Конспект лекцiй з курсу ″ технологія будівельного та ремонтно-будівельного виробництва″



Сторінка1/7
Дата конвертації26.12.2016
Розмір1.42 Mb.
  1   2   3   4   5   6   7

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ


ХАРКІВСЬКА НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ МІСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА

КОНСПЕКТ ЛЕКЦIЙ
з курсу

ТЕХНОЛОГІЯ БУДІВЕЛЬНОГО ТА РЕМОНТНО-БУДІВЕЛЬНОГО ВИРОБНИЦТВА″


(для студентів 3-4 курсiв денної форми навчання і екстернату спеціальності 6.050200 – "Менеджмент організацій")

ХАРКІВ – ХНАМГ – 2008





Конспект лекцiй з курсу ″Технологія будівельного та ремонтно- будівельного виробництва″ (для студентів 3-4 курсiв денно ї форми навчання і екстернату спеціальності 6.050200 – "Менеджмент організацій") / Авт.: Морковська Н.Г. – Харкiв: ХНАМГ, 2008.- 130 с.



Укладач: Н.Г. Морковська
Рецензент: Кобзар l.l.
Рекомендовано кафедрою технологія будівельного виробництва і будівельних матеріалів, протокол № 5 от 27.12.2007 р.




ЗМIСТ

Модуль 1. Технологія зведення будівель і споруд....................................5

Лекцiя 1. Тема: ˝Загальні положення будівельного виробництва ...............5

1.1 Загальнi вiдомостi про будiвельнi процеси...................................5

1.2. Трудові ресурси..............................................................................8

1.3. Матеріальні елементи і технічні засоби будівельних процесів......................................................................................................11

1.4. Будівельні норми та правила.......................................................13

1.5. Комплексна механізація й автоматизація..................................16

1.6. Потоковість будівельних процесів.............................................16

1.7. Вимоги до якості будівельних робіт і продукції.......................23

1.8. Техніка безпеки............................................................................25

Лекцiя 2.Тема: Органiзацiя складського господарства...............................28

Лекцiя 3.Тема: Землянi роботи ......................................................................34

Лекцiя 4.Тема: Бетонні та залізобетонні роботи..........................................37

Лекцiя 5.Тема: Кам'яні роботи.......................................................................41

Лекцiя 6.Тема: Будівельно-монтажні роботи...............................................48

Лекцiя 7.Тема: Опоряджувальні роботи.......................................................61

Лекцiя 8.Тема: Гідрозахист будівель і споруд.............................................65
Модуль 2. Технологія ремонтно-будівельних робіт................................67

Лекцiя 1. Тема: Загальні положення за технологією ремонту

і реконструкції будинків.................................................................................67

1.1.Розробка технологiчних карт на виконання ремонтних робiт................................................................................................70

1.2. Оформлення документацiï на капiтальний ремонт житлових будинкiв...........................................................................................72

Лекцiя 2.Тема: Технiчне обстеження будинку.............................................75

Лекцiя 3.Тема: Заходи щодо пiдготовки майданчика для

ремонтно-будiвельних робiт ..............................................81

Лекцiя 4.Тема: Демонтажнi роботи.............................................................82

4.1. Загальний порядок демонтажу..................................................82

4.2. Технологія демонтажу конструкцій..........................................84

4.3. Техніка безпеки при демонтажних роботах.............................90

Лекцiя 5.Тема: Змiцнення пiдвалин i фундаментiв....................................91

5.1. Зміцнення підвалин під підошвою фундаментів....................91

5.2. Ремонт і зміцнення фундаментів..............................................97

5.3. Контроль якості і приймання робіт........................................101

Лекцiя 6.Тема: Ремонт гiдроiзоляцiï............................................................102

6.1. Загальні відомості......................................................................102

6.2. Ремонт і влаштування горизонтальної гідроізоляції стін......102

6.3. Ремонт і влаштування гідроізоляції поверхонь......................104

6.4. Техніка безпеки при гідроізоляційних роботах.....................109

Лекцiя 7.Тема: Ремонт і зміцнення кам'яних стін і перегородок.............110

Лекцiя 8.Тема: Ремонт і монтаж конструкцій............................................116

Список літератури.........................................................................................128



Модуль 1. Технологія зведення будівель і споруд
Лекцiя 1. Тема: Загальні положення будівельного виробництва
1.1 Загальнi вiдомостi про будiвельнi процеси
Будівельними процесами називають виробничі процеси, в яких робітники за допомогою технічних засобів із матеріальних елементів виробляють будівельну продукцію.

Для будівельних процесів характерним є те, що їх виконують здебільшого на відкритому повітрі під впливом різних природно-кліматичних явищ і те, що робоче місце постійно переміщується в просторі як по об'єкту, так і з будови на будову. Специфіка і різноманітність будівельної продукції, широкий спектр техноло­гій та матеріалів для її одержання також впливають на будівельні процеси.

За складністю виконання будівельні процеси поділяють на про­сті й складні (комплексні).

Сукупність кількості робочих рухів, що виконують за один ро­бочий прийом, складає робочу операцію — технологічно однорідний і організаційно неподільний елемент будівельного процесу, в ре­зультаті якого одержують первинну будівельну продукцію і який виконується постійним складом робітників зі сталим набором пред­метів та знарядь праці.



Простим робочим процесом називають сукупність технологічно пов'язаних робочих операцій, що виконує один і той же скла­д робітників (наприклад, монтаж колон).

Складним (комплексним) робочим процесом називають сукуп­ність простих процесів, які технологічно й організаційно пов'язані єдиною кінцевою продукцією (наприклад, монтаж збірних кон­струкцій каркаса будинку).

Залежно від ступеня механізації розрізняють такі ро­бочі процеси: автоматизовані, частково автоматизовані, комплексно механізовані, механізовані, частково механізовані та ручні.

За технологічними ознаками будівельні процеси по­діляють на заготівельні, транспортні, підготовчі (допоміжні) та монтажно-укладальні.

Заготівельні процеси призначені для забезпечення будівництва напівфабрикатами, деталями та виробами. Ці процеси виконують, як правило, поза будівельним майданчиком на спеціалізованих підприємствах (на заводах товарного бетону та розчину, заводах збірного залізобетону тощо) або на будівельному майданчику (на приоб'єктних вузлах для приготування бетону та розчину, майдан­чиках попереднього збирання монтажних блоків).

Транспортні процеси забезпечують доставляння матеріальних елементів і технічних засобів до місць зведення конструкцій. Для цих процесів використовують транспорт загального призначен­ня та спеціальний технологічний транспорт. Вони поділяються на два види: доставляння матеріалів i виробів на склади будівель­ного майданчика або до монтажного крана; подавання матеріалів до певного робочого місця. Транспортні процеси другого виду зав­жди виконують разом з монтажно-укладальними, вони є складовою частиною технологій зведення будинків.

Підготовчі (допоміжні) процеси виконують перед монтажно-укладальними або одночасно з ними. Вони забезпечують ефективне виконання основних процесів, поліпшення якості продукції або підвищення ступеня безпеки виконання робіт (наприклад, водозни­ження при влаштуванні котлована, роботи, пов'язані з вста­новленням тимчасового риштовання під час монтажу конст­рукцій) .

Монтажно-укладальні процеси здійснюють під час будівницт­ва об'єкта і основна їхня суть зводиться до переробки, зміни фор­ми або положення предметів праці, в результаті чого з'являється будівельна продукція у вигляді частин будинків і споруд. Як пра­вило, ідентичні монтажно-укладальні процеси мають загальні тех­нологічні особливості, а тому здебільшого не залежать від різно­видів об'єктів будівництва.

Монтажно-укладальні процеси можуть бути безперервні й пере­ривчасті. В безперервних процесах виробничі операції виконують одна за одною без перерв. У переривчастих процесах між окремими робочими операціями можуть бути так звані технологічні паузи які потрібні, наприклад, для затвердіння бетону, висихання фарби або мокрої штукатурки. Такі паузи ведуть до збільшення терміну будівництва, а тому досить часто в проектні рішення замість моно­літних конструкцій включають збірні, а замість мокрої штукатур­ки — облицювання збірними декоративними листами, плитами чи погонажем.

За значенням у виробництві процеси можуть бути провідними й сумісними. Провідні процеси входять до безперервної технологічної послідовності будівництва об'єкта і визначають тер­мін будівництва. Сумісні процеси виконують у певний час пара­лельно з провідними процесами. Суміщення процесів при виконан­ні правил техніки безпеки дозволяє зменшити термін будів­ництва.

Для виконання будівельного процесу слід правильно організу­вати робоче місце — простір, де перебувають працюючі (один або ланка) з необхідним оснащенням, знаряддями й предметами пра­ці. Робоче місце повинно бути просторим, зручним і безпечним.

Простір, що виділяють для роботи одного працівника або ланки, називають ділянкою, а для бригади — захваткою. Простір, на якому виконують комплексний процес, називають дільницею.

Сукупність будівельних процесів, у результаті виконання яких з'являється товарна будівельна продукція (у вигляді частин будин­ків або закінчених конструкцій), називають будівельними робота­ми. Окремі види будівельних робіт одержали свою назву залежно від виду матеріалу, які переробляються (земляні, бетонні, кам'яні), інші — відповідно до конструктивних елементів, які є продукцією цих робіт (покрівельні, ізоляційні).

Крім будівельних робіт, під час спорудження об'єктів вико­нують також спеціальні роботи, до яких належать групи виробни­чих процесів, що забезпечують виготовлення систем водопостачан­ня, водовідведення, енергопостачання, монтаж обладнання та ін­ших інженерних і спеціальних систем.

1.2. Трудові ресурси
Будівельні робітники. Операції, що входять до складу будь-якого будівельного процесу, розрізняються між собою за складністю, якістю i точністю виконання. Саме виконання їх ви­магає різного рівня знань i вміння. Узгодженість, злагодженість i безперервність дій будівельних робітників під час виконання різних робіт є показником їхньої кваліфікації, ступінь якої визна­чається залежно від знання виконуваної справи, наявності досвіду та вміння відповідно виконувати ту чи іншу робочу операцію.

З метою раціонального використання праці будівельних робіт­ників необхідно, щоб кожен із них виконував лише ті роботи, які властиві його професії (спеціальності) i кваліфікації. Тому під час виконання будь-якого процесу, що складається з кількох різ­нойменних операцій, потрібно мати відповідну кількість виконав­ців, які об'єднуються в ланки від двох до шести чоловік. У буді­вельному виробництві ланкова форма є найбільш прогресивною формою організації праці. Кілька ланок об'єднують у бригади. Залежно від спеціалізації ланок бригади можуть бути спеціалізо­ваними (складатися з ланок однієї спеціальності) i комплексни­ми (складатися з ланок різних спеціальностей).

Що ж таке спеціальність? У будівельному виробництві беруть участь робітники різних фахів. Фах будівельника визначається ви­дом роботи, яку він виконує (наприклад, муляр, покрівельник, опоряджувальник). Спеціальність же визначається більш вузьким поняттям фаху. Наприклад, покрівельники можуть влаштовувати жерстяні покрівлі або м'які, опоряджувальник може мати спеці­альності штукатура, маляра, лицювальника, паркетника.

Для виконання будівельних робіт потрібні робітники з різним рівнем підготовки, тобто різної кваліфікації. Кваліфікація визна­чається рівнем професійної майстерності виконання певного виду роботи.

Рівень кваліфікації визначається кваліфікаційними розряда­ми. В будівельному виробництві їх шість. Чим вищий розряд, тим досконалішою повинна бути праця робітника. Доручати робітнику нижчої кваліфікації виконання роботи, яку має виконувати ро­бітник більш високої кваліфікації і навпаки, з технологічних та економічних міркувань недоцільно.

Свою професійну майстерність робітники підвищують безпосе­редньо на робочих місцях або в учбових комбінатах. Підвищення розряду відбувається через показ робітником знань i вмінь ква­ліфікаційній комісії, до складу якої входять інженерно-технічні працівники, досвідчені робітники та представники громадських ор­ганізацій. При визначенні розряду члени комісії повинні керува­тись положеннями «Тарифно-кваліфікаційного довідника робіт і професій робітників, які займаються будівництвом та ремонтно-бу­дівельними роботами».

Будівельні робітники повинні знати правила техніки безпеки і мати відповідне посвідчення про це.

Продуктивність праці та норми продуктивності. Продуктивність праці — це корисний результат трудових витрат. Ефективність її визначається порівнянням затраченої праці з одержаним резуль­татом.

Підвищення продуктивності праці можливе при максимальному використанні досягнень науки і техніки, механізації будівельних робіт, використанні наукової організації праці та виробництва. Характерною ознакою підвищення продуктивності праці є те, що при однакових затратах матеріальних ресурсів без збільшення кіль­кості працівників збільшується випуск продукції.

Час, необхідний для виготовлення одиниці високоякісної про­дукції при правильній організації та наявних засобах вироб­ництва, називається нормою часу. В будівельному виробництві норма часу ототожнюється з нормою затрат праці, визначається згідно з відповідним збірником ЕНиР і вимірюється в людино-го­динах (люд.-год) на одиницю будівельної продукції.

Через норми часу можна легко перейти до визначення норм виробітку. Норма виробітку — це кількість будівельної продукції, яку виробляє виконавець (виконавці) за одиницю часу (годину, зміну, день і т. ін.); вимірюється фізичними одиницями виміру будівельної продукції та карбованцями.

Норма виробітку обернено пропорціональна нормі затрат праці:

Нвир = V1/Нз.п.; (1.1)

де V1 — одиниця кількості продукції, що враховують при визна­ченні норми затрат праці, м3, м2, шт.; Нз.п —норма затрат праці, люд.-год.

У будівельному виробництві крім зазначених показників ко­ристуються ще й іншими.



Норма машинного часу — це затрати машинного часу на виго­товлення одиниці доброякісної продукції; вимірюється в машино-годинах (маш.-год).

Трудомісткість — це загальні затрати праці робітників на ви­конання будівельного процесу; вимірюється в людино-змінах (люд.-зміни) або людино-годинах (люд.-год):

Q = Нз.п. х V, (1.2)

де V — обсяг виконуваних робіт, м2, м3.

Машиномісткість — це загальні затрати машинного часу на ви­конання будівельного процесу; вимірюється в машино-змінах (маш.-зміни).

Форми оплати праці робітників. Форма оплати праці визна­чається співвідношенням між виконаною робітником працею та розміром нарахованої йому за це заробітної плати.

Залежно від того, які показники приймаються за вимірник пра­ці — кількість виготовленої продукції або кількість відпрацьова­ного часу,— розрізняють відповідно такі основні форми оплати праці, як відрядна i погодинна. При розрахунках за відрядною формою розмір заробітку визначається кількістю та якістю виго­товленої продукції, а за погодинною формою розмір заробітку не залежить від кількості виготовленої продукції і визначається тіль­ки кількістю відпрацьованого часу. Перевагу, як прогресивніша, має відрядна форма. В свою чергу, її поділяють на пряму від­рядну, акордну, відрядно-преміальну та урочну форми оплати праці.

Крім прямої заробітної плати, робітники мають змогу поліпшу­вати свій добробут за рахунок різних форм стимулювання. При­буток, що одержує організація, залишається в її розпорядженні і направляється на розвиток самої організації, соціально-культурні заходи та житлове будівництво, матеріальне заохочення робітників.

Нові форми господарювання, однією з яких є госпрозрахунок, підвищують продуктивність праці, сприяють її стимуляції та органі­зації. Госпрозрахунок — це такий метод господарювання, що передбачає економічну та матеріальну заінтересованість і відпові­дальність підприємства за результати своєї діяльності.



Бригадний підряд—форма низового внутрішньобудівельного госпрозрахунку, що в свій час відіграв велику роль у розвитку будівельного виробництва. Бригадний підряд діє на основі дотри­мання договірних відношень між бригадою та вищим органом уп­равління. Недоліком цієї форми є розвиток її по вертикалі.

Колективний підряд—форма господарювання, що випливає з бригадного підряду, але спрямована на вдосконалення виробничих відносин по горизонталі, на перебудову всієї системи внутрішньо-будівельного господарювання.
1.3. Матеріальні елементи і технічні засоби будівельних процесів

Будівництво, що є однією з головних галузей народного господарства країни, не тільки забезпечує створення нових, роз­ширення і реконструкцію діючих основних фондів, а й само пов'я­зане зі споживанням великої кількості матеріальних елементів. До них насамперед слід віднести:

будівельні матеріали, що видобувають у кар'єрах і виробля­ють на промислових підприємствах;

будівельні деталі, вироби й конструкції, що виготовляються на підприємствах будівельної індустрії;

різноманітні вироби, матеріали, напівфабрикати, елементи ус­таткування будівель та інженерних споруд, що постачаються під­приємствами різних галузей промисловості;

технічні засоби для здійснення будівельних процесів — машини, механізми, інструмента, пристрої, устаткування для автоматизації технологічних процесів;

транспортні засоби, що забезпечують постачання на будівельні майданчики матеріалів, напівфабрикатів, виробів, конструкцій, тех­нічних засобів тощо.

Важливою умовою підвищення економічної ефективності буді­вельного виробництва є економія матеріально-технічних ресурсів, раціональне використання їх і поліпшення робочих параметрів тех­нічних і транспортних засобів. Економія найважливіших матеріа­лів (цементу, металу, скла) і паливно-енергетичних ресурсів може бути забезпечена раціональними проектними рішеннями і правиль­ною організацією будівельного виробництва, обережним транспортуванням і дбайливим складанням матеріалів, виробів і конст­рукцій.

Для створення будівельної продукції необхідно мати технічні засоби, що за використанням поділяють на дві групи.

До першої групи належать основні технічні засоби, по­трібні для виготовлення будівельних конструкцій та обробки їхніх поверхонь:



будівельні машини — стаціонарні або пересувні, оснащені двигуном і приводом від нього до робочого органу та сам робочий орган (різноманітні підйомні крани, бетоноукладачі й автобетоновози, екскаватори);

будівельні механізми, що на відміну від машин не мають свого двигуна (котки, ручні лебідки, талі);

пристосування—кріплення, естакади, риштовання, помости, опалубки, як правило, інвентарні переставні або котючі багатора­зового використання;

інструменти — це підручні технічні засоби, що мають невелику вагу та розміри і призначені для збільшення мускульних можли­востей при перетворенні одного виду механічного руху на інший (лопати, молотки, сокири, гайкові ключі, рулетки).

До другої групи належать допоміжні технічні засоби, без яких неможливо або недоцільно виконувати будівельні роботи:



технологічне оснащення, що забезпечує зручні умови праці, збе­реження матеріалів i безпеку виконання робіт (бункери, балони, відра, контейнери, касети);

енергетичне оснащення, необхідне для роботи будівельних ма­шин i механізованого інструменту, технологічних потреб (парові котли, трансформатори);

експлуатаційне оснащення, що має забезпечувати умови для нормальної експлуатації будівельних машин, механізмів, інстру­ментів та інших пристроїв (заряджувальні апарати, сигнальні при­строї, обмежувачі руху).

Одним з основних завдань технології будівельного виробництва є визначення складу й оптимальних параметрів будівельних ма­шин, механізмів та інших технічних засобів.


1.4. Будівельні норми та правила

Будь-яка операція чи процес будівельного виробництва регламентується будівельними нормами та правилами (СНиП). По­рушення норм призводить до ускладнень, зниження якості викону­ваних робіт i будівельної продукції, виникнення аварійних ситуа­цій i нещасних випадків.

Відповідно до класифікатора «Строительные нормы и правила» складаються з п'яти частин:

1. Організація, управління, економіка — об'єднує в собі 6 груп (01...06).

2. Норми проектування — 12 груп (01...12).


  1. Організація, виробництво і приймання робіт — 9 груп (01...09).

  1. Кошторисні норми.

  1. Норми затрат матеріальних і трудових ресурсів — 4 групи (01...04).

Шифр будівельних норм і правил записують так: СНиП 3.01.01-95. Літери означають назву документа. Перша цифра (3) — номер частини, наступні дві цифри (01) визначають номер групи, останні дві (01) — номер документа, дві цифри, вказані після дефі­су (95), визначають рік затвердження.

Крім основних норм i правил, будівельники користуються міждержавними стандартами (ГОСТ) , тех­нічними умовами (ТУ) i державними стандартами (ДСТ) України.

Як доповнення до основних будівельних норм і правил видають­ся відомчі, галузеві будівельні норми і правила, застосовувані тільки у відомстві, для якого вони видані. Для визначення норм затрат праці та заробітної плати робітникам користуються «Єди­ними нормами і розцінками на будівельні роботи» (ЕНиР), що регламентують норми затрат праці та розцінки на одиницю вико­нуваної роботи.

Усі зазначені документи необхідні для виконання будівель­них робіт, але недостатні для правильної організації як самого будівельного майданчика, так і процесів, що відбуваються на ньому під час створення будівельної продукції.

Організаційні документи, що регламентують вказані процеси, називають технологічними. Їх розробляють відповідно до СНиП 3.01.01-95 «Организация строительного производства». Ці докумен­ти містять загальні вимоги до організації будівельного виробницт­ва. Головним завданням технологічної документації є впроваджен­ня комплексу заходів, які забезпечують високу продуктивність пра­ці при найменших затратах ручної праці, підвищують комплексну механізацію процесів, зменшують затрати ресурсів, скорочують строки будівництва, сприяють впровадженню сучасних технологій будівництва.

Зведення будь-якого об'єкта розпочинають тільки після розроб­лення організаційних, технічних, технологічних i економічних рі­шень, які мають бути відображені в проекті організації будівницт­ва (ПОБ) та проекті виконання робіт (ПВР), ПОБ i ПВР прий­мають на основі варіантного пророблення основних рішень.

Технологічну документацію розробляють у два етапи. На пер­шому етапі складають проект організації будівництва одночасно з розробленням будівельної та інших частин технічного (техноробочого) проекту. Цим досягають узгодженості об'ємно-плануваль­них, конструктивних i технологічних рішень з умовами організа­ції будівництва й виконання робіт.

ПОБ складається з таких основних документів: календарного плану будівництва; будівельних генеральних планів на підготовчий та основний періоди будівництва; організаційно-технологічних схем; відомостей про обсяг будівельних робіт i про необхідність у будівельних конструкціях, виробах, матеріалах i обладнанні; гра­фіків потреби в основних будівельних машинах, кадрах будівель­ників; пояснювальної записки. Ці документи мають узагальнюючий характер і їх використовують для розподілу капітальних вкладень i обсягів будівельно-монтажних робіт за строками будівництва, а також обгрунтування кошторисів будівництва.

На другому етапі генеральна підрядна організація й органі­зації, які виконують окремі види монтажних i спеціальних робіт, розробляють проект виконання робіт.

Вихідними матеріалами для розробки проекту виконання робіт є такі: завдання від будівельної організації на розробку ПВР; проект організації будівництва; робочі креслення; умови щодо забезпечення конструкціями, напівфабрикатами й матеріалами; використання будівельних машин i кадрів; кошториси.

До складу проекту виконання робіт входять такі документи: календарний план будівництва; будівельний генеральний план; графіки забезпечення будівництва збірними деталями, напівфаб­рикатами i матеріалами; графіки руху робітників i основних бу­дівельних машин по об'єкту; технологічні карти; рішення з тех­ніки безпеки; переліки технологічного інвентаря, монтажного оснащення i схеми стропування вантажів; пояснювальна записка.

Головною складовою частиною ПВР є технологічні карти, що складають на всі робочі процеси. До технологічної карти входять: вказівка про її призначення; наочні схеми виконання процесу; тех­нологічні розрахунки й графік виконання процесу; вказівки до виконання робіт; заходи з техніки безпеки; техніко-економічні по­казники; таблиці й відомості про використані матеріали, ін­струменти й пристрої; умовні позначення.

Затверджує ПВР головний інженер генпідрядної організації після погодження з головним інженером субпідрядних організацій (відповідно кожен свій розділ проекту). Затверджений проект має бути переданий виконавцям на будівельний майданчик за два мі­сяці до початку будівництва для вивчення технологічних особли­востей об'єкта, що будуть зводити.

  1   2   3   4   5   6   7


База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка