Критерії оцінювання самостійної роботи



Скачати 442.94 Kb.
Сторінка1/3
Дата конвертації30.04.2017
Розмір442.94 Kb.
  1   2   3
Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Харківський

патентно-комп’ютерний

коледж

Самостійна робота



з української мови

(за професійним спрямуванням)

2012

Рекомендовано Методичною радою ХПКК



Клімова О.А.

Самостійна робота

з української мови

(за професійним спрямуванням)

Схвалено до роботи

методичною радою ХПКК

Протокол

№__ від ___ 2012р.

Голова методичної ради

______________Поярков В.М.



Пояснювальна записка

Самостійна робота з української мови (за професійним спрямуванням) розрахована на 22 години, теми робіт визначені у навчальній програмі з української мови (за професійним спрямуванням) для вищих навчальних закладів І-ІІ рівнів акредитації, що здійснюють підготовку фахівців за освітньо-кваліфікаційним рівнем молодшого спеціаліста.

Завдання передбачають опрацювання теоретичного матеріалу, засвоєння змісту основних понять «літературна мова», «мовна норма», вимог до мовлення і мислення тощо; укладання документів з урахуванням їх специфіки; виконання різноманітних граматичних завдань (перекладу, редагування, орфографічних, пунктуаційних тощо); вироблення вмінь управляти власним мовленням, добирати відповідні тактичні та мовні засоби в межах конкретного виду усного вербального спілкування.

Завдання складені з урахуванням напряму навчання майбутніх фахівців.

Взірець титульної сторінки

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Харківський патентно-комп’ютерний коледж

Самостійні роботи

з української мови (за професійним спрямуванням)

студента групи (номер групи)

ім’я та прізвище

2013


Критерії оцінювання

Оцінювання самостійної роботи передбачає врахування рівня складності запропонованих завдань і наявності різного роду помилок у тексті виконуваної роботи.

При оцінюванні враховуються два параметри: 1) обсяг виконаних завдань і 2) якість їх виконання.

1. Обсяг виконаних завдань оцінюється таким чином:

а) оцінка «відмінно» ставиться при виконанні всіх завдань.

б) оцінка «добре» ставиться при бездоганному виконанні 75 % завдань,

в) завдання, виконане більше ніж на 50% за умови правильного виконання, заслуговує оцінки «задовільно».

г) оцінка „незадовільно" ставиться, якщо завдання виконане менше ніж на 50%

2. Якість виконання повного обсягу завдань оцінюється так:

а) оцінка «відмінно» ставиться при правильних відповідях на всі питання за наявності однієї-двох неточностей;

б) оцінка «добре» ставиться, якщо відповідь правильна і допущено не більше чотирьох помилок;

в) оцінка «задовільно» ставиться за наявності в роботі не більше восьми помилок.

г) оцінка „незадовільно" виставляється, якщо відповіді на поставлені питання дано неправильно і робота містить понад 8 помилок.

Пріоритетним показником при виконанні роботи вважається обсяг виконаних завдань. Невиконання одного із запропонованих завдань прирівнюється до 2 помилок. При оцінюванні враховуються два параметри: 1) обсяг виконаних завдань і 2) якість їх виконання

Методичні рекомендації до виконання самостійної роботи

Перед початком роботи слід уважно ознайомитись із завданням, переглянути матеріали попереднього заняття (лекцію, практичну роботу, теоретичний матеріал підручника). Переглянути список літератури (додається) і вибрати необхідні підручники, словники.

Готуючи доповідь, реферат, слід користуватися декількома літературними джерелами, інтернет-ресурсами.

Кожну самостійну роботу необхідно оформлювати на аркушах формату А4 відповідно до правил розміщення тексту на папері.

Документи оформлюються на папері формату А4 або А5.

Зразок оформлення титульної сторінки додається.



Змістовий модуль 1.

Форми ділового мовлення, культура та етика ділового спілкування

Самостійна робота №1(2 години)



Комунікативні ознаки культури української мови. Мовні норми.

  1. Запитання для опрацювання

    1. Комунікативні ознаки культури української мови (Л.9, с.9-10)

    2. Літературна мова

    3. Мовна норма

    4. Комунікативні ознаки фахівця (див. додаток)

    5. Комунікативна професіограма (див. додаток)

2. Завдання

1. Скласти тези, підготувати відповіді на зазначені вище запитання

2. Повторити за підручником Ковриги Л.П. розділ «Орфографія»

3. Виконати тренувальні вправи

3.1. Поставити наголос у словах

Одинадцять, чотирнадцять, тризуб, помилка, завдання, каталог, видання, процент, живопис, літопис, читання, виробіток, черговий, корисний, зібрання, розходження, фаховий, довідник, показник

3.2. Перекласти слова українською мовою, утворити словосполучення

Учебный, многочисленный, мероприятие, предприятие, следующий, свидетельство,сотрудник, учреждение, преимущественно, заведующий, служащий

3.3. Перекласти словосполучення українською мовою, з трьома з них скласти речення в офіційно-діловому стилі

Между прочим

по крайней мере

принимать участие

действующее законодательство

принять меры

по делам службы

по истечении срока

по вашему усмотрению

заключать сделку

внедрять в производство

занимать должность

возмещать убытки

3.4. Утворити словосполучення, додавши числівник ДВА у називному та родовому відмінках.

Платник (два платники, двох платників), закон, кредит, корпус, вакансія, експеримент, етап, штраф, право, вимога, інспектор, вигода, кілометр, експерт, бюлетень, варіант.

3.5. Виправити помилки, поставивши у словах, де потрібно, велику букву

Бог перун, князь ярослав мудрий, свято новий рік, великдень, міжнародний валютний фонд, шевченкове слово, центральний парк культури і відпочинку, червона шапочка (казковий персонаж), карпатські гори, українська держава, демократична партія україни, вулиця героїв праці, галактика чумацький шлях, місто кривий ріг, голова верховної ради україни, кабінет міністрів україни, полтавська битва, день української писемності та мови, карпатські звичаї, цукерки київ вечірній, сізіфова паця, гордіїв вузол, день перемоги.

3.6. Утворити від поданих іменників прикметники за допомогою суфікса –ськ- або –ств-

Запоріжжя, чех, птах, студент, Харків, Калуга, Великий Устюг, Острог, Полісся, Прилуки, товариш, моряк, боягуз, Хортиця, Черемош, полярник.

3.7. Перекласти українською мовою

Рассыпать, воссоединение, преамбула, бескрайний, бесшовный, схватить, сфотографировать, склонить, спаять, сделать, расстелить, отпустить, фамилия, надорвать, безопасность, расчистить, бессмертник, раствор, безоружный, соскочить.

Додаток


КОМУНІКАТИВНА ПРОФЕСІОГРАМА ФАХІВЦЯ
Важливою складовою діяльності будь-якого фахівця є комунікативна компетенція, яка належить до ключових професійних характеристик. Вона містить три основні компоненти: робота з документами, вміння вести міжособистісний і соціальний діалог, виступати публічно.

З огляду на це можна виокремити низку характеристик, які репрезентуватимуть професійний портрет фахівця:



- уміння формувати мету і завдання професійного спілкування;

- аналізувати предмет спілкування, організовувати обговорення;



- керувати спілкуванням, регламентуючи його;

- послуговуватися етикетними засобами для досягнення комунікативної мети;

- уміти проводити бесіду, співбесіду, дискусію, діалог, дебати, перемовини тощо;

- уміти користуватися різними тактиками для реалізації вибраної стратегії;

- уміти аналізувати конфлікти, кризові ситуації і вирішувати їх;

- уміти доводити, обґрунтовувати, вмотивовувати, аргументувати, спростовувати, заперечувати, відхиляти, оцінювати;

- уміти перефразовувати, тезово висловлюватися, володіти навичками вербалізації;

- уміти трансформувати усну інформацію в письмову і навпаки;

- володіти основними жанрами ділового спілкування (службові листи, факсові повідомлення, контракт, телефонна розмова, ділова бесіда, перемови, нарада тощо);

- бути бездоганно грамотним, реалізуючи як писемну, так і усну форми української літературної мови;

- володіти технікою спілкування;

- уміти адекватно послуговуватися тропами та риторичними фігурами;

- уміти використовувати слово для коректування поведінки співбесідника.

Це лише частина професійних навичок, без яких не може бути справжнього фахівця. Мати здібності розмовляти так, щоб тебе розуміли правильно інші, слухати і розуміти інших, уміти впливати на рішення співбесідника, ненав'язливо переконувати, створювати атмосферу довіри та взаєморозуміння - вельми важливі атрибути комунікативної професіограми.

Самостійна робота №2 (2 години)
Нормативність фахового мовлення. Гендерні аспекти спілкування. Невербальні засоби спілкування.

1.Запитання для опрацювання

1.1. Мова, мовлення і спілкування.

1.2. Невебальні засоби спілкування (див. додаток)

1.3.Гендерні аспекти спілкування (див. додаток)



2. Завдання

2.1. Опрацювати теоретичний матеріал відповідно до плану самостійної роботи (Л.9, с.43-48), скласти тези, підготувати усні відповіді на запитання.

2.2. Виконати впр. 4, 6 (підсумкова вікторина – письм) с.57 (Л.9)

2.3. Мовне портфоліо. Укласти словничок термінів ( Л.9, с. 59)

2.4. Правописний практикум. Завдання 10.І, 10.ІІ. ( Л.9,с.59-60)

Додаток
НЕВЕРБАЛЬНІ ЗАСОБИ СПІЛКУВАННЯ


Мовлення - не єдиний спосіб спілкування. Люди обмінюються інформацією й за допомоги інших засобів - жестів, міміки, погляду, пози, рухів тіла, які часто поєднуються в різних комбінаціях. Усе це невербальні (несловесні) засоби.

Невербальні засоби спілкування - це система немовних знаків, що слугують засобами для обміну інформацією між людьми. Один з найвідоміших фахівців з питань спілкування підтверджує, що за допомогою слів передається всього 7 % інформації, тоді як звуковими засобами - 38 %, а за допомоги міміки, жестів і поз - 55 %. Без сумніву, вербальні і невербальні засоби спілкування потрібно інтерпретувати не ізольовано, а в єдності, оскільки вони підсилюють взаємодію між співбесідниками. Між вербальними і невербальними засобами спілкування наявний своєрідний розподіл функцій: словесними передається чиста інформація, а невербальними - ставлення до партнера. Бажано розвивати вміння читати (розуміти) невербальні сигнали, оскільки вони здебільшого спонтанні, несвідомі, а тому щирі. Вміння користуватися ними сприяє формуванню культури спілкування.

На думку американських вчених, для формування першого враження від співрозмовника важливими є перші чотири хвилини зустрічі, а деякі вважають, що досить і двох хвилин. У наукових дослідженнях є різні класифікації невербальних засобів, які схематично можна представити так. Кінетичні невербальні засоби є найважливішими у спілкуванні. Серед них важлива роль відводиться міміці.



Міміка - це експресивні рухи м'язів обличчя, що виражають психічний стан, почуття, настрій людини в певний момент часу. Міміка репрезентує шість основних емоційних станів: гнів, радість, страх, страждання, подив і презирство.

З мімікою тісно пов'язаний візуальний контакт, тобто погляд, що становить важливу частину спілкування. Розрізняють діловий, світський та інтимний погляди залежно від локалізованої спрямованості на співрозмовника. Погляд, спрямований у трикутник, вершиною якого є точка посередині чола, а основою - лінія між очима, є діловим. Він не опускається нижче очей. Якщо погляд фіксується нижче лінії очей - то це соціальний погляд. Інтимний погляд спрямовується в трикутник між очима і грудьми.



Спілкування як інструмент професійної діяльності

Погляд має завжди відповідати типові спілкувальної ситуації. Неабияке значення у спілкуванні відіграють жести.



Жести - це виражальні рухи рук, що передають внутрішній стан людини. За функціональним призначенням і природою вирізняють такі їх види:

1. Ритмічні жести дублюють інтонацію, виокремлюють певні частини висловлювання, підкреслюють логічний наголос, сповільнення чи прискорення темпу мовлення.

2. Емоційні жести передають найрізноманітніші відтінки почуттів: подив, радість, захоплення, ненависть, роздратування, розчарування.

3. Вказівні жести виконують функцію виділення якогось предмета серед однорідних. З цією метою послуговуються рухами пальців, кисті, цілої руки. Увага! Етикетна компетенція! Показувати пальцем на людей неввічливо.

4. Зображувальними жестами відтворюють предмети, тварин, інших людей (їхню форму, рухи, розміри). Ними користуються в тих випадках, коли не вистачає слів чи необхідно підсилити враження і вплинути на слухача наочно.

5. Жести-символи інформують про певні дії, властивості, наміри тощо. Такі жести не мають нічого спільного з діями, про які вони сигналізують. Наприклад, піднесена рука з випрямленими пальцями – «прошу слова». До жестів-символів належать умовні жести вітання, прощання, заклик до мовлення, передчуття приємного.

Наведемо поширені жести і їх тлумачення:

• пальці рук зціплені - знак розчарування і бажання співрозмовника приховати своє негативне ставлення;

• прикривання рота рукою - слухач розуміє, що ви говорите неправду;

• почухування і потирання вуха - співрозмовник наслухався і хоче висловитися;

• потирання скронь, підборіддя, прикривання обличчя руками - особа не налаштована розмовляти в цей момент;

• людина відводить очі - підтвердження того, що вона щось приховує; схрещення рук на грудях - людина нервує, краще розмову закінчити чи перейти на іншу тему;

• схрещення рук і тримання пальців у кулаці - людина налаштована вкрай вороже;

• відтягування комірця - людина гнівається або дуже схвильована; вказівний палець спрямований промовисно до скроні, а великий підтримує підборіддя - негативне або критичне ставлення до почутого;

• руки за головою - впевненість, перевага над співрозмовником; потирання ока - людина говорить неправду;

• тримання рук за спиною - впевненість у собі.

Поза теж має комунікативний сенс і репрезентує не тільки душевний стан людини, але й її наміри, налаштованість на розмову.

Поза - це мимовільна або зумисна постава тіла, яку приймає людина. Вирізняють «закриті» й «відкриті» пози. Відомо, що людина, зацікавлена в спілкуванні, буде орієнтуватися на співрозмовника, нахилятиметься в його сторону, повернеться до нього всім тілом, а якщо не хоче його слухати - то відійде назад, стоятиме напівобернувшись. Людина, яка хоче заявити про себе, буде стояти прямо і вся буде напружена, якщо не потрібно підкреслювати свій статус - займе спокійну невимушену позу.

І насамкінець, хода людини, тобто стиль пересування, теж належить до важливих невербальних засобів спілкування. За ходою можна впізнати емоційний стан співрозмовника - гнів, страждання, гордість, щастя. Хода тяжка, коли людина гнівається, легка - радіє, в'яла, пригнічена - страждає. Найбільша довжина кроку, коли людина почувається гордо.

Окрему систему становлять ритміко-інтонаційні невербальні засоби: інтонація, гучність, темп, тембр, тональність. Радість і недовіра зазвичай передаються високим голосом, гнів і страх - також досить високим голосом, але в більш широкому діапазоні тональності, сили і висоти звуків. Горе, сум, втому передають м'яким і приглушеним голосом. Темп мовлення теж відтворює певний стан людини: швидкий - переживання і стривоженість; повільний - пригнічення, горе, зарозумілість чи втому.

До таексичних засобів спілкування відносять і динамічні дотики у формі потиску руки, поплескування по плечах, поцілунку. Доведено, що динамічні дотики є не лише сентиментальною дрібницею спілкування, а й біологічно необхідним засобом стимуляції. Вони зумовлені багатьма чинниками: професійним статусом партнерів, віком, статтю, характером їх знайомства. Такий такесичний засіб як поплескування по плечу можливий за умови близьких стосунків партнерів спілкування. Потиск руки може бути трьох типів: домінантним (рука зверху, долоня розвернута вниз), покірним (рука знизу, долоня розвернута вверх) та рівноправне.

Екстралінгвістична система - це наявність під час спілкування пауз, а також різних вкраплень у голос - сміху, плачу, покашлювання, зітхання. Ці засоби доповнюють словесні висловлювання.

Спілкування завжди просторово організоване. Американський антрополог Е. Холл увів термін «проксеміка», що означає «близькість». Вчені виокремлюють чотири дистанції між учасниками спілкувального акту:

інтимна (від 0 до 45 см) - спілкування з дітьми, дружиною, коханими, коханими, найближчими друзями;

особиста (від 45 до 120 см) – спілкування під час зустрічей, на вечірках, у кулуарах конференцій тощо;

соціальна (суспільна) (від 120 до 400 см) – міжособистісне спілкування з малознайомими людьми;

громадська (відкрита) (від 400 до 750 см) виступ лектора перед аудиторією.



Проксеміка – це не тільки відстань між спілкувальниками, а й конфігурація, яку вони творять. Якщо спілкувальники сидять навпроти, вони частіше конфліктують. За звичайної розмови доцільно розташовуватися під кутом один до одного. Під час ділової зустрічі сідають з одної сторони столу. Незалежна позиція визначається у розташуванні по діагоналі. На багатолюдних заходах зазвичай ставлять на столах картки з прізвищами запрошених.

Отже, щоб успішно здійснювати професійну діяльність, треба знати і вміти розпізнавати (читати) невербальні засоби спілкування.



ГЕНДЕРНІ АСПЕКТИ СПІЛКУВАННЯ
Однією з найважливіших проблем сучасної лінгвістики є дослідження комунікативної взаємодії індивідів (жінка-чоловік) у співвідношенні з параметрами мови. Гендерний статус учасників спілкування впливає не лише на стратегію і тактику мовленнєвого спілкування, а й на його тональність, стиль, характер.

Гендерні пошуки у лінгвістиці зводяться до таких підходів:

- маніфестація гендеру в стилі спілкування;

- виявлення особливостей мовлення чоловіків та жінок – мовні гендерні стереотипи;

- вираження гендеру на різних мовних рівнях: морфологічному, лексичному та текстуальному;

- гендер і традиції мовленнєвого етикету.

Як стверджують психологи, лінгвісти, стиль спілкування жінок і чоловіків найяскравіше репрезентується в діловій та професійній сфері.

Чоловічий стиль спілкування зорієнтований на систему домінування: чоловікам притаманна завищена самооцінка, самовпевненість, зосередженість на завданні, схильність до стереотипів у спілкуванні. Такий стиль називають авторитарним. Для чоловіків найважливішою є інформація, результат, факти, цифри, для них тільки одна відповідь правильна (переважно це - власна думка). Жінки репрезентують демократичний стиль спілкування: колегіальне прийняття рішень, заохочення активності учасників комунікативного процесу, що сприяє зростання ініціативності співрозмовників, кількості нестандартних творчих рішень.

Для чоловіків характерним є виокремлення свого «Я», а для жінок - актуалізація «Ми» в налагодженні професійних ділових контактів. Типовою рисою жіночої вербальної поведінки є прагнення створити доброзичливу атмосферу спілкування, уникати засобів, що можуть образити співрозмовника, демонструвати загальну позитивну налаштованість. Щодо чоловічої вербальної поведінки, то вона демонструє загальний негативний настрій комуніканта, зосередження на своїх власних проблемах, небажання враховуваги інтереси співрозмовників.

Однією з проблем дослідження особливостей вияву людського чинника в мові є встановлення лексико-стилістичних засобів і способів їх транслювання залежно від статі комунікантів. У цьому сенсі слід наголосити на вживанні лексичних одиниць із семантичною функцією кваліфікації ступеня вияву ознаки. Для зображення вербальної поведінки жінок типовим є підсилення ступеня вияву певної ознаки шляхом таких інтенсифікаторів: дуже, надто, надзвичайно, вельми, сильно, страх (як), здорово, не на жарт, ой! ох! аж он



як, тощо.

Отже, жінки схильні перебільшувати вияв ознаки, а чоловіки - вживати вульгаризми, грубі й лайливі слова для висловлення сильно негативних емоцій. Жінки частіше вживають слова зі значенням невпевненості (мабуть, напевне, певно, очевидно, либонь), а чоловіки демонструють свою незаперечну переконаність (я глибоко переконаний, ясна (звісна) річ, що й казати, зрозуміло). Бажання чоловіків показати у спілкуванні з жінками високий рівень ерудиції спонукає їх до вживання професійної лексики.

Гендерні особливості спілкування виразно виявляються в етикетному спілкуванні. Під час розмови жінки зазвичай відверто дивляться у вічі співрозмовника, чоловіки ж частіше уникають прямого погляду. Жінки здебільшого починають і підтримують розмову, а чоловіки контролюють і керують перебігом її. Жінки частіше ніж чоловіки просять вибачення, докладно щось пояснюють.

У етикетних ситуаціях знайомства чи прощання домінує чоловіче мовлення, що виявляється у компліментах та цілуванні руки жінки. Запропоновані висновки про гендерні аспекти спілкування не претендують на вичерпність, універсальність, але заслуговують на увагу для подальших серйозних студій цієї проблеми.

Самостійна робота №3 (2 години)

Основні види ділового спілкування

1. Запитання для опрацювання

1.1. Основні види ділового спілкування (Л.9,с.79-85)

1.2. Дискусія

1.3. Полеміка

1.4. Диспут як різновид суперечки

1.5. Презентація (див. додаток)

1.6. Ділова зустріч, функції і види бесід (Л.9, с.64-70)

2. Завдання

2.1. Користуючись конспектом лекції та підручником, скласти тези відповідно до плану самостійної роботи.

2.2. Підготувати презентацію на одну з тем: «Гендерне питання в Україні», «Культура мовлення і засоби масової інформації».

2.3. Підготуватися до диспуту на тему: «Мова онлайн-спілкування. Корисне і шкідливе для розвитку мовленнєвої культури», заздалегідь склавши тези виступу.


Додаток


ПРЕЗЕНТАЦІЯ ЯК РІЗНОВИД

ПУБЛІЧНОГО МОВЛЕННЯ
Уміння представляти проекти (презентації), звітувати, переконувати, якісно інформувати аудиторію є досить важливою складовою професіограми майбутнього фахівця.

Презентація - спеціально організоване спілкування з аудиторією, мета якого переконати або спонукати її до певних дій. Презентацію здійснюють через три канали: вербальний - те, що я говорю, вокальний - те, як я говорю, невербальний - вираз очей, жести, рухи. Вплив на аудиторію суттєво посилюється завдяки володінню вокальним і невербальним засобами. Презентація може бути успішною і неуспішною. Успішна – це презентація, під час якої досягнуто поставленої мети, неуспішна - аудиторію не вдалося переконати, підсумком стало розчарування як аудитори, так і презентатора

Основними причинами неуспішної презентації є:

- нездатність подолати хвилювання перед великою аудиторією,

- недоліки у плануванні й підготовці презентації,

- погано організований, неструктурований зміст,

- недостатній контакт з аудиторією,

- неуважність до деталей,

- відсутність відчуття часу,

- неефективне використання наочних засобів,

- перевантаження інформацією.

Важливим для успіху презентації є її планування.



План презентації

1. Мета і завдання презентації

2. Тема і предмет презентації

3. Аудиторія, на яку спрямована презентація.

4. Початок і тривалість виступу

5. Місце проведення презентації

Сучасному фахівцеві часто доводиться готувати і виголошувати публічні виступи як у межах своєї установи, так і поза нею. Ефективній підготовці сприяють засоби РоwerРоіnt, що є складовою пакета МіcrosoftOffice. Вони дають змогу за допомогою комп'ютера досить швидко підготувати набір слайдів, що супроводжує виступ. Цей набір називається презентацією. Слайди можна подати як у чорно-білій гамі, так із використанням різних кольорових схем і видів оформлень, створених як професійними дизайнерами, так і автором презентації. Слайди можуть містити текст, таблиці, діаграми, рисунки, відеокліпи, звуковий супровід тощо.

Розрізняють такі види презентацій

Презентація за сценарієм - це традиційна презентація зі слайдами, доповнена засобами показу кольорової графіки й анімації з виведенням відеоматеріалу на великий екран або монітор. Використання адаптованого тексту в поєднанні з діаграмами, графіками та ілюстраціями дає змогу зосередити увагу слухачів на основних твердженнях і сприяє кращому запам'ятовуванню інформації. Озвучує матеріал зазвичай сам ведучий.

Інтерактивна презентація - це діалог користувача з комп'ютером. Користувач приймає рішення, який матеріал для нього важливий, і вибирає на екрані потрібний об'єкт за допомоги миші або натисненням на клавіші. У цьому випадку видається інформація, на яку є запит Інтерактивна презентація дає змогу здійснювати пошук інформації, заглиблюючись в неї настільки, наскільки це було передбачено розробником презентації. Така презентація захоплює користувача і утримує його увагу.

Автоматична презентація - це закінчений інформаційний продукт, перенесений на відеоплівку, дискету, компакт-диск і розісланий потенційним споживачам з метою виявлення їхньої зацікавленості.

Навчальна презентація призначена допомогти викладачеві забезпечити зручне і наочне викладання теоретичного і практичного матеріалу.

Навчальні презентації розподіляються на такі види:



- презентацп-семінари,

- презентації для самоосвіти,

- презентації-порадники.

У навчальних закладах можуть використовуватися всі види презентацій. Успіх будь-якої презентації, незалежно від й мети, типу, теми, складу аудиторії, визначається умінням доповідача презентувати свій задум.


  1   2   3


База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка