієл Белл запровадив термін «постіндустріальне суспільство».



Постіндустріальне суспільство - сусідство, якому притаманні максимальний розвиток послуг і маркетингу, спрямованість у майбутнє, міжособистісна комунікація, значна роль наукових досліджень, інформації, престиж освіченості.
2.

Особливості постіндустріального суспільства:

  • перебуває на стадії тертіальних промислів (маркетинг, послуги), у сфері яких зайнято не менше 50% працюючого населення;

  • виробляє як аграрні, так і промислові товари, набагато перевищуючи власні потреби;

  • має складні соціальні зв’язки, максимальний розвиток маркетингу, динамічну міжособистісну комунікацію;

  • виділяється великою значимістю наукових досліджень, освіти, престижу освіти;

  • характеризується рольовою взаємодією людей, що зумовлюється їх суспільним статусом і соціальними функціями;

  • існування формальної системи регулювання відносин на основі писемного права, законів, положень, договорів;

  • наявність складної системи соціального управління, що виражається у відокремленні інститутів управління, соціальних органів управління, органів самоуправління;

  • тенденції до секуляризації релігії, тобто набуття нею світських ознак;

  • поява та розвиток різноманітних соціальних інститутів.



3.

Зміни, що відбуваються у постіндустріальному суспільстві:

  • якщо раніше земля, праця, капітал були ключовими елементами виробництва, то в постіндустріальну епоху в багатьох галузях виробництва головною складовою стає інформація;

  • у політичній сфері нівелюється роль національної держави, відбувається децентралізація політичної влади. Політична боротьба розгортається не за контроль над власністю, а за вплив на державу;

  • у соціальному житті відбувається перехід від класової ієрархії (поділ на нижчі та вищі чини) до статусної структури, яка формується на підставі освіти, рівня культури та ціннісних орієнтирів. Вісь соціального конфлікту пролягає не по лінії володіння чи не володіння власністю, а по лінії володіння знаннями та контролю над інформацією;

  • виникають нові системи: телекомунікаційні технології та система освіти. Телекомунікації визначають комунікаційну та інформаційну спроможність суспільства, створюють кожній людині можливість спілкування з іншими суб’єктами суспільства без посередництва жодних груп, ідеологій, підвищують роль кожної людини як особистості. Освіта трансформується з інституту в самостійну систему, яка впливає на сферу праці та економіки, є стратегічним ресурсом державних політичних структур, пріоритетним статусом і групоутворювальним чинником.


4.

Відмінності між доіндустріальним, індустріальним



та постіндустріальним суспільствами:

Індикатор

Доіндустріальна фаза

Індустріальна фаза

Постіндустріальна фаза

Принцип, що управляє розвитком

Традиціоналізм

Економічне зростання

Освіта

Головний сектор виробництва

Заготівля сировини

Обробка сировини

Послуги (тертіальні промисли)

Головний контингент робочої сили

Селянин, що обробляє землю

Робітник, що переробляє сировину

Службовець, що працює з інформа-цією, знаннями

Головна виробнича одиниця

Родина

Завод, фабрика, підприємство

Дослідницький інститут, офіс

Технологія

Ручна праця

Механізована технологія

Інтелектуальна технологія

Стратегічний ресурс

Продукти харчу-вання, сировина

Реальний капітал

Освіта, розумовий капітал

Рушійна сила

Природні ресурси, фізична сила

Створена енергія

Інформація, обробка знань

Управлінська група, що об’єднує ресурси

Господар, хазяїн

Професійний керівник, підприємець

Дослідник, спеціа-ліст, провідний адміністратор

Суб’єкт соціальної комунікації

Людина-природа

Людина-машина

Людина-людина

Перспектива часу

Спрямованість у минуле

Адаптація до сучасності

Спрямованість у майбутнє, прогнозування

Вищий рівень потреб

Основні побутові потреби

Соціальні потреби

Потреби у знаннях і самореалізації

Метод, що управляє рішенням

Здоровий глузд, метод спроб і помилок, досвід

Дослідження, емпіризм

Модель, теоретична база прийняття рішень

У зв’язку з тим, що технічною базою сучасного суспільства є інформація, його ще називають інформаційним суспільством. Термін цей запровадив японський вчений І. Масуда.
5.

Перехід від однієї якості суспільства до іншої отримав назву модернізація.



Модернізація (франц. modernization - оновлення) - система науково-методичних засобів дослідження особливостей і напрямів соціальних змін; механізм забезпечення здатності соціальних систем до вдосконалення.

У соціології розрізняють два види модернізації: органічні та неорганічну.



Органічна модернізація відбувається завдяки ресурсам власного розвитку, підготовлена внутрішньою еволюцією суспільства. Вона починається не з економіки, а з культури та змін суспільної свідомості.

Неорганічна модернізація є реакцією на досягнення розвинутіших країн, формою «наздоганяю чого розвитку» з метою подолання історичної відсталості (петровські реформи ХУІІІ ст., сталінська індустріалізація 30-х років ХХ ст., перебудова 1985 року). Вона починається з економіки та політики, а не з культури. Її принципи не встигає усвідомити більшість населення. Саме такий вид модернізації властивий пострадянським країнам.

Пізніше виникла теорія запізнілої модернізації. Її основна концепція: існує лінійний прогрес і поступовість стадій розвитку суспільства. Тому кожна стадія суспільства змінює одна одну встановленим порядком. Штучне запозичення «раціональних» соціально-економічних моделей найрозвинутіших країн, непідкріплене відповідними соціальними інститутами, структурами, соціальними якостями людини, призводить до «ірраціонально-індустріального» суспільства, яке поглинає більше соціальних ресурсів, ніж приносить соціальної віддачі.



Суспільство як соціальна система та соціальна стратифікація
Семінарське заняття
Тема: Характеристика суспільства як системи
Мета: усвідомити суть понять «суспільство», «система», «соціальна система»; знати основні типи суспільства, та їх характерні ознаки; зрозуміти сутність і специфіку соціальних зв’язків у соціальній системі; скласти уявлення про соціальні групи, соціальні спільноти, соціальні інститути; усвідомити їх основні характеристики та ідентифікаційні ознаки.






  1. Визначити поняття «суспільство» та його ознаки. Погляди соціологів щодо розуміння поняття «суспільство» (ст. 141-143) (ст. 145).

  2. Типології суспільства (ст. 143-144)

  3. Характеристика понять «система», «соціальна система» (ст. 146-144)

  4. Роль соціальних зв’язків у соціальній системі (ст. 146-147)

  5. Соціальні групи та соціальні спільноти як елементи соціальної системи (ст. 152)

  6. Соціальні інститути як елементи соціальної системи (ст. 153)

Суспільство як соціальна система та соціальна стратифікація

ЛЕКЦІЯ 4. Соціальна сфера життєдіяльності суспільства


  1. Поняття про життєдіяльність суспільства (суспільне життя)

  2. Основні сфери суспільного життя

  3. Соціальна сфера суспільного життя та її показники

  4. Соціальні стандарти

  5. Функції соціальної сфери


Мета: дати роз’яснення поняттю життєдіяльності суспільства (суспільне життя); окреслити основні сфери суспільного життя, та наголосити на їх особливостях і проявах; представити показники соціальної сфери; розтлумачити поняття про мінімальні соціальні стандарти; назвати функції соціальної сфери суспільства.




1.

Суспільство є живим організмом, що перебуває у постійному розвитку. Ознакою суспільного життя є єдність матеріального і духовного, стихійного і свідомого начал. Суспільне життя не є чимось раз і назавжди завершеним. Формування суспільної системи відбувається разом із еволюцією суспільних відносин.



Суспільне життя - реальний процес існування, розвитку і взаємодії осіб, соціальних спільнот, інститутів, що відбувається в конкретно-історичних умовах і характеризується певною системою форм діяльності.

2.

Суспільне життя є цілісністю, яка формується із окремих складових. Основними сферами суспільного життя є:



  • Економічна сфера. Охоплює матеріальне виробництво, розподіл, обмін, споживання, відносини власності, економічну і технічну базу, науково-технічний прогрес, технологічну революцію.

  • Політична сфера. Полягає в управлінні відносинами між людьми у суспільстві, що можуть виявлятися у таких формах, як революція, реформа, війна, класова боротьба, соціальне партнерство, консенсус.

  • Духовна сфера. Це ідеї, теорії, погляди, уявлення, вірування, почуття, настрої, індивіду вальне і суспільне усвідомлення життя, дія засобів масової інформації.

  • Культурна сфера. Продукування культурних цінностей, передавання їх наступним поколінням.

  • Соціальна сфера. Це діяльність, пов’язана із відтворенням населення, його кількісних та якісних характеристик. Ця сфера є однією з найважливіших для суспільства. Вона є простором для реалізації соціальної функції суспільства.


3.

Суспільна сфера - цілісна підсистема суспільства, стійка галузь діяльності людей з відтворення свого життя, простір реалізації їх інтересів, потреб, цілей і цінностей.

Соціальна сфера, маючи своїм результатом людину, соціальні групи, пронизує всі інші сфери, бо в кожній з них діють люди, соціальні спільноти. Умовою її розвитку є функціонування інших сфер, оскільки у них продукуються матеріальні, духовні блага та цінності, реалізуються функції політичного управління суспільством. При цьому суспільна сфера є відносно самостійною, має власні закономірності розвитку, функції та структуру.



Показниками соціальної сфери є:

  • Рівень життя - ступінь задоволення матеріальних і культурних потреб людини. Компонентами його є:

    • розмір реальних доходів;

    • рівень споживання матеріальних благ і послуг (задоволення потреб у їжі, одязі, житлі, засобах пересування);

    • рівень освіти;

    • рівень дозвілля.
  1   2   3   4


База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка