Конспект лекцій з основ теорії міжнародного права для студентів III курсу відділення міжнародного права Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка



Сторінка1/15
Дата конвертації26.12.2016
Розмір2.35 Mb.
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   15
Задорожній Олександр Вікторович,

Буткевич Володимир Григорович,

Мицик Всеволод Всеволодович

КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ З ОСНОВ ТЕОРІЇ МІЖНАРОДНОГО ПРАВА

для студентів III курсу відділення міжнародного права Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка

Схвалено на засіданні кафедри міжнародного права

Інституту міжнародних відносин Київського

національного університету імені Тараса Шевченка,

Протокол №1 від 01.09.2001 р.

Затверджено до друку Вченою Радою Інституту міжнародних відносин 10.09.2001 р.



Рецензенти;

О.Л. Копиленко, доктор юридичних наук, професор; В.К. Забігайло, доктор юридичних наук,

професор

Про авторів;

Задорожній Олександр Вікторович - кандидат юридичних наук, доцент кафедри міжнародного

права Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса

Шевченка


Буткевич Володимир Григорович - доктор юридичних наук, професор, Суддя Європейського суду з прав людини

Мицик Всеволод Всеволодович - кандидат юридичних наук, доцент кафедри міжнародного права Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка

Подяка за допомогу у підготовці до друку М.М. Гнатовському, А.С. Фастовець © О. Задорожній, В. Буткевич, В. Мицик, 2001

ЗМІСТ


1. ПОНЯТТЯ, ПРИРОДА ТА СФЕРА ДІЇ МІЖНАРОДНОГО ПРАВА 5

  1. Термін "міжнародне право" 5

  2. Поняття міжнародного права 5

  3. Предмет і об'єкт міжнародного права 7

  4. Характерні риси сучасного міжнародного права: 7

  5. Відмінності міжнародного права від внутрішньодержавних систем права: 7

  6. Функції міжнародного права 8

2. ДЖЕРЕЛА МІЖНАРОДНОГО ПРАВА 9

  1. Поняття джерела міжнародного права 9

  2. Міжнародний договір 9

  3. Міжнародний звичай 11

  4. Загальні принципи права 13

  5. Допоміжні джерела міжнародного права 15

3. СИСТЕМА МІЖНАРОДНОГО ПРАВА 17

  1. Співвідношення системи і структури міжнародного права 17

  2. Система галузей, інститутів та норм міжнародного права 17

  3. Види галузей системи міжнародного права 19

4. НОРМИ МІЖНАРОДНОГО ПРАВА 20

  1. Поняття та характерні риси норм міжнародного права 20

  2. Види міжнародно-правових норм та їх класифікація 21

  3. Ієрархія норм міжнародного права 23

  4. Кодифікація норм міжнародного права 23

5. ОСНОВНІ ПРИНЦИПИ МІЖНАРОДНОГО ПРАВА 25

  1. Поняття основних принципів міжнародного права 25

  2. Функції основних принципів міжнародного права 25

  3. Природа основних принципів міжнародного права 25

  4. Класифікація основних принципів міжнародного права 27

  5. Зміст основних принципів міжнародного права 28

  6. Принцип заборони застосування сили або загрози силою ЗО

  7. Принцип суверенної рівності держав 31

  8. Принцип невтручання 32

  9. Принцип територіальної цілісності держав 33




  1. Принцип непорушності державних кордонів 34

  2. Принцип мирного врегулювання спорів 35

  3. Принцип поваги прав і основних свобод людини 37

  4. Принцип рівноправ'я і права народу розпоряджатися власною долею 38

  5. Принцип співробітництва 39

  6. Принцип добросовісного виконання міжнародних зобов'язань 40

6. МІЖНАРОДНЕ І ВНУТРІШНЬОДЕРЖАВНЕ ПРАВО 41

  1. Значення проблеми співвідношення міжнародного і внутрішньодержавного права 41

  2. Теорії співвідношення міжнародного і національного права 41

  3. Доктрина МП про здійснення його норм у внутрішньодержавній сфері 44

  4. Національне законодавство і міжнародна судова практика 47

  5. Конституційне право і судова практика окремих держав щодо співвідношення
    міжнародного і національного права 48

7. СУБ'ЄКТИ МІЖНАРОДНОГО ПРАВА 52

  1. Поняття суб'єкту міжнародного права 52

  2. Інститут міжнародної правосуб'єктності 53

  3. Держава - основний суб'єкт міжнародного права 55

© О. Задорожній, В. Буткевич, В. Мицик, 2001

з


  1. Міжнародна правосуб'єктність міжнародних організацій 57

  2. Міжнародна правосуб'єктність народу, нації, які борються за створення незалежної
    держави 58

  3. Особливі види міжнародної правосуб'єктності (квазідержави) 58

  4. Міжнародна правосуб'єктність фізичної особи 59

  5. Питання міжнародної правосуб'єктності транснаціональних компаній 60

8. ВИЗНАННЯ В МІЖНАРОДНОМУ ПРАВІ 61

  1. Поняття визнання 61

  2. Визнання держав 62

  3. Визнання урядів 63

  4. Інші види визнання 64

9. ПРАВОНАСТУПНИЦТВО ДЕРЖАВ 65

  1. Поняття правонаступництва 65

  2. Правонаступництво держав щодо міжнародних договорів 66

  3. Правонаступництво держав щодо державної власності 68

  4. Правонаступництво держав щодо державних архівів 69

  5. Правонаступництво держав щодо державних боргів 69

  6. Врегулювання проблем правонаступництва в зв'язку з припиненням існування СРСР.
    Правонаступництво України 70

10. МІЖНАРОДНА ПРАВОСВІДОМІСТЬ 74

  1. Поняття міжнародної правосвідомості 74

  2. Суб'єкти міжнародно-правової свідомості 74

  3. Структура міжнародно-правової свідомості 75

  4. Функції міжнародної правосвідомості 76

11. МІЖНАРОДНИЙ ПРАВОТВОРЧИЙ ПРОЦЕС 78

  1. Сутність міжнародного правотворчого процесу 78

  2. Принципи міжнародного правотворчого процесу 80

  3. Односторонні акти держави в міжнародному правотворчому процесі 82

  4. Участь громадськості в міжнародному правотворчому процесі 83

  5. Кодифікація міжнародного права 84

12. РЕАЛІЗАЦІЯ НОРМ МІЖНАРОДНОГО ПРАВА 87

  1. Поняття реалізації норм міжнародного права 87

  2. Форми і способи реалізації норм міжнародного права 87

  3. Міжнародно-правовий механізм реалізації норм міжнародного права 89

  4. Внутрішньодержавний механізм реалізації норм міжнародного права 91

13. МІЖНАРОДНІ ПРАВОВІДНОСИНИ 95

  1. Поняття міжнародних правовідносин 95

  2. Суб'єкти міжнародних правовідносин 95

13.3 Зміст міжнародних правовідносин 96

  1. Об'єкт міжнародних правовідносин 98

  2. Юридичні факти і міжнародні правовідносини 99

14. МІЖНАРОДНО-ПРАВОВА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ 102

  1. Поняття міжнародно-правової відповідальності 102

  2. Ознаки міжнародного правопорушення 105

  3. Класифікація міжнародних правопорушень 107

  4. Підстави звільнення від міжнародно-правової відповідальності 110

  5. Суб'єкти міжнародно-правової відповідальності 111

  6. Види і форми міжнародно-правової відповідальності 112

  7. Відповідальність міжнародних організацій 114

15. МІЖНАРОДНО-ПРАВОВІ САНКЦІЇ 115

  1. Поняття і характерні особливості міжнародно-правових санкцій 115

  2. Типи і види міжнародно-правових санкцій 116

  3. Умови правомірності застосування міжнародно-правових санкцій 119

© О. Задорожній, В. Буткевич, В. Мицик, 2001

4
15.4. Механізм застосування міжнародно-правових санкцій 121

16. МІЖНАРОДНА ЮСТИЦІЯ 123


  1. Історія міжнародного правосуддя 123

  2. Постійна палата міжнародного правосуддя 125

  3. Міжнародний Суд ООН 126

  4. Регіональні і спеціалізовані міжнародні судові установи 128

  5. Міжнародний арбітраж 131

17. МІЖНАРОДНА ЗАКОННІСТЬ ТА МІЖНАРОДНИЙ ПРАВОПОРЯДОК 133

  1. Поняття і сутність міжнародної законності 133

  2. Структура міжнародної законності 136

  3. Режим і принципи міжнародної законності 138

  4. Загальне і особливе міжнародної законності і міжнародного правопорядку, сутність
    міжнародного правопорядку 140

  5. Міжнародне право і міжнародний правопорядок 142

© О. Задорожній, В. Буткевич, В. Мицик, 2001

1. ПОНЯТТЯ, ПРИРОДА ТА СФЕРА ДІЇ МІЖНАРОДНОГО ПРАВА

1.1. Термін "міжнародне право"

Термін "міжнародне право" є широко визнаним у правовій, дипломатичній, зовнішньополітичній практиці держав. Разом з тим, в залежності від різних чинників в різні часи для позначення цього феномену були запропоновані та застосовувалися десятки інших термінів. Втім, за винятком терміну "право народів", що застосовується у німецькій, норвезькій, ісландській, фламандській та деяких інших мовах, у переважній більшості вживається саме термін "міжнародне право" (італ. - дігШо іпіегпагіопаїе, франц. - Лгоіі іпіегпаііопаї, англ. -іпіегпаііопаї Іаж, ісп. - гіегесИо іпіегпасіопаї, португал. - Лігеіо іпіегпасіопаї, румунськ. - дгері іпіегпаііопаї, угорськ. - петгеїіюгііо^, рос. - "международное право", укр. - "міжнародне право" та ін.).

1.2. Поняття міжнародного права

З давніх часів до сьогодення наукою запропоновано понад тисячу різних визначень міжнародного права. І до цього часу вченим не вдалось домовитися навіть з найбільш принципових питань. Визначення міжнародного права пропонуються в залежності від того, якої школи, теорії чи концепції дотримуються автори.

Позитивістська школа будує визначення МП на таких постулатах:


  1. основний компонент - система норм;

  2. основний суб'єкт - держава;

  3. основна функція - регулювання міждержавних відносин;

  4. основна мета - мир і безпека між народами.

Інколи включають і засіб захисту - примус, що є більш спірним. Визначення МП прихильниками природно-правової школи часто містять:

  1. поняття природного розуму, справедливості, моралі, етики;

  2. центральний суб'єкт - фізична особа;

  3. головне джерело - умови життя;

  4. основний компонент - біологічні норми як чинник життя людини;

  5. об'єкт регулювання - міжнародні відносини як міжіндивідуальні, міжгрупові зв'язки.
    Прихильники соціологічної школи МП наголошують на важливості факту, реального

становища, а не норми права. Школа реалістів визначає МП через силовий компонент, процес прийняття владних рішень.

Радянське розуміння міжнародного права засновувалася на консенсуальній теорії (теорії узгодження воль держав), яка була розроблена Г.І. Тункіним і зводилася до наступного:

© О. Задорожній, В. Буткевич, В. Мицик, 2001

6


  1. міжнародне право як загальна система повинно бути визнано усіма державами, а тому є
    виразом їхньої волі;

  2. держави можуть утриматись від згоди на таку систему права і відмовитись від неї;

  3. створення нових норм або відміна старих норм звичаєвого права вимагає згоди держав;

  4. держава, яка не дає згоди на звичаєву норму права, вільна в будь-який час відмовити в її
    застосуванні щодо неї;

  5. будь-яка держава вільна здійснити її суверенне право відмовити застосуванню норм
    звичаєвого права на тій підставі, що вона не відповідає її державній волі.

Переважна більшість західних дослідників МП заперечує концепцію узгодження воль держав з таких причин:

а) не можна ставити волю держави в основу формування міжнародного права, коли


відсутній об'єктивний механізм його формування;

б) під узгодженням волі розуміється процес, наслідком якого є не спільна воля, а окремі


волі, отже саме узгодження не є необхідним;

в) на практиці жодна держава не може відкинути норми системи міжнародного права, що


склалася до утворення цієї держави;

г) звичай створюється на однаковості практики і оріпіо у'ига, а не виключно на згоді


держав;

д) практика Міжнародного Суду ООН не підтверджує твердження про недійсність для


держави норм міжнародного права, на які вона не давала згоди;

е) якщо погодитись, що держава може заперечити застосування до неї звичаєвої норми


МП, якщо ця норма не відповідає її теперішній волі, то можна досягти результату, коли держава
буде зв'язана лише власною волею, що взагалі суперечить природі МП.

Сьогодні погляд на міжнародне право лише як на систему норм явно недостатній і застарілий. Право не обмежується системою норм і не завершується на створенні норми. Право - це і правові аксіоми, правові ідеї, правові гіпотези і версії, концепції правового акту, юридична техніка, правові поняття і визначення, правові стандарти, правові презумпції, юридичні конструкції, правові поправки, правові примітки, правові класифікації, правові символи, правові фікції, правові застереження, правила застосування норм права тощо. Поряд з цим не слід визначати МП лише як процес прийняття рішень, відривати процесуальні компоненти МП від матеріальних (насамперед, системи норм), ототожнювати МП з програмою його розвитку. Таким чином, для навчальних цілей можна сформулювати таке визначення МП: Міжнародне право - це система юридичних норм, які регулюють міжнародні відносини з метою забезпечення миру, прав людини і співробітництва, це рішення і правові

О. Задорожній, В. Буткевич, В. Мицик, 2001

7 засоби їх застосування, прийняті повноважними суб'єктами задля реалізації спільних

інтересів.

1.3. Предмет і об'єкт міжнародного права



Предмет міжнародного права - це міжнародні відносини переважно міждержавного характеру як особливий вид соціальних відносин.

Від предмету міжнародного права слід вирізняти об'єкт міжнародного права. Об'єктом міжнародного права є відносини з приводу певних матеріальних і нематеріальних благ.

Міжнародно-правові відносини складаються з приводу таких благ, як природні ресурси, континентальний шельф, об'єкти, що запускаються в космос тощо. Правом подіяти на ресурси, шельф та космічні апарати не можна, але врегулювати відносини, що виникають з приводу цих об'єктів, можна.

1.4. Характерні риси сучасного міжнародного права:


  1. заборона застосування сили і загрози силою;

  2. мирне вирішення міжнародних конфліктів;

  3. відмова від концепції "міжнародне право - право цивілізованих народів";

  4. гнучке поєднання універсального, загального, регіонального, локального і
    партикулярного регулювання міжнародних відносин;

  5. наявність ефективних механізмів створення, забезпечення і застосування
    міжнародного права;

  6. зростання питомої ваги норм, що стосуються прав і свобод людини;

  7. перерозподіл ряду класичних функцій і повноважень держав за рахунок відповідних
    міждержавних організацій;

  8. гуманізація міжнародного права;

  9. зростання ролі процесуальних, процедурних компонентів міжнародного права;

  10. динамізм і взаємодія з іншими системами управління в процесі регулювання
    міжнародних відносин;

  11. розширення сфери міжнародно-правового регулювання.

1.5. Відмінності міжнародного права від внутрішньодержавних систем права:

  1. спосіб створення норм;

  2. суб'єкти права;

  3. предмети права;

  4. об'єкти права;

© О. Задорожній, В. Буткевич, В. Мицик, 2001

  1. соціальна сутність права:

  2. характер побудови системи права:

  3. джерела права:

  4. порядок застосування примусу.

1.6. Функції міжнародного права

Функції міжнародного права - це основні напрями його впливу і взаємодії з соціальним середовищем, взаємодії системи міжнародного права, її компонентів і елементів з іншими управлінськими системами, їх компонентами і елементами.

Функції сучасного міжнародного права можна розглядати з п'яти основних взаємопов'язаних позицій:



  1. соціальні функції міжнародного права (стабілізації, зміцнення, забезпечення та ін.
    відносин між суб'єктами міжнародного права);

  2. власне юридичні функції (визначення прав і обов'язків суб'єктів міжнародного права
    стосовно один одного, встановлення статусу різних категорій суб'єктів, їх правосуб'єктності,
    зміцнення міжнародного права, міжнародної законності, міжнародного правопорядку та ін.);

  3. функції взаємодії з іншими управлінськими системами, що діють в міжнародній сфері
    (внутрішньодержавним правом, політикою, мораллю, релігією, етикою та ін.);

4. функції програмування розвитку міжнародних відносин і міжнародного права
(програмування їх розвитку на перспективу, прогнозування параметрів поведінки, суб'єктів
міжнародного права, передбачення варіантів напрямів розвитку інших систем, з якими взаємодіє
міжнародне право тощо);

5. інформаційні функції (забезпечення знаннями про зміст міжнародно-правових актів,


вплив на формування міжнародно-правової свідомості та ін.).

О. Задорожній, В. Буткевич, В. Мицик, 2001

2. ДЖЕРЕЛА МІЖНАРОДНОГО ПРАВА

2.1. Поняття джерела міжнародного права



Джерело міжнародного права — це форма зовнішнього виразу норм міжнародного права, яка створюється шляхом узгодження воль суб'єктів міжнародного права.

Джерело міжнародного права не є сталою категорією. Одні джерела з'явилися, розвивали міжнародне право і, в результаті докорінних змін в міжнародних відносинах, припинили виконання функції джерела міжнародного права (рішення вселенських, церковних, соборів). Інші залишаються характерним джерелом міжнародного права протягом всієї історії його розвитку (звичай міжнародного права).

Історія розвитку науки міжнародного права в галузі джерел права проходила між двома категоричними точками зору:

а) термін "джерело міжнародного права" надуманий, двозначний і розпливчатий.


Застосовувати його в системі, де приймаються обов'язкові рішення, небезпечно, в першу чергу,
для функціонування самої системи;

б) джерело міжнародного права - це будь-який аргумент, що використовується в


міжнародних домаганнях для підтвердження існування певного правила чи норми.

Загальновизнаним є перелік джерел, закріплений в ст. 38 Статуту Міжнародного Суду ООН: "Суд, який зобов'язаний вирішувати передані йому спори на підставі міжнародного права застосовує:

а) міжнародні конвенції, як загальні, так і спеціальні, що встановлюють правила, напевно визнані заінтересованими в спорі державами;

Ь) міжнародний звичай як доказ загальної практики, визнаної як правова норма;

с) загальні принципи права, визнані цивілізованими націями;

сі) судові рішення і доктрини кваліфікованих спеціалістів різних націй з публічного права як допоміжний засіб для визначення правових норм (із застереженнями статті 59)".

Відповідно до статті 59 Статуту Міжнародного Суду рішення Суду обов'язкове лише для сторін, які беруть участь у справі і лише в даній справі.

За національним законодавством, як і за іншими засобами односторонньої дії визнається лише допоміжна роль у встановлені існуючих міжнародно-правових звичаїв.

2.2. Міжнародний договір

Міжнародний договір є універсальним джерелом міжнародного права тому, що юридична сила його випливає із загального міжнародного права, а не з конкретного, спеціального джерела, яким є, наприклад, статут для правосуб'єктності міжнародної організації.

Основні вимоги до міжнародних договорів як джерела міжнародного права:

© О. Задорожній, В. Буткевич, В. Мицик, 2001

10


  1. Бути об'єктивно правомірним.

  2. Бути укладеним у відповідності з:

а) принципами й нормами сучасного міжнародного права;

б) нормами права міжнародних договорів;

в) законодавством держав у частині, що стосується процедури укладення міжнародних
договорів.


  1. Реалізовуватись у відповідності з принципами і нормами міжнародного права й положеннями
    самого договору.

  2. Повинен надавати права "покладати обов'язки на суб'єктів міжнародного права.

  3. Повинен регулювати відносини, які підпадають під об'єкт міжнародно-правового регулювання
    таін.

На відміну від внутрішньодержавного права джерела міжнародного права формально не мають чіткого співпідпорядкування. Разом із тим, міжнародному праву властиві пріоритети джерел.

Так, Статут ООН є найбільш авторитетним утіленням основних загальновизнаних принципів міжнародного права, які мають імперативний характер (/из со&ет\ Усі договори, які суперечать йому, є недійсними. Договори, які містять імперативні норми міжнародного права, мають перевагу перед міжнародними договорами, що формулюють диспозитивні норми.

Визнається пріоритет джерел: 1.

2.


МІЖДЕРЖАВНІ
ДОГОВОРИ Л

МІЖУРЯДОВІ ДОГОВОРИ Л

МІЖВІДОМЧІ ДОГОВОРИ




























УНІВЕРСАЛЬНІ ДОГОВОРИ *_

РЕГІОНАЛЬНІ ПОГОВОРИ ^

ЛОКАЛЬНІ, ТТАРТИТГУТТЯРНІ

[


Пріоритетність міжнародних договорів залежить від:

  • простору дії;

  • часу дії;

часу укладення договору (принцип Іехроіїегіог аего^аіргіогі);

характеру норм (імперативні норми мають перевагу перед диспозитивними);

змісту норм (норми категоричні мають перевагу перед рекомендаційними);

  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   15


База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка