Конспект лекцій з основ теорії міжнародного права для студентів III курсу відділення міжнародного права Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка



Сторінка15/15
Дата конвертації26.12.2016
Розмір2.35 Mb.
1   ...   7   8   9   10   11   12   13   14   15

Доцільність дозволяє встановити: 1) наскільки адекватно вимоги законності відображають потреби міжнародного товариства; 2) найбільш прийнятний варіант поведінки; чи відповідає він

© О. Задорожній, В. Буткевич, В. Мицик, 2001

140 цілям міжнародно-правового акту; 3) найбільш ефективні заходи відновлення порушених

міжнародних правовідносин тощо.

В свою чергу міжнародна законність дозволяє встановити: 1) наскільки є правомірною вибрана ціль і засоби її досягнення (реалізації); 2) чи науково обґрунтована доцільність чи вона цілковито ґрунтується на суб'єктивних уявах учасників міжнародних відносин; 3) чи відповідає ціль міжнародній правосвідомості тощо.

Для сучасного етапу розвитку міжнародної законності характерно: а) ускладнення структури законності (підключення різних систем управління не лише міжнародної, а й внутрішньо державної сфери); б) універсалізації вимог і розпоряджень; в) стандартизація норм, правил поведінки; г) посилення взаємопроникнення правового і неправових компонентів; д) тенденціях посилення нормативності міжнародної законності тощо.

17.4. Загальне і особливе міжнародної законності і міжнародного правопорядку, сутність міжнародного правопорядку.

Міжнародна законність - це властивість міжнародного правопорядку, засіб його встановлення і підтримки, умови функціонування. Серед чисельних визначень міжнародного правопорядку можна виділити кілька підходів, характерних для виділення головного в його сутності: а) міжнародний правопорядок - це реалізація норм міжнародного права, міжнародне право в дії (Ю.А.Решетов, Н.Е.Тюрина та ін.); б) міжнародний правопорядок - це стан впорядкованості міжнародних відносин нормами міжнародного права, це певний порядок міжнародних відносин (А.П.Мовчан), М.І.Лазарев, та ін.).

Міжнародний правопорядок - це стан фактичної впорядкованості міжнародних відносин, який відображає реальне, практично здійснення вимог міжнародної законності і міжнародного права. Міжнародний правопорядок характеризується єдністю, організованістю, злагодженістю і стійкістю міжнародних відносин. Для міжнародного правопорядку характерна визначеність змісту міжнародних відносин, узгодженість, гармонійність, забезпеченість і системність міжнародних правовідносин, разом з тим, їх динамізм і можливість цілеспрямованих змін.

В науці і практиці міжнародних відносин сьогодні широко вживаються формально подібні терміни ("міжнародний правопорядок", "міжнародний порядок", "світопорядок", "світовий порядок" тощо), але які стосуються якості відмінних сторін міжнародного життя.

Світопорядок - це стан впорядкованості, відповідності соціального і біогеографічного середовища. Світопорядок ґрунтується на об'єктивних законах розвитку живої і неживої матерії,

О. Задорожній, В. Буткевич, В. Мицик, 2001

141 законах розвитку суспільно-економічних формацій, а стосовно до міжнародного життя - ще й

на закономірностях міжнародного співробітництва.

Світовий порядок - то є система взаємодіючих міжнародних політичного, економічного, інформаційного, правового, етичного і т.п. порядків. Для його аналізу необхідно дослідити міжнародні і національні політичні процеси. Основними компонентами світового порядку є мир, міжнародна безпека, екологічна рівновага, права людини, суспільна і економічна справедливість, гуманне управління та інші загальнолюдські цінності. Світовий порядок - то є цілісна сукупність загальнолюдських цінностей, їх глобальна структура з проміжними переходами.

Міжнародний порядок - стан динамічної відповідності міжнародних відносин, їх організації, якісним властивостям міжнародних систем управління (міжнародного права, міжнародної моралі, політики, релігії, етики, ввічливості і т.п.).

Міжнародний порядок має багато спільного з міжнародним правопорядком, але й ряд характерних особливостей. В основі міжнародного правопорядку лежать норми міжнародних договорів, звичаїв, рішень міжнародних організацій. В основі міжнародного порядку лежать правила міжнародного товариства: правові, політичні, міжпартійних відносин, демократії, моралі, релігії, звичаїв, норми громадських організацій і т.д.

Міжнародний правопорядок - результат діяльності суб'єктів міжнародного права; міжнародний порядок - результат діяльності суб'єктів міжнародних відносин. Міжнародний правопорядок в необхідних випадках встановлюється з застосуванням примусових заходів державно-владного, імперативного характеру; міжнародний порядок підтримується з застосуванням примусової сили (державно-владного характеру) лише в правовій сфері відносин.

Для міжнародного правопорядку характерна чітка визначеність учасників, змісту, особливостей регулювання міжнародних відносин і впорядкованість.

В становленні сучасного міжнародного правопорядку можна виділити: соціально-економічні передумови (потреби у впорядкуванні міжнародного життя, поведінки держав, народів, міжнародних організацій тощо; припинення "холодної" війни і розпад блокових систем; міжнародні економічні, політичні та ін. потреби і інтереси; міжнародна законність тощо) і спеціальні юридичні передумови (необхідність правової впорядкованості міждержавних відносин; наявність міжнародного права як сукупності норм і правил поведінки, які утворюють струнку систему; наявність суб'єктів міжнародного права як можливих учасників правового порядку і їх певний юридичний статус; наявність міжнародно-правових відносин, які поєднуються в цільну, впорядковану систему; міжнародно-правові методи встановлення і підтримки міжнародно-правового порядку тощо).

О. Задорожній, В. Буткевич, В. Мицик, 2001

142 17.5. Міжнародне право і міжнародний правопорядок

Міжнародне право є передумовою міжнародного правопорядку. Без міжнародного права немає міжнародного правопорядку. Міжнародне право надає міжнародному правопорядку юридичні характеристики (властивості). Система міжнародного права визначає систему міжнародного правопорядку. Міжнародний правопорядок складається з двох основних начал: права і порядку. Міжнародний порядок може мати як правовий, так і не правовий характер. Не правова частина міжнародного порядку є основою функціонування інших систем управління (крім міжнародного права) в міжнародних відносинах. Отже, міжнародний правопорядок є лише частина міжнародного порядку.

Учасниками міжнародного правопорядку можуть бути суб'єкти, які володіють міжнародною правосуб'єктністю в повному об'ємі, або які володіють лише правоздатністю, дієздатністю або деліктоздатністю чи мають специфічний правовий статус в міжнародних відносинах. Тобто учасниками міжнародного правопорядку можуть бути держави (в першу чергу), а також нації, народи, міжнародні організації (урядові і неурядові), державоподібні утворення, фізичні особи, транснаціональні компанії і т.п. Головним же для міжнародного правопорядку є забезпечення умов існування і функціонування товариства держав.

Центральною пов'язуючою ланкою між міжнародним правом (його суб'єктами) і міжнародним правопорядком є норма міжнародного права. Норми міжнародного права визначають: сферу міжнародних відносин, в яких розвивається міжнародний правопорядок; умови виникнення, зміни і припинення таких відносин; учасників міжнародного правопорядку, їх правове становище і характеристику, програму поведінки, об'єм взаємних вимог, їх права і обов'язки; сферу взаємних зв'язків учасників правопорядку, правові наслідки невиконання обов'язків або зловживання правом; обставини і умови при яких суб'єкти міжнародного права можуть втручатися в правові відносини і в правовий порядок за власною ініціативою і на прохання інших учасників міжнародного спілкування, міру, об'єм, характер впливу на правопорушника, наслідки правопорушення; просторово-часові характеристики правопорядку; процесуальні форми розвитку правових відносин і зв'язків, їх наступність тощо.

Основу міжнародного правопорядку складають міжнародні правовідносини. В складній системі міжнародного правопорядку можна виділити різні правовідносини, зокрема: 1) міжнародні договірні правовідносини, міжнародні територіальні (морські, повітряні, космічні, прикордонні тощо) правовідносини, правовідносини, які складаються в рамках міжнародних інституційних механізмів, правовідносини міжнародної безпеки, міжнародні гуманітарні правовідносини і т.п.; 2) міжнародні регулятивні і охоронні правовідносини; 3) міжнародні правовідносини з різкою кількістю учасників (прості - два учасника, складні - багато учасників);

© О. Задорожній, В. Буткевич, В. Мицик, 2001

143 4) односторонні і взаємні правовідносини; 5) правовідносини з різним фактичним об'ємом; 6)

відносно ізольовані і тісно взаємозв'язані з іншими правовідносинами групи та ін.

Мета міжнародного правопорядку визначається характером міжнародної економіки, політики, інтересами держав і народів та ін. Цілями міжнародного правопорядку можуть бути: правовий вираз і оформлення міжнародного життя; забезпечення чіткого і суворого режиму міжнародних відносин, який гарантує неухильне втілення в практику принципів міжнародного права; забезпечення неухильного матеріального добробуту народів, послідовне проведення науково-технічної і гуманітарної революцій; ліквідація міжнародних правопорушень, зміцнення міжнародного миру і безпеки; використання переваг демократичних засад сучасного міжнародного права; правове забезпечення і гарантія нових економічного, політичного, інформаційного, екологічного і т.п. порядків в міжнародних відносинах та ін.

Міжнародний правопорядок - складна специфічна система, яка включає чисельність учасників правопорядку (суб'єктів міжнародного права і суб'єктів міжнародних відносин) з їх різним функціональним навантаженням і ієрархічним підпорядкуванням; відносини і зв'язки між учасниками правового порядку з їх властивостями; акти реалізації міжнародного права з їх властивостями; впорядковану взаємодію вказаних компонентів в рамках єдиного, узгодженого цілого.

Складність міжнародного правопорядку визначається не стільки кількістю її елементів і компонентів, скільки чисельністю зв'язків між ними, чисельністю, зв'язків з середовищем, в якому він функціонує. На міжнародний правопорядок постійно активно впливає зовнішнє середовище і система міжнародного порядку, складовим компонентом якої він є.

Сторонами міжнародного правопорядку є його учасники, які з'являються і зникають, змінюють своє місце і функції в правопорядку, вступають то в одні, то в інші міжнародні правовідносини. Динамічність міжнародного правопорядку є наслідком і того, що міжнародні правовідносини динамічні (виникають, змінюються, припиняються, зникають), змінюються зв'язки між ними, змінюються властивості елементів правопорядку (розвивається правоздатність, дієздатність, змінюється компетенція суб'єктів, надається свобода вибору варіанту поведінки тощо), змінюються програми поведінки (міжнародні договори, рішення міжнародних (міждержавних) організацій та ін.) учасників правопорядку і т.д.

Разом з тим зміни стосовно учасників міжнародного правопорядку не можуть бути необмеженими, безконтрольними. Правовий статус учасників міжнародного правопорядку повинен відповідати наступним вимогам: 1) вказувати на завдання, предмет і цілі діяльності; 2) визначати їх місце і положення серед інших учасників міжнародного правопорядку (в першу чергу суб'єктів міжнародного права); 3) визначати програму поведінки, компетенцію, повноваження, функціональні навантаження, засоби досягнення визначених цілей і виконання

© О. Задорожній, В. Буткевич, В. Мицик, 2001

144 завдань; вказувати на методи діяльності суб'єктів міжнародного права; визначати їх

правоздатність; 4) визначати характер і об'єм прав, свобод, законних інтересів, засобів їх гарантування; 5) визначати характер і об'єм покладених і набутих обов'язків; встановлювати відповідальність за поведінку суб'єктів; вказувати на засоби забезпечення покладених обов'язків; 6) викладати загальні розпорядження, заборони, поручительства які діють в міжнародному товаристві і обов'язкові для кожного учасника правопорядку; 7) закріплювати правові принципи функціонування в правовій структурі міжнародного товариства.

Впорядкованість міжнародного правопорядку характеризується впорядкованістю: а) міжнародно-правової структури; б) міжнародно-правових процесів; в) системи міжнародного права.

Досягти оптимальної впорядкованості міжнародного правопорядку можна, коли буде впорядковано: а) процес виникнення, зміни і припинення міжнародних правовідносин; б) виникнення і скасування суб'єктів міжнародного права, зміну їх правового статусу; в) взаємовідносини між суб'єктами міжнародного права і їх статусом; г) вирішення спорів і конфліктів, які можуть виникнути між суб'єктами права; д) методи правового регулювання відносин і впливу на учасників міжнародних відносин; е) поведінку учасників міжнародних правовідносин за певних умов; є) такі вимоги і властивості учасників міжнародного правопорядку, як міжнародна законність, координаційність, загальна підпорядкованість вимогам правових норм і т.п.; ж) вплив на правопорушників і ліквідація правопорушень.

Для міжнародного правопорядку характерні три головні функції: 1) збереження і удосконалення правопорядку (через управління системою правопорядку; його захист від пригнічуючого впливу негативних факторів; зміцнення цілісності і організованості системи, впорядкування координаційних взаємозв'язків, елементів, властивостей, відносин підтримку властивостей стабільності, стійкості, впорядкованості, законності); 2) взаємодії з зовнішнім середовищем іншими соціальними системами (через пристосування до зовнішнього середовища, служіння правовою основою для політичних систем, що взаємодіють в міжнародних відносинах, підтримку і захист із них, які відповідають системі міжнародного правопорядку; внесення впорядкованості в систему міжнародної демократії, в структуру і функціонування важливих сфер сучасної системи міжнародних відносин, внесення впорядкованості у важливі внутрішні зв'язки міжурядових організацій); 3) відокремлення якісної визначеності міжнародного правопорядку (через впорядкування діючої структури, координацію взаємодії компонентів правопорядку; впорядкування правових властивостей і стану кожного суб'єкта міжнародного права, програми його поведінки і функціонування; впорядкування правових відносин, процесів, зв'язків в часі і просторі; досягнення внутрішньо узгодженої системи міжнародного правопорядку).

© О. Задорожній, В. Буткевич, В. Мицик, 2001

145 Міжнародний правопорядок розвивається на загально-соціологічних засадах, загальних

юридичних принципах, на яких формується і функціонує міжнародно-правова надбудова, правова система, всі інститути міжнародного права і безпосередньо принципах міжнародного правопорядку як цілісного утворення.

До загально-соціологічних засад міжнародного правопорядку відносяться: принцип наукової обґрунтованості; політико-правова основа - демократичні міжнародно-правові відносини; економічна основа - справедливий міжнародний економічний порядок; духовна основа - культура світового товариства; цільова основа - зміцнення миру і безпеки між народами.

До загальних юридичних принципів міжнародного правопорядку відносяться: принципи сучасного міжнародного права; загальні принципи права; міжнародна законність; верховенство міжнародного права перед політикою; рівність всіх суб'єктів міжнародного права перед нормами міжнародного права; рівні і справедливі надання міжнародно-правових можливостей (прав, свобод і законних інтересів і вимоги по виконанню обов'язків і реалізації міжнародно-правової відповідальності; об'єктивність, справедливість і істинність правових заходів; переконаність суб'єктів в правильності і справедливості правових заходів; справедливість і невідворотність впливу на правопорушника, можливість застосування до нього заходів впливу; просторові-часові параметри застосування правових заходів та ін.

До принципів функціонування міжнародного правопорядку як системи відносяться: принцип законності, принцип цілісності і структурності, принцип субординації і співпідлеглості (підлеглість всіх норм міжнародного права, а норм функціям міжнародного правопорядку), принцип впорядкованості, узгодженості елементів і компонентів, принцип зв'язку і відповідності системі міжнародно-правового регулювання, принцип стабільності, принцип доцільності, принцип простоти та ін.

На відміну від міжнародної законності, де регіоналізм є ознакою послаблення законності, бо вона найбільш ефективно діє при універсальності її вимог, міжнародний правопорядок тим більш стабільний і міцний чим більш впорядковані і сталі його регіональні структури. Останні в міжнародному правопорядку є не лише сталими, а й мають певну відокремленість в рамках універсального правопорядку. Саме тому можна говорити про європейський, африканський, латиноамериканський та ін. правопорядки.



В науці міжнародного права вивчаються питання міжнародного правопорядку в космосі, правопорядку в Світовому океані, міжнародного інституційного правопорядку тощо.

О. Задорожній, В. Буткевич, В. Мицик, 2001
1   ...   7   8   9   10   11   12   13   14   15


База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка