Конспект лекцій з дисципліни "Інформаційні системи та технології у фінансових установах"



Сторінка2/4
Дата конвертації07.11.2016
Розмір1.02 Mb.
1   2   3   4
Тема 2.2 Організація забезпечення інформаційних технологій
Питання 1. Основні види забезпечення інформаційних технологій [1, с.85; 3; 8; 9]

Інформаційна технологія базується і залежить від інформаційного, технічного, програмного, методичного, організаційного, правового забезпечення.



Інформаційне забезпечення - сукупність даних, поданих у певній формі для комп'ютерної обробки.

Технічне забезпечення - це персональний комп'ютер, оргтехніка, лінії зв'язку, устаткування мереж. Вид інформаційної технології, що залежить від технічної оснащеності (ручний, автоматизований, вилучений) впливає на збір, обробку і передачу інформації.

Програмне забезпечення, що знаходиться в прямій залежності від технічного та інформаційного забезпечення, реалізує функції накопичення, обробки, аналізу, зберігання, інтерфейсу з комп'ютером.

Організаційне і методичне забезпечення являють собою комплекс заходів, спрямованих на функціонування комп'ютера і програмного забезпечення для одержання потрібного результату.

Правове забезпечення - сукупність заходів, спрямованих, з одного боку на одержання законного права користування певною інформацією (придбання ліцензій, дозволів і т.д.), а з іншого - передбачає захист інформації від небажаного доступу сторонніх користувачів (патентування, закріплення авторських прав і т.д.).
Питання 2. Інформаційне забезпечення [1, с.53; 2, с.86; 3, с. 72; 4; 8-10; 12]

При розробці інформаційних технологій величезне практичне значення має інформаційне забезпечення, основною функцією якого є надійне зберігання на паперових і машинних носіях всієї сукупності необхідних даних для рішення завдань користувача і зручний доступ до цих даних.

Весь комплекс інформаційного забезпечення можна розділити на позамашинну і внутрішньомашинну сфери. Інформація зароджується у позамашинній сфері в процесі прийняття управлінських рішень, опису об'єктів, процесів і явищ, для яких розробляється інформаційна технологія.

Позамашинне інформаційне забезпечення складається з позамашиної інформаційної бази і засобів її ведення. Позамашинна інформаційна база містить у собі нормативно-довідкову, планову (тобто умовно-постійну) інформацію і оперативну, облікову (постійно змінюється) інформацію. Позамашинну інформаційну базу утворюють дані, що містяться в найрізноманітніших документах.

До документів умовно-постійної інформації, мало змінюваної в часі, відносять довідники, номенклатурні цінники, що містять інформацію, наприклад, про номенклатуру продукції, що випускає підприємство, із вказівкою одиниці її виміру і ціни за одиницю, календарно-планові та інші економічні нормативи, довгострокові договори і плани, організаційно-розпорядницькі документи, що вміщують устави, акти, протоколи, постанови, накази і т.д.

Документи оперативної та облікової інформації містять дані, що постійно виникають і змінюються в процесі діяльності підприємства. Сюди можна віднести документи з відвантаження і відпускання товарів, надходження виробів на склад, відомості інвентаризації і т.д.

До засобів організації та ведення позамашинної інформаційної бази можна віднести:


  • системи класифікації і кодування інформації;

  • системи уніфікації документації, що містять типові форми документів, рекомендовані для використання;

  • систему організації і ведення документації.

Класифікація - упорядкування деякої множини об'єктів відповідно до встановлених ознак їх подібності або розходження. Ознака подібності або розходження, на підставі якої здійснюється класифікація, має назву підстави класифікації. Одна множина класифікується за декількома ознаками, що обумовлюється різними аспектами використання інформації.

Існує дві системи класифікації: ієрархічна і фасетна. При ієрархічній класифікації множина об'єктів послідовно розбивається на супідрядні підмножини.

При фасетній класифікації визначаються ознаки (фасети) і для кожного з них встановлюється набір конкретних значень відповідно до яких і утворюються незалежні класифікаційні угруповання об'єктів. Фасетна класифікація має більшу гнучкість, можливістю практично необмеженого додавання числа фасет, групування множин за будь-яким сполученням і числом фасет.

Класифікація економічних об'єктів сприяє їх систематизації, більш глибокому вивченню і створенню єдиних класифікаторів однорідних об'єктів для різних підприємств.

Системою кодування є сукупність правил утворення коду, що несе інформацію про характеристики кодованого об'єкта і набір символів, що постає у вигляді, до якого можуть належати числа, букви алфавіту, спеціальні символи, знаки і т.д. Місце символа в коді є розрядом коду. Старший розряд знаходиться ліворуч від молодшого. У коді часто передбачається додатковий (резервний) розряд, а для перевірки коду-контрольний розряд.

Розрізняють два методи кодування - класифікаційний і реєстраційний. Класифікаційне кодування засновано на попередній класифікації об'єктів. Класифікаційна система кодування у свою чергу також може бути двох типів-послідовна і паралельна. Класифікаційна послідовна система кодування заснована на ієрархічній системі класифікації, а паралельна - на фасетній класифікації. На рисунку 2.1 наведений приклад структури коду при класифікаційній послідовній системі кодування.


Рисунок 2.1 - Структура кодового позначення спеціальності "Фінанси"


Реєстраційна система кодування не заснована на попередній класифікації об'єктів. Код забезпечує тільки ідентифікацію об'єктів. Реєстраційна система кодування може бути порядковою або серійно-порядковою. У реєстраційній порядковій системі кодування об'єкти нумеруються за допомогою чисел натурального ряду. Порядкова система кодування використається коли число об'єктів, що кодуються, невелике, і немає необхідності розбивання їх на групи. Реєстраційна серійно-порядкова система кодування також передбачає порядкову нумерацію об'єктів, але при цьому номери розбиваються на серії, кожна з яких закріплюється за виділюваною групою об'єктів.

Документи, що містять описи класифікаційних угруповань, структуру кодів, і найменування об’єктів, називаються класифікаторами (кодифікаторами). Класифікатори можуть мати різний ступінь локалізації - у межах підприємства, галузі, держави, усього світу. Прикладами класифікаторів, використовуваних на державному рівні, є класифікатор професій, класифікатор видів економічної діяльності, класифікатор підприємств і організацій і т.д.

Внутрішньомашинне інформаційне забезпечення являє собою сукупність всіх даних, записаних на машинних носіях, згрупованих за певними ознаками. За аналогією з позамашинним внутрішньомашинне інформаційне забезпечення складається з внутрішньомашинної інформаційної бази і засобів її організації та ведення.

Інформаційна база - основа внутрішньомашинного інформаційного забезпечення. Це сукупність всіх даних, які підлягають накопиченню, зберіганню, пошуку, перетворенню, видачі у встановленому порядку, а також використовуються для організації спілкування людини з ЕОМ.

Інформаційна база може бути організована двома способами:



  • у вигляді незалежних файлів;

  • у вигляді бази даних.

У фінансово-кредитних установах у вигляді незалежних файлів, як правило, подана інформація текстового характеру (службові записки, договори, шаблони документів і т.п.).

До недоліків даної форми організації інформаційної бази можна віднести:



  • надмірність і багаторазовість дублювання (інформація, зберігається у декількох різних файлах у декількох каталогах, що захаращує пам'ять ЕОМ);

  • залежність даних від додатків (для кожного додатка створюються свої файли),

  • трудомісткість коригування (якщо потрібно змінити одну інформацію в одному файлі - її треба міняти у всіх файлах);

  • негнучкість файлової структури (як правило, у процесі роботи використовуються дані з декількох різних файлів, кількість яких може досягати декількох десятків).

Для усунення цих недоліків застосовується спосіб організації даних у вигляді баз даних. База даних - це іменована сукупність структурованих даних, що відображають стан об'єктів та їх відносин у розглянутій предметній сфері. При створенні бази даних також використовуються файли, але вони організуються спеціальним чином (не є незалежними). За наявності значних обсягів інформації можуть створюватися так звані банки даних.

Банк даних - система спеціальним чином організованих даних (баз даних), програмних, технічних, мовних, організаційно-методичних засобів, призначених для централізованого нагромадження і колективного багатоцільового використання.

База даних може бути в монопольному розпорядженні користувача одного персонального комп'ютера (ПК). У цьому випадку вона розміщується тільки на дисках даного ПК, що є неефективним, особливо в умовах, коли необхідна оперативна робота з більшими обсягами інформації. Більш ефективним є робота з такою базою даних у режимі великої кількості користувачів, а також створення розподіленої бази даних, розміщуваних на декількох ПК.

Для організації і ведення внутрішньомашинної інформаційної бази використовуються універсальні і спеціальні прикладні програмні засоби, найпоширенішими з яких є системи управління базами даних (СУБД). СУБД забезпечують інтеграцію не дубльованих даних у єдиній базі даних, а їх багатоцільове використання, підтримує цілісність і несуперечність всіх даних у базі, можливість однократного введення даних, захист даних від збоїв і несанкціонованого доступу. Найбільш часто застосовуються СУБД - MSAccess, Fox-Pro, Clarіon, DataEase, Paradox та ін.
Питання 3. Технічне забезпечення [4, с. 465; 8-11]

Технічне забезпечення економічних інформаційних систем представлено широким спектром електронно-обчислювальних машин (ЕОМ) і периферійної техніки. Склад і структура технічного забезпечення залежать від ступеня складності, трудомісткості, обсягів завдань, які ставляться перед розроблювачами інформаційних технологій.

Характеристика основних типів застосовуваних ЕОМ, їх технічні особливості, історія створення і становлення комп'ютерної техніки, основні принципи роботи ЕОМ, наведені у відповідній літературі. Даний розділ виноситься на самостійне вивчення студентів.
Питання 4. Програмне забезпечення [1-5; 9-11; 13]

Програмне забезпечення (ПЗ) можна розділити на загальне і спеціальне. До загального програмного забезпечення відносять програми, що забезпечують виконання на ЕОМ необхідних робіт для широкого кола користувачів (редагування текстів, створення електронних таблиць, графічна обробка інформації і т.д.).

У першу чергу до загального ПЗ відносять операційні системи, що являють собою комплекс взаємозалежних програм, які виконують функції управління ЕОМ, забезпечення працездатності прикладних програм, сервісного обслуговування, захисту інформації. Найпоширенішими операційними системами є WІNDOWS, OS/2, UNІХ і т.д.

До прикладного програмного забезпечення відносять програми підготовки і редагування текстів (MSWord), роботи з електронними таблицями (MSExel), графічні редактори, програми для створення і редагування графічних зображень (Adobe Photoshop), програми автоматизованого перекладу текстів (PROMT), словники (Мультилекс), системи управління базами даних (MSAccess, Fox-Pro, Clarіon, DataEase, Paradox) і т.д.

До загального програмного забезпечення відносять різні сервісні програми (утиліти), призначені для виконання допоміжних функцій: перевірки працездатності ЕОМ, полегшення роботи користувача, захисту інформації від комп'ютерних вірусів і т.п.

Особливий клас загального програмного забезпечення являють собою системи програмування (мови програмування), які необхідні для створення програм, що працюють у різних операційних системах (Сі, Сі++, Турбо Паскаль і т. д.).

Спеціальне ПЗ створюється для конкретних підприємств, відділів, індивідуальних користувачів, або вузького кола користувачів - фахівців у даній галузі.

Більш докладна інформація про різні типи програмного забезпечення наведена у відповідній літературі.


Питання 5. Організаційне та правове забезпечення [2, с.140; 3, с.47; 4; 10]

Процес проектування, розроблення та впровадження інформаційних систем у фінансових установах можна поділити на стадії: допроектну, проектну, впровадження та експлуатації. Саме такі стадії створення інформаційних систем визначені відповідним Держстандартом.

На допроектній стадії розробник спільно з замовником проводять організаційні заходи з підготовки об'єкта автоматизації до обстеження і створення інформаційної бази, складають техніко-економічне обґрун­тування, поставлення задачі і технічне завдання на розроблення системи.

На проектній стадії здійснюється розроблення техноробочого проекту, програмування складових частин, налагодження та тестування програмного забезпечення на прикладах розробника.

На стадії впровадження система здається спочатку в дослідну, а потім в промислову експлуатацію. Цей етап враховує апробацію окремих елементів, а потім впровадження проекту системи в цілому. Апробація здійснюється з метою перевірки правильності розроблення проектного рішення. За результатами апробації робиться внесення змін та виправ­лення помилок.

На стадії експлуатації здійснюється супровід програмного та технічного забезпечення, виконання робіт щодо постійного введення інформації та рішення відповідного класу задач автоматизованим способом. Супровід програмного забезпечення здійснюється з метою внесення змін в залежності від змін чинного законодавства, нормативів або процесу подальшого розвитку системи.

Можливості комп'ютерної й телекомунікаційної технології створили серйозні проблеми в галузі охорони авторських прав, оскільки електронне копіювання та розповсюдження інформації стали звичайною справою. Обов'язкова підстава для захисту авторського права – законодавча фіксація ідеї.

Запобігання витоку конфіденційних відомостей передбачає: визначення переліку секретів фірми і місць їх накопичення, визначення слабих місць та засобів їх перекриття, планування витрат на охоронні системи, вибір найбільш прийнятного варіанта захисту, формування списку осіб, відповідальних за кожну ділянку інформаційної системи, розроблення графіка перевірки стану справ тощо.

Реалізація системи інформаційної безпеки передбачає: бесіди з персоналом під час приймання на роботу і звільнення; організаційні роботи з конфіденційними документами (встановлення порядку діловодства, контроль за проходженням документації, розроблення порядку розсекречення та знищення документів, охорона секретів інших фірм-партнерів); контроль над приміщеннями, обчислювальною і копіювальною технікою; захист комерційної таємниці в процесі встановлення контрактів шляхом виділення кола повноважних осіб і розроблення типових угод із замовниками, постачальниками та іншими особами.
Питання 6. Критерії якості інформаційних технологій[1; 2, с.90; 4, с.91; 9]

Інформаційні технології можна оцінити, використовуючи систему різних параметрів і характеристик. До таких параметрів належать:



  • економічний ефект від автоматизації обробки даних (ОД);

  • капітальні витрати на засоби обчислювальної і організаційної техніки;

  • вартість проектування технологічних процесів ОД;

  • ресурси на проектування і експлуатацію системи;

  • строк проектування технології ОД;

  • експлуатаційні витрати;

  • параметри функціональних завдань;

  • параметри обчислювальної і організаційної техніки;

  • вартість організації і експлуатації БД або файлів даних;

  • параметри структур зберігання і вартість зберігання даних;

  • час доступу до даних;

  • час рішення функціональних завдань користувачів;

  • ефективність методів контролю.


Тема 2.3 Автоматизоване робоче місце працівника фінансової установи

Питання 1. Основи створення автоматизованих робочих місць (АРМ) [2, с.201; 8; 9]

Системи обробки даних на базі концепції автоматизованих робочих місць (АРМ) набули широкого розвитку. В таких системах всі технологічні процедури, починаючи від введення інформації і закінчуючи одержанням вихідних даних, можуть виконуватися працівниками управління безпосередньо на своїх робочих місцях.

АРМ - автоматизоване робоче місце системи управління, обладнане засобами, що забезпечують участь людини в реалізації автоматизованих функцій АСУ.

АРМ властиві такі ознаки:



  • доступна користувачеві сукупність технічних, програмних, інформаційних та ін. засобів;

  • розміщення ЕОМ безпосередньо (або поблизу) на робочому місці користувача;

  • можливість створення і удосконалювання проектів автоматизованої обробки даних у конкретній сфері діяльності;

  • здійснення обробки даних самим користувачем;

  • діалоговий режим взаємодії користувача з ЕОМ як у процесі рішення завдань управління, так і в процесі їх проектування.

У такий спосіб АРМ у системі управління являє собою проблемно-орієнтований комплекс технічних, програмних, лінгвістичних (мовних) та ін. засобів, встановлений безпосередньо на робочому місці користувача і призначений для автоматизації операцій взаємодії користувача з ЕОМ у процесі проектування і реалізації завдань.
Питання 2. Класифікація АРМ фінансового працівника [2, с.201; 8; 9]

Безліч відомих АРМ може бути класифікована на основі таких узагальнених ознак:



  • функціональна сфера використання (наукова діяльність, проектування, виробничо-технологічні процеси, організаційне управління);

  • тип використовуваної ЕОМ (мікро-, міні-, макро ЕОМ);

  • режим експлуатації (індивідуальний, груповий, мережний);

  • кваліфікація користувачів (професійні непрофесійні).

У середині кожної з виділених груп АРМ може бути проведена більш детальна класифікація.

Наприклад, АРМ організаційного управління можуть бути розділені на АРМ керівників організацій і підрозділів, планових працівників, працівників матеріально-технічного постачання, бухгалтерів та ін. Умовно всі ці АРМ можна назвати АРМ економіста.

Концептуальна відмінність АРМ на базі ПЕОМ полягає в тому, що АРМ, що має відкриту архітектуру ПЕОМ функціонально, фізично і ергономічно настроюється на конкретного користувача (персональне АРМ) або групу користувачів (групове АРМ).

Ділові АРМ зближають користувача з можливостями сучасної техніки і створюють умови для роботи без посередника - професійного програміста. При цьому забезпечується як автономна робота, так і можливість зв'язку з іншими користувачами в межах організаційних структур (з урахуванням особливостей цих структур).


Питання 3. Переваги застосування АРМ у фінансових установах [1-4; 8]

Параметричний ряд ділових АРМ дозволяє створити єдину технічну, організаційну і методологічну базу комп'ютеризації управління. Спочатку інформаційна технологія локалізується в межах персонального або групового АРМ, а надалі (при об'єднанні АРМ засобами комунікації) створюються АРМ сектору, відділу, установи і формується колективна технологія. Тим самим досягається гнучкість всієї структури і можливість нарощування інформаційної потужності.

Можна виділити три класи типових АРМ:


  • АРМ керівника;

  • АРМ фахівця;

  • АРМ технічного і допоміжного персоналу.

Склад функціональних завдань і видів робіт (адміністративно-організаційний, професійно-творчий, технічний...) вимагає застосування різних інструментальних засобів при створенні АРМ.

Наприклад, адміністративно-організаційна робота – контроль виконання, аналіз поточного стану справ і планування роботи...; професійно-творча робота - розроблення документів, аналіз інформації,...; технічна робота - одержання, передача, зберігання, печатка документів, зведень, контроль за рухом документів.



Питання 4. Склад і структура програмного забезпечення АРМ фінансового працівника [1; 3, с. 233; 4, с.302; 5; 9; 12-14]

У фінансово-економічній сфері спеціальне ПЗ представлено спектром бухгалтерських програм (1С-Бухгалтерія, АУБИ, Парус та ін.), деякі характеристики яких наведені нижче.


1C-бухгалтерія

Програма 1С-бухгалтерія є універсальною бухгалтерською програмою яка призначена для ведення синтетичного і аналітичного бухгалтерського обліку за різними розділами.

Аналітичний облік ведеться за об'єктами аналітичного обліку (субконто) у натуральному і вартісному вираженнях.

Програма надає можливість ручного і автоматичного введення проводок. Всі проводки заносяться в журнал операцій. При перегляді проводок у журналі операцій їх можна обмежити довільним тимчасовим інтервалом, групувати і шукати за різними параметрами проводок.

Крім журналу операцій, програма підтримує кілька списків довідкової інформації (довідників): план рахунків; список видів об'єктів аналітичного обліку; списки об'єктів аналітичного обліку; констант і т.д.

На підставі введених проводок може бути виконаний розрахунок підсумків. Підсумки можуть виводитися за квартал, рік, місяць і за будь-який період, обмежений двома датами. Розрахунок підсумків може виконуватися за запитами і одночасно з введенням проводок (в останньому випадку не потрібно перерахування).

Після розрахунку підсумків програма формує різні відомості.

У програмі існує режим формування довільних звітів, що дозволяє на бухгалтерській мові описати форму і зміст звіту, враховуючи в нього залишки і обороти за рахунками і за об'єктами аналітичного обліку. За допомогою даного режиму формуються звіти, які надаються в податкові органи. Також даний режим використовується для створення внутрішніх звітів для аналізу фінансової діяльності організації в довільній формі. Крім того, програма має функції збереження резервної копії інформації і режим збереження в архіві текстових документів.



АУБІ

"АУБІ" - це зареєстрована назва інтегрованої програмної системи “Автоматизація бухгалтерського обліку” малих, середніх і більших підприємств.

"АУБІ" може бути з успіхом використана для автоматизації бухгалтерського обліку підприємств різного роду діяльності. Програмний комплекс становить однаковий інтерес як для торгівельних (комерційних) структур, так і для виробничих підприємств.

Гнучка система програми дозволяє налаштовувати "АУБІ" на потреби конкретного користувача. При цьому бухгалтер кожного підприємства, виходячи зі своїх власних потреб, має можливість сформувати план рахунків; інформаційні довідники, що містять назви підприємств-партнерів та їх банківські реквізити; список матеріально відповідальних осіб і т.д. Залежно від специфіки діяльності підприємства "АУБІ" дозволяє вести облік таких елементів бухгалтерського виробництва:



  • облік касових операцій: формування прибуткових і видаткових касових ордерів, ведення касової книги;

  • облік банківських операцій, облік рахунків;

  • ведення журналу господарських операцій;

  • ведення головної бухгалтерської книги; формування шахової і оборотної відомостей;

  • формування різних відомостей аналітичного обліку.

Журнал господарських операцій є для "АУБІ" основною інформаційною базою, використовуючи яку, програма здатна формувати безліч звітних документів за синтетичним і аналітичним обліком. Всі, сформовані "АУБІ" звіти, можуть бути збережені на жорсткому диску у вигляді файлів або виведені безпосередньо на принтер. У випадку збереження вихідних форм на жорсткому диску користувач має можливість переглядати, коректувати і виводити на друк всі документи, використовуючи для цього стандартні програмні засоби (текстові редактори і т.д.).
Питання 5. Основні принципи проектування АРМ фінансового працівника [2, с.201; 8; 9]

При проектуванні програмного забезпечення АРМ необхідно дотримуватися принципу орієнтації розроблювальних програмних засобів на конкретного користувача, що повинне забезпечити реалізацію функцій, що відповідають професійній орієнтації АРМ. У цілому розроблювальне програмне забезпечення АРМ повинне мати властивості гнучкості, адаптивності, модифікації і можливості налаштування на конкретне застосування.



Розділ 3

Основи мережних інформаційних

технологій
Тема 3.1 Застосування локальних обчислювальних мереж у фінансових установах
Питання 1. Поняття "локальної обчислювальної мережі" (ЛОМ) її основні елементи та властивості [1, с.98; 2, с.461; 3, с.213; 4; 8-10; 12]

Ефективність застосування ЕОМ значно підвищується, якщо її робота організована не в індивідуальному, а в мережному режимі, коли ЕОМ, число яких може досягати декількох десятків або навіть сотень, об'єднані в єдину мережу. Інформаційно-обчислювальні мережі прийнято поділити на 3 основних типи:



  • LAN (Lokal Area Network) - локальна обчислювальна мережа (ЛОМ) у межах підприємства, установи, однієї організації;

  • MAN (Metropolіtan Area Network) - міська або регіональна мережа, тобто мережа в межах міста, області і т.п.;

  • WAN (Wіde Area Network) –глобальна мережа, що з'єднує абонентів країни, континенту, усього світу.

ЛОМ - набір апаратних засобів і алгоритмів, що забезпечують з'єднання комп'ютерів, інших периферійних пристроїв (принтерів, дискових контролерів і т.п.) і пристроїв, що дозволяють їм спільно використати загальну дискову пам'ять, обмінюватися даними. Отже, ЛОМ повинна мати надійну і швидку систему передачі даних.

Розмір локальної мережі не перевищує декількох кілометрів. Невеликі відстані між комп'ютерами економічно виправдовують прокладку нових високоякісних ліній зв'язку, які дозволяють використати прості алгоритми і процедури передачі даних і відносно дешеві комунікаційні пристрої.

Висока якість передачі даних дає можливість мережі надавати користувачеві широкий спектр послуг: файлову службу, друк, факс, електронну пошту, сканер, бази даних та інших послуг, реалізація яких окремо на локальному комп'ютері невиправдано дорога. Канали зв'язку можуть використатися спільно відразу багатьма комп'ютерами мережі.

Обчислювальна мережа створюється для забезпечення потенційного доступу до будь-якого ресурсу мережі для будь-якого користувача мережі. Якість доступу до ресурсу як глобальна характеристика функціонування мережі може бути описана багатьма показниками, вибір яких залежить від завдань, що стоять перед обчислювальною мережею. Серед основних показників можна виділити такі: продуктивність; надійність; керованість; розширюваність; прозорість.


Питання 2. Основні пристрої, що застосовуються в ЛОМ [1, с.127; 2, с.476; 3, с.213; 8-10; 12]

Всі пристрої, що підключають до мережі, можна поділити на три функціональні групи:



  • робочі станції;

  • сервери мережі;

  • комунікаційні вузли.

Робоча станція (work statіon) – це персональний комп'ютер, підключений до мережі, на якому користувач мережі виконує свою роботу. Кожна робоча станція обробляє свої локальні файли і використовує свою операційну систему. Але при цьому користувачеві доступні ресурси мережі. Можна виділити три типи робочих станцій: робоча станція з локальним диском, бездискова робоча станція, віддалена робоча станція.

На робочій станції з диском (жорстким або гнучким) операційна система завантажується із цього локального диска. Для бездискової станції операційна система завантажується з диска файлового сервера. Така можливість забезпечується спеціальною мікросхемою, установлюваної на мережному адаптері без дискової станції. Віддалена робоча станція - це станція, що підключається до локальної мережі через телекомунікаційні канали зв'язку (наприклад, за допомогою телефонної мережі).



Сервер мережі (server) – це комп'ютер, підключений до мережі, що надає користувачів мережі певні послуги, наприклад, зберігання даних загального користування, друк завдань, обробку запиту до СУБД, віддалену обробку завдань і т.д. Основні типи серверів та їх характеристика наведені далі.

Файловий сервер (fіle server) - комп'ютер, що зберігає дані користувачів мережі та забезпечує доступ користувачів до цих даних. Як правило, цей комп'ютер має великий обсяг дискового простору. Файловий сервер забезпечує одночасний доступ користувачів до загальних даних.

Сервер баз даних - комп'ютер, що виконує функції зберігання, обробки і управління файлами баз даних (БД).

Сервер прикладних програм (applіcatіon server) - комп'ютер, що використовується для виконання прикладних програм користувачів.

Комунікаційний сервер (communіcatіon server) – пристрій або комп'ютер, що надає користувачам локальної мережі прозорий доступ до своїх послідовних портів введення/виведення. За допомогою комунікаційного сервера можна створити розділювальний модем, підключивши його до одного з портів сервера. Користувач, підключившись до комунікаційного сервера, може працювати з таким модемом так само, якби модем був підключений безпосередньо до робочої станції.

Сервер доступу (access server) – це виділений комп'ютер, що дозволяє виконувати віддалену обробку завдань. Програми, які завантажуються з віддаленої робочої станції, виконуються на цьому сервері. Від віддаленої робочої станції приймаються команди, введені користувачем із клавіатури, а повертаються результати виконання завдання.

Факс-сервер (fax server) – пристрій або комп'ютер, що виконує розсилання і прийом факсимільних повідомлень для користувачів локальної мережі.

Сервер резервного копіювання даних (backup server) - пристрій або комп'ютер, що вирішує завдання створення, зберігання і відновлення копій даних, розміщених на файлових серверах і робочих станціях. Як такий сервер може використовуватися один з файлових серверів мережі.

Слід зазначити, що всі перелічені типи серверів можуть функціонувати в одному виділеному для цих цілей комп'ютері.

До комунікаційних вузлів мережі належать такі пристрої:


  • повторювачі;

  • комутатори (мости);

  • маршрутизатори;

  • шлюзи.

Повторювач (repeater) - пристрій, що підсилює або регенерує сигнал, що прийшов на нього. Повторювач, прийнявши пакет з одного сегмента, передає його в усі інші. При цьому повторювач не виконує розв'язку приєднаних до нього сегментів. У кожний момент часу у всіх, пов'язаних повторювачем сегментах, підтримується обмін даними тільки між двома станціями.

Комутатор (swіtch), або міст (brіdge) - це пристрій, такий самий, як і повторювач, що дозволяє поєднувати кілька сегментів. На відміну від повторювача міст виконує розв'язання приєднаних до нього сегментів, тобто одночасно підтримує кілька процесів обміну даними для кожної пари станцій різних сегментів.

Маршрутизатор (router) - пристрій, що з'єднує мережі одного або різних типів за одним протоколом обміну даними. Маршрутизатор аналізує адресу призначення і направляє дані по оптимальному маршруту.

Шлюз (gateway) - це пристрій, що дозволяє організувати обмін даними між різними мережними об'єктами, що використають різні протоколи обміну даними.
Питання 3. Типи ЛОМ, їх переваги та недоліки [1, с.98; 2, с.461; 3, с.213]

Залежно від способу організації обробки даних і взаємодії користувачів, що підтримується конкретною мережною операційною системою, виділяють два типи ЛОМ:



  • ієрархічні мережі, що працюють за технологією файл-сервер;

  • однорангові мережі, що працюють за технологією клієнт-сервер.

В ієрархічних мережах всі завдання, пов'язані зі зберіганням, обробкою даних, їх поданням користувачам, виконує центральний комп'ютер. Користувач взаємодіє із центральним комп'ютером за допомогою терміналу. Операціями введення/виведення інформації на екран управляє центральний комп'ютер.

Переваги ієрархічних систем: відпрацьована технологія забезпечення відмовостійкості, зберігання даних; надійна система захисту інформації та забезпечення таємності.

Недоліки ієрархічних систем: висока вартість апаратного і програмного забезпечення, високі експлуатаційні витрати; швидкість роботи мережі залежать від центрального комп'ютера.

У системах клієнт/сервер обробка даних розділена між двома об'єктами: клієнтом і сервером. У системах клієнт/сервер навантаження з обробки даних розподілено між клієнтом і сервером, тому вимоги до продуктивності комп'ютерів, що використовуються як клієнт і як сервер, значно нижче, ніж в ієрархічних системах.

За організацією взаємодії прийнято виділяти два типи мереж, що використовують метод клієнт/сервер:


  • рівноправна мережа;

  • мережа з виділеним сервером.

Рівноправна мережа - це мережа, у якій не має єдиного центра управління взаємодією робочих станцій, не має єдиного пристрою зберігання даних. Операційна система такої мережі розподілена за всіма робочими станціями, тому кожна робоча станція одночасно може виконувати функції як сервера, так і клієнта. Користувачеві в такій мережі доступні всі пристрої, підключені до інших робочих станцій.

Переваги: низька вартість (використовуються всі комп'ютери, підключені до мережі); висока надійність (при виході з ладу однієї робочої станції, доступ припиняється лише до деякої частини інформації).

Недоліки: робота мережі ефективна тільки при кількості одночасно працюючих станцій не більше 10; труднощі організації ефективного управління взаємодією робочих станцій і забезпечення таємності інформації; труднощі відновлення і зміни ПЗ робочих станцій.

Мережа з виділеним сервером - тут один з комп'ютерів (сервер мережі) виконує функції зберігання даних загального користування, організації взаємодії між робочими станціями, виконання сервісних послуг. На такому комп'ютері записана операційна система, і всі пристрої (жорсткі диски, принтери, модеми і т.п.) приєднуються до нього. Сервер виконує функції зберігання даних, друку завдань, віддалену обробку завдань. Робочі станції взаємодіють через сервер.

Переваги: вище швидкість обробки даних (визначається швидкодією центрального комп'ютера); має надійну систему захисту інформації і забезпечення таємності; простіше в керуванні порівняно з рівноправними мережами.

Недоліки: така мережа дорожче через окремий комп'ютер під сервер; менш гнучка в порівнянні з рівноправною.

Мережі з виділеним сервером є більш розповсюдженими.
Питання 4. Технології "файл-сервер" та "клієнт-сервер", їх переваги та недоліки [1, с.113; 2, с.506; 3, с.218; 8-10; 12]

Як зазначалося вище, залежно від конфігурації технічних і програмних за­собів використовують різні концепції мережного оброб­лення даних ("файл-сервер", "клієнт-сервер").

Концепція "файл-сервер" передбачає наявність ком­п'ютера, виділеного під файловий сервер, на якому знахо­дяться ядро мережної ОС і файли, що централізовано збе­рігаються. Для цієї архітектури характерний колектив­ний доступ до спільної БД на файловому сервері. Від кон­кретного АРМу на сервер надходить запит, оброблення якого зумовлює передачу по мережі на АРМ всієї інфор­мації запитуваного файлу. Вибір записів, що задовольня­ють умови запиту, буде здійснений на самому АРМі засо­бами СУБД. Це приводить до того, що в момент передачі мережею інформації доступ до неї інших АРМів блокується.

Одночасний доступ багатьох користувачів до інтегро­ваної БД реалізуються в концепції "клієнт-сервер" згід­но з якою серверу належить більш активна роль. Запит на оброблення даних посилається клієнтом по мере­жі на сервер БД. На сервері здійснюються пошук даних та їх оброблення засобами СУБД. Оброблені дані передають­ся по мережі від сервера до клієнта (на АРМі). Специфі­кою архітектури "клієнт-сервер" є використання мови структурованих запитів SQL (Structured Queries Langua­ge) до БД, що забезпечує роботу зі спільними даними з різ­нотипних додатків у мережі.

Мережний сервер підтримує реалізацію функцій ме­режної ОС, термінальний – функцій з багатьма користу­вачами системи. Кожний сервер БД може працювати з певним комп'ютером і мережною ОС.

Операційні системи серверів - це DOS версії не нижче 5.0, XENIX, UNIX, Windows NT, OS/2 та ін. Найчастіше використовують SQL-server, SQLBASE-server, ORACLE-server тощо.

Відносно серверів решта ЕОМ, які запрошують інфор­мацію, є клієнтами.

Клієнт - робоча станція, в ролі якої може бути використана будь-яка ЕОМ, що взаємодіє з користувачем, здатна виконувати потрібні обчислення і забезпечує приєднання до об­числювальних ресурсів та БД засобів їх оброблення, а також за­собів організації інтерфейсів.

Концепція "клієнт-сервер" означає, що кожна тех­нологічна процедура потребує наявності трьох елементів: клієнта, який запрошує інформацію; сервера, що цю інформацію надає; власне мережі. Сервер можна розгля­дати: як елемент апаратури, який забезпечує спільно ви­користовуваний сервіс у мережному середовищі; як прог­рамний компонент, що надає спільний функціональний сервіс іншим програмним компонентам; як поєднання ЕОМ і програми. Клієнта можна розглядати: як ЕОМ; як додаток, що формує і спрямовує запит до сервера. Він відповідає за оброблення, виведення інформації та переда­чу запитів сервера. Програма-сервер приймає запит, об­робляє його і відправляє результат клієнту. Користувач взаємодіє тільки з програмою-клієнтом. При цьому в кон­цепції "клієнт-сервер" програми клієнта та його запити зберігаються окремо від СУБД.

Основна ідея концепції "клієнт-сервер" полягає в то­му, щоб сервери розмістити на потужних ЕОМ, а додатки клієнтів - на менш потужних. Завдяки цьому будуть задіяні ресурси більш потужного сервера і менш потужних ЕОМ-клієнтів. Введення-виведення до бази ґрунтується не на фізичному дробленні даних, а на логічному, тобто сер­вер відправляє клієнтам не повну копію бази, а тільки ло­гічно необхідні порції. Завдяки цьому скорочується гра­фік мережі – потік повідомлень. Сервер обробляє запити клієнтів, вибирає потрібні дані з БД, посилає їх клієнтам по мережі, поновлює інформацію, забезпечує цілісність і збереження даних.

Концепція "клієнт-сервер", будучи більш потуж­ною, замінила концепцію "файл-сервер". Вона дала змогу поєднати позитивні якості систем з одним користу­вачем (високий рівень діалогової підтримки, дружній інтерфейс, низька ціна) з перевагами великих комп'ютер­них систем (підтримка цілісності, захист даних, багатоза­дачність).

Завдяки архітектурі "клієнт-сервер" реалізується механізм доступу великої кількості користувачів до ін­формації на сервері. З іншого боку, вплив концепції "клієнт–сервер" на основі ОМ виявився у тому, що вона вперше реалізувала адаптивну ОМ з можливістю наро­щування її ресурсів. Ця ОМ здатна плавно адаптувати свою потужність до кількості користувачів, які працю­ють у ній. Конфігурація ОМ, забезпечуючи вимоги ко­ристувачів, не перевантажується і не вичерпується. При цьому сервери, що додаються, розміщуються ближче до користувача.
Питання 5. Організація взаємодії в комп'ютерних мережах. Модель OSІ [1, с.115; 2, с.481; 3, с.221; 8-10; 12]

Для погодженої роботи двох різних пристроїв необхідно мати правила, вимогам яких буде задовольняти робота кожного пристрою. Правила оформлюються у вигляді стандарту.

Міжнародна організація із стандартизації ІSO за підтримки інших організацій розробила модель взаємодії відкритих систем (Open System Іnterconnectіon) - модель OSІ. Модель OSІ описує системні засоби взаємодії, реалізовані операційною системою, системними утилітами, системними апаратними засобами. Модель не описує взаємодії додатків з кінцевим користувачем. Схема моделі наведена на рис. 3.1.

Модель OSІ розділяє засоби взаємодії на сім рівнів:

1) прикладний рівень;

2) представницький рівень;

3) сеансовий рівень;

4) транспортний рівень;

5) мережний рівень;

6) канальний рівень;

7) фізичний рівень.

Кожний рівень відносно незалежний. Модулі реалізації кожного рівня можуть бути легко замінені без внесення змін у модулі інших рівнів. Кожний рівень описує певні функції взаємодії мережних пристроїв. Всі рівні утворять ієрархічну систему, у якій запит, що генерується на будь якому рівні, передається до виконання нижчому рівню. Результати обробки запиту передаються на вищий рівень.


Рисунок 3.1 - Модель OSІ


Прикладний рівень одержує запит від програми, що виконується на комп'ютері у вигляді повідомлення, яке потрібно передати на інший комп'ютер. Фізичний рівень займається пересиланням підготовлених даних по фізичних каналах зв'язку. Для опису взаємозв'язку між двома сусідніми рівнями встановлюються правила, які мають назву інтерфейсу. Для опису взаємозв'язку на одному рівні встановлюються правила, які мають назву протоколу.
Питання 6. Рівні передачі інформації в ЛОМ [1, с.115; 2, с.481; 3, с.221; 9]

Засоби кожного рівня відпрацьовують протокол свого рівня і інтерфейси із сусідніми рівнями. Набір протоколів, достатній для організації взаємодії в мережі, називається стеком комунікаційних протоколів.



Фізичний рівень

На фізичному рівні визначаються характеристики електричних сигналів, що передають дані фізичного каналу зв'язку, типи з'єднань із призначенням кожного контакту. Фізичний рівень описує передачу бітів інформації з фізичних каналів зв'язку. Функції фізичного рівня на комп'ютері виконуються мережним адаптером.

ЛОМ можна створювати з кожним із типів кабелю. Найдешевшим є кабель кручена пара зі скрученою парою проводів, що використовується в телефонії. Він може бути екранованим і неекранованим.

Коаксіальний кабель (рис. 3.2). Цей кабель може використовуватися у двох різних системах передачі даних: без модуляції сигналу і з модуляцією. У першому випадку цифровий сигнал використовується в такому вигляді, у якому він надходить з ЕОМ і відразу ж передається на приймальну станцію.




Мідний провідник
Ізоляція


Обплетення


Оболонка
Рисунок 3.2 - Коаксіальний кабель
У другому випадку цифровий сигнал перетворюється в аналоговий і направляється на приймальну станцію, де він знову перетворюється в цифровий. Операція перетворення сигналу виконується модемом (модулятор\демодулятор); кожна станція повинна мати свій модем. Цей спосіб передачі є багатоканальним (забезпечує передачу по десятках каналів, використовуючи для цього всього лише один кабель).Таким способом можна передавати звуки, відеосигнали, дані. Довжина кабелю може досягати до 50 км.

Передача сигналу з модуляцією більше дорога, чим без модуляції. Тому, найбільш ефективне його використання при передачі даних між великими підприємствами.



Оптично-волоконний кабель (рис. 3.3) є розповсюдженою технологією, що використовується у ЛОМ. Носієм інформації є світловий промінь, що моделюється мережею і приймає форму сигналу.

Оптична серцевина



Захисний покажчик

Зовнішня

пластикова

оболонка
Рисунок 3.3 – Оптично-волоконний кабель
Така система стійка до зовнішніх електричних перешкод і таким способом можлива дуже швидка і безпомилкова передача даних (до 2 Гбіт/с). Також забезпечується конфіденційність переданої інформації. Кількість каналів у таких кабелях величезна. Передача даних виконується тільки в симплексному режимі, тому для організації обміну даними пристрої необхідно з'єднувати двома оптичними волокнами (на практиці оптично-волоконний кабель завжди має парне число волокон). До недоліків можна віднести значну вартість, а також складність приєднання.

Радіохвилі в мікрохвильовому діапазоні використаються як передавальне середовище в бездротових локальних мережах, між мостами або шлюзами для зв'язку між ЛОМ. У першому випадку максимальна відстань між станціями становить 200-300 м, у другому - це відстань прямої видимості. Швидкість передачі даних - до 2 Мбіт/с.

Безпровідні ЛМ вважаються перспективним напрямком розвитку ЛОМ. Їх перевага - простота і мобільність. Зникають проблеми, пов'язані із прокладкою і монтажем кабельних з'єднань. Досить установити інтерфейсні плати на робочі станції, і мережа готова до роботи.
Канальний рівень

Канальний рівень вирішує два завдання. Перше завдання – визначення доступності середовища передачі даних. Це завдання вирішується в мережах з роздільним середовищем передачі даних, коли в конкретний момент часу канал зв'язку зайнятий тільки однією парою комп'ютерів. Друге завдання – визначення механізму виявлення і корекції помилок. Обмін даними здійснюється певними порціями, які називаються кадрами. У кожен кадр додаються певні послідовності бітів у початок і кінець для виділення кадру, адреса комп'ютера-відправника, адреса комп'ютера-одержувача. Крім того, у кожен кадр додається контрольна сума, що обчислює, що необхідна для перевірки коректності передачі кадру. Виправлення виявленої помилки можливо за рахунок повторної передачі кадру.

Існує ряд принципів побудови ЛОМ на канальному рівні. Такі принципи ще називають - топологіями.


Топологія типу зірка

Концепція топології мережі у вигляді зірки прийшла із галузі великих ЕОМ, у яких головна машина одержує і обробляє всі дані з периферійних пристроїв як активний вузол обробки даних. Цей принцип застосовується в системах передачі даних, наприклад, в електронній пошті RELCOM. Вся інформація між двома периферійними робочими місцями проходить через центральний вузол обчислювальної мережі (рис. 3.4).

Пропускна здатність мережі визначається обчислювальною потужністю вузла і гарантується для кожної робочої станції. Колізій (зіткнень) даних не виникає. Кабельне з'єднання досить просте, тому що кожна робоча станція пов'язана з вузлом. Витрати на прокладку кабелів високі, особливо коли центральний вузол географічно розташований не в центрі топології. При розширенні обчислювальної мережі не можуть бути використані раніше виконані кабельні зв'язки: до нового робочого місця необхідно прокладати окремий кабель із центра мережі.

Топологія у вигляді зірки є найбільш швидкодіючою із всіх топологій обчислювальних мереж, оскільки передача даних між робочими станціями проходить через центральний вузол (при його гарній продуктивності) за окремими лініями, використовуваним тільки цими робочими станціями. Частота запитів передачі інформації від однієї станції до іншої невисока в порівнянні з іншими топологіями.

Продуктивність обчислювальної мережі в першу чергу залежить від потужності центрального файлового сервера. Він може бути вузьким місцем обчислювальної мережі. У випадку виходу з ладу центрального вузла порушується робота всієї мережі.

Центральний вузол управління - файловий сервер може реалізувати оптимальний механізм захисту проти несанкціонованого доступу до інформації. Вся обчислювальна мережа може управлятися з її центру.


Рисунок 3.4 - Топологія у вигляді зірки


Кільцева топологія

При кільцевій топології мережі робочі станції пов'язані одна з одною по колу, тобто робоча станція 1 із робочою станцією 2, робоча станція 3 із робочою станцією 4 і т.д. Остання робоча станція пов'язана з першою. Комунікаційний зв'язок замикається в кільце (рис. 3.5).

Прокладка кабелів від однієї робочої станції до іншої може бути досить складною і дорогою, особливо, якщо географічно робочі станції розміщені далеко від кільця (наприклад, у лінію).

Повідомлення циркулюють регулярно по колу. Робоча станція посилає за певною кінцевою адресою інформацію, попередньо одержавши з кільця запит. Пересилання повідомлень є дуже ефективним, тому що більшість повідомлень можна відправляти “у дорогу” по кабельній системі одне за одним. Дуже просто можна зробити кільцевий запит на всі станції. Тривалість передачі інформації збільшується пропорційно кількості робочих станцій.

Основна проблема при застосуванні кільцевої топології полягає в тому, що кожна робоча станція повинна брати активну участь у пересиланні інформації, і у випадку виходу з ладу хоча б однієї з них, вся мережа паралізується. Несправності в кабельних з'єднаннях локалізуються легко.

Рисунок 3.5 - Кільцева топологія


Підключення нової робочої станції вимагає короткострокового вимикання мережі, тому що під час установки кільце повинне бути розімкнуте. Обмеження на довжину обчислювальної мережі не існує, тому що воно, в остаточному підсумку, визначається винятково відстанню між двома робочими станціями.
Шинна топологія

При шинній топології середовище передачі інформації подається у формі комунікаційного шляху, доступного для всіх робочих станцій, до якого вони вже повинні бути підключені. Всі робочі станції можуть безпосередньо вступати в контакт із будь-якою робочою станцією, наявною в мережі.

Робочі станції в будь-який час, без переривання роботи всієї обчислювальної мережі, можуть бути підключені до неї або відключені. Функціонування обчислювальної мережі не залежить від стану окремої робочої станції.

Поряд з відомими топологіями обчислювальних мереж кільце, зірка і шина, на практиці застосовується і комбінована, наприклад, деревоподібна структура. Вона складається в основному із комбінацій вищезгаданих топологій обчислювальних мереж.


Рисунок 3.6 - Шинна топологія


Мережний рівень

На мережному рівні вирішуються питання об'єднання мереж з різними топологіями, з різними принципами передачі даних між кінцевими вузлами для утворення єдиної транспортної системи.

Тут мережа є не просто об'єднанням комп'ютерів, але з'єднанням за однією з типових технологій, що використовують для передачі даних один із протоколів канального рівня. Мережний рівень вирішує питання обміну даними між мережами.

Обмін даними здійснюється порціями, які називаються пакетами. Кожен пакет, крім адреси комп'ютера, забезпечується адресою мережі як одержувача, так і відправника. Для з'єднання мереж використається маршрутизатор, що збирає інформацію про топологію міжмережних з'єднань. Таким чином, пакет проходить через кілька маршрутизаторів, які утворюють маршрут. Таких маршрутів може бути кілька. Проблема вибору найкращого маршруту є головним завданням мережного рівня, рішення якого покладається на маршрутизатор. Критеріями вибору можуть бути час передачі пакета, надійність передачі.


Транспортний рівень

На транспортному рівні вирішуються питання забезпечення надійності передачі даних, виявлення і виправлення помилок передачі (перекручування, втрата і дублювання пакетів). Модель OSI визначає п'ять класів сервісу, які визначаються якістю надійністю надаваних послуг.

Завдання вибору класу сервісу вирішується не тільки додатками і протоколами більше високих рівнів, але і залежить від рівня надійності, що забезпечується більш низькими рівнями (мережним, канальним, фізичним).

Якщо якість каналів зв'язку, наприклад, вітчизняних телефонних ліній, залишає бажати кращого, то доцільно використати більш розвинутий сервіс транспортного рівня для забезпечення надійності передачі.

Протоколи транспортного і вище рівнів реалізуються програмними засобами вузлів мережі, компонентами мережних систем.
Сеансовий рівень

На сеансовом рівні реалізуються засоби синхронізації, за допомогою яких у довгих передачах встановлюються спеціальні контрольні точки для можливого повернення у випадку збою не в початок, а на останню контрольну точку. Сеансовий рівень забезпечує управління діалогом між кінцевими вузлами.


Представницький рівень

Функції рівня представлення полягають у перетворенні форми представлення даних, отриманих від прикладного рівня однієї системи, у форму, необхідну для сприйняття прикладним рівнем іншої системи. На цьому рівні узгоджуються синтаксичні розходження в представленні і кодуванні даних.

На представницькому рівні також забезпечується таємність обміну даними для всіх служб прикладного рівня.
Прикладний рівень

Протоколи прикладного рівня забезпечують доступ користувачів до ресурсів мережі (файли, принтери, факси, сканери, гіпертекстові сторінки). До них відносять протоколи електронної пошти та інші протоколи спільної роботи. Як одиниця інформації протоколи цього рівня використають повідомлення.


Тема 3.2 Використання глобальної комп'ютерної мережі "Інтернет" у фінансовій роботі
Питання 1. Сучасна структура мережі "Інтернет" [2, с.523; 3, с.213; 4; 8]

Інтернет - світова комп'ютерна мережа. Вона складена з різноманітних комп'ютерних мереж, об'єднаних стандартними угодами про способи обміну інформацією і єдиною системою адресації. Система адресації (URL-адреси) забезпечує унікальними координатами кожен комп'ютер (точніше, практично кожен ресурс комп'ютера) і кожного користувача Інтернету, створюючи можливість взяти саме те, що потрібно, і передати саме туди, куди потрібно.

Основу мережі Інтернет становлять високошвидкісні магістральні мережі. Незалежні мережі підключаються до магістральної мережі через точки мережного доступу NAP (Network Access Point). Незалежні мережі розглядаються як автономні системи, тобто кожна з них має власне адміністративне управління і власні протоколи маршрутизації. Зміна протоколів маршрутизації всередині автономної системи не впливає на роботу інших систем. Розподіл мережі Інтернет на автономні системи дозволяє розподілити інформацію про топологію всієї мережі та істотно спростити маршрутизацію.

Автономна система повинна складатися не менш чим з 32 менших за розміром мереж. Як правило автономними системами є великі, незалежні, національні мережі. Прикладами подібних мереж є мережа EUNet, що охоплює країни центральної Європи, мережа RUNet, що поєднує університети Росії. Автономні мережі можуть утворювати компанії, що спеціалізуються на наданні послуг доступу в мережу Інтернет, - провайдери. Такими провайдерами, наприклад, є компанія UUNET у США і компанія Relcom у Росії.

Мережі, вміщені в автономні системи, являють собою регіональні мережі, мережі університетів, дослідницьких центрів і комерційних фірм, а також мережі більш дрібних регіональних провайдерів.

Важливим параметром, що визначає якість роботи в мережі Інтернет, є швидкість доступу до ресурсів мережі. Швидкість доступу визначається пропускною здатністю каналу зв'язку всередині автономної системи і між автономними системами.

1   2   3   4


База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка