Конспект лекцій для студентів усіх спеціальностей освітньо-кваліфікаційних рівнів «спеціаліст»,



Сторінка3/9
Дата конвертації03.04.2017
Розмір1.42 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9

2.3. Організація управління:

  • порядок переходу керівництва ЦЗ в пункти управління (ПУ) строки підготовки ПУ до роботи;

  • організація зв'язку з підрозділами, вищими органами управління; порядок подання донесень у вищі територіальні й галузеві органи.

Уразі аварії на АЕС необхідно виконати такі заходи:

  • забезпечити високий ступінь готовності захисних споруд (ЗС), у 30-кілометровій зоні;

  • забезпечити фонд ЗС для повного укриття на об'єкті працюючих і членів їхніх сімей;

  • забезпечити виконання комплексу медичних заходів;

  • створити запас засобів розвідки, дозиметричного контролю, захисту органів дихання, шкіри, знезараження;

  • управлінням ЦЗ разом з керівництвом АЕС складає план заходів захисту населення. Який включає: оповіщення населення про можливі наслідки аварії; захист населення; заходи ліквідації наслідків аварії; ведення рятувальних та інших невідкладних робіт.


Із досвіду аварії на ЧАЕС заходи ЦЗ необхідно планувати у три етапи:

1-й — від початку аварії до трьох діб. У цей час необхідно терміново оцінити обстановку і масштаби проведення першочергових заходів, спрямованих на захист населення і запобігання наслідкам аварії; інформація про аварію; виклик аварійних бригад і формувань ЦЗ; проведення заходів ліквідації наслідків аварії;

2-й — понад 1 добу після аварії; уточнити радіаційну обстановку; вжити додаткові заходи для захисту населення; дозиметричний контроль;

3-й — перехідний від аварійного до нормального стану (коли вжиті всі заходи захисту): уточнюються дози опромінення, ступінь забрудненості РР урожаю, продуктів, води, сировини та ін.


Додатки:

1. Календарний план основних заходів ЦЗ при загрозі й виникненні великих виробничих аварій, катастроф і стихійних лих.

2. План захисту об'єкта і проведення рятувальних та інших невідкладних робіт із зазначеними потенційно небезпечними місцями.

3. Розрахунок сил і засобів для виконання заходів ЦЗ при загрозі й виникненні аварій, катастроф і стихійних лих.

4. План медичного забезпечення.

5. Розрахунок евакозаходів.

6. Схема організації управління, зв'язку і оповіщення.

В умовах конкретної НС персонал об’єкту повинен діяти згідно розроблених планів, читко виконуючи розпорядження начальника штабу ЦЗ об’єкту, або за його відсутністю керівника підприємства (на нього покладено обов’язки начальника штабу ЦЗ).


3. ЛІКВІДАЦІЯ НАСЛІДКІВ НС
Наслідками НС бувають: зруйновані будівлі, пожежі, затоплення або зараження місцевості, постраждалі люди. Організація і проведення рятувальних та аварійно-відновлювальних робіт відбувається в стислі терміни, бо кожна година стану НС має наслідками додаткові жертви, втрати, додаткові збитки.

Основні роботи в осередку ураження виконують спеціально створені сили ЦО:

  • війська ЦО;

  • спеціалізовані формування (команди, загони);

  • невоєнізовані формування об’єктів.

Війська ЦО і спеціалізовані формування мають централізоване підпорядкування, а невоєнізовані формування створюються з робітників і службовців об’єкту.

Ліквідація наслідків НС в осередку ураження починається з проведення рятувальних та невідкладних робіт (РНР). Метою РНР є рятування людей, локалізація аварій та створення умов для подальшого проведення відновлювальних робіт.

Функціонально РНР розглядаються за схемою:


РНР




прямая соединительная линия 40прямая соединительная линия 41

Рятувальні



Невідкладні
прямая соединительная линия 39 Основні Підготовка до

прямая соединительная линия 33прямая соединительная линия 34прямая соединительная линия 35прямая соединительная линия 36 роботи відновлювальних

прямая соединительная линия 32 робіт

Забезпечують


РНР на об’єкті планують, як правило, на одну добу. Якщо не встигають, то можуть продовжити РНР ще на деякий час.

РНР в межах міста або району можуть тривати декілька діб, доки не будуть врятовані всі живі люди.

РНР проводять безперервно до їх повного завершення. Безперервність робіт забезпечується створенням робочих змін.

Після РНР виконуються відновлювальні роботи до повної ліквідації наслідків НС.

Як видно зі схеми, під час проведення РНР основними є рятувальні роботи, вони виконуються в першу чергу і на них зосереджені основні зусилля.

Види рятувальних робіт:


  • розвідка маршруту висунення та ділянки робіт;

  • гасіння пожеж в будинках, де знаходяться люди;

  • подання повітря в завалені захисні споруди та розкриття їх;

  • розшук та рятування потерпілих з під завалів;

  • надання першої медичної допомоги;

  • санітарна обробка людей, знезаражування території, транспорту, техніки.

Розвідка маршруту ведеться з метою швидкого подолання перешкод на марші. Метою розвідки ділянки робіт є визначення місць, де знаходяться люди, та способів їх рятування.

Якщо сталося так що деякі захисні споруди завалені і туди не потрапляє повітря, то люди там можуть витримати 3.-.4 години. Тому в першу чергу потрібно пробити в споруду отвір і подати туди під тиском (від компресорної станції) зовнішнє повітря. Після цього розкривають споруду тобто розбирають завал над входом (аварійним виходом), відчиняють заклинені двері або прорізують в них отвір. Якщо це неможливо, то пробивають у стіні або перекритті сховища (укриття) отвір.

Людей, що залишилися під уламками зруйнованих будівель, розшукують дуже ретельно, подаючи періодично гучні сигнали голосом або ударами по елементам завалу. Широко використовують розшукових собак. Рятують людей розбираючи завал, або шукаючи інші підходи до потерпілих.

Перша медична допомога надається одразу як тільки визволили потерпілого. Вона включає зупинку кровотечі, накладання пов’язок на уражені місця, накладання шин на місця переломів кісток. У необхідних випадках (переломи кісток, значні опіки, тощо) з допомогою шприц-тюбика роблять знеболюючий укол.

Усіх уражених відправляють у найближчий лікарняний заклад.

Санітарну обробку та знезаражування території розглянемо у другому питанні.

Більшість рятувальних робіт неможливо виконати достатньо ефективно і в стислі терміни, якщо не проводяться невідкладні роботи.

Види невідкладних робіт:


  • створення проїздів і проходів в завалах і зонах зараження;

  • локалізація аварій на комунально-енергетичних мережах (КЕМ) і лініях зв’язку;

  • укріплення або зруйнування нестійких конструкцій будівель і споруд;

  • відновлення зруйнованих захисних споруд та ін.

Гасити пожежі, розбирати завали, пробивати отвір в завалені захисні споруди неможливо без широкого використання техніки. Але майже вся техніка колісна і через завали проїхати на може. Тому створення проїздів в завалах є першочерговою роботою, яка забезпечує проведення рятувальних робіт. Якщо висота завалу не перевищує 1м, то проїзд роблять розчищенням завалу. При висоті завалу вище 1м проїзд влаштовують по завалу, використовуючи для цього важку гусеничну техніку.

Будь-який об’єкт має КЕМ і якщо зруйновані електро-, водо-, газо-, каналізаційні мережі, то це дуже перешкоджає проведенню рятувальних робіт, підвищує ризик небезпеки. Тому є невідкладним зупинити (локалізувати) ці аварії на час проведення РНР.

Нестійкі конструкції будівель і споруд можуть впасти , чим створюють небезпеку для бійців формувань і для врятованих людей. Тому вважається за краще закріпити ці конструкції або допомогти їм впасти.

Відновлення захисних споруд доцільно робити в цей час тільки за умов, якщо очікується повторення НС. Найчастіше це буває під час війни, коли очікуються повторні повітряні удари.



Взагалі способи ліквідації НС чисельні і залежать від:

  • виду НС;

  • розмірів осередку ураження та обстановки що там склалася;

  • стану готовності формувань до проведення робіт та забезпечення їх технічними засобами.

4. ЛОКАЛІЗАЦІЯ ТА ЛІКВІДАЦІЯ АВАРІЙ.

Щоб локалізувати та ліквідувати аварію та знизити імовірність ураження людей, які були на зараженій місцевості або мали контакт із зараженою технікою чи транспортом, необхідно здійснити так звану спеціальну обробку. Вона складається із санітарної обробки людей та знезаражування території, транспорту, техніки.



Санітарна обробка людей може бути частковою або повною.

Часткова санітарна обробка виконується людиною самостійно після виходу на незаражену місцевість і включає:

  • видалення радіоактивного пилу із одягу, взуття, відкритих частин тіла;

  • знезаражування одягу та обробка відкритих частин тіла з допомогою індивідуального протихімічного пакету (ІПП-8).

Після виходу із зони РЗ треба видалити радіоактивний пил з одягу витрушуванням одягу, вибиванням палкою, очищенням щіткою або віником. Стояти треба обличчям в бік, куди дме вітер. Взуття очищують віником або миють водою. Відкриті частини тіла обмивають водою в останню чергу.

Після виходу із зони хімічного зараження знезаражують одяг від СДОР у крапельному стані. Для цього з флакону з дегазуючим розчином, що входить до складу ІПП-8, змочити ту частину одягу, куди потрапила СДОР, і марлевими тампонами протерти ці місця.

Для обробки відкритих частин тіла змочити тампон дегазуючим розчином і зняти краплини СДОР.

Після часткової проводиться повна санітарна обробка, яка включає:



  • миття під гарячим душем з милом та мочалкою;

  • заміну білизни та одягу на незаражене.

Повна санітарна обробка здійснюється на санітарно-обмивних пунктах (СОП). Під СОП часто пристосовують звичайні банно-пральні комбінати, а в польових умовах встановлюють намети.

Один дезинфекційно-душовий автомобіль забезпечує гарячою водою дві паралельні лінії, кожна з яких включає:



  • намет, де люди роздягаються і здають забруднений одяг і взуття;

  • намет, де працює душ і відбувається миття людей;

  • намет, де перевіряють ступінь зараження людей, що помилися, і видають їм чистий одяг і взуття.

Забруднений одяг збирають і знезаражують окремо.

Знезараження території , транспорту, техніки та інших предметів поділяється на види:

  • дезактивація;

  • дегазація;

  • дезінфекція.

Дезактивація – це видалення радіоактивних речовин з поверхні будь-якого зараженого об’єкту чи предмету.

Способи дезактивації:

  • змивання водою з миючими засобами;

  • змивання розчинниками;

  • зняття верхнього шару ґрунту товщиною 5.-.10см;

  • засипання території незараженим ґрунтом товщиною 8.-.10см;

  • перекопування поверхні землі на глибину до 20см.

Дегазація – розкладання СДОР до нетоксичних продуктів з подальшим видаленням їх з поверхні зараженого об’єкту. Для розкладання (нейтралізації) СДОР кислотного характеру використовують розчини їдкого натру, соди та ін. Для розкладання СДОР лужного характеру використовують гіпохлориди, хлораміни та ін.

Способи дегазації:

  • хімічний (обробка дегазуючими розчинами або сухими речовинами);

  • механічний (зрізання та вилучення верхнього зараженого шару ґрунту, використання настилів з дощок, матів з соломи або очерету тощо).

Знезаражування території з твердим покриттям відбувається: під час дезактивації – змиванням водою, під час дегазації обробкою сухою дегазуючою речовиною з наступним змиванням водою.

Звичайний заражений ґрунт зрізують бульдозером або засипають незараженим ґрунтом.

Для знезаражування інженерної техніки і транспорту створюють станції знезаражування техніки. Техніку обмивають водою під тиском (під час дезактивації) або дегазуючими розчинами (під час дегазації). Масляні плями видаляють розчинниками. Під час дезактивації у воду можуть додавати миючі засоби.

Крім того, автотранспорт може знезаражувати сам водій з допомогою дегазуючого комплекту (ДК-4) або ранцевого дегазуючого приладу (РДП-48).



Дезінфекція – це знешкодження хвороботворних організмів та переносників інфекційних захворювань (дезінсекція – знешкодження комах, дератизація – знешкодження гризунів).

Дезінфекцію проводять санітарно-епідемічні служби і формування.

Ліквідація наслідків НС є заключним етапом послідовності заходів, спрямованих на захист людей і оточуючого середовища. Від того, як організовані та проведені РНР залежить кількість врятованих людей і масштаби можливої заподіяної шкоди. Це дуже складна робота і відповідальна робота.

ЛЕКЦІЯ 3. ТЕМА 3. ЗОНИ УРАЖЕННЯ ПІД ЧАС ТЕХНОГЕННИХ ВИБУХІВ. МЕТОДИ РОЗРАХУНКУ ХАРАКТЕРИСТИК ЗОН УРАЖЕННЯ.
ВСТУП

До вибухонебезпечних об’єктів відносять виробництва вибухових речовин (ВР), нафтопереробні підприємства, млинарські комбінати та елеватори, деревообробні та інші підприємства, що використовують або виробляють горючі речовини та матеріали.

Аварії на таких об’єктах, як правило, супроводжуються вибухами. Під вибухом розуміється процес звільнення великої кількості енергії за короткий проміжок часу. В результаті вибуху речовина перетворюється в сильно нагрітий газ з дуже високим тиском, що впливає на навколишнє середовище, повітря, викликаючи його рух, і утворення чинників, що уражають. Тому вони називаються уражаючими факторами.


  1. НАСЛІДКИ АВАРІЙ НА ВИБУХО-НЕБЕЗПЕЧНИХ ОБ'ЄКТАХ


Сутність наслідків техногенних вибухів – створення зон ураження (зон руйнувань).

Основний уражаючий фактор вибуху – це повітряна ударна хвиля (УХ). Ударна хвиля це зона сильно стислого повітря, називається фронт ударної хвилі, що розповсюджується в усі боки від центру вибуху з надзвуковою швидкістю (більше 330м/с).

Основним параметром УХ, що визначає її руйнівну дію, є надмірний тиск у фронті УХ. Надмірний тиск ∆Рф – це різниця між максимальним тиском у фронті хвилі (Рф) і атмосферним тиском перед фронтом (Р0):

∆Рф = Рф - Р0, кПа.

Одиниці виміру ∆Рф в системі СІ – паскаль (Па). Позасистемна одиниця – кгс/см2. Співвідношення одиниць: 1 кгс/см2 = 1атм = 100 кПа.

На рисунку 3.1. показано характер зміни тиску повітря в будь-якій точці при проходженні ударної хвилі.

Стиснення Розрідження



Рисунок 3.1. Зміни тиску повітря при проходженні ударної хвилі
Надмірний тиск у даній точці залежить від відстані до місця (центру) вибуху, маси продукту вибуху (потужності вибуху) та інших чинників.

Характер дії повітряної ударної хвилі на людей, будівлі, споруди, обладнання.
Повітряна ударна хвиля уражає людей, руйнує або пошкоджує будинки і споруди, обладнання і техніку. У незахищених людей в залежності від величини надмірного тиску можливі травми різного ступеню, характеристики яких наведені в таблиці 3.1.
Таблиця 3.1.

Характеристика травм незахищених людей в залежності від надмірного тиску УХ

∆Рф, кПа

Ступені травм

Характер ураження

20-40

Легкі

Легка загальна контузія організму, тимчасова втрата слуху, забиті місця

40-60

Середні

Серйозні контузії, пошкодження органів слуху, кровотеча з носа і вух, сильно забиті місця

60-100

Важкі

Сильна контузія всього організму, пошкодження внутрішніх органів і мозку, важкі переломи кінцівок

>100

Вкрай важкі

Від отриманих травм більшість людей гине

Будинки, споруди, обладнання внаслідок дії УХ можуть бути пошкодженні або зруйновані. В залежності від надмірного тиску ∆Рф, типу, розмірів та інших чинників можуть отримати слабке, середнє, сильне або повне руйнування. Ці дані наведені в додатку 1 а характеристика ступеню руйнування – в додатку 2.

Внаслідок вибуху під впливом уражаючих факторів на місцевості утворюється осередок ураження. Межа осередку ураження пролягає через точки на місцевості, де надмірний тиск УХ становить 10 кПа. Форма осередку на рівнинній місцевості – коло (див. рисунок 3.2.).


Рисунок 3.2. Форма осередку ураження при вибуху
Радіуси осередку ураження і зон руйнувань залежать від потужності вибуху (маси продуктів вибуху Q).

В залежності від ступеня руйнування виробничих будинків і обсягу необхідних рятувальних і аварійно-відновлюваних робіт осередок ураження ділиться на IV зони: повних, сильних, середніх та слабких руйнувань.



І Зона слабких руйнувань – від 10 до 20кПа. Слабкі руйнування будівель.

ІІ Зона середніх руйнувань утворюється там, де надмірний тиск від 20 до 30кПа, будівлі і споруди мають середній ступінь руйнувань. Дерев’яні споруди повністю руйнуються.

ІІІ Зона сильних руйнувань характеризується сильними руйнуваннями будинків і споруд, утворенням місцевих завалів і розповсюджується на територію, де надмірний тиск від 30 до 50кПа.

IV Зона повних руйнувань характеризується надмірним тиском у фронті УХ 50кПа і більше. Будинки, споруди, обладнання в зоні повністю руйнуються, утворюю суцільні завали.
Методика розрахунку параметрів осередку ураження (радіусів зон руйнувань).

Визначення параметрів осередку ураження (радіусів зон руйнувань) здійснюється за допомогою Графіка залежності надмірного тиску від кількості тротилу і відстані до центру вибуху (рисунок 3.3.).





Рисунок 3.3. Графік залежності надмірного тиску від кількості тротилу і відстані до центру вибуху.
При цьому визначаються:

1. Радіус осередку ураження Rос і радіуси зон руйнувань: слабких Rсл = Rос, середніх Rср, сильних Rсил, повних Rпов згідно з значенням величини надмірного тиску на межах цих зон дорівнюють: зони слабких руйнувань – 10 кПа, зони середніх руйнувань – 20кПа, зони сильних руйнувань – 30кПа, зони повних руйнувань – 50кПа.

2. Площа осередку ураження Sо – розраховується за формулою:

, км2

3. Розрахунок надмірного тиску ударної хвилі (УХ) ∆Рф, що очікується в районі об’єкту, розташованого на відстані R від центру вибуху, здійснюється при вибуху тротилу за допомогою формули:



, кПа

де R – відстань об‘єкту від центру вибуху, М;

Q – маса тротилу, Т.

При вибуху інших вибухових речовин в наведену вище формулу підставляється значення маси продукту Q з урахуванням коефіцієнта поправки Квр відповідно до типу ВР, тобто:



,Т,

де Qвр – кількість відповідної ВР за вихідними даними, Т

Квр = 0,97 для пікринової кислоти;

Квр = 1,08 для тетрилу;

Квр = 1,28 для гексогену, тену.

Під час вибуху газоповітряної суміші (ГПС) вуглеводневих продуктів (пропану, бутану та ін.) утворюється осередок вибуху, в якому виділяють три кругові зони для визначення надмірного тиску на заданій відстані від центру (місця) вибуху (ЦВ) (рисунок 3.4.).





Рисунок 3.4. Зони осередку вибуху газоповітряної суміші

I – зона детонаційної хвилі; II – зона дії продуктів вибуху;

III – зона дії повітряної хвилі; ЦВ – центр вибуху
Зона детонаційної хвилі (зона І) існує в межах хмари вибуху. Радіус цієї зони rІ визначають за формулою, м,

де Q – кількість зрідженого вуглеводневого продукту, т. У межах зони I надмірний тиск можна вважати постійним,



Зона дії продуктів вибуху (зона II) охоплює весь радіус поширення продукту ГПС у результаті її детонації. Радіус зони II становить

Надмірний тиск у межах зони II змінюється від 1350 до 300кПа і може бути визначений на заданій відстані R0 від ЦВ за формулою



де – радіус зони I, м; R0 – відстань від ЦВ до визначеного об’єкта, м.

У зоні дії повітряної УХ (зона III) надмірний тиск на відстані R0 від центру () розраховують за формулою, кПа,
,

де R0 – відстань від ЦВ до об’єкта.



Класифікація вибухонебезпечних зон на підприємствах. Для попередження вибуху на підприємствах визначають вибухонебезпечні зони – приміщення чи його частини, де створюються вибухонебезпечні суміші, – за такою класифікацією (згідно з ДНАОП 0.00-1.32-01). Газопароповітряні вибухонебезпечні середовища визначають як вибухонебезпечні зони класів 0, 1, 2, а пилоповітряні – класів 20, 21, 22.

Вибухонебезпечна зона класу 0 – простір, у якому газоповітряне вибухонебезпечне середовище існує постійно або протягом тривалого часу.

Вибухонебезпечна зона класу 1 – простір, у якому вибухонебезпечне середовище може утворюватись під час нормальної роботи.
1   2   3   4   5   6   7   8   9


База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка