Конспект лекцій з дисципліни «Історія держави І права зарубіжних країн»



Сторінка1/6
Дата конвертації23.05.2017
Розмір1.49 Mb.
  1   2   3   4   5   6


­­МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ АВІАЦІЙНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Навчально-науковий Юридичний інститут

кафедра теорії та історії держави і права

КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ

з дисципліни



«Історія держави і права зарубіжних країн»

Галузь знань: 08 «Право»

Спеціальність: 081 «Право»


Спеціалізація: «Правознавство»
Укладач: професор

кафедри теорії та історії

держави і права

Тимченко А.П.

Конспект лекцій розглянутий та схвалений

на засіданні кафедри теорії та історії держави і права

Протокол № ____ від «___»_____20__р.

Завідувач кафедри _______ Бородін І.Л.


Модуль №1Держава і право Стародавнього світу.
Тема №1 Вступ. Предмет, методи вивчення та періодизація історії держави і права зарубіжних країн

План

  1. Предмет ІДПЗК. Співвідношення понять наука і навчальна дисципліна. Взаємозв'язок ІДПЗК з загальною історією, з теорією держави і права, з конституційним правом. з галузевими юридичними навчальними дисциплінами (кримінальне право, кримінальний процес, адміністративне правота іншими). Значення вивчення ІДПЗК.

  2. Основні методи вивчення положень ІДПЗК.

  3. Періодизація ІДПЗК (типова і внутрішньо-типова).

  1. Предмет ІДПЗК. Співвідношення понять наука і навчальна дисципліна. Взаємозв'язок ІДПЗК з загальною історією, з теорією держави і права, з конституційним правом. з галузевими юридичними навчальними дисциплінами (кримінальне право, кримінальний процес, адміністративне правота іншими). Значення вивчення ІДПЗК.

Предметом ІДПЗКє як загальні, так і специфічні закономірності виникнення, розвитку і функціонування держави і права окремо взятої країни в конкретний період її розвитку в хронологічній послідовності.

Наука є більш широким поняттям по відношенню до навчальної дисципліни через те. що передбачає вивчення кожної окремо взятої країни з моменту її виникнення, розвитку, функціонування аж до занепаду.

Навчальна дисципліна більш вузьке поняття через те, що вивчає державу і право не кожної окремо взятої країни визначеного регіону, а вивчає державу і право на прикладі найбільш розвинутих з точки зору державно-правового розвитку всіх інших країн регіону.

Якщо взяти країни європейського континенту, наприклад, ми вивчаємо державу і право не кожної країни, а на прикладі Англії, Німеччини, Франції вивчаємо всі інші країни цього континенту.

Загальна історія - багатопредметна навчальна дисципліна.

Предмет ІДПЗК держава і право інших країн.

Теорія держави і права як і ІДПЗК вивчає як загальні так і специфічні закономірності виникнення, розвитку і функціонування держави і права. Теорія держави і права у свою чергу, вивчаючи історичні закономірності, узагальнює їх і формулює найбільш загальні закономірності виникнення, розвитку і функціонування держави і права, що використовує потім і історія. Тобто історія збагачує теорію «історичним», а теорія історію «логічним» матеріалом.

Взаємозв'язок ІДПЗК з конституційним (державним) правом.

Конституційне право вивчає в країнах світу основний закон (конституцію), законодавство


ІДПЗК вивчає все законодавство з часів виникнення держави до сьогодення.

Який взаємозв'язок з іншими дисциплінами?

ІДПЗК вивчає в сукупності всі види юридичних відносин (цивільно-правові, кримінально-правові, адміністративно-правові).

Значення вивчення положення ІДПЗК:



  1. ІДПЗК - основоположна, фундаментальна, юридична, базова дисципліна, яка є основою всіх сучасних дисциплін.

  2. ІДПЗК положення мають велике світоглядне, юридичне виховання, наукове значення.

  1. ) Термінологія зосереджена в ІДПЗК.

  2. ) Вивчення положень ІДПЗК привчає нас юридично мислити.

  3. ) Вивчення положень ІДПЗК розширює рамки наших пізнань державно - правового характеру.

  4. ) Досвід ІДГІЗК (державно-правового минулого) дає можливість використовувати правовий досвід минулого.

Чернишевський казав «Можна не знати латинської, англійської мови, фізику тощо, та бути освіченою людиною, але не знати історії може лише обмежена людини».

Історія - це світло в житті, яке дає нам змогу на досвіді минулого знати, що буде в майбутньому.



  1. Основні методи вивчення положень ІДПЗК

Методологія не способи, прийоми, методи за допомогою яких вивчається положення будь-якої з навчальних дисциплін.

Діалектичний метод - основний філософський метод, який застосовується у вивченні наук, навчальних дисциплін. Розглядає положення всіх дисциплін та наук в русі розвитку.

Інша його назва «діалектико-матеріалістичний». тому що вивчає не з ідеалістичних позицій.

Співвідношення до конкретних методів, діалектико-матеріалістичннй виконує роль стратегії, наукового пізнання, дослідження.

Історичний, статистичний, логічний, порівняльний методи.

Суть історичного методу пізнання полягає в тому, що кожне положення історії, необхідно розглядати лише:



  • історично;

  • в зв’язку з іншими факторами;
ІДПЗК вивчає все законодавство з часів виникнення держави до сьогодення.

Який взаємозв'язок з іншими дисциплінами?

ІДПЗК вивчає в сукупності всі види юридичних відносин (цивільно-правові, кримінально-правові, адміністративно-правові).

Значення вивчення положення ІДПЗК:



  1. ІДПЗК - основоположна, фундаментальна, юридична, базова дисципліна, яка є основою всіх сучасних дисциплін;

  2. ІДПЗК положення мають велике світоглядне, юридичне, виховне, наукове значення;

  3. Термінологія зосереджена в ІДПЗК;

  4. Вивчення положень ІДПЗК привчає нас юридично мислити;

  5. Вивчення положень ІДПЗК розширює рамки наших пізнань державно - правового характеру;

  6. Досвід ІДПЗК (державно-правового минулого) дає можливість використовувати правовий досвід минулого.

Чернишевський казав: «Можна не знати латинської, англійської мови, фізику тощо, та бути освіченою людиною, але не знати історії може лише людина, обмежена розумово».

Історія - це світло в життя, яке дає нам змогу на досвіді минулого знати, що нас жде в майбутньому.



  1. Основні методи вивчення положень ІДПЗК

Методологія -це способи, прийоми, методи за допомогою яких вивчається положення будь-якої з навчальних дисциплін.

Діалектичний метод - основний філософський метод, який застосовується у вивченні наук, навчальних дисциплін. Розглядає положення всіх дисциплін та наук в русі, розвитку.

Інша його назва «діалектико-матеріалістичний». тому що вивчає не з ідеалістичних позицій.

Співвідношення до конкретних методів, діалектико-матеріалістичннй виконує роль стратегії наукового пізнання, дослідження.

Історичний, статистичний, логічний, порівняльний методи.

Суть історичного методу пізнання полягає в тому, що кожне положення історії, необхідно розглядати лише:



  • історично;

  • в зв’язку з іншими фактами;

  • з конкретним досвідом в історії.

Суть логічного методу у вивченні закономірностей. За допомогою логічного мислення, аналізу державно-правого розвитку, ми можемо виділяти особливості їхнього розвитку.

Суть порівняльного методу в порівнянні державного устрою, права.

Сугь статистичного методу в тому, що використовуються цифрові показники, які дають можливість знати територію, відстань, широту розповсюдження в різних масштабах (фінансова сфера, кредитування, злочинна сфера).

3. Періодизація ІДПЗК

Вивчається в рамках 4-х основних періодів в розвитку людства:



  1. Історія стародавнього світу (5-4 ст. до н.е. - 5 ст. не.)

Рабовласницький тип держави і права.

  1. Історія середніх віків (5-17-18 ст. н.е.)

Феодальний тип держави і права.

  1. Історія нового часу (18 - перші десятиліття 20ст.)

Капіталістичний тип держави і права.

  1. Історія новітнього часу (перше десятиліття 20 ст. - до сьогодення)

Не зовсім чітко визначений магістральний розвиток; визнання падіння колоніальних імперій; утворення соціалістичних держав.

Соціальний тип держави і права.

Визначення типу держави і права - це сукупність держав однієї і тієї ж суспільно-економічної формації, яка характеризується спільністю економічної основи, класовою суттю і соціальним призначенням.

Крім типової періодизації існує внутрішньо-типова періодизація:



  • рабовласницький тип (патріархальний, античні держави (класичний період);

  • феодальний тип (ранньофеодальна, станово-представницька, абсолютна монархія);

  • капіталістичний тип

чистий капіталізм (зародження ринкових відносин вільної конкуренції); сучасний капіталізм (сучасна ринкова економіка, найбільш розвинені в економічному плані країни світу);

  • соціалістичний тип (необхідно розуміти так: соціалістична ідея можливо є найкращою але глобальний економічний експеримент, який проводився на теренах радянської тоталітарної держави на протязі більше, ніж 83 роки доказав, що вона є нездійсненною).

Тема №2: Держава і право країн Стародавнього Сходу

Основні джерела права: звичаї, нормативно-правові акти царів, приписи, судові рішення, релігійні та моральні приписи, основні пам'ятки права. Закони царя Хаммурапі підготовлені в період 1792-1750рр. до н.е., висічені на базальтовій стелі. У 1901 р. була знайдена археологами поблизу м. Сузи. Цю пам'ятку готували не юристи, там були судові рішення, приписи. Усі ці норми та закони В. Шейл розбив на 282 статті (з 1901 р.) для зручності користування:

  1. 1-5 ст. - процесуальне право;

  2. 6-126 ст. - майнові відносини;

  3. 127-195 ст. - шлюбно-сімейні відносини;

  4. 196-214 ст. - захист особистості;

  5. 215-282ст. - наймана праця.

Закони Ману носять ім’я бога Ману, котрому поклонялися.

Складалися з 2685 ст. у формі двовіршів, розбиті на 12 глав (4.7.8,10 статтіX) Побудовані на основі побутових, релігійних, молитовних та моральних норм. Складені у вигляді приписів людині.

Серед основних видів власності Закони Хаммурапі і Ману називають землю. Земельний фонд складається з земель, які належали: цареві, храмам, общинникам, приватникам.

Царя не слід розглядати як власника землі, а як суверена.

Земля розглядалась як вільне і залежне володіння. Царські і храмові землі оброблялися людьми.

Общинна земля у общинному володінні. Селянин - общинник, який мав свої права на землі (здавав в оренду) у ст. 39-47, 60-65 Законів Хаммурапі.

Не треба згоди царя.

Повноправ'я було пов'язане з земельною ділянкою Селянин втрачав землю, якщо поривав з общиною (за Законами Хаммурапі 136 ст.).

Правовим становищем були наділені земельні ділянки.

Майно мало особливий статус, надавались воїнам за службу.

Майно не успадковувалось.

Представники духовенства могли продавати і успадковувати двірцеве майно. Законам Ману відоме перетворення володіння у власність. Зафіксовані статті не розповсюджувалися, якщо не мали строку давності (8 глава 147, 148 ст.).



Законні способи придбання майна: шляхом передачі у спадок, подарунок, лихварство, завоювання, виконання роботи, милостині.

Строк давності перетворення володіння земельної ділянки у власність 10 років) (10 глава 115 ст., 8 глава 147 ст.).

Придбати можна лише у власника речі (який сам вирішував, як з ними чинити).

Зобов'язальні відносини у Вавилоні, Індії

Зобов'язання виникає із договорів, із спричиненої шкоди (деліктні відносини). Види договорів: купівлі-продажу, оренди, займу, найму, зберігання, доручення. Договори вважалися не дійсними, якщо заключалися таємно, без свідків, обманом, насиллям, п'яною чи божевільною особою, дитиною, рабом.

Умовами, якими повинен відповідати договір:

  • письмово;

  • при свідках;

  • правоздатною і дієздатною особою;

  • вказівка часу, місця;

  • місце проживання осіб;

  • рід.

Деліктні відносини (спричинення шкоди), державні, майну - обов'язок відшкодувати (53 ст., 237 ст. Закони Хаммурапі).

В Індії потрібно було відшкодувати власнику і заплатити цареві. Шлюбно-сімейні відносини

Сім'я була моногамною. Співжиття з рабинею не бралось до уваги.

Головою був чоловік. Влада виступала як розпорядник сім'ї. Шлюб дійсний при наявності договору між сім’ями нареченого і нареченої. На зміст могла впливати жінка (128.151 ст. Закони Хаммурапі).

Умови вступу в шлюб, заохочували неповнолітніх. Для жінок - 12 років, для чоловіків - 16 років.

Форми шлюбу (Закон Ману) - викупна плата тестеві (перед шлюбний подарунок). Якщо батько відмовлявся, то повертав викупну плату. Батько давав придане дочці, яке після її смерті належало дітям (Закони Хаммурапі). Головне призначення жінки - народження, виховання дітей.

В Індії другий шлюб дозволявся жінці тільки виходячи заміж за брата чоловіка.

У Вавилоні закріплювалось право всиновлювати.

Покликання жінки в Індії - народження і виховання дітей. Чоловік міг її покинути, продати.

Спадкові відносини (Закони Хаммурапі)

2 види спадкування:

  • за законом;

  • за заповітом.

Майно батьків переходило до дітей.

Кримінально-правові відносини Суб’єкти-правоздатні і дієздатні особи.

Індійські сім'ї рабів мали права на успадкування.

Різницю між виконавцями злочину і співучасниками Закони Хаммурапі не знали.



Стадії злочинних дій: намір, приготування, скоєння злочину.

Обтяжуючі вину обставини.

Об'єктивне рішення - покарання невинних.



Види злочинів:

  • державні;

  • проти релігії;

  • проти власності (майнові);

  • пошкодження чужого майна;

  • проти особи (вбивства);

  • проти сімейних устоїв;

  • зґвалтування;

  • посадові злочини (Закон Ману).

Види покарання:

  • смертна кара;

  • членоушкодження;

  • тілесні;

  • штрафи;

  • вигнання з общини;

  • обернення в рабство;

  • догана.

Мета покарання:

  • відплата за скоєне (Закони Хаммурапі);

  • попередження (Закон Ману).

Судовий процес Звинувально-змагальннй процес.

Суд звершує цар.

Основні докази: показання свідків, письмові акти, клятви, ордалії (випробування).
Тема № 3: Держава і право країн античного світу.

План


  1. Державний устрійкраїн античного світу.

  2. Характеристика суспільного ладукраїн античного світу.

  3. Виникнення і розвиток римських рабовласницьких держави і права.

  4. Право рабовласницького Риму. Закони 12 таблиць. Кодифікація Юстиніана.


1. Державний устрій країн античного світу

Перші держави-рабовласннцькі.

Первіснообщинний лад був до виникнення держави (був знищений розподілом прані,приватною власністю).



Форми виникнення держави:

  1. Афінська форма - виникла з класових антагонізмів.

  2. Римська форма - протистояння плебеїв та патрицій.

  3. Німецька форма - виникає в результаті завоювання земель.

У Східних держав причиною виникнення було виникнення землеробства (Мая). У східно слов'янських племен держава виникла в результаті поступового переродження органів військових на органи влади.

«Номи» - грецьке поселення.

5-4 ст. до н.е. - утворення Пд.-Верхнього та Пн.-Нижнього Єгипту.

525 р.- Єгипет завойований Персією.

4 ст.- Єгипет був завойований О.Манедонським. Форма державної влади - деспотія.

1 ст. до н. е. – Єгипет був завойований Римом.

Особливості деспотії:

  1. форма правління з необмеженою владою і спадковою владою

  2. особа монарха обожнюється

  3. здійснення влади є багаточисленим,бюрократичним апаратом. Республіканські - існували у Фінікії та Месопотамії.

  4. особа не була вільною.

Функція держави:

  1. зрошувальні системи

З основні відомства управління:

  • військові відомства;

  • орган громадських робіт;

  • фінансове відомство.

  1. підтримання релігійно-культурних цінностей.

Структура державних органів

Влада належить цареві.

Центральний бюрократичний апарат правління, його центр - палац царя. Складався апарат з сановників (підпорядковувалися контролери,чиновники).

Існував апарат управління на місцях (був ідентичним).

В Єгипті - області (номи) на чолі з намісником царя (номархом).

В Індії - залежні лісні племена (правління від імені царя-вождя). Підтримували порядок, збирали мито, виконували поліцейські функції, збирали військове ополчення.

У містах головний управитель, були міські ради (по 6 у місті) - ремесла, допомога іноземцям у торгівлі, контроль, обмін населення, торгівля, текстильні вироби. Для здійснення контролю за ними царі посилали контролерів. Органи общинного самоврядування (общинні ради).

Голови рад обиралися сановниками, були і призначені.

Ради виконували:

  1. управління землями, водою;

  2. податки;

  3. судово-поліцейські функції.

Судова влада - не була відділена від адміністративної.

Вища судова влада - цар, вища апеляційна інстанція, суди 1-ої інстанції. Судові функції належали сановникам, управителям міст,керівникам общини.

У містах судові функції належали царському судді,які діяли згідно інструкціям.

Церковні суди - діловодство письмове.

Армія - ополченці, після загальновійськових дій розпускались. Потім сформувалася постійна армія. Воїнам-професіоналам давалась земля, худоба за службу(ілку). Формувалася піхота, кіннота. До професійної армії приєднувалися народні ополченці. Поліції як такої не існувало, її функції здійснювала армія. Потім створилися спеціальні поліцейські загони, виникали шпигуни(Індія). У Єгипті створювалася явна і таємна поліція, охорона, поліцейські загони, які охоронні канали, царя, інших посадових осіб.

  1. Характеристика суспільного ладу країн античного світу.

Суспільно-економічна рабовласницька формація побудована на експлуатації людей.

Суспільство займалося:

  1. побудовою зрошувальних каналів;

  2. іригаційною системою.

Особливості розвитку:

  • перші держави після первіснообщинного ладу;

  • пережитки родового ладу;

  • принцип талону;

  • патріархальна форма;

  • розвиток приватної власності(земля. вода);

  • рабоволодіння відрізнялося від класичного рабовласництва(міг матисім'ю, власність);

- община (сільська, родова мали місце, були самостійними, основний виробничий осередок).

Клас рабовласників - привілейовані. Звільнялись від податків, робіт.

Раби - непривілейовані, використовувалися в домашньому господарстві. Царські і храмові.

Сільські общини - мали своїх рабів.

Особлива група рабів: ті. які не сплачували борги.

Общини були власниками землі.

В Індії населення поділялося на 4 варни:


  1. духовенство - брахмани;

  2. військові - вайшії;

  3. землероби;

  4. зубожілі селяни - шудри.

Шудрів могли купляти і продавати напівраб. напіввільний, був вищим від раба.

Перехід до іншої варни заборонявся.

У Вавилоні. Перша точка зору:


  1. мушкенум жителі підкорених міст, областей.

  2. авілум - привілейовані прошарки півночі.

Друга точка зору:

  1. авілум – общинники, які володіли землею на правах приватних власників.

  2. мушкенум - поза общиною, володіли землею під умовою і за службу.

3. Виникнення і розвиток римських рабовласницьких держави і права

Боротьба між рабами і плебеями. Реформа Сервія Тулія 578-533 до н.е. про утворення державності.



Суть: 1) поділ на територіальні одиниці 4 міських, 17 сільських-були утворені для обміну землеволодіннями. Кожна повинна була обирати голову, обов'язки якого - збір податків, забезпечення достатку.

2)населення поділене на 6 розрядів за кількістю майна, визначалась населеність 1 раз 5 років, розряди - сотні (центурії). Кожна центурія мала І голос в народних зборах.

1 розряд - 80 центурій.

2-4 розряди складалися з 20 центурій по 20 голосів.

5 розряд - 30 центурій по 30 голосів.

Поза розрядами - 18 центурій - 6 із 18 патриції,. 2 центурії - ремісники,



  1. центурія– музиканти, 1 центурія - пролетаріат.

У народних зборах 193 центурії,достатньо 97 голосів для вирішення… питання.

Значення реформи - завершила процес переходу від родової общини до держави, яка мала всі ознаки органу держави (публічна влада, територіальний принцип організації населення, розподіл населення за майновою ознакою, поліція, судова система).

Римська держава на відміну від Грецьких полісів перетворилася з міської общини в могутню державу, котра існувала більше тисячі років. Періодизація Римської держачи:


  1. розгляд родового лажу,виникнення рабовласницької держави від заснування Риму 753 р. до н.е. до повалення останнього царя 509 р. до н.е.(царськнй період);

  2. період республіки (509-27 рр. до н.е.) - найвищого розвитку Риму, 73-71 рр. до н.е. - повстання Савмака;

  3. період монархії (імперії) 27 р. до н.е. - 476 р. н.е.

Цей період ділиться на 2 етапи:

  1. принципат(27 р. до н.е. - 192 р. н.е. -274 р. н.е.);

  2. домінант (абсолютна монархія).

Періодизація римського права:

1) найдавніший період (4 тис. до н.е. - частина середини 3 тис.).



Право характеризується полісною замкнутістю, архаїчністю (не було чіткого розподілу права), не розвиваються головні інститути права (кримінальне, цивільне). Великий вплив мали релігійні норми, моральні норми.

2) класичний (сер.З тис. до н.е. - кін. З ст. н.е.) - право вивільняється від залишків патріархату, моральності,релігійності, перетворюється у чисту правову систему.

3) посткласичний (4-6 ст. н.е.) - у зв'язку з розкладом рабовласницького суспільства і державності в Римі право практично перестає розвиватись і несе відбиток загальної економічної і політичної кризи, в цей період має місце систематизація права.
4.Право рабовласницького Риму. Закони 12 таблиць. Кодифікаця Юстиніана

Римське право - найважливіше право. Дивував світ легіонами, християнством і правом. Зробила вплив на інші держави.

Джерела права:

  1. царський період:

  • звичаї

  • правові звичаї

  • постанови народних зборів

  • царські нормативно-правові акти (укази, накази, приписи,судові рішення). Закони 12 таблиць (з їх появою закон стає основним джерелом).

  1. республіка:

  • звичаєве право

  • звичаї

  • постанови народних зборів

  • преторські рішення(судові)

- едикти магістратів - публічні об'яви правил консулів,преторів при вступі осіб на посаду.

Період республіки на рівні з квірідським правом з'являється право перегринів (проживання іноземців у Римі). Кваліфікуючою ознакою права був поділ не за галузевим принципом, а на право публічне(стан римської держави) і приватне (окремим особам).

  1. період монархії:

  • нормативно-правові акти імператорів: імператорські конституції; едикти (акти з правилами, що оголошували перед вступом імператори на посаду); мандати (інструкції чиновникам і магістратам); декрети (судові рішення, які виносив імператор); рескрипти (відповіді імператора на запити приватнихосіб)). Едикти і мандати втрачали силу із смертю імператора, декрети і рескрипти мали силу.

Закони 12 таблиць - 450 р. до н.е.

Право власності

Види власності: державна, приватна, общинна, церковна.

Володіння означало фактичне владарювання (посесіо). Законним володарем міг бути лише власник. Відоме поняття незаконного володіння.

Речі: публічні і приватні, священні, безтілесні (гроші, право на спадщину, зобов'язання ), вилучені з торгового обігу (повітря, вода, море), рухомі і нерухомі, подільні і неподільні, прості і складні, споживчі.

Власність - верховенство влади над річчю. Держання речі (детенціо), власність (інрепотестас).

Види власності:

  1. квіритська (громадяни);

  2. перегринів;

  3. преторська (бонітарна);

  4. провінційна( землі завойованих народі в), стягувався податок.

Сервітути - право на чужу річ. Різновиди:

  • узуфрукт - право користування чужою річчю і мати вигоду:

  • емфітевзис - спадкоємна оренда ділянки сільської землі за плату;

  • суперфіцій - користуватися спорудою, побудованою на чужій ділянці землі, власнику належить винагорода.

Способи придбання власності:

  1. початковий - окупація;

  2. похідний - угода, передача речі у спадщину.

Речі поділяються на манциповані речі (обряд відчуження речі) - земля, овочі, скотина, будівлі, раби: неманциповані - всі інші речі.

Строк давності переходу володіння у власність - 2 роки.



Спадкові відносини Спадкування за законом і заповітом.

Новим було признання спадкування за кровними родичами,які раніше буди позбавлені цього права. Першими спадкували діти, онуки, брати, дядьки, племінники, всі кровні родичі до 6-го коліна.

Вдова переходила під опіку сина чи опікуна.

Заповідаючи, батько повинен мотивувати. Коли не було кровних родичів, призивались агнати (не кровні родичі).

Коли не було кому спадкувати майно,вирішувалося віддати кожному хто хотів (майно вважалось виморочним).

Кримінальне право

Злочин- протиправна дія, що порушує закони 12 таблиць. Римське право розрізняло навмисно скоєний (суворе покарання) і необережність (відшкодування).

Види злочинів:

- державні (зрада.надання ворогові доноси);

- майнові (підпал будівлі);

  • проти особи (вбивство);

  • військові;

  • проти релігії (образа богів);

  • проти моральності;

  • проти суду і управління.

Види покарань:

  • смертна кара(скидання зі скелі, спалення). Можна уникнути - покинувши державу.

  • тілесні

  • штраф

  • залякування (рабів перш за все).

Мета покарання – залякування народних мас.

Кодифікація Юстиніана (529-534 рр. н. е.)

Складалась з інституцій(підручники для візантійських навчальних закладів) складені на основі підручників римських юристів (1 том - загальні вчення про право, правове становище осіб, суб’єктів, 2 том - цивільно-правові відносини. З том - угоди, зобов'язання, які виникли з деліктів, 4 том - позови і припинити правозастосування у судах). Пандектів (зібране) - отримали назву пандектної системи, 50 книг (томів) розбиті на розділи. КодексЮстиніана - 12 томів (1 том - духовенство, 2-8 том - цивільно-правові відносини, судочинство, 9 том - кримінально-правові відносини. 10-12 том - адміністративно-правові відносини, фінанси).

Судовий процес

Характерним був легісакційний процес (2 стадії), формулярний.

В період монархії - екстраординарний процес (поділ процесу на 2 стадії - відмінявся, суддя розглядав справу відразу після виступу сторін та адвокатів у суді, в суді велися протоколи, обмежена гласність розгляду).

В період домінанту - інквизиційно-розшуковий - справи розглядалися таємно, цінувалися показання донощиків, дозволялося застосування тортур, справи велись від початку і до кінця представниками каральних органів.
Модуль№2«Держава та право в середні віки»
  1   2   3   4   5   6


База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка