Конспект лекцій для студентів спеціальності 192 "Будівництво та цивільна інженерія" спеціалізація "



Сторінка3/6
Дата конвертації02.04.2017
Розмір1.11 Mb.
1   2   3   4   5   6

Солітер одиночне дерево росте на галявині, майданчику, полі або на віддалі від масиву зелених насаджень. Солітер, висаджений на галявині або майданчику, як правило, виконує роль композиційного центра. Він повинен відрізнятися від оточуючих дерев своєрідністю крони, забарвленням листя, ефектним кольором або плодоношенням. Солітер зазвичай висаджують до квіткових композицій, застосовуваних в пейзажному плануванні, до яких відносяться міксбордери, рокарії та альпінарії.

До елементів пейзажного планування відносяться також підпірні стінки, відкоси і струмки з джерелами мальовничих обрисів. Пагорби різноманітних обрисів також є елементами пейзажного планування.


Запитання для самоперевірки:

  1. Дайте визначення поняттю "пейзажний прийом планування"?

  2. Перерахуйте основні елементи пейзажного планування?

  3. Що являє собою ландшафт і галявина?

  4. Як проектуються пішохідні комунікації в пейзажному плануванні?

  5. Що являє собою солітер?

  6. Як формуються ландшафтні групи?

Лекція 6 Рослинні угруповання. Характеристика дерево-чагарникових рослин
План лекції:

  1. Класифікація та основні характеристики рослин.

  2. Підбір рослинних угруповань.

Процес урбанізації призвів до утворення в містах специфічних екологічних умов, що різко відрізняються від природних.

В промислових містах створюється несприятливе середовище для рослинних угрупувань, однак різноманітні види рослин в більшому або меншому ступені пристосовуються до нових екологічних умов. Створення сприятливих умов існування зелених насаджень позитивно впливає на міське середовище, покращуючи кліматичні особливості місцевості, регулюючи вологість, склад повітря, вітровий режим, тощо. В формуванні ландшафтних об'єктів використовуються захисна і просторово-організуюча функції зелених насаджень. Рослинні угрупування є основним компонентом в просторовому моделюванні з використанням заходів ландшафтного дизайну. Рослинність поділяється на три види: дерева, кущі, трав'янисті рослини. Дерева мають крону, штамб, кореневу систему. Кущі і трав'янисті рослини характеризуються надземною і підземною частинами. Дерева в залежності від висоти розподіляються на три групи (першої, другої, і третьої величини). Подібну градацію мають кущі і трав'янисті. З дерев, кущів і трав'янистих створюються найрізноманітніші угрупування. Рослинні угрупування підбираються в два етапи: на першому етапі враховуються біологічні властивості рослин, а на другому їх архітектурно-художні характеристики.

На першому етапі при підборі рослин враховуються кліматичний район, ґрунтові умови, відношення до вологості повітря, інсоляції, швидкості зростання. Слід також приділяти увагу біологічній сумісності рослин. Загальна тенденція змішування різноманітних видів повинна бути спрямована на створення біостійких рослинних угрупувань, коли сусідні рослини не виявляють згубного впливу одне на одне, а сприяють зростанню і декоративності видів, розташованих поблизу. Біофізичний взаємовплив відображений у вимогливості рослин до світла, тепла, їжі, вологи. Біохімічний взаємовплив виникає як наслідок дії речовин, що виділяються рослинами. Так, наприклад, листяні виділення бородавчастої берези негативно відбиваються на фотосинтезу звичайної сосни і жимолості татарської, але позитивні для дубу черешкового. Також необхідно враховувати мікрогрунтові умови. Так, на сухих ґрунтах сосна успішно конкурує з березою, а на вологих превалює береза, бо сосна менш, ніж береза, вимоглива до вологи. Крім того, шкідливий вплив берези на сосну припиняється, якщо відстань між ними збільшується до 5 6 м.

В створенні угрупувань слід враховувати швидкість зростання і довговічність. В зв'язку з цим швидкозростаючі види не можна висаджувати поруч з повільно-зростаючими і світлолюбними, не можна світлолюбні кущі саджати під кроною щільнокронних дерев.

Слід враховувати і вікові особливості дерев і кущів. Так, червона бузина гнобить дуб в молодому віці, але згодом, коли дуб обгонить бузину, сприяє його зростанню. Зростанню модрини сприяють туя західна і ясень зелений. Корені в'яза пошкоджують корені дубу. Корені сосни і дубу при зустрічі міняють напрямки і розминаються. В молодому віці дуб гнобиться кущами: дерном білим, жимолостю татарською і червоною бузиною. Виділення коренів червоної бузини небезпечні для сосни, тощо.

Особливу увагу при формуванні ландшафтних композицій необхідно приділити відношенню дерево-кущових насаджень до інсоляції, а також враховувати швидкість зростання. З урахуванням аналізу карти інсоляції на добре освітлених дільницях будь-якої території слід проектувати світлолюбні породи (береза, дуб, клен ясенелистий, ясень, тополя, сосна звичайна, вільха чорна, тощо). На затінених дільницях необхідно розміщувати тіневиносливі рослини (каштан конячий і татарський, ялина, липа, платан, глід, жимолость, калина, тощо).

Для досягнення швидкого декоративного ефекту слід проектувати здебільш швидкозростаючі зелені насадження: береза, в'яз, клен ясенелистий і татарський, верба плакуча, ясень зелений, ялина колюча, сосна звичайна, акація біла, бирючина, глід, бузина, чубушник, жимолость, лох, смородина золотиста, тощо.

Для оформлення геопластики рельєфу слід проектувати на таких дільницях рослини з розвиненою кореневою системою, що утворюють велику кількість відростків. До числа таких рослин відносяться: клен польовий, татарський, акація жовта, ліщина звичайна, кизильник, глід, лох вузьколистий, гледичія, тощо.

За декоративно композиційним міркуванням дерева висотою нижче 5 м можна віднести в одну групу з кущами, які мають висоту від 0,5 до 5 м (аморфа кущова, дерен білий, бересклет).

Кущі по висоті також можуть бути розподілені на три групи:



Кущі першої величини високі (35м): глід, клен Семенова, клен татарський, калина звичайна, гордовина, тощо;

Кущі другої величини середні (1Зм): бирючина, бузок, бересклет, спірея ВаннГутта, верболистяна, блакитна, тощо.

Кущі третьої величини низькі (0,51м): спірея Бумольда, спірея японська, лаванда, стефанандра, тощо.

Ландшафтні композиції формуються за принципом контрасту або нюансу. Остаточно підбирають рослини в ландшафтних композиціях з урахуванням біологічних, функціональних і архітектурнохудожніх вимог. При формуванні об'єктів ландшафтного дизайну найчастіше застосовуються такі деревнокущеві угрупування: масиви, ландшафтні групи, одиночки (солітері), алейні посадки, живі огорожі, вертикальне озеленення, квіткове оформлення.



Масиви поєднання однопорідних або багатопорідних дерев і кущів, що ростуть на значній площі. Масиви, як правило, несуть ізолюючі і захисні функції, застосовуються для розчленування території, маскування, створення тла для декоративних акцентів і підбираються із швидкозростаючих порід (клен гостролистий, дуб, ясень, ялина, сосна). Розрізняють два види масивів простий і складний.

Простий масив складається з однорідних по висоті дерев з загальними декоративними ознаками. Такий масив може бути складений з ясеня звичайного, дубу черешкового і червоного, сосни звичайної, клена гостролистого.

Складний масив складається з різнорідних по висоті дерев з різноманітними декоративними якостями. Двох'ярусний масив може складатися з таких угрупувань: береза в першому ярусі і ялина звичайна в другому; сосна звичайна в першому ярусі і липа дрібнолиста в другому; або дуб черешковий в першому ярусі і в другому; граб звичайний з підліском ліщини, бузини, бересклету. При розрахунку щільності посадки в масиві слід виходити з того, що кожний екземпляр повинен мати умови для вільного формування, тобто дерева повинні розміщуватися приблизно в 4 8 м одне від другого.

Ландшафтна група самостійна композиція з дерев і кущів. Розрізняють групи деревні, кущові і змішані. В склад групи входить від 2 3 до 1012 рослин. Група може бути контрастною або однопорідною, щільною або просвітчастою. Широкі можливості укладання груп роблять їх одним з основних елементів ландшафтних композицій. Склад групи залежить від характеру ґрунтів, трав'яного покрову і може бути чистим, тобто складеним з єдиної породи і змішаним із декількох порід. По засобу розподілу дерев і підбору порід їх ділять на ажурні і щільні. Ажурні групи найчастіше формують з берези, клена, горобини, шовковиці, тощо. Щільні групи здебільшого складають з дубу, каштана конячого і ялини колючої. Пропонується вводити до групи непарну кількість дерев і уникати точного шахового розміщення. Відстань між деревами в групах при дрібному матеріалі 1,5... 2 м (з наступним проріджуванням) і при багатовіковому 3... 4 м і 5... 10 м. Оптимальне число дерев в групі 3.

Група з трьох дерев може бути композиційним центром невеликого простору. Вона може бути однопорідною ялина, береза горобина, і різнопорідною в поєднаннях ялина і береза, верба і тополя, тощо. Названі групи добре сприймаються з усіх сторін проектованої території, вони можуть також акцентувати і вхід на будьяку дільницю, наприклад, майданчик тихого відпочинку, на дитячий майданчик або ігровий комплекс. Число 3 встановлене з умов сприймання даної групи з усіх точок, в формі дуже компактної і композиційної цілісності. Ці якості зберігаються для всіх варіантів з непарним числом екземплярів 3, 5, 7, 9, 11. Причому група в 9 дерев теоретично визначається як межа величини групи. Таким чином, на будьяких територіях найбільш доцільні ландшафтні композиції з 3, 5, 7 і 9 дерев. По складу дерев ці групи також поділяються на чисті і змішані. В чистих малих групах звичайно налічують декілька дерев однієї породи, ці групи відрізняються чітким силуетом. Групи можна оформлювати узліссям із красиво зростаючих кущів для створення плавного переходу до газону.

Дуже ефектні на рекреаційних майданчиках букетні групи. Такі групи з декількох стовбурів (ясень, тополь, береза, липа, каштан, дуб) утворюють вродливу щільну крону великого діаметру і є природною кроною для захисту від сонця. Група "хоровод" може застосовуватися для фіксації невеликого простору, створюючи відчуття його "замкненості" з метою організації невеликої зони відпочинку. Удавана група може застосовуватися для декорування неприємних об'єктів (сміттєзбірників, автостоянок, тощо).

Одинак (солітер, в перекладі з французького "самотній") це одиночне дерево або кущ, посаджений окремо від масиву або дерев. Екземпляри одинаки (солітери) повинні являти собою біологічні повноцінні і декоративно виразні дерева, максимально відображаючи особливості даного виду. Декоративні якості можуть виявлятися у рясному квітінні (яблуня Недзведського), ажурності крони (береза бородавчата), в мозаїці листя (клен польовий), кольору листя (клен сріблястий), яскравих плодах (горобина звичайна), структурі гілок і кольорі кори (горіх грецький). Слід враховувати і аромат під час квітіння, наприклад, всіх видів лип, акації білої, чубушника, черемшини, тощо. При розміщенні солітера в безпосередній близькості до групи або масиву дерев, малої архітектурної форми, обладнанню для гри необхідно прагнути до того, щоб даний екземпляр складав контрастні сполучення. Це може бути досягнуте відмінністю в кольорі крон (наприклад, світла береза на тлі хвойної групи), відмінністю у формі крон (наприклад, тополя на тлі групи з клена), відмінністю фактури дерева та тла, наприклад, екземпляр на тлі підпірної стінки (горобина звичайна на тлі підпірної стінки з білого піщаника).

Прийоми розміщення солітерів можуть бути самі різноманітні. Одиночне дерево може розміщуватися в центрі невеликої галявини, в цьому випадку воно повинно бути 1ї або 2ї величини з щільною кроною (це може бути береза, каштан, тощо). Одиночне дерево при дорозі підкреслює її поворот. Дерево з розкидистою кроною може утворювати затінки на майданчику відпочинку або пожвавлювати берегову лінію водойми. Дерево може також служити перешкодою для подальшого руху або ж підкреслювати розгалуження доріг.

Кущі для солітерних посадок використовуються найчастіше в штамбовій формі (бузок звичайний, черемшина, сніжноягідник, тощо). Одиночна рослина може збагачувати силует будь-якого майданчика тихого відпочинку або ігрового майданчика оригінальною формою крони (каштан конячий, ялина колюча) або сприяти створенню певного настрою (береза біля входу на ігровий майданчик, плакуча верба у декоративного басейну на майданчику відпочинку). Дуже часто одиночні дерева грають сонцезахисну функцію. Для зменшення пошкоджень таких рослин доцільно розміщувати їх на 25... 50 см вище рівня землі і захищати по периметру лавами або невеликим підпірним муром.

Алейні насадження застосовуються для виявлення планувальної структури будь-якого простору, де пішохідні доріжки і алеї проектують для зв'язку різноманітних функціональних зон.

Висадки зелених насаджень на головних алеях, як правило, проектуються в регулярному стилі. Озеленення основних і другорядних алей може бути вирішене в регулярному, змішаному і вільному стилях. Алеї, призначені для епізодичного руху, найчастіше проектуються в ландшафтному стилі.

Вздовж головних широких алей слід висаджувати ширококронні дерева (дуб, липу, клен гостролистий, каштан конячий). Основні і другорядні алеї можна оформлювати вузькокроними деревами (тополею пірамідальною, туєю західною). Звичайно алея обсаджується однорідними породами, але в деяких випадках можливо чергування різних порід контрастних по висоті і формі крони. Між деревами пропонується створювати відстань від 3 до 6 м, що коливається в залежності від кліматичних особливостей, порід, тощо. В алейних висадках можна рекомендувати прийом кенконса: багаторядну посадку дерев в квадрат або в шаховому порядку безпосередньо біля покриття доріжки (в лунки). Це дасть можливість створити над алеєю суцільний затінок без зменшення площі проходу.

Живі огорожі створюються з 2, 3 і більше рядів кущів, а також густо висаджених дерев. Вони можуть бути низькими (0,5... 1 м), середніми (1... 2 м) і високими (понад 3 м). Жива огорожа висотою до 50 см називається бордюром.

Для захисту будинків, майданчиків відпочинку, дитячих майданчиків від шуму, вітру і перегріву використовується вертикальне озеленення, зручне тим, що здатне в порівняно короткий термін створювати щільне мальовниче покриття вертикальних стін (альтанок, підпірних стінок та інших споруд). Для цього виду озеленення використовуються виткі багатолітні рослини з різноманітними формами кольорів і плодів, фактури і забарвлення листя. Багато з них легко розмножуються. Ліани придатні і для створення пергол, альтанок, тінистих алей, вони яскраво доповнюють і прикрашають підпірні мури, загороди.

Для розміщення рослин вертикального озеленення потрібна установка спеціальних опор. Для плаваючих ліан це всілякі решітки, каркаси, трельяжі, шнури, планки. Для витких ліан опори не повинні прилягати щільно до стін, так як їм необхідний простір для вільного руху верхівки паростків. Товщина опор повинна складати не більше 5... 8 см, тобто не перевищувати діаметр обертання стебла, щоб ліана не сповзала з опори. Вертикальне озеленення надає додаткову жвавість будинкам і фасадам. Необхідно пам'ятати, що застосування його особливо доцільно на південних і західних фасадах і на глухих кінцях будинків, бо воно запобігає перегріву будинку і захищає від шуму. Однак, деякі виткі рослини не пропонується висаджувати з південної і південнозахідної сторін захищаємих споруд, (виноград лисячий, виноград Віча, виноград японський, плющ колхідний, горошок духмяний).
Запитання для самоперевірки:


  1. Як класифікуються рослини?

  2. Яким чином здійснюється підбір рослинних угрупувань?

  3. Перерахуйте основні види рослинних угрупувань?

  4. Як формується масив та ландшафтні угрупування?

  5. Як розміщуються солітери в ландшафтних об’єктах?

  6. Для чого застосовується вертикальне озеленення?

Лекція 7 Рослинні угруповання. Характеристика квіткових композицій
План лекції:

  1. Класифікація квіткових композицій.

  2. Характеристика регулярних і ландшафтних квіткових композицій.

Квіткові композиції створюються з трав'янистих рослин (багатолітників, дволітників, однолітників). Вони поділяються, таким чином, в залежності від тривалості життя:



  • багатолітні (510 років);

  • дволітні (2 роки);

  • однолітні (1 рік).

При створенні ландшафтних композицій з квітами враховують біологічні властивості (вимоги до освітлення, температурного режиму, вологості і складу ґрунтів) та архітектурно художні властивості (висоту розгалуження стебель, забарвлення і фактуру квітів і листя, час і тривалість квітіння).

Одна з основних властивостей квітів, що визначає їх композиційну цінність, це їхня висота, від якої залежить силует і спроможність оглядати їх. По висоті квіти поділяються на дуже низькі (до 1012 см), середні (2530 см), високі (5080 см) і дуже високі (вище 80 см). Квіткові композиції доцільно створювати таким чином, щоб дуже низькі квіти розміщувалися поблизу від місця огляду, середні дещо в стороні, високі і дуже високі посеред квітника невеликими групами, а більш крупні на задньому плані квітника.



Квіткові композиції поділяються на два основних види:

  • регулярні;

  • ландшафтні.

До регулярних квіткових композицій відносяться наступні угрупування:

  • партер;

  • бордюр;

  • рабатка;

  • арабеска;

  • клумба;

  • квіткові угрупування;

  • модульні квітники.

Партер являє собою відкриту частину простору, розташованого на плоскому рельєфі, має геометрично правильну форму. Звичайно партер буває прямокутної форми з відношенням сторін 1: 3 до 1: 7. Основною вимогою до партеру є єдине і повне охоплення його очами. Краще всього партер оглядається з деякого підвищення або з споруди при збігу поздовжньої осі з основною віссю огляду. Існує три типи партерів: газонний, квітковий та змішаний. Партер оформлений газоном, називається газонним, квітниками квітковим. В партерах змішаного типу велика питома вага відводиться газону (4060 %), квітникам (1520 %). Газонний партер може бути збагачений скульптурою, вазами формованою зеленню. В його композицію може бути включені водойма правильної або неправильної форми.

Бордюр вузька мережка шириною 1030 см, що утворюється з одного або двох рядів низьких квіткових рослин певного вигляду або сорту. Бордюрами оформлюють краї клумб або рабаток, щоб виділити їх окреслення. В нинішній час перевага віддається бордюру з каменя, цегли, бетону.

Рабатка являє собою вузьку смугу з квітів в партерах, вздовж доріжок, на бульварах, вулицях. По довжині рабатки поділяються на короткі 2 5 м і середні 7 9 м. Ширина залежить від використовуваних рослин і коливається від 0,5 до 2,0 м. За профілем рабатки бувають односторонніми і двохсторонніми. Створюють їх з однолітників і дволітників, в парках із багатолітників. Рабатки монотонні і статичні. При великих протягах крізь певний інтервал вводяться низькорослі кущі. Від меж мощення вони відокремлюються смугою газону шириною не менше 0.5 м. Для рабаток поблизу доріг використовують більш ніжні види квітів. Для рабаток, призначених для огляду зі значної відстані, висаджують багатолітники рясно квітучі, з пишними квітами, причому саджають густо.

Арабеска однойменний квітник або частина його, складений з геометричних фігур і використовується в партерах і клумбах.

Клумба це квітник, що також, як і партер, має суворі геометричні форми, але значно меншу площу, простий малюнок крупного членування. Створюють їх з однолітніх і двохлітніх квіткових рослин, в останній час часто використовують багатолітники. Застосовуються рослини низькорослі, компактні, яскраво забарвлені з щільною насиченою фактурою. Клумби поділяються на прості і складні. На простих висаджують квіткові рослини одного вигляду айстри, канни, георгіни, цинії, тощо; на складних рослини двох трьох виглядів або сортів. Якщо клумба широка, то в якості доповнюючих елементів пропонується висадити рослини на одній стороні клумби найяскравіші, декілька менші на протилежній стороні, а самі маленькі на передньому плані. Тут комбінуються різні вигляди, щоб отримати цікаву композицію.

Квіткове угрупування це композиція, що складається із декоративних рослин одного сорту, утворююча правильні кола, квадрати, прямокутники, а також неправильні геометричні фігури.

Модульний квітник квіткова композиція складена з геометричних елементів правильної конфігурації. Невеликі модульні дільниці можуть бути вкраплені в мощення з бетонних плит. На модульних дільницях створюються композиції з низькорослих кущів, листянодекоративних трав'янистих рослин, квітів. Інколи для створення квіткового фонду використовуються галька, ракушки, гравій, тощо. Зелені насадження поєднуються з об'ємними елементами: декоративними панелями, коряками, пнями, тощо.

В квітниках, розміщених серед плиткового мощення, позначка ґрунту повинна бути нижче поверхні плит.



Моноквітник це сад одного вигляду рослини. До моносадів відносяться розарії, тюльпанарії, георгінарії, тощо. В розаріях троянди висаджують на тлі газону, а також посеред плиткового або рінистого мощення. На газонах їх можна розміщувати групами вільної або геометричної конфігурації. Крупні розарії можуть бути поділені доріжками на окремі дільниці, а також можуть включати майданчики для відпочинку. В їхнє оформлення вводяться скульптури, фонтани, декоративні світильники, квіткові опушки, альпінарій, рокарій, квіткова галявина, лужки.

Ваза і квітниця являє собою композицію з рослин, вміщену в будьяку ємність. Для них застосовуються квіткові рослини багатобарвні, крупнокущеві. У крупні вази і квітниці вводяться декоративно листяні багатолітники, мініатюрні чагарники, в менші за розміром квіти. Вази включаються в різноманітні архітектурноландшафтні композиції.

До ландшафтних квіткових композицій відносяться:



  • солітер;

  • міксбордер;

  • рокарій;

  • альпінарій;

  • квіткові галявини.

Міксбордер мальовничий і своєрідний вид квіткового оформлення безперервного квітіння. Основний принцип його побудови багатократне (з ранньої весни до пізньої осені) квітіння при різноманітності культур, що досягається певним підбором видів і сортів однолітніх, дволітніх і багатолітніх рослин. Звичайно в міксбордері налічується 1025 найменувань рослин. Інколи міксбордер переривається каменистою доріжкою або дільницею, покритою галькою, щебенем. Композиційно міксбордер може бути вирішений в площинному або ступінчастому вигляді.

Альпінарій висотна композиція, яку влаштовують на природному або штучному рельєфі, як правило, в поєднанні з підпірними стінками, кам'яними загородами, декоративними басейнами. При створенні альпінарію використовують природний камень, гальку, пісок, а квіти доповнюють мохом, кущами, карликовими деревами. Для альпінарію притаманний підбір рослин гірських ландшафтів. Найідеальніше розміщення альпінарію на східному або північносхідному схилах. Але при цьому не слід розміщувати альпінарії під кронами дерев.

Бажано, щоб альпінарій розміщувався відокремлено, мав привабливе тло і природне оточення. Він може проектуватися у вигляді водних або заболочених кутків. Чудовим тлом для нього є газон.



Рокарій площинна композиція з кольорів і каменів інколи з включенням води (струмки, декоративні басейни). Їх створюють обов'язково на відкритому сонячному місці. Для рокаріїв використовують каміння однієї породи, по можливості з грубими обломами (вапняк, піщаник, порфіт, граніт, черепашник). Композиція утворюється з декількох крупних кам'яних брил і великої кількості дрібних каменів. Рослини для рокарію підбирають за принципом колористичної єдності і гармонії з іншими елементами ландшафту.

Слід підкреслити, що ландшафтні квіткові композиції характеризуються такими особливостями формування: вільними обрисами контурів, динамічним силуетом, мальовничим розміщенням.

На відзнаку від ландшафтних, регулярні квіткові композиції характеризують чіткі геометричні обриси, симетричний малюнок, за часту партерне рішення. Загальне архітектурноландшафтне рішення будьякого об'єкту визначає просторовий взаємозв'язок перерахованих вище рослинних угрупувань, а також філігранна обробка декоративних груп, ретельна проробка переднього плану, художнє конструювання деталей в поєднанні з рельєфом і водою.
Запитання для самоперевірки:


  1. Як класифікуються квітникові композиції?

  2. Що собою являють регулярні квітникові композиції?

  3. Як формуються партер бордюр, рабатка, арабеска?

  4. Як формуються клумба, квітникове угрупування, модульні квітники?

  5. Що собою являють ландшафтні квітникові композиції?

  6. Як формуються солітер, міксбордер і квіткові галявини?

  7. Як формується рокарій і альпінарій?

1   2   3   4   5   6


База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка