Конспект лекцій Суми Видавництво Сумду 2010 міністерство освіти І науки україНи Сумський державний університет



Сторінка4/13
Дата конвертації26.12.2016
Розмір2.26 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   13

2.3 Основні вимоги до економічної інформації


До якісної економічної інформації висунуто низку вимог. Розглянемо основні із них.

  • Репрезентативність інформації пов'язана з правильністю її добору й формування з метою адекватного відображення заданих властивостей об'єкта.

  • 3містовність інформації дорівнює відношенню кількості інформації в повідомленні до розміру даних, що його відтворюють. Зі збільшенням змістовності інформації зростає пропускна здатність інформаційної системи, оскільки щоб дістати одні й ті самі відомості, необхідно переробити менший обсяг даних.

  • Повнота інформації означає, що вона має мінімальний, але достатній для прийняття ефективного управлінського рішення набір показників. Як неповна, так і надмірна інформація знижує ефективність управління.

  • Доступність інформації забезпечується виконанням відповідних процедур її одержання і переробки.

  • Актуальність визначається ступенем збереження цінності інформації для управління в момент її використання і залежить від статистичних характеристик відображуваного об’єкта і від інтервалу часу, який минув з моменту виникнення даної інформації.

  • Своєчасність інформації. Своєчасною є така інформація, яка надходить на той чи інший рівень управління не пізніше заздалегідь призначеного моменту часу, узгодженого з часом розв'язування задач управління.

  • Стійкість - це властивість управлінської інформації реагувати на зміни вхідних даних зберігати необхідну точність.

  • Точність інформації визначається ступенем наближення відображуваного інформацією параметра та його істинного значення. Для економічних показників, які відображують цифрові коди, відомі чотири класифікаційні поняття точності: 1)формальна точність, вимірювана значенням одиниці молодшого розряду числа; 2)реальна точність, що визначається значенням одиниці останнього розряду числа; 3)досяжна точність - максимальна точність, якої можна досягти за даних конкретних умов функціонування системи; 4)необхідна точність, яка визначається функціональним призначенням показника.

  • Достовірність (вірогідність) інформації - це властивість інформації відображати реально діючі об'єкти з необхідною точністю. Вимірюється достовірність інформації довірчою ймовірністю необхідної точності, тобто ймовірністю того, що відображувані інформацією значення параметра відрізняються від істинного значення цього параметра в межах необхідної точності.

  • Цінність інформації - комплексний показник її якості.



2.4 Види економічної інформації

Економічну інформацію можна класифікувати за різними ознаками. Її різновиди слід враховувати при орга­нізації обробки даних, побудові комп'ютерних інформаційних систем, виборі варіантів технології розв'язування тих чи інших економічних задач. Розглянемо деякі з них.



1 За стадіями управління інформацію ділить на прогнозовану, планову, облікову, аналізу господарської діяльності, нор­мативну, оперативного управління і регулювання. Прогнозована інформація пов'язана з функцією прогнозування, планова - з плануванням (перспективним, техніко-еко­номічним, оперативно-виробничим), облікова - з бухгалтер­ським, фінансовим, господарським обліком, інформація аналізу господарської діяльності - з функцією економічного аналізу, оперативного управління і регулювання - з відповідними функціями. Нормативна інформація використовується і виникає на стадіях технічної підготовки виробництва, а також при формуванні цін, тарифікації і містить всілякі норми і нормативи, розцінки, тарифи і т.ін.

2 За стадіями формування інформація буває первинною та вторинною. Первинна інформація виникає безпосередньо під час діяльності об’єкта і реєструється на початковій стадії процесу управління і пов’язана з джерелом виникнення. Вторинна отримується внаслідок обробки інформації і може бути проміжною та результативною. Проміжна інформація містить результати розрахунків, які використовуються як вхідні дані для подальших розрахунків. Результатну інформацію одержують під час обробки первинної і проміжної інформації і використовують її для управління об’єктом і прийняття рішень.

3 За повнотою економічну інформацію поділяють на достатню, надмірну і недостатню. Для розв’язання задач необхідна до­сить конкретна за змістом мінімальна інформація - достатня. Надмірна – містить зайві дані, що зовсім не використовуються при розв'язуванні задач.

4 За стабільністю інформацію поділяються на постій­ну (сталу), умовно-постійну і змінну. Постійна інформація не змінює своїх значень (наприклад, звітні дані); умовно-постійна зберігає їх протягом тривалого періоду (наприклад, нормативи, норми), а змінна характеризується частою зміною своїх значень (наприклад, відомості про нарахування заробітної плати). Постійна інформація лишається незмінною упродовж тривалого часу, багатократно використовується при обробці змінної інформації. Постійність інформації в часі характеризується коефіцієнтом стабільності, який визначається відношенням кількості позицій номенклатури, що не змінюється протягом певного періоду (як правило, року), до загальної кількості позиції цієї номенклатури на початок цього періоду. До постійної враховують інформацію, для якої коефіцієнт стабільності більший за 0,7.

5 З позицій технології розв'язування економічних задач розрізняють інформацію вхідну, проміжну і вихідну. Інформація, яка надходить в об’єкт управління і підлягає обробці, на­зивається вхідною. Вихідна інформація є підсумком обробки вхідних даних. Проміжна інформація потрібна при розв’язуванні задач у наступних періодах.
2.5 Фіксування економічної інформації
Економічна інформація має бути зафіксованою певним чином, аби можна було оперувати нею у процесах управління. Це називається поданням (зображенням) інформації. Під фор­мою подання розуміють спосіб фіксування інформації. Вибір форми подання залежить від властивостей інформації, її цільового призна­чення, методології, техніки обробки та інших факторів. Насамперед розрізняють форми подання усної та письмової інформації.

Для фіксування усної інформації призначені відповідні форми подання, які називаються сигналізаторами. Для письмового фік­сування інформації використовуються реєстратори, індикатори, графопобудовники. Реєстратори забезпечують запис точних зна­чень інформації у вигляді неперервних величин, при цьому фіксу­вання їх переважно лінійне; графопобудовники зображують інфор­мацію умовно у вигляді геометричних фігур і відношень між ними. Письмове фіксування інформації потребує наявності матеріаль­ного середовища, в якому, власне, і подається інформація. Роль та­кого середовища відіграють носії (засоби) відображення інформації.

Економічну інформацію подають по-різному, залежно від ба­гатьох факторів, серед яких неабияке значення мають види інфор­мації. Подання виконується під час збирання первинної інформа­ції (результатів розв'язування задач та інших даних) та в процесі її обробки. Якщо для фіксування первинної інформації викорис­товуються переважно паперові документи, то перероблена (вто­ринна) інформація фіксується машинним шляхом на різних носі­ях і засобах відображення.
2.6 Структуризація економічної інформації
2.6.1 Логічна структура даних
Оброблення інформації на ЕОМ потребує структуризації та формалізованого опису окремих її сукупностей. З погляду логіки управління та розміщення даних на носіях розрізняють логічну та фізичну структуру даних.

Під логічною розуміють структуру, яка враховує погляд користувача (управлінця) на дані, тобто таку, що будується на логіці управління, а не на його техніці. Як правило, вона багаторівнева, і відокремлювати інформаційні одиниці можна як з нижчого, так і з вищого рівня. Наприклад, для логічних структур даних у порядку укрупнення, характерне таке відокремлення елементів даних: символ, реквізит, показник, масив, інформаційний потік, інформаційна база.



Символ - це елемент даних, який не має змісту. Це елемен­тарний сигнал інформації (літера, цифра, знак).

Реквізит (елемент, атрибут,ознака) - це інформаційна сукупність найнижчого рангу, яка не підлягає поділу на одиниці інформації. Доцільність відокремлення такої одиниці пояснюється тим, що потрібна однобічна характеристика конкретних об'єктів управління або лише кількісна, або лише якісна. Тому реквізити бувають двох видів: реквізити-основи та реквізити-ознаки. Реквізит-ознака розкриває якісні властивості об’єкта, а реквізит-основа – абсолютне або відносне його значення. У процесі обробки інформації вони мають різне значення: над реквізитами-основами виконуються арифметичні операції, а над реквізитами-ознаками - логічні.

Показник є структурною одиницею, яка характеризує будь-який конкретний об'єкт управління з кількісного та якісного боків. Тому показник має назву, яка розкриває його форму і значення. На основі показників складають документи. В документі може бути кілька показників. Сукупність інформації, достатньої для вироблення судження про конкретний процес (явище, факт), називається повідомленням. Повідомлення, зафіксоване на матеріальному носії відповідно до правил, які існують, та має юридичну силу, називається документом. Документ має самостійне змістове значення і характеризується повним набором реквізитів та показників.

Масив даних. Це набір взаємопов'язаних даних однієї форми (однієї назви) з усіма її значеннями. Він інтерпретує реальні значення реквізитів, що утворюють інформаційне повідомлення. Прикладом масиву може бути сукупність даних про рух грошових коштів на підприємстві. Масив даних є основною інформаційною сукупністю, якою оперують у інформаційних процедурах.

Інформаційним потоком називають сукупність масивів даних, що стосуються однієї й тієї самої ділянки об’єкта.

Інформаційна база з позиції підприємства (комерційної структури), - це уся сукупність інформації, яка є одиницею вищого рангу. Вона притаманна всім без винятку об’єктам, незалежно від рівня управлінської техніки. Вона становить основу інформаційної системи будь-якого об'єкта, передусім об'єкта управління, і є частиною ІС. В умовах використання ЕОМ вона може бути побудована як єдина база даних АБД або як сукупність кількох таких баз (що особливо часто буває на практиці).
2.6.2 Фізична структура даних
При створенні інформаційних систем обробки даних великого значення набувають машинні структури даних. Це пов'язано з розміщенням масивів даних у пам'яті ЕОМ. Фізична структура даних налічує такі одиниці інформації: символ, поле, агрегат даних, запис, файл, база даних.

Поле - поєднання символів, яке приводить до створення мінімального елемента масиву.

Агрегат даних - це пойменована сукупність двох і більше елементів нижчого рівня. Загалом до агрегату даних можуть належати як елементи, так і інші агрегати даних.

Запис - пойменована сукупність полів, об'єднаних за змістом.

Файл - пойменована сукупність записів для об'єктів одного типу. Як правило, записи, що входять до файла, мають однакову структуру.

База даних (БД) – пойменована сукупність взаємозв’язаних файлів з мінімальною надмірністю, яка призначена для одночасного користування багатьма користувачами. Вона пов'язується з організацією даних на принципах автоматизованого банку даних (АБД) і застосування ЕОМ.
2.6.3 Лінійні та нелінійні структурні дані
За характером взаємозв'язку елементів усі структури даних можна поділити на лінійні та ієрархічні або нелінійні. Різняться вони тим, що в лінійних структурах усі елементи роз­міщені на одному рівні, у нелінійних - на кількох рівнях. На рисунку 2.1 наведено структуризацію даних залежно від взаємозв’язків її елементів.


До лінійних структур належать послідовні та рядкові структури. Елементи послідовної структури даних розміщуються в тому по­рядку, який необхідний під час їх обробки. Наприклад, файл нарядів зберігається в пам'яті ЕОМ у порядку зростання номерів цехів. Послідовні структури можуть бути упорядковані і неупорядковані.

Рядкові (стрічкові) структури даних є частинним випадком спискової структури, тому стрічковою структурою даних нази­вається список, елементами якого є записи.



Складні спискові структури даних - це списки, елементами яких можугь бути інші списки меншого розміру, так звані під­списки. Крім того, у мережах кожного підсписку можна визначи­ти впорядкованість його елементів, тобто вони бувають упоряд­ковані і неупорядковані.

У дерево- подібних структурах елементи розміщують­ся на різних рівнях і сполучаються за допомогою адреси зв'язку. Якщо з їх допомогою можна звернутися лише до двох елементів, то такі дерево -подібні структу­ри називають бінарними. Небінарні дерева називають загальними.



Сіткові структури даних являють собою роз­ширення дерева за рахунок нових адрес зв'язку.

Табличні структури даних призначені для збе­рігання інформації про ключові ознаки даної інформаційної сукупності.

Гібридні структури даних містять фрагменти двох різних структур.
2.6.4 Ієрархічний метод класифікації інформації
Система класифікації визначається і характеризується використаним методом класифікації, ознаками, їх послі­довністю і кількістю ступенів класифікації, а також кількістю угруповань (ємністю). Метод класифікації - це сукупність правил створення системи класифікаційних угруповань і їх зв'язки між собою. Ознака класифікації - це властивість об'єкта класифікованої множини, які можуть мати кількісне або якісне значення. Кількість значень ознаки класифікації визначає кількість класифікаційних угруповань, які можуть бути створені при розподілі множини об'єктів за цією ознакою.

Розрізняють два основні методи класифікації:

1) ієрархічний;

2) фасетний.



Ієрархічний метод класифікації характеризується тим, що початкова множина об'єктів техніко-економічної інформації послідовно поділяється на угруповання (класи) першого рівня поділу, далі - на угруповання наступного рівня і т.ін. Сукупність угруповань утворює при цьому ієрархічну деревоподібну структуру, яку часто зображують у вигляді гіллястого графа, вузлами якого є угруповання (рисунок 2.2).

Кількість рівнів класифікації визначає глибину класифікації. Кожне угруповання може поділяти на угруповання нижчого рівня з використанням своєї ознаки, і глибина класифікації у кожній гілці ієрархічної структури може бути різною.

В ієрархічній класифікації в окремому випадку на кожному рівні поділу може бути використана одна ознака. Це означає, що об'єкти початкової множини характеризуються однаковим набором ознак.

При використанні ієрархічного методу класифікації для віднесення конкретного об'єкта класифікації на кожному ступені лише до одного класифікаційного угруповання необхідно додержуватися таких основних правил:



  • поділ кожного угруповання виконується лише за однією основою поділу;

  • одержані на кожному рівні класифікації угруповання не повинні повторюватися;

  • класифікації мають виконуватися так, аби сума частин становила первинну множину.

Найбільш суттєвими і складними питаннями, що постають при використанні ієрархічного методу класифікації, є вибір системи ознак, що стануть основою поділу, а також їх послідовність. Вибрані ознаки мають бути визначальними в розв'язуванні конкретних техніко-економічних задач, для яких створюється ця система класифікації. При цьому формовані в угрупованні об'єкти повинні мати найбільшу кількість однакових ознак. Вибір послідовності ознак залежить передусім від характеру техніко-економічної інформації

При застосуванні ієрархічного методу класифікації для об'єктів із незалежними ознаками (наприклад, кадрів, продукції тощо) вибір послідовності ознак залежить від статистичних характеристик - частоти та ймовірності звертання до тієї чи іншої ознаки (найчастішим звертанням мають відповідати вищі рівні класифікації).

Ієрархічний метод класифікації характеризується кількістю рівнів класифікації, глибиною, ємністю і гнучкістю. Кількість рівнів визначає глибину класифікації, яка встановлюється залежно від міри необхідної конкретизації угруповань і кількості ознак, які беруть участь у розв'язуванні відповідних задач. Від глибини класифікації та кількості створених на кожному рівні угруповань залежить ємність. Як правило, найбільшу кількість послідовних угруповань, на які може поділяти попереднє угруповання на кожному рівні класифікації, беруть сталою або для всієї класифікації, або для даного рівня. Розділи ідентифікуються однозначним цифровим кодом. Код підрозділу складається з коду розділу та однозначного коду підрозділу.

Переваги цього методу: логічність побудови, чіткість виділення ознак, великий інформаційний обсяг, традиційність і звичність використання, повна пристосованість до ручної обробки інформації, велика інформативність кодів, які мають змістове навантаження.

Недоліки: жорсткість структури, яка зумовлена фіксованістю ознак і заздалегідь встановленим порядком їх проходження, які не допускають включення за відсутності резервного обсягу нових об’єктів класифікаційних угруповань та ознак; неможливість групувати за будь-якою наперед незаданою ознакою; відсутність для стабільності класифікаторів потрібних великих резервних обсягів.
2.6.5 Фасетний метод класифікації інформації
Фасетний метод класифікації – паралельний поділ множини об’єктів на незалежні класифікаційні угруповання. При цьому множина об’єктів, що характеризується деяким набором однакових для всіх об’єктів ознак (фасет), значення яких відповідають конкретним виразам зазначених ознак, може поділятися багаторазово і незалежно. У класифікаторах фасети найчастіше розміщуються простим переліком і мають свій код (рисунок 2.3).

Кожна ознака фасетної класифікації відповідає фасету, що являє собою список значень найменованої ознаки класифікації. Отже, система класифікації може бути подана переліком незалежних фасетів (списків), які містять значення ознак класифікації. Множинне описання об'єктів техніко-економічної інформації відбувається в кожній конкретній задачі на основі задання фасетної формули, яка утворюється з послідовності ознак класифікації. Кількість фасетних формул визначається можливим поєднанням ознак. Для кожної фасетної формули може бути утворена ієрархічна класифікація, в якій на кожному рівні поділу використовується одна ознака, що відповідає окремій фасеті, а послідовність ознак визначається фасетною формулою.

Отже, будь-яке угруповання у системі класифікації визначається набором значень ознак об'єктів класифікації (може бути одна або кілька ознак). Оскільки, кількість можливих класифікацій швидко зростає зі зростанням незалежних ознак, у ряді випадків краще мати перелік окремих фасетів – ознак. Будь-яка комбінація фасетів визначає одну ієрархічну класифікацію, кожне угруповання якої визначається комбінацією значень ознак. Загалом уся множина об'єктів класифікації може описуватися досить великою кількістю дескрипторів, які відповідають значенням різних ознак множини об'єктів. Кожний об'єкт може описуватись якоюсь частиною цих значень.

У кожному конкретному випадку фасетна формула визначається залежно від характеру розв’язуваних задач і алгоритму обробки даних. Можуть створюватись одночасно різні незалежні підмножини класифікаційних угруповань (рисунок2.3):

Х1=(Ф12,Ф3,Фn),

Х2=(Ф12n),

Х4=(Ф12).

Переваги фасетного методу: гнучкість структури, яка може пристосовуватися до змін у задачах; можливість включати нові фасети чи видаляти старі; особливо ефективний у разі функціонування комп'ютерних інформаційних систем.

Недоліки: недостатньо повне використання обсягу через відсутність практично багатьох із можливих комбінацій фасет; нетрадиційність і незвичайність при використанні для ручної обробки даних.

При застосуванні фасетного методу класифікації слід додержуватся таких основних правил:



  • мати достатній обсяг і необхідну повноту, які гарантували б охоплення всіх об’єктів класифікації в заданих межах;

  • мати достатню та економічну обґрунтовану глибину;

  • мати гнучкість і надмірність для можливого збільшення множини об’єктів, які класифікуються;

  • забезпечувати розв’язання всього комплексу задач;

  • забезпечувати простоту і автоматизацію процесу ведення класифікатора;

  • ознаки, які використовуються в різних фасетах, не повинні повторюватися (принцип взаємного виключення фасетів);

  • із усіляких ознак, які характеризують множину об'єктів класифікації, відбираються і фіксуються лише істотні, які забезпечують розв'язування конкретних економічних задач;

  • лаконічність, чіткість і ясність класифікаційних ознак.


2.7 Оцінювання економічної інформації
2.7.1 Основні поняття теорії інформації
Теорія інформації – це наука яка вивчає кількісні закономірності, пов’язані з отриманням, передачею, обробкою та збереженням інформації. Ці властивості притаманні ІС, в якій здійснюється обмін інформацією між різними ланками системи. Передана інформація повинна бути певним чином «закодованою»- переведена на мову спеціальних символів та сигналів.

Одним із завдань теорії інформації є знаходження найбільш оптимальних методів кодування, які дозволяють передати задану інформацію за допомогою мінімальної кількості символів. Це завдання вирішується як за відсутності так і за наявності перешкод в каналі зв’язку. Другою задачею теорії інформації є знаходження перепускної властивості каналу зв’язку для передачі інформації без затримок та перешкод.

Як об’єкт, про який передається інформація, будемо брати систему X, яка випадковим чином може знаходитися в тому чи іншому стані. Для цієї системи маємо певну ступінь невизначеності, яка залежить від кількості її можливих станів та ймовірних станів.

Як невизначена система застосовується спеціальна характеристика – ентропія Н(Х), яка обчислюється за формулою


,
де М- математичне сподівання;

- ймовірність появи події .
Залежно від основи логарифма а маємо різні одиниці вимірювання ентропії (а=2- в бітах; а=10- в дитах; а=е – в натах). Перехід від однієї основи логарифму до іншої здійснюється за допомогою формули
. Наприклад:

Основні властивості ентропії:



  1. Вона дорівнює нулю, якщо одне з станів системи достовірне, а інші – недостовірні.

  2. При заданій кількості станів вона набуває максимального значення за умови рівноймовірності цих станів ().

  3. Якщо декілька незалежних систем об’єднуються в одну, то їх ентропії додаються.

На практиці виникає потреба в знаходженні ентропії складної системи, об’єднавши дві чи більше простих систем. Під об’єднанням двох систем Х,У розуміється складна система (Х,У), стан якої () подає усі можливі комбінації станів систем Х,У. Знайдемо ентропію складної системи:



Якщо системи Х та У незалежні, то .

Для залежних систем маємо умовну ентропію системи У за умови, що система Х знаходиться в стані :



та середню або повну ентропію системи У відносно Х:

Величина характеризує ступінь невизначеності системи У, яка залишилася після того, як стан системи Х повністю визначився.

1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   13


База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка