Курс лекцій до вивчення спецкурсу «Теорія та метод К. Маркса, А. Маршалла, Дж. М. Кейнса»



Сторінка6/6
Дата конвертації30.12.2016
Розмір1.15 Mb.
1   2   3   4   5   6

а) грошово-кредитної політики;


б) бюджетної політики.

Крім цього є другий – допоміжний, котрий досягається за рахунок розширення СПОЖИВАННЯ, для чого потрібно підвищити схильність до споживання. Це досягається за допомогою:


організації суспільних робіт;

збільшення споживання державних службовців;

зменшення майнової нерівності шляхом введення спеціальних соціальних програм, що приводять до збільшення споживання незаможних верств населення.

При цьому Дж. М. Кейнс уважав, що краще наступати на два фронти стимулюючи як інвестиції через переведення части, що заощаджується, у продуктивне споживання, домагаючись рівності (S = I), так і розширення, одночасно, індивідуального споживання (С).

Важливе місце в книзі відведено відношенню вченого до творчої спадщини меркантилістів та класиків. Так, він дуже високо оцінив дослідницьку діяльність меркантилістів, бо вони ще в XVI-XVII століттях пропагували активне втручання держави в економічні процеси.

При уважному ознайомленні з меркантилізмом, про що було детально сказано під час вивчення дисципліни «Історія економіки та економічних вчень», можна виділити три основних пункти, які дуже важливі для економіки 30-х років ХХ століття в розвинених капіталістичних країнах, які сповідали, в свій час, ще меркантилісти. До них слід віднести:



  1. Втручання держави в економіку.

  2. Виконання державою завдання забезпечення достатку грошей у країні, тобто їх “дешевини”, а значить низьких ставок відсотка.

  3. Якщо потрібно забезпечити повну зайнятість, то вводиться обмеження ввозу іноземних товарів, і здійснюється маневрування курсом валют.

Порівняння меркантилістських концепцій і теорії самого Дж.М.Кейнса дозволяє виділити ряд загальних моментів:

  1. Збільшення грошей у країні ставить завдання зниження рівня відсотка та заохочення інвестицій.

  2. Не слід боятися підвищення цін в країні. Високі ціни сприяють розширенню торгівлі та виробництва. Це своєрідна теорія «помірної

інфляції».

  1. Меркантилісти вважали, що недолік грошей у країні - причина безробіття. Дж.М.Кейнс, у свою чергу, збільшення грошей у країні ба-

55
чив шляхом кредитної експансії банків і підтримки дефіциту держа-

вного бюджету, вважаючи це найважливішим знаряддям боротьби з безробіттям.



  1. Протекціоністська політика в країні дозволяє вирішити проблему зайнятості.

Вчений, крім меркантилістів, дав високу оцінку наукової діяльності класиків. По-перше, через отримання економічної освіти у самого А.Маршалла (батька неокласики), по-друге, глибоких досліджень цим напрямком проблем капіталу, вартості та грошей. І, по-третє, висновки класичної школи не підходили тільки до стадії депресивної економіки, зберігаючи свою актуальність на всіх наступних фазах економічного циклу.
5. Подальша еволюція кейнсіанського напрямку:
З другої половини 30-х років минулого століття, кейнсіанство починає здобувати усе більше прихильників, поступово перетворюючись у провідний напрямок світової економічної теорії та відсуваючи на другий план колись дуже впливовий неокласичний напрямок. Після Другої світової війни ситуація в розвитий країнах істотно змінилась. Виникла необхідність, з одного боку, у переосмисленні ключових постулатів класичного кейнсіанства для згладжування соціальних протиріч, що загострюються, а, з іншого, у підйомі економіки і, як наслідок, пошуку теорії, яка б забезпечувала стабільне економічне зростання.

Ортодоксальне кейнсіанство розділилось на два основних напрямки, одне з яких (праве кейнсіанство), пішло за метром даного напрямку та вважало, що підвищення ефективного попиту варто здійснювати за допомогою переводу зберігаємої частини в інвестиції, використовуючи принцип мультиплікатора. У ньому акцент був зроблений на виробниче споживання.

Другий напрямок, на відміну від першого, що отримав назву лівого кейнсіанства, наголошував на необхідності розкручування особистого споживання. Він сформувався в 40-х – 50-х роках ХХ сторіччя та намагалося розкрутити мультиплікатор, використовуючи сторону споживання. Таким чином, кейнсіанство, в 50-х роках ХХ сторіччя, умовно розділилося на два ключових напрямки: ліве та праве (неокейнсианство), яке більше відоме своїми теоріями економічного росту.
5.1. Ліве кейнсианство
Ліве кейнсианство було пов'язане з ім'ям видатної учениці Дж. М. Кейнса Дж. Робинсон. Так само, як і її вчитель, вона вважала, що основною

проблемою капіталізму є недостатній ефективний попит, причину якого бачила в нерівномірності розподілу національного доходу. Для вирішення цієї

56

проблеми, вона вважала за необхідне збільшення споживання малозабезпечених верств населення через соціальну орієнтацію бюджету та збільшення коштів на дорожнє, житлове будівництво, освіту і т.ін. При цьому, передбачалося обмеження діяльності монополій.


5.2. Неокейнсіанство. Теорії економічного росту

Починаючи з 50-х років минулого століття цей напрям займав лідируюче положення в економічній науці аж до 70-х років. Послідовники Дж. М. Кейнса висунули три проблеми, які мали відносно самостійний характер: проблему динамічної рівноваги, проблему тривалих відхилень від стану динамічної рівноваги та циклічних коливань. В результаті подальшого розвитку цей напрям отримав назву неокейнсіанства.

В ньому домінували дві тенденції: американська і європейська, представлена, насамперед, дослідженнями французьких вчених. Розглянемо їх більш детально.

Неокейнсіанство, на відміну від його класичного варіанту (теорії Дж. М. Кейнса), у працях відзначеного напрямку одержало нові аспекти. По-перше, воно передбачало, на відміну від Дж. М. Кейнса, постійний вплив держави на економіку. По-друге, враховувався фактор розвитку, тобто науково-технічного прогресу, що знайшло своє відображення в показнику акселирації (зворотної поняттю мультиплікації). По-третє, ураховувалася необхідність активної політики структурної перебудови.



Теорію економічного зростання ще у 30-х роках представили американські послідовники Дж.М.Кейнса, насамперед економісти Гарвардського університету Е. Хансен (1887–1975) і С. Харріс (1897–1974). Вивчення їх концепцій, насамперед інвестиційної теорії циклу, допомагає зрозуміти загальні риси та особливості американського неокейнсіанства. Так, по-перше, його послідовники вважають, що причина циклічності, а разом з тим і причина періодичних криз і безробіття викликається «коливаннями динаміки інвестицій». Капіталовкладення отримують характер своєрідної незалежної змінної, від якої залежать інші змінні. По-друге, вони доповнили концепцію мультиплікатора Дж.М.Кейнса концепцією акселератора. По-третє, велике значення в теорії циклу має розподіл капіталовкладень на автономні (незалежні від руху споживання або національного доходу) і похідні інвестиції, пов'язані з розширенням споживання внаслідок зростання національного доходу. Саме останній тип інвестицій бере участь у моделі «мультиплікатор-акселератор». По-четверте, американські економісти змінили метод перманентного регулювання та напряму приватних і державних інвестицій на метод маневрування державними витратами (видатками) залежно від економічної кон'юнктури,

незважаючи на можливий дефіцит державного бюджету. Він є основою складової концепції «вмонтованих» стабілізаторів і неокейнсіанських антициклічних програм.

57

Неокейнсіанство у Франції, на відміну від положень Дж. М. Кейнса, в особі окремих представників, вважали необов'язковим його положення, щодо регулювання позичкового відсотка як коштів для стимулювання нових інвестицій і пропонували використовувати індикативний метод планування еко-

номіки, як визначальний засіб забезпечення безперервності інвестиційного процесу. Найбільш видатним представником цієї концепції став Ф.Перру, який мав значний вплив на практичну реалізацію програмування економіки Франції.

Новий етап у розвитку цього напрямку починається в післявоєнні роки, коли на перший план соціально-економічного розвитку західних країн висувається не проблема «повної зайнятості», а економічного росту. Об'єктивною передумовою її появи стали нові процеси, які відбувалися в розвитку економіки в цей період. Розгортання НТР, нерівномірний розвиток країн з ринковою системою, високі темпи економічного зростання в соціалістичних країнах, прискорили поставку цієї проблеми на порядок денний.

Дехто з прихильників основних ідей Дж. М. Кейнса і його послідовників щодо необхідності та можливості державного регулювання економіки (за браком на стихійному ринку рівноваги між попитом та пропозицією) сприйняв ці ідеї як вихідну позицію для розробки нових теорій. Їх суть полягала в з'ясуванні та обґрунтуванні механізму постійних темпів економічного зростання. Так з'явилися неокейнсіанскі теорії економічного зростання, автори яких робили спроби створити теорію відтворення, придатну для різних кон'юнктурних умов, та визначити загальні фактори економічного зростання.

Головними авторами цих теорій були англієць Р. Харрод (19001978) та американець Є. Домар (19141997), які побудували своєрідні моделі, що відображали специфіку втручання держави в економіку. Тому, слід приділити особливу увагу саме їм. Вивчення теорій Харрода та Домара дає можливість з'ясувати їх основний зміст, специфіку та спільність. При цьому, стане зрозумілим, що особливості цих моделей обумовлені лише певною відмінністю у вихідних позиціях їх побудови. Так, в основу моделі Харрода покладена ідея рівності інвестицій та заощаджень, а модель Домара виходить з рівності грошового доходу (попиту) і виробничих потужностей (пропозиції).

Разом з тим, варто звернути увагу на те, що обидві теорії базуються на врахуванні системи «мультиплікатор-акселератор» та моделюванні економічної динаміки з використанням характеристик взаємозв'язку нагромадження та споживання. Їх поєднує, також, визнання незмінності (сталості) у тривалому періоді таких параметрів, як частка заощаджень у доходах і середня ефективність капіталовкладень. Загальним є і висновок щодо доцільності підтримування постійного темпу економічного зростання, як вирішальної умови динамічної рівноваги економіки, за якої можна досягти повне використання виробничих потужностей і трудових ресурсів. І зрештою, близькість теорій полягає в тому, що досягнення динамічної рівноваги та постійного

58

зростання визнається можливим лише у випадку активного державного регу-



лювання економіки. Внаслідок такої подібності ці моделі стали поєднувати в, так звану, модель Харрода-Домара.

Варто пам'ятати, що ця модель є однофакторною, тобто спрощеною. Висхідним її положенням було визнання того, що динамічна рівновага вима-

гає певної відповідності виробництва та попиту. Більш складними системами моделювання є багатофакторної моделі економічного зростання Е. Хансена, Д. Хікса та ін. Ці моделі є неокейнсіанськими, модифікованими за рахунок впровадження в базові (однофакторні) моделі механізму циклічних коливань, змін галузевої структури виробництва, впливу науково-технічного прогресу і т.ін. Використовуючи рекомендовану літературу, доцільно докладніше ознайомитися з ними.
5.3. Посткейнсіанство
Вже у другій половині 60-х, і особливо в 70-х роках XX ст., змінилися об'єктивні умови, які стали причиною значної еволюції кейнсіанства та появи в його межах такої течії, як посткейнсіанство. Рецепти неокейнсіанської моделі почали все більше суперечити економічним законам розвитку, навіть більше того, сприяли загостренню окремих проблем, таких як інфляція, дефіцит державного бюджету, а особливо - циклічності розвитку. Соціально-економічний і політичний розвиток західних країн після Другої світової війни з усією наочністю довів, що державне регулювання економіки не може забезпечити повної зайнятості та рівноваги. Кейнсіанські концепції та моделі вже не давали можливості вирішити проблеми реалізації сукупного суспільного капіталу та безкризового розвитку економіки.

Криза кейнсіанства, як офіційної доктрини державного регулювання, послужила причиною значного посилення критики як з боку її традиційних ворогів - неокласиків, так і самих прихильників теорії Дж.М.Кейнса. Виникла гостра необхідність перегляду ортодоксальної версії кейнсіанства, що отримало назву «посткейнсіанства».

Історично посткейнсіанство сформувалось за допомогою злиття двох наукових течій. По-перше, англійського лівого кейнсіанства з його центром у Кембриджі, про що було сказано вище, яскравим представником якого була Дж. Робинсон (19031983), а також Н.Калдор і П. Сраффа. І, по-друге, американської групи економістів - Р. Клауєра, П. Девідсона, А. Лейонхуфвуда, С. Вайнтрауба, X. Мінскі та ін. Представників цих напрямків поєднували певні загальні підходи до економічної теорії, зокрема те, що вони брали собі за мету остаточне розвінчання неокласичної системи та доведення до кінця початої Дж.М.Кейнсом революції в економічній теорії - створення нового синтезу макро- і мікроекономіки. Однак створити цілісну, загальновизнану теоретичну систему їм так і не вдалося.

59

Докладний розгляд концепцій представників англійського лівого кейнсианства (теорії нагромадження капіталу, економічного зростання та розподілу національного продукту, теорії вартості, ціноутворення та ін.) та американського посткейнсіанства (так званого монетарного кейнсіанства) дає можливість визначити та зрозуміти їх загальні риси та розбіжності. Розглянемо більш детально різновиди посткейнсіанства.



Слід зазначити, що воно мало три основних напрямки: монетарне, калецкіанство та неорікардіанське посткейнсіанство.
а) монетарне посткейнсіанство

Його основні представники П. Девідсон, Х. Мінскі та Я. Крегель, величезну роль відводили грошам, як активному фактору впливу на економіку. У цьому напрямку гроші вважались потужною обставиною впливу на економічну кон'юнктуру, а не пасивним елементом, як мало місце в класичному кейнсіанстві. Грошовий матеріал, на їх думку, зв'язує минуле, сьогодення та майбутнє економіки. Нерівновага в економіці визначалась грошовими контрактами на строк, що викликають невизначеність майбутнього.

Гроші мають дві властивості, які обумовлюють наявність стійкої нерівноваги в умовах неповної зайнятості. Виробництво грошей не росте зі збільшенням попиту на них, викликаючи нульову еластичність по попиту, що наближається до нуля. Наслідком цього, є відсутність збільшення працівників зайнятих виробництвом грошей. З іншого боку, при збільшенні процентної ставки (ціни грошей) попит не переміщується на інші товари. А от з переміщенням попиту на гроші в умовах нестабільності економіки, що більш імовірно, виникає гонитва за ними. Наступає зниження ділової активності, що веде до безробіття.

Звідси випливали пропозиції монетарних посткейнсіанців, які пропонували всі зусилля направити на боротьбу з інфляцією за допомогою обмеження державою розмірів заробітної плати з одночасним регулюванням капіталовкладень для більш повного використання потужностей і робочої сили. Даний напрямок може бути використаним в економіках слаборозвинених країн, у тому числі, і в України.
б) калецкіанське посткейнсіанство

Цей напрям пов'язаний з ім'ям польського економіста М.Калецького (1899-1970), який довгий час проживав у Великій Британії, де воно отримало найбільше поширення. Він розробив концепцію ефективного попиту стосовно до умов недосконалої конкуренції. Крім того, він з’ясував ситуацію, що породила стагфляцію в 60-70 роках ХХ ст., яку Дж.М. Кейнс, навіть, не припускав, вважаючи, що помірна інфляція буде стимулювати інвестиційну

60

діяльність. Англієць К.Коулінг стагфляцію пояснював дією монополій, що зменшують частку зарплати у національному доході. Робітники домагаються її підвищення, але це збільшує лише номінальні її розміри, тому що монополії компенсують таке підвищення збільшенням цін на свою продукцію. Відбувається зниження споживання товарів працюючими, що є основними покупцями, а з ним зменшується і гранична схильність до споживання. Дома-

гаючись нового підвищення зарплати, робітники розкручують спіраль інфляції, викликаючи одночасно скорочення виробництва монополіями. У зв'язку зі зменшенням споживання основної маси товарів, швидкими темпами розкручується маховик стагфляції.

в) неорікардіанське посткейнсіанство

До його основних представників відносять П.Сраффу, Дж. Ітуелла, П.Гареньяні. Відмінність даного напрямку від класичного кейнсіанства полягає в перенесенні дослідження економічних процесів з короткострокового періоду в довгостроковий. П.Сраффа розглянув рівноважний стан економіки та відхилення від нього, викликані факторами тимчасового, несистематичного характеру.

Дослідження рівноважної економіки, при якій є середній рівень прибутку та зарплати не залежить від співвідношення між сукупним попитом та сукупною пропозицією. У стані рівноваги обсяги виробництва та зайнятості економіки перебувають в «природному стані» і ціни відповідають вартості. Відхилення від нього, викликають тимчасові фактори, до яких можна віднести інституціональні зміни. У розподілі факторів на тимчасові та стійкі у представників цього напрямку немає єдності. Вони стосуються проблем тимчасових періодів та грошей.
5.4. Нове кейнсіанство



Зазначений напрямок не слід плутати з неокейнсіанством. Основними його представниками були Дж. Стігліц, Б.Гінвальд, Дж.Акерлоф. Він виходив з вирішальної ролі в економіці монополій, використовуючи, при цьому, теорію монополістичної конкуренції. На базі цього підходу була створена модель взаємозалежності зайнятості та оплати праці, а також, проаналізована роль економічної інформації. Нове кейнсіанство запропонувало та розробило заходи щодо підйому економіки слаборозвинених країн.
6 . Кейнсіанська теорія та економічна політика
Вивчення цього питання варто починати, спираючись на знання кейнсіанської теоретичної системи та розуміння того, як вона вплинула на еко-

61

номічну політику багатьох країн світу. Ідеї Дж. М. Кейнса взяли на озброєння керівні органи багатьох індустріально розвинених країн. Особливо це стосується теорії національного доходу, теорії циклу, теорії зростання та інших аспектів макроекономіки. Саме теорія Дж.М.Кейнса поклала початок широкому втіленню конкретних методів та засобів такого регулювання.



Подальший розвиток кейнсіанства мав наслідком і критику його ви-

східних позицій. Так, у США ортодоксальне кейнсіанство критикується по таких основних напрямках. По-перше, за те, що «ортодокси» не розробляли теорії інфляції, відірвавши реальні процеси від процесів ціноутворення, в результаті чого їх теорії циклу та рецепти антициклічної політики виявилися непридатними в умовах стагфляції. По-друге, за ігнорування ролі грошово-кредитних факторів та фінансової системи в цілому, як причин, які породжували та стимулювали економічну нестабільність.

Велика увага приділялась практичному застосуванню кейнсіанської теорії та рекомендацій в економічній політиці таких країни, як США, Велика Британія, Франція. Економічна програма посткейнсианства найбільш повно втілена в практиці «скандинавської моделі» соціально-економічного розвитку. Правда, країни Скандинавії, за основу економічної політики взяли, насамперед, самостійні наукові розробки шведської (стокгольмської) школи. Певні елементи кейнсіанства можна побачити і в економічній політиці уряду України. Однак, їх застосування обмежене і криється в нерозвиненому стані вітчизняної економіки, який характеризується лише становленням вартісних процесів в даний час. На відміну від них, у зазначених вище країнах, економічні процеси, як вартісні, знімаються і тому для них можуть бути застосовні певні рецепти кейнсіанства в повному обсязі.


  1. Кейнсіанство та сучасність

Як було зазначено раніше, з 70-х років минулого століття кейнсіанство втратило роль провідної економічної доктрини, в зв’язку з появою нових явищ в економіці розвинених країн, наприклад, стагфляції. Вирішити цю проблему представники ортодоксального кейнсіанства те неокейнсіанства не змогли. Як результат, неокласичний напрям починає повертати собі домінуючу роль в поясненні нових економічних процесів, з одночасною розробкою низки рекомендацій по їх усуненню. Однак, і представники кейнсіанського напрямку, пропонують нові підходи, базою яких, продовжує залишатися класичне кейнсіанство. Виникає, в зв’язку з цим, посткейнсіанство та нове кейнсіанство.

Детально про них вже йшла мова в розділі, присвяченому різним напрямкам кейнсіанства. Відмічені його останні два напрями, не повернули кейнсіанству домінуючу роль сучасній економіці, однак, дозволи акцентувати увагу на нові явища, як проблеми безробіття, ціноутворення, економічне

62

зростання і т.ін. Разом з неокласичним напрямком, поступово починає займати домінуючи позиції неоінституціоналізм, який з 80-х років ХХ століття все більше використовується для вирішення багатьох проблем в розвинених країнах, про що говорить переважна кількість Нобелевських лауреатів в галузі економіки, прибічників інституціонального напрямку.



В сучасному стані розвитку економічних теорій, все чіткіше прогляда-

ється тенденція до синтезу трьох ключових напрямків, як то неокласичний, кейнсіанський та інституціональний. При чому, кейнсіанство все більш тяжіє до синтезу з неокласикою, використовуючи, при цьому, і елементи інституціонального підходу.

63
Література
1. Ананьин О. Карл Маркс и его «Капитал»: из девятнадцатого в двадцать первый век // Вопросы экономики. – 2007. – № 9. – С. 72 – 86.

2. Ананьин О.И. Экономическая наука в зеркале методологии // Вопросы философии. – 1999. – № 10. – С. 135 – 151.

3. Артеменко О.А., Несененко П.П. Про енергетичні аспекти формування вартості// Економіка АПК. – 1998. – № 11. – С. 68 – 71.

4. Артьомова Т. І. Інститут міри економічної цінності // Економічна теорія. –2007. – №3. – С. 35 – 55.

5. Афанасьев В. Великое открытие К.Маркса: Методологическая роль учения о двойственном характере труда. – М.: Мысль, 1980. – 267 с.

6. Балацкий Е. Комментарии к кейнсианской концепции мультиплікатора // Мировая экономика и международные отношения. – 2000. – № 11.– С. 61 – 64.

7. Барр Р. Политическая экономия. В 2 т. – М.: Международные отношения, 1995. – т .1 – 2.

8. Бартенев С.А. Экономические теории и школы (история и современность):

Курс лекций. – М.: Издательство БЕК, 1996. – 352 с.

9. Блауг М. Методология экономической науки или Как экономисты объясняют. – М.: НП «Журнал Вопросы экономики», 2004. – 416 с.

10. Блауг М. Экономическая мысль в ретроспективе. – М.: Дело Лтд, 1994. – 688 с.

11. Бодриков М. Трудовая теория ценности: проблемные вопросы и истори ческое значение // Вопросы экономики. – 2008. – № 4. – С. 110 – 129.

12. Болдирев І.А. Мої «Грундріссе» // Економічна теорія. – 2010. – № 1. – С. 75 – 90.

13. Болдырев И. Онтология ортодоксальной экономической науки: проблемы построения и интерпретации // Вопросы экономики. – 2008. – № 7. – С. 100 – 111.

14. Болдырев И. Экономическая методология и постмодернизм //Вопросы экономики. – 2006. – № 11. – С. 59 – 78.

15. Брагинский С.Б., Певзнер Я.А.. Политическая экономия: дискуссионные проблемы, пути обновления. – М.: Мысль, 1991. – 299 с.

16. Буздалов И. Природная рента как категория рыночной экономики // Вопросы экономики. – 2004. – № 3. – С. 24 – 35.

17. Бузгалин А., Колганов А. «Капитал» в ХХІ веке: pro et contra // Вопросы экономики. – 2007. – № 9. – С. 104 – 120.

18. Бузгалин А., Колганов А. Мировой экономический кризис и сценарии поскризисного развития: марксистский анализ // Вопросы экономики. – 2009. – № 1. – С. 119 – 132.

64

19. Бузгалин А., Колганов А. Нужен ли нам либеральный марксизм?



статье Е.Гайдара и В.Мау Марксизм: между научной теорией и «светской религией») // Вопросы экономики. – 2004. – № 7. – С. 132 – 149.

20. Бузгалин А., Колганов А. Политическая экономия постсоветского марксизма (тезисы к формированию научной школы) // Вопросы экономики. – 2005. – № 9. – С. 36 – 55.

21. Браунинг П. Современные экономические теории – буржуазные концепции. – М.: Экономика, 1986. – 160 с.

22. Вазюлин В.А. Логика «Капитала» К.Маркса. – М.: Изд-во Московск. ун-та, 1968. – 295 с.

23. Вазюлин В.А. Становление метода научного исследования К.Маркса. (Логический аспект). – М.: Изд-во Московск. ун-та, 1975. – 222 с.

24. Веблен Т. Ограниченность теории предельной полезности // Вопросы экономики. – 2007. – № 7. – С. 86 – 98.

25. Воронін А., Вовк В. Сучасний погляд на кейнсіанську модель економічного циклу // Економіка України. – 2009. – № 3. – С.58 – 64.

26. Всемирная история экономической мысли. В 6 т. – М.: Мысль, 1987 – 1997. – т. 1 – 6.

27. Гайдар Е., Мау В. Марксизм: между научной теорией и «светской религией» ( либеральная апология ) // Вопросы экономики. – 2004. – № 5. – С. 4 – 27; № 6. – С. 28 – 56.

28. Гальчинський А. Основи кейнсіанської моделі регулювання економічного циклу. Питання теорії // Вісник Національного банку. – 2009. - № 1. – С. 3 – 7.

29. Гальчинский А. Экономическая наука: проблемы методологического обновления // Экономика Украины. – 2007. – № 3. – С. 4 – 13.

30. Гегель Г.В.Ф. Наука логики. – М.: Мысль, 1970 – 1972. – т. 1 – 3.

31. Гегель Г.В.Ф. Работы разных лет. В 2 – х т. – М.: Мысль, 1970 – 1971. – т. 1 – 2.

32. Горкіна Л.П. Нариси з історії політичної економії в Україні: Остання третина Х1Х – перша третина ХХ ст. – К.: Наукова думка, 1994 – 241 с.

33. Гребнев Л. «Мавр» возвращается? А он и не приходил…( к дискуссии о значимости научного наследия К.Маркса ) // Вопросы экономики. – 2004. – № 9. – С. 92 – 112; № 10. – С. 55 – 69.

34. Гриценко А. Економічна теорія в сучасному світі // Економіка України. – 2008. – № 10. – С. 40 – 54.

35. Гриценко А.А. Метод «Капитала» К.Маркса и политическая экономия в широком смысле. – Х.: Вища шк. Изд-во при Харьков. ун-те, 1988. – 159 с.

36. Гриценко А. А. Через отчуждение к свободе ( к 135 – летию выхода в свет І тома «Капитала» К.Маркса // Економіка і прогнозування. – 2002. – № 1. – С. 80 – 92.

65

37. Гудзинський О.Д., Кірейцев Г.Г., Савчук В.К. Економічна теорія та реалізація її положень у механізмах розвитку АПК // Економічна теорія. – 2005. – № 2. – С. 80 – 95.

38. Гэлбрейт Дж.К. Новое индустриальное общество. – М.: Прогресс, 1969. – 480 с.

39. Дэвидсон П. Посткейнсианская школа в макроэкономической теории // Вопросы экономики. – 2006. – № 8. – С. 82 – 101.

40. Еременко В. Экономическая наука: проблемы логики, методологии, классификации // Экономика Украины. – 2005. – № 12. – С. 52 -64.

41. Зверяков М.И. Проблемы теории переходной экономики. – Одесса: Пальмира, 2007. – 178 с.

42. Зверяков М.И. Становление рыночной экономики. – Одесса: Пальмира, 2008. – 304 с.

43. Злупко С.М. Історія економічної теорії: Підручник. – К.: Знання, 2005. – 719 с.

44. Иванов Д. Капитализм – это надолго ( о книге В. Барнетта «Маркс») // Вопросы экономики. – 2009. – № 9. – С. 132 – 137.

45. Ильенков Э.В. Диалектическая логика: Очерки истории и теории. – М.: Политиздат, 1984. – 320 с.

46. Історія економічної думки України: Навчальний посібник . Р.Х.Васильєва, Л.П.Горкіна, Н.А.Петровська та ін. – К.: Либідь, 1993. – 272 с.

47. Історія економічних учень : Підручник. У 2 ч. / За ред. В.Д. Базилевича. – К.: Знання, 2005. – т. 1 – 2.

48. История экономических учений: Учебное пособие / Под ред. И.А.Болдырева и С.А.Матвеева. – Одесса: ОИНХ, 1992. – 256 с.

49. Історія економічних учень: Підручник / Л.Я.Корнійчук, Н.О.Татаренко, А.М.Поручник та ін. – К.: КНЕУ, 1999. – 564 с.

50. История экономических учений (современный этап): Учебник / Под общ. ред. А.Г.Худокормова. – М.: Инфра – М, 2002. – 733 с.

51. Кейнс Дж.М. Альфред Маршалл (1842 – 1924). В книге «Принципы экономической науки». – М.: Издательская группа «Прогресс», «Универс», 1993.- т.1. – С. 5 – 44.

52. Кейнс Дж. М. Комментарий // Вопросы экономики. – 2007. – № 4. – С. 58 – 59.

53. Кейнс Дж. М. Метод профессора Тинбергена // Вопросы экономики. – 2007. – № 4. – С. 37 – 45.

54. Кейнс Дж.М. Общая теория занятости, процента и денег // Избранные произведения. – М.: Экономика, 1993. – С. 224 – 518.

55. Кейнс Дж.М. Пересмотр мирного договора. Продолжение книги «Экономические последствия Версальского договора» (фрагменты) // Избранные произведения. – М.: Экономика, 1993. – С. 67 – 85.

66

56. Кейнс Дж.М. Трактат о денежной реформе // Избранные произведения. – М.: Экономика, 1993. – С. 86 – 203.



57. Кейнс Дж. М. Экономические возможности наших внуков // Вопросы экономики. – 2009. – №6. – С. 60 – 69.

58. Кейнс Дж.М. Экономические последствия валютной политики мистера Черчилля // Избранные произведения. – М.: Экономика, 1993. – С. 204 – 223.

59. Кейнс Дж.М. Экономические последствия Версальского договора (фрагменты)// Избранные произведения. – М.: Экономика, 1993. – С. 224 – 518.

60. Кларк Дж.Б. Распределение богатства. – М.: Экономика, 1992. – 447 с.

61. Колодко Гж. Неолиберализм и мировой экономический кризис // Вопросы экономики. – 2010. – № 3. – С. 56 – 64.

62. Кондратьев Н.Д. Основные проблемы экономической статики и динамики. – М.: Наука, 1991. – 567 с.

63. Корчинська О.А. Земельна рента як соціально-економічна категорія // Економіка АПК. – 2007. – № 7. – С. 37 – 41.

64. Крутова Л., Маслов Д. Марксистская теория экономического плодородия почвы как методологическая основа совершенствования земельных отношений в России // Экономические науки. – 2009. – № 7. – С. 104 – 110.

65. Кудров В. К современной научной оценке экономической теории Маркса – Энгельса – Ленина ( десять пунктов для размышления) // Вопросы экономики. – 2004. – № 12. – С. 111 – 130.

66. Кузьмин В.П. Принцип системности в теории и методологии К.Маркса. –М.: Политиздат, 1980. – 399 с.

67. Лагутен В.Д. Теорія макроекономіки і макроекономічної політики // Економічна теорія. – 2007. – №2. – С. 94 – 106.

68. Левина И. Проблема трансформации: сравнительно-исторический анализ подходов и решений (классические версии) // Вопросы экономики. – 2008. – № 9. – С. 123 – 139.

69. Лейонхуфвуд А. Кейнс как последователь Маршалла // Вопросы экономики. – 2006. – № 5. – С. 32 – 47.

70. Лейонхуфвуд А. Макроэкономическая теория в двадцатом столетии: основные вехи развития // Вопросы экономики. – 2006. – № 11. – С. 26 – 45.

71. Ленин В.И. Развитие капитализма в России. Полн.собр.соч. Изд 5 – е., – т. 3. – С. 1 – 609.

72. Ленин В.И. Три источника и три составные части марксизма. Полн.собр.соч. Изд 5 – е., – т. 23. – С. 40 – 48.

73. Литошенко Л. Метод Маркса (публикация В.Телицина) // Вопросы экономики. – 2008. – № 9. – С. 98 – 122.

74. Лихачёв М. Теория макроэкономического равновесия в в контексте методологических проблем современной экономической науки // Вопросы экономики. – 2008. – № 7. – С. 77 – 88.

67
75. Майбурд Е.М. Введение в историю экономической мысли. От пророков до профессоров. – М.: Дело, Вита – Пресс, 1996. – 544 с.

76. Малий І., Галабурда М. Економічна наука: проблеми усвідомлення методології // Економіка України. – 2006. – № 9. – С. 45 – 54.

77. Мальтус Т.Р. Принципы политической экономии, рассмотренные в плане их практического применения, 1820 // 25 ключевых книг по экономике. – Изд – во «Урал – ЛТД», 1999. – С. 138 – 154.

78. Маркс К. Восемнадцатое брюмера Луи Бонапарта // Маркс К., Энгельс Ф. Соч. 2 – е изд., - т. 8. – С. – С.115 – 217.

79. Маркс К. Гражданская война во Франции // Маркс К., Энгельс Ф. Соч. 2 – е изд., – т. 17. – С. 317 – 370.

80. Маркс К. Капитал // Маркс К., Энгельс Ф. Соч. 2 – е изд., - т. I. – т. 23. – С. 43 – 784; т. II. – т. 24. – С. 31 – 596; т. – III. – т. 25. ч. I. – С. 29 – 505, т. 25. ч.II. – С. 3 – 458.

81. Маркс К. Капитал. Предисловие к первому изданию. Послесловие ко второму изданию // Маркс К., Энгельс Ф. Соч. 2 – е изд., – т. I. – т. 23. – С. 5 – 22.

82. Маркс К. Критика Готской программы. // Маркс К., Энгельс Ф. Соч. 2 – е изд., – т. 19. – С. 9 – 32.

83. Маркс К. К критике политической экономии. Предисловие. // Маркс К., Энгельс Ф. Соч. 2 – е изд., – т. 13. – С. 5 – 9.

84. Маркс К. и Энгельс Ф. Манифест Коммунистической партии // Маркс К., Энгельс Ф. Соч. 2 – е изд., – т. 4. – С. 419 – 459.

85. Маркс К. и Энгельс Ф. Немецкая идеология // Маркс К., Энгельс Ф. Соч. 2 – е изд., – т. 2. – С. 7 – 544.

86. Маркс К. и Энгельс Ф. Письмо к Вейдемееру // Маркс К., Энгельс Ф. Соч. 2 – е изд., – т. 28. – С. 422 – 428.

87. Маркс К. и Энгельс Ф. Святое семейство, или Критика критической критики. Против Бруно Бауэра и компании // Маркс К., Энгельс Ф. Соч. 2 – е изд., – т. 2. – С. 3 – 230.

88. Маркс К. Теории прибавочной стоимости // Маркс К., Энгельс Ф. Соч. 2 – е изд., – т. 26. ч. I. – С. 3 – 426, т. 26. ч.II. – С. 3 – 658, т. 26. ч. ІІІ – С. 3 – 568.

89. Марксово наследие и современная экономическая наука ( «круглый стол» журнала «Вопросы экономики») // Вопросы экономики. – 2005. – № 1. – С. 87 – 132; № 2. – С.118 - 140.

90. Мартыновский С.В. Экономическая наука от Аристотеля до наших дней: Основные направления анализа.- Одесса: Друк, 2001. – 192 с.

91. Мартыновский С.В. Экономическая политика: проблемы достижения цели. – Одесса: Пальмира, 2008. – 186 с.

92. Маршалл А. Предисловие к восьмому изданию. В книге «Принципы экономической науки». – М.: Издательская группа «Прогресс», «Универс», 1993. – т.1. – С. 51 – 55.

68
93. Маршалл А. Принципы экономической науки»: В 3 т. – М.: Издательская группа «Прогресс», «Универс», 1993. – т. І – ІІІ.

94. Меркантилизм / Под ред. И.О. Плотникова. - Л.: Соцэкгиз, 1935. – 340 с.

95. Мешко І.М. Історія економічних учень: Основні течії західноевропейської та американської думки: Навчальний посібник.- Київ: Вища школа, 1994. – 175 с.

96. Милейковский А.Г., Осадчая И.М. Предисловие. В кн. Кейнс Дж.М. Общая теория занятости, процента и денег. – М.: Прогресс, 1978. – С. 5 – 54.

97. Мировая экономическая мысль. Сквозь призму веков. В 5 т. – М.: Мысль, 2004 – 2005. – Т. 1 – 5.

98. Московский А. Институционализм: теория, основа принятия решений, метод критики // Вопросы экономики. – 2009. – № 3. – С. 110 – 124.

99. Мочерний С.В. Методологія економічного дослідження – Львів: Світ, 2001. – 416 с.

100. Несененко П.П., Артеменко А.А. Становление методологии физиократии и её актуальность в свете исследования современного социально-экономического положения украинского общества // Науковий вісник : зб. наук. пр./ОДЕУ, ВАМН, Одеса, 2009, № 15(93). – С. 183 – 202.

101. Нуреев Р. Исторические судьбы учения Карла Маркса // Вопросы экономики. – 2007. – № 9. – С. 87 – 103.

102. Осадчая И. Великий реформатор экономики капитализма // Наука и жизнь. – 1997. – № 11. – С. 18 – 24.

103. Осадчая И. Кейнсианство сегодня (К 50 – летию со дня смерти Дж.М.Кейнса) // Мировая экономика и международные отношения. – 1996. – № 8. – С. 5 – 18.

104. Осадчая И. Эволюция макроэкономической теории после Кейнса// Вопросы экономики. – 2006. – № 5. – С. 5 – 18.

105. Пигу А. Экономическая теория благосостояния: В 2 т. – М.: Прогресс, 1985. – Т. 1 – 2.

106. Покрытан А.К. Историческое и логическое в экономической теории социализма. – М.: Мысль, 1978. – 245 с.

107. Полянский Ф.Я. Плеханов и русская экономическая мысль. – М.: Изд-во Московск. ун-та, 1965. – 473 с.

108. Попов Г. Марксистский метод против марксистских концепций («Политическое завещание» Г.В.Плеханова) // Вопросы экономики. – 2007. – № 2. – С. 122 – 126.

109. Поппер К. Логика и рост научного знания: Избранные работы. – М.: Прогресс, 1983. – 605 с.

110. Поппер К. Логика социальных наук // Вопросы философии. – 1992. – № 10. – С. 65 – 75.

111. Пороховский А. Эволюция рыночной экономики в зеркале политэкономии // Российский экономический журнал. – 2008. – № 1 – 2. – С. 57 – 71.

69
112. Пустарнаков В.Ф. «Капитал» Маркса и философская мысль России. – М.: Наука, 1974. – 383 с.

113. Пустовіт Р. Порівняльний аналіз неоінституціональної та неокласичної теорії // Економіка України. – 2005. – № 4. – С. 54 – 59.

114. Райт Э.О. Что такое аналитический марксизм? // Вопросы экономики. – 2007. – № 9. – С. 121 – 138.

115. Рикардо Д. Начала политической экономии и налогового обложения. Соч. в 5 т. - М.: Госполитиздат, 1941. – Т.1. – 288 с.

116. Робинсон Дж. Экономическая теория несовершенной конкуренции. – М.: Прогресс, 1986. – 471 с.

117. Розанова Н., Назаренко А. К вопросу о марксистской теории отношений труда и капитала: современный подход // Вопросы экономики. – 2004. – № 12. – С. 131 – 140.

118. Розенберг Д.И. Комментарии к «Капиталу» К.Маркса. – М.: Экономика, 1983. – 720 c.

119. Розенталь М.М. Диалектика «Капитала» К.Маркса. – М.: Мысль, 1967. – 592 с.

120. Розмаинский И. Методологические основы теории Кейнса и его «спор о методе с Тинбергеном» // Вопросы экономики. – 2007. – № 4. – С. 25 – 36.

121. Розмаинский И. Неопределенность и институциональная эволюция в сложных экономических системах: Посткейнсианский подход // Вопросы экономики. – 2009. – № 6. – С. 48 – 59.

122. Розмаинский И. О методологических основаниях мейнстрима и гетеродоксии в экономической теории конца ХІХ – начала ХХІ века // Вопросы экономики. – 2008. – № 7. – С. 89 – 99.

123. Розмаинский И. Посткейнсианская макроэкономика: основные аспекты // Вопросы экономики. – 2006. – № 5. – С. 19 – 31.

124. Руденко М. Катастрофічна помилка Маркса. Економічні монологи. // Вітчизна. – 1992. – № 11. – С. 2 – 43; № 12. – С. 43 – 104.

125. Самуэльсон П. Экономика. – М.: НПО «Алгон» ВНИИСИ, 1992. – т.1. – 2.

126. Селигмен Б. Основные течения современной экономической мысли. – М.: Прогресс, 1968. – 600 с.

127. Семюелсон П.А., Нордгауз В.Д. Макроекономіка. – К.: Основи, 1995. – 544 с.

128. Сидорович О.В. Економічна теорія – основа економічної стратегії держави // економічна теорія. – 2010. – № 1.– С. 5 – 17.

129. Скидельски Р. Хайек versus Кейнс: дорога к примирению // Вопросы экономики. – 2006. – № 6. – С. 47 – 66.

130. Скоробогатов А. Институты как фактор порядка и как источник хаоса: неоинституционально – посткейнсианский анализ // Вопросы экономики. – 2006. – № 8. – С. 102 – 118.

70

131. Смит А. Исследование о природе и причинах богатства народов. – М.: Соцэкгиз, 1962. – 684 с.



132. Сойер М. Посткейнсианская макроэкономіка // В кн.: Панорама экономической мысли конца ХХ столетия / Под ред. Д.Гринэуэя, М.Блини, И. Стюарта: В 2 т. – СПб.: Экон. шк., 2002. – Т. 1. – С. 219 – 247.

133. Солоу Р. Перспективы теории роста // Мировая экономика и международные отношения. – 1996. – № 8. – С. 69 – 77.

134. Сугоняко О.А. Проблема субстанції вартості // Економічна теорія. – 2006. – №4. – С. 89 – 99.

135. Тарасевич В. О критике научной критики ( заметки на полях полемики о марксизме) // Вопросы экономики. – 2005. – № 6. – С. 129 – 150.

136. Тинберген Я. О методе статистического исследования делового цикла. Ответ Дж.М.Кейнсу // Вопросы экономики. – 2007. – № 4. – С. 46 – 58.

137. Тронев К. О предмете и содержании первого отдела I тома «Капитала» К. Маркса // Российский экономический журнал. – 2007. – № 9 – 10. – С. 62 – 98.

138. Філософський словник / За ред. В.І.Шинкарука. – К.: Гол.ред.УРЕ, 1986. – 800 с.

139. Фридмен М. Маршаллианская кривая спроса // Вехи экономической мысли. – Т. 1: Теория потребительского поведения и спроса / Под ред. В.М.Гальперина. – СПб.: Экон. шк., 2000. – С. 28 – 86.

140. Хансен Э. Послевоенная экономика США. - М.: Прогресс, 1966.– 176 с.

141. Хансен Э. Экономические циклы и национальный доход. – М.: Изд.иностр.лит., 1959. – 760 с.

142. Харкорт Дж. Посткейнсианская мысль // Экономист. – 2005. – № 4. – С. 33 – 46.

143. Харрис Л. Денежная теория. – М.: Прогресс, 1990. – 750 с.

144. Харрод Р.Ф. К теории экономической динамики. – М.: Изд.иностр.лит., 1959. – 202 с.

145. Хикс Дж.Р. Стоимость и капитал. – М.: Прогресс, 1993. – 488 с.

146. Хикс Дж. Теория экономической истории. – М.: НП «Журнал Вопросы экономики», 2006. – 224 с.

147. Чемберлин Э. Теория монополистической конкуренции. Реориентация теории стоимости. – М.: Изд. иностр. лит., 1959. – 415 с.

148. Черковец В. К вопросу об основных альтернативах в общей экономической теории (по поводу 140-летия I тома «Капитала». К. Маркса) // Российский экономический журнал. –2007. – № 11–12. – С. 74 – 99.

149. Чернецкая Л.С. Структура и динамика совокупного спроса в переходной экономике Украины. – Одесса: Астропринт, 2008. – 160 с.

150. Чистілін Д. Про хвилову природу економічних циклів // Економіка України. – 2006. – № 5. – С. 38 – 46.

151.Чухно А.А. Діалектична філософія і методи економічної теорії // Економічна теорія. – 2006. – №4. – С. 3 – 15.

71
152. Чухно А.А. Предмет економічної теорії // Економічна теорія. – 2009. – №2. – С. 5 – 15.

153. Чухно А. Цивілізаційний та формаційний підходи та їх роль в економічній теорії і суспільній практиці // Економіка України. – 2001. – № 6. – С. 39 – 47.

154. Чеховский В. О переводе Марксова «Wert» на русский язык // Вопросы экономики. – 2008. – №1. – С. 154 – 157.

155.Шапиро Н. Дж.М.Кейнс как завершающий экономист «мейнстрима» и предвестник теоретико-методологического плюрализма // Вопросы экономики. – 2008. – № 1. – С. 120 – 130.

156. Шиян Д.В. Теорія аграрних циклів: історія та методичні засади формування // Економіка АПК. – 2006. – № 10. – С. 24 – 31.

157. Шумпетер Й. История экономического анализа. Ч. 1, гл. 1, пар. 2,3, гл. 4. пар. 1. В кн.: Истоки: вопросы народного хозяйства и экономическая мысль. Вып. 1. – М.: Экономика, 1989. – С. 248 – 255; 273 – 284.

158. Шумпетер Й. Капитализм, социализм и демократия. – М: Экономика, 1995. – 540 с.

159. Экономическая энциклопедия. Политическая экономия / Под ред. А.М.Румянцева. – М.: Советская энциклопедия, 1972 – 1980. – т. 1 – 4.

160. Энгельс Ф. Анти – Дюринг. Отд. Второй, гл. 1 // Маркс К., Энгельс Ф. Соч. 2 – е изд., – т. 20. – С. 160 – 161.

161. Энгельс Ф. Дополнения к третьему тому «Капитала» // Маркс К., Энгельс Ф. Соч. 2 – е изд., – т. 25. ч. ІІ. – С. 459 – 486.

162. Энгельс Ф. Положение рабочего класса в Англии // Маркс К., Энгельс Ф. Соч. 2 – е изд., – т. 2. – С. 231 – 517.

163. Энтов Р., Автономов Р. Солоу и развитие теории экономического роста // Мировая экономика и международные отношения. – 1996. – № 8. – С. 66 – 68.

164. Эрроу К. Развитие экономической теории с 1940 года: взгляд очевидца // Вопросы экономики. – 2010. – № 4. – С. 4 – 23.

165. Юдкин А.И. Метод исследования системы производственных отношений в «Капитале» К.Маркса. – М.: Изд-во Московск. ун-та, 1985. – 150 с.

166. Юсим В. О корректности концепции мультипликатора и акселератора инвестиций на макроуровне // Мировая экономика и международные

отношения. – 2000. – № 11. – С. 57 – 61.

167. Ядгаров Я.С. История экономических учений. – М.: Экономика, 1996. – 234 с.

72


Зміст
Лекція 1. Предмет та завдання курсу «Теорія та метод К.Маркса, А.Маршалла, Дж.М.Кейнса»…………………………………………………...4


        1. Предмет та завдання курсу……………………………………………………4

        2. Метод, методологія та особливості їх використання в економічній теорії…..…………………………………………………………………………...6

3. Основні етапи розвитку економічної науки та місце в ній марксизму, економічної теорії А.Маршалла та кейнсіанства……………………………...10

4. Значення курсу для підготовки економістів-теоретиків…………………..13


Лекція 2. Історичне коріння та сутність теорії та методу марксизму…...14
1. Передумови виникнення та ідейно-теоретичні витоки марксизму……….14

а) основні історичні передумови формування марксизму……………………14

б) ідейно - теоретичні джерела вчення К.Маркса...…………………………..15

в) основні етапи життя та творчої діяльності К.Маркса та Ф.Енгельса……..15

2. Основні елементи марксизму як науки про суспільство...………………...16

а) філософія історії або теорія суспільного розвитку………………………...17

б) економічна теорія…………………………………………………………….20

в) теорія класової боротьби і революції……………………………………….22

г) теорія економічної історії як пристосування філософії історії та теорії класової боротьби до розвитку економічних інститутів та народного господарства як такого………………………………………………………......24

д) історія економічної думки…………………………………………………...25

3. Місце та значення марксизму в розвитку світової суспільної думки….....26
Лекція 3. А.Маршалл засновник принципів нової економічної науки……………………………………………………………………………..35
1. Теоретико-методологічні особливості неокласичного напрямку економічної думки……………………………………………………………….35

а) неокласична економічна теорія як другий етап маржинальної революції в 90-х роках ХIХ століття – першої третини ХХ століття…………………….35

б) спільні та відмінні ознаки класичної політекономії та неокласичної економічної теорії………………………………………………………………..36

в) характерні риси методології неокласики…………………………………...36

г) роль та значення Кембриджської школи у розвитку економічної науки тих часів……………………………………………………………………………….37

2. А.Маршалл – фундатор «Принципів економікс». Нове визначення предмету дослідження…………………………………………………………...38

73
3. Особливості методу дослідження. Структура, зміст та основні теоретичні здобутки…………………………………………………………………………..38

4. Місце та значення неокласичного напрямку на сучасному етапі економічної науки……………………………………………………………….41


Лекція 4. Дж.М.Кейнс фундатор макроекономічного аналізу ХХ століття…………………………………………………………………………..42
1. Історичні умови виникнення кейнсіанства………………………………...43

2. Дж.М.Кейнс (1883 - 1946) – теоретик макроекономічного підходу. …….45

3. Критика постулатів неокласики та розробка Дж.М. Кейнсом нової методології економічного аналізу………………………………………………47

4. Структура та логіка «Загальної теорії зайнятості, процента і грошей» (1936)……………………………………………………………………………...49

5. Подальша еволюція кейнсіанського напрямку……………………………..56

5.1.Ліве кейнсіанство…………………………………………………………….56

5.2.Неокейнсианство. Теорії економічного росту……………………………..57

5.3.Посткейнсианство……………………………………………………………59

а) монетарне посткейнсіанство…………………………………………………60

б) калецкіанське посткейнсіанство……………………………………………..60

в) неорікардіанське посткейнсіанство………………………………………….61

5.4.Нове кейнсіанство…………………………………………………………...61

6 . Кейнсіанська теорія та економічна політика……………………………….61

7. Кейнсіанство та сучасність…………………………………………………..62


Література……………………………………………………………64
Зміст…………………………………………………………………..73

Курс лекцій до вивчення спецкурсу «Теорія та метод К.Маркса, А.Маршалла, Дж.М.Кейнса» для студентів 4 курсу денної форми навчання спеціальності «Економічна теорія» / Укл. П.П. Несененко, О.А.Артеменко. – Одеса: ОДЕУ, ротапринт, 2010 р. – 74 с./

УКЛАДАЧІ: Павло Петрович Несененко,

Олександр Андрійович Артеменко


74



1   2   3   4   5   6


База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка