Кравчук Наталія Василівна, старший



Скачати 95.49 Kb.
Дата конвертації21.02.2017
Розмір95.49 Kb.

УДК: 374: 376.2 Кравчук Наталія Василівна, старший


викладач кафедри педагогіки, психології

та корекційної освіти Рівненського ОІППО


РОЛЬ ПОЗАШКІЛЬНОЇ ОСВІТИ У ВИХОВАННІ ТА НАВЧАННІ ДІТЕЙ З ОСОБЛИВИМИ ОСВІТНІМИ ПОТРЕБАМИ

Анотація.

У статті представлено короткий аналіз проблеми залучення дітей та молоді з особливими освітніми потребами до позашкільної освіти; наведено актуальні моделі та приклади практичної реалізації задач.
Ключові слова: діти та молодь з особливими потребами, соціальна педагогіка, соціалізація, позашкільні навчальні заклади, оригамі.
Аннотация.

В статье представлен краткий анализ проблемы вовлечения детей и молодежи с особыми потребностями во внешкольное образование; приводятся актуальные модели и примеры практической реализации задач.

Ключевые слова: дети и молодежь с особыми потребностями, социальная педагогика, социализация, внешкольные учебные учреждения, оригами.
Annotation.

This paper presents a brief analysis of the involvement of children and young people with special needs to after-school education.

It emphasizes that creation of enabling socio-cultural, social and educational conditions for social integration of children and youth with special needs is one of the important aspects of social pedagogy.

In addressing these problems an import ant role is played by after-school education, which is an institution of socialization of children and young people with great social and educational potential. Ukraine has an extensive network of after-school education (1500 educational institutions and 638 youth sports schools), where more than 1.5 million children are taught. These institutions pay considerable attention to working with socially disadvantaged children, to educational, organizational and mass activity involving children «at risk», children and young people with special needs.

The article outlines the conventional model involving children and young people with special needs to adult education: engaging children to learn in creative associations; cooperation with extracurricular school institutions for children with disabilities, joint activities, projects, programs; organization of special educational institution (rehabilitation center, club).

The article gives examples of practical implementation problems. The article does not cover the problem fully.

This is a survey of theoretical and technological aspects of resolving social and educational problems after-school educational institutions.

Keywords: children and youth with special needs, social pedagogy, socialization, afterschool educational institutions.


У період перебудови соціального, політичного та економічного устроїв українського суспільства створилася нова соціально-психологічна ситуація перевірки життя „вартості" кожної людини як творця власної долі. Діти з особливими освітніми потребами опинилися перед особистісним вибором: „Як жити далі в нових соціально-економічних умовах?".

Сучасне ставлення громадськості до людей з особливими потребами зумовило зміну старої парадигми «повноцінна більшість — неповноцінна меншість» на нову — «єдине суспільство, що включає людей з різними потребами» [7, c. 201]. Тому у такому контексті важливо акцентувати на впровадженні інклюзивної моделі освіти в Україні, що зумовлює створення нормативної бази, дотримання відповідних організаційних та соціально-педагогічних умов щодо забезпечення рівних прав здобуття освіти дітьми з особливими потребами.

Вирішення задач щодо створення сприятливих соціокультурних, соціально-педагогічних умов для соціальної інтеграції дітей та молоді з особливими потребами є одним з актуальних аспектів соціально-педагогічної науки і практики.

У сучасних дослідженнях наголошується на значенні соціально-педагогічної діяльності, як такої, що здійснюється з метою оптимізації виховних можливостей соціальних інститутів, активного залучення дітей та молоді до соціально-виховного середовища (Ж. В. Петрочко) [6, с. 8].

У вирішенні зазначених задач беруть участь різні освітні ланки, зокрема позашкільна освіта, що завдяки власним специфічним характеристикам є не лише ефективним інститутом соціалізації дітей та молоді, який володіє суттєвим соціально-педагогічним потенціалом, але також однією з найбільш мобільних ланок у загальній системі освіти України. Відповідно позашкільні навчальні заклади реалізують актуальні, такі що відповідають сучасним соціально-освітнім тенденціям, напрями роботи з дітьми та молоддю, зокрема дітьми, що мають психофізичні порушення.

В Україні діє широка мережа позашкільних навчальних закладів різних типів та форм власності. За даними Міністерства освіти і науки України станом на 1 січня 2014 р. у системі освіти діяли 1496 державних та комунальних позашкільних навчальних закладів та 638 дитячо-юнацьких спортивних шкіл.

Ці заклади відвідують понад 1,5 млн дітей, що складає близько 37,5% від загальної кількості дітей шкільного віку. Значну увагу колективи позашкільних навчальних закладів надають роботі з дітьми соціально незахищених категорій; до навчально-виховної, організаційно-масової діяльності залучаються діти «групи ризику», діти та молодь з особливими потребами.

Сучасний стан освіти дітей з особливими потребами в Україні, теоретичні і технологічні основи реалізації інклюзивної моделі освіти представлено в українських та зарубіжних наукових працях із спеціальної педагогіки (В. В. Засенко, А. А. Колупаєва, а також Л. І. Аксенова, Т. Г. Богданова, О. Л. Гончарова, М. М. Малофєєв, Н. М. Назарова та ін.), у яких наголошується на тому, що одним із пріоритетних напрямів державної політики у галузі освіти є сприяння у реалізації прав на рівний доступ до якісної освіти, розвиток особистих інтелектуальних і професійних можливостей особам з особливостями психофізичного розвитку [5, с. 6].

Актуальність заявленого в назві аспекту зумовило мету статті — короткий аналіз сучасних моделей залучення дітей та молоді з особливими потребами до позашкільної освіти як суттєвого чинника їх соціалізації.

Насамперед, необхідно зазначити, що неформальна освіта деяких країн Західної Європи розвивається в рамках так званої «концепції піклування», за якої значна увага і фінансова допомога з боку національного і місцевого уряду, орієнтована на потреби молоді, спрямовується дітям і молодим людям з особливими потребами.

В Україні позашкільна освіта орієнтована на створення освітніх можливостей для морального, фізичного, культурного розвитку та соціального становлення усіх дітей, яка орієнтована на («концепцію розвитку» за Рене Кларийсом) та ґрунтується на принципах:

– доступності позашкільної освіти громадянам України незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак;

– добровільності вибору типів позашкільних навчальних закладів, форм позашкільного навчання і видів діяльності;

– правового і соціального захисту учнів у їх прагненні до вільного, різнобічного розвитку особистості та ін. [3].

Законом України «Про позашкільну освіту» серед напрямів позашкільної освіти визначено соціально-реабілітаційний напрям, який забезпечує соціальне становлення та розвиток інтересів, здібностей, потреб у самореалізації учнів, підготовку їх до активної професійної та громадської діяльності, організацію їхнього змістовного дозвілля та відпочинку. У такому контексті можливо говорити про залучення дітей та молоді з особливими потребами, а також інших категоріїй дітей, які потребують соціальної реабілітації та соціально-педагогічної підтримки.

Проаналізувавши напрям та особливості діяльност різних типів позашкільних закладів та враховуючи рекомендації з психолого-педагогічного супроводу дітей в умовах інклюзії [4], ми пропонуємо визначити умовну модель залучення дітей з особливими освітнми потребами до позашкільної освіти.

Реалізація соціально-педагогічних задач у процесі освітньої діяльності гуртків (творчих об’єднань) соціально-реабілітаційного напряму позашкільної освіти з обов’язковим створенням і реалізацією в закладі відповідних навчальних програм, проектів тощо.

Такі програми повинні бути розраховані на учнів з інвалідністю, які потребують соціально-реабілітаційної допомоги; передбачити інтеграцію учнівської молоді з особливими потребами в звичайні гуртки позашкільного закладу, таким чином, в основу програми потрібно покласти принципи інклюзивного навчання.

Комплексна програма складається з окремих блоків навчальних програм, які можливо компонувати залежно від типу позашкільного закладу та його концепції, зокрема:

І. Оздоровчо-профілактичний блок: «Оздоровча гімнастика»; «Оздоровча хореографія»; «Танці на візках».

ІІ. Мистецький блок: «Малювання та ліплення»; «Художня вишивка»; «Оздоровлення музикою»; «Мистецькі бесіди»; «Чарівна скринька» (декоративно-ужиткове мистецтво); «Комп’ютерна графіка» (програмування для дітей з порушеннями інтелекту; порушеннями опорнорухового апарату (ДЦП); порушеннями зору), «Оригамі» ( для дітей з різноманітними особливими освітніми проблемами).

ІІІ. Соціально-реабілітаційний блок: «Саморозвиток та взаємодопомога»; «Зроби сам» (профорієнтація); «Активна реабілітація інвалідів на візках».

Гуртківці можуть випробувати себе в різних видах діяльності та обрати для себе напрям, який їм найбільш цікавий.

Найширше залучення дітей з особливими освітніми потребами до соціальної адаптації можливо зосередити на «Мистецькому блоку», а саме на організації занять з оригамі.

Зв'язок мистецтва і терапії, мистецтва та психології відомий давно і добре описаний в різній медичній та педагогічній літературі. Сьогодні багато уваги приділяється арттерапії, її методики застосовуються психологами, психотерапевтами та психіатрами. Різні види мистецтва надають неоціненну допомогу у діагностиці психічних відхилень у людини, в терапії різних форм захворювань, в психологічній реабілітації хворих.

Такий вид мистецтва, як оригамі існує вже більше п'ятнадцяти століть. Він добре вивчений художниками, педагогами і математиками. У всіх країнах світу оригамі займаються як діти, так і дорослі. Його викладають у дитячих садках, школах, позашкільних навчальних закладах.

Оригамі це не тільки спосіб проведення дозвілля, а й засіб вирішення багатьох педагогічних завдань, зокрема розвитку дрібної моторики. Удосконалюючи і координуючи рухи пальців, оригамі впливає на загальний інтелектуальний розвиток дитини. На думку Сухомлинського В.А., витоки творчих здібностей і обдарувань дітей на кінчиках їх пальців. Від пальців, умовно кажучи, йдуть найтонші струмочки, які забезпечують джерело творчої думки. Інакше кажучи: що більше майстерності у дитячій долоньці, тим розумніша дитина» [5]. Оригамі в роботі з дітьми з особливими освітніми потребами є способом творчого розвитку. І цьому сприяють декілька з якостей цього виду мистецтва, властиві тільки йому.

По-перше - це абсолютна доступність оригамі дитині будь-якого віку, будь-якого ступеня підготовки і будь-якої можливості пересування.

По-друге - оригамі не вимагає ніяких спеціальних пристроїв, устаткування. Заняття можуть проходити будь-де.

По-третє - для творчості застосовується будь-який папір, навіть той, що є макулатурою.

Заняття оригамі можуть приймати будь-яку форму:



  • індивідуальні або групові,

  • гра або лекція,

  • уважне вивчення техніки та методик складання,

  • вікторини та конкурси з елементами фокусів.

Вибираючи будь-яку форму роботи, комбінуючи, педагог домагається вирішення самих різних виховних і терапевтичних завдань.

Діти з особливими освітніми потребами, позбавлені звичного спілкування, часом замикаються в собі. І спроби вивести їх з цієї ізоляції викликають негативну реакцію. Оригамні заняття здатні вивести дитину з депресії. Вони допомагають самовиразитися. А практично миттєвий результат творчого пошуку сприяє розвитку інтересу дитини до занять такого роду. Отож, створення оригамного спектаклю призводить до того, що навіть самі замкнуті діти повністю розкриваються.

Особливе місце заняття оригамі займають в роботі з дітьми з обмеженими можливостями пересування. Розвиток тонкої моторики впливає на розумовий і емоційний розвиток дитини. Звертаючись до цієї сторони оригамної творчості, педагоги вдало застосовують заняття оригамі в роботі з дітьми, хворими на ДЦП.

Оригамі не панацея. Однак заняття з дітьми з особливими освітніми потребами у багатьох позашкільних навчальних закладах України, наприклад, КЗ КОР «Центр творчості дітей та юнацтва Київщини», який успішно реалізує соціальний проект «Кроки до успіху». У рамках цього закладу позашкільної освіти здобувають понад 150 дітей з особливими потребами. Рівень їхнього інтелекту підвищуєся, поведінка нормалізується.

Отже, результати теоретичного аналізу та даних дослідження педагогічної практики дозволяють зробити такі висновки:

– на сучасному етапі суспільного розвитку відбулися зміни ставлення громадськості до людей з особливими потребами; актуальним є створення найбільш сприятливих умов для здобуття освіти та інтеграції в суспільство людей з психофізичними порушеннями;

– для соціально-педагогічної науки і практики важливими є проблеми соціалізації, соціальної реабілітації та інтеграції в суспільство дітей та молоді з особливими потребами;

– позашкільні навчальні заклади виконують власну роль у вирішенні проблеми освіти та соціалізації дітей з особливими потребами, реалізують відповідний напрям соціально-педагогічної діяльності, що, поперше, обумовлено організаційно-педагогічними, соціально-педагогічними їх характеристиками; подруге, пов’язано із сучасною загальною соціокультурною, освітньою тенденцією, яка полягає у орієнтації на альтернативність освіти (створення освітніх можливостей для дітей, які відрізняються від умовної «норми» — дітей з особливими освітніми потребами, обдарованих дітей).

Матеріали статті не вичерпують проблеми повною мірою, дослідження та подальшого узагальнення потребують теоретичні та технологічні аспекти вирішення соціально-педагогічних задач у залученні до гурткової роботи дітей з особливими освтніми потребами позашкільними навчальними закладами.

Список літератури

1. Буланова Л. М. Соціалізація дітей з особливими потребами: соціальнотворчий проект / Л. М. Буланова // Шкільний світ. Позашкілля. — К., 2011. — No 7 (42). — С. 14–17.

2. Досуг и неформальное образование/Ред.сост. Рене Кларийс. — Прага, 2008. — 407с.

3. Закон України «Про позашкільну освіту» // Збірник документів з організації позашкільної освіти. — К., 2002. — С. 21–42.

4. Герасімова А. С. Психологопедагогічний супровід інклюзивної освіти у Дитячому оздоровчо-екологічному центрі // А. С. Герасімова, Л. І. Павленко // матеріали І Міжнародного симпозіуму психологів позашкільних навчальних закладів [«Психолого-педагогічний супровід освітнього процесу в позашкільних навчальних закладах»], (Київ, 1–3 березня 2012). — К., 2012. — С. 55–56.

5. Колупаєва А. А. Старегічні напрями сучасної освітньої політики України / А. А. Колупаєва // Дитина із сенсорними порушеннями: розвиток, навчання, виховання: зб. наук. праць / за ред. С. В. Литовченко, І. М. Гудим. — К.: О. Т. Ростунов. — 2011. — Вип. 2 — С. 5–12.

6. Петрочко Ж. В. Дитина в складних життєвих обставинах: соціально-педагогічне забезпечення прав: монографія / Ж. В. Петрочко. — Рівне: видавець О. Зень, 2010. — 368 с.



7. Ромм Т. А. Социальное воспитание: эволюция теоретических образов / Т. А. Ромм. — Новосибирск: Наука; издво НГТУ. — 2007. — 380 с.


База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка