Конспект лекцій з дисципліни «Культурологія» для всіх спеціальностей 2014 Зміст Тема Предмет культурології, як науки про культуру. Функції культури. Культура І цивілізація



Сторінка1/10
Дата конвертації23.05.2017
Розмір2.44 Mb.
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   10
ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

«ДОНЕЦЬКИЙ ТРАНСПОРТНО-ЕКОНОМІЧНИЙ КОЛЕДЖ»

ЦИКЛОВА КОМІСІЯ СУСПІЛЬНИХ ДИСЦИПЛІН

К О Н С П Е К Т
лекцій з дисципліни «Культурологія»
для всіх спеціальностей

2014

Зміст


Тема 1.1. Предмет культурології, як науки про культуру. Функції культури. Культура і цивілізація.




Тема 1.2. Мистецтво у просторі культури. Види і мова мистецтва. Виникнення мистецтва. Первісна культура Найдавніші релігійні вірування. Синкретичність мистецтва. Міф.




Тема 1.3. Витоки української культури. Культура на українських землях у найдавніші часи.




Тема 1.4. Культура Київської Русі – видатне явище світової середньовічної культури. Музичне мистецтво Київської Русі. Стародавня народна творчість. Театральне мистецтво.




Тема 1.5. Українська культура XIV-XVIIIст. Шкільний театр. Вертеп. Народні думи та історичні пісні XVI-XVIIст.




Тема 1.6. Українська культура XIXст. Національні культурні організації та рухи XIX ст. в Україні.




Тема 1.7. Українська культура ХХст. Культура України в роки війни. Культура повоєнного часу. Шістдесятники.




Тема 1.8. Основні тенденції сучасного культурного розвитку України.




Тема 2.1. Культура Стародавнього Сходу. Індійська культура. Культура Стародавнього Китаю. Культура Античності. Культура Стародавнього Риму.




Тема 2.2. Культура Середньовіччя. Середньовіччя. Культура Візантії, як своєрідний синтез культурних традицій греко-римського світу, християнства та елліністичного Сходу.




Тема 2.3. Культура епохи Відродження.




Тема 2.4. Культура Нового часу і Просвітництва. Європейська музична куль-тура XVIIIст. (В.А. Моцарт, Л.В. Бетховен). Паркова куль-тура. Версаль. Природні парки Великої Британії.




Тема 2.5. Європейська культура XIXст. Модернізм, як доба у культурі. Основні течії модерністського мистецтва.




Тема 2.6. Європейська культура XXст.




Тема 2.7. Простір культури і зустріч в ньому. Мистецтво – посередник між культурами.




Тема 2.8. Єдність і взаємозалежність світової та національної культур. Політ культурний образ світу.





І. Теоретичні аспекти культури.
1.1. Предмет культурології як науки

про культуру. Суть і сутність культури. Функції культури.

Культура і цивілізація.
План

1. Предмет культурології як науки про культуру.

2. Структура культури.

3. Функції культури.

4. Культура і цивілізація.
Література

1. Абрамович Д.С., Чікарькова М.Ю. Світова та українська культура: Навч.

посібник – Львів, 2004. – С. 5 – 9.

2. Дещинський Л.Є. та ін. Українська та зарубіжна культура: Навч. посібник.

– Львів, 2005. – С. 5 – 26.

3. Культурология: Учебное пособие/ Под ред. С.В. Лапиной. – Минск, 2003. –

С. 11 – 63.
1. Предмет культурології як науки про культуру.

Термін культурологія складається з поєднання двох слів: латинського culture – культура та грецького logos – наука, знання. Т.ч. буквально культурологія – це наука про культуру. Це система наукових знань про культуру. Культурологія вивчає сутність і закономірності розвитку культури. КУЛЬТУРОЛОГІЯ – це цілісна система знань, яка розкриває сутність, структуру й функції культури як складного суспільного феномена.

Культурологія взаємодіє з іншими дисциплінами: історія, філософія, етика, естетика, антропологія, етнографія, релігієзнавство, мистецтвознавство, літературознавство, мовознавство, соціологія.

Як наукова дисципліна культурологія своїми витоками сягає античності. Але сам термін «культурологія» ввів у науковий обіг американський антрополог Леслі Уайт (1900 – 1975), який розробив теорію культури (праця «Наука про культуру», 1949 р).

Поняття культура. Сьогодні налічується близько 500 визначень цього поняття.

Джерела. Слово «культура» латинського походження і буквально означає обробка, догляд, вдосконалення. У Давньому Римі воно спочатку вживалося у значенні уміння обробляти землю.

Стосовно духовного життя людини («культура душі») цей термін вперше вжив римський філософ і оратор Цицерон (106 – 43 рр. до н.е.).

Сучасне розуміння поняття «культура» запропонував німецький юрист та історик Самуель Пуфендорф (1632-1694). У 1684 р. поняття культури він вживає для позначення всього того, що відрізняється від природного, тваринного, тобто все створене і надбано самою людиною. Т.ч. культура – це все, що створено людиною, результати її діяльності.

ВИЗНАЧЕННЯ КУЛЬТУРИ:

* Найпростіше визначення: Культура – це, що відрізняє людину від інших живих істот, робить людину людиною.

*Культура – це сукупність усіх матеріальних та духовних цінностей, створених людством за час свого існування.

*Культура – своєрідна форма пізнання людиною навколишнього світу і самого себе.

*Культура – це така форма і результат людської життєдіяльності, які слугують подальшому розвитку та примноженню (культивуванню) творчих можливостей людства, соціальному, економічному, політичному поступу.

*Культура – це рівень розвитку суспільства, породжений прагненням людини вдосконалити природу.


2. Структура культури:

1. Матеріальна.

2. Духовна.

3. Художня.

Матеріальна культура – це фізичні об’єкти, створені людськими руками (їх називають артефактами). Приклади: знаряддя праці, машини, транспорт, технічні системи (виробнича культура); будівлі, предмети побуту, одяг (культура життєзабезпечення); зброя та військова техніка.

Сутність матеріальної культури полягає у втіленні різноманітних людських потреб, що дозволяють людям адаптуватися до біологічних і соціальних умов життя.



Духовна культура – це явища, пов’язані зі свідомістю, інтелектуальною, емоційно-психічною діяльністю людини. Приклади: звичаї, норми поведінки, правила, закони, ідеали, мова, релігія, наука, освіта та ін. Вони теж результати діяльності людей (теж артефакти), але створені не руками, а розумом і почуттями. Міра опанування духовних цінностей, потреба в них, а також здатність до їх створення характеризують рівень духовності людини, ширше – культуру.

Риси однієї культури виражаються через риси іншої, наприклад, знання передаються через книгу.



Художня культура (мистецтво) – творче осмислення дійсності (через художній образ). Види мистецтва: живопис, скульптура, архітектура, музика, театр, кіно, художня література та ін.
Інший поділ культури на складові.

Складові культури
Релігія Наука Мистецтво


Культура як цілісне явище умовно поділяється на підгрупи:

  • побутова культура, моральна культура (правила і норми поведінки у суспільстві);

  • політична культура;

  • правова культура;

  • економічна;

  • релігійна;

  • художньо-творча культура;

  • технічна культура (відносини і взаємозв’язки людини й машини);

  • виробнича культура (етичні відносини між собою членів виробничих колективів, взаємини з керівництвом).


Різновиди культури:
- Народна; - Світська; - Елітарна;

- професійна; - Релігійна; - Масова.



Елітарна культура – культура, притаманна еліті суспільства, ця культура свідомо протистоїть культурі більшості. Не слід забувати, що інтелектуальна еліта (культурна еліта) і політична еліта – це поняття різні, часто протилежні.

Масова культура не залежить від нації чи держави. Джерело – ЗМІ.

Субкультура – культура малих соціальних груп (міська, сільська, студентська, релігійна та ін.).

Контркультура – субкультура, що протистоїть іншим (хіпі, панки та ін.).

Маргінальна культура – культура групи людей, чиї цінності одночасно взаємодіють з різними культурними системами, але повністю в них ще інтегрувалися (мігранти із села у місто, представники змішаних шлюбів, етномаргінали, релігійні маргінали, соціальні маргінали - бомжі).

3. Функції культури:

- Пізнавальна (засіб пізнання життя, знання та практичний досвід багатьох поколінь);

- Комунікативна (засіб спілкування між поколіннями);

- Виховна (засіб впливу на людей з метою формування духовного світу людини;

- Естетична (Насолода прекрасним через мистецтво);

- Етноформуюча (творення самобутнього обличчя нації, надання їй своєрідності);

- Нормативно-регулятивна (засіб регулятора поведінки та суспільних відносин);

- Аксіологічна (грецьк. ціність, вартість) – засіб передачі та поширення цінностей та ін.


4. Культура і цивілізація.

У розвитку людства виділяють такі етапи розвитку: дикість – варварство – цивілізація. (Льюїс Генрі Морган). Цивілізація – це найвища стадія культури. «Помираючи, культура перетворюється на цивілізацію», – говорив О. Шпенглер.

Слово «цивілізація» походить від латинського слова civis – громадянин. Словом civilis позначалось те, що належало людині як громадянину держави.

У ХVІІІ ст. просвітники називали «цивілізоване суспільство», що засноване на началах розуму і справедливості.

? Цивілізація і культура – поняття тотожні? Вплив цивілізації на розвиток культури. Якщо у культурі все матеріальне слугує духовному, то в цивілізації дух слугує матеріальному і практичному. Цивілізація може служити культурі, а може відриватися від неї. Культура, на відміну від цивілізації, ніколи не буває агресивною.

* Часто поняття цивілізація вживається як синонім до слова культура: Єгипетська цивілізація або ж культура.

* Інколи «цивілізація» вживається для позначення матеріальної культури (охоплює всі надбання, що були створені для комфорту людини; машини, одяг, меблі …, поняття культури вживають на позначення духовного життя).

* Може вживатися для означення окремих станів у розвитку суспільства (Азійська цивілізація).



Отже, по-перше, культура – це національні за формою і загальнолюдські за призначенням способи і результати людської життєдіяльності, які слугують подальшому розвитку і примноженню творчих можливостей людини. Вона характеризує якість та рівень духовно-морального та матеріального потенціалу суспільства, а поняття «цивілізації» вказує на стан та умови її соціального буття. По-друге, культура як складне і багатогранне суспільне явище виконує різноманітні функції.
Запитання та завдання для самоконтролю


  1. Визначте, що вивчає така наука, як культурологія. З якими науками культурологія взаємодіє?

  2. Дайте визначення поняття КУЛЬТУРА. Як змінювалося значення цього поняття?

  3. Вкажіть складові культури.

  4. Визначте, що називають матеріальною та духовною культурою. Наведіть зразки артефактів.

  5. Порівняйте поняття: культура народна і професійна, елітарна і масова, народна і національна.

  6. Визначте, що таке субкультура і контркультура.

  7. Проаналізуйте, які функції виконує культура.

  8. Порівняйте поняття культура і цивілізація.


1.2. Походження і головні етапи розвитку культури.

Виникнення мистецтва. Первісна культура.
План

  1. Походження і головні етапи розвитку культури.

  2. Виникнення мистецтва. Види мистецтва.

  3. Первісна культура.


Література

  1. Абрамович Д.С., Чікарькова М.Ю. Світова та українська культура: Навч. посібник – Львів, 2004. – С. 9 – 19.

  2. Культурология. История мировой культуры: Ученик для вузов/ Под ред. А.Н. Марковой. – М., 2000. – С. 23 – 41.

  3. Культурология: Учебное пособие/ Под ред. С.В. Лапиной. – Минск, 2003. – С. 63 – 73.


1. Походження і головні етапи розвитку культури.

У середині ХІЇ – поч. ХХ ст. поширюються 2 протилежні концепції культури – еволюціоністична ти циклічна.

ЕВОЛЮЦІОНІСТИЧНА теорія стала наслідком етнографічних досліджень первісних народів. Її висунув Л. Морган і підтримали Е Тейлор та ін. Вони прийшли до висновку, що всі народи на однакових стадіях розвитку мають дуже схожі потреби і для їхнього задоволення створюють схожі форми культурного життя. Всі культури розвиваються від простого до складного через універсальні для всіх народів стадії. Еволюціоністи наголошували на культурній єдності та однорідності людства.

ЦИКЛІЧНІ теорії (Микола Данилевський, Освальд Шпенглер): є ізольовані локальні культурно-історичні типи. Кожна культура розвивається тільки за власними законами. Кожний культурно-історичний тип має самобутній і неповторний характер.

Згідно зі Шпенглером (1880 – 1936), кожна культура з самого початку приречена на загибель. Вона переживає весну (зародження), дозріває у літо (пік розвитку),проходить через осінь своїх інтелектуальних вершин, хилячись до занепаду під час зими, і, нарешті, тане. Тривалість такого циклу 1200-1500 рр. Кожна культура рано чи пізно старіє. Завершальну стадію Шпенглер називає цивілізацією, тобто це старість культури. Головні ознаки цивілізації (старіння і занепаду культури): занепад та деградація мистецтва, втрата безпосередності у сприйнятті світу, падіння зацікавленості в духовних цінностях та моральний занепад, високий рівень розвитку техніки, скупчення людей у велетенських містах, перетворення народів з чітко виявленими етнічними ознаками на безлику сіру масу, позбавлену самобутності.

Шпенглер у праці «Присмерк Європи» (1918) виділяє такі типи культур:



  1. Вавилонська.

  2. Єгипетська.

  3. Індійська.

  4. Китайська.

  5. Антична (Аполлонівська).

  6. Західноєвропейська (Фастівська).

  7. Арабська.

  8. Майя.

  9. Слов’янська.

Поєднати лінійну і циклічну теорії намагався А. Тойнбі (1889 -1975): окрема цивілізація не може абсолютно замкнутим, незалежним цілим, а є певним етапом в еволюції культури від нижчих до вищих форм: вавилонсько-сирійська культура стала основою для формування арабської, яка, в свою чергу, стала фундаментом для ісламської цивілізації.

Головні етапи розвитку європейської культури:


  1. Античність.

  2. Середньовіччя.

  3. Відродження.

  4. Новий час і Просвітництво (бароко, класицизм).

  5. Культура ХІХ ст. (романтизм, реалізм).

  6. Культурах ХХ ст.(модернізм, постмодернізм).



2. Виникнення мистецтва. Види мистецтва.

Своєрідним різновидом культури є художня культура, або ж мистецтво.

МИСТЕЦТВО – це особлива форма суспільної свідомості і творчої діяльності людини; відображення дійсності за допомогою художніх образів (реальний світ + вигадка, фантазія автора). ХУДОЖНІЙ ОБРАЗ – образ людини, і світу перероблений, трансформований у свідомості митця. Певний предмет чи явище відбивається у свідомості митця у вигляді думки і чуттєвих вражень від явища. Мета сприймача мистецтва сприйняти цей образ і перетворити у чуттєві враження (Чуття –розум – чуття). Розкриття одного явища через інше (асоціативність мислення), через конкретне загальне.

Мистецтво і наука відрізняються не тим що, а як?

Теорії походження мистецтва:


  1. Наслідувальна (людини наслідує природу).

  2. Теорія культурної пам’яті (спосіб збереження і передавання нащадкам).

  3. Трудова теорія.

  4. Ігрова теорія (через гру вивільняються емоції).

  5. Містично-релігійна.

  6. Божественна теорія (Бог подарував людям мистецтво).



Види мистецтва:

  1. Живопис (Малярство) і графіка.

  2. Скульптура.

  3. Архітектура.

  4. Музика.

  5. Хореографія.

  6. Театр.

  7. Кіно.

  8. Художня література.

  9. Декоративно-прикладне мистецтво ткацтво, вишивання, гончарство, бісероплетіння, писанкарство, лозоплетіння, художня обробка дерева, металу, шкіри та ін .

Образотворче мистецтво – живопис, графіка, скульптура.

Мистецтва групуються в:



  • часові (музика, література);

  • просторові( архітектура, образотворче мистецтво);

  • просторово-часові (театр, кіно, хореографія).

3. Первісна культура.

Архаїчна (давня) культура представляє найтриваліший та найзагадковіший період історії культури людства? Час знищив більшість слідів первісного минулого. Однак те, що залишилось засвідчує тисячолітню напружену роботу.

Формування людини, виокремлення зі світу дикої природи, початок створення ноосфери – сфери розуму відбулися під час первісного ладу, через який пройшли всі народи світу. Історію первісного ладу поділяють на:



  1. Кам’яний (палеоліт, мезоліт, неоліт).

  2. Бронзовий.

  3. Залізний віки.

Палеолітичний живопис: печера Ласко у Франції (фарби чорна, жовта, червона), Альтамірська печера в Іспанії, Капова печера на Нижньому Уралі.

Мезоліт – винайшли першу механічну зброю дистанційної дії, це були лук і стріли.

Неоліт – перехід від полювання та збирання до скотарства і землеробства (неолітична революція).

Міф. Історія створення із хаосу космосу, порядку…

Синкретизм культури – нерозчленованість, злитість характерні для початкового, нерозвинутого стану.

Політеїзм – багатобожжя.

3 кольори: білий, червоний, чорний.



Антропоморфізм – наділення душею. Анімізм – віра в духів. Тотемізм – зв’язок групи людей з твариною чи рослиною, що є покровителями або засновниками роду. Фетишизм – поклоніння фетишам; одна з ранніх форм релігійних вірувань. Фетиш – предмет неживої природи, нібито наділений чудодійною силою, об’єкт релігійного поклоніння. (Перен. річ або людина, яку обожнюють, поклоняються їй.

Первісне мистецтво: наскельні зображення, ритуальні танці, дійства, стародавні форми міфологічної творчості, дрібну пластику.

Отже, пізній палеоліт завершує початковий етап людської історії: завершується становлення людини, з’явився Homo sapiens. Виникли духовні уявлення, що відобразилися у релігії та мистецтві.

Мезоліт – час пошуку нових основ культури. Скульптурні зображення тварин, жіночих фігурок, численні орнаментовані предмети, різноманітні прикраси та ін. В мистецтві поєднуються елементи реального життя і первісної фантастики.

Неоліт завершив кам’яний вік і підвів людство до рубежу нового життя. Неоліт був часом становлення відтворюючого господарства, перш за все землеробства. Розвиваються уявлення про навколишній світ, в т.ч. небесні світила. Досягає розквіту родовий лад, який у подальшому буде схилятися до занепаду.
Запитання та завдання для самоконтролю

1. Поясніть, в чому полягає суть еволюціоністичної теорії розвитку культури.

2. Хто висунув циклічну теорію і в чому її зміст?

3. Порівняйте ці 2 теорії.

4. Вкажіть, які етапи, за О. Шпенглером, переживає кожна культура?

5. Поясніть, чому, на вашу думку, завершальну стадію культури О. Шпенглер називає цивілізацією.

6. Вкажіть, які типи культур виділяє О. Шпенглер у своїй роботі «Занепад Європи».

7. Дайте визначення поняття мистецтво.

8. Що таке художній образ?

9. Розкрийте суть схеми: ЧУТТЯ------РОЗУМ------ЧУТТЯ.

10.Поясніть, чим відрізняються між собою наука та мистецтво.

11. Які теорії походження мистецтва ви знаєте?

12. Визначте види мистецтва. Стисло охарактеризуйте кожен різновид.

13. Вкажіть, яка культура представляє найтриваліший та найзагадковіший період історії культури людства

14. Поясніть поняття «міф»,«антропоморфізм», «політеїзм», «синкретизм культури».

15. Що вам відомо про первісні системи вірувань? Розкрийте поняття «тотемізм», «фетишизм», «анімізм», магія».

16. Які зразки первісного мистецтва ви можете назвати?
1.3. Первісна культура. Найдавніші релігійні вірування.
План

1. Основні ознаки первісної культури

2. Неолітична революція та її роль у культурі людства
Література:

основна:


  1. Культурологія: українська та зарубіжна культура: Навч. посіб. / М.М. Закович, І.А. Зязюн, О.М. Семашко та ін.; За ред. М.М. Заковича. - 2-ге вид., стер. - К.: Знання, 2006.

  2. Історія світової культури: Навч. посіб. / Кер. авт. колективу Л.Т. Левчук. - К.: Либідь, 1994.

  3. Історія світової та української культури: Підручник для вищ. закл. освіти / В.А. Греченко, І.В. Чорний, В.А. Кушнерук, В.А. Режко. - К.: Літера ЛТД, 2002.

  4. Історія української культури / За ред. І. Крип’якевича. - К.: Либідь, 2002.

  5. Маланюк Є. Нариси з історії нашої культури. - К.: АТ "Обереги", 1992.

додаткова:

1. Художня культура світу: Європейський регіон: Навч. посібник// Н.Є. Миропольська та ін. – К., 2001. – С. 164 – 173.




  1. Основні ознаки первісної культури

Первісна культура співвідноситься з кам’яним віком, який поділяється на:

1. Давньокам’яний, або палеоліт (150 тис. рр. до н. е. — 10 тис. рр. до н. е.).

2. Середньокам’яний, або мезоліт (10 — 6/5 тис. рр. до н. е.).

3. Новокам’яний, або неоліт (6-5 тис. рр. до н. е. - до 11 тис. до н. е.).

Виділимо основні риси культури первісного суспільства.

Гомогенність (однорідність). Характер та звичаї прадавньої людини у різних регіонах земної кулі виявляють таку одноманітність і постійність явищ, що мимоволі хочеться повторити висловлену якимось дослідником думку: "Увесь світ є одна країна". Це ілюструють у першу чергу експонати етнографічних музеїв.

Синкретизм. Синкретизм характерний для свідомості первісної людини (не виділення прекрасного і потворного, істинного і фальшивого, добра і зла). У первісному суспільстві не виділяються окремі галузі життя, такі як наука, мистецтво, релігія, практична діяльність тощо. Так, наприклад, обряд одночасно задовольняє естетичні, релігійні, творчі, інтелектуальні потреби первісної людини.

Домінування образно-чуттєвого сприйняття світу. Сьогодні часто підкреслюють різницю між образним, або художнім, типом мислення й логічним або науковим. Але в основі того й іншого видів діяльності лежить одна мста пізнання дійсності. Художник спирається на інтуїцію. Науковець на раціональне мислення. У первісної людини ці обидві сфери свідомості були однаково розвинені й однаково використовувалися у науково- практичних та релігійно-естетичних цілях. Запам’ятати певну інформацію, назавжди закарбувати її в пам’яті первісним людям вдавалося завдяки яскравій образності поліхромного малюнка чи вражаючим формам скульптурного або рельєфного зображення.

Міфологічна свідомість. Найбільшого ефекту в поєднанні емоцій, творчої уяви й інтелектуальних здібностей людини досягай міфи. Вони поставали у вигляді оповідей про події й предмети довколишньої дійсності, що становили найбільш важливі, принципові для певної первісної групи людей проблеми життя: про походження й будову світу, людини, живої природи, стосунки між членами спільноти. Колективний досвід предків, що карбувався у міфі, не підлягав сумніву й не перевірявся. Міфи цілком задовольняли інтелектуальні та емоційні потреби первісних людей.

Наявність системи табу. Провідну роль в організації прадавнього суспільства, у справі приборкання тваринного, зоологічного начала у поведінці людини відігравали, на думку більшості сучасних культурологів, різноманітні табу. Табу - система заборон на виконання певних дій - використання деяких предметів, вимовляння вголос деяких слів тощо. Ця заборона не мала логічного пояснення і сприймалась усіма членами спільноти як те, що не потребує раціонального тлумачення.

Господарювання у добу збирання і полювання мало привласнювальний характер. З’являються спеціальні знаряддя праці (різці, ножі, голки, сокира, лук, стріли тощо). Точність наскельних малюнків є свідченням недостатнього рівня розвитку абстрактного мислення. Серед зображень зустрічаємо малюнки тварин. Одним із перших свідчень про увагу первісної людини до себе є "палеолітичні вснери". Релігійний культ ще не оформився як система. Формуються лише окремі форми релігійних вірувань - тотемізм, анімізм, фетишизм, магія.



Релігійні погляди людства почали виникати вже на відносно зрілому етапі його розвитку, коли сформувалася здатність до абстрактного мислення. Творчі здібності людини знайшли вихід у таких ранніх формах релігії, як тотемізм, анімізм, фетишизм і магія.

Тотемізм - віра у надприродний зв’язок людини або групи людей з якою-нсбудь твариною або рослиною (тотемом), що розглядається як предок, "прабатько" всієї спільноти.

Анімізм - віра в існування душі як надприродної субстанції, властивої кожному тілу. Аніма - "душа" або "дух" — може існувати й разом із тілом, і окремо від нього, покидаючи на певний час (сон, хвороба) чи назавжди (смерть, переселення). У різних випадках душею наділяються або живі істоти та рослини, або навіть неживі (камені, скелі, гори, знаряддя праці тощо).

Фетишизм - віра в надприродні властивості певних предметів, які можуть впливати на перебіг подій у житті людини. Фетишизм є подальшим розвитком анімістичних уявлень. Кожний предмет, маючи власну душу або виступаючи як посередник сил, що з ним пов’язані, сприяє або шкодить людині.

Магія — віра у надприродні можливості людини впливати на довколишній світ і перебіг подій у ньому. Відповідно до призначення магія поділяється на військову, мисливську, охоронну, любовну, лікувальну, виробничу, шкідливу тощо. В її основу покладено чаклунство, за допомогою якого можна позбутися всього випадкового й небажаного у світі.
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   10


База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка