Конспект лекцій для студентів спеціальності 192 "Будівництво та цивільна інженерія" спеціалізація "



Сторінка1/6
Дата конвертації02.04.2017
Розмір1.11 Mb.
  1   2   3   4   5   6



Міністерство освіти і науки України




Ландшафтна архітектура
Конспект лекцій

для студентів спеціальності 192 – "Будівництво та цивільна інженерія"

спеціалізація "Міське будівництво та господарство" денної та заочної форм навчання

Луцьк

2017

УДК 712


До друку ________________ Голова Навчально-методичної ради Луцького НТУ

(підпис)


Електронна копія друкованого видання передана для внесення в репозитарій Луцького НТУ ___________________ директор бібліотеки.

(підпис)
Затверджено Навчально-методичною радою Луцького НТУ,

протокол № ____ від « » 2017_ року.

Рекомендовано до видання Навчально-методичною радою факультету будівництва та дизайну Луцького НТУ, протокол № __ від « » 2017 року.




_______________ Голова навчально-методичної ради факультету будівництва та дизайну (підпис)

Розглянуто і схвалено на засіданні кафедри міського будівництва та господарства

Луцького НТУ, протокол № ____ від « » 2017 року.

Укладачі:___________Ю.А. Мельник, кандидат технічних наук, в.о. доцента Луцького НТУ

(підпис)

Укладачі:___________П.І Біскуб доцент Луцького НТУ

(підпис)
Рецензент: ___________І.О.Парфентьєва, кандидат технічних наук, доцент Луцького НТУ

(підпис)


Відповідальний

за випуск: ___________________ Б.А. Боярчук, зав.каф. МБГ Луцького НТУ

(підпис)

Ландшафтна архітектура. [Текст] : Конспект лекцій для студентів спеціальності 192 – "Будівництво та цивільна інженерія" спеціалізація "Міське будівництво та господарство" денної та заочної форм навчання/ уклад. Ю.А. Мельник – Луцьк : Луцький НТУ, 2017. – 97 с.


В конспекті лекцій проаналізовані нові дані в галузі теорії архітектурно-дизайнерського формування штучно створеного середовища з використанням природних (рослинність, вода, рельєф) та штучних елементів (малі архітектурні форми, візуальні комунікації, геопластика, декоративне покриття, водні пристрої).

Призначені для студентів спеціальності 192 – "Будівництво та цивільна інженерія" спеціалізація "Міське будівництво та господарство" денної та заочної форм навчання.

© Ю.А. Мельник, П.І. Біскуб 2017


Ландшафтна архітектура.. [Текст] : Конспект лекцій для студентів спеціальності 192 – "Будівництво та цивільна інженерія" спеціалізація "Міське будівництво та господарство" денної та заочної форм навчання / уклад. Ю.А. Мельник – Луцьк : Луцький НТУ, 2017. – 97 с.

Комп’ютерний набір Ю.А. Мельник

Редактор Ю.А. Мельник

(представник РВВ Луцького НТУ, інший фахівець)

Підп. до друку 2017р.

Формат 60х84/16. Папір офс. Гарнітура Таймс.

Ум. друк. арк. ___. Обл.-вид. арк. 2,5.

Тираж ___ прим. Зам. 1.

Редакційно-видавничий відділ

Луцького національного технічного університету

43018 м. Луцьк, вул. Львівська, 75



Друк – РВВ Луцького НТУ


Зміст




Вступ………………………………………………………………………

4

Лекція 1. Зв'язок ландшафтної архітектури з основними сферами проектної діяльності

5

Лекція 2. Короткий огляд формування об'єктів ландшафтної архітектури з використанням регулярного прийому планування

9

Лекція 3. Характеристика основних елементів регулярного прийому планування

20

Лекція 4. Короткий огляд формування об'єктів ландшафтної архітектури з використанням пейзажного прийому планування

23

Лекція 5. Характеристика основних елементів пейзажного прийому планування

31

Лекція 6. Рослинні угруповання. Характеристика деревочагарникових рослин

38

Лекція 7. Рослинні угруповання. Характеристика квіткових композицій

46

Лекція 8. Використання прийомів геопластики у формуванні ландшафтних об'єктів

51

Лекція 9. Водні пристрої, як засіб формування ландшафтних композицій. Використання води в динамічному стані.

55

Лекція 10. Водні пристрої, як засіб формування ландшафтних композицій. Використання води в статичному стані.

60

Лекція 11. Малі архітектурні форми та рекреаційне обладнання.

68

Лекція 12. Декоративні покриття у формуванні ландшафтних об'єктів.

78

Лекція 13. Візуальні комунікації у формуванні ландшафтних об'єктів.

82

Лекція 14. Декоративна скульптура у формуванні ландшафтних об'єктів.

85

Лекція 15. Освітлення об'єктів ландшафтного дизайну

88

Лекція 16. Засоби ландшафтного дизайну у формуванні інтер'єрів житлових та громадських будівель

91

Список використаних джерел

97

Вступ
Актуальність вивчення дисципліни "Ландшафтна архітектура" зумовлена новою ситуацією у сфері ландшафтного проектування міських та позаміських об'єктів. На сьогодні втрачена єдина містобудівна політика ландшафтного формування міського середовища, а разом із нею єдина система озеленення міст, охорони історичних і естетичних цінних територій. Зруйнована цілісність ландшафтного оформлення багатьох міст України. Водночас збільшилася потреба у створенні невеликих приватних садів, оформленні територій різноманітних громадських будинків, озелененні інтер'єрів, тощо.

В конспектах лекцій проаналізовані нові дані в галузі теорії архітектурно-дизайнерського формування штучно створеного середовища з використанням природних (рослинність, вода, рельєф) та штучних елементів (малі архітектурні форми, візуальні комунікації, геопластика, декоративне покриття, водні пристрої). В роботі над конспектами лекцій значну допомогу надали розробки ряду спеціалістів із цієї галузі передусім Л. С. Залєської, А. В. Сичевої, І. Д. Родичкіна, Ю. Б. Хромова, А. П. Вергунова та ін. Були використані теоретичні розробки зарубіжних спеціалістів, таких як Д. Саймондс, Ф. Райт, К. Норман та ін. Ці матеріали поряд із використанням науково-дослідницьких, експериментально-проектних та навчально-методичних розробок автора дали змогу узагальнити набутий досвід з ландшафтної архітектури.

Метою вивчення спецкурсу "ландшафтна архітектура" є формування у студента фундаментальних теоретичних та практичних знань зі сфери вирішення різноманітних завдань ландшафтного аналізу та проектування ландшафтних об'єктів різних містобудівних рівнів в сучасних умовах на основі екологічного та системного мислення.

Лекція 1 Зв'язок ландшафтної архітектури з основними сферами проектної діяльності
План лекції:


  1. Визначення поняття ландшафтної архітектури.

  2. Зв'язок ландшафтної архітектури з містобудуванням, ландшафтним дизайном, флора і фітодизайном.

Термін «ландшафтна архітектура» вперше з'явився понад сто років тому в США, у зв'язку з організацією там перших національних парків, але практичний досвід створення ландшафтних об'єктів має глибокі історичні корені. Як і архітектура загальна, ландшафтна архітектура служила потребам всіх суспільно-економічних формацій і завжди використовувала досягнення науки і техніки свого часу. Зарубіжна література подає три терміни:



  • ландшафтне планування;

  • ландшафтна архітектура;

  • ландшафтний дизайн.

    • дальньому зарубіжжі на рівні ландшафтного планування вирішують загальну проблематику формування і збереження природного середовища в масштабі країни та регіонів. Визначальною рисою ландшафтного планування є організація просторового середовища великих територій, у яких вертикальний вимір є вкрай малим щодо масштабів планів. Об'єкти ландшафтної архітектури мають значно менші масштабні характеристики. Ландшафтна архітектура вирішує питання формування і збереження ландшафтів з різноманітними співвідношеннями природного та штучного. Це Венеція, де тільки вода та споруди, де тільки гори з будиночками, що знайшли там притулок.

Яскравою специфікою ландшафтної архітектури є використання природних елементів середовища рослинності, геопластики (рельєф) і водних поверхонь. Саме ці компоненти є основними по створенню середовища відкритих міських і заміських просторів.

Ландшафтна архітектура найбільше пов'язана з містобудуванням. У минулому створенням міських відкритих просторів займалися найбільші містобудівники в самі різні історичні епохи. Творами ландшафтної архітектури були агори, форуми, внутрішні дворики, тощо.

З часом об'єктами ландшафтної архітектури в міському середовищі стали сквери, бульвари, набережні, різноманітні міські парки. За останнє сторіччя сфера діяльності ландшафтної архітектури значно розширилася.

Її об'єктами стають все більші та більші міські й заміські простори. Розвиток ландшафтної архітектури, поширення кола її об'єктів та завдань призвели до виділення в ній самостійних напрямків, зокрема ландшафтного дизайну. Ландшафтний дизайн творча діяльність, спрямована на формування штучного архітектурного середовища з використанням засобів декоративного озеленення, геопластики, малих архітектурних форм, декоративного покриття, візуальної комунікації. Ландшафтний дизайн новий напрямок ландшафтної архітектури, її відгалуження. Мета ландшафтного дизайну органічне злиття архітектури з природними елементами. Найкращі роботи архітекторів (К. Танге, А. Аалто та ін.) ґрунтуються на принципі цілісного рішення будинку та його оточення з детальною дизайнерською розробкою елементів мікроландшафту. А. Аалто бачив головне завдання архітектури в зв'язку людини з природою. Саме ландшафтна архітектура та ландшафтний дизайн забезпечує цей зв'язок і детальну організацію безпосереднього оточення людини, сприяє синтезу природних та штучних елементів середовища.

Об'єктами ландшафтного дизайну є як відкриті, так і закриті середовища. До них належать: вулиці та площі; малі рекреаційні території (сквери, бульвари, набережні, пішохідні вулиці); парки різного функціонального призначення; житлові території з різноманітними рекреаційними та господарськими майданчиками (дитячими, для відпочинку дорослих, спортивними та ін.); а також інтер'єри різноманітних у функціональному відношенні приміщень. В усіх цих об'єктах здійснюється завдання включення природного середовища до формування того або іншого простору та здійснюється детальна розробка елементів штучного ландшафту.

Ландшафтна архітектура та ландшафтний дизайн, як уже відзначалося, тісно пов'язані з архітектурою, а також міським дизайном, флора та фітодизайном. У сучасному розумінні дизайн художнє проектування елементів предметного світу, що включає в себе і художнє збагачення міського середовища.

«Міський дизайн» проектування інформаційно-технічного обладнання міських територій. Об'єктами міського дизайну є насамперед різноманітні засоби орієнтації людини у міському просторі. Передусім це засоби візуальної інформації: номерні знаки будинків, торгівельна та світлова реклама, схеми, афіші. Всі ці елементи вимагають участі в їхньому створенні дизайнерів, архітекторівдизайнерів. Виникнення флора та фітодизайну зумовлене практикою зближення архітектури інтер'єру з природою. Нині в інтер'єрних просторах створюються різноманітні мікроландшафтні фрагменти, що емоційно впливають на людину і виконують в основному декоративну функцію. Це інтер'єри ресторанів, кафе, готелів, магазинів, театрів, тощо. За допомогою елементів природного середовища створюються спеціальні простори, які позитивно впливають на психофізіологічний стан людини. Це зимові сади, різноманітні атріумні простори, внутрішні дворики та ін. Формування інтер’єрних просторів з природними елементами зумовлене пошуками створення комфортного середовища в умовах тотальної урбанізації міст, технізацією інтер'єрів, комп'ютеризацією робітничих місць. Саме ці процеси зумовили виникнення флора та фітодизайну.

Флора та фітодизайн проектування штучного архітектурного середовища з використанням рослин шляхом формування флора та фітокомпозицій. Флоракомпозиції впливають на емоційний стан людини, підвищують її настрій та життєвий тонус. Фітокомпозиції (від слова фітонциди), окрім цього, мають сануючий вплив, покращують мікрокліматичні умови в просторі, який їх оточує.

Гуманізація та індивідуалізація вигляду будьякого типу архітектурного середовища може бути досягнута при активному використанні комплексного підходу із застосуванням засобів і прийомів усіх викладених напрямків творчої діяльності, але пріоритетним видом діяльності однак є ландшафтний дизайн. У зв'язку з тим, що сьогодні основним напрямом праць у галузі ландшафтного дизайну, є передусім, реабілітація та стильове оновлення приватних територій, флорадизайн інтер'єрів, проведений ретроспективний аналіз об'єктів має обмежені рамки розгляду.

Сучасний ландшафтний дизайнер, безумовно, повинен опиратися на багату традицію садовопаркового мистецтва минулого і володіти всією необхідною професійною абеткою комплексного проектування середовищних об'єктів. Для створення гармонійних ландшафтних об'єктів необхідне, передусім, знання основ архітектурної композиції, дисциплін художнього циклу, а також дендрології, агротехніки, ландшафтного проектування. Слід також вивчити історію розвитку ландшафтної архітектури. Саме сума знань перерахованих базисних дисциплін дасть змогу створювати об'єкти на високому професійному рівні.

Головне завдання ландшафтного архітектора, ландшафтного дизайнера організувати простір у відповідності з функціональними, логічними та естетичними вимогами, створити його яскравий художній образ і викликати у людини позитивні емоції.
Запитання для самоперевірки:


  1. Коли з’явився термін «Ландшафтна архітектура», що він означає?

  2. Який зв’язок ландшафтної архітектури з містобудуванням?

  3. Визначте поняття «Ландшафтний дизайн»?

  4. Визначте поняття «флорадизайн» і «фітодизайн»?

Лекція 2 Короткий огляд формування об'єктів ландшафтної архітектури з використанням регулярного прийому планування
План лекції:

  1. Формування об'єктів ландшафтної архітектури на ранніх етапах розвитку цивілізації.

  2. Розвиток формування об'єктів ландшафтної архітектури у ХV – ХIХ ст.

Прийоми планувальної організації об'єктів ландшафтної архітектури в регулярному стилі були достатньо різноманітними.

Першими об'єктами ландшафтної архітектури поряд з культовими інтер'єрами і екстер'єрами стали присадибні комплекси, що з'явилися на самих ранніх етапах розвитку людської цивілізації. Їхнє виникнення пов'язане з появою класового суспільства, створенням міст і зумовлене природно-кліматичними факторами. Так, наприклад, в Єгипті жаркий і засушливий клімат з гарячими вітрами, з майже повною відсутністю опадів, вимагав створення штучного середовища з комфортними мікрокліматичними умовами, тому створювалися замкнені композиції з відчуттям прохолоди. Для цієї мети використовувались водосховища і рослинність. Вже самі ранні з відомих нам садибних комплексів належали привілейованим верствам суспільства. Тільки заможні люди і церква мали можливість зводити і утримувати садиби з садами, що слугували для задоволення.

В Єгипті садибні комплекси разом зі священними гаями і озелененими вулицями входили в планувальну структуру міст, канонізоване використання принципу симетрії визначило характер планувальної орієнтації єгипетської садиби. Вона сформувалася в регулярному стилі з чітко висловленою головною віссю.

Єгипетська садиба ділилася на розгороджені стінами дворища: для худоби, зерна, виноробства, амбарів і кузні. Житло господаря виходило на парадний двір, куди не проникали шум і запахи. Частину парадного двору займав сад з басейном і деревами гранатами, стрункими, як свічка; фініковими пальмами. Тут же були невеликий виноградник, альтанка, басейн. Дерева, як правило, привозили здалеку разом з землею. Їх висаджували в спеціальних горщиках, найчастіше біля басейнів: пишна зелень в поєднанні з водою створювала приємну прохолоду і свіжість, що допомагали переносити нестерпну літню спеку. Матеріал будівлі садибних комплексів дерево і висушена на сонці цегла. Будинок розміщувався в центрі садиби. З північної сторони будинку влаштовувалась веранда. Тут завжди були затінок і прохолода. В спекотну годину дня господар на веранді приймав гостей. Веранда була дуже нарядною, стіни і підлога були розписані візерунками і цілими картинами, на дверях були вирізані ієрогліфи, що позначали ім'я і звання господаря. В центрі будинку зал для банкетів. Він вище інших приміщень і мав під стелею низку вікон, крізь які проникало світло і вентилювалося приміщення (створювався вертикальний струм повітря, що охолоджував приміщення в спекотний час). Стіни і стеля були розписані. Тут же розміщувався невеликий басейн для миття ніг. Біля басейну розташовувався кам'яний міст для жаровні, яку запалювали в прохолодний час для опалення приміщень, поблизу знаходилися сходи на плоский дах місце відпочинку хазяїв у вечірні години.

Присадибні ділянки створювалися також у внутрішніх дворищах палаців і багатих будинків. Особливо високий благоустрій мали розкішні вілли з садами і ставками в столиці Єгипту м. Фіви. Присадибні ділянки огороджували стінами. В стінах були невеликі калитки, що з'єднували окремі дільниці. Центр композиції присадибної ділянки багатої вілли створював прямокутний басейн, інколи досить великих розмірів (60 х 120 м). Типовим прикладом створення малого саду є дільниця, площею 1 га. Вона, як правило, мала квадратну форму, була обнесена муром. Вхід розміщувався на центральній вісі, що завершувалась будинком, розташованим в глибині саду. Як правило, симетрично вісі по обидві сторони розміщувалися прямокутні басейни і альтанки. В басейнах росли водні рослини, плавали птахи. По периметру передбачалися рядові висадки. Специфічними особливостями перших присадибних комплексів є наявність огороджуючих і внутрішніх стін, огороджуючих окремі дільниці вхідний майданчик, перголу, водосховище. Всі елементи внутрішнього простору були взаємопов'язані і створювали цілісний, гармонійний ансамбль. Це дозволяє зробити висновок, що на ранньому етапі цивілізації садибні комплекси створювалися в попередньо розроблених проектах. Враховувалося співвідношення між висотою дерева і шириною алей, але територія була невелика.

Аналіз прийомів благоустрою давньоєгипетських присадибних ділянок дозволяє виявити цілий ряд закономірностей їхнього формування:


  • органічне злиття релігійних, утилітарних і естетичних функцій;

  • регулярний план з включенням в планувальну структуру водосховищ, рослинності, з використанням екзотів.

На формування викладених прийомів благоустрою мали великий вплив релігійні і природно кліматичні фактори. Специфічні особливості клімату цієї країни вимагали формування замкнутих композицій із застосуванням алейних посадок. Єгипетські сади, розташовані в садибних комплексах, в основі своєї були декоративно-утилітарними. В рослинному асортименті окрім місцевих видів широко використовувались інтродуценти інжир, гранат, троянди, жасмин. З трав'яних були розповсюджені гвоздики, васильки, маки, ромашки, лілії, хризантеми. Квіт лілії був символом надії і короткочасності життя. Священними були рослини лотос, папірус та ін. Таким чином слід відзначити, що засоби ландшафтного дизайну з'явилися вперше в давньому Єгипті, а їхнє використання мало примітивний характер.

Присадибні території в Ассирії і Вавилоні відрізнялися більшими розмірами і колосальною розкішшю, яку могли собі дозволити дуже багаті жителі цих країн. По суті, вони стали прообразом сучасних ботанічних садів, в яких росли рідкі дерева з багатьох країн. Палацові території Дворіччя перетворювалися в парки, їх прикрашали більшою кількістю павільйонів альтанок і з розкішною майстерністю використовували геопластику створення садів на терасах.

Широко відомим спорудженням такого типу є висячі сади Семіраміди. Згідно археологічних матеріалів спорудження являло собою ряд терас, що підносяться вгору. Тераси з'єднувалися монументальними східцями з білого і рожевого мармуру. Сад зрошували за допомогою водопідйомного колеса, системою фонтанів, каскадів і струмків. Несучі колони терас були пустотілими. В цих порожнинах росли дерева, а увесь інший простір займали квіти. Приміщення під терасами використовували як винні погреби.

Таким чином слід відзначити, що елементи геопластики штучні насипні кучугури, тераси, підпірні стінки вперше з'явилися в Дворіччі. Після цього ці ж прийоми використовувались в Персії. Сади при знаменитих палацах споруджувалися також на терасах. Тут же створювалися басейни з фонтанами і каскадами. Центром композиції багатьох присадибних територій були павільйони. Залишки однієї персидської вілли, розташованої в декількох кілометрах від Астрабада, збереглися до нашого часу. Це вілла Эшреф, біля якої було п'ять садів строго регулярного планування. Сади не були композиційно пов'язані один з іншим. Планування не мало єдиного задуму, тому кожний сад був оточений, як звичайно на Сході, високим муром. Центром композиції кожного з них служив павільйон, до якого вели положисті тераси. По осі саду пролягав вузький канал, спадаючий невеликими каскадами з однієї тераси на іншу. Цей типовий композиційний прийом повторюється з деякими змінами в усіх відомих садах Персії. Найбільш розповсюджені в Персії були сади при віллах з використанням терас, каналів, басейнів, багатого асортименту рослинності, з включенням в композицію розкішно оздоблених павільйонів і гротів.

В давній Греції присадибні ділянки також були приналежністю заможної частини населення, на прийоми їхнього формування виявили вплив природно-кліматичні фактори. Давня Греція у порівнянні з Дворіччям і Єгиптом, де переважали величезні рівнини, була багата більш виразними пейзажами, горбкуватими і гірськими, що призвело до більш дрібного містобудівного масштабу і разючої гармонії давніх грецьких міст з природою (з ландшафтом гідним замилування), але приватновласницькі сади мали здебільшого утилітарний характер. Існувала безліч приватних садів з елементами природи при житлових будинках і внутрішніх двориках. Грецькі сади були численними, але невеликими. У внутрішніх двориках житлових будинків робили невеликі водойми з мозаїчним малюнком на дні. Квіти і кущі в кадках створювали маленькі островки живої природи в будинках. Відомо, що сади влаштовувались при гімнасіях, для прогулянок і міркувань. Невеликі сади були і при деяких храмах. Але особливе замилування викликали грецькі міста, вписані в природу, в оточенні гаїв з оливковими деревами, сільськогосподарських угідь. Греки вміло використовували засоби геопластики в організації відкритого простору храмів і агор, розчленування їх з допомогою протяжних східців і різноманітних підпірних стінок. В формуванні таких просторів активно використовували скульптуру.

Грецькі об'єкти ландшафтної архітектури в цілому були органічно вписані в природне середовище і активно використовували його основні компоненти рельєф і рослинність. Римляни, у відзнаку від греків, протиставили естетику геометричних і прямолінійних форм мальовничості природного оточення.

Палаци в древньому Римі упорядковувалися на високому рівні. Сади при віллах і палацах мали різноманітне призначення від чисто господарського до розважального. Заможні римляни, які прагнули жити за межами міста, набували і будували заміські вілли. Несмітні багатства, що надходили до Риму із завойованих країн разом з рабами, дозволяли будувати розкішні вілли і палаци, оточені декоративними і утилітарними садами. Багато римських аристократів мали по декілька вілл. Опис таких заміських вілл зробив відомий римський історик 1го ст. н. е. Пліній Молодший. Його вілла в Лаурентинумі знаходилася в мальовничому місці на узбережжі моря, оточена садами і сільськогосподарськими угіддями.

Як показує аналіз літературних джерел, римські вілли можна поділити на два основних види:



  • вілли сільські, або господарські (вілли – рустика);

  • вілли міські, або розважальні (вілли – урбана).

Вілли міські влаштовувались на терасованих схилах, включали в свою

планувальну структуру фонтани, альтанки, скульптуру та ін. Тераси з'єднувалися за допомогою сходин, однак, як і в Греції, сходи не мали композиційного значення. Елементи саду розміщувалися випадково. Досить розповсюдженими були також вілли фруктуарії. що включали як головний елемент фруктові сади. Сади при віллах будувалися у відповідності з традиційним укладом життя римської знаті. Один з внутрішніх двориків обіймав сад вічнозелених рослин, і називався виридариум і служив для вечірніх банкетів. В безпосередній близькості до вілли примикала прогулянкова зона саду з регулярними партерами і алеями. Алеї оформлювалися стриженими деревами і кущами, в планувальну структуру включалися різноманітні фонтани і каскади. В мистецтві стрижки зелених насаджень і квітникарстві римляни досягли високого рівня. Прийоми формування квіткових композицій, які включали ароматизацію середовища в поєднанні з шумом води фонтанів, водоспадів, каскадів, досягли високого рівня. Поступово вілли зайняли все узбережжя Неаполітанської затоки і Адріатичного моря. При виборі місця для будівництва вілли вирішальне значення мав красивий пейзаж. Часто його доповнювали спеціальною терасою. Головний корпус римської вілли мав Нобразну в плані форму, інколи складався із ряду окремих об'єктів, мальовничо розміщених на дільниці. Якщо вілла була розміщена не на березі моря, то перед нею розбивали багатий партер з квітником ксиотос. Терасу оточували наскрізною балюстрадою і прикрашали статуями. В композицію садів при віллах включали перголи, альтанки, тіньові навіси, алеї, декоративну скульптуру, тощо. Сад, створений з використанням регулярного засобу планування, підкреслював основну композицію будинку. Елементи природного середовища, що оточували його, органічно включалися в загальну планувальну структуру.

Алеї, як правило, оформлювалися лаврами і платанами. Важливою якістю прогулянкового саду був зв'язок з навколишнім пейзажем. В садах Риму, потім і в Італії майстерно використовувалася геопластика. На схилах пагорбів формувалися системи терас, з'єднаних східцями і пандусами. Вода використовувалася для приладів фонтанів, штучних водоспадів і каскадів. Такі сади на рельєфі отримали згодом назву «Італійських».

Терми, рибні садки, що були обов'язковою належністю римської вілли, вимагали великої кількості води. Для забезпечення водою створювали великий підземний резервуар, розташований в самій високій точці території вілли. Ця дільниця засаджувалася деревами, щоб вода не нагрівалася навіть у найбільшу спеку. Труби були прокладені по всій території саду, в систему обводнення входили різноманітні гроти і джерела, розташовані в затінках дерев. Гроти, як правило, прикрашали мозаїкою, скульптурами.

При віллах окрім прогулянкової частини була передбачена система доріг для катання на конях або на носилках, а також спеціальна зона для утримання диких і домашніх тварин. Такі території згодом отримали назву "звіринців". Території при віллах займали значну площу, досягаючи 100150 га. За їхніми межами знаходилися городи і плодові сади. Слід відзначити, що в процесі формування садів при віллах були використані і вдосконалювалися прийоми античної Греції, а також були створені свої фігурна стрижка /топіарне мистецтво/, використання скульптури. Кущі самшиту були підстрижені у вигляді кораблів, храмів, птахів, тварин, чоловічих і жіночих фігур. Особливу увагу в римських садах надавали троянди, створюючи нинішні розарії. Але сади все ж відрізнялися відсутністю композиційної єдності.

В римських садах при віллах були використані різноманітні прийоми формування штучного середовища з використанням засобів ландшафтного дизайну.

Античні прийоми створення відкритих просторів засобами ландшафтного дизайну виявили прямий і сильний вплив не тільки на Європу, але і на інші регіони світу. В кінці IV ст. блискуча епоха античності завершила своє існування, уступивши місце новій епосі феодалізму. Слід відзначити, що період часу, котрий налічує тисячоліття між падінням Рима (кінець IV ст.) і епохою Відродження в Італії (XIV ст.) називається середніми віками, або епохою середньовіччя. В період середньовіччя з'являються сади в замках з невеликими фонтанами. На жаль, справжні сади при середньовічних замках не збереглися.

Заслуговують на увагу найбільш відомі шедеври арабського садово-паркового мистецтва, зокрема, сади Гренади, створені в XIII ст., в резиденціях халіфів Альгамбре (680x200м) і Генераліфе (80x100м), що дійшли до наших днів. Тут були використані кращі традиції іспано-мавританского саду, регулярність планування з наявністю композиційного центру, найчастіше басейну, використання геопластики, рослинності і води; влаштування видових майданчиків, оформлених аркадами. Вода була основним мотивом мавританського саду. Вона присутня у вигляді каналів, басейнів, джерел, в русі і спокої. Спекотний клімат не дозволяв використовувати газони, тому більша частина території оформлювалася декоративним мощенням. Декоративне мощення один з важливих елементів іспаномавританского саду. В якості декоративного покриття використовувалася кольорова майоліка. В композиційному рішенні широко використовувались національні традиції. Максимально просте оформлення арабських садових дільниць споріднює їх з кращими зразками античного садово-паркового мистецтва.



Присадибні території в давній Індії з'явилися в перший період розповсюдження буддизму в країні. Це були дільниці за межами міста, оточені стінами, а в центрі споруджували чотирикутний або восьмикутний в плані будинок, перекритий куполом. Його будували на високому кучугурі, від якого починалися широкі алеї, оточені мармуровими каналами і рядами фонтанів. Прямокутники саду були прикрашені вічнозеленими і плодовими деревами. При житті власника центральний будинок використовували як літній палац, в якому проводили шумні свята. Після смерті власника призначення будинку мінялося. Тіло власника ховали під центральним куполом, і з цього дня будинок перетворювався в мавзолей. Видатним спорудженням такого типу є мавзолей Тадж Махал (16301652 pp.), названий перлиною Індії. Принципи благоустрою цих садів гранично прості: квадрат плану ділиться пропорціями по його вісі навпіл на чотири менших квадрати, таке ділення триває і далі.

  • Тадж Махалі при загальному розмірі саду 300 х 300м найменший квадрат складає біля 35м. Мавзолей розміщений не в центрі, а в кінці саду, на високій терасі, на березі ріки. Перед фасадом будинку розміщений вузький канал, облицьований мармуром. Вздовж каналу ростуть квіти і ряди кипарису.

Прийоми формування ландшафтних об'єктів в регулярному стилі продовжують вдосконалюватися в усьому світі і досягають свого розквіту після епохи середньовіччя в період Відродження, котра існувала два сторіччя (XV – XVI ст.). Яскравим прикладом нових прийомів формування ландшафтних об'єктів став "Італійський сад". Він визначався як цілісний художній твір, де гармонійно об'єднані штучні і природні елементи середовища, де вперше ведучою темою саду став рельєф геопластика в поєднанні з водою. Тераси у вигляді підпірних стін, облицьовані камінням, прикрашених нішами, скульптурою, гротами і увінчані балюстрадою, складають композиційну основу "Італійського саду". Зв'язок між терасами здійснюється за допомогою багато прикрашених східців і пандусів. В поєднанні з рельєфом використовувались найрізноманітніші водні пристрої. Вони часто стають композиційними центрами саду, розташовуються по його осях, на них фокусуються видові точки. Часто тлом для водних пристроїв є рослинність. Для створення зелених стін застосовувались рослини, що добре зберігають форму після стрижки лавр, мирт, самшит, пізніше ущільнені висадки кипарису. Самшит використовувався для узорчатих бордюрів і арабесок на партерах. Боскети створювалися здебільшого з вічнозелених дерев. В "Італійських садах" з'являється новий прийом боскет. Це дільниця саду, обмежена регулярними доріжками і має геометричний контур найчастіше прямокутник або квадрат. Його внутрішній простір заповнений деревами і оточений рядовими посадками або стінами живої огорожі.

  • цілому "Італійські сади" виявили великий вплив на формування ландшафтних об'єктів Європи, в першу чергу Франції в розвитку класичного стилю. Садовопарковий класичний французький стиль розвивався водночас з архітектурним стилем бароко. Його розквіт настав в середині XVII ст. і яскравим уособленням цього стиля є палацево парковий ансамбль Версаля (автор А. Ленотр). Він являє собою єдиний грандіозний ансамбль, в якому природа перетворена в парк, підпорядкована архітектурі. Домінантою парку є палац, довжина його фасаду 500 м. Ансамбль розвивається зі сходу на захід і вражає своїм грандіозним масштабом. Особливо велично виглядає перспектива головної осі з двома дзеркалами водних партерів на передньому плані і з Великим каналом, що віддаляється до горизонту, над яким в вечірній час з'являються промені зникаючого сонця.

Саме Версаль став символом так званого "Французького саду". Ідея його створення це протиставлення природному середовищу. В ньому всі компоненти формування простору рельєф, вода, рослинність проектуються без обліку природного середовища. Створюється незвичайне штучне середовище з використанням стрижених дерев, гладких дзеркал, басейнів у витончених різних кам'яних рамах, вигадливих квітників і більшою кількістю експресивної скульптури, малих архітектурних форм зі складними мальовничими формами.

Регулярний стиль садів того часу виявив помітний вплив на садовопаркове мистецтво і в наступні часи. Унікальним ландшафтним об'єктом регулярного стилю, немаючим аналогів, є Петропалац. Як писав А. Бенуа "Петергоф часто порівнюють з Версалем, але це по непорозумінню". Їх об'єднує тільки єдиний регулярний стиль планування.

Петропалац унікальний комплекс водних пристроїв, де розкриті всі властивості води, як в статичному, так і динамічному стані. Тут знаходиться неповторна, немаюча рівних в світі система фонтанів. Всі вони працюють від природного напору води, що подається по каналах з відстані до 22 км. Фонтани мають саме різноманітне архітектурно художнє рішення. Центр композиції Петропалаца величний Великий каскад з фонтаном "Самсон". Він є своєрідним постаментом, на якому височить палац. Петергоф створювався на основі лісного природного масиву, існуючі насадження були максимально збережені. В висадках використовувались сосни, липи, в'язи, ялини, клени, пихти. Всі вони служили тлом для різноманітних водних об'єктів.

Канали, басейни, фонтани, водоспади і каскади в поєднанні зі скульптурою, рельєфом, рослинністю створюють необхідну різноманітність ландшафтних прийомів формування мікропросторів і перетворюють Петропалац в унікальний об'єкт, де художній образ зв'язаний з усіма чудовими властивостями води.

Вивчення історичного досвіду створення ландшафтних об'єктів в регулярному стилі дозволяє виявити цілий ряд закономірностей їхнього проектування:


  • наявність головної композиційної вісі орієнтованої на домінанту і створення протяжних перспектив, формування другорядних вісей;

  • виявлення композиційного центру, яким за часту є будинок, мала архітектурна форма та ін. елементи;

  • наявність композиційних вузлів при перетині головних і другорядних алей, включаючи малі архітектурні форми, водойми, фонтани, партери;

  • строгість композиції підкреслюється чіткими пропорціями, симетрією членування, певним ритмом розміщення всіх елементів, що формують простір;

  • перевага лінійних посадок дерев, стрижених кущів, наявність боскетів,

  • партерів різноманітної, але певної геометричної конфігурації, тощо;

  • облік особливостей оптичного сприймання просторів;

  • композиційна цілісність всіх елементів, включаючи рослинність, рельєф, водні пристрої, малі архітектурні форми, висловлена в їх стильовій єдності.


Запитання для самоперевірки:

  1. Особливості формування ландшафтних об'єктів в Давньому Єгипті.

  2. Що являють собою ландшафтні об'єкти в стародавній Греції і Римі?

  3. Які засоби ландшафтної архітектури застосовувалися в створенні садів Семіраміди?

  4. Що являв собою комплекс ТаджМахал?

  5. У чому відмінність планувальної структури Версаля від Петергофа?

  1   2   3   4   5   6


База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка