Krivoruchkina O. V., associate professor of department of economy of enterprises of dvnz the «Kiev national economic university of the name of Vadym Get'mana», Ukraine Криворучкіна О. В



Скачати 38.22 Kb.
Дата конвертації26.12.2016
Розмір38.22 Kb.
Krivoruchkina O.V., associate professor of department of economy of enterprises of DVNZ the «Kiev national economic university of the name of Vadym Get'mana», Ukraine

Криворучкіна О.В., доцент кафедри економіки підприємств ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана», Україна

MODIFICATION OF METHODICAL OF TOOL OF EVALUATION OF THE PRODUCTIVITY OF ENTERPRISE

МОДИФІКАЦІЯ МЕТОДИЧ-НОГО ІНСТРУМЕНТАРІЮ ОЦІНЮВАННЯ ПРОДУКТИВНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА

Здійснено критичний аналіз методичних підходів до оцінювання продуктивності підприємства. визначено пріоритетні напрями його модифікації відповідно до сучасних умов господарювання.

The walkthrough of the methodical going is carried out near the evaluation of the productivity of enterprise. certainly priority directions of his modification in accordance with the modern terms of menage.
Багатогранність, теоретична та методична неоднозначність продуктивності підприємства зумовлюють об’єктивну необхідність модифікації інструментарію оцінювання її рівня для вирішення практичних проблем розвитку суб’єктів господарювання.

Сучасна концепція продуктивності ґрунтується на відношенні результатів діяльності до витрат на їх отримання. Вищезазначене визначає наявність як загальних показників продуктивності, що враховують всі витрати, так і часткових показників (за окремими видами витрат). Домінуючими на сьогодні є індексні методи виміру продуктивності, сутність яких найбільш повно розкривається у рамках багатофакторної моделі Д. Синка [1], головними перевагами якої вважаємо: формування погляду на продуктивність як на частину загального процесу управління підприємством; націленість виміру на фінансовий результат діяльності підприємства; можливість формування моделі у зворотній послідовності, що дозволяє визначати відповідний рівень прибутковості та продуктивності, на підставі чого розраховувати потребу у кількості та вартості ресурсів, необхідних для їх досягнення; можливість планування продуктивності та її впливу на прибутковість підприємства.

Не зважаючи на певні переваги, запропонована модель, на нашу думку, має ряд недоліків: планування продуктивності розпочинається з процесу постачання, однак точкою відліку повинно бути дослідження вимог споживачів; управління продуктивністю обмежене рамками виробничого процесу, тобто вимірювання здійснюється для бізнес-процесів перетворення матеріалів у продукцію, в той час як підвищення продуктивності можливе за рахунок вдосконалення інших бізнес-процесів [2, 3]; значним ускладненням використання запропонованої моделі у практиці господарювання сучасних підприємств є велике різноманіття та динаміка обсягів продукції, іншими словами, її неоднорідність, натомість, традиційна теорія індексів передбачає, що набір товарів, витрат залишається незмінним у часі; використання співвідношення «витрати-випуск» обмежується постійною зміною балансу між прямими, накладними та капітальними витратами, що не враховано у запропонованій моделі.

Існуючі підходи до оцінювання продуктивності підприємства не враховують всіх економічних ресурсів, які перетворюючись у товар чи послугу (об’єкт ринкового обміну) трансформуються у фактори виробництва. Основна увага акцентується на традиційних (переважно матеріальних та трудових) ресурсах, тоді як у сучасних умовах господарювання зростає значення інтелектуального та інформаційного факторів виробництва. Фізична та інтелектуальна праця мають принципово різну економічну природу і, відповідно, різні методи вимірювання їх продуктивності. Продуктивність фізичної праці обмежується фізичними можливостями робітників та засобами виробництва. Натомість, продуктивність інтелектуального капіталу передбачає створення доданої вартості в одиницю часу з використанням витрат розумової енергії працівників. Ця категорія є суб’єктивною, оскільки ґрунтується на величині інтелектуальних витрат, які не мають конкретних одиниць виміру. На відміну від фізичних можливостей, інтелектуальні здібності майже безмежні, що визначає унікальний потенціал розвитку цього різновиду продуктивності.

За результатами аналізу літературних джерел встановлено, що традиційний вектор оцінювання продуктивності підприємства орієнтований, в першу чергу, на дослідження внутрішніх процесів, що унеможливлює діагностику впливу зовнішніх факторів, а саме попиту споживачів та ступеня їх задоволеності не лише у кількісному, а й у якісному аспектах Оскільки, продуктивність залежить від попиту, а попит ґрунтується на базових характеристиках продукту, відповідно, продуктивність повинна вимірюватися не лише фінансовими показниками, що превалюють у сучасних підходах, а й нефінансовими: якісними характеристиками продукції (робіт, послуг).

Сучасні спроби переоцінки фундаментальних засад економічних процесів і розроблення більш адекватних сучасним умовам аналітичних інструментів оцінювання продуктивності підприємства не заперечують багатого накопичено досвіду попередніх наукових шкіл, однак потребують модифікації відповідно до нових умов господарювання в напрямку: виокремлення показників продуктивності за основними бізнес-процесами; розроблення методичних підходів до діагностики продуктивності інтелектуальних, інформаційних та організаційних ресурсів; орієнтації на забезпечення попиту споживачів у якісному аспекті.



Література:

  1. Синк Д.С. Управление производительностью: планирование, измерение и оценка, контроль и повышение / Синк Д.С. - М.: Прогресс, 1989. - 528 с.

  2. Кремнев Г.Р. Управление производительностью и качеством: 17 – модульная программа для менеджеров «Управление развитием организации». Модуль 5/ Кремнев Г.Р. – М.: ИНФРА-М, 2000. – 256 с.

  3. Тельнов Ю.Ф. Реинжиниринг бизнес-процессов. Компонентная методология. – 2-е изд., перераб. и доп./ Тельнов Ю.Ф. – М.: Финансы и статистика , 2004. – 320 с.


База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка