Конспект лекцій для студентів спеціальності 192 "Будівництво та цивільна інженерія" спеціалізація "



Сторінка6/6
Дата конвертації02.04.2017
Розмір1.11 Mb.
1   2   3   4   5   6

Лекція 13 Візуальні комунікації у формуванні ландшафтних об’єктів

План лекції:

  1. Класифікація візуальної комунікації.

  2. Стильова єдність системи візуальної комунікації.

Поряд з малими архітектурними формами велике значення в формуванні відкритих міських просторів має візуальна комунікація. В сучасних умовах потік інформації, більш 80% якої людина сприймає через органи зору, значно зріс. На людину в кінці XX сторіччя обрушився візуальний хаос, їй все складніше орієнтуватися на вулицях, в парках, а також в інтер'єрах громадських будинків. Велике значення в усунені цих недоліків виконують засоби візуальної комунікації.

Візуальна комунікація являє собою чітку систему здебільше графічних зображень, орієнтує людину в архітектурному середовищі і спрямовує її діяльність по заздалегідь підготовленій програмі. Вона грає істотну організуючу роль в діяльності людини, а, крім того, набуває все більш важливого естетичного значення в формуванні зовнішнього вигляду міста.

Архітектурно-ландшафтний простір, укладений в певній формі, володіє важливою властивістю орієнтації і спрямування, динаміки свого розвитку. Орієнтація зв'язана з фізіологічною пристосованістю людини до гравітації, її положенням в фізичному просторі, і певними поняттями низ, верх, спереду, ззаду, збоку, праворуч, ліворуч і т. п.

Простір може бути хаотичним і організованим. Хаотичний простір результат спонтанного формування і непрофесійного підходу. Основою упорядкованості, організованості архітектурного середовища, архітектурного простору є, передусім, створення чіткої системи візуальної орієнтації, виявлення архітектурними засобами його функціонального призначення.

Для рішення питань просторових орієнтацій в архітектурно-ландшафтному середовищі розміщуються: покажчики, вивіски, піктограми, табло, таблички, покажчики схеми, плакати, щити, афішні тумби, вітрини та ін. Велике значення в формуванні образу архітектурного середовища мають рекламно-освітлювальні установи, багатокольорові з постійним і переривчастим освітленням, статичні і динамічні.

Номенклатура засобів візуальної комунікації достатньо різноманітна, але їх треба вирішувати на професійному рівні з додержанням цілого ряду принципів проектування. Система візуальної комунікації, передусім, повинна володіти сталевою єдністю, вона повинна будуватися на використанні цілком певних художніх прийомів. Чим суворіше обмежена кількість використаних засобів і прийомів, тим більш визначена стильова єдність системи.

До числа ознак стильової єдності системи слід віднести:



  • манеру виконання елемента (контур, штрих, силует, нахил зображення, тощо);

  • художня єдність і композиційна рівновага застосованих елементів;

  • колір як певний елемент інформації і кодування, прийнятий в даній системі модуль;

  • розмір і форма використаних знаків і елементів їхнього кріплення;

  • варіантність відтворення зображення з урахуванням конкретних особливостей середовища;

  • технологія відтворення елементів, тощо.

При формуванні ландшафтно-рекреаційних територій використовуються засоби візуальної комунікації в залежності від функціонального призначення кожної з зон ландшафтного об’єкту. Простора територія парків різноманітного функціонального призначення із складною розгалуженою мережею алей, доріжок і майданчиків створює тяжкі умови орієнтації відвідувачів. Для того щоб покращити умови орієнтації в ландшафтному середовищі, застосовують засоби візуальної комунікації.

Так, наприклад, у входу в парк розміщують на щитах схеми його території з чіткою позначкою її структурних і планувальних елементів, на ній наочно показують основні об’єкти парку з легкими для читання з віддаленої відстані знаками, щитами і пояснюючими надписами. 3а допомогою продуманої системи візуальної комунікації відвідувачів без особливих складнощів може знайти будь-яку частину парку, що потрібна йому для відвідання. Образне і конструктивне рішення покажчиків повинно бути гармонійно зв'язане з природним середовищем за масштабом, пропорціям , ритму і кольору, органічно включатися в паркове середовище.

Розміри візуальної комунікації і малі архітектурні форми повинні бути відносно невеликими. Вони не повинні заслоняти собою зелене природне середовище, що є головним компонентом ландшафтного об’єкту. В особливості ця вимога відноситься до наступних споруд кафе, ресторанів, кіосків та ін. малим архітектурним формам. Ці форми не повинні порушувати природне середовище.
Запитання для самоперевірки:


  1. Визначте поняття «Візуальна комунікація»?

  2. Як класифікується візуальна комунікація?

  3. Перерахуйте основні засоби візуальної комунікації?

  4. Як забезпечується стильова єдність візуальної комунікації?

Лекція 14 Декоративна скульптура у формуванні ландшафтних об’ єктів
План лекції:

  1. Функціональне призначення декоративної скульптури.

  2. Стилістика і особливості розміщення у об’єктах ландшафтної архітектури.

Немалу роль в організації простору з використанням засобів ландшафтного дизайну грають елементи монументально декоративного мистецтва і скульптури. До них слід віднести:



  • крупні в'їзні знаки, монументи;

  • пам'ятники, об'ємні скульптурні і декоративні композиції;

  • декоративні мальовничі панно і рельєфи;

  • пам'ятні дошки, меморіальні надписи.

Засобами монументально-декоративного мистецтва можуть вирішуватися такі задачі: виявлення просторових орієнтирів, наголошування найбільш важливих планувальних елементів в міському середовищі, розкриття своєрідності відкритих ландшафтних просторів та ін. При включенні елементів декоративно-прикладного мистецтва в міське середовище слід витримувати масштабні співвідношення скульптури і забудівлі, а також посилювати образні характеристики середовища. В об'єктах ландшафтного дизайну найбільш широко використовується скульптура. Вона призначена для посилення художнього образу ландшафтного об'єкта. Її виразність повинна досягатися чіткістю загального силуету, динамікою порівнювальних елементів, контрастом форм.

Стилістичні особливості формування скульптури досить різноманітні. Це можуть бути:



  • Абстрактні декоративні форми, що мають глобальне символічне значення або стилізацію (вхід ворота куди-небудь, символ стихії, символ історичної спадщини або події; етнічної своєрідності, тощо).

  • Абстрактні декоративні форми, активно привертають увагу, але не мають символічного значення (металеві конструкції «мобілі», дуже яскраві барвисті об'ємні композиції або геометричні фігури, металеві каркаси для світловодів (як світлові «феєрверки», абстрактні світлові скульптури).

  • Стилізовані скульптури, покликані викликати певний настрій (корови, вівці, домашня птиця в скандинавських країнах; собаки, кішки, коні, люди практично у всіх європейських країнах; дикі тварини Африка та Америка; міфологічні тварини Китай і південно-східні країни). Фактично йдеться про використання зооморфних і біоморфного мотивів у її створенні.

  • Функціональні споруди скульптури, що з'єднують всі перераховані вище урни-фігурки, різні забавні або екзотичні покажчики, квіткові мобільні форми, зупинкові павільйони, тощо).

  • Традиційна реалістична скульптура з реальним зображенням, також не втрачає своєї актуальності при якісному виконанні видатних людей.

Декоративну скульптуру слід включати в формування ландшафтних композицій будь-яких територій. Її виразність повинна досягатися інтегрованим об'єднанням з озелененням.

Скульптура (декоративна) може бути ажурною (з відсутністю обсягу) і об'ємною. Велике значення для створення ефектних композицій має її зв'язок з озелененням, тобто деревно-кущовими рослинами і квітами. Об'ємну скульптуру встановлюють з можливістю сприймання з будь-яких точок простору. Вона виконується з самих різноманітних матеріалів: тут і чорний чавун, і сірий бетон, і яскрава майоліка, і керамічна глазур, і дерево. Багатокольорова скульптура в сучасному середовищі мешкання людини створює необхідний контраст по відношенню до урбанізованого середовища:

Найбільш розповсюджене місце встанови скульптури газон, оточений групами дерев або кущів. Серед зелені звичайно встановлюють декоративну скульптуру, присвячену темі відпочинку, тваринам і птаству. Це настроює зорове сприймання на особливий лад і викликає позитивні емоції. До уваги слід приймати усі архітектурно-художні властивості дерев і кущів. Одна і та ж скульптура буде цілком по різному сприйматися на тлі плакучої верби або на тлі молодих ялинок. Слід також приділяти увагу сприйманню скульптури в вечірній час в поєднанні з іншими засобами ландшафтного дизайну.
Запитання для самоперевірки:


  1. Функціональне призначення декоративної скульптури?

  2. Які стилістичні особливості формування декоративної скульптури?

  3. Як найкраще розташовувати скульптуру у ландшафтних об’єктах?

Лекція 15 Освітлення об'єктів ландшафтної архітектури
План лекції:

  1. Прийоми вечірнього освітлення ландшафтних об'єктів.

  2. Сценарій освітлення ландшафтних об'єктів.

Прийоми освітлення сучасних ландшафтних об'єктів можуть бути самі різноманітні. Слід виділити три прийоми освітлення території функціональне, декоративне і змішане.

Функціональне освітлення призначене для освітлення пішохідних маршрутів і проїзної частини доріг в темний час доби.

Декоративне освітлення призначене для виявлення найбільш цікавих ландшафтних композицій в вечірній час доби.

Змішане освітлення дозволяє вирішувати вищезазначені функції. Найбільше значення в ландшафтних об'єктах набуває декоративне освітлення. За допомогою добре виконаного декоративного освітлення можна досягти гарного видовищного ефекту і великого емоційного впливу. Використовуючи підсвічування рослин і квітів і відображаючи світло від спеціального покриття, можна створити цікавий вечірній сценарій. Незалежно від того, є сад новим або старим, багато в ньому конструкцій і рослин або мало, використовується декоративне освітлення наступних типів:

Пряме освітлення (заливаючим світлом) світло випромінюється безпосередньо від джерела і освітлює дерева, кущі, квіти і в цілому всю композицію. Прямі джерела світла повинні бути в будь-якому випадку в закритому виконанні.

Побічне (локальне) освітлення світло випромінюється від джерела на відображаючу поверхню, від якої воно в свою чергу відображається на необхідний об'єкт. Особливо ефектне побічне підсвічування декоративних стінок, шпалер, вертикального озеленення, а також стін самого котеджу, тобто висвітлюються окремі об'єкти середовища.

Контурне освітлення світло випромінюється від джерела і підсвічує контури окремих елементів, наприклад, малих архітектурних форм.

Сценарій освітлення всієї території повинен бути ретельно продуманий і визначений засобом попереднього моделювання підсвічування найбільш цікавих ландшафтних композицій. Це може бути зроблено за допомогою переносних ліхтарів, які включаються короткочасно. Важливо уникнути жорсткого світла, екрануючи його джерело. Аналізуючи декілька варіантів апробованих ідей, слід вибрати найбільш цікаву і після цього можна вирішувати питання стаціонарного освітлення.

Особливої уваги заслуговують питання інженерного забезпечення системи освітлення. Постійні зовнішні джерела освітлення (світильники) повинні бути захищені від атмосферних опадів. Для цього використовують спеціальні світильники з заземленням. Застосовуються також водонепроникні розняття для підключення різноманітних типів ефективних світильників. З бляхи розміром 25 кв. см можна виготовити екрани для світильників, що забезпечать випромінювання м'якого світла. Для цієї мети можуть бути також використані шматки дерева та інші матеріали. Силовий кабель в свинцевій водонепроникливій оболонці, що в течі експериментів з освітленням знаходився на поверхні, після цього можна закопати в землю, причому жодні спеціальні канали (короби) не потрібні. Звичайно використовується двох або трьохпровідний електричний кабель, причому інші, в частковості телефонний кабель, не можна закопувати поруч з силовим. В трьохпровідному кабелі один з проводів використовується як заземлюючий. Розняття кабелю повинні бути захищені від зовнішніх пошкоджень, що можуть бути завдані косаркою для газонів та іншими приладами, що використовуються для догляду за дільницею, а також щоб звести нанівець ризик електричного ураження для людини, працюючої на дільниці. Звичайно розняття містять в металеві коробки, причому ці коробки повинні бути заземленими мідним проводом. Пропонується використати трьохштирькове розняття, що заземлено на зовнішній контур. Електричні прилади, які реалізуються в теперішній час і використаються для обслуговування різних дільниць, підключаються до трьохпровідного кабелю крізь трьохштирькове розняття. Зовнішнє заземлення – це добра практика, але не так ефективна. Добре передбачити додатковий кабель на випадок розширення системи освітлення дільниці.

Вибір світильників здійснюється на основі прийнятого сценарію вечірнього освітлення проектованої території.

Світильники з розсіюючим світлом призначені для освітлення поверхні землі і низьких кущів. Їх краще розташовувати вздовж шляху, завдяки цьому забезпечуючи необхідну видимість і достатнє освітлення предметів.

Особливість світильників з регульованим направленням світла гарна видимість предметів при відсутності сліпучого блиску від ламп (звичайно він є причиною неможливості розпізнання предметів і місцевості навколо). Вздовж доріг треба установлювати світильники з приглушеним світлом.

Спрямоване вгору освітлення з одного боку застосовується за умови, що предмет повинен бути видимий тільки з одного боку, і розміщують його трошки вище поверхні землі. Світильник встановлюється перед предметом, світло спрямовується прямо на предмет такий засіб підсвічування вигідно підкреслює рельєф місцевості.


Запитання для самоперевірки:

  1. Які прийоми вечірнього освітлення застосовуються в ландшафтних об'єктах?

  2. Що являє собою декоративне освітлення в ландшафтних об'єктах?

  3. Як краще розташовувати скульптуру в ландшафтних об'єктах?

Лекція 16 Засоби ландшафтного дизайну у формуванні інтер'єрів житлових та громадських будівель
План лекції:

  1. Особливості формування фіто – і флора середовища в інтер’єрах.

  2. Етапи формування фіто середовища в інтер’єрах.

Життя людини нерозривно зв'язане з природою, отже, і з життям рослин. У різних народів в залежності від їх громадських і культурно-історичних умов існування ставлення до рослин мало свій вираз, відображуючи звичаї і традиції різноманітних епох та формацій. Звичай прикрашати житло рослинами виник, певне, в країнах з різко вираженою зміною пори року, як спроба затримати вдома елементи живої природи на увесь рік.

Використання рослин у формуванні інтер’єрів різноманітних приміщень обумовлено у нинішній час природною потребою людини бути ближче до природи у зв'язку з широкомасштабною урбанізацією міст. В умовах постійного зростання міст і промислових центрів, коли людина у течії багатьох годин знаходиться в оточені із скла, залізобетону і синтетичних матеріалів, роль живих рослин в інтер’єрі особливо важлива. Рослини створюють ілюзію контактів з природною красою форм, приємним запахом та спокійним зеленим забарвленням, благотворно впливають на центральну нервову систему, допомагаючи впоратися із поганим настроєм або стресовим станом. Але найбільш важливі санітарна і гігієнічна функція рослин. Доведено, що рослини поглинають пил, очищують повітря приміщень від вуглекислоти, де її майже в 20 разів більше, ніж під відкритим небом, сприяють зволоженню та іонізації повітря, знижуючи його температуру, але що особливо цінно подавляють та знищують багато шкідливих мікроорганізмів. Позитивний вплив рослин на емоційний стан людини безспірний. Адже саме в цьому середовищі людина проводить 2/3 свого життя і ізольованість її від природи повинна бути компенсована створенням в приміщеннях елементів флора і фітодизайну. Флора і фітодизайн складають нове направлення у формуванні архітектурного середовища з використанням рослин шляхом їх органічного об’єднання із предметним миром. Це виявлення найбільш декоративних, екологічно стійких в мікрокліматичних умовах інтер’єрів, які мають високий ступінь естетичного впливу та антимікробної активності видів тропічних та субтропічних рослин, формування з цих видів фітосередовища за різноманітним функціональним призначенням приміщень.

В формуванні фітосередовища інтер'єрів використовуються як штучні, так і натуральні рослини. Особливо ефективне застосування натуральних рослин. Відомо, що рослини виділяють летучі речовини фітонциди, що володіють великою біологічною активністю, сприятливі стимуляції життєвих процесів людини, поліпшенню обміну речовин в організмі, процесу дихання. Коли в повітрі недостатньо фітонцидів, людина відчуває млявість, швидко стомлюється, втрачає працездатність, погіршується стан здоров'я. В теперішній час в дальньому зарубіжжі рослини використовують для підвищення працездатності людей. З'явилася нова сфера діяльності фітоергономіка (від грецького "фітон" рослина, "ергон" робота, "номос" закон). Фітоергономіка нове перспективне направлення сучасної науки і практики. Термін введений в 1984 р. в зв'язку з виділенням особливого об'єкту дослідження в системі «людина машина середовище». Науковою основою фітоергономіки є комплексний підхід до вивчення систем «людина машина середовище». Фітоергономіка виникла на стику декількох наук: біології, медицини, ергономіки, психології, дизайну, ландшафтного дизайну. Синтезуючи досягнення цих наук, фітоергономіка вирішує практичні задачі оптимізації трудової діяльності людини з врахуванням цілого комплексу діючих факторів (антропологічних, психофізіологічних, екологічних, естетичних, тощо.). Особлива увага приділяється досягненню комфортних умов в процесі праці, зниженню стомлюваності. Відомо, що в процесі праці людина витрачає енергію, а в період відпочинку (у тому числі і короткочасного) накопичує її. Чим краще організовано відпочинок, тим вища продуктивність праці. Тому особливо доцільно в усіх ергономічних системах створення моделей рекреаційного мікросередовища з високим релаксаційним впливом.

Основним компонентом такого середовища є фітокомпозиції. Вони являють собою підбір найбільш декоративних, екологічно стійких в мікрокліматичних умовах інтер'єру і володіючих високим ступенем антимікробної активності видів тропічних та субтропічних рослин і формування з цих видів фітокомпозицій з направленим емоційним впливом. Фітокомпозиції знижують зорове, нервове, розумове, фізичне та ін. стомлення, покращують склад повітря виробничих приміщень.

Особливості формування фітосередовища полягають у послідовному проектуванні з використанням природних елементів середовища та виявлення декількох етапів.



На першому етапі аналізуються екологічні і ергономічні параметри середовища, в якому розміщуються фітокомпозиції (температура, вологість, освітленість, загазованість, тощо). Визначається ступінь забрудненості середовища джерелами виділення шкідливостей макрорівня та мікрорівня. Виявляється характер трудового процесу, його напруженість, ступінь та специфіка втоми. Асортимент фітокомпозицій підбирається з врахуванням особливостей мікроклімату, характеру виробничого процесу, а також враховуються біологічні якості рослин (їх необхідна фітоактивність, створення нормальних умов для зростання і розвитку рослин, освітленість, температура, тощо).

На другому етапі вирішуються питання функціонального характеру, враховуються просторовоорганізуючі властивості фітокомпозиції: створення композицій для розчленовування просторів або їхньої ізоляції, огорожі і захисту від шуму, пилу, газу, тощо. На цьому етапі остаточно визначається розміщення фітокомпозиції у просторі інтер'єру та прогнозується їх сануючий вплив.

На третьому етапі створення фітокомпозицій враховуються естетичні властивості рослин (висота, форма, структура, колір листя, тощо) і здійснюється їхнє формування з метою направленого психологічного та емоційного впливу на людину, що викликає в неї позитивні емоції, сприяючі досягненню релаксаційного ефекту.

Ефективність такого впливу фітокомпозицій на людину досягається імітацією природного ландшафту з кольоровим колоритом (теплі та холодні тона, нюансі та контрастні композиції), виявленням характеру композиції (статична, динамічна) та властивостей її елементарних форм (розміри, фактура, структура тощо), а також з урахуванням додаткових факторів впливу (освітлення, музика, ароматизація середовища).



На заключному етапі формування фітосередовища здійснюється остаточний підбір рослин у відповідності з викладеними особливостями проектування. Для озеленення як виробничих, так і житлових та громадських інтер’єрів застосовуються наступні рослини:

  • декоративно листяні (із красивим декоративним листям);

  • ампельні та виткі (утворюючі звисаючу та прямовисно витку форму);

  • декоративно квітучі (які являють собою трупу різноманітних по забарвленню, формі рослин з різноманітним періодом квітіння);

  • декоративно плодові (для зимових садів застосовуються в основному карликові рослини: персик, гранат, тощо).

3 перерахованих 4х труп рослин складають найрізноманітніші композиції: крапкові та лінійні, трупові об’ємні і пласкоорнаментальні, вертикальні, а також ландшафті фрагменти.

Особливе розповсюдження в озелененні інтер’єрів одержують мікроландшафтні фрагменти. В основу композиції мікроландшафтного фрагменту повинна бути покладена спеціальна ідея, виражена в імітації природного ландшафту, складеного з рослин, мікрорельєфу, каменів, дерев і покриття, при цьому створюється певна картина природного середовища. Найбільш доцільне створення таких мікроландшафтних фрагментів в атріумах. Атріум у теперішній час, як правило, е просторовим ядром великого багатофункціонального комплексу. Вид, що відкривається в атріум з оточуючих його приміщень повинен сприйматися з усіх точок. Мікроландшафтні фрагменти, що створюються в атріумах можуть формуватися як з натуральних, так і з штучних рослин, в їхню композицію можуть бути включені найрізноманітніші водні прилади струмки, джерела, водоспади, каскади, тощо. Підсвічування рослин може здійснюватися як природним, так і з застосуванням штучного освітлення.

За характером конструктивного розв'язування ємності для розміщення рослин можуть бути пересувними та стаціонарними. В атріумах найбільш доцільно створювати стаціонарні ємності. При оформленні інтер'єрів різноманітних виставок, нарад, презентацій, тощо доцільно використовувати переносні композиції у керамічних ємностях різноманітних конфігурацій.

Формування фітосередовища в інтер'єрах залежить від загального архітектурно-художнього задуму та функціонального визначання того або іншого простору і здійснюється, як викладено вище, в три етапи.



Розрізняють декілька типів інтер'єрів:

  • виробничі та службові;

  • рекреаційні (призначені для здійснення короткочасного перепочинку)

  • житлові (передпокій, вітальня, кухня, ванна, тощо);

  • видовищні та виставкові;

  • допоміжні (вестибюлі, сходові майданчики, підсходові простори) та ін. Розміщення рослин в інтер'єрах як один з елементів загальної художньої

композиції повинно підкорятися її головній умові – масштабності. В низьких приміщеннях недоцільно розміщувати такі рослини, як пальму, фікус та ін. За своїм розташуванням і емоційним впливом рослинні угрупування можуть бути раптового та наростаючого, рівномірного і імпульсного впливу. Крім того, флора і фітокомпозиції можуть являтися головним акцентом в інтер'єрі при його композиційному рішенні в цілому або візуальним фоном для декоративної структури, малих архітектурних форм, або органічним додатком архітектурнопросторового рішення інтер'єру та ін.
Запитання для самоперевірки:

  1. Значення рослинності в формуванні інтер'єрних просторів.

  2. Визначення поняття флора і фітодизайну?

  3. Основні задачі фітоергономіки.

  4. Перерахуйте основні етапи формування фітосередовища в інтер’єрних просторах.

Список використаних джерел

  1. Ожегов С. С. История ландшафтной архитектуры: Учеб. для вузов: спец. «Архитектура». – М.: Стройиздат, 2003. 232с.

  2. Крижановська Н. Я. Основи ландшафтного дизайну.: Підручник.К.: «ЛіраК», 2009. 218с.

  3. Лазарев А. Г, Лазарева Е. В. Ландшафтная архитектура. Издательство:Феникс, 2005. – 282 с.

  4. Сычева А. В. Ландшафтная архитектура. Изво: изд. дом "ОНИКС 21 век", 2004. – 113 с.

  5. Крис ван Уффелен. Ландшафтная архитектура. Изво: Магма Серия: коллекция год выпуска, 2010. 456с.

  6. Вергунов А.П. Денисов М.Ф., Ожегов С.С. Ландшафтное проектирование: Уч. пособие для вузов по спец. «Архитектура». -М.: Высш. шк., 1991. – 240 с.

  7. Владимиров В.В., Микулина Е.М., Яргина З.Н. Город и ландшафт (проблемы, конструктивные задачи и решения) . – М.: Мысль, 1986. –238 с.

  8. Гостев В.Ф. Юскевич Н.Н. Проектирование садов и парков. - М.: Стройиздат, 1991. –340 с.

  9. Горбачев В.Н. Архитектуно-художественные компоненты озеленения городов: Уч. пособие для худож.-пром. вузов и архит. фак. - М.: Высш.шк., 1983. – 207с.

  10. ДБН 360-92. Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень. – К., 1992.

  11. Залеская Л.С. Микулина Е.М. Ландшафтная архитетктура: Учебник для вузов. – 2-е ид., перев. и доп. – М.: Стройиздат, 1979.- 240 с.

  12. Краткий ссправочник архитектора: Ландшафтная архитектура, под ред. И.Д. Родичкина. – К.: Будівельник, 1990. – 336 с.

  13. Журнал. Ландшафтная архитектура. Изво: Landscape Architecture., 2010. – 136 стр.

1   2   3   4   5   6


База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка