Конспект лекцій з дисципліни «економіка підприємства іі»



Сторінка1/9
Дата конвертації29.12.2016
Розмір2.26 Mb.
  1   2   3   4   5   6   7   8   9
КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ З ДИСЦИПЛІНИ «ЕКОНОМІКА ПІДПРИЄМСТВА ІІ»

 

 



Лекція 1. Підприємство як основна ланка економіки

1. Економіка як наука

Предмет економіки як самостійної області знання вимальовується близько 300 років тому, коли зародилася політична економія – передвісник майбутньої економічної теорії. За минулий з тих пір час, в особливості за останні 150 років, уявлення про предмет економічної науки значно трансформувалися. На питання: «Що таке економіка як наука?» - творці й самі яскраві представникицієї галузі знань, вчені-економісти дають далеко не однозначні відповіді. Можна виділити, по крайній мірі, три підходи до формулювання предмета економіки як науки, що помітно відрізняються.

Спочатку зародилося уявлення про економічну (1) науку яка вивчає створення й використання матеріальних благ, одержання матеріальних засобів існування. Джерела такого баченнячітко проглядаються в батька економіки А. Сміта і явно відбиті в наступному визначенні, що належить перу видатного англійського економіста А. Маршалла: «Економічна наука вивчає ту сферуіндивідуальних і суспільних дій, що найтіснішим образом пов'язана зі створенням і використанням матеріальних основ добробуту». Через 100 років обмеженість подібного формулювання зпозицій сучасних економічних представлений укладена в тім, що в ній зі сфери економічної діяльності виключене так зване нематеріальне виробництво у вигляді духовної, інтелектуальноїдіяльності, послуг. До того ж погоджуючись до приводимо визначення економічна наука виявляється прив'язаної до сфери виробництва, тоді як обіг, обмін, споживання товарів залишаються позаїї полем зору. (2) наука яка вивчає матеріальне і нематеріальне виробництво у вигляді духовної, інтелектуальної діяльності, послуг.

В останні роки одержав широке поширення підхід до формулювання предмета економічної науки, заснований на використанні поняття «обмеженість ресурсів»: Відповідно до цього підходу(3) головне завдання економічної науки складається в аналізі можливих (альтернативних) способів використання обмежених економічних ресурсів, необхідних для досягнення певних цілей,що дозволяє вибрати кращу альтернативу» Інакше кажучи, економічна наука вивчає поводження людей і радить їм, як надходити в умовах, коли доводиться зіставляти мети й обмежені засобиїхнього досягнення з обліком різних можливостей використанні цих засобів

Більше повним, комплексним виглядає визначення економіки як науки, що вивчає діяльність, пов'язану із виробництвом розподілу, обміном і споживанням товарів і послуг.

Існує й ще одне оригінальне визначення економічної науки. Відповідно до цього визначення економічна наука є сукупність знання, що дозволяють дати відповідь на три групивзаємозалежних питань:

1.  Що варто виробляти та у якій кількості?

2.Як треба виробляти товари, хто їх повинен виробляти, з яких ресурсів, за допомогою яких технологій?

3.Для кого виробляються, кому призначаються вироблені товари й послуги, як вони розподіляються між споживачами?

Іноді ці три групи питань викладаються гранично коротко: «Що? Як? Для кого?» Відповідь на перше питання характеризує структуру виробництва, на другий - технологію, а на третій - сферуспоживання виробленого продукту.

Однак і це визначення не є вичерпним. Адже треба ще знати, де виготовляти, яким чином розподіляти або як продавати готовий продукт, як погодити виробництво й споживання.

Так що число питань, на які покликана відповідати економічна наука, можна збільшити до п'яти, як це роблять окремі вчені-економісти: що, як, навіщо робити, як розподіляти і як споживатипродукт виробництва.

Принципово важливо уявляти і розуміти, що економічна

наука не обмежена заздалегідь заданими межами., розширює своє поле дій, проникаючи в інші області, в особливості – соціальній, гуманітарній науці. Убрання зі своїм традиційнимоб'єктом (виробництво, обіг, споживання товаром) Економічні знання глибоко пронизують всю соціальну сферу, прикладемо практично до усіх видів відносин у родині, соціальних групах, виробничих колективах, у суспільстві.

Курс «Економіка підприємства» вивчає основні положення економіки як науки, розглядає інструментарій, що реалізує ці положення на рівні підприємства. Говорячи про вивчення курсу«Економіка підприємства» сформулювати основні його завдання. Вони продиктовані двома основними  положеннями, суть яких у тім, що:

                        підприємства не залежно від форм власності й галузевої приналежності є першою ланкою й економічною основою народного господарства. Від рівня ефективності роботипідприємств, в остаточному підсумку, залежить рівень розвитку всього народного господарства, рівень добробуту людей;

                        перехід до ринкової економіки вимагає введення в структуру господарського механізму нових форм і критеріїв, таких як підприємництво, конкуренція, господарчий ризик, комерційний розрахунок, сертифікація, бізнес-план, мотивація труда, оподаткування

Відповідно, основними завданнями курсу являються

                       розгляд основних елементів господарчого механізму, діючого на підприємстві.

                       освоєння нових форм і методів господарчого, розподіляючи потрібностями ринкової економії

                       вивчення особливостей економіки и організації підприємства різних форм власності.

2. Економіка як сукупність взаємозалежних галузей

Наряду с розділенням економіки по функціональному признаку на людей, природні багатства, засоби виробництва, споживчі товари, інфраструктуру й виділенням матеріально-речової і грошової (вартісної) сторін економіки існують і інші способи її структурування. Так широко поширене подання уявлення  про економіку як сукупність взаємозалежних галузей.



Галузь представляє частину економіки, область виробничо-економічної діяльності, у яку входять об'єкти, що володіють єдністю виконуваних функцій, видів, призначенням продукції, що випускається та технологічних процесів, що застосовуються. Ознаки галузі -- цільова функція, вид продукції, технологія. Наявність трьох різних ознак  не дозволяє виділити галузі й вхідні в нихпідприємства однозначним образом, тому склад об'єктів і видів діяльності, що включають у галузь, досить умовний, може змінюватися.

У галузевій структурі економіки прийнято виділяти дві групи галузей: галузі матеріального виробництва й галузі соціально-культурної сфери або нематеріального виробництва, які врадянській економічній науці прийнято було йменувати галузями невиробничої сфери. Термін «невиробничі сфери» є невдачею Якщо трактувати його буквально, то створюється враження, що всоціально-культурній сфері нічого не виробляється, а така думка в корені помилковою. Якщо в галузях матеріального виробництва створюється матеріально-речовинний продукт, то в галузяхсоціально-культурної сфери виробляється «духовний, інтелектуальний, інформаційний продукт» У цьому й складається їхнє розходження. Як сфера матеріальних виробництв, так і соціально-культурна сфера (нематеріальне виробництво) поділяється на ряд галузей, що схематично показано на рис.1.



Рис.1. Структура економіки господарства

 

Провідною галуззю матеріального виробництва є промисловість. У розвинутих індустріальних країнах на її частку приходиться до 50% виробленій продукції, тоді як на частку сільськогогосподарства  у таких країнах доводиться от 10 до 20% вартості виробленого проекту, а будівництво становить 10-15% загального матеріального виробництва. До промислової діяльності відносятьвидобуток, первинну переробку, переробку сировини, виробництво матеріалів, енергії, продукції, кінцеве споживання.



Промисловість, будучи супер галуззю, у свою чергу ділиться на ряд галузей, включаючи:

           видобувну: вугільна, нафтова, газова, гірничорудна;

           переробну: металургійна, хімічна, нафтохімічна, енергетична, харчова;

           машинобудівну;

           легку.

Так, у складі машинобудування, де звичайно зосереджено від чверті до третини промислового виробництва, виділяються верстатобудування, автомобілебудування, сільськогосподарське машинобудування, суднобудування, авіаційна промисловість, електротехнічна й радіотехнічна промисловість, приладобудування, промисловість засобів зв'язку, оборонна промисловість і ряд інших.

 При структуризації економіки по галузях варто мати на увазі, що поняття «галузь народного господарства» може мати три значення:

           «чиста» галузь - сукупність всіх виробництв одного виду продукту - монопродукта;

           господарська галузь - підприємства, на яких виробництво галузевого продукту становить більшу, переважаючу частину їхнього випуску;

           адміністративна галузь - сукупність підприємств, що перебувають у веденні одного міністерства.



3. Класифікація підприємств. Специфіка підприємств транспорту

Ринкова трансформація економіки України, правове визнання приватної власності об'єктивно покликали до життя та відродили в Україні активну підприємницьку діяльність. За цих умов провідною формою господарювання стає підприємництво, а основною організаційною та виробничою ланкою народного господарства є підприємство.



Підприємство — це організаційно виокремлено та економічно самостійна основна (первинна) ланка виробничої сфери народного господарства, що виготовляє продукцію або надає платні послуги.

Закон України «Про підприємства в Україні» № 887-ХІІ від 27.03.1991, який скасовано з 01.01.2004 р., дає таке визначення.



Підприємство — це самостійний господарюючий статутний суб'єкт, який має право юридичної особи та здійснює виробничу, науково-дослідницьку і комерційну діяльність з метою одержання відповідного прибутку.

Основним завданням підприємств є задоволення суспільних потреб у виготовленні продукції, виконанні робіт, наданні послуг, а також одержанні прибутку і реалізації на тій основі у відповідності з законодавством соціально-економічних інтересів членів трудового колективу підприємства, взаємовідносин з бюджетом і господарюю­чими партнерами — постачальниками, споживачами та ін.

Поняття підприємство є узагальнюючим. Воно, по-перше, визначає підприємства як суб'єкти господарювання стосовно всіх форм і видів власності в Україні (організаційні форми і види підприємств). По-друге, дане поняття є загально галузевим, тобто взагалі визначає промислові (фабрики, заводи, шахти), будівельні, транспортні, сільськогосподарські, торгові, побутові та інші підприємства.

Підприємство, як організаційна структура нової форми господарювання, є само­стійним господарюючим суб'єктом.

Яким видом діяльності не займалося б підприємство, йому притаманні такі риси:

           на ньому зосереджено певну сукупність засобів виробництва та робочої сили, по-різному поєднуючи їх, кожне підприємство випускає певний вид продукції, тобто використовує свою технологію;

           займаючись виробництвом різноманітних товарів та послуг, підприємство здійснює свою економічну життєдіяльність. Економіка підприємства — це еко­номіка держави в мініатюрі, яку називають мікроекономікою;

           на кожному підприємстві формується робочий колектив. Від його згуртованості, цілеспрямованості значною мірою залежить робота суб'єкта економіки.

Кожне підприємство повинно мати:

а)       самостійний баланс;

б)        розрахунковий та інші рахунки в установах банків;

в)        печатку з своєю назвою, а промислове підприємство також товарний знак.



Підприємство – це самостійна господарська одиниця, що здійснює свою діяльність на території даної держави і підкоряється законам даної держави. Адміністративна і економічна самостійність підприємства обумовлені законодавством і означають, що підприємство самостійно ухвалює рішення, скільки продукції проводити і як її реалізувати, як розподіляти отриманий дохід.

Основними характерними рисами підприємства є виробничо-технічна єдність, що виражається в спільності процесів виробництва; організаційна єдність – наявність єдиного керівництва, плану; економічна єдність, що виявляється в спільності матеріальних, фінансових ресурсів, а також економічних результатів роботи.

Основними ознаками класифікації підприємств є:

           галузева й предметна спеціалізація;

           структура виробництва;

           потужність виробничого потенціалу (розмір підприємства).

Одним з головних дотепер уважалися галузеві розходження: випускає продукції, що, у тому числі її призначення, способи виробництва й споживання. При створенні підприємств чітко визначається, для випуску якого конкретного виду продукції (виду робіт) вони призначені. Залежно від цього підприємства розділяються на:

промислові підприємства по випуску машин, устаткування, інструментів, видобутку сировини, виробництву матеріалів, виробленню електроенергії й інших засобів

           виробництва;

           сільськогосподарські підприємства по вирощуванню зерна, овочів, худоби, технічних культур;

           підприємства будівельної індустрії, транспорту.

У силу різних причин спеціалізація підприємства необов'язково збігається з адміністративною структурою й з основною спеціалізацією галузі. Наприклад, у багатьох галузях, що не ставляться до машинобудування (металургійної, вугілля і нафтовидобувних), є великі заводи з виробництва машин і встаткування, його ремонту. Поряд із цим у машинобудівній галузі є металургійні й хімічні підприємства, електростанції, транспортні підрозділи та ін.

На практиці усе рідше можна чітко визначити галузеву приналежність підприємств, оскільки більшість із них має міжгалузеву структуру. У зв'язку із цим по структурі підприємства діляться на вузько спеціалізовані, багатопрофільні й комбіновані.

Вузько спеціалізованими вважаються підприємства, які виготовляють обмежені асортименти продукції масового або крупносерійного виробництва, наприклад виробництво чавуну, сталевого прокату, лиття, пакувань для машинобудування, вироблення й поставка електроенергії й т.д.

Багатопрофільні підприємства, які найчастіше зустрічаються в промисловості й сільському господарстві, випускають різноманітних асортиментів і різного призначення. У промисловості вони можуть спеціалізуватися одночасно на виготовленні комп'ютерів, морських судів, автомобілів, дитячих колясок, холодильників, верстатів, інструментів, перевезенню вантажів; у сільському господарстві - на вирощуванні зерна, овочів, фруктів, худоби, кормів і т.д.

У міру посилення конкуренції багато хто вузько спеціалізовані підприємства, економічно окріпнув, виходять за рамки колишньої спеціалізації, різко розширюють асортименти продукції й послуг і захоплюють нові ринки збуту. Часто такі підприємства гублять колишній галузевий профіль і стають міжгалузевими - діверсифіцированними підприємствами. Одночасно вони можуть займатися, наприклад, випуском різної промислової продукції, будівництвом, транспортними й комерційними операціями.

Диверсифікованість виявилася основним напрямком підприємницької діяльності кінця 20 століття. Ніколи спеціалізовані підприємства протягом короткого проміжку часу трансформувалися в нову категорію - фірми, що поєднують різнорідні види підприємницької й комерційної діяльності. У цьому випадку угруповання підприємств по галузях губить зміст - групується тільки продукція.Комбіновані підприємства найчастіше зустрічаються в хімічній, текстильній і металургійній промисловості. Суть їх у тім, що один вид сировини або готової продукції на тому самому підприємстві перетворюється паралельно або послідовно в інший, а потім у третій вид. Наприклад, виплавлений у доменних печах чавун поряд з його реалізацією споживачам переплавляється на власному підприємстві в сталеві злитки, частину яких продається споживачам, а частина надходить на подальшу переробку в сталевий прокат на власному заводі. У текстильній промисловості комбінування проявляється у виготовленні із сировини волокна, з волокна - пряжі, із пряжі - полотна.

Класифікація підприємств по потужності виробничого потенціалу отримали найбільш широке потенціалу  розповсюджування. Як правило, всі підприємства діляться на три групи: малі, середні, великі.

При віднесенні підприємств до однієї із зазначених груп використаються наступні показники:

           чисельність працюючих;

           вартісний обсяг випуску продукції;

           вартість основних виробничих фондів.

На авіа транспорті матеріально-технічна база включає 4 ланки:

-         транспортний флот;

-         авіа портове господарство;

-         господарство водних шляхів;

-         промислову базу.

Відповідно виділяють 4 типи виробничих підприємств:

1.Авіакомпаній .

2.Авіапорт

3.Авіарух

4.Авіаремонтні підприємства .

Головним завданням транспорту є перевезення вантажів і пасажирів, тому основну роль на грають авіакомпанії. У найбільш загальному виді опис діяльності судноплавної компанії можна представити у вигляді чотирьох підрозділів, що відповідають відповідно за:

1.Експлуатацію транспорту.

2.Економічну діяльність транспортної компанії.

3.Кадрові питання.

4. Забезпечення безпеки руху, зв'язку й електрорадіонавігації.



4. Підприємство — основна організаційна структура народного господарства

Ринкова трансформація економіки України, правове визнання приватної власності об'єктивно покликали до життя та відродили в Україні активну підприємницьку діяльність. За цих умов провідною формою господарювання стає підприємництво, а основною організаційною та виробничою ланкою народного господарства є підприємство.



Підприємство — це організаційно виокремлено та економічно самостійна основна (первинна) ланка виробничої сфери народного господарства, що виготовляє продукцію або надає платні послуги.

Закон України «Про підприємства в Україні» № 887-ХІІ від 27.03.1991, який скасовано з 01.01.2004 р., дає таке визначення.



Підприємство — це самостійний господарюючий статутний суб'єкт, який має право юридичної особи та здійснює виробничу, науково-дослідницьку і комерційну діяльність з метою одержання відповідного прибутку.

Основним завданням підприємств є задоволення суспільних потреб у виготовленні продукції, виконанні робіт, наданні послуг, а також одержанні прибутку і реалізації на тій основі у відповідності з законодавством соціально-економічних інтересів членів трудового колективу підприємства, взаємовідносин з бюджетом і господарюю­чими партнерами — постачальниками, споживачами та ін.

Поняття підприємство є узагальнюючим. Воно, по-перше, визначає підприємства як суб'єкти господарювання стосовно всіх форм і видів власності в Україні (організаційні форми і види підприємств). По-друге, дане поняття є загально галузевим, тобто взагалі визначає промислові (фабрики, заводи, шахти), будівельні, транспортні, сільськогосподарські, торгові, побутові та інші підприємства.

Підприємство, як організаційна структура нової форми господарювання, є само­стійним господарюючим суб'єктом.

Яким видом діяльності не займалося б підприємство, йому притаманні такі риси:

♦    на ньому зосереджено певну сукупність засобів виробництва та робочої сили, по-різному поєднуючи їх, кожне підприємство випускає певний вид продукції, тобто використовує свою технологію;

♦    займаючись виробництвом різноманітних товарів та послуг, підприємство здійснює свою економічну життєдіяльність. Економіка підприємства — це еко­номіка держави в мініатюрі, яку називають мікроекономікою;

♦    на кожному підприємстві формується робочий колектив. Від його згуртованості, цілеспрямованості значною мірою залежить робота суб'єкта економіки.

Кожне підприємство повинно мати:

а)       самостійний баланс;

б)        розрахунковий та інші рахунки в установах банків;

в)        печатку з своєю назвою, а промислове підприємство також товарний знак.

Майно, яке необхідне підприємству для здійснення діяльності, передбаченої ста­тутом (основні фонди, оборотні фонди, інші цінності, вартість яких відображається на самостійному балансі підприємства), може формуватися шляхом:

1)грошових та матеріальних внесків засновників підприємства;

2)доходів, одержаних від реалізації продукції, а також інших видів господарської діяльності;

3)доходів від цінних паперів;

4)кредитів банків та інших кредиторів;

5)капітальних внесків і дотацій бюджету;

6)надходжень від роздержавлення та приватизації об'єктів власності;

7)придбання майна іншого підприємства (організації);

8)благодійних внесків, пожертвувань від підприємств, організацій, громадян;

9)інших джерел, які не заборонені чинним законодавством. Підприємство може розпоряджатись належним йому майном на праві власності

або на праві повного господарчого відання. В останньому випадку це стосується дер­жавного підприємства, яке має право розпоряджатися закріпленим за ним держав­ним майном на свій розсуд і здійснювати щодо майна будь-які дії, що не суперечать чинному законодавству та статуту підприємства.

Підприємство створюється:

1)згідно з рішенням власника (власників) майна чи уповноваженого ними орга­ну або за рішенням трудового колективу;

2)в результаті виділення із складу діючого підприємства одного, або кількох струк­турних підрозділів, якщо на це є згода власника чи уповноваженого ним органу;

3)внаслідок примусового поділу іншого підприємства відповідно до антимонопольного законодавства України.

Здійснення господарської діяльності підприємством може мати місце тільки після його реєстрації в органах державної влади у порядку, передбаченому чинним законодавством. Ліквідація і реорганізація (злиття, приєднання, виділення, перетворення) підприємства проводиться за рішенням власника, в окремих випадках, за рішенням власника та трудового колективу, а також — за рішенням суду.

Крім зазначених ви­падків, підприємство може припинити діяльність у разі:

а)       прийняття рішення про заборону його діяльності через невиконання умов, встановлених законодавством;

б)        визначення у судовому порядку недійсними установчих документів і рішення про створення підприємства;

в)        визнання його неплатоспроможності — банкрутом.

Згідно з Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» № 2343-ХІІ від 14.05.1992 р. банкрутами можуть бути визнані ті підприємства, які неспроможні своєчасно виконати свої зобов'язання перед кредитором або бюджетом.

У процесі розгортання виробництва підприємство виконує ряд функцій.

Виробнича функція полягає в забезпеченні безперервності процесу виробництва і постійному підвищенні його ефективності — впровадження нових технологій, методів управління тощо.

Економічна функція — це забезпечення фінансової стійкості фірми на ринку, постійне його вивчення з метою стимулювання збуту і збільшення прибутків.

Соціальна функція передбачає турботу про колектив підприємства, маючи на меті підвищення продуктивності праці й ефективності його роботи.

  1   2   3   4   5   6   7   8   9


База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка