Конспект лекцій з основ теорії міжнародного права для студентів III курсу відділення міжнародного права Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка



Сторінка14/15
Дата конвертації26.12.2016
Розмір2.35 Mb.
1   ...   7   8   9   10   11   12   13   14   15

Угоди про застосування арбітражної процедури можуть укладатися в зв'язку з конкретним спором. Такі угоди називають ще третейським записом компромісом або спеціальною угодою. В них повинні бути вирішені такі питання: суть спору, умови, порядок і термін призначення арбітрів, їх повноваження. В таких угодах повинно бути визначено: повноваження арбітрів, порядок прийняття рішень, правові основи прийняття рішень, мова роботи арбітражного суду, місце його засідання тощо.

Держави можуть укласти угоду, в якій домовляється про передачу арбітражним судам спорів, які виникнуть у перспективі. В такому разі всі питання роботи арбітражного суду повинні бути вирішені в цій генеральній угоді.

Інколи домовленість про арбітражну процедуру вирішення міжнародних спорів є складовою основою міжнародного договору.

Незалежно від виду арбітражної угоди всі вони, як правило виходять з таких засад: 1) арбітражний суд - є виключно мирним засобом врегулювання міжнародного спору.

Він добровільний, не примусовий і повністю залежить від учасників спору; 2) вибір (обрання) арбітрів - справа самих заінтересованих держав. Якщо спроба створити арбітражний суд виявилась невдалою сторони - учасники спору можуть звернутися за допомогою до третьої сторони (Генерального секретаря ООН, Генерального секретаря Постійної палати третейського суду і т.п.); 3) число членів арбітражного суду повинно бути не парним. Кожна з сторін призначає (обирає) рівну кількість арбітрів. Після обирається суперарбітр з представників країн, які не є учасником спору і, громадянин якої не обраний вже в арбітражний суд; 4) арбітражна угода є основним документом арбітражного процесу, а тому вона повинна уважно укладатися з врахуванням всіх питань, які виникнуть в роботі суду; 4) арбітражний суд приймає свої правила процедури (регламент), рішення про місцеперебування; 6) угоду про арбітражний суд укладають самі заінтересовані держави, вони ж визначають предмет спору; 7) сторони угоди про арбітражний розгляд справи визначають компетенцію арбітражного суду. Вони повинні враховувати існуючі норми міжнародного права з цього питання; 8) арбітражний суд діє в повній відповідності з арбітражною угодою сторін спору.

© О. Задорожній, В. Буткевич, В. Мицик, 2001

132 Арбітражне судочинство, як правило, ведеться в письмовій і усній формі. Рішення

приймаються більшістю голосів. Члени арбітражного суду не можуть утримуватися при голосуванні. Таке утримування допускається лише при попередньому голосуванні, яке не є обов'язковим і проводиться лише задля уточнення ситуації в процесі арбітражного розгляду справи. Рішення є остаточним і обов'язковим для сторін спору. За останніми залишається право звернутися до арбітражного суду з проханням переглянути справу.

Арбітражному розгляду підлягають спори з участю міжнародних організацій. Витрати на арбітражний розгляд несуть учасники спору якщо не буде прийнято іншого рішення.

Особливим видом міжнародного арбітражу є Постійна палата третейського суду, яка створена Гаагзькими конвенціями 1899 і 1907 рр. Міжнародне бюро Постійної палати (канцелярія) в період між скликаннями Палати виконує функцію посередника. Спостереження за його діяльністю ведуть учасники Постійної розпорядчої Ради (складається з глав дипломатичних представників акредитованих в Гаазі від держав-учасниць конвенцій і Міністра закордонних справ Нідерландів - голови ради).

Бюро складає список арбітрів з числа юристів, яких висувають (не більше чотирьох) держави-учасниці конвенцій строком на шість років. Кандидати в арбітри повинні бути високопрофесійні юристи, компетентні в питаннях міжнародного права.

Серед такого списку арбітрів (біля 160 чоловік) учасники спору обирають по два арбітри (кожний), один з них може бути громадянином країни, яка обирала.

Активність Постійної палати третейського суду не висока. За майже 100 років вона розглянула 24 справи, з яких на другу половину століття прийшлось дві справи.

Разом з тим багато держав і міждержавних організацій підкреслюють важливість арбітражного розгляду. Зокрема на важливості цієї процедури наголошують Всесвітня поштова конвенція, Міжнародна Конвенція електрозв'язку, Статут ЮНЕСКО, Єдина конвенція про наркотичні засоби 1961 р., Конвенція ООН з морського права 1982 р., Конвенція по регулюванню освоєння мінеральних копалин Антарктики 1988 р. та інші універсальні міжнародні договори. На десятій сесії Комісії міжнародного права ООН були прийняті "Примірні правила арбітражного процесу". Правила схвалені резолюцією Генеральної Асамблеї ООН в 1958 р. (мають рекомендаційний характер). Вони вирішують питання існування спору і обсягу арбітражного зобов'язання, правила обов'язкові для укладання компромісу, утворення арбітражного суду, його права і процес арбітражу, наради суду, арбітражного рішення, тлумачення арбітражного рішення, питання дійсності і визнання недійсним арбітражне рішення, перегляду арбітражного рішення.

О. Задорожній, В. Буткевич, В. Мицик, 2001

17. МІЖНАРОДНА ЗАКОННІСТЬ ТА МІЖНАРОДНИЙ ПРАВОПОРЯДОК

17.1. Поняття і сутність міжнародної законності.



Міжнародна законність - це політико-правова реальність міжнародних відносин, яка характеризує міжнародно-правову дійсність під кутом зору правотворчої і правозастосовчої діяльності учасників міжнародного співробітництва, морально-політичні засади системи міжнародного права, оціночні критерії її зв'язків з міжнародними політичними інститутами, політичними режимами членів світового товариства.

Міжнародна законність є оціночним критерієм обов'язкового (необхідного) функціонування не лише міжнародного права, а й інших систем управління, які функціонують в міжнародній сфері. В цьому розумінні міжнародна законність виступає в ролі пов'язуючого компоненту міжнародного права, політики, релігій, моралі і т.п.

Міжнародна законність є основоположною не лише для міжнародного права, а й для політики, моралі, етики, демократії тощо. Впливаючи на них, міжнародна законність, в свою чергу, акумулює в собі характерні особливості об'єктів впливу, а тому може проявлятися, як категорія політична, моральна, етична, правова і т.п.

Політичні норми є важливим складовим компонентом міжнародної законності. Саме стан, рівень міжнародної законності визначає в якій сфері міжнародного співробітництва можна обмежитись політичними засобами управління міжнародними відносинами, а де необхідне вироблення юридичних засобів. Часто виявляється, що необхідно застосовувати ці засоби в комплексі.

Міжнародна законність - це основа функціонування політичних інститутів. Стан законності в міжнародних відносинах є спонукальною причиною створення різного роду міжурядових і неурядових міжнародних організацій. Вимоги, щоб міжнародні організації в своїй діяльності не виходили за межі Статутних положень на практиці часто не вирішує всіх проблем їх нормального функціонування. Саме міжнародна законність є показником їх належної поведінки як в рамках установчого договору, так і за його межами.

Політичні інститути другий (окрім норм) важливий компонент міжнародної законності, її інституційний механізм управління міжнародними відносинами.

Важливим компонентом міжнародної законності є сукупні політичні режими, які функціонують в міжнародній сфері. Від політичних режимів залежить склад і характер елементів міжнародної законності, її рівень. Єдина, універсальна міжнародна законність може функціонувати формально або реально. Багато в чому це залежить від політичних режимів, які взаємодіють в тому чи іншому регіоні земної кулі. З цим потрібно рахуватися, хоч не можна не

© О. Задорожній, В. Буткевич, В. Мицик, 2001

134 визнати, що поділ міжнародної законності на регіональну, як правило, негативно відбивався

на розвитку універсальної законності самі по собі враховують і виходять з особливостей регіонів. Проте доводити цю особливість до заперечення універсальних принципів законності - значить заперечувати загальнолюдські цінності.

Політичний характер міжнародної законності проявляється в тому, що вона є атрибутом суб'єктів міжнародного права на міжнародній арені. Вона акумулює в собі владні властивості учасників міжнародних відносин, особливості їх правових систем, зовнішньополітичної діяльності. Законність в своїй першооснові - явище державне. Вона існує там, де є влада, є засобом її здійснення і діяльності.

Важливою особливістю міжнародної законності є її демократизм. Демократизм міжнародної законності проявляється в тому, що в її розвитку беруть участь не лише держави і створені ними міжурядові організації і об'єднання, але і народи, громадські (не урядові) міжнародні організації і об'єднання і навіть фізичні особи. Використання фізичними особами права скарги на державу за Факультативним протоколом до Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, оскарження порушень їх прав в Європейському суді з прав людини та ін. безперечно сприяє зміцненню міжнародної законності.

Важливим каналом зміцнення міжнародної законності є участь широкої міжнародної громадськості у формуванні і розвитку міжнародної правосвідомості через плебісцити, відстоювання народами необхідності дотримання вимог міжнародної законності.

З точки зору міжнародної правотворчої процедури народи не є безпосередніми творцями норм міжнародного права. Вони, в основному володіють суспільними (громадськими) формами і установами контролю за належною реалізацією міжнародно-правових норм. Але, впливаючи на правотворчу і правозастосовчу, політичну, економічну та іншу міжнародну діяльність своїх держав, вони прямо впливають на рівень, стан міжнародної законності.

Вся нормотворча, правореалізуюча і контрольна діяльність держав і міжнародних установ в світлі вимог міжнародної законності повинна будуватися на принципах і нормах демократії. Демократизм міжнародної законності випливає з координаційної сутності міжнародного права. Демократія - стрижень, на якому перевіряється справжність міжнародної законності. Це та межа, вихід за яку означатиме відмову від законності і перехід на засади свавілля, анархії і беззаконня.

Міжнародна законність - морально-етична категорія. В основі міжнародної законності знаходяться правила міжнародної моралі і моральності. Вимоги міжнародної моралі і міжнародної законності, в ряді випадків, одні і ті ж. В тих випадках, коли, наприклад, міжнародні договори і звичаї суперечать принципам і нормам міжнародної моралі вони, як правило, визнаються такими, що порушують міжнародну законність.

© О. Задорожній, В. Буткевич, В. Мицик, 2001

135 Міжнародна законність - категорія моральності в силу того, що основний компонент її

вимог направлений на посилення гуманістичних засад міжнародного права. Міжнародне право не регулює відносини між фізичними особами. В такому разі опосередкованою ланкою між людиною і міжнародним правом є держава або держави і міжурядові організації. Проте зміст переважної більшості норм міжнародного права стосується і направлений на захист інтересів людини. Антигуманні норми міжнародного права не відповідають міжнародній законності.

Міжнародна законність - категорія моральності ще й в силу того, що її правила і принципи втілюють в собі досягнення світової культури, загальнолюдські цінності, ідеї свободи людини. Моральність міжнародної законності проявляється в її гуманістичних цілях, переважаючих морально-етичних тенденціях розвитку.

Суворо керуючись етичними засадами, міжнародне товариство добилось визнання недійсними міжнародні договори і угоди, укладені в результаті обману, підкупу, загрози застосування сили і т.п.

Якщо міжнародне право формально вирішує питання про використання у відповідь на правопорушення таких примусових заходів як економічна блокада, бойкот, ембарго та ін., то міжнародна законність вимагає, щоб ці заходи застосовувались у виняткових випадках і, як правило, не відбивались на соціально-економічному становищі цивільного населення.

Міжнародне право функціонує не спираючись на апарат насильства і придушення. Багато в чому це відбувається в силу того, що міжнародна законність захищає міжнародне право, визначаючи для нього соціальні цінності, орієнтири, критерії, які відповідають прагненням народів. Це в свою чергу дозволяє уникнути помилок під час міжнародної правотворчої і правозастосовчої діяльності, привести норми міжнародного права у більшу відповідність міжнародним відносинам. В результаті цього відпадає необхідність створювати апарат насильства і придушення.

Як етична категорія міжнародна законність сприяє дослідженню особливостей поведінки учасників міжнародного спілкування і виробленню своєрідного морального кодексу поведінки. Було б помилковим зводити його лише до питань дипломатичного протоколу і правил ввічливості, хоч ці норми і несуть відчутне міжнародно-правове навантаження.

Основні в міжнародній законності - її міжнародно-правові властивості. Основні вимоги міжнародної законності - юридичні: 1) Загальність міжнародного права, тобто необхідність такого розвитку міжнародного права, при якому міжнародні відносини, які вимагають юридичного опосередкування, регулюються міжнародним договором, звичаєм чи іншими джерелами міжнародного права. Тут не може бути місця для свавілля, суттєвих прогалин і недовершеності, які дають можливість для довільних дій; 2) Верховенство Статуту ООН, тобто залежність від його положень всіх інших міжнародних угод; 3) Рівність всіх перед міжнародно-

© О. Задорожній, В. Буткевич, В. Мицик, 2001

136 правовими зобов'язаннями, відсутність привілеїв у праві, однаковий масштаб поведінки для

всіх; 4) Наявність юридичних механізмів забезпечення міжнародної законності; 5) Гарантія якісної реалізації норм міжнародного права, ефективна і рішуча боротьба з міжнародними правопорушеннями. Відповідальність кожного і всіх хто його вчинив; 6) Стабільність і стійкість міжнародного правопорядку, ефективна робота всіх механізмів правового регулювання.



17.2. Структура міжнародної законності

Міжнародна законність - складна багаторівнева система зв'язків правомірних міжнародних відносин і їх компонентів. Виділяють в міжнародній законності компонентну, предметну, суб'єктну, юридичну, інтегральну та ін. структури. До компонентної структури можна віднести: а) міжнародно-правові, політичні та ін. норми; б) політичні інститути (стан інституційного механізму і діяльність міжнародних міжурядових і неурядових організацій); б) політичні режими (демократичний, колоніальний, режим опіки та ін.).

Предметну структуру міжнародної законності складають компоненти різного соціального змісту залежно від зони функціонування: а) економічна зона (соціальний зміст: торгівельні, валютно-кредитні, науково-технічні і т.п. відносини спрямовані на обмін та розподілення матеріальних благ - угоди по цукру, пшениці, ловлі риби і т.п.); б) політична зона (соціальний зміст: міжнародні, міжнаціональні відносини, формування держав і міжнародних організацій, діяльність ООН та ін. міжнародних організацій по підтримці і зміцненню миру і міжнародної безпеки та ін.); в) соціально-культурна зона (соціальний зміст: діяльність ВООЗ, ЮНЕСКО, МОП, охорона навколишнього середовища і т.п.).

Окремі зони функціонування міжнародної законності можна виділити в її суб'єктній структурі, зокрема: а) зона діяльності держав (критерій деталізації: порядок утворення, права і обов'язки, статус, функції, зміст, форми і методи діяльності і т.п.); б) зона діяльності міжурядових і зона діяльності неурядових організацій (критерій деталізації: порядок утворення, права і обов'язки, статус, функції зміст, форми і методи діяльності, матеріальне забезпечення і фінансування, правове становище органів та ін.); в) зона діяльності націй і народів (критерій деталізації: зміст, форми і методи діяльності, міжнародно-правовий статус тощо); г) зона діяльності фізичних осіб (критерій деталізації: права і обов'язки, правовий статус, умови існування особи і т.п.); д) зона діяльності юридичних осіб (критерій деталізації: права і обов'язки, правовий статус, умови існування і діяльності і т.п.).

Юридична структура міжнародної законності поділяється на чотири основних зони функціонування: а) використання юридичних суб'єктивних прав; б) виконання юридичних обов'язків; в) дотримання юридичних заборон; і г) застосування юридичних правил (як правило, судами і арбітражними установами, але можливо і іншими органами, наприклад, Радою Безпеки).

© О. Задорожній, В. Буткевич, В. Мицик, 2001

137 Інтегральна структура міжнародної законності охоплює юридичні характеристики

діяльності (кількість правомірних дій і кількість неправомірних дій при використанні юридичних суб'єктивних прав, виконанні юридичних обов'язків, дотриманні юридичних заборон і застосуванні юридичних правил) суб'єктів відносин (держав, міждержавних організацій, міжнародних неурядових організацій, націй і народів, фізичних і юридичних осіб та ін.) в політичній, економічній, соціально-культурній та ін. сферах міжнародних відносин.

По структурі міжнародної законності визначається її рівень: відношення правомірних дій до всіх юридичне значимих дій в конкретній зоні міжнародних відносин (компонентній, предметній, юридичній, суб'єктивній та ін.). Найбільш повно рівень міжнародної законності визначається по інтегральній структурі міжнародної законності.

Знання рівня міжнародної законності допомагає: 1) розкрити соціальний зміст процесу зміцнення міжнародної законності; 2) визначити завдання, цілі зміцнення міжнародної законності, підвищити питому вагу правомірних дій в масі юридичне значимих дій певного виду; 3) розробити емпірично фіксовані індикатори міжнародної законності; 4) здійснити заміри параметрів міжнародної законності і порівняти їх стан в різних міжнародних сферах і в різний час; 5) створювати сприятливі передумови для збагачення наукових уяв про міжнародну законність, тенденції їх розвитку, соціальну значимість і ефективність.



РМЗІ РМ32 РМ33 РМ34

Рівень міжнародної законності визначається за різними формулами:
кількість міжнародних правомірних дій (діянь)

кількість всіх дій (діянь) кількість правопорушень

кількість учасників міжнародних відносин

кількість офіційно ос порених міжнародних актів загальна кількість міжнародних актів

кількість прогалин в певній сфері регулювання загальна кількість міжнародних актів в цій сфері

Інтегральний рівень міжнарод- = РМЗІ + РМ32 + рмзз + рМ34 + РМЗЬ

ної законності (ІРМЗ)

п

Значення міжнародної законності для стабільного і ефективного функціонування міжнародних систем управління міжнародними відносинами гостро поставали питання забезпечення гарантій законності.



В системі гарантій міжнародної законності можна виділити різні аспекти, різні компоненти класифікації: норми міжнародного права, безпосередня ціль яких - зміцнення міжнародної законності, діяльність суб'єктів по застосуванню цих норм, правозастосовчі

© О. Задорожній, В. Буткевич, В. Мицик, 2001

138 документи, які фіксують результати цієї діяльності; або гарантії міжнародної законності на

правотворчій стадії, тлумаченні права, застосуванні міжнародного права. Гарантії при безпосередній реалізації міжнародного права можна поділити на гарантії міжнародної законності при здійсненні диспозиції і при здійсненні санкції норми міжнародного права. Гарантії міжнародної законності в правозастосовчій діяльності розподіляються на ті, які діють: а) при встановленні об'єктивної істини про юридичне значимі обставини справи; б) при виборі норми міжнародного права і адекватній юридичній кваліфікації фактів; в) при виробленні і прийнятті правозастосовчого рішення.

Для того, щоб виникло питання про гарантії міжнародної законності необхідно визначити ефективність дії норми міжнародного права, яка забезпечує ці гарантії. Така ефективність визначається за формулою: Р

Е -^ц~

де "е" - ефективність норми міжнародного права (міжнародного договору або звичаю, рішення міжнародних організацій); "р" - фактичний результат, який наступив після реалізації норми (договору, звичаю, рішення); "ц" - ціль норми міжнародного права (договору, звичаю, рішення).

Цілі можуть бути матеріальні і юридичні. Юридичними цілями зміцнення міжнародної законності часто є: 1) попередження (запобігання) можливих міжнародних правопорушень; 2) виявлення (знаходження) міжнародних правопорушень; 3) зняття (присікати) міжнародні правопорушення; 4) ліквідація негативних наслідків міжнародних правопорушень, відновлення порушеного правомірного стану; 5) попередження, мінімалізація фактів здійснення міжнародних правопорушень в "гарячих" точках земної кулі.

Найважливішими міжнародно-правовими гарантіями міжнародної законності є: 1) довершеність, розвиненість системи міжнародного права; повнота, відсутність прогалин, а також суперечностей між міжнародно-правовими актами; 2) високий рівень міжнародно-правової культури і міжнародно-правової свідомості, зокрема; 3) ефективна система упереджувальних примусових заходів, вдосконалення механізму контролю за станом міжнародної законності; 4) заходи міжнародно-правової відповідальності і міжнародно-правових санкцій, які сприяють відновленню, порушених міжнародно-правових відносин, 3) якість (висока) міжнародної правотворчої і правозастосовчої діяльності.



17.3. Режим і принципи міжнародної законності

Режим міжнародної законності - це такі міжнародні політичні, економічні, соціальні, моральні та ін. обставини, при яких дотримання міжнародних зобов'язань юридичних прав і виконання обов'язків стає правилом поведінки учасника міжнародного співробітництва. Це

© О. Задорожній, В. Буткевич, В. Мицик, 2001

139 особлива цілісна система регулятивного впливу, яка характеризується специфічними засобами

регулювання. Можна виділити універсальні, видові і спеціальні режими міжнародної законності. В універсальному режимі міжнародної законності (наприклад, в праві міжнародних договорів) взаємодіють, як правило, норми всіх систем управління міжнародних відносин (права, політики, моралі і т.д.). Коли йдеться про видовий режим міжнародної законності (наприклад, в праві міжнародної безпеки), то мається на увазі не тільки взаємодія норм окремих систем управління міжнародними відносинами (політики і права), а й особлива сукупність таких норм (для Європейського регіону одна, для азіатського - трішечки інша, для африканського регіону певні свої особливості і т.п.).

Спеціальні режими міжнародної законності створюються в зв'язку з вирішенням певних проблем (як правило глобальних) міжнародних відносин (режим протекторату, опіки в міжнародному праві та ін.). Для спеціальних режимів характерна обмеженість в часі дії. Штучність продовження його в часі веде до порушення міжнародної законності і міжнародного права (приклад - колоніальний режим).

Критерієм правомірності режиму міжнародної законності є його відповідність принципам міжнародної законності, які діють у відповідний період. Основними принципами міжнародної законності на сучасному етапі розвитку міжнародних відносин і міжнародного права є: 1) примат права в політиці; 2) Верховенство Статуту ООН перед всіма іншими міжнародними зобов'язаннями; 3) реальна можливість використання суб'єктивних прав і належне виконання юридичних обов'язків; 4) рівність всіх суб'єктів перед нормою міжнародного права і загальність вимоги дотримуватися її; 5) одноманітне розуміння і застосування міжнародно-правових актів всіма суб'єктами міжнародного права; 6) своєчасне попередження міжнародних правопорушень; 7) невідворотність відповідальності і санкцій за міжнародні правопорушення; 8) особлива роль ООН в підтримці міжнародного миру і безпеки; 9) принципи справедливості, гуманізму і демократії та ін.

Міжнародна законність не є статичною сталою сучасних міжнародних відносин. Вона розвивається як розвиваються системи управління міжнародними відносинами. В своєму розвитку міжнародна законність активно взаємодіє з доцільністю. Міжнародна доцільність - це відповідність дій учасників міжнародних відносин в правовій сфері цілям зміцнення міжнародного миру безпеки і співробітництва держав. В цьому зв'язку міжнародна законність і доцільність краще всього проявляють свою взаємодію і взаємозалежність на стадіях правотворчій і правозастосовчій.

1   ...   7   8   9   10   11   12   13   14   15


База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка