Конспект лекцій з курсу " Проектування, монтаж І експлуатація освітлювальних установок" для студентів 4-5 курсів спеціальності 090605 Світлотехніка



Сторінка1/5
Дата конвертації30.12.2016
Розмір1.16 Mb.
  1   2   3   4   5


МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ХАРКІВСЬКА НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ МІСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА

КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ



з курсу

Проектування, монтаж і експлуатація



освітлювальних установок”

(для студентів 4-5 курсів спеціальності 8.090605 – Світлотехніка

і джерела світла)

Харків - ХНАМГ - 2007

УДК 628.9

Салтиков В.О. Проектування, монтаж і експлуатація освітлювальних установок. Конспект лекцій / для студентів 4-5 курсів спеціальності 8.090605 - Світлотехніка і джерела світла/. – Харків: ХНАМГ, 2007. – 81 с.
Конспект лекцій містить основні відомості з проектування електричної частини освітлювальних установок, розглянуті найвживаніші схеми електропостачання промислових підприємств і суспільних будівель, методи побудови і розрахунку живлячих і групових мереж, а також питання конструктивного виконання мереж і експлуатації електричного освітлення.

Призначений для студентів 4 -5 курсів спеціальності « Світлотехніка і джерела світла».

Рецензент: Долматова Н.В.

(ЗАО Харківський інститут Промтранспроект». Керівник бригади)

Рекомендовано кафедрою «Світлотехніка і джерела світла».

Протокол №10 від 5.06.2007 р.



ТЕМА 1. ПРОЕКТУВАННЯ ОСВІТЛЮВАЛЬНИХ УСТАНОВОК
1.1. З історії проектування

На початку минулого сторіччя проектування і монтаж електротехнічних установок, у тому числі електричного освітлення, виконували окремі, переважно іноземні фірми. У 1925 р. був утворений Державний електротехнічний трест (ДЕТ), перетворений в 1929 р. у Всесоюзне електротехнічне об'єднання (ВЕО).

До складу ДЕТ і ВЕО входили діючі на той час заводи електротехнічної промисловості, проектні контори й електромонтажні організації. На цей період відноситься організація контор з проектування електроустановок, в яких намітилася певна спеціалізація проектувальників - електриків: проектування підстанцій, силового електроустаткування і електричного освітлення виконувалося в різних групах. Такі контори були створені в Москві, Ленінграді, Харкові, Свердловську, тобто там, де йшло масове будівництво промислових підприємств.

У 1931 р. на базі цих проектних і монтажних контор у складі ВЕО була створена крупна проектно – монтажна організація під назвою «Електропром» з відділеннями в Москві, Ленінграді, Харкові, Свердловську.

У відділеннях «Електропрому» були спеціалізовані відділи: підстанцій, металургійний, загальнопромисловий, світлотехнічний, монтажний та інші.

До 1941 р. світлотехнічними відділами відділень «Електропрому» було виконано багато проектів освітлення крупних об’єктів перших п’ятирiчок: Харківського тракторного заводу, Новокузнецького металургiйного комбiнату, автомобiльного заводу iменi Лихачева, першої черги Московського метрополітену, бібліотеки імені Леніна, Всесоюзної сільськогосподарської виставки 1939 року та багато інших проектів промислових підприємств і крупних суспільних і житлових будівель.

У цей час розвивається світлотехнічна наука. У 1933 р. вийшла книга П.Ф. Надеждіна і С.В. Френкеля «Методи світлотехнічних розрахунків», у 1935 р. – “Довідник з освітлювальної техніки” за редакцією Л.Д. Белькинда. У 1938 році вийшов першим виданням “Справочник для проектирования электрического освещения” Г.М. Кноррінга (який потім перевидавався 8 разів, останні два видання як «Довідкова книга для проектування електричного освітлення»). З 1932 р. виходить журнал «Світлотехніка», який надає багато уваги і питанням проектування освітлення.

Незадовго до початку ВОВ була проведена реорганізація проектних і електромонтажних організацій. Замість «Електропрому» були створені електромонтажні трести, при яких утворені проектні контори. Найкрупніші з них розміщувалися в Москві, Ленінграді, Харкові, Свердловську. Вони підпорядковувалися Народному Комісару з будівництва.


У воєнні роки були розроблені норми проектування освітлення на цей період.

У 1952 р. на базі проектних контор при електромонтажних трестах був організований Державний проектний інститут «Тяжпромелектропроект» (ГПІ ТПЕП) як головна організація в країні в області проектування електрифікації промислових підприємств.

У 1954 р. з ТПЕП виділився як самостійна організація ГПІ «Електропроект». У 1957 р. утворений Український державний проектний інститут «Тяжпромелектропроект» (УГПІ ТПЕП) в м. Харкові з відділенням в м. Києві й ГПІ « Електротяжхімпроект» в м. Дніпропетровську.

У цей же період в різних містах країни створюються проектні організації по галузях народного господарства і промисловості. Так, в Харкові до кінця 80-х років було більше 20 інститутів і проектних організацій, в яких були або світлотехнічні відділи, або бригади в електротехнічних відділах. У 90-х роках багато проектних інститутів припинили своє існування і світлотехнічні відділи і бригади були розформовані.

У даний час у зв'язку з пожвавленням в будівельній галузі виникає потреба в розробці проектів, у тому числі електричного освітлення, що викликає необхідність відновлення світлотехнічного проектування.

1.2. Організація і методика проектних робіт
Здійснення нових освітлювальних установок і реконструкція діючих виконуються за проектами, що розробляються відповідними організаціями або безпосередньо підприємствами.

Хоча проекти освітлення часто входять в загальний комплекс проектів електроустаткування, світлотехнічне проектування специфічне і повинне, як правило, виконуватися фахівцем. Тому в невеликих проектних організаціях для цього виділяються окремі особи; у крупних – спеціальні бригади; в електротехнічних інститутах - відділи або сектори. У крупних відділах можлива подальша спеціалізація: освітлення виробничих будівель, зовнішнє освітлення, освітлення суспільних будівель та ін.

Для якісного виконання проекту електричного освітлення необхідна хороша забезпеченість керівною, довідковою і інформаційною літературою, зокрема ПУЕ, СНіП, СН, ВСН, ДБН, галузевими нормами, каталогами виробів, номенклатурою заводів та ін.

Велике значення мають типові проекти. Це можуть бути проекти як загального характеру, так і з окремих вузлових питань освітлення.

При проектуванні повинна приділятися серйозна увага конструктивному вирішенню окремих вузлів освітлювальної установки.

У цілях найбільшої індустріалізації електромонтажних робіт треба у всіх можливих випадках застосовувати конструктивні елементи, що випускаються заводами з компоновкою їх у можливо великі вузли. Наприклад, вузол установки світильника з лампою ДРЛ, ДРІ, ДНаТ на фермі, включаючий пристрій кріплення до неї, кронштейн, ПРА, ІЗУ і сам світильник.

Після закінчення проекту рекомендується складати «паспорт», в якому фіксуються підсумкові й питомі показники - повна і питома потужність, витрата провідникового матеріалу на один світильник, вартість установки 1 кВт і т.д. Такі показники дозволяють не тільки критично оцінити даний проект, але й можуть бути використані для попереднього визначення вартості, потужності й потреби в матеріалах і устаткуванні в подальших роботах.

Проектування освітлювальних установок підпорядковане положенням, прийнятим в СНіП 1.02.01 - 85 «Інструкція про склад, порядок розробки, узгодження і затвердження проектно-кошторисної документації на будівництво підприємств, будівель і споруд».

Проектно-кошторисна документація розробляється в одну або дві стадії. В одну стадію розробляється робочий проект (РП), у дві – проект (П) і робоча документація (РД).

Стадійність проектування визначається на підставі рішень, прийнятих в передуючих проектуванню: техніко-економічних обґрунтовуваннях (ТЕО) і техніко-економічних розрахунках (ТЕР) на будівництво.

Для підприємств, будівель і споруд, будівництво яких здійснюватиметься за типовими і повторно вживаними проектами, проекти реконструкції діючих установок і проекти технічно нескладних об'єктів виконуються найчастіше в одну стадію - розробляється робочий проект (РП) із зведеним кошторисним розрахунком.

Для крупних складних і унікальних об'єктів будівництва виконується двостадійне проектування.

Завданням для виконання проектів ОУ є будівельні плани й розрізи будівлі з вказівкою призначення приміщень (АР); плани й розрізи з вказівкою розміщення виробничого устаткування і його експлуатації (технологічні креслення - Т); креслення металевих (КМ) і залізобетонних (КЖ) конструкцій; опалювання і вентиляція (ОВ); водопроводів і каналізації (ВК).

ТЕР і ТЕО, як правило, обмежуються короткою запискою пояснення з викладом основних положень, визначенням загальної вартості й кошторисно-фінансовим розрахунком, в якому загальна вартість установки визначається множенням встановленої потужності на певну за даними проектів-аналогів вартість 1 кВт.

Завдання П ( проекту ) - ухвалення основних рішень і визначення остаточної вартості установки. До складу П входять: записка пояснення; відомість основних технічних показників; заявочна відомість на електроустаткуванню, кабельні вироби й основні матеріали; план-схема внутрішньої живлячої мережі й план зовнішньої мережі; основні будівельні завдання; кошторис.

У відомості основних показників для кожного крупного приміщення або для групи однотипних або дрібних приміщень указується площа; переважна освітленість; переважний тип світильників; питома і встановлена потужність; число світильників загального і місцевого освітлення; число контактних роз'ємних з'єднань; переважний вид проводки.

Світлотехнічні дані визначають на підставі фрагментарних розрахунків або проектів-аналогів; на підставі проектів–аналогів визначають дані групової мережі, в повному об'ємі розраховується тільки живляча мережа. Заявочні відомості на стадії П складають укрупнено, наприклад, світильники для люмінесцентних ламп, світильники для вибухонебезпечних приміщень, дроти ізольовані перерізом від - до і т.п.

Кошторис складають в повному об'ємі.



1.3. Стадія робочого проектування
Проектування освітлювальних установок ділиться на три частини: світлотехнічну, електротехнічну і економічну. Такий розподіл досить умовний. У світлотехнічній частині розв'язуються питання вибору систем і видів освітлення, джерел світла, освітлювальних приладів і їх розміщення.

В електротехнічній частині ключовим є питання про розміщення групових щитків, потім компонують і наносять на план всі види мереж, і проводять розрахунок їх перетинів.

В обсяг робочих креслень входять такі основні документи:

1) пояснювальна записка, яка складається лише в тих випадках, коли необхідне обґрунтування або опис проектних рішень, підсумкові ж дані й пояснення монтажного характеру переважно дають безпосередньо на плані;

2) плани освітлювальної установки по всіх поверхах або майданчиках різних відміток, для зовнішнього освітлення - генеральний план;

3) розрізи по архітектурно складних будівлях із зображенням світильників і місць трасування мереж;

4) конструктивні креслення як індивідуальні, так і безоб'єктні,

5) схеми і план – схеми живлячих мереж, якщо ці мережі з усіма необхідними даними не можуть бути зображені на планах освітлювальної установки;

6) замовлені специфікації;

7) таблиця умовних позначень.

На планах освітлювальної установки показують:


  • архітектурно – будівельну частину будівлі в спрощеному вигляді з вказівкою призначення кожного приміщення;

  • контури основного устаткування, в окремих випадках з вказівкою його найменування;

  • прийняті по кожному приміщенню значення освітленості;

  • освітлювальні прилади з вказівкою типу, потужності й висоти установки;

  • контактні роз'ємні з'єднання (розетки), вимикачі, трансформатори 12-36 В;

  • групові мережі всіх призначень, щитки й живлячі мережі.

Особлива увага повинна приділятися маркуванні мереж. Для кожної їх ділянки повинні бути ясні перетин і число жил, марки кабельних виробів і спосіб прокладки, причому загальні або переважаючі для всього креслення дані можуть указуватися у примітках до плану.

Для того, щоб забезпечити рівномірне завантаження всіх фаз мережі на лініях повинні вказуватися номери груп. Це особливо важливо, оскільки тепер допускається зображувати групи одного виду освітлення, що прокладаються по загальній трасі, однією лінією.

Окремі елементи оформлення планів показані на рис. 1.1.

Зображення на планах освітлювальної мережі є одночасно і її однолінійною схемою, для правильного прочитання якої, у ряді випадків необхідно наголосити на числі провідників у лінії за допомогою зарубок (при двох дротах в лінії зарубки не наносять). З рис. 1.1,а видно, що один вимикач управляє двома лівими світильниками, другий - двома правими, а контактне роз'ємне з'єднання включено в мережу «напряму». У випадку, показаному на рис.1.1,б число зарубок буде однаковим, коли спільно вимикаються два ліві світильники або два крайніх. На рис. 1.1,в вказаний номер живлячої групи (7), клас пожежобезпеки (П-1), освітленість (50 лк), тип світильника (ППР), потужність лампи (150 Вт), висота установки світильників (2,7 м), номер конструктивного вузла кріплення світильника (3), марка кабелю і його переріз (АНРГ 4 мм2). При відносно великому числі світильників на плані перед позначенням типу світильників може вказуватися також їх число, як показано на рис.1.1,г.

На рис. 1.1,д показано три варіанти маркування світильників з люмінесцентними лампами, встановленими в лінію. Якщо весь ряд світильників живиться однією групою, достатнє маркування показано для верхньої лінії, якщо в ряду виділені світильники аварійного освітлення, місця їх установки слід конкретизувати, як показано для середньої лінії, якщо необхідно пояснити як розподілені світильники між групами, номери груп треба вказувати хоча б у перших світильників (нижня лінія).

Замовлені специфікації повинні охоплювати все устаткування і матеріали, окрім дрібних допоміжних матеріалів і метизів.




Рис. 1.1 - Елементи оформлення планів освітлювальних установок
Кількості повинні бути правильними і включати встановлений запас. Окремо складають специфікації устаткування, матеріалів і виробів, що підлягають виготовленню в майстерні електромонтажних заготовок, причому матеріали, з яких виконують ці вироби, повинні бути також враховані специфікацією.

При оформленні планів освітлювальних установок користуються таблицями умовних позначень.




ТЕМА 2. ВИМОГИ ДО ЕЛЕКТРИЧНОЇ ЧАСТИНИ ОСВІТЛЮВАЛЬНИХ УСТАНОВОК
2.1. Загальні положення
В електричній частині освітлювальних установок розглядаються питання побудови і експлуатації освітлювальних мереж. При побудові мереж розв'язують питання розподілу електричної енергії, конструктивного виконання мереж і їх монтажу і проводять розрахунок мереж. Зразкова схема передачі й розподілу енергії для освітлювальної установки подана на рис.2.1.



Рис.2.1 - Загальна схема розподілу електроенергії

для освітлювальної установки:
Е
РП
С – електрична станція; ПВП – підвищувальна підстанція; ЛВН – лінія високої напруги; ГЗП – головна знижувальна підстанція; ТП – трансформаторна понижуюча підстанція; ЛНН – живляча лінія низької напруги; РП – розподільний пункт живлячої мережі; ГЩ – груповий освітлювальний щиток; ГЛ – групова освітлювальна лінія; ДС – джерела світла.
Джерелом живлення служить електрична станція, що забезпечує електроенергією трансформаторні підстанції через лінії високої напруги. На трансформаторних підстанціях напруга знижується до споживацького рівня. Електрична мережа звичайно досить протяжна і може включати ділянки, що прокладаються як усередині приміщень, так і зовні будівель. Освітлювальна мережа усередині приміщень прокладається по стелях і стінах відкрито і всередині їх, а також може вмонтовуватися на тросах і в коробах.

Електричні освітлювальні мережі повинні забезпечувати:

а) надійність дії освітлювальної установки,

б) постійність напруги у джерел світла,

в) індустріальність виконання монтажу і зручність експлуатації,

г) пожежну безпеку,

д) захист від ураження електричним струмом,

е) економічність вибраного варіанта.

Питання електричної частини освітлювальної установки розглядаються, як правило, в наступній послідовності:

- вибір напруги, схем живлення і управління освітленням;

- вибір місць розташування і схем щитків; вибір траси мережі, роду проводки і способів її прокладки;

- розрахунок мережі; визначення заходів захисту від ураження електричним струмом і розрахунок цього захисту;

- вибір конструктивних рішень виконання мережі.


    1. Надійність дії освітлювальної установки

Надійність дії є однією з головних вимог до електричних мереж і пристроїв. Перерви в подачі електроенергії і пов'язане з цим припинення дії освітлення можуть приводити до серйозних аварій і травматизму людей, недовипуску і браку продукції, до пожеж та ін. небажаних наслідків.

Правильно складена схема живлення при відповідному розрахунку мережі і її виконанні, а також при правильній експлуатації повинна виключити або зробити маловірогідними випадки можливого припинення дії освітлення. Надійність дії освітлювальних установок повинна забезпечуватися:

- надійними і одночасно простими схемами розподілу енергії і управління освітленням;

- розрахунками мережі, що гарантують необхідну напругу у джерел світла, пожежну безпеку, селективність роботи і механічну міцність мереж;

- правильними конструктивними рішеннями, що враховують характер середовища приміщень і особливості виробництва;

- добре організованою експлуатацією.

Основою надійності дії освітлення є влаштування двох його видів і живлення їх роздільними електричними мережами. Видами освітлення називаються частини освітлювальної установки, що розрізняються за своїм функціональним призначенням. Принципово існують два види освітлення: робоче і аварійне.

Робоче освітлення забезпечує необхідні умови при нормальному режимі роботи освітлювальної установки, воно обов'язкове у всіх приміщеннях і на відкритому просторі.

Різновидом робочого освітлення є охоронне освітлення, яке влаштовується по лінії меж територій промислових підприємств, а також територій деяких суспільних будівель, що охороняються.

Аварійне освітлення забезпечує мінімально необхідні освітлювальні умови при тимчасовому згасанні робочого освітлення у приміщеннях і на відкритих просторах або служить для безпечної евакуації людей з приміщень і з відкритого простору.

безпечне освітлення треба влаштовувати, якщо раптове відключення робочого освітлення і пов'язане з цим порушення нормального обслуговування устаткування і механізмів може викликати:

а) вибух, пожежу, отруєння людей;

б) тривале порушення технологічного процесу;

в) порушення роботи таких об'єктів, як електричні станції; вузли радіо- і телепередач і зв'язку; диспетчерські пункти, пункти управління системами водопостачання, каналізації, теплофікації, вентиляція і кондиціонування повітря для виробничих приміщень, в яких неприпустиме припинення робіт; насосні установки водопостачання;

г) небезпека травматизму в місцях великого скупчення людей;

д) порушення нормального обслуговування хворих в операційних блоках, кабінетах невідкладної допомоги, в приймальних покоях лікувальних установ;

е) порушення режиму дитячих установ незалежно від числа людей, що знаходяться в них.

Евакуаційне освітлення треба влаштовувати:

а) в місцях, небезпечних для проходу людей, а також в основних проходах і на драбинах, що служать для евакуації людей з виробничих будівель, де працюють або перебувають більше 50 чоловік і в сходових клітках житлових будинків заввишки 6 поверхів і більше;

б) у виробничих приміщеннях з постійно працюючими в них людьми, де вихід людей з приміщень при раптовому відключенні робочого освітлення пов'язаний з небезпекою травматизму через продовження роботи виробничого устаткування;

в) у приміщеннях суспільних будівель і допоміжних будівель промислових підприємств, якщо в них можуть одночасно знаходитися більше 100 чол;

г) у виробничих приміщеннях без природного світла.

Правила влаштування електроустановок (ПУЕ) за ступенем надійності електропостачання підрозділяють всі електроприймачі (у тому числі освітлювальні установки) на три категорії:

електроприймачі 1 категорії – електроприймачі, перерва в електропостачанні яких може спричинити: небезпеку для життя людей; значний збиток народному господарству; пошкодження дорогого устаткування; масовий брак продукції; розлад складного технологічного процесу; порушення функціонування надважливих елементів комунального господарства. З електроприймачів 1 категорії виділяється особлива група електроприймачів, робота яких необхідна для безаварійної роботи виробництва з метою запобігання загрози життю людей, вибухів, пожеж і пошкоджень основного устаткування;

електроприймачі 2 категорії - електроприймачі, перерва в електропостачанні яких призводить до масового недовипуску продукції; масовим простоям виробництва, механізмів і промислового транспорту; порушенню нормальної роботи міських і сільських жителів;

електроприймачі 3 категорії - решта електроприймачів, що не підпадають під визначення 1 і 2 категорій.

Електроприймачі 1 категорії повинні забезпечуватися електроенергією від двох незалежних, взаємно резервуючих джерел живлення.

Для електропостачання особливої групи електроприймачів 1 категорії передбачається живлення від третього незалежного джерела живлення.

Незалежним джерелом живлення електроприймачів називається джерело живлення, на якому зберігається напруга при зникненні його на іншому або на інших джерелах живленні цих електроприймачів.

До числа незалежних джерел відносяться дві секції або системи шин однієї або двох електричних станцій і підстанції при одночасному дотриманні наступних двох умов:

1) кожна з секцій або систем шин, у свою чергу, має живлення від незалежного джерела;

2) секції (системи) шин не зв'язані між собою або мають зв'язок, що автоматично відключається при порушенні нормальної роботи однієї з секцій (систем) шин.

Як третє незалежне джерело живлення для особливої групи електроприймачів і як друге незалежне джерело живлення для інших електроприймачів 1 категорії можуть бути використані місцеві електричні станції, електростанції енергосистем, спеціальні агрегати безперебійного живлення (дизель-генератори), акумуляторні батареї і т.п.

Електроприймачі 2 категорії рекомендується забезпечувати електроенергією від двох незалежних, взаємно резервованих джерел живлення.

Для електроприймачів 2 категорії при порушенні електропостачання від одного з джерел живлення допустимі перерви в електропостачанні на якийсь час, необхідне для включення резервного живлення.

Для електроприймачів 3 категорії електропостачання може бути виконано від одного джерела живлення за умови, що перерви в електропостачанні, необхідні для ремонту або заміни пошкодженого елементу системи електропостачання, не перевищують однієї доби.




    1. Постійність напруги у джерел світла

Джерела світла призначені для роботи при вказаній для них номінальній напрузі. При напругах, відмінних від номінальної, характеристики джерел світла і ПРА змінюються. Особливо помітно впливає зміна напруги на термін служби ламп і ПРА, а також на світловий потік ламп розжарювання.

Допустимі відхилення напруги на освітлювальних приладах повинні відповідати вимогам ГОСТ 13109-87 «Електрична енергія. Вимоги до якості електричної енергії в електричних мережах загального призначення». Допускаються наступні відхилення напруги: у джерел світла, незалежно від їх типу, - не нижче 97,5% і не вище 105% номінальної напруги ламп. Зважаючи на важкість дотримання даної вимоги для житлових будівель і зовнішнього освітлення, виконуваного світильниками, у вказаних випадках допускається знижувати напругу у самих віддалених ламп до 95% номінальної.

Крім тривалих відхилень напруги, в освітлювальних установках можуть виникати короткочасні швидкі відхилення - так звані коливання напруги , найчастіше обумовлені пуском або режимом роботи достатньо потужних електросилових споживачів, які живляться від загальних з джерелами світла трансформаторів або мереж. Ці коливання викликають коливання освітленості, які можуть призвести до стомлення зору і організму в цілому.

ПУЕ встановлюють наступні вимоги до коливань напруги: зміни напруги до 1,5% допускаються без обмеження частоти, зміни 1,5 - 4% повинні відбуватися не більше 10 разів на годину, а зміни більше 4% - не частіше одного разу на годину.
2.4. Індустріальность виконання монтажу і зручність експлуатації
Індустріальним виконанням електромонтажних робіт вважається таке, при якому найбільшою мірою використовуються заводські вироби, а при їх відсутності необхідні роботи заготовок проводяться у спеціалізованих майстернях. При цьому електромонтажні роботи на споруджуваному об'єкті зводяться до збирання електроконструкцій, вузлів установки і до електричних з'єднань елементів проводки.

Заготовка різних каналів, борозен, отворів, ніш і отворів у будівельних конструкціях на місці виробництва електромонтажних робіт звичайно вельми трудомістка і коштує дорого, тому така заготовка повинна проводитися своєчасно при виготовленні будівельних елементів на домобудівних комбінатах. Для забезпечення даної вимоги світлотехніки повинні завчасно видавати будівельникам необхідні завдання.

Ухвалювані рішення щодо виконання електричної частини безпосередньо впливають на можливий ступінь індустріалізації електромонтажних робіт і тим самим на терміни будівництва, зважаючи на що питання індустріалізації як світлотехнічної, так і електротехнічної частин освітлювальної установки повинні передбачатися своєчасно.

Нормальна робота освітлювальних установок можлива тільки за наявності умов їх зручного обслуговування. Без таких умов у процесі експлуатації не будуть гарантовані задані нормами й певні освітлювальні умови, надійність дії установки, її електрична і пожежна безпека. Проста і зручна експлуатація освітлювальної установки визначається логічністю і стрункістю ухвалених рішень по схемі живлення і розташуванню освітлювального електроустаткування, доступністю частин установки, що вимагають обслуговування, і легкою за зміною елементів, що виходять з ладу. Зручності експлуатації повинні враховуватися вже при вирішенні питань розподілу живлення, управління освітленням і при виборі конструктивного виконання мереж.



2.5. Пожежна безпека
Перегрів проводів і кабелів, апаратів і освітлювальних приладів, погані контакти в електричному ланцюзі, іскри і дуги можуть бути причиною пожежі. В освітлювальних мережах така небезпека особливо значна через велику загальну протяжність і розгалуженість мережі, велику кількість світильників і дрібних настановних апаратів.

Збереження ізоляції проводів і пожежна безпека проводок гарантуються обмеженням граничної температури жил наступними значеннями:

для ізольованих проводів і кабелів з гумовою або поліхлорвініловою теплостійкою ізоляцією………..65 С

для кабелів до 1 кВ з паперовою ізоляцією………80 С

для голих проводів…………………………………70 С

Вказаним температурам відповідають гранично допустимі струмові навантаження на проводи і кабелі для різних умов прокладки мережі, що регламентуються ПУЕ.

Величина перегріву жили пропорційна квадрату струму. Таким чином, якщо при гранично допустимому за нормами навантаженні на провід Iн відомий перегрів, то при будь-якому струмі Ix відповідний перегрів τx може бути визначений із співвідношення
τx = τν ( Ix/Iн) ² (2.1.)
вважаючи τν і Iн заданими ПУЕ, можна встановити температуру жил проводів при інших значеннях струмів навантаження, а також нові допустимі навантаження Ix при значеннях температури навколишнього середовища, що змінилися.

Треба враховувати, що кожні додаткові 8С нагріву прискорюють старіння ізоляції вдвічі.

Прискорення старіння ізоляції, а іноді і її загоряння відбуваються також при короткочасних перегрівах внаслідок коротких замикань.

Для автоматичного відключення мережі при перевантаженнях і коротких замиканнях служать плавкі запобіжники і автомати з тепловими й електромагнітними струмовими реле.

Поверхні світильників і апаратів при роботі не повинні перегріватися, що особливо важливо в пожежо- і вибухонебезпечних приміщеннях.

З погляду пожежної безпеки відіграє також роль надійність контактів (особливо при алюмінієвих дротах), вибір апаратів і приладів відповідно до умов середовища, дотримання нормативних відстаней у проводках і стан ізоляції.

Рівень ізоляції мережі на ділянці між двома будь-якими апаратами захисту або на ділянці за крайнім апаратом захисту не повинен знижуватися у процесі експлуатації до значення меншого 0,5 МОм (при знятих лампах і включених комутаційних апаратах).


    1. Захист від поразки електричним струмом

Багато елементів освітлювальної мережі доступні для дотику і можуть бути джерелом небезпеки, яка в більшій мірі визначається умовами середовища і конструкцією приміщення, бо від них залежить опір людини в ланцюзі струму (особливо в місці контакту провідника з тілом) і, отже, величина протікаючого струму. Опір тіла людини в нормальних сприятливих умовах середовища перевищує 100000 Ом, але може знизитися до 600 – 1000 Ом при зволоженій шкірі, рясному потовиділенні в жарких приміщеннях, при роз'їданні шкіри кислотами і засміченні пор пилом, порізах і т.п. Істотний вплив на величину струму, що протікає через тіло людини, чинить опір підлоги, змінний у широких межах (наприклад, опір сухої дерев'яної торцевої підлоги досягає 10 МОм, а плиткової підлоги - не перевищує 500 Ом).

Небезпека поразки струмом виникає при одночасному дотику до струмоведучих частин і металевих заземлених предметів.

Всі приміщення за ступенем небезпеки поразки електричним струмом діляться на три категорії.

Приміщення без підвищеної небезпеки - що не мають ознак підвищеної або особливої небезпеки, зокрема конторські приміщення з непровідними підлогами, житлові кімнати і т .п.

Приміщення з підвищеною електронебезпекою , що характеризуються наявністю однієї з наступних ознак: вогкості (відносна вогкість тривало перевищує 75%); провідного пилу; добре провідних до струму підлог (металеві, земляні, залізобетонні, цегляні і т.п.); температури понад 30 С; можливості одночасного дотику людей до струмоведучих частин і до заземлених предметів.

Приміщення з найвищою електронебезпекою - особливо сирі, - відрізняються близькою до 100% відносною вогкістю повітря (стеля, підлога, стіни і предмети в приміщенні вкриті вологою); з хімічно активним середовищем або що мають одночасно дві або більше ознак підвищеної небезпеки.

В освітлювальних установках повинні вживатися заходи для захисту від дотику до струмоведучих частин, а також заходи, що роблять безпечними дотики до провідних, нормально неструмоведучих частин установки в аварійних режимах.

Ступінь небезпеки дії електричного струму визначається його величиною і тривалістю протікання.

При тривалому протіканні (більше 1 сек) через тіло людини струму промислової частоти (50 - 60 Гц) порядку 10 мА серце і органи дихання ще не одержують помітних травм, а судоми рук, що починаються, дозволяють самостійно звільнитися від міцно охоплених ними електродів. Якщо збільшити струм до 20 – 25 мА, то без сторонньої допомоги звільнитися від електродів вже не можна. Струм 50-80 мА приводить до паралічу дихання, а струм 80 – 100 мА при тривалості протікання більше 3 сек. викликає параліч серця.

Безпечним для людини можна визнати лише струм порядку 10 мА, коли ще можливо без сторонньої допомоги звільнитися від охоплених рукою частин установки.

При струмі більше 20 мА в мережах з достатньо бiльшою, вище 65 В, напругою людина не зможе самостійно розірвати електричний ланцюг, а протікаючий струм зростатиме до смертельно небезпечного значення через зниження перехідного опору внаслідок нагріву і місцевого пробою шкіри.

При дуже короткочасному проходженні струму його дія на організм помітно послаблюється.


  1   2   3   4   5


База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка