Конспект лекцій для студентів спеціальності 03050301 «Міжнародна економіка» денної та заочної форм навчання Луцьк 2016



Сторінка1/10
Дата конвертації22.02.2017
Розмір2.16 Mb.
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   10
Міністерство освіти і науки України



Ринок цінних паперів
Конспект лекцій

для студентів спеціальності

7.03050301 «Міжнародна економіка»

денної та заочної форм навчання


Луцьк 2016

УДК 336.763 (07)

Р 49
До друку _____________ Голова Навчально-методичної ради Луцького НТУ

(підпис)
Електронна копія друкованого видання передана для внесення в репозитарій Луцького НТУ ________________ директор бібліотеки.

(підпис)
Затверджено Навчально-методичною радою Луцького НТУ,

протокол № від «___» ________ 2016 року.
Рекомендовано до видання вченою радою факультету бізнесу Луцького НТУ,

протокол № від «___» ________ 2016 року.


________________ Голова вченої ради факультету бізнесу

(підпис)
Розглянуто і схвалено на засіданні кафедри економічної теорії та міжнародної економіки Луцького НТУ,

протокол № від «___» ________ 2016 року.


Укладач:

_______________

(підпис)



О.В.Баула, кандидат економічних наук, доцент Луцького НТУ


Рецензент:

_______________ (підпис)


О.Я.Кравчук, кандидат економічних наук, доцент Луцького НТУ

Відповідальний

за випуск:



_______________

(підпис)



Л.В.Савош, кандидат економічних наук, доцент, завідувач кафедри економічної теорії та міжнародної економіки Луцького НТУ


Р 49

Ринок цінних паперів [Текст]: конспект лекцій для студентів спеціальності 7.03050301 «Міжнародна економіка» денної та заочної форм навчання / уклад. О.В.Баула. – Луцьк: Луцький НТУ, 2016. – 132с.

У виданні розкрито основні питання лекційного курсу, охарактеризовано основні терміни та ключові поняття, подано рекомендовану літературу.

Призначене для студентів спеціальності 7.03050301 «Міжнародна економіка» денної та заочної форм навчання.
© О.В.Баула, 2016

Зміст

Вступ………………………………………………………………………………..….4

Змістовий модуль 1: Ринок цінних паперів та його інструменти………..……5

Тема 1. Ринок цінних паперів, його зміст і призначення………………………..…5

Тема 2. Види акцій та механізм їх обігу…………………………………………....18

Тема 3. Векселі, їх види та механізм функціонування…………………………….25

Тема 4. Облігації, види та механізм функціонування…………………………….34

Тема 5. Казначейські зобов’язання, приватизаційні папери та ощадні сертифікати банків…………………………………………………………………….41

Тема 6. Роль цінних паперів у функціонуванні інвестиційного механізму………47

Змістовий модуль 2. Інститути ринку цінних паперів…………………………63

Тема 7. Первинний та вторинний ринки цінних паперів………………………… 63

Тема 8. Учасники ринку цінних паперів…………………………………………… 70

Тема 9. Фондові біржі………………………………………………………………...77

Тема 10. Позабіржовий ринок цінних паперів………………………………………84

Тема 11. Ринок фінансових форвардів, ф’ючерсів та опціонів……………………91

Тема 12. Державне регулювання ринку цінних паперів в Україні………………102

Глосарій……………………………………………………………………………....115

Рекомендована література………………………………………………………..129

Вступ
Процеси реформування власності супроводжуються структурною перебудовою економіки й зумовлюють створення ринку цінних паперів як складової частини ринкових відносин, що забезпечує вільний обіг коштів у формі цінних паперів. Фондовий ринок сприяє обігу та раціональному розміщенню фінансових ресурсів, дає можливість реально оцінювати ефективність управління підприємством, створює умови для добросовісної конкуренції та обмеження монополізму.

Метою викладання дисципліни «Ринок цінних паперів» є створення умов і надання можливостей студентам усвідомити основні поняття, складові та інструменти ринку цінних паперів, а також з’ясувати його роль і місце в економічній системі України.

Завданням цієї дисципліни є ознайомлення студентів з основними інструментами, учасниками, інституціями ринку цінних паперів. У сучасному середовищі ринок цінних паперів є невід’ємною складовою економічної системи. На початку 90-х років ХХ століття Україна стала на шлях створення ринкової економіки, розпочалася приватизація державної власності. Але трансформація економіки передбачає не тільки зміни у сфері відносин власності і виробничих відносинах, а й прискорене реформування адекватної цим відносинам фінансово – кредитної системи та окремих її складових. Ринок цінних паперів є вищою формою розвитку товарно – грошових відносин. При гармонійному розвитку, сформованих інститутах, налагодженому правовому забезпеченні механізмів захисту інтересів усіх його учасників – інвесторів, емітентів, посередників – він є потужним прискорювачем економічного розвитку будь-якої країни. Ринок цінних паперів сприяє адекватнішому реагуванню фінансової системи на кон’юнктурні коливання потоків капіталів і забезпечує перерозподіл останніх у галузі з вищою прибутковістю; акумулюванню капіталу для інвестицій у виробничу й соціальну сферу; структурній перебудові економіки; позитивній динаміці соціальної структури суспільства; підвищенню достатку домогосподарств шляхом можливості володіння і вільного розпорядження цінними паперами, що допомагають заощадження споживачів перевести із стану незадоволеного поточного попиту в стан, що забезпечує їх збереження і примноження.

Дисципліна «Ринок цінних паперів» тематично пов’язана з фінансами, політекономією, державним регулюванням економіки, біржовою діяльністю та економікою підприємства.




Змістовий модуль 1.

Ринок цінних паперів та його інструменти
Тема 1. Ринок цінних паперів, його зміст і призначення

План

  1. Суть, завдання та структура ринку цінних паперів.

  2. Принцип функціонування ринку цінних паперів.

  3. Характеристика цінних паперів, їх функції та види.




  1. Суть, завдання та структура ринку цінних паперів.

Не дивлячись на тривале теоретичне осмислення суті поняття „ринок цінних паперів”, досі серед економістів ще немає єдності щодо його трактування.

Фредерік С. Мишкін ринок цінних паперів визначає як фінансовий ринок, на якому нові випуски цінних паперів, таких, як облігації та акції, продаються корпорацією або урядовою установою початковим покупцям, що беруть у позичку кошти (первинний ринок), або перепродуються (вторинний ринок. Водночас ринки акцій та облігацій співвідносяться з поняттям „фондовий ринок”.

Українські дослідники В. Загорський, А. Загородній, Н. Шпак, Г.Вознюк уважають ринок цінних паперів „частиною ринку позикових капіталів, де здійснюється емісія, купівля-продаж цінних паперів”. Вчені не співвідносять його з поняттям „фондовий ринок” і цим звужують тлумачення цієї економічної категорії.

В.А.Галанов і А.І.Басов вважають, що ринок цінних паперів є сукупністю економічних відносин з приводу випуску в обіг цінних паперів між його учасниками. С.П. Грімаєв твердив, що фондовий ринок (ринок цінних паперів) – це природний ринковий механізм, який регулює вартість цінних паперів в процесі їх обігу. В.І.Колесніков та В.С.Торкановський визначають ринок цінних паперів як реально існуючий ринок капіталу, тобто грошей та інших матеріальних цінностей. На думку В.В.Оскольського ринок цінних паперів – це частина ринку капіталів, де здійснюється купівля – продаж цінних паперів. Згідно В.С.Загорського ринок цінних паперів виражає відносини, які пов’язані з реалізацією переважно акціонерної власності, що виникають у процесі залучення коштів шляхом розміщення й обороту цінних паперів, з приводу розподілу і перерозподілу частини додаткової вартості, яка створюється функціонуючими капіталами, що представлені цінними паперами. А.А. Кілячков та Л.А.Чалдаєв відзначають, що фондовий ринок є механізмом, що допомагає емітентам акумулювати грошові кошти інвесторів, а останнім - примножувати грошові кошти шляхом їх вкладання в цінні папери, а у випадку необхідності, в будь-який час перетворювати цінні папери у гроші.

За О. Мозговим ринок цінних паперів „ складається з фондового ринку (ринку капіталу, інвестиційного ринку) і ринку короткотермінових цінних паперів (ринку грошей)”. О. Мендрул та І. Павленко ринок цінних паперів визначають як частину „фінансового ринку, що охоплює відносини, пов’язані з цінними паперами ” . Водночас вони ототожнюють його з поняттям „фондовий ринок”, виводячи його походження від кредитного ринку.

Київські науковці А. Каліна, В.Корнєєв, О.Кощєєв розглядають ринок цінних паперів як „особливий сегмент фінансового ринку, де складаються відносини з приводу купівлі-продажу цінних паперів між тими, хто залучає ресурси, й тими, хто їх вкладає за участю фінансових посередників”. Вони вважають його структурною складовою ринку капіталів і грошового ринку.

В.І.Павлов, І.В.Кривов’язюк ринок цінних паперів називають найважливішим сегментом, „що значною мірою впливає на розвиток фінансового ринку, на якому за незначний час створюються необхідні умови та відбувається швидка мобілізація, ефективний розподіл і раціональне розміщення фінансових ресурсів у соціально-економічному просторі держави з врахуванням інтересів та потреб суспільства шляхом здійснення емісій цінних паперів різними емітентами”.

Колектив російських авторів на чолі з В.С.Золотарьовим розглядають ринок цінних паперів як сектор „фінансового ринку, де акумулюються тимчасово вільні капітали інвесторів, який виступає місцем зіткнення та реалізації інтересів продавців і покупців цінних паперів”. Отже, поняття „ринок цінних паперів” і „фондовий ринок” ототожнюються, утім його місце у структурі фінансового ринку не розкривається.

Ототожнюють ринок цінних паперів з фондовим ринком і Н.І.Берзон, Е.А.Буянова, М.А.Кожевников, А.В.Чаленко. Розглядають його як „ринок, на якому здійснюється купівля-продаж специфічного товару – цінних паперів; ... він обслуговує як грошовий ринок, так і ринок капіталів”.

Також слід звернути увагу на думку з даного питання М.Алєксєєва: „Ринок цінних паперів охоплює як кредитні відносини, так і відносини співволодіння, що виражається в емісії спеціальних документів (цінних паперів), які мають власну вартість та можуть продаватися, купуватися і погашатися”.

Авторський колектив на чолі з З.Г.Ватаманюком і С.М.Панчишиним вважають, що „з ринком грошей та ринком капіталів тісно пов’язаний ринок цінних паперів. Продаж цінних паперів і використання кредиту є засобом отримання фірмами додаткових коштів для інвестування”.

У наведених визначеннях ринку цінних паперів переважно розкривається лише якась одна характерна риса ринку цінних паперів, що на нашу думку, недостатньо для розуміння цього складного і багатогранного явища. Це зумовлює необхідність подальшого пошуку шляхів розкриття сутності ринку цінних паперів. Ми вважаємо, що визначення суті ринку цінних паперів, як і будь – якого іншого ринку, можна з’ясувати, якщо в основу дослідження покласти методологічний принцип системності, тобто вивчати його не ізольовано від інших видів ринків, а в їх системі, взаємодії, так, як вони і функціонують в реальній практиці.

При всій розбіжності поглядів щодо визначення суті ринку цінних паперів, усі вони, однак, констатують, що ринок цінних паперів є важливим складником фінансового ринку і що його не слід ототожнювати з грошовим ринком та ринком капіталів. Купівля цінних паперів досить подібна до позики капіталу. Так, власник грошей, купуючи ті чи інші цінні папери, надає в розпорядження їх емітентів гроші, які можуть використовуватися для розвитку виробництва або розширення торговельної діяльності. Однак цінні папери не можуть бути формою існування дійсного капіталу. Реальний капітал завжди функціонує окремо від цінних паперів. Їх продаж дає емітентові можливість володіти капіталом, хоч самі вони не є капіталом. Це зумовлено тим, що: цінні папери не можуть бути безпосередньо авансовані у виробництво, вони не можуть пройти першу стадію кругообігу капіталу без того, щоб попередньо не перетворитися в гроші; цінні папери не завжди можуть бути перетворені в гроші ще й тому, що капіталом вони можуть стати тільки у майбутньому; на ринку ціна цінних паперів може змінюватися в той чи інший бік, тоді як загальна маса реального капіталу при цьому не змінюється.

В економічній теорії не має єдиного підходу щодо визначення структури фінансового ринку.

Так, В.С. Торкановський, аналізуючи складові частини фінансового ринку виділяє три його структурні компоненти: –  ринок готівкових грошей і короткострокових платіжних засобів, що виконують аналогічні функції (векселів, чеків); ринок позичкових капіталів – короткострокових і довгострокових банківських кредитів; ринок цінних паперів.

О.Г. Мендрул та І.А. Павленко включають до структури фінансового ринку три головні складові – кредитний, валютний та страховий ринки. Вони не виділяють окремо ринку цінних паперів, але позначають два його елементи – ринок боргових цінних паперів та ринок пайових цінних паперів.

Одна з найбільш змістовних класифікацій фінансового ринку запропонована В.І. Павловим та І.В. Кривов’язюком. Вони визначають сім сегментів фінансового ринку: ринок матеріальних активів; 2) ринок цінних паперів; 3) ринок деривативів (ф’ючерси, форварди, опціони, варанти); 4) ринок заставних під нерухомість; 5) ринок споживчого кредиту; 6) ринок інвестицій (ринки майнового та інтелектуального капіталу); 7) ринок валютних коштів.

На думку Фредеріка С. Мишкіна фінансовий ринок будь-якої країни складається з грошового ринку, ринку капіталів, ринку цінних паперів, валютного та страхового ринку. Ринок грошей – це сегмент фінансового ринку, на якому купуються і продаються короткострокові боргові інструменти (строк погашення яких менший 1 року). На ринку капіталів купуються та продаються довгострокові (строк погашення яких більше 1 року) боргові зобов’язання та акції.

З нашої точки зору варто запропонувати наведену на рис. 1.1 сегментацію фінансового ринку. Ринок цінних паперів розвивається поряд з грошовим ринком і ринком капіталу. При цьому цінні папери охоплюють тільки частину руху фінансових ресурсів. Місце ринку цінних паперів на фінансовому ринку визначає його вплив як на грошовий ринок, так і на ринок капіталів.
ФІНАНСОВИЙ РИНОК


Ринок короткотермінових цінних паперів

Ринок довготермінових цінних паперів

Ринок

пайових цінних паперів



Ринок

боргових цінних паперів






Валютний ринок Грошовий ринок


Ринок цінних паперів


Фондовий ринок
Страховий ринок Ринок капіталів ( банківських кредитів)











Рис.1.1 Структура фінансового ринку
Фінансовий ринок як елемент ринкових взаємовідносин призначений, перш за все, для укладання угод між покупцями та продавцями фінансових активів і є сукупністю ринків: валютного, грошового, страхового, ринку капіталу, ринку цінних паперів.

Погляди науковців розходяться і щодо тотожності понять „фондовий ринок” і „ринок цінних паперів”. Фондовому ринку притаманні певні особливості. Латинське fundus, французьке fondце підстава, ґрунт. Понад триста років тому цей термін запозичила економіка. Спочатку його застосовували як назву капіталу, що має цільове призначення. Наприклад, в Англії фондові капітали спрямовувалися спочатку на погашення державних позик, а пізніше вони використовувалися на утримання урядових структур. У Німеччині і Росії в ХIХ ст. термін „фонди” набув нового значення. Так стали називати білети державних позик, облігації і взагалі папери, що дають постійний відсотковий дохід, тобто такі, що мають значний термін існування. Словом „фонд” в сучасних умовах широко користуються для визначення різних за змістом економічних понять, але найчастіше – для визначення суми грошових або матеріальних цінностей, що мають цільове призначення (основні та обігові фонди, фонд заробітної плати, фонд розвитку виробництва, амортизаційний фонд тощо). Так само називають і сукупність цінних паперів.

Термін „фондова біржа” англійською мовою (stok exchange) дослівно означає „обмін акціями”. Тому до сфери дії фондового ринку мають відноситись лише довгострокові (більше 1 року) пайові, боргові та похідні цінні папери. Натомість ринок цінних паперів поширює свою дію як на коротко- так і довготермінові цінні папери.

На нашу думку, на сучасному етапі розвитку економічної системи України не слід ототожнювати поняття «ринок цінних паперів» та «фондовий ринок» і використовувати їх як синоніми. Це було можливим лише в умовах несформованості ринкових відносин в Україні.

На підставі зазначеного можна уточнити поняття ринку цінних паперів. Отже: ринок цінних паперів – це структурний елемент фінансового ринку, учасники якого взаємодіють щодо випуску, забезпечення та обслуговування обігу цінних паперів з метою задоволення суспільних та інституційних потреб, вимог та інтересів.

Ще одним суперечливим питанням в економічній теорії є поділ учасників ринку цінних паперів на групи. Орієнтуючись на ту чи іншу ознаку, можна щоразу мати нову класифікацію.

Наприклад, П.Ю.Бороздін пропонує поділяти учасників ринку цінних паперів на продавців і покупців цінних паперів. Колектив авторів під керівництвом В.С.Торкановського пропонує виділяти такі основні групи учасників ринку цінних паперів: 1) головні учасники; 2) інституціональні інвестори; 3) індивідуальні інвестори; 4) професіонали. Ю.М.Лисенков і Н.В.Фетюхіна виокремлюють чотири групи: інституціональні учасники ринку цінних паперів (фондова біржа, інвестиційна компанія, депозитарій, інвестиційний фонд та ін.); посередники біржового та позабіржового обігу цінних паперів (брокер, дилер, маклер, спеціаліст); учасники вексельного обігу (векселедавець, векселеотримувач, кредитор); інші учасники ринку цінних паперів (акціонер, інвестор, емітент, гарант та ін.). О.М.Мозговий зазначає, що „найбільш поширена (хоч і найменш оригінальна) класифікація учасників ринку цінних паперів поділяє їх на три групи: емітенти, тобто продавці цінних паперів (вони ж споживачі інвестиційного капіталу); інвестори, тобто покупці цінних паперів (вони ж вкладники грошових коштів і утримувачі цінних паперів);посередники, тобто особи та інституції, які надають ті чи інші послуги щодо здійснення фондових операцій емітентам та інвесторам”. В.І.Павлов, І.В.Кривов‘язюк всіх учасників ринку цінних паперів поділяють на індивідуальних учасників (інвестори, посередники, особи, що здійснюють професійну діяльність), інститути (емітенти, інвестори, посередники, професійні учасники, регулятори) та органи державно-правового регулювання. О.Г.Мендрул, І.А.Павленко залежно від місця, яке учасники займають на ринку цінних паперів, класифікують їх на споживачів (підприємства, органи влади); постачальників (домогосподарства, підприємства, інституціональні інвестори); торговців; суб‘єктів, що обслуговують ринок; органи, що регулюють діяльність учасників ринку (державні, недержавні).

На нашу думку, кожна з наведених класифікацій має свої переваги й недоліки, однак найбільш прийнятною ми вважаємо класифікацію учасників ринку цінних паперів на основних та інфраструктурних залежно від виконуваних функцій. До першої групи входять емітенти, інвестори, інститути-регулятори і спеціальні державні органи регулювання ринку цінних паперів, а в другу – депозитарії, клірингово-розрахункові установи, трастові інститути, реєстратори, продавці ринкової інформації, спеціальні гарантійні фонди. Як основні, так і допоміжні (інфраструктурні) учасники виконують важливі функції забезпечення дієздатності та ефективності обігу цінних паперів на ринку. Основні функції складають базу ринкових взаємодій з цінними паперами, тоді як допоміжні функції пов‘язані із забезпеченням такої взаємодії, підвищенням її якості, оборотності та ефективності. Нами узагальнена класифікації учасників ринку цінних паперів на основних та інфраструктурних залежно від цілей та видів діяльності (рис. 1.2).





Рис. 1.2 Види учасників ринку цінних паперів
З метою упорядкування ринку цінних паперів у перехідній економіці країни і зміцнення дисциплінованості його учасників, підтримання довіри до ринку цінних паперів та його динамічного розвитку державні органи і саморегулівні організації здійснюють регулювання ринку цінних паперів. Головним принципом регулювання ринку цінних паперів є першочергова реалізація національних інтересів і забезпечення гарантій та безпеки інвестиційної діяльності в економіці України.Система регулювання повинна забезпечити створення для учасників ринку сприятливого законодавчого та регулюючого середовища, підвищення їх відповідальності за дії, які можуть призвести до дезорганізації ринку цінних паперів, недобросовісної конкуренції і обману інвесторів.

Регулювання ринку цінних паперів забезпечується відповідними державними органами і саморегулівними організаціями, які у своїй діяльності керуються відповідною нормативно-правовою базою. Нами узагальнена схема регулювання ринку цінних паперів в Україні (рисунок 1.3).

Нормативно-правова база


Державні органи

Закон, ліцензування, нагляд

Закони, норми, реєстрація, контроль






Правила, стандарти, критерії поведінки


Саморегулівні організації



Правила, стандарти, критерії поведінки





Інфраструктурні інститути ринку цінних паперів

Основні учасники ринку цінних паперів





Ефективна організація, контроль, Забезпечення якості цінних паперів, руху стимулювання, прогнозування на ринку фінансових ресурсів, правдивої інформації

цінних паперів. і т.д.







Рис. 1.3 Система регулювання ринку цінних паперів
Державне регулювання ринку цінних паперів здійснюється через прийняття законодавчих та інших нормативних актів, ліцензування і контроль за діяльністю даного ринку. Держава повинна сприяти встановленню і розвитку ефективної та стабільної системи платежів для обслуговування угод з цінних паперів. Також за допомогою саморегулівних організацій (фондові біржі, асоціації брокерів і дилерів з цінних паперів) держава контролює поведінку емітентів і посередників, маючи на меті підвищення ефективності, стандартності, якості цінних паперів та інформаційної забезпеченості.

Регулювання ринку цінних паперів передбачає здійснення державою та її інститутами системи заходів щодо впорядкування, контролю та нагляду за ринком цінних паперів з метою забезпечення його прозорості, відкритості, надійності, ефективності та запобігання зловживанням і порушенням на ньому.


2. Принципи функціонування ринку цінних паперів

Ринок цінних паперів у широкому розумінні — розуміють такий розділ фі­нансового ринку, на якому за незначний час створюються необхідні умови та відбуваються швидка мобі­лізація, ефективний перерозподіл і раціональне розміщення фінансових ресурсів у соціально-економіч­ному просторі держави з урахуванням інтересів та потреб суспільства шляхом здійснення емісій цін­них паперів різними емітентами. У вузькому ж розу­мінні, ринок цінних паперів, як правило, означає взаємодію, що відбувається на ринку між його суб'єк­тами з приводу випущених цінних паперів.

Головною метою ринку цінних паперів кожної країни має стати становлення цілісного, високоліквідного, ефективного і справедливого ринку, регу­льованого державою та інтегрованого у світові фон­дові ринки.

Щоб фондовий ринок України став ефективним механізмом обігу цінних паперів, сприяв економіч­ному розвитку і забезпечував належні умови для розміщення інвестицій та надійний захист інтересів інвесторів, його створення та подальше функціону­вання має будуватися на таких принципах:



Соціальна справедливість — забезпечення ство­рення рівних можливостей і спрощення умов доступу інвесторів та позичальників до ринку фінансових ре­сурсів, недопущення монопольних проявів дискримі­нації прав і свобод суб'єктів ринку цінних паперів.

Надійність захисту інвесторів — створення не­обхідних умов для реалізації інтересів суб'єктів фон­дового ринку та забезпечення їх майнових прав.

Регульованість — створення гнучкої та ефектив­ної системи регулювання фондового ринку.

Контрольованість — створення надійно діючого механізму обліку і контролю, запобігання і профі­лактики зловживань та злочинності на ринку цін­них паперів.

Ефективність — максимальна реалізація всього потенціалу фондового ринку в мобілізації та розмі­щенні фінансових ресурсів у перспективні сфери на­ціональної економіки, що сприятиме забезпеченню її прогресу та задоволенню життєвих потреб насе­лення.

Правова упорядкованість — створення розвине­ної правової інфраструктури забезпечення діяльнос­ті фондового ринку, яка чітко регламентує правила поведінки і взаємовідносини його суб'єктів.

Прозорість, відкритість — забезпечення надан­ня інвесторам повної і доступної інформації, що сто­сується умов випуску і обігу на ринку цінних папе­рів, гласності фінансово-господарської діяльності емітентів, усунення проявів дискримінації суб'єктів фондового ринку.

Конкурентність — забезпечення необхідної сво­боди підприємницької діяльності емітентів і ринко­вих посередників, створення умов для змагання за найбільш вигідне залучення вільних фінансових ре­сурсів та встановлення немонопольних цін на послу­ги фінансових посередників за умов контролю до­тримання правил добросовісної конкуренції учасни­ками фондового ринку.

На нашу думку, на сучасному етапі розвитку економічної системи України не слід ототожнювати поняття «ринок цінних паперів» та «фондовий ринок» і використовувати їх як синоніми. Це було можливим лише в умовах несформованості ринкових відносин в Україні.

Ринок цінних паперів функціонує в системі ринків і тісно взаємопов’язаний з ними, утім, ринок цінних паперів відрізняється від інших ринків, має притаманні тільки йому характерні риси, в яких і відображається його роль.

По-перше, на ринку цінних паперів продається і купується особливий товар – цінні папери, які являють собою юридичний документ, що засвідчує право на володіння певною сумою коштів, якими користуються інші, та право на отримання доходу від їх користувачів.

По-друге, на ринку цінних паперів функціонують особливі учасники: емітенти, інвестори, посередники, інтереси яких найчастіше не співпадають.

По-третє, ринок цінних паперів має двоступеневу структуру: первинний і вторинний ринок (організований і неорганізований).

По-четверте, на ринку цінних паперів складаються своєрідні попит і пропозиція. Пропозицію цінних паперів формують емітенти і посередники. Вона залежить від попиту на інвестиційні ресурси, який, в свою чергу, визначається доходом від їх вкладання. Попит на цінні папери створюється фінансовими можливостями інвесторів (величиною заощаджень населення та їх загальним добробутом, капіталом інституційних інвесторів та їх економічними інтересами). Значний вплив на попит на цінні папери має їх доходність.

По-п’яте, на ринку цінних паперів своєрідно встановлюється їх ціна. На первинному ринку ціни є номінальними і встановлюються емітентами. А на вторинному ринку ціни формуються ринком (біржовим та позабіржовим) і відхиляються від номінальних.

По-шосте, в процесі зміни факторів, що впливають на пропозицію, попит і ціну, на ринку цінних паперів часто змінюється ринкова ситуація.

По-сьоме, регулювання ринку цінних паперів здійснюється у двох напрямках. З одного боку державою (державне регулювання), а з другого – саморегулівними інститутами: фондовими біржами, небіржовими фондовими торговельними системами, асоціаціями учасників фондового ринку, професійними асоціаціями брокерів, дилерів, реєстраторів, депозитаріїв тощо (саморегулювання ринку цінних паперів).


3. Характеристика цінних паперів, їх функції та види.

Закон України „Про цінні папери і фондовий ринок” від 23 лютого 2006 року цінні папери — це грошові докумен­ти, що засвідчують право на володіння позикою або відносини з нею, визначають взаємовідносини між особою, яка їх випустила, та їх власником і передба­чають, як правило, виплату доходу у вигляді диві­дендів чи відсотків, а також можливість передачі грошових та інших прав, що випливають з цих доку­ментів, іншим особам. В останні два десятиліття по­силились тенденції до більш широкого використан­ня «безпаперових» цінних паперів замість «паперо­вих». Це вимагає деяких обґрунтувань, що стосу­ються розуміння терміна «цінні папери».

Коли йдеться про цінні папери як грошові документи, то беруть до уваги, головним чином, три такі важливі аспекти.

Пер­ший — це «документальний» характер цінних папе­рів. Документальний характер цінного паперу означає насамперед, що його випуск та обіг обумовлює ви­никнення певних відносин між емітентом і власни­ком цього цінного папера. Тобто поняття «докумен­тальний характер» цінного папера має те саме зна­чення, що й «офіційний» його характер. Іншими словами, емітент, здійснюючи випуск цінних папе­рів, діє офіційно, робить заяву про умови випуску офіційно, офіційно є готовим узяти на себе певні зо­бов'язання та надати інвесторам певні права. У зв'язку з цим перший аспект має важливе значення для ринку цінних паперів.

Другий — матеріальна форма документа. Матеріальна форма цінних паперів за своєю суттю означає форму матеріального носія, на якому виго­товлений документ. Раніше вже згадувалось, що та­кий носій може бути паперовим або мати форму комп'ютерного запису. В умовах, коли учасники ринку цінних паперів взаємодіють між собою в інформаційному просторі зважено, довіряють один одному і дотримуються етичних норм, даний аспект не має для них великого значення. При порушенні будь-якої з умов, наприклад, умови довіри, учасни­ки віддають перевагу фіксації своїх прав та зобов'я­зань на паперових носіях. Тобто перевага надається паперовій формі цінних паперів. Отже, питання ма­теріальної форми документів є не тільки питан­ням рівня технічної озброєності, а й рівня розвитку культури ринкових відносин щодо цінних паперів. Остання умова включає в себе швидкість і повноту інформованості учасників ринку про ціни, угоди й пропозиції щодо цінних паперів, чесність, високу ступінь взаємної довіри, встановлення пріоритету інтересів клієнта перед інтересами професійних учасників ринку цінних паперів тощо.

Тре­тій — наявність певного набору взаємних прав та зо­бов'язань, що випливають із власності на конкрет­ний документ (цінний папір). Залежно від виду цінних паперів між емітентами та інвесторами можуть виникати різноманітні вза­ємні права і зобов'язання. Наприклад, набір прав і зобов'язань у випадку випуску і обігу акцій — один, боргових цінних паперів — інший, приватизаційних паперів, як вони визначені в законодавстві Украї­ни — третій.

Характеризуючи далі поняття «цінні папери», не­обхідно зазначити, що не кожний грошовий доку­мент може мати статус цінного папера. Головним критерієм, відповідно до якого деякі грошові доку­менти вважаються цінними паперами, а інші ні, є законодавче закріплення переліку цінних паперів. Тут потрібно звернути увагу на низку важливих мо­ментів.

По-перше, в більшості країн існує нормативно-правовий перелік цінних паперів, тобто перелік грошових документів, які мають статус цінного па­пера.

По-друге, вказаний перелік, як правило, закріп­люється законодавчо, тобто в актах, які мають юри­дичну силу. Ринок цінних паперів завжди регулю­ється нормативно-правовими актами, що знаходять­ся в певній ієрархічній залежності.

По-третє, перелік цінних паперів, що міститься в законах різних країн, може бути вичерпним або від­критим. Це означає, що в першому випадку цінними паперами визнаються лише ті грошові документи, які прямо вказані в переліку, а інші не можуть вва­жатися такими. Коли ж перелік є відкритим, то до категорії цінних паперів належать всі грошові доку­менти, перераховані в законі, а також інші, не за­значені в переліку, якщо вони задовольняють вста­новлені законом вимоги. Наприклад, японський за­кон «Про цінні папери і фондову біржу» (1948), Закон України „Про цінні папери і фондовий ринок” від 23 лютого 2006 року містять вичерпний перелік цінних папе­рів, а в США в «Законі про цінні папери»(1933) цей перелік є відкритим.

По-четверте, переліки цінних паперів можуть бу­ти широкими і вузькими. Тобто в них можуть вклю­чатися більша чи менша кількість грошових доку­ментів.

По-п'яте, грошові документи, які не включаються в законодавчий перелік цінних паперів і не відпові­дають встановленим вимогам закону, не мають пра­вового статусу цінного папера. Наприклад, чеки, квитанції, платіжні доручення, доручення тощо.

Обіг фінансових ресурсів на ринку цінних паперів повинен забезпечуватися різними видами цінних па­перів, які ще називають інструментами такого рин­ку. Вони, в свою чергу, поділяються на такі групи згідно Закону України „Про цінні папери і фондовий ринок” від 23 лютого 2006 року:

1. Цінні папери за порядком їх розміщення (видачі) поділяються на емісійні та неемісійні.

Емісійні цінні папери - цінні папери, що посвідчують однакові права їх власників у межах одного випуску стосовно особи, яка бере на себе відповідні зобов'язання (емітент).

До емісійних цінних паперів належать:

акції;


облігації підприємств;

облігації місцевих позик;

державні облігації України;

іпотечні сертифікати;

іпотечні облігації;

сертифікати фондів операцій з нерухомістю (далі – сертифікати ФОН);

інвестиційні сертифікати;

казначейські зобов'язання України.

Цінні папери, що не належать згідно із цим Законом до емісійних цінних паперів, можуть бути визнані такими Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку, якщо це не суперечить спеціальним законам про ці групи та види цінних паперів.

2. Цінні папери за формою існування поділяються на документарні та бездокументарні.

3. Цінні папери за формою випуску можуть бути на пред'явника, іменні або ордерні.

Права, посвідчені цінним папером, належать:

пред'явникові цінного паперу (цінний папір на пред'явника); особі, зазначеній у цінному папері (іменний цінний папір); особі, зазначеній у цінному папері, яка може сама здійснити ці права або призначити своїм розпорядженням (наказом) іншу уповноважену особу (ордерний цінний папір).

4. В Україні у цивільному обороті можуть бути такі групи цінних паперів:

1) пайові цінні папери - цінні папери, які посвідчують участь їх власника у статутному капіталі (крім інвестиційних сертифікатів), надають власнику право на участь в управлінні емітентом і отримання частини прибутку, зокрема у вигляді дивідендів, та частини майна у разі ліквідації емітента. До пайових цінних паперів відносяться:

а) акції;

б) інвестиційні сертифікати;

2) боргові цінні папери - цінні папери, що посвідчують відносини позики і передбачають зобов'язання емітента сплатити у визначений строк кошти відповідно до зобов'язання. До боргових цінних паперів відносяться:

а) облігації підприємств;

б) державні облігації України;

в) облігації місцевих позик;

г) казначейські зобов'язання України;

ґ) ощадні (депозитні) сертифікати;

д) векселі;

3) іпотечні цінні папери - цінні папери, випуск яких забезпечено іпотечним покриттям (іпотечним пулом) та які посвідчують право власників на отримання від емітента належних їм коштів. До іпотечних цінних паперів відносяться:

а) іпотечні облігації;

б) іпотечні сертифікати;

в) заставні;

г) сертифікати ФОН (Сертифікат фонду операцій із нерухомістю - це цінний папір, що засвідчує право його власника на отримання доходу від інвестування в операції з нерухомістю. Їх емітентом може бути фінансова установа — Фонд операцій із нерухомістю. Емітент сертифікатів ФОН, який не є банківською установою, відкриває в обраному ним банку на своє ім'я окремий поточний рахунок, який с рахунком ФОН).

4) приватизаційні цінні папери - цінні папери, які посвідчують право власника на безоплатне одержання у процесі приватизації частки майна державних підприємств, державного житлового фонду, земельного фонду;

5) похідні цінні папери - цінні папери, механізм випуску та обігу яких пов'язаний з правом на придбання чи продаж протягом строку, встановленого договором, цінних паперів, інших фінансових та/або товарних ресурсів;

6) товаророзпорядчі цінні папери - цінні папери, які надають їхньому держателю право розпоряджатися майном, вказаним у цих документах.

До основних функцій, що виконуються цінними паперами, можна віднести:



Мобілізаційну - підпри­ємство, організація чи держава на певній стадії сво­го розвитку досягає такого моменту, коли починає відчувати нестачу коштів. З метою поліпшення фі­нансового стану приймається рішення про випуск того чи іншого цінного папера. Таким чином, за ко­роткий проміжок часу організація-емітент може мо­білізувати значні кошти на розвиток власної діяль­ності. Ця функція передує іншим і, по суті, є визна­чальною. Адже, якщо організація, що здійснює ви­пуск цінних паперів, зокрема акцій, протягом 6-ти місяців не підпише 60 відсотків від загального ви­пуску, останні визнаються недійсними.

Управлінську. Не всі цінні папери, які випущені і знаходяться в обігу на ринку цінних паперів, вико­нують цю функцію. До числа тих з них, яким влас­тива ця функція, належать акції, пайові свідоцтва, сертифікати з часткою, інвестиційні сертифікати тощо. У контексті ринку цінних паперів управлінська функція означає наявність у власника зазначеного вище виду цінного папера і можливість брати участь в управлінні емітентом. Найчастіше в таких випад­ках йдеться про реалізацію права на участь у загаль­них зборах акціонерів, голосуванні, внесенні пропо­зицій, висуванні кандидатур до складу виборчих ке­рівних органів емітента (правління, спостережну ра­ду); на отримання інформації, що стосується діяль­ності та фінансового стану емітента; на участь у роз­поділі майна емітента при його ліквідації.

Запозичувальну. Ця функція виконується лише борговими цінними паперами.

Розрахункову — цінні папери можуть виступати засобом розрахунку (платежу). Іншими словами, цінні папери можуть виконувати одну із функцій грошей, тобто цінними паперами можливо сплачувати вартість робіт, по­слуг або товарів.

Забезпечувальну. У процесі загальноринкової вза­ємодії, а також на ринку цінних паперів останні можуть виконувати функцію засобу забезпечення виконання зобов'язань. У ряді випадків при вико­нанні певних зобов'язань існує ймовірність або ри­зик того, що вони можуть бути не виконані. З метою зменшення такого ризику боржник (покупець) може передавати свої цінні папери кредитору (продавцю) під заставу як гарантію того, що у випадку невико­нання ним своїх зобов'язань відповідні збитки кре­дитора (продавця) будуть відшкодовані за рахунок вартості вказаних цінних паперів. Таким чином, принцип забезпечення в даному випадку означає, що цінні папери або права на них передаються кре­дитору «на всяк випадок», тобто на випадок невико­нання боржником (покупцем) своїх зобов'язань. Як­що такого не трапляється, то цінні папери або права на них повертаються покупцеві.

Перерозподільчу. Ця функція є в якійсь мірі уні­фікованою і починає виконуватись відразу після надходження цінних паперів на їх вторинний ринок у позабіржовий і біржовий обіг. Вона полягає в то­му, що на вторинному ринку відбувається своєрід­ний перерозподіл капіталу між різними галузями господарства, забезпечуючи розвиток тих чи інших галузей, акції або інші цінні папери яких користу­ються найбільшим попитом (металургійна, хімічна промисловість та інші). Пізніше цінні папери з ме­тою залучення коштів перепродаються, забезпечую­чи «переливання» грошових ресурсів з однієї сфери діяльності в іншу. Причому ефективніше ця функ­ція повинна проявлятись на позабіржовому ринку (для державних цінних паперів — на біржовому).
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   10


База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка