Конспект лекцій-практикум з навчальної дисципліни „ 1-сбухгалтерія для студентів, які навчаються за спеціальністю



Сторінка12/13
Дата конвертації02.04.2017
Розмір2.07 Mb.
1   ...   5   6   7   8   9   10   11   12   13
Тема 10. Автоматизація обліку витрат на виробництво та фінансово-розрахункових операцій.
Мета: засвоїти практичні навички обліку виробництва, реалізації готової продукції та розрахунків із покупцями з використанням «1С: Підприємство 8», засвоїти практичні навички створення і оформлення звітів з використанням «1 С: Підприємство 8».
У програмі можна вести облік надання виробничих послуг, переробки давальницької сировини, а також облік переданої в переробку сировини. Для кожного з цих видів виробничої діяльності передбачено свої документи, а на Панелі функцій можна побачити схематичну послідовність оформлення всіх необхідних документів. Так, наприклад, документ «Вимога-накладна» може бути введено на підставі документа «Звіт виробництва за зміну». Завдяки цьому табличну частину документа «Вимога-накладна» буде заповнено інформацією про кількість використаних матеріалів, розрахованих відповідно до кількості виробленої продукції та нормативного складу, зазначеного в специфікації.

Ось стисло про основні нюанси відображення виробничої діяльності:



  • матеріали спочатку мають бути оприбутковані на склад і тільки після цього передаватися у виробництво;

  • витрати, пов'язані з виробничою діяльністю, протягом місяця відображаються на рахунках витрат;

  • готова продукція (напівфабрикати) оприбутковується на склад за плановою собівартістю;

  • можна відобразити отримання виробничих послуг від внутрішніх підрозділів;

  • завершальною операцією є розрахунок фактичної собівартості, вона оформляється документом «Закриття місяця».


Настройки, що впливають на облік виробничої діяльності

Робота з будь-якою підсистемою починається з настройки, тому перш ніж приступати до оформлення яких-небудь документів, звернемося до «Настройки параметрів обліку» (меню «Підприємство») та «Облікової политики організацій» (меню «Підприємство» → «Облікова політика»), адже вони містять параметри, які впливають на розрахунок собівартості продукції, що випускається.





Рисунок 9.1. Настроювання параметрів обліку
У настройках параметрів обліку на закладці «Виробництво» потрібно вибрати один із типів цін планової собівартості продукції з довідника «Типи цін номенклатури». Довідник «Типи цін номенклатури» призначено для зберігання типів відпускних цін компанії або цін постачальників.

Відпускні ціни використовуються для підстановки за умовчанням у документах відвантаження. Один із типів відпускних цін у системі має спеціальне призначення. Це тип цін, який містить дані не про ціни для покупців, а значення планової собівартості номенклатури. На рисунку 9.1. такий тип цін має назву «Спеціальна».

Ця настройка не є обов'язковою, але значно полегшить надалі роботу з оформлення документів, пов'язаних із виробничими послугами. Оскільки якщо для продукції, що випускається, встановлено ціни цього типу, то під час оформлення документів випуску ці ціни за умовчанням підставляються як планова собівартість.

Але для того, щоб спеціальні ціни застосовувалися, недостатньо просто створити їх у довіднику «Типи цін номенклатури» і вибрати в «Настройках параметрів обліку». Потрібно за допомогою документа «Встановлення цін номенклатури» призначити ці спеціальні ціни для номенклатури, що випускається. Надалі ці ціни (планова собівартість) зберігатимуться в періодичному регістрі відомостей «Ціни номенклатури».

Протягом місяця всі витрати на виробничу діяльність накопичуються на таких рахунках обліку витрат:


  • прямі виробничі витрати на субрахунках 23 рахунка;

  • витрати на брак на рахунку 24 «Брак у виробництві»;

  • непрямі витрати на виробництво на рахунку 91 «Загальновиробничі витрати».

В обліковій політиці на закладці «Виробництво» (рисунок 9.2.), яка, у свою чергу, розділена ще на три вкладки, задаються параметри обліку виробничих операцій. На вкладці «Рахунок 23» задають базу розподілу витрат основного і допоміжного виробництва для продукції, виробничих послуг стороннім замовникам, а також для внутрішніх виробничих послуг, наданих власним підрозділам.

Для продукції первісно призначений спосіб розподілу «По плановій собівартості випуску», а отже, за тими спеціальними цінами, які було задано документом « Встановлення цін номенклатури».




Рисунок 9.2. Задання параметрів обліку виробничих операцій.

На закладці «Рахунок 91» (рисунок 9.3.) зазначаємо, як саме розподіляти загальновиробничі витрати. Ці витрати розподіляються за номенклатурними групами пропорційно зазначеній базі розподілу. А база розподілу встановлюється в регістрі відомостей «Методи розподілу непрямих витрат організації». Тут слід зазначити, що спосіб розподілу може бути встановлено як для всіх витрат, так і індивідуально для кожної статті витрат і кожного підрозділу. Базою розподілу виступає:



  • «Обсяг випуску» – базою розподілу є кількість випущеної в поточному місяці продукції;

  • «Планова собівартість випуску» – базою розподілу виступає планова вартість випущеної в поточному місяці продукції (послуг);

  • «Матеріальні витрати» – як база розподілу використовується сума витрат, відображених за рахунком 23 і статтею витрат яких вказано «Матеріальні»;

  • «Оплата праці» – базою розподілу є сума витрат, відображених за рахунком 23 на статтях витрат з видом «Оплата праці».




Рисунок 9.3. Розподіл загальновиробничих витрат


Відповідно до П(С)БО 16 загальновиробничі витрати можуть бути постійні та змінні. У програмі для такого розподілу у формі довідника «Стаття витрат» призначено прапорець «Постійна витрата». Нагадаємо, що постійні загальновиробничі витрати розподіляються відповідно до нормальної потужності підрозділів. Нормальна потужність і відповідні їй розміри постійних витрат задаються в Регістрі відомостей «Показники при нормальній потужності». При цьому під час розрахунку собівартості випущеної продукції, якщо нормальної потужності не досягнуто, частину постійних витрат буде віднесено на собівартість продукції (рахунок 901).




Рисунок 9.4. Довідник «Стаття витрат»


Остання закладка «Переділи». На цій закладці потрібно вибрати один із двох способів розрахунку собівартості виробництва:

– «По переділах» – передбачає автоматичне визначення порядку закриття переділів. Система ретельно відстежує витрати і випуск продукції та проводить закриття рахунків виробничих витрат відповідно до цього порядку;

«По підрозділах» – передбачає ручну вказівку послідовності закриття рахунків виробничих витрат за підрозділами за допомогою документа «Встановлення порядку підрозділів для закриття рахунків витрат».



Під терміном «переділ» розуміється певний етап виробництва продукції, на якому з одних матеріальних цінностей виходять інші. Наведемо приклад двопередільного виробництва. Підприємство випускає плетені меблі, у виробничому процесі задіяні два цехи. Цех № 1 обробляє лозу, робить її придатною для подальшого використання, а в Цеху № 2 вже безпосередньо складають меблі з цієї лози.

На першому переділі обробляється лоза в Цеху № 1, на другому переділі з лози складають меблі в Цеху № 2. Під час установлення розрахунку «По переділах» програма спочатку розрахує собівартість обробки лози, а потім собівартість плетених меблів.

Якщо встановити перемикач у положення «По підрозділах», то необхідно документом «Встановлення порядку підрозділів для закриття рахунків витрат» установити послідовність підрозділів. Документ можна заповнити безпосередньо з облікової політики організації і, натиснувши на посилання, вказати, в якому порядку підрозділи повинні закриватися (розраховується собівартість продукції цих підрозділів). У документі передбачено автозаповнення табличної частини (кнопка «Заповнити»). Якщо ним скористатися, то до табличної частини потраплять усі підрозділи організації і вам залишиться тільки розставити їх у потрібній послідовності. Тобто, якщо вказати, що першим закривається Цех № 2, а другим Цех № 1, то собівартість взагалі не розрахується, оскільки не буде відомою собівартість напівфабрикату 1. Після проведення документ сформує рух у регістрі відомостей «Порядок підрозділів для закриття рахунків».

У разі зазначення варіанта розрахунку собівартості виробництва «По переділах» можна вказати зустрічний випуск продукції в регістрі відомостей «Зустрічний випуск продукції послуг». Під зустрічним випуском розуміють ситуацію, коли під час випуску продукції з меншим номером переділу використовують продукцію з вищим номером переділу. Наприклад, якщо готова продукція частково знову використовується для виготовлення напівфабрикатів, з яких її було виготовлено. Регістр відомостей є незалежним і періодичним (до місяця). Він використовується для визначення правил розрахунку собівартості зустрічного випуску продукції та послуг.
Надходження матеріалів і передача у виробництво

Надходження матеріалів на склад може бути оформлено документами «Надходження товарів і послуг» та «Авансовий звіт». Матеріали, що оприбутковуються, зазначають на вкладці «Товари». Для них зазначають як рахунки обліку субрахунки рахунка 20 «Виробничі запаси».

Видача матеріалів та обладнання зі складу у виробництво оформляється документом «Вимога-накладна». Відповідно і операцій, що оформляються документом, дві: передача у виробництво матеріалів та передача обладнання.

Документ «Вимога - накладна» з видом операції «Матеріали» містить три закладки: «Матеріали», «Рахунки витрат» та «Матеріали замовника». У шапці документа обов'язково вказуємо склад, з якого передаємо матеріали у виробництво, і підрозділ організації, куди ці матеріали буде передано. Поряд із цим параметром ми можемо побачити параметр «Рахунки витрат на закладці «Матеріали» (рисунок 9.5.). Якщо навпроти нього поставити прапорець, то закладка «Рахунки витрат» зникне, а рахунок обліку витрат потрібно буде вказувати безпосередньо на закладці «Матеріали». На цій же закладці табличну частину заповнюють списком матеріалів, що передаються у виробництво, їх кількістю, а також уводять рахунки бухгалтерського обліку, статтю приросту-убутку запасів та податкове призначення матеріалів.




Рисунок 9.5. Параметр «Рахунки витрат на закладці «Матеріали»


На закладці «Рахунки витрат» зазначають не тільки рахунок обліку, а й аналітику за ним. Наприклад, якщо як рахунок обліку витрат вибрати субрахунок 231 (рисунок 9.5.), то до нього вказується аналітика за підрозділами, номенклатурними групами і статтями витрат. Номенклатурна група служить для деталізації обліку основного і допоміжного виробництва, її значення підставляється з однойменного довідника. Сам довідник містить список номенклатурних груп (рисунок 9.6.). У номенклатурну групу слід об'єднувати продукцію, що має однакову структуру собівартості і що належить до одного виду податкової діяльності. Саме реквізит «Податкове призначення у виробництві» визначає вид податкової діяльності для продукції, що випускається за цією номенклатурною групою.




Рисунок 9.6. Список номенклатурних груп


В одному документі «Вимога-накладна» можна відобразити такі види витрат:



  • виробничі – накопичуються на рахунку 23;

  • загальновиробничі – обліковуються на рахунку 91;

  • адміністративні – обліковуються на рахунку 92;

  • витрати на збут – обліковуються на рахунку 93;

  • інші операційні – рахунок 94.

Закладку «Матеріали замовника» використовують у тому разі, якщо у виробництво відпускають давальницьку сировину. Проводимо документ, при цьому вартість ТМЦ, що передаються, списується на витрати виробництва.
Випуск готової продукції

Продукцію, що випускається, оприбутковують на склад документом «Звіт виробництва за зміну» (рисунок 9.7.). Цим документом оформляються операції з:



  • випуску продукції з оприбуткуванням її на склад (закладка «Продукція»);

  • надання внутрішніх послуг виробничим підрозділам (закладка «Послуги»);

  • оприбуткування зворотних відходів з виробництва на склад (закладка «Зворотні відходи»);

  • списання матеріалів (закладка «Матеріали» доступна в тому разі, якщо в шапці документа стоїть прапорець навпроти параметра «Списати матеріали»).

У шапці документа зазначаємо підрозділ, який випустив продукцію, склад, куди продукцію буде оприбутковано, і рахунок обліку витрат.




Рисунок 9.7. Документ «Звіт виробництва за зміну»
На закладці «Продукція» зазначають перелік випущеної готової продукції або напівфабрикатів, їх кількість і планову ціну. У полі «Специфікації» з довідника «Специфікації номенклатури» підставляється специфікація за цією продукцією. Але це відбувається тільки в тому разі, якщо для цього елемента довідника «Номенклатура» було заповнено вкладку «Спецификації» (рисунок 8.8). Використання специфікацій дозволяє автоматизувати списання матеріальних цінностей у виробництво відповідно до наявних нормативів.



Рисунок 9.8. Вкладка «Спецификації»

Для однієї номенклатурної позиції можна створити декілька специфікацій, що діють паралельно.



Важливо! Механізм специфікацій не є обов'язковим для використання.

Закладку «Послуги» призначено для включення у формування фактичної собівартості вартості внутрішніх виробничих послуг. У табличній частині вказують, які саме внутрішні виробничі послуги отримано, їх планову вартість і підрозділ, яким ці послуги були надані. Також обов'язково потрібно вказати рахунок витрат, на який відносяться ці послуги, і аналітику за цим рахунком.

Закладку «Зворотні відходи» призначено для оприбуткування на склад матеріалів з незавершеного виробництва. У її табличній частині вказують список матеріалів, що повертаються на склад, статтю витрат, за якою буде виконано зменшення залишків незавершеного виробництва на суму матеріалів, що повертаються. Надходження ж матеріалів на склад здійснюється за фіксованими цінами на суму, зазначену в полі «Сума». Під час розрахунку фактичної собівартості вартість зворотних відходів повторно не перераховується.

Закладку «Матеріали» призначено для списання матеріалів у виробництво відповідно до специфікації, для автоматичного заповнення закладки призначено кнопку «Заповнити».

Під час проведення документа можуть бути сформовані проводки:


  • Дт 26 – Кт 23 – оприбуткування матеріалів на склад за плановою собівартістю;

  • Дт 23 – Кт 23 – отримання внутрішніх виробничих послуг за плановою вартістю;

  • Дт 23 – Кт 20 – методом «сторно» на суму матеріалів, що повертаються на склад за фіксованою ціною;

  • Дт 23 – Кт 20 –списання матеріалів.

Крім проводок, документ формує рух відомостей за регістрами.
Інвентаризація

Документ «Інвентаризація незавершеного виробництва» (рисунок 9.9.) призначено для вказівки суми витрат, яка не повинна враховуватися у розрахунку фактичної собівартості продукції (напівфабрикатів, послуг), випущених протягом місяця. Його потрібно обов'язково оформляти в кінці місяця за кожним виробничим підрозділом, у якому є залишки незавершеного виробництва на кінець місяця.


З

Рисунок 9.9. Документ «Інвентаризація незавершеного виробництва»

аповнюючи документ, вказуємо підрозділ і рахунок обліку витрат, у табличній частині – номенклатурні групи і вартісну оцінку НЗВ за цими групами. Під час проведення документ не формує проводок, а дані, вказані в ньому, далі використовуються в регламентній операції розрахунку собівартості продукції (послуг, напівфабрикатів).
Розрахунок фактичної собівартості

Накопичення витрат і випуск продукції в «1С:Бухгалтерії 8 для України» ведуться паралельно і незалежно один від одного протягом періоду, далі здійснюється розрахунок фактичної собівартості, для чого використовується регламентний документ «Закриття місяця» з установленим прапорцем «Розрахунок і коригування собівартості продукції (послуг)» (див. рисунок 9.10.). Під час уведення цього документа:



  • враховуються залишки незавершеного виробництва;

  • враховуються багатопередільність виробництва і зустрічний випуск;

  • на собівартість випуску розподіляються загальновиробничі витрати.



Рисунок 9.10. Регламентний документ «Закриття місяця»
Якщо на підприємстві є залишки в НЗВ, то для цілей податкового обліку в документі «Закриття місяця» встановіть прапорець «Формування залишку незавершеного виробництва».

Розрахунок фактичної собівартості здійснюється пропорційно раніше зазначеній плановій собівартості продукції.


Стандартні звіти

Кардинальна відмінність у веденні бухгалтерського обліку на комп'ютері від ведення його вручну – в автоматизації побудови звітів. Бухгалтер позбавлений рутинних арифметичних розрахунків, рознесення проводок до відомостей та журналів. Оборотно-сальдова відомість завжди доступна за допомогою одного натиснення на кнопку та завжди відображає найостанніші зміни. Головна книга втрачає свою контролюючу функцію та перетворюється просто на звіт звичної для бухгалтера структури. Комп'ютер не робить арифметичних помилок, дебет завжди дорівнює кредиту.

Звіти в «1С:Бухгалтерії 8 для України» поділяються на стандартні, спеціальні та регламентовані. Стандартні звіти – основний інструмент бухгалтера. За допомогою стандартних звітів бухгалтер отримує з ІБ відомості про поточний фінансово-господарський стан підприємства, шукає помилки, готує звітність для подання до різних органів.

До спеціальних звітів відноситься касова книга, реєстр податкових накладних, книга доходів і витрат малого підприємства на єдиному податку. Як і стандартні звіти, ці книти автоматично формуються на підставі занесеної до ІБ інформації.

Регламентовані звіти – це звіти і декларації для подання до різних контролюючих органів. Наприклад, декларація з ПДВ, декларація з податку на прибуток підприємства, Баланс, Звіт про фінансові результати. їх форми та порядок складання затверджено нормативними документами, тому такі звіти й називають регламентованими. Форми та алгоритми заповнення цих звітів дуже часто змінюються, тому їх винесено до зовнішніх файлів, що підключаються.

Працюючи з програмою, пам'ятайте золоте правило: рухатися від загального до поодинокого. Наприклад, спочатку побудувати аналіз рахунка, а вже потім будувати картку за оборотами рахунка. Адже по рахунку, що вас цікавить, оборотів може й не бути.

Виробити таку звичку дуже допомагає механізм деталізації (розшифрування) побудованого звіту. Деталізація звіту викликається подвійним клацанням миші по комірці, на якій курсор набуває форми «плюса з лупою», або натисненням на клавішу Enter. Якщо можливі кілька варіантів деталізації, їх буде перелічено у випадаючому меню (рисунок 9.11.).



Рисунок 9.11. Варіанти деталізації
При виклику звіту на екран спочатку виводиться порожня форма звіту. Щоб сформувати звіт, потрібно задати для нього певні параметри – такі, як дата, за яку формується звіт, організація тощо. Однойменний параметр має однаковий зміст для будь-якого звіту.

Для побудови будь-якого звіту потрібно вказати період його формування – початкову та кінцеву дати.

Для вибору дати зручно користуватися календарем. Кнопкадозволяє вибрати «стандартний» бухгалтерський період – місяць, квартал тощо.

Рахунок, по якому потрібно побудувати звіт, можна ввести з клавіатури чи вибрати з вікна вибору Плану рахунків (рисунок 9.12.). Кнопка «Заголовок» дозволяє отримати компактніший вигляд звіту, приховуючи його заголовок.



Рисунок 9.12. Вибір рахунку, по якому потрібно побудувати звіт
Щоб додати додаткові умови відбору, при формуванні звіту натисніть на кнопку «Настройка». У настройках можна задавати ступінь деталізації інформації, а також змінювати умови відбору.
Зведені звіти

Оборотно–сальдова відомість

Звіт «Оборотно-сальдова відомість» використовується найчастіше. Адже це по суті, – поточний баланс підприємства. На рисунку 9.13. показане вікно настройки параметрів оборотно-сальдової відомості. Тут можна вибрати період її побудови, а також зазначити спосіб виведення інформації у звіті:



  • «Розгорнуте сальдо» – початкове та кінцеве сальдо по певних рахунках буде виведено в розгорнутому вигляді. Список цих рахунків та правила розрахунку розгорнутого сальдо щодо них задається на закладці «Розгорнуте сальдо»;

  • «Деталізация по субрахунках і субконто» – коли прапорець знято, до звіту виводяться тільки сальдо і обороти по рахунках верхнього рівня. Якщо ж прапорець установлено, до звіту також буде виведено дані і по субрахунках, а для певних рахунків дані по субконто. Список рахунків, що деталізуються за субконто, і порядок субконто задається на закладці «Розгорнуте сальдо»;

  • «Дані по валютах» – якщо прапорець установлено, для валютних рахунки виводитимуться валютні суми;

  • «Дані по забалансових рахунках» – якщо прапорець установлено, до звіту буде виведено не тільки балансові, а й позабалансові рахунки. Обороти і сальдо попозабалансових рахунках не включаються до загального підсумку звіту.


Рисунок 9.13. Настроювання параметрів оборотно-сальдової відомості
Перейдемо на закладку «Розгорнуте сальдо», на якій настроюються правила деталізації окремих рахунків. У кожному рядку вказується правило деталізації одного рахунка. У колонці «По субрахунках» може бути встановлено ознаку деталізації за субрахунками. У колонці «По субконто» може бути задано список видів субконто, за якими потрібно деталізувати рахунок.

У нижньому рядку звіту виводяться підсумкові дані щодо залишків та оборотів, але тільки по балансових рахунках. Обороти і сальдо по позабалансових рахунках наведено у відповідних рядках оборотно-сальдової відомості, але в підсумковому рядку вони не підсумовуються.
Шахова відомість

Звіт «Шахова відомість» являє собою таблицю, у рядках якої виводяться рахунки, що дебетуються, у стовпцях – рахунки, що кредитуються, а у клітинках на перетині рядка і стовпця – суми оборотів по цих рахунках за вибраний період. Дані аналітичного обліку в цьому звіті не відображаються (рисунок 9.14.).




Рисунок 9.14. Звіт «Шахова відомість»

У вікні звіту можна встановити період його формування, а також задати настройки для виведення інформації у звіті:

– «По валютах» – при включеному прапорці виводитимуться дані щодо кожне валюти для валютних рахунків;

– «По субрахунках» – якщо прапорець установлено, виводитимуться дані по субрахунках;

– «Дані по забалансових рахунках» – при встановленому прапорці у звіті будуть виводиться дані з балансових та позабалансових рахунків.

Однак, навіть з відключеною деталізацією по субрахунках звіт виходить дуже громіздким. Він погано сприймається при перегляді на екрані, роздруковувати його доводиться на декількох аркушах формату А4 з подальшим склеюванням.

Механізм деталізації дозволяє побудувати із «шахматки» звіт щодо проводок (рисунок 9.15.), а з нього – перейти до операції, якою вибрану проводку було зареєстровано.

«Шахматку» застосовують дуже рідко, переважно для пошуку помилкових проводок: Але для цього в програмі є компактніші звіти, наприклад «Зведені проводки».



Рисунок 9.15. Звіт щодо проводок
Оборотно-сальдова відомість по рахунку

Цей звіт будується за тією самою формою, що й оборотно-сальдова відомість, але для субконто вибраного рахунка. Формувати цей звіт по рахунку, на якому не ведеться аналітичний облік, не має сенсу – сальдо й обороти по такому рахунку можна побачити в оборотно-сальдовій відомості чи аналізі рахунка.



Рисунок 9.16. Оборотно-сальдова відомість
Механізм деталізації дозволяє побудувати з цього звіту щодо вибраного синтетичного рахунка стандартний звіт «Картка рахунку», відфільтрований за субконто, наведеним у вибраному рядку.
Аналіз рахунка

Мабуть, це другий за популярністю звіт після оборотно-сальдової відомості. Він швидко будується, компактний та досить інформативний. Вікно настройки його параметрів наведене на рисунку 9.17.



Рисунок 9.17. Вікно настроювання параметрів
На закладці «Деталізація рахунку» задаються правила деталізації аналізованого рахунка за субрахунками або за субконто. Якщо вибраний варіант «По субконто», то у списку задаються види субконто, за якими потрібно деталізувати рахунок. На закладці «Деталізація кор. рахунків» можна задати правила деталізації кореспондуючих рахунків, але вони починають працювати після встановлення прапорця «По субрахунках і субконто кор. рахунків» на першій закладці. На закладці «Відбір» можна задати умови відбору.

Звіт виводить сальдо на початок і на кінець періоду та обороти вибраного рахунка з усіма іншими рахунками за вибраний період (рисунок 9.18.).




Рисунок 9.18. Аналіз рахунку
Аналіз субконто

Дізнатися про стан розрахунків з контрагентом чи загальну кількість матеріалів на складі – щоденне бухгалтерське завдання. Звіт «Аналіз субконто» дозволяє вирішити це завдання одним клацанням миші. Вікно настройки параметрів звіту показане на рисунку 9.19.



Рисунок 9.19. Вікно настройки параметрів звіту

Вид субконто, за яким потрібно сформувати звіт, задають у табличній частині «Види субконто». Щоб створити рядок із зазначенням субконто, натиснемо на кнопку «Додати» і виберемо, наприклад, субконто «Контрагенти». На закладці «Відбір» установимо поле «Контрагенти» зі значенням «Візіо» і натиснемо на «ОК». Таким чином, у нас буде сформовано звіт щодо контрагента «Візіо» (рисунок 9.20.):




Рисунок 9.20. Формування звіту щодо контрагента «Візіо»
Якщо як перший вид субконто вказати «Контрагенти», як другий – «Договори», можна отримати звіт про стан розрахунків із контрагентами, розгорнутий за договорами.

Клацнувши по комірці з оборотами і сальдо по рахунку, ви отримаєте картку цього рахунка за вибраним субконто. Запустивши механізм деталізації з комірки, що належить до підсумкового рядка, отримують картку субконто.


Обороти рахунка

Звіт виводить початкові та кінцеві залишки рахунка, а також його обороти за вказаний період, деталізуючи інформацію в розрізі кореспондуючих рахунків (рисунок 9.21.).




Рисунок 9.21. Обороти рахунку

Рядки звіту може бути розшифровано Журналом проводок. Аналогічний звіт щодо рахунків податкового обліку можна сформувати з меню «Звіти → Обороти рахунку (податковий облік)».


Зведені проводки

У бухгалтерських підсумках розраховуються та зберігаються обороти між рахунками без урахування аналітики. Звіт «Зведені проводки» дозволяє вивести їх на екран і роздрукувати. Вікно сформованого звіту показане на рисунку 9.22. Там же зображене і вікно настройки параметрів звіту. За умовчанням зведені проводки виводяться в порядку дебету рахунків («По дебетових рахунках»). Позначивши галочкою пункт «По кредитових рахунках», ви зміните порядок виведення на протилежний.



Рисунок 9.22. Вікно сформованого звіту
Механізм деталізації дозволяє розгорнути рядок, що вас цікавить, у стандартному «Звіті по проводках». Звіт «Зведені проводки» переважно використовують для пошуку помилкових проводок. Виглядає він набагато компактніше, ніж описана вище «шахматка», а надає бухгалтеру фактично ту саму інформацію. Для податкового обліку цей вид звіту не передбачений.
Головна книга

Головна книга використовується для узагальнення даних журналів, взаємної перевірки правильності записів по окремих рахунках та побудови фінансової звітності. Тільки закривши період у Головній книзі, бухгалтер отримує можливість побудувати оборотно-сальдову відомість і баланс. Помилки (в особливо складних випадках) можна відшукати, побудувавши «шахматку».

Настройки звіту складаються із двох закладок – «Загальні» і «Розгорнуте сальдо» (рисунок 9.23.). На першій зазначають основні параметри (період, організацію, спосіб відображення даних). У полі «Період» задають періодичність, з якою виводитимуться проміжні підсумки. Якщо включено прапорець «Всі періоди», виводитимуться й ті періоди, за які не було обороту.

Рисунок 9.23. Настроювання звіту
Якщо встановлено прапорець навпроти закладки «Розгорнуте сальдо», у звіті виводитимуться розгорнуті сальдо на початок та кінець кожного періоду. Настройки розрахунку розгорнутого сальдо задаються індивідуально для кожного рахунка на закладці «Розгорнуте сальдо».

На закладці «Розгорнуте сальдо» задаються правила розрахунку розгорнутого сальдо для залишків на початок та кінець періодів. Сформований звіт показано на рисунку 9.24. Рядки звіту може бути розшифровано звітом «Обороти рахунку» або «Звітом по проводкам».



Рисунок9.24. Сформований звіт
Діаграма

Звіт призначено для наочного відображення даних бухгалтерського обліку за вибраний період часу. За допомогою кнопки «Настройки» задаються параметри виведення інформації (рисунок 9.25.). Розглянемо можливі параметри настроювання цього звіту. Закладка «Серії й точки» містить параметри джерела даних для діаграми, а саме:

«Серії» – дані, що утворюють серії при побудові діаграми;

«Точки» – дані, що утворюють окремі точки для серії діаграми;

«Максимум серій» – цей параметр визначає кількість серій, яку буде відображено в діаграмі. Якщо вибрано варіант «Ні», буде відображено всі серії. Варіант «Кількість» дозволяє відобразити лише зазначену кількість серій з максимальним значенням. Дані решти серій підсумовуються та виводяться у зведеній серії. Вибір варіанта «Відсоток від максимального» дозволяє відобразити лише ті серії, максимум яких перевищує поріг абсолютного максимуму даних, що відповідають настроюванню.

Рисунок 9.25. Задання параметрів виведення інформації
На закладці «Діаграма» знаходяться параметри відображення діаграми:


  • «Тип діаграми» – вибирається вид зображення даних (гістограма об'ємна. графік тощо);

  • «Вид підписів» – визначаються параметри підписів, що використовуються для пояснення значення кожної точки діаграми;

  • «Розсування» – визначаються параметри розсування секторів для кругових діаграм. Може висуватися сектор з максимальним або мінімальним значенням, можуть розсуватися всі сектори.

Також задається виведення облямовування, відображення заголовка, відображення легенди тощо. Діаграму з параметрами показано нижче (рисунок 9.26.).

Рисунок 9.26. Діаграма з параметрами
Дані діаграми може бути розшифровано діаграмою такого ж типу за іншим: серіями.
Детальні звіти

Картка рахунка (бухгалтерський облік)

Цей звіт дозволяє отримати детальну інформацію про зміну стану рахунка в часі – покроково, тобто за проводками. Якщо по вибраному рахунку ведуть аналітичний обліки то формувати звіт без вибору конкретних значень аналітики не має сенсу. Сальдо й обороти по рахунку легко отримати і за допомогою зведеного звіту. А кількість виведених звітом проводок буде такою великою, що значно утруднить аналіз та контроль.

Звіт подано у вигляді таблиці, один рядок таблиці – це одна проводка. Крім того, у картці рахунка показуються залишки на початок та кінець періоду, обороти за період і залишки після кожної проводки.

Форма настроювання звіту (кнопка «Настройка») складається з двох закладок – «Загальні» та «Відбір» (рисунок 9.27.). На закладці «Загальні» встановлюють дати початку га кінця періоду звіту, указують організацію, за даними бухгалтерського обліку якої будується картка, рахунок обліку та період, за який потрібно виводити обороти. На закладці «Відбір» можна встановити варіант відбору значень, що виводяться у звіті. Звіт із настройками, наведеними на рисунку 9.27., показано на рисунку 9.28.



Рисунок 9.27. Форма настроювання звіту


Рисунок 9.28. Звіт із настроюваннями
Рядки звіту, що містять дані про проводки, розшифровуються відкриттям документа, який сформував цю проводку. Аналогічний звіт для рахунків податкового обліку можна сформувати, зайшовши до меню «Звіти → Картка рахунку (податковий облік)».
Картка субконто

Звіт дозволяє отримати повну покрокову (за проводками) картину операцій щодо конкретних об'єктів аналітичного обліку, але не по окремому рахунку, а по всіх рахунках, в яких субконто кореспондує. Діалогове вікно настроювання звіту містить ті самі реквізити, що й показане на рисунку 9.29 вікно настройок звіту «Картка рахунку», немає тільки реквізиту «Рахунок» (замість нього в табличній частині настройок необхідно вказати субконто). І заповнюється вікно за описаними вище правилами.



Рисунок 9.29. Діалогове вікно настроювання звіту
Вікно звіту, сформоване згідно з показаними вище настройками, зображено на рисунку 9.30. Структура цього звіту така сама, як і у картки рахунка, але інформації виведено значно більше. У звіті на рисунку 9.30. показано всі проводки, в яких вибране субконто кореспондує. Як і в попередньому звіті, механізм деталізації перенесе вас спочатку до операції, потім – до документа, яким її сформовано.

Аналогічний звіт для податкового обліку можна сформувати, зайшовши до меню «Звіти→ Картка субконто (податковий облік)».



Рисунок 9.30. Проведення, в яких кореспондує вибране субконто
А також звіти: Звіт щодо проводок; обороти між субконто; Залишки та обороти; антикризові звіти; універсальні звіти; звіти для керівника та інші.
Регламентовані звіти (РЗ)

До складу «1С:Бухгалтерії для України» входить набір регламентованих звітів. Регламентованими називають такі звіти, форми та порядок подання яких установлюються різними законодавчими органами. До них належать:



  • форми фінансової звітності;

  • звітність до позабюджетних соціальних фондів;

  • податкові декларації та розрахунки;

  • форми статистики;

  • різні довідки.

До основних можливостей регламентованої звітності можна віднести:

  • настроювання складу звіту;

  • заповнення показників звітності вручну та автоматично за даними інформаційної бази;

  • редагування автоматично заповнених показників;

  • розшифрування заповнення показників;

  • виведення у друкованій формі;

  • вивантаження в електронному вигляді, а саме використання затвердженого ДПАУ формату звітності (що базується на форматі XML) та перевірку при вивантаженні звіту на відповідність до нормативної XML-схеми;

  • зберігання архіву звітності.

  • Формування регламентованої звітності щодо податків базується на первинних оперативних документах. При оформленні господарських операцій у формі документів вибирається відповідна стаття податкової декларації, за якою слід відображати цю операцію в регламентованій звітності.

Для роботи зі списком форм РЗ призначено довідник «Регламентовані звіти» (меню «Звіти -> Регламентовані звіти»).

Відкривши журнал «Регламентована й фінансова звітність» (рисунок 8.31), ви побачите, що закладка «Журнал звітів» буде порожньою, надалі на ній виводитиметься список усіх сформованих в інформаційній базі звітів. Натиснувши на кнопку у верхній командній панелі «Довідник звітів», ми цим відкриємо довідник «Регламентовані звіти» (рисунок 9.31.).



Рисунок 9.31. Довідник «Регламентовані звіти»

Зберігання форм РЗ здійснюється в ієрархічному списку: усі звіти організовано в групи за видами звітності (фінансова, податкова тощо, див. рисунок 9.31.), а всередині кожної групи – за окремими формами звітності (податковими деклараціями).

Довідник «Регламентовані звіти» за умовчанням заповнено: до нього включено всі звіти, що входять до поставки програмного продукту. Для вибраного у списку звіту в нижній частині діалогу виводиться стислий опис (якщо такий опис для звіту існує, див. рисунок 9.32.).

Рисунок 9.32. Зберігання форм РЗ
На рисунку 9.33. за допомогою цієї кнопки приховано «Звіт малого підприємства (стандарт № 25)».

Рисунок 9.33. Керування списком звітів


  • «Відновити» – показати раніше приховані у списку форми звітності. Після натиснення на цю кнопку список звітів повністю повертається до вихідного стану;

  • «Новий» – відкриває новий РЗ того виду, який виділено у списку звітів (див. рисунок 9.34);



Рисунок 9.34. Відкриття нового РЗ


  • «Журнал звітів» – відкриває журнал РЗ, в якому зберігаються всі раніше введені та збережені звіти (рисунок 9.35). Отже, уведений та збережений РЗ – це окремий документ. Із Журналу звітів можна відкрити будь-який раніше сформований звіт, унести до нього зміни і зберегти наново з уже внесеними змінами;




Рисунок 9.35. Відкриття журналу РЗ
«Оновити» – відновити список звітів у первісному вигляді. Це необхідно в тому випадку, коли об'єкти конфігурації, що реалізують форми РЗ, оновлено, або до конфігурації додани нові форми звітності (нові об'єкти конфігурації). При оновленні користувачу видається список форм звітності, і він може вибрати, які саме найменування звітів слід відновити. При відновленні списку програма намагається максимально зберегти призначені для користувача настройки списку.

Після натиснення на кнопку «Оновити» відкривається діалогове вікно запиту на оновлення (рисунок 9.36.). Натискуємо на кнопку «Так» – тепер у вікні вибору оновлюваних звітів ставимо прапорці напроти тих звітів, які слід оновити.



Рисунок 9.36. Діалогове вікно запиту на оновлення
Для введення нового РЗ необхідно знайти в довіднику «Регламентовані звіти» рядок з найменуванням потрібного звіту і двічі клацнути по ньому мишею.

При цьому відкривається спеціальне діалогове вікно, призначене для:



  • вибору періоду формування РЗ;

  • автоматичного визначення форми РЗ відповідно до вибраного періоду.

Кнопка «Вибрати форму» стає доступною, якщо РЗ може бути складено за різними формами. У цьому випадку в користувача з'являється можливість вибору тієї редакції форми РЗ, що не відповідає зазначеному звітному періоду (якщо така існує).

Змінити звітний період у вже відкритому звіті не можна: якщо звіт не записано, можна відмовитися від уведення звіту і, знову через стартову форму, відкрити звіт за інший період.

РЗ за вибраною користувачем формою відкривається після натиснення на кнопку «ОК» у стартовій формі звіту. У відкритому звіті автоматично буде встановлено звітний період, зазначений у стартових настройках.

Форма для складання РЗ містить бланк звіту, тобто табличний документ «1С:Підприємство», що працює в режимі введення даних, а також діалог управління заповненням і друкування поточного звіту.

У верхній частині діалогу необхідно вказати організацію, для якої складається звіт, змінити одиницю виміру і точність виведення сум у звіті, якщо необхідно, щоб вона відрізнялася від установленої законодавчо, а також зазначити дату підписання звіту (рисунок 9.37.). У деяких випадках у верхній та нижній частинах діалогу можуть розташовуватися й інші елементи.

Рисунок 9.37. Діалог управління заповненням і друкування поточного звіту
Після заповнення звіту система може видати службові повідомлення про некоректність сум (рисунок 9.38.):

Рисунок 9.38. Службове повідомлення про некоректність сум
Відредагований табличний документ можна зберегти у вигляді файлу (рисунок 9.39.).

Рисунок 9.39. Зберігання відредагованого табличного документу
Друкування звітів

Друкування всіх звітів провадиться однаково. Коли активне вікно, яке можна роздрукувати, стануть доступними пункти «Друк» і «Перегляд» підменю «Файл» головного меню програми. Зверніть увагу: активним має бути вікно сформованого звіту. Вікно встановлення його параметрів не виводиться на друк та активізацію кнопок не викликає.

Кнопка «Попередній перегляд» дозволяє побачити, як звіт виглядатиме на екрані. Перегорнувши сторінки, можна клацнути по кнопці «Друк» вікна перегляду. Відкриється діалогове вікно друкування, в якому можна вибрати принтер і встановити кількість копій, що роздруковуються.

Кількість сторінок у звіті може бути дуже великою. З великим звітом набагато зручніше працювати, якщо його сторінки послідовно пронумеровано. В «1С:Бухгалтерії 8 для України» є засоби для автоматичної нумерації сторінок звітів – це «Настройка колонтитулів стандартних звітів» (меню «Звіти»).


Завдання до виконання на лабораторному занятті
Задача 1: Відповідно до основного договору, 25 лютого підприємством отримана передоплата від АТ «Промінь» у рахунок майбутньої поставки сировини на суму 1452 грн.
Таблиця 9.1

Вихідні дані щодо передоплати за сировину

Сировина

Од.вим.

Кількість

Ціна

Тканина трикотажна

м.пог.

16

78,00

Нашивки

шт

8

24,00

Нитки

шт

8

1,50


1. Доповніть довідник НоменклатураМатеріали новими елементами з указанням одиниці виміру та ставкою ПДВ 20%.

2. Створіть в довіднику Контрагенти групу Покупці, в яку ввести покупця ПАТ «Промінь» з заповненням його даних.

Таблиця 9.2

Вихідні дані щодо контрагента ПАТ «Промінь»

Найменування і

загальні відомості



ПАТ «Промінь»

ІПН   2376489169

Код за ЄДРПОУ   45788652


Юридична адреса

61128, м. Харків, вул. Нагорна, буд. 29

Банківський рахунок

Вид рахунку – розрахунковий

Номер рахунку   12986452129821

У банку ЗАТ "ПУМБ", м.Харків (обрати в класифікаторі банків) за адресою вул. Мироносицька, буд. 25


Договори контрагентів

Основний договір з покупцем


3. Відкрийте список документів «Рахунок на оплату покупцю» (меню Продаж). Створіть новий документ. Заповніть поля Контрагент (покупця), Склад, Договір, Банківський рахунок (основний р/р Укрсоцбанк).

Заповніть табличну частину документу: поля Номенклатура, Кількість, Ціна.



4. Огляньте друковану форму документа натиснув на кнопку «Рахунок на оплату».
Задача 2: Факт передоплати від АТ «Промінь» в сумі 1452 грн. підтверджено випискою з банківського рахунку від 26 лютого з вкладеним платіжним дорученням. Із платіжного доручення видно, що в суму передоплати включено ПДВ 20 %.

1. Надходження коштів на розрахунковий рахунок організації відображається документом Платіжне доручення вхідне. Вхідні платіжні документи зручно вводити в інформаційну базу за допомогою обробки документу Виписка банку при надходженні з банку інформації про надходження коштів.

Відкрийте форму Виписка банку з меню Банк → натисніть кнопку Додати

У наступному вікні заповніть поля Рахунок у банку та Дата виписки → натисніть кнопку Додатитип документа Платіжне доручення вхідне вид операції Оплата від покупця.

2. У відкритій формі нового платіжного доручення частину реквізитів встановлено автоматично. Заповніть інші значення реквізитів. Заповніть вкладку Призначення платежу.

1   ...   5   6   7   8   9   10   11   12   13


База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка