Конспект лекцій Суми Видавництво Сумду 2010 міністерство освіти І науки україНи Сумський державний університет



Сторінка9/13
Дата конвертації26.12.2016
Розмір2.26 Mb.
1   ...   5   6   7   8   9   10   11   12   13

Залежно від режиму функціонування кореспондентського рахунку розрізняють дві системи міжбанківських розрахунків:


  • система розрахунків з наданням банком, який веде кореспондентський рахунок, кредиту-овердрафту;

  • система розрахунків без надання банком, який веде кореспондентський рахунок, кредиту-овердрафту, тобто платежі здійснюються у межах залишків коштів на кореспондентському рахунку.

Згідно з нормативними актами Національного банку міжбанківські розрахунки на території України можуть здійснюватися:

  • через систему електронних платежів Національного банку України;

  • внутрішньобанківську платіжну систему;

  • через прямі кореспондентські відносини між банками (за наявності дозволу регіонального управління НБУ за місцем відкриття кореспондентського рахунку).


4.4 Завдання, функції, структура та архітектура системи електроннх платежів (СЕП)
Система електронних платежів Національного банку України- це загальнодержавна платіжна система, яка забезпечує здійснення розрахунків в електронній формі між банківськими установами та їх філіями як за дорученнями клієнтів банків, так і за зобов'язаннями банків один перед одним на території України.

Розрахунковий документ в електронному вигляді - документ визначеного формату, що містить установлені реквізити і має інформацію про рух коштів, форму електронних записів, обов'язково захищений криптографічними методами захисту інформації, передається засобами телекомунікаційного зв'язку та зберігається на зовнішніх засобах збереження інформації у вигляді файла.

Електронний міжбанківський переказ - міжбанківський переказ, що виконаний з використанням міжбанківських електронних розрахункових документів із застосуванням електронних засобів приймання, оброблення, передавання та захисту інформації про рух коштів.

Основними завданнями системи міжбанківських розрахунків є:



  • задоволення потреб економіки, що реформуються і розвиваються;

  • удосконалення кредитно-монетарної політики, яку проводить НБУ, завдяки отриманню оперативної та точної інформації про переміщення грошових коштів і стан кореспондентських рахунків;

  • виконання міжбанківського етапу всіх видів безготівкових розрахунків;

  • мінімізація часу на виконання міжбанківських розрахунків та на обіг грошових коштів;

  • високий рівень безпеки міжбанківських розрахунків;

  • надання широкого спектра послуг для користувачів;

  • високий рівень внутрішнього бухгалтерського обліку та контролю;

  • мінімізація вартості банківського посередництва шляхом оптимізації платіжних засобів і раціоналізації систем..

Основними функціями СЕП НБУ є:

  • проведення розрахунків між банками України в національній валюті країни та в інших іноземних валютах;

  • ефективне використання тимчасово вільних ресурсів банків;

  • контрольні функції Національного банку щодо стану кореспондентських рахунків комерційних банків;

  • надання інформаційних послуг учасникам розрахунків;

  • обмін екстреною інформацією стосовно до проведення розрахунків;

  • забезпечення надійності розрахунків;

  • багатоступеневий контроль за достовірністю даних на всіх стадіях розрахунків;

  • багаторівневий захист інформації від несанкціонованого доступу, використання, викривлення та фальсифікації на всіх стадіях обробки;

  • надання НБУ механізму впливу на порушників чинного законодавства та норм банківської діяльності методом обмеження їх обслуговування у СЕП.

СЕП НБУ побудована як деревоподібна мережева структура. На нижньому рівні СЕП розміщені банки - учасники електронних розрахунків, середній рівень СЕП подається мережею регіональних розрахункових палат (РРП), а на верхньому рівні СЕП розміщена Центральна розрахункова палата (ЦРП) НБУ.

Регіональна розрахункова палата - структурний підрозділ територіального управління Національного банку України, який обслуговує в СЕП банки відповідного банківського (віртуального банківського) регіону.

Центральна розрахункова палата НБУ - установа Національного банку України, яка забезпечує функціонування СЕП у цілому, ведення бази даних для інформаційно-пошукової системи (ІПС) щодо електронних міжбанківських розрахунків, виконаних через СЕП, а також здійснює функції РРП для банківських установ м.Києва та Київської області, обслуговує інші віртуальні банківські регіони.

Інформаційно-пошукова система Національного банку України (ІПС) - складова частина СЕП, що призначена для надання корис­тувачам довідкової інформації про платежі, виконані засобами СЕП.

Банківський документ в електронному вигляді - розрахунковий документ в електронному вигляді, службове повідомлення СЕП, довідкове повідомлення інформаційно-пошукової системи Національного банку України, інформаційне повідомлення.

Інформаційне повідомлення - інформація в електронній формі, призначена для використання в програмно-технічних комплексах інформаційно-обчислювальної мережі Національного банку України (крім СЕП), що має визначений формат і технологію обробки згідно з вимогами відповідного програмно-технічного комплексу, передається засобами телекомунікаційного зв 'язку та зберігається на зовнішніх засобах збереження інформації у вигляді файла.

Інформаційно-обчислювальна мережа Національного банку України - об'єднання програмно-технічних комплексів (СЕП, система ЕП тощо), кожний з яких призначений для виконання завдань Національного банку України щодо інформатизації окремих сфер діяльності банківської системи України. Усі програмно-технічні комплекси використовують єдину систему захисту інформації Національного банку України.

Службові повідомлення СЕП - технологічна інформація в електронній формі, що пов'язана із проведенням платежів (підтвердження про отримання розрахункових документів в електронному вигляді, повідомлення про помилки в розрахункових документах в електронному вигляді, довідкова інформація тощо), має визначений формат і технологію обробки згідно з вимогами СЕП, передається засобами телекомунікаційного зв'язку та зберігається на зовнішніх засобах збереження інформації у вигляді файла.

Програмне забезпечення СЕП складається із програмно-технічних комплексів - автоматизованих робочих місць (АРМ), що відповідають трьом рівням структури СЕП:



  • центральна розрахункова палата - АРМ-1, АРМ ІПС;

  • регіональні розрахункові палати - АРМ-2;

  • банківські установи - учасники СЕП - АРМ-НБУ.

Рівень ЦРП обслуговується програмно-технічним комплексом АРМ-1, що призначений для управління роботою РРП у масштабах України і функціонально виконує:

перевірку правильності та узгодженості функціонування РРП;



  • синхронізацію роботи СЕП, тобто визначає час виконання учасниками основних операцій;

  • контроль та балансування міжрегіональних оборотів;

  • захист системи від несанкціонованого втручання;

  • надання звітної інформації в цілому за системою;

  • виявлення аварійних ситуацій та спроб несанкціонованого доступу.

Рівень РРП обслуговується програмно-технічними комплексами АРМ-2, що призначений для обслуговування банків регіону та організації взаємодії з іншими розрахунковими палатами і функціонально виконує:

  • обмін електронними розрахунковими документами та технологічною інформацією між РРП і банками учасниками СЕП;

  • ведення технічних кореспондентських рахунків банків учасників СЕП;

  • обмін електронними розрахунковими документами з АРМ-2 інших РРП;

  • синхронізацію роботи учасників СЕП у межах регіону;

  • виконання бухгалтерського та технологічного контролю за проходженням платежів;

  • захист електронних розрахункових документів від несанкціонованого втручання;

  • застосування санкцій до порушників технології;

  • передачу результатів розрахунків на кінець робочого дня до ОДБ регіонального управління Національного банку для відображення проведення коштів через СЕП на реальних коррахунках;

  • обмін з АРМ-1 ЦРП інформацією контрольного, технологічного та звітного характеру;

  • надання звітних документів за підсумками проходження платежів на рівні АРМ-1, АРМ-2, АРМ-3;

  • сервісні та довідкові функції.

На рівні банків - учасників СЕП - використовується програмно-технічний комплекс АРМ-НБУ або АРМ-3, що призначений для передачі, приймання та перевірки файлів СЕП між банком-учасником розрахунків і регіональною розрахунковою палатою та функціонально забезпечує:

  • перевірку коректності пакетів електронних розрахункових документів, підготовлених банком в АБС;

  • відкриття та закриття банківського операційного дня;

  • обмін пакетами платіжних документів та службовими повідомленнями, технологічною інформацією з РРП;

  • обмін електроннми розрахунковими документами з ОДБ банку;

  • захист документів від несанкціонованого втручання;

  • формування протоколу роботи АРМ-НБУ за операційний день і передача його до РРП у кінці дня;

  • архівація баз даних за кожен операційний день;

  • передача до ДПА реєстрів про відкриття та закриття поточних рахунків клієнтів;

  • сервісні та довідкові функції: друк виписок про стан технічного коррахунку, пошук документів тощо.


4.5 Принципи функціонування, типи файлів обміну та маршрутизація платежів в системі електроних платежів Національного банку України

Файл СЕП - одиниця обміну інформацією між АРМ СЕП, що позначаються однією ідентифікаційною літерою, яка відповідає типу файла відповідно до технології роботи СЕП. У СЕП НБУ взаємодія і обмін даними здійснюються за допомогою файлів типу:

- початкові (вихідні) платіжні документи від КБ у РРП, що відправляються з банку;

- вхідні платіжні документи з РРП у КБ, що надходять в банк;

- файли, сформовані засобами одного АРМ-2 і надіслані до іншого АРМ-2 для подальшого оброблення;

- квитанція на файл типу ;

$S - квитанція на файл типу $В;

$R - квитанція на файл типу ;

- поточний стан коррахунку, надсилається після кожного сеансу обміну між АРМ-2 та АРМ-НБУ;

$L - розподіл ліміту коррахунку філіям. Фактично інформація від АБС територіального управління НБУ про стан кореспондентських рахунків учасників СЕМП та встановлення обмеження на їх роботу;

- бізнес-правила при роботі за 7-ю моделлю;

$Z - індикатор закінчення роботи АРМ-НБУ і одночасно протокольний звіт учасника СЕП за підсумками роботи банківського дня;

$V - виписка про стан коррахунку учасника СЕМП у кінці операційного дня, надається після отримання та обробки файлу типу $Z. Фактично це інформація від АРМ-2 про стан технічного рахунку учасника СЕП за підсумками банківського дня з переліком відображених за технічним рахунком міжбанківських електронних розрахункових документів, які оброблені засобами СЕП, або інформація від АРМ-1 про стан технічного рахунку учасника СТП за підсумками банківського дня з переліком відображених за технічним рахунком міжбанківських електронних розрахункових документів, які оброблені засобами СТП;

$Q - запити до ІПС та відповіді на них (функціональне призначення файла визначається за першим символом у розширенні імені файла);

$F - додаткова технологічна інформація, призначена для керування консолідованим кореспондентським рахунком;

$U - список змін для корегування довідника учасників СЕМП НБУ. Файл створюється в ЦРП на АРМ-1 та розсилається на всі АРМ-2. АРМ-2 передає його до АРМ-НБУ, які він обслуговує. Від АРМ-НБУ файл передається до АБС банківських установ. Програмне забезпечення АБС виконує зміни довідкової інформації на підставі файла $U на всіх робочих місцях, де використовується цей довідник.

4.6 Архітектура системи електронних міжбанківських переказів (СЕМП) НБУ
На даний час система електронних міжбанківських переказів Національного банку (СЕМП) складається із системи електронних платежів (СЕП) та системи термінових переказів (СТП), координацію роботи яких забезпечує система моніторингу технічних рахунків (СМТР). Крім цього, додатковими складовими СЕМП є інформаційно-пошукова система (ІПС) та система резервування і відновлення функціонування СЕМП. Принципово новим в СМТР є відображення в режимі реального часу руху коштів на технічних рахунках банків-учасників.

Система електронних платежів НБУ - це складова частина СЕМП, що забезпечує проведення міжбанківських переказів у режимі обміну файлами з індивідуальним обробленням міжбанківського електронного розрахункового документа, за яким між списанням грошей з кореспондентського рахунку банківської установи платника та зарахуванням грошей на кореспондентський рахунок банківської установи отримувача є певний проміжок часу. Тобто СЕП НБУ забезпечує міжбанківський переказ грошей в off-line технології.

Система термінових переказів (СТП) НБУ - це складова частина СЕМП, що забезпечує проведення міжбанківських переказів у режимі реального часу з індивідуальним обробленням міжбанківських електронних розрахункових документів, за якими списання грошей з кореспондентського рахунку банківської установи платника та зарахування грошей на кореспондентський рахунок банківської установи отримувача виконується одночасно.

Головне завдання СТП - швидке та надійне здійснення міжбанківських розрахунків за умови мінімального системного ризику в різних іноземних та національній валютах. Система гарантує приймання початкової платіжної транзакції, якщо платіжне доручення відповідає прийнятим стандартам, є легальним та покривається наявним сальдо на рахунку. Залежно отриманої в реальному часі інформації з СМТР переказ може бути прийнятий або неприйнятий в залежно від такого:

  • відсутності чи наявності заборони на виконання початкових платіжних транзакцій конкретним банком - відправником;

  • наявності достатньої суми коштів на кореспондентському рахунку;

  • виконання обмежень, установлених юридичною особою - власником коррахунку на початкові платіжні транзакції конкретного відправника.

Система моніторингу технічних рахунків (СМТР) - це складова частина СЕМП, що забезпечує централізоване ведення технічних рахунків банківських установ у ЦРП та взаємодію СЕП і СТП під час виконання міжбанківського переказу за допомогою програмно-технічних комплексів АРМ-АДМ і КВЦ^ЕТ. Функціями системи моніторингу рахунків є:

  • централізоване ведення кореспондентських рахунків банків учасників;

  • відображення на кореспондентських рахунках транзакцій, які виконуються через СТП та СЕП;

  • централізоване ведення нормативно-довідкової інформації платіжної системи в цілому;

  • надання можливості банкам учасникам керувати своїми філіями;

  • здійснення доступу інших підсистем до інформації, яка зберігається в СМТР;

  • довідкові функції.


4.7 Моделі управління кореспондетськими рахунками комерційних банків у системі електронних платежів
Модель обслуговування консолідованого кореспондентського рахунку в СЕП - сукупність механізмів і правил роботи СЕП, комерційного банку та його філій, згідно з якими здійснюються міжбанківські розрахунки за консолідованим кореспондентським рахунком через платіжну систему.

Міжбанківські розрахунки - це безготівкові розрахунки між банками, що обумовлені виконанням платежів клієнтів або власними зобов'язаннями одного банку перед іншим.

У загальному випадку модель - це спосіб взаємодії в СЕП та форма обслуговування кореспондентського рахунку. Кореспондентський рахунок - це рахунок, що відкривається комерційному банку в обласному управлінні НБУ. Цей рахунок використовується для проведення міжбанківських розрахунків. Консолідований рахунок – це кореспондентський рахунок, на якому відображаються міжбанківські розрахунки декількох банків (головного та його філій). Консолідований рахунок відкривається головному банку в обласному управлінні НБУ. Цей рахунок використовується для проведення міжбанківських розрахунків.

У СЕП реалізовано два рівні обліку:


  • на консолідованих кореспондентських рахунках в регіональних відділеннях НБУ;

  • на технічному коррахунку, що є прототипом консолідованого коррахунку і відкривається в РРП.

Технічний кореспондентський рахунок (ТКР) - це динамічний рахунок, на якому відображуються операції з кожного документа. На консолідованому коррахунку облік ведеться загальними, агрегованими сумами підсумкових оборотів за день. Тому цей рахунок є статичним.

На початку кожного дня ОДБ НБУ передає файл, що вміщує інформацію про залишок коштів на консолідованому коррахунку. Ця інформація переписується в файл технічного коррахунку. Протягом дня всі платіжні документи відображуються на технічному рахунку. Підбиті в кінці операційного дня підсумки за технічним рахунком передаються в ОДБ НБУ для виконання проведень за консолідованим коррахунком. Якщо протягом дня, крім СЕП, не було інших джерел надходження коштів на коррахунок, то після виконання проведень залишок на технічному рахунку має дорівнювати залишку на коррахунку.

При відкритті операційного дня в НБУ з ОДБ передається до РРП інформація про залишок коштів на консолідованих коррахунках комерційних банків і проводиться звірення із станом технічних коррахунків, а за необхідності здійснюється корегування ТКР. Протягом операційного дня всі документи, що поступають або відправляються, відображаються на технічному коррахунку. По закінченні операційного дня стан ТКР у РРП передається в ОДБ НБУ для звірення та виконання проводок за консолідованим коррахунком. При чіткій роботі залишки на ТКР та консолідованому коррахунку на початок наступного операційного дня мають збігатися.

Враховуючи зростання кількості транзакцій і потреби банків найбільш оперативно управляти своїми ресурсами в СЕП, НБУ реалізовано декілька моделей обслуговування консолідованого кореспондентського рахунку. Вибір моделі завжди залишається за банківською установою залежно від її потреб, можливостей та структури.



Вибір моделі залежить від таких факторів:

  • залежно від структури банку, тобто кількості рівнів порядкованості головного банку і його філій. Наприклад, дворівневий банк: головний банк та філіали або трирівневий банк: головний банк, регіональні управління та філіали регіональних управлінь;

  • способів взаємодії головного банку з філіалами найближчого рівня. Наприклад, банк має внутрішньобанківську платіжну систему (ВПС), тоді учасником СЕП є тільки головний банк або головний банк і філіали з окремими прямими учасниками СЕП.

Нульова модель СЕП НБУ. За нульовою моделлю всі установи банку (філії, регіональні управління, головний банк) є рівноправними учасниками СЕП НБУ і мають свої власні АРМ-НБУ. Всім, як філіям, так і регіональним управлінням, головному банку відкриваються самостійні коррахунки в НБУ, а в РРП відповідно технічні коррахунки. Міжбанківські операції кожна установа може виконувати у межах наявних коштів на своїх власних коррахунках, незалежно одна від одної. Розпоряджатися коштами своїх підпорядкованих установ ні головний, ні регіональний банк не можуть. У випадку коли філії знаходяться в одному регіоні головний банк або регіональний може лише отримувати інформацію про кошти на коррахунках своїх філій. Модель призначена для роботи на рівні банківського регіону.

Перша модель СЕП НБУ. За цією моделлю всі установи банку також є учасниками СЕП НБУ і мають свої власні АРМ-НБУ. У РРП відкривається єдиний коррахунок для головного банку та його підпорядкованих установ, облік на якому ведеться загальними сумами без визначення внеску кожної філії окремо. Філіалам відкривається технічний коррахунок у РРП. Головний банк має можливість управляти розміром коштів на кореспондентському рахунку шляхом виділення лімітів для роботи кожній підпорядкованій установі. Модель призначена для роботи на рівні банківського регіону. За станом на 01.01.2006 за першою моделлю обслуговується 2% банківських установ.

Друга модель СЕП НБУ. Друга модель є розвитком першої і також поширюється на банківський регіон. Дана модель ще називається моделлю регіонального управління коррахунком. У кожній РРП регіональному банку відкривається єдиний коррахунок. За даною моделлю учасниками СЕП НБУ є регіональні банківські установи з власними АРМ-НБУ. Підпорядковані філії не мають своїх коррахунків, технічних коррахунків і не є учасниками СЕП НБУ. Філії утворюють внутрішню платіжну систему, для роботи якої в АБС регіональної установи відкриваються субкоррахунки для кожної філії. Філіали є самостійними банківськими установами, мають свій МФО й знаходяться в списку учасників СЕП НБУ, але свого АРМ-НБУ не мають і не є самостійними учасниками СЕП. Кількість банків, що обслуговуються за другою моделлю, на початок 2006 року становить 26% від загальної кількості.

Третя модель. За третьою моделлю учасником СЕП НБУ є лише головний банк, що має АРМ-НБУ, єдиний коррахунок та технічний коррахунок у РРП і власну внутрішню платіжну систему. Модель є територіальним розширенням 2-ї моделі і поширюється на всю територію функціонування СЕП, тобто в межах України. Головний банк має всі засоби контролю над роботою філій і може виконувати початкові платежі від імені філіалів. Кошти зосереджені виключно на одному рахунку, що дає можливість ефективно управляти ними та проводити контроль. Модель потребує наявності власної ВПС із засобами захисту та зв'язку для забезпечення транспортного рівня. Перерахування коштів із філії свого банку в іншу філію теж свого банку, але другого регіону, проводиться лише засобами ВПС. У межах своєї ВПС всім філіям та регіональним управлінням відкриваються субкоррахунки на яких відображається облік руху коштів. Третя модель є лідером щодо використання комерційними банками, і на початок 2006 року становить 40% від загальної кількості банківських установ.

Четверта модель. Дана модель є територіальним розширенням першої і призначена для роботи в межах віртуального банківського регіону. Учасниками СЕП НБУ є всі установи банку і мають свої АРМ-НБУ та МФО. Філії територіально можуть розміщуватися в різних регіонах незалежно від територіально-адміністративного поділу держави. Четверта модель дуже подібна до першої, але саме відмінність полягає у тому, що філіали банку можуть територіальне розміщуватись у різних регіонах. За четвертою моделлю всім філіям відкриваються та ведуться єдиний кореспондентський рахунок і технічні кореспондентські рахунки. Кореспон­дентські рахунки всіх філій об'єднуються в один консолідований рахунок, який контролюється головним банком. Головний банк управляє роботою філій за допомогою механізму лімітів. Головний банк має можливість здійснювати контроль за роботою своїх філій протягом банківського дня за консолідованою інформацією. Всі філії здійснюють обмін платіжними документами незалежно один від одного через АРМ-2, що обслуговує віртуальний банківський регіон.

Позитивним для даної моделі можна виділити той факт, що головний банк може свої філії переводити в СЕП поступово, а не одночасно всі разом. До недоліків можна віднести те, що головний банк не може управляти кожною транзакцією окремо. Зокрема, збільшення кількості філій ускладнює процес централізованого управління їх ресурсами. Тому четверту модель доцільно використовувати для невеликих та середніх банків з кількістю філій до 50. На початок 2006 року за офіційною статистикою НБУ четверту модель використовувало 9% банківських установ.



П'ята модель. П'ята модель поєднує елементи другої та четвертої моделей, орієнтована на трирівневу організаційну структуру банку, та працює в межах віртуального банківського регіону. Головний банк та регіональні управління функціонують за четвертою моделлю, а регіональні управління та їх філії - за другою моделлю. Регіональні управління разом зі своїми філіями створють ВПС. Головний банк та регіональні управління здійснюють платежі від імені своїх філій без виділення внеску кожної філії. Головний банк взаємодіє з регіональними управліннями через СЕП і отримує підсумкову інформацію про роботу регіональних управлінь за схемою першої моделі. П'ята модель орієнтована на розгалужену мережу філій регіонального рівня з можливістю запровадження ВПС у межах лише регіону. До 2006 року п'ята модель банківськими установами не використовувалася.

Шоста модель. Шоста модель є розвитком четвертої моделі і використовується банками, які мають, крім філіалів, регіональні управління. Ця модель підходить для банків, які мають розгалужену мережу філіалів, за умови, що не має можливості розробити ВПС ні в межах регіону, ні в Україні в цілому. Робота організується через віртуальний банківський регіон. Всі структурні одиниці, тобто головний банк, регіональний і філії є учасниками СЕП НБУ, мають свої АРМ-НБУ та МФО. Головний банк із регіональними управліннями і регіональні управління з філіалами взаємодіють виключно через СЕП. На АРМ-2, що обслуговує віртуальний банківський регіон, відкриваються ТКР для головного банку, регіональних відділень і для філіалів. Управління розподілом лімітів здійснюється поетапно зверху вниз. Головний банк надає ліміт своїм регіональним управлінням, а ті, в свою чергу, доводять ліміти філіалам. Робота регіональних управлінь з філіалами організується за принципами, схожими з першою моделлю. ТКР регіонального управління на початок дня береться таким,що дорівнює нулю, а за день він вміщує всі обороти коштів відповідних філіалів. Шоста модель підходить для банків, які мають від 50 до 200 філіалів. За станом на 01.01.2006 року 3% банківських установ обслуговуються за шостою моделлю.

Сьома модель. Сьома модель є симбіозом третьої та четвертої моделей і поширюється на віртуальний банківський регіон. Всі установи системи є учасниками СЕП НБУ і мають свої АРМ-3. Всім установам банківської системи в РРП відкриваються свої ТКР, а головному банку ще й консолідований коррахунок. Модель реалізується консолідованим кореспондентським рахунком головного банку з ТКР філіалів зі змішаним способом їх ведення. Головний банк може виконувати початкові платежі від імені своїх філій як у третій моделі. Головний банк має можливість управляти ресурсами на рівні філіалів, надає самостійність філіям при проведенні масових платежів невеликими сумами і контролює платежі на великі суми. За сьомою моделлю обслуговується 5% банківських установ за станом на 01.01.2006.

Восьма модель. За восьмою моделлю обслуговуються комерційні банки, що є учасниками СТП НБУ. У СТП є два основних способи роботи головного банку з філіями щодо обслуговування єдиного коррахунку. За першим варіантом філії є незалежними учасниками СТП і відповідно мають свої власні АРМ-СТП, а за другим варіантом філії працюють з головним банком через внутрішню платіжну систему (ВПС) і не є учасниками СТП. Принциповим є обмеження, що якщо філіал працює в СЕП через ВПС, то він не може бути незалежним учасником СТП. У випадку роботи філіалу через ВПС початкові платежі оформляються від імені головного банку, тобто ідентифікатор транзакції формується з використанням ідентифікатора головного банку - відправника в СЕП. Однак МФО банку - відправника вказується конкретно і відповідає філїі-відправнику. У МФО банку отримувача зазначається конкретне МФО філії отримувача. Ідентифікатори ключів захисту містять інформацію головного банку, а сформовані пакети-запити на проведення транзакції від імені філіалу підписуються ключами операціоніста і бухгалтера головного банку.

За восьмою моделлю обслуговується на 01.01.2006 року 13 банків, що складає 2% від загальної кількості банківських установ. В порівняні з 2004 роком їх кількість зросла майже вдвоє. Повільне зростання кількості банків в СТП свідчить про те, що СЕП цілком задовольняє швидкістю та надійністю користувачів.


4.8 Електронна пошта Національного банку України як засіб електронного обміну в банківській системі України
Діяльність сучасних фінансових установ та банків неможливо уявити без використання засобів електронної пошти. Сьогодні банківські установи, підрозділи державної податкової адміністрації та Держказначейства об'єднують засоби електронної пошти НБУ (ЕП НБУ).

Електронна пошта НБУ - це апаратно-програмний комплекс та адміністративно-технологічна система, що забезпечують обмін електронними повідомленнями між визначеними учасниками мережі. Засоби ЕП НБУ розроблено фахівцями НБУ відповідно до стандартів Х.25 та Х.400. ЕП НБУ є головним транспортним засобом електронного обміну документами в СЕП НБУ. На 01.01.2006 року. мережа ЕП НБУ налічує більше 3000 учасників, 25000 користувачів та забезпечує проходження файлів за 10-20 хв.



Електронна пошта Національного банку України - це система програмно-технічних засобів та організаційно-технологічних заходів забезпечення інформаційної взаємодії між банківськими та іншими установами в електронній формі.

Електронна пошта для забезпечення зв'язку, тобто передачі повідомлень, використовує комутовані (телефонні), виділені (прямі лінії) та радіочастотні канали зв'язку. Особливостями електронної пошти є таке:



  • для здійснення сеансу зв'язку між двома абонентами їх одночасна присутність не обов'язкова;

  • відправниками та отримувачами повідомлень є люди, тобто ЕП НБУ є об’єднання двох частин, одна з яких забезпечує взаємодію користувача з ЕП, а друга - взаємодію вузлів ЕП, тобто доставку повідомлень до адресата тощо;

  • кореспонденція передається конвертами, яка містить не тільки повідомлення, а ще й додаткову інформацію про адресу та ім'я отримувача, відправника, час і дату відправлення тощо;

  • допомагає організовувати взаємодію між програмними комплексами автоматизації банківської діяльності, які розміщені в різних філіях і відповідно вузлах ЕП;

  • забезпечує можливість передавати повідомлення одночасно багатьом користувачам завдяки наявності спеціального механізму;

  • можливість підключення серверів факсимільного та телексного зв'язку для отримання додаткового сервісу користувачу;

  • завжди залишає письмову копію повідомлення, що може бути збереженою або переданою іншим абонентам.

Засоби електронної пошти функціонально призначені для таких потреб:

  • обміну електронними документами в СЕП НБУ;

  • передачі комерційними банками в НБУ файлів статистичної та бухгалтерської звітності;

  • щоденного надання комерційним банкам інформації про офіційні курси іноземних валют;

  • передачі комерційним банкам нормативних та інструктивних матеріалів НБУ;

  • передачі комерційним банкам програмного забезпечення та змін до нього, технологічної, технічної та програмної документації;

  • надання комерційними банками в ДПА файлів-реєстрів відкритих, змінених та закритих поточних рахунків клієнтів;

  • транспортних засобів електронного документообміну в установах Дерказначейства;

  • обміну інформацією між комерційними банками.

ЕП НБУ можуть передаватися текстові, файли таблиць, графічні дані та файли баз даних. Вона дає можливість інтегрувати існуючі на вузлах ЕП локальні обчислювальні мережі. Як правило, на Центральному та Регіональних вузлах ЕП НБУ використовуються складні за топологією локальні мережі та відповідно ОС. Вузли ЕП комерційних банків можуть вибирати та використовувати власні програмні засоби електронної пошти або запропоновані НБУ, наприклад, відому і свого часу поширену систему РгоСаггу. Залежно від можливостей, структури та мережі комерційних банків вони обирають системи ЕП за своєю мотивацією.

НБУ на центральному вузлі ЕП веде та постійно підтримує в актуальному стані довідник учасників ЕП НБУ. В обов'язки центрального вузла НБУ входить періодичне розсилання нової, актуальної на даний час версії довідника всім вузлам ЕП НБУ. Кожний вузол ЕП, отримавши нову версію довідника учасників ЕП НБУ, зобов'язаний поновити його для використання в роботі.

Структура електронної пошти НБУ є ієрархічною трирівневою, що складається з вузлів ЕП, зокрема центрального вузла ЕП НБУ, регіональних вузлів ЕП НБУ та вузлів локальних користувачів, тобто комерційних банків.

Обмін інформацією в ЕП НБУ здійснюється через так звані поштові скриньки. Імена поштових скриньок збігаються з іменами відповідних абонентів ЕП, тобто вузлів, учасників ЕП тощо. У кожній поштовій скриньці обов'язково відкриваються підкаталоги - для вхідної та вихідної кореспонденції.

Сеанс зв'язку виконується за ініціативою комерційного банку у вигляді файлів-повідомлень, які будемо називати конвертами. Всі поштові повідомлення називаються поштовими конвертами, тобто файлами, що відправляються і розміщуються в іншому файлі - конверті, який містить заголовок: адресу отримувача та відправника і тіло - саме повідомлення. Інформація, що передається в системі ЕП НБУ, обов'язково квитується, тобто надходить файл-квитанція про отримання відісланого конверта та відкриття його кінцевим отримувачем.

Центр комутації зв'язку (ЦКЗ) у НБУ працює постійно і забезпечує зв'язок з ініціативи комерційних банків. Кожному учаснику електронної пошти або вузлу ЕП відкрита абонентська скринька, що відповідає його поштовій адресі. Програмне забезпечення ЦКЗ також керує каналами зв'язку, веде архів і збирає статистичні дані про проходження конвертів у ЦКЗ.

Поштова адреса вузла ЕП має таку структуру: перший символ відповідає державній належності для України це завжди літера – U, другий символ - це код регіону за державним територіально-адміністративним поділом України, який на даний час визначається за таблицею 4.1, третій символ відповідає типу банку чи фінансової установи: Н – НБУ; Р - ДПА тощо; четвертий символ - це порядковий номер чи літера, що відповідає конкретній установі або відділенню, наприклад 0 - регіональній дирекції та головній установі. Наприклад: адреса вузла ЕП НБУ Сумської області має вигляд USH0.

На вузлі електронної пошти відкриваються локальні поштові скриньки користувачам. Тому поштова електронна адреса має два елементи, що розділяються символом @ - ет-комерційне з метою розділити ім'я локального користувача та адресу вузла. Наприклад: U124@UCH0


Таблиця 4.1 - Відповідність кодів регіонів їх назвам за адресою ЕП


№ п/п

Код регіону

Назва регіону за територіально-адміністративним поділом на 01.04.2005

Адреса вузла ЕП НБУ

1

А

Вінницька область

UAH0

2

В

Волинська область

UBH0

3

С

Дніпропетровська область

UCH0

4

D

Донецька область

UDH0

5

Е

Житомирська область

UEH0

6

F

Закарпатська область

UFH0

7

G

Запорізька область

UGH0

8

H

Івано-Франківська область

UHH0

9

J

Київська область

UJH0

10

K

Кіровоградська область

UKH0

11

L

Автономна Республіка Крим

ULH0

12

M

Луганська область

UMH0

13

N

Львівська область

UNH0

14

О

Миколаївська область

UOH0

15

P

Одеська область

UPH0

16

Q

Полтавська область

UQH0

17

R

Рівненська область

URH0

18

S

Сумська область

USH0

19

Т

Тернопільська область

UTH0

20

U

Харківська область

UUH0

21

V

Херсонська область

UVH0

22

W

Хмельницька область

UWH0

23

X

Черкаська область

UXH0

24

Y

Чернігівська область

UYH0

25

Z

Чернівецька область

UZH0

4.9 Системи обміну фінансовими документами між клієнтом та банком
Комплекс "Клієнт-банк" є системою, яка реалізує електронне розрахункове обслуговування клієнтів банку - юридичних осіб- безпосередньо з їх власного офісу за допомогою засобів електронної пошти. Наявність такої системи дає змогу клієнту, не виходячи з офісу, відправити до банку платіжне доручення, оперативно отримати інформацію щодо проходження платежу, стану поточного рахунку, а також документів, проведених за рахунком у будь-який момент часу. "Клієнт-банк" відносять до систем віддаленого банківського обслуговування.

Система "Клієнт-банк" - це програмно-технічний комплекс, який надає можливість суб'єкту підприємництва керувати своїми розрахунками з комп'ютера, встановленого у власному офісі. Основною функцією системи є надання можливості підприємству здійснювати платежі зі свого поточного рахунку в банку, з власного офісу, не відвідуючи банк.

Система "Клієнт-банк" надає можливість клієнту виконувати такі функції:


  • вводити та передавати в банк платіжні документи, отримувати з банку виписки про стан поточного рахунку та квитанції про отримання платіжних документів;

  • надавати оперативну інформацію про стан поточного рахунку на запит клієнта;

  • після завершення операційного дня надавати клієнту заключну виписку про рух коштів на поточному рахунку;

  • авторизація документів: накладання цифрових підписів головного бухгалтера та директора на електронні платіжні документи;

  • виконувати подвійну перевірку повноважень розрахунків за поточним рахунком: при формуванні цифрових підписів перед відправленням до банку та при перевірці підписів при отриманні в банку;

  • здійснювати захист електронних платіжних документів від підробки, несанкціонованої зміни або ознайомлення з ними;

  • інформаційно-довідникове забезпечення - ведення баз даних класифікаторів та довідників;

  • архівація та збереження архівів захищених електронних документів;

  • генерація ключів цифрового підпису та призначення повноважень підпису посадовим особам на документах, формування електронної картки клієнта зі "зразками підписів".

Застосування сучасних засобів захисту інформації та криптографічних технологій вирішує проблеми, пов'язані з забезпеченням юридичної відповідальності за сформовані та передані електронні документи, з їх захистом від передбачуваних та непередбачуваних перекручень, від нав'язування хибної інформації тощо.

Після заповнення та підготовки платіжного електронного документа на нього накладаються електронні цифрові підписи (ЕЦП) директора та головного бухгалтера і він передається засобами електронної пошти в банк. Операціоніст банку отримує від підприємства готовий електронний документ, що може далі бути відправлений засобами СЕП НБУ. Слід зазначити, що в даному випадку документ на паперовому носії інформації не подається, тобто система забезпечує безпаперову технологію обробки даних.

Система "Клієнт-банк" має такі переваги:


  • Зручність. Забезпечує автоматизовану підготовку таких документів, як платіжне доручення, меморіальний ордер, заявка на переказ валюти тощо. Шаблони для введення електронних документів використовуються згідно з типовими стандартами, що діють в Україні і максимально наближені до паперових. Як і паперові документи, так і електронні підписують посадові особи підприємства, використовуючи ЕЦП директора та бухгалтера.

  • Оперативність. При використанні системи "Клієнт-банк" збільшується швидкість проходження платежів, якщо операціоніст банку підтверджує електронний документ банку відразу після його надходження в банк. Очевидно, що висока оперативність обумовлена тим, що платіжне доручення не готується працівниками банку, а працівником підприємства один раз. Замість первинних документів готується один раз на тиждень реєстр електронних документів та подається в банк для звірення.

  • Мобільність. "Клієнт-банк" забезпечує зв'язок з банком необмеженим в часі, оскільки технологічні можливості системи дозволяють цілодобово відправляти документи в банк.

  • Безпека. Засоби захисту інформації в системі "Клієнт-банк" гарантують надійний захист від несанкціонованого доступу та модифікації інформації.

Недоліками системи "Клієнт-банк" можна виділити такі:

  • переказ коштів із використанням системи потребує постійної присутності посадових осіб з правом накладання ЕЦП - директора та головного бухгалтера;

  • ланка "Клієнт-банк" - АБС є автоматизованою і оперативність та достовірність виконання операцій на цій стадії залежить від операціоніста, тобто є наявність суб'єктивного фактора.

Забезпечення захисту інформації від несанкціонованого доступу здійснюється за допомогою:

  • наявності у клієнта носія інформації з унікальною і таємною ключовою інформацією, що може використовуватися тільки системою "Клієнт-банк" відповідного клієнта;

  • шифрування інформації про платіжні документи та запити, що передається в банк і з банку клієнту;

  • захист доступу клієнта до системи індивідуальним іменем та паролем, які він може змінювати за власним бажанням в будь-який час;

  • автоматизоване ведення системного журналу, в якому фіксуються всі операції щодо обміну інформації з банком, модифікації інформації, накладання ЕЦП та спроби несанкціонованого доступу;

  • автоматичне блокування роботи комплексу при виявленні спроб несанкціонованого доступу.

Система "Клієнт-банк" розрахована на експлуатацію працівниками організації клієнта і не вимагає спеціальних знань з комп'ютерних технологій, тобто розрахована на кінцевого користувача. Програмне забезпечення дозволяє підтримувати в постійному актуальному стані необхідні в роботі довідники та класифікатори інформації.

Банки також можуть пропонувати клієнту три варіанти віддаленого доступу до власного поточного рахунку:



  1. "Клієнт-банк" - забезпечення доступу до рахунку з робочого місця клієнта та надання можливості дистанційного управління рахунком з комп'ютера клієнта.

  2. "Інтернет-Клієнт-Банк" - забезпечення можливості клієнту управляти поточним рахунком з будь-якого комп'ютера, що підключений до мережі Інтернет.

  3. "Локальний Клієнт-банк" - можливість доступу клієнта до власного рахунку з спеціально встановленого робочого місця в операційному залі.

У загальному випадку система "Клієнт-банк" складається з двох структурних елементів. Перший елемент - автоматизоване робоче місце "клієнта" (АРМ_К), що надається клієнтам і розміщується безпосередньо в офісах підприємств і забезпечує обмін інформацією з банком. Другий елемент АРМ "Банк" (АРМ_Б), що розміщується в банку і обслуговує клієнтів, які мають АРМ_К.

Клієнтська частина, або АРМ_К, працює в режимі реального часу і, як правило, є локальним користувачем обчислювальної мережі клієнта. Інтегруючись на рівні обміну файлів платіжних та інших документів із прикладними задачами автоматизованої інформаційної системи клієнта, АРМ_К може розглядатися і як її елемент.

Банківська частина, або АРМ_Б, призначена для обробки пакетів платіжних документів, запитів та інших повідомлень клієнтів, які є учасниками систем "Клієнт-банк". Інформаційно банківська частина взаємодіє з програмно-технічним комплексом операційний день банку. Банківська частина постійно працює в режимі електронної пошти для обміну документами та запитами з клієнтами АРМ_К. У випадках великої кількості клієнтів до складу банківської частини включають додатковий структурний елемент - концентратор повідомлень клієнтів. Він розвантажує АРМ_Б, забезпечує ідентифікацію, приймання, передачу, перевірку повідомлень від клієнтів з метою концентрації їх для обміну між АРМ_Б та АРМ_К.

Основою технічного забезпечення для функціонування системи "Клієнт-банк" є персональні комп'ютери, модеми, засоби ідентифікації користувача. Для забезпечення роботи концентратора повідомлень створюються файл-сервер і поштовий сервер. Для забезпечення зв'язку між клієнтом та банком використовуються комутовані, за необхідності - і виділені канали зв'язку.

Юридичним документом, що регулює відносини між банком та клієнтом, є договір на обслуговування за системою "Клієнт-банк".

4.10 Міжнародна міжбанківська телекомунікаційна мережа SWIFT
5 травня 1973 року в Брюсселі представниками 259 банків із 15 країн Європи і Північної Америки було прийняте рішення про створення Співтовариства міжнародних фінансових телекомунікацій – SWIFT.

Головна мета Співтовариства - розроблення ефективної телекомунікаційної системи передачі даних у міжнародних банківських розрахунках, на базі обчислювальної техніки та засобів зв'язку для задоволення потреб як самих банків, так і їх клієнтів.

Згідно з бельгійським законодавством SWIFT було зареєстровано як кооперативне співтовариство, метою якого банкіри визначили дослідження, розроблення, впровадження, експлуатацію, удосконалення і розвиток системи, що дозволяє передавати дані, зв'язані з міжнародним платіжним оборотом, а також банківську інформацію будь-якого виду.

Членами можуть бути банки, що здійснюють міжнародну діяльність і знаходяться в країні, підключення якої до мережі SWIFT схвалено Правлінням директорів. Власниками акцій можуть бути тільки банки, що є його членами. Управління діяльністю здійснюється Правлінням директорів, що обирається кожного року на загальних зборах. Фінансова телекомунікація, що полягає в передачі фінансових повідомлень на великі відстані, вимагає наявності системи стандартів, розробленням і підтримкою якої зайнято безліч фахівців SWIFT в усьому світі.

Функціонально SWIFT пропонує користувачам своєї мережі безліч унікальних можливостей, що є відповідними досягненнями, а саме:


  • підвищення ефективності роботи банків за рахунок використання стандартизації і сучасних способів передачі інформації;

  • забезпечення надійності при передачі повідомлень (шифрування і спеціальний порядок передачі і прийому);

  • прямий доступ банків - учасників SWIFT - до своїх кореспондентів, відділень і філій в усьому світі. Повідомлення може бути доставлене в будь-яку країну світу за 20 хвилин, а термінове - за 5;

  • використання стандартизованих повідомлень (допомагає перебороти мовні бар'єри);

  • гарантію безпеки передачі, тобто захист від підробок, втрат інформації та залишення платіжних доручень і фінансових повідомлень без відповіді.

Законодавча влада SWIFT належить Генеральній асамблеї - загальним зборам представників усіх банків, що придбали акції. Асамблея засідає один раз на рік. Вона обговорює і затверджує бюджет, розглядає спірні питання Ради директорів. Рішення приймаються більшістю голосів з урахуванням акцій, розподілених серед членів Співтовариства за принципом: одна акція - один голос. Рішення набувають чинності за умови представлення не менше 50% голосів у капіталі Співтовариства.

Виконавчим органом SWIFT є Рада директорів чисельністю від 11 до 25 чоловік. Рада директорів переобирається щорічно на Генеральній асамблеї без обмеження кількості переобрань. Оперативне керівництво Радою директорів здійснює Голова Ради директорів, що не менше чотирьох разів на рік проводить засідання Ради. Кворум становить дві третини загальної кількості членів, не менше 50% повинні бути в наявності особисто. Рішення Ради приймаються простою більшістю голосів. Виконавчий директор відповідає за виконання рішень Ради директорів. До складу Ради директорів входять представники країн (або групи країн). Для висунення кандидатури до Ради директорів країна (група країн) повинна мати не менше 1,5% трафіка SWIFT. Якщо сумарний трафік перевищує 5%, то можна запропонувати в Раду ще одну кандидатуру.

Джерелами фінансування є вступні внески, позики, платежі за послуги, надані банкам - членам Співтовариства.

Членом SWIFT може стати будь-який державний, комерційний або кооперативний банк, якщо він має ліцензію на право відкриття прямих коррахунків у зарубіжних банках, залучений у міжнародний обмін фінансовою інформацією. Рішення про прийом нових членів до складу Співтовариства приймається більшістю голосів Ради директорів. Перед цим банк повинен одержати схвалення від Національної групи користувачів SWIFT. Для України це означає, що банк повинен вступити в групу користувачів SWIFT України, причому голосування приймається абсолютною більшістю голосів. Якщо Рада відхиляє прохання заявника, то питання про членство виноситься на розгляд Генеральної асамблеї.

Для забезпечення стандарту система має свої власні редактори для підготовки банківських повідомлень у форматі МТ-100 та МТ-200. Загалом банківське повідомлення у форматі МТ-100 - це текстовий файл, що містить обов'язкові, відповідним чином названі ключові поля. У мережі SWIFT використовується комунікаційний протокол Х.25, що забезпечує передачу даних між користувачами і керування центрами мережі.

Безпека обміну повідомленнями має дуже важливе значення для нормальної банківської діяльності, тому їй надається значна увага. Діяльність головного адміністратора SWIFT з питань безпеки направлена на розроблення і посилення заходів безпеки. Сама система ставить суворі вимоги до процедури підключення робочих станцій до мережі. Робоча станція може бути автоматично відключена при виникненні непередбачених ситуацій (перешкоди при передачі, неправильний номер повідомлення і т.п.). Системою ведеться журнальний файл, у якому фіксуються усі відключення робочих станцій користувачів. Серед інших способів забезпечення безпечної роботи мережі можна назвати:



  • присвоєння кожному повідомленню вхідних і вихідних номерів і суворий контроль за дотриманням порядку нумерації;

  • шифрування тексту повідомлення спеціальними криптографічними пристроями;

  • системні звіти, надані користувачам;

  • захист повідомлень за допомогою цифрових підписів.

Витрати, що зазнає банк, який є абонентом SWIFT, поділяються на одноразові, щорічні і поточні витрати на передачу повідомлень. Крім прямих витрат, підключені до системи SWIFT, банки зазнають ще й непрямих, зв'язаних з придбанням термінального устаткування, навчанням співробітників і орендою каналів зв'язку. За оцінками аналітиків, вартість робіт із підключення до мережі, що включає установлення устаткування і підготовку фахівців (у варіанті термінального устаткування мінімальної продуктивності) становить близько $400,000. Підтримка рентабельного обсягу переданої інформації практично неможлива без використання електронної пошти між відділеннями банку.


1   ...   5   6   7   8   9   10   11   12   13


База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка