Конспект лекцій для студентів напряму підготовки "Автомобільний транспорт" усіх форм навчання Редакційно-видавничий відділ



Сторінка1/13
Дата конвертації23.05.2017
Розмір2.58 Mb.
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   13


Міністерство освіти і науки України

Луцький національний технічний університет

БЕЗПЕКА ДОРОЖНЬОГО РУХУ

Конспект лекцій для студентів напряму підготовки

“Автомобільний транспорт”

усіх форм навчання

Редакційно-видавничий відділ

Луцького національного технічного університету

Луцьк 2012

УДК 656.13+34(042.3)

ББК 39.33–08 я7

К46


Безпека дорожнього руху. Конспект лекцій для студентів напряму підготовки “Автомобільний транспорт” усіх форм навчання. – Видання 2-ге, доповнене / Уклад. В. Кищун. – Луцьк: РВВ ЛНТУ, 2012. 160 с.

Викладені лекції з безпеки дорожнього руху і деяких правових аспектів щодо діяльності автомобільного транспорту. Призначений для студентів вищих навчальних закладів напряму підготовки “Автомобільний транспорт” спеціальності “Автомобілі та автомобільне господарство”, які вивчають дисципліну “Безпека дорожнього руху”.

Укладач Володимир Андрійович Кищун,

к.е.н. доц. кафедри автомобілів ЛНТУ

Рецензент: В. Карпенко, к.т.н., доцент кафедри

автомобілів ЛНТУ


Відповідальний за випуск: О. Приймак, к.т.н., завідувач

кафедри автомобілів ЛНТУ

Затверджено науково-методичною радою ЛНТУ,

протокол № 6 від 23.02.2010р.

Затверджено до друку науково-методичною радою ННВ ІІтаІТ ЛНТУ, протокол № 6 від 16.02.2010р.

Затверджено на засіданні кафедри автомобілів,

протокол №9 від 09.02.2010р.

© Кищун В.А., 2012


ЗМІСТ


ВСТУП.........................................................................................................................6

РОЗДІЛ 1. БЕЗПЕКА ДОРОЖНЬОГО РУХУ

ТЕМА 1. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ........................................................................7


    1. Визначення і завдання курсу “Безпека дорожнього руху та

автотранспортне право”.............................................................................................7

1.2 Переваги і недоліки автомобільного транспорту. Фактори, які

забезпечують безпеку руху................................................................................. ......8

1.3 Поняття про систему “Водій-автомобіль-дорога-середовище”......................9

1.4 Міжнародні конвенції про дорожній рух та про дорожні знаки

і сигнали.....................................................................................................................10

1.5 Вітчизняні акти про безпеку руху. Історія розвитку правил

дорожнього руху………………………………..………………………….……...12

1.6 Правила ЄЕК ООН……………………………………………………………..14

ТЕМА 2. ДОРОЖНЬО-ТРАНСПОРТНІ ПРИГОДИ, ЇХ ОБЛІК І АНАЛІЗ........18

2.1 Класифікація дорожньо-транспортних пригод................................................18

2.2 Основні причини ДТП........................................................................................20

2.3 Облік дорожньо-транспортних пригод в Державній

автомобільній інспекції. Картка обліку ДТП.........................................................21

2.4 Облік ДТП в АТП та дорожніх організаціях....................................................23

2.5 Аналіз дорожньо-транспортних пригод. Показники аварійності...................24

ТЕМА 3. ЕКСПЕРТИЗА ДОРОЖНЬО-ТРАНСПОРТНИХ ПРИГОД.................28

3.3 Поняття про експертизу та її види. Судова експертиза...................................28

3.2 Обов’язки, права і відповідальність судового експерта..................................29

3.3 Завдання судової автотехнічної експертизи.....................................................30

3.4 Етапи експертизи і висновок експерта.............................................................32

3.5 Службове розслідування ДТП в автотранспортних підприємствах..............33

ТЕМА 4. ВОДІЙ І БЕЗПЕКА РУХУ.......................................................................37

4.1 Поняття про психофізіологію праці водія........................................................37

4.2 Відчуття................................................................................................................38

4.3 Сприймання водієм простору і часу..................................................................38

4.4 Поняття про увагу і її організацію.....................................................................40

4.5 Реакція і її види. Вплив алкоголю на реакцію..................................................41

4.6 Швидкість, прискорення, вібрація і шум та їх вплив на організм водія…....42

4.7 Фізіологія людини при керуванні автомобілем вночі......................................46

4.8 Поняття про втому, стомленість і перевтому. Втома як причина ДТП.........48

4.9 Ілюзії і галюцинації.............................................................................................50

4.10 Основні вимоги до раціонального режиму праці і відпочинку водіїв.........51

4.11 Проблема професійного відбору водіїв...........................................................53

4.12 Етика поведінки водія.......................................................................................55

4.13 Категорії транспортних засобів і процес підготовки водіїв..........................56

4.14 Кваліфікаційні вимоги до водіїв автотранспортних засобів

категорій “В” і “С”.....................................................................................................57

4.15 Навчальний план і програми підготовки водіїв автотранспортних

засобів категорій “В” і “С”.......................................................................................58

4.16 Технічні засоби навчання.................................................................................59

4.16.1 Класифікація технічних засобів навчання...................................................59

4.16.2 Навчальні автомобілі і їх обладнання..........................................................60

4.16.3 Тренажери для навчання керуванню та перевірки кваліфікації водіїв.....61

4.16.4 Закриті площадки і автодроми......................................................................63

ТЕМА 5. АВТОТРАНСПОРТНІ ЗАСОБИ І БЕЗПЕКА РУХУ………….............67

5.1 Конструкційна безпека АТЗ і її види.................................................................67

5.2 Активна безпека ………………………………………….….…………….…...67

5.2.1 Тягово-швидкісні властивості .......................................................................67

5.2.2 Гальмівні властивості.......................................................................................68

5.2.3 Методи визначення ефективності гальмівних систем..................................69

5.2.4 Стійкість............................................................................................................73

5.2.5 Керованість.......................................................................................................75

5.2.6 Габаритні і масові параметри автотранспортних засобів.............................76

5.2.7 Інформативність автомобіля............................................................................79

5.2.8 Освітлення і сигналізація автомобіля.............................................................79

5.2.9 Робоче місце водія............................................................................................81

5.3 Пасивна безпека...................................................................................................82

5.4 Післяаварійна безпека.......................................................................................84

5.5 Екологічна безпека............................................................................................84

5.6 Технічний стан автомобіля і безпека руху......................................................86

ТЕМА 6. ДОРОЖНІ УМОВИ І БЕЗПЕКА РУХУ................................................88

6.1 Вплив дорожніх умов на безпеку руху............................................................88

6.2 Класифікація доріг і дорожніх покриттів........................................................90

6.3 Елементи дороги................................................................................................93

6.3.1 Поперечний профіль дороги..........................................................................93

6.3.2 План траси.......................................................................................................95

6.3.3 Поздовжній профіль дороги..........................................................................96

6.4 Оцінка безпеки автомобільних доріг і вулиць................................................97

6.5 Утримання і облаштування доріг.....................................................................99

ТЕМА 7. ОСНОВИ ОРГАНІЗАЦІЇ ДОРОЖНЬОГО РУХУ................................102

7.1 Параметри, що характеризують дорожній рух...............................................102

7.2 Поняття про пропускну здатність дороги.......................................................105

7.3 Дослідження дорожнього руху........................................................................106

7.3.1 Документальне вивчення...............................................................................107

7.3.2 Натурні дослідження......................................................................................107

7.3.3 Моделювання руху.........................................................................................108

7.4 Оперативна організація дорожнього руху......................................................108

7.4.1 Завдання організації руху..............................................................................108

7.4.2 Організація руху громадського транспорту.................................................109

7.4.3 Організація руху в особливих умовах..........................................................110

7.5 Технічні засоби організації дорожнього руху................................................111

7.5.1 Призначення і класифікація технічних засобів...........................................111

7.5.2 Дорожні знаки і дорожня розмітка...............................................................111

7.5.3 Світлофорне регулювання.............................................................................112

7.5.4 Призначення і умови введення світлофорної сигналізації.........................113

7.5.5 Класифікація методів і систем світлофорного регулювання.....................114

7.5.6 Автоматизовані системи керування дорожнім рухом................................116

ТЕМА 8. РОБОТА З ПОПЕРЕДЖЕННЯ ДТП В АТП……………………..…..118

8.1 Безпека руху в автотранспортних підприємствах……………….………….118

8.2 Планування роботи з попередження ДТП.......................................................119

8.3 Обов’язки і права служби безпеки руху в АТП..............................................120

8.4 Організація роботи АТП з попередження ДТП..............................................121

8.5 Обладнання і організація роботи кабінетів з безпеки руху...........................123

8.6 Комісія з попередження аварійності на автотранспорті................................125

РОЗДІЛ 2. АВТОТРАНСПОРТНЕ ПРАВО

ТЕМА 9. НОРМАТИВНО-ПРАВОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

АВТОТРАНСПОРТНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В УКРАЇНІ............................................127

9.1 Закон України „Про дорожній рух”.................................................................127

9.2 Закон України “Про транспорт”......................................................................129

9.3 Закон України “Про автомобільний транспорт”............................................130

9.4 Закон України “Про перевезення небезпечних вантажів”............................132

9.5 Правила, що діють у сфері автомобільного транспорту України.................133

ТЕМА 10. ПРАВО ВЛАСНОСТІ …………………………………......................136

10.1 Поняття та правове регулювання права власності за

Цивільним кодексом України…………………………………………….………136

10.2 Придбання автомобіля....................................................................................138

10.3 Правила державної реєстрації та обліку транспортних засобів..................139

10.4 Порядок проведення державного технічного огляду колісних

транспортних засобів..............................................................................................142

ТЕМА 11. АДМІНІСТРАТИВНА, ДИСЦИПЛІНАРНА І МАТЕРІАЛЬНА

ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ...........................................................................................146

11.1 Адміністративна відповідальність за порушення ПДР...............................146

11.2 Дисциплінарна відповідальність....................................................................148

11.3 Матеріальна відповідальність........................................................................149

ТЕМА 12. КРИМІНАЛЬНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА

АВТОТРАНСПОРТНІ ЗЛОЧИНИ.........................................................................151

12.1 Кримінальний кодекс України. Поняття про злочин...................................151

12.2 Покарання та його види..................................................................................151

12.3 Обставини, які пом’якшують і обтяжують покарання.................................152

12.4 Види злочинів проти безпеки руху та експлуатації

автомобільного транспорту…….……………………………………..................153

ТЕМА 13. ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА НАНЕСЕННЯ МАТЕРІАЛЬНОЇ

ШКОДИ ТА ШКОДИ ПРИРОДІ..........................................................................155

13.1 Цивільно-правова відповідальність за завдану матеріальну шкоду…...…155

13.2 Відповідальність за шкоду, завдану навколишньому природному

середовищу………………………………………………………………….….…156

ЛІТЕРАТУРА...........................................................................................................158

Кожна людина має невід’ємне право на життя”.

Стаття 27 Конституції України.
ВСТУП
Дисципліна “Безпека дорожнього руху” є складовою частиною навчального процесу підготовки фахівців з напряму 6.070106 – “Автомобільний транспорт”, спеціальності “Автомобілі та автомобільне господарство”.

Мета викладання дисципліни – ознайомити студентів із системою ВАДС (“водій-автомобіль-дорога-середовище”) – ядром безпеки дорожнього руху, нормативними і правовими актами, що діють у сфері автотранспорту, а також дати необхідний обсяг знань для отримання посвідчення водія категорій “В” і “С”. Завдання вивчення дисципліни – привити студентам уміння організовувати роботу із забезпечення безпеки дорожнього руху і дотримання останньої у процесі діяльності.

У результаті вивчення дисципліни студенти зобов’язані знати:

– процес службового розслідування дорожньо-транспортних пригод (ДТП) і засади автотехнічної експертизи;

– психофізіологічні особливості людини та процес підготовки водіїв;

– зв’язок між безпекою руху і конструкцією автомобіля;

– залежність безпеки руху від технічного обслуговування та ремонту автомобілів;

– засади проектування і будівництва автомобільних доріг;

– шляхи удосконалення організації дорожнього руху;

– правові аспекти діяльності автотранспорту.

Після засвоєння дисципліни студенти повинні вміти:

– вести облік і аналіз та проводити службове розслідування ДТП;

– аналізувати конструкцію автомобіля з точки зору безпеки руху;

– оцінювати професійну підготовку водіїв;

– враховувати дорожні умови і принципи організації дорожнього руху в процесі експлуатації транспортних засобів;

– керуватися законодавчими актами та нормативною документацією, що діють у царині забезпечення і дотримання безпеки дорожнього руху.

Дисципліна тісно пов’язана з такими предметами, як “Конструкція автомобілів”, “Теорія автомобілів”, “Технічна експлуатація автомобілів” тощо. Успішному засвоєнню курсу має також передувати вивчення основ правознавства та психології.

Програма дисципліни також гармонізована з розділами “Безпека дорожнього руху” і “Основи автотранспортного права” Державного стандарту професійно-технічної освіти з підготовки водіїв автотранспортних засобів категорій “В” і “С”.

Для зручності вивчення дисципліни конспект ділиться на два окремих розділи “Безпека дорожнього руху” і “Автотранспортне право” з наскрізною нумерацією тем.
РОЗДІЛ 1. БЕЗПЕКА ДОРОЖНЬОГО РУХУ
ТЕМА 1. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

1.1 Визначення і завдання курсу “Безпека дорожнього руху”


Ріст інтенсивності руху транспортних засобів в сучасних умовах висуває ряд проблем, пов’язаних з розробкою заходів щодо забезпечення ефективності використання автотранспорту і безпеки дорожнього руху (БДР). Смерть і травми при дорожньо-транспортних пригодах, негативний вплив транспорту на навколишнє середовище, значні матеріальні витрати, які завдаються при цьому народному господарству, свідчать про те, що проблема безпеки руху стає важливою проблемою і вимагає негайного вирішення.

Щорічно на дорогах України відбувається 180...200 тисяч дорожньо-транспортних пригод (ДТП), з яких 37…38 тисячі відбувається з постраждалими. В пригодах гине 4,8...5,1 тисяч осіб та отримують поранення різного ступеня важкості біля 38 тисяч учасників дорожнього руху. Середній вік потерпілих людей в ДТП близько 30 років.

Загалом кожного року у світі в ДТП гине майже 500 тисяч чоловік. На кожного загиблого припадає приблизно 20...30 поранених, для лікування яких витрачається 1...3% валового національного доходу кожної країни, незалежно від рівня її економічного розвитку.

Простежується значний відрив України від світового рівня за відносними показниками аварійності, які краще підходять для порівняння. Так, кількість загиблих за рік у ДТП на 100 тис. населення складає: Росія-25,2; Литва-22,4; Україна – 21,5; Білорусь – 15,7; Польща – 14,7; Румунія – 12,7; Італія – 9,6; Франція – 7,5; ФРН – 6,0; Великобританія – 5,4; Швеція – 5,2; Голландія – 4,8.



Всього за роки незалежності на дорогах загинули майже 140 тис. українців, що можна порівняти з населенням, наприклад, такого міста як Лисичанськ Луганської області.

У зв’язку з цим залишається актуальною потреба у спеціальній підготовці інженерних кадрів, які могли б на сучасному рівні здійснювати комплекс технічних, організаційних та виховних заходів щодо забезпечення безпеки і ефективності дорожнього руху. Сюди, звичайно, відносяться і інженери-механіки, які закінчують вузи за спеціальністю “Автомобілі та автомобільне господарство”.

Основним ядром проблеми забезпечення безпеки руху є система ВАДС. Це визначає перше завдання дисципліни – познайомити студентів із значеннями та вимогами по кожному з елементів цієї системи.

У сфері забезпечення безпеки дорожнього руху діють різні організації і служби, які функціонують на підставі міжнародних та вітчизняних правових актів. Тому другим завданням курсу є вивчення основних нормативних документів, що регламентують діяльність служб безпеки руху і якими зобов’язані керуватися у своїй роботі працівники автомобільного транспорту.

Таким чином, дисципліна “Безпека дорожнього руху” – це предмет науки, який вивчає умови безпеки руху і керування автомобілем, причини виникнення автомобільних пригод та їх попередження, а також нормативно-правові акти, що діють у сфері автомобільного транспорту.
1.2 Переваги і недоліки автомобільного транспорту. Фактори, які забезпечують безпеку руху
Транспорт (від лат. тransporto – переношу, переміщаю, перевожу), зокрема автомобільний транспорт – одна із важливих і крупних галузей суспільного виробництва, величезна сфера застосування людської праці і споживання матеріальних ресурсів, гігантська динамічна система. Автотранспорт є:

– засобом забезпечення територіальних зв’язків;

– крупним споживачем трудових і матеріальних ресурсів;

– фактором, що визначає ефективність розвитку і розміщення виробничих сил в різних регіонах країни;

– засобом впливу на соціальну і економічну структуру самого суспільства;

– фактором, що відіграє важливу роль у вирішенні зовнішньополітичних завдань;

– фактором, що впливає на взаємовідносини між окремими громадянами і між громадянами і громадськими організаціями;

– засобом мобільності, що забезпечує відповідний спосіб життя людини;

– фактором, що підвищує культурний рівень суспільства.

Автомобіль як транспортний засіб має ряд переваг перед іншими видами транспорту. До таких переваг належить висока мобільність, здатність доставляти пасажирів і вантажі “від дверей до дверей”, відносна простота керування.

Разом з тим, як показує вітчизняний досвід, автомобілізація одночасно з великим позитивним впливом на економіку держав, створенням зручностей і комфорту для людей викликає ряд негативних явищ, які особливо проявились за останні роки. Це, перш за все, великі людські жертви, а також значні матеріальні втрати в результаті ДТП, шуми і вібрації, загазованість повітряного середовища, захаращення вулиць, неефективне споживання сировинних та енергетичних ресурсів. Необхідно також відзначити, що зростання виробництва автомобілів посилює в цілому негативний вплив автомобілізації і тягне за собою ускладнення дорожнього руху та збільшення ДТП.

Забезпечення безпеки дорожнього руху пов’язане з багатьма факторами, серед яких можна виокремити такі:

– підвищення якості конструкції автотранспортних засобів (АТЗ);

– підвищення рівня їх конструкційної безпеки;

– підтримання автомобілів в справному стані;

– удосконалення дорожніх умов і організації руху;

– покращення проектування, будівництва, реконструкції і утримання доріг.

І нарешті, переважна більшість дорожньо-транспортних пригод так чи інакше пов’язана з порушенням правил дорожнього руху. Тому особливо важливе значення має цілеспрямована і ефективна виховна та навчальна робота серед учасників руху.


1.3 Поняття про систему “Водій-автомобіль-дорога-середовище”
Перед тим як ознайомитись з системою ВАДС, необхідно дати визначення терміну “дорожній рух” стосовно автомобільних доріг.

Динамічна система, що являє собою сукупність взаємодії пішоходів і транспортних засобів та в якій дії учасників регламентовані спеціальними правилами (законами), називається “дорожнім рухом”.

Термін “дорожній рух” (Road Traffic) вперше був широко введений в міжнародну практику Конвенцією про дорожній рух, яку прийняли в рамках ООН ще у 1949 році.

Відомо, що ефективність дорожнього руху обумовлена в першу чергу швидкістю і безпекою, а його специфічні особливості і проблеми визначаються насамперед системою ВАДС. Використовуючи елементарні поняття теорії множин, структуру системи ВАДС можна показати у вигляді схеми, як це зроблено на рисунку 1.1. Система буде включати такі складові частини: А – автомобіль; В – водій; Д – дорога; С – середовище.

Крім того, в структурі системи можна виділити: а) механічну підсистему – автомобіль-дорога (АД); б) біомеханічні підсистеми – водій-автомобіль (ВА) і водій-дорога (ВД).

Щоб наочно показати взаємозв’язок складових частин та їх вплив на такий важливий показник дорожнього руху, як його безпека, можна розглянути для прикладу розрахунок зупинного шляху автомобіля. Величина зупинного шляху S3, тобто шляху, пройденого автомобілем з моменту появи в полі зору водія небезпеки до зупинки автомобіля, об’єктивно показує можливість уникнення аварійної ситуації із більшості, які створюються під час руху.

Доречним буде нагадати також про одне з основних положень Конвенції про дорожній рух, у якому зазначено, що водій “...повинен при зміні швидкості руху транспортного засобу постійно враховувати обставини, зокрема такі як рельєф місцевості, стан дороги і транспортного засобу, його навантаження, атмосферні умови, інтенсивність руху, щоб бути готовим зупинити транспортний засіб в конкретних умовах видимості в напрямку руху, а також перед будь-якою перешкодою, яку водій в стані передбачити”. Отже, вибір швидкості з урахуванням того, щоб зупинний шлях автомобіля не перевищував віддаль, на якій в даних умовах можна об’єктивно прогнозувати обстановку, визнаний найважливішою умовою забезпечення безпеки руху.

Довжина зупинного шляху при екстреному гальмуванні автомобіля з достатньою точністю може бути визначена (без урахування сил опору повітря) за формулою:



,

де tp – час реакції водія, тобто параметр, який повністю залежить від характеристики водія, тому відноситься до складової В;



tсп – час спрацювання гальмівної системи, який заміряється від моменту дотику водієм педалі гальма до досягнення максимального значення гальмівного моменту; залежить як від реакції водія, так і від конструкції і механічного стану гальм, тож відноситься до біомеханічної системи ВА;

Va – швидкість автомобіля;

КЕ – коефіцієнт ефективності гальмування, залежить від повної маси автомобіля і конструктивних параметрів його гальмівної системи; відноситься до складової частини А;

g – прискорення вільного падіння, м/с2;

φ – коефіцієнт, який характеризує зчеплення шин з дорогою. Він залежить від якості і стану покриття дороги і разом з тим від властивостей і стану шин автомобіля, тобто відноситься до механічної системи автомобіль-дорога АД;

αкут нахилу дороги, являється характеристикою тільки складової частини Д (знак “+” у знаменнику береться у випадку, коли транспортний засіб рухається під гору, знак “– “ коли з гори).

Таким чином, аналіз факторів, які впливають на зупинний шлях, показує, що для досягнення оптимального значення S3, який дозволяє безпечно підвищити швидкість руху, необхідно удосконалювати і тримати в належному стані всі складові частини системи ВАДС.


1.4 Міжнародні конвенції про дорожній рух та про дорожні знаки і сигнали
У 1909 році була розроблена перша Міжнародна Конвенція, яка визначила єдину (спільну) систему дорожньої сигналізації. Вона складалася із 4-х знаків, показаних на рисунку 1.2: “нерівна дорога”, “круті повороти”, “залізничний переїзд” і “пересічення доріг”.

У 1931 році в Женеві європейські держави підписали Конвенцію про введення однотипності в дорожніх знаках і сигналах, згідно з якою як обов’язкові вводилися 26 знаків. В свою чергу, вони були розділені на три групи: 1) попереджувальні; 2) наказні; 3) вказівні.

У 1949 році Організацією Об’єднаних Націй (ООН) була прийнята Конвенція про дорожній рух і Протокол про дорожні знаки і сигнали. Ціллю Конвенції було сприяння розвитку і безпеці дорожнього руху у всіх країнах. До Конвенції приєдналася більшість розвинутих країн світу, у тому числі колишній Радянський Союз (1959р.), що сприяло уніфікації національних документів щодо правил дорожнього руху.

Рисунок 1.2 – Перші дорожні знаки
Із зростанням автомобілізації, удосконаленням конструкції транспортних засобів і організації дорожнього руху у 1964 році в рамках Європейської економічної комісії ООН її робочими органами була почата розробка нових документів з організації руху. Як наслідок, у 1968 році на конференції ООН у Відні були прийняті Конвенція про дорожній рух і Конвенція про дорожні знаки і сигнали.

Конвенція про дорожній рух 1968 року включає в себе загальні положення, правила дорожнього руху, умови допуску до міжнародного руху автомобілів і причепів, велосипедів і велосипедистів з навісним двигуном, вимоги до водіїв автомобілів та заключні положення. Крім того, до цієї Конвенції були прийняті сім додатків:

1) відступи від зобов’язань допускати до міжнародного руху автомобілі і причепи;

2) реєстраційний номер автомобілів і причепів, що знаходяться в міжнародному русі;

3) розпізнавальний (характерний) знак автомобілів і причепів, що знаходяться в міжнародному русі;

5) технічні умови щодо автомобілів і причепів;

6) національне посвідчення водія;

7) міжнародне посвідчення водія.

В загальних положеннях Конвенції про дорожній рух приведені визначення основних термінів. Зокрема, термін “дорога” означає всю смугу будь-якої дороги чи вулиці, відкритої для руху. Термін “проїжджа частина дороги” означає частину дороги, яку використовують для руху транспортних засобів. Термін “автомобіль” означає механічний транспортний засіб, що використовується, як правило, для перевезення по дорогах людей або вантажів або для буксирування транспортних засобів, які використовуються для перевезення людей або вантажів. Цей термін охоплює тролейбуси, тобто нерейкові транспортні засоби, з’єднанні з електричним приводом. Термін “водій” (“погонич”) означає особу, яка керує транспортним засобом, автомобілем і т.д. (включаючи велосипеди) або жене по дорогах худобу, стада, запряжених, в’ючних або верхових тварин.

У правилах дорожнього руху Конвенції в розділі “Водії” зазначено, що водій повинен володіти необхідними фізичними і психічними якостями, а його фізичний і розумовий стан повинен дозволити керувати транспортним засобом. Водій механічного транспортного засобу повинен мати знання і навики, необхідні для керування транспортним засобом.

Конвенція про дорожні знаки і сигнали включає в себе загальні положення, дорожні, світлові й інші знаки та сигнали, дорожню розмітку і заключні положення. Додатки до цієї Конвенції передбачають такі знаки:

– попереджувальні;

– знаки, які регулюють пріоритетне право проїзду на перехрестях;

– знаки, які відносяться до залізничних переїздів;

– знаки, які означають обов’язковий наказ до виконання;

– вказівні та додаткові таблички.

Крім того, в додаток включено дорожню розмітку.

Міжнародні конвенції встановлюють лише найбільш загальні положення організації дорожнього руху, прийнятні для більшості країн світу. В зв’язку з цим передбачалося прийняття регіональних угод між групами країн, найбільш близьких за умовами дорожнього руху. Прикладом такого документа є Європейська угода про дорожній рух, яка була прийнята в 1971 році для розвитку і доповнення вищезгаданих Конвенцій.


1.5 Вітчизняні акти про безпеку руху. Історія розвитку правил дорожнього руху
Забезпечення безпеки дорожнього руху пов’язане з діяльністю багатьох організацій, зокрема тих, які займаються конструюванням і виготовленням автотранспортних засобів, їх ремонтом і технічним обслуговуванням, перевезенням пасажирів і вантажів, проектуванням, будівництвом, реконструкцією, обладнанням і утриманням доріг, підготовкою і вихованням водіїв та пішоходів, регулюванням руху та забезпеченням порядку на дорогах, зрештою наданням медичної допомоги потерпілим. Фактично, в сучасних умовах важко знайти таке підприємство чи установу, які б не мали те чи інше відношення до дорожнього руху.

На сьогоднішній день вітчизняними законодавчими і нормативними актами, які забезпечують безпеку дорожнього руху, є:

– Закон України “Про дорожній рух”;

– Закон України “Про транспорт”;

– Закон України “Про автомобільний транспорт”;

– Закон України “Про перевезення небезпечних вантажів”;

– ДСТУ (державний стандарт України);

– ГОСТ (державні стандарти СРСР);

– ДБН (державні будівельні норми);

– ОСТ (галузевий стандарт);

– ОН (галузеві нормалі);

– РТМ (провідні технічні вказівки);

– СНиП (будівельні норми і правила СРСР);

– Правила дорожнього руху (ПДР);

– Типове положення про Систему управління безпекою руху на автомобільному транспорті та інші.

Окремі з наведених актів більш детально розглядаються у розділі “Автотранспортне право”. Що стосується ГОСТів, то ще на початку 70-х років була почата активна розробка стандартів на безпечні конструкції автотранспортних засобів, вузлів і агрегатів. При цьому враховувалась необхідність орієнтації на рекомендації міжнародних організацій, які накопичили певний досвід в регламентації заходів щодо активної і пасивної безпеки транспортних засобів і мали чітко сформульовані вимоги по багатьох елементах конструкції. Мова йде, в першу чергу, про Угоду “Про прийняття єдиних технічних приписів для колісних транспортних засобів, предметів обладнання та частин, які можуть бути встановлені та/або використані на колісних транспортних засобах, і про умови взаємного визнання офіційних затверджень виданих на підставі цих приписів” (див. пункт 1.6).

Дії ОСТ і ОН поширюються тільки на конкретну галузь (тракторобудування, сільгоспмашинобудування), а РТМ – на одну групу заводів, або яку-небудь категорію транспортних засобів. Наприклад, за діючими правилами проведення технічних оглядів в якості нормативів визнаються “Правила технічної експлуатації рухомого складу автомобільного транспорту” і інструкції заводів-виготовлювачів.

Нормативними документами в галузі проектування і будівництва автомобільних доріг є державні будівельні норми (ДБН), а також будівельні норми і правила (СНиП) колишнього СРСР. Вони регламентують розрахункові швидкості, навантаження на вісь автомобіля, геометричні параметри доріг, коефіцієнти зчеплення, мости, шляхопроводи, віадуки, естакади і труби на автомобільних дорогах, ділянки доріг, що проходять в межах міст і населених пунктів і т.д. Зокрема, це ДБН В.2.3-4-2000. “Споруди транспорту. Автомобільні дороги”, ДБН В.2.3-5-2001. “Споруди транспорту. Вулиці та дороги населених пунктів” тощо.

Не менш важливим нормативним документом в царині забезпечення безпеки дорожнього руху є власне “Правила дорожнього руху” – єдиний нормативний акт, що встановлює порядок дорожнього руху і який зобов’язані виконувати усі учасники руху.

До появи технічних засобів регулювання дорожнього руху першим елементом його організації були правила, які регламентували поведінку на дорогах. В Росії спеціальні укази щодо правил руху були видані ще у ХVІІ столітті, згідно з якими при першому затриманні порушника обмежувались попередженням, при другому – шмагали батогом, на третій раз відправляли на каторгу. В 1732 році для злісних порушників була передбачена навіть смертна кара.

Перші в історії правила автомобільного руху були видані в Англії ще в 1896 році, коли виробництво автомобілів тільки починалось. Пізніше такі правила почали впроваджувати в інших країнах. На сьогоднішній день правила дорожнього руху в різних країнах світу мають відмінності, а в США, наприклад, в кожному штаті діють свої правила.

У колишньому СРСР перший документ, який регламентував дорожній рух, був запроваджений у 1920 році декретом Ради Народних Комісарів “Про авторух по місту Москві і його околицях (Правила)”, підписаний В. І. Леніним. Єдиних правил для всієї території країни довгий час не було. Місцеві органи влади мали право затверджувати для окремих областей власні правила, які відрізнялися одні від одних, мали невиправдані відмінності у вимогах до водіїв за одних і тих же умов і були часто-густо недосконалими.

У 1931 році були затверджені “Вимоги до шофера щодо виконання ним службових обов’язків” і “Основні правила їзди на автомобілях і мотоциклах” в межах СРСР. Вони забороняли водію перед роботою і протягом робочого дня вживати алкогольні напої і наркотики, розмовляти і курити під час руху. Перші типові Правила руху по вулицях міст і дорогах СРСР були розроблені в 1940 році, на базі яких розроблялися вже місцеві правила.

У 1961 році були затверджені перші єдині для всієї території країни (колишнього СРСР) Правила руху по вулицях і дорогах Радянського Союзу. В подальшому у зв’язку з міжнародними угодами в СРСР були розроблені і введені в дію з 1 січня 1973р. Правила дорожнього руху, які пізніше неодноразово редагувалися. Сьогодні на території України діють національні Правила дорожнього руху, затверджені постановою № 1306 Кабінету Міністрів України і чинні від 1 січня 2002 року.


1.6 Правила ЄЕК ООН
У 1958 році в Женеві в рамках Комітету внутрішнього транспорту Європейської економічної комісії ООН (КВТ ЄЕК ООН) була підписана Угода “Про прийняття єдиних технічних приписів для колісних транспортних засобів, предметів обладнання та частин, які можуть бути встановлені та/або використані на колісних транспортних засобах, і про умови взаємного визнання офіційних затверджень, виданих на підставі цих приписів”, яка отримала назву “Женевської”. На початок ХХІ-го століття її учасниками було чотири десятки держав, переважна більшість яких європейські, а також Японія, Австралія, Південно-Африканська республіка та Європейське співтовариство як колективний член.

Першими підписали Угоду і сприяли її прийняттю уряди ФРН, Франції, Італії і Нідерландів. Кожній з цих країн було присвоєно позначення ЄЕК, і встановлювався міжнародний знак офіційного затвердження транспортного засобу. Він складався з кола, всередині якого розміщувалися літера “Е” і номер країни. Таким чином Німеччина отримала знак “Е1”, Франція – “Е2”, Італія – “Е3”, Нідерланди – “Е4”. Радянський Союз приєднався до Женевської угоди у 1987 році, і за ним закріпили номер Е22; пізніше, після розпаду СРСР, знак “Е22” перейшов до Російської Федерації як правонаступниці Союзу.

У рамках Угоди розробляються технічні приписи з активної і пасивної безпеки та екології автотранспортних засобів, які називаються “Правилами ЄЕК ООН”. Правила готуються безпосередньо у групах експертів, розглядаються на засіданнях Всесвітнього форуму з гармонізації вимог до автотранспортних засобів WP.29 і затверджуються Генеральним Секретарем ООН. Оскільки участь в Женевській угоді є добровільною, то кожна країна має право самостійно визначати, до яких правил приєднатися і яким шляхом їх реалізувати у національному законодавстві.

На сьогоднішній день розроблено 126 вимог, викладених у Правилах ЄЕК ООН, які стосуються елементів видів безпеки:

– активної (гальмівні системи, системи освітлення, сигналізації, оглядовості і т.д.) – Правила R 1-8, 13, 13н, 19, 20, 23, 28, 30, 31, 35, 37,38, 45, 46, 48, 77, 79, 89, 90, 91, 98, 99, 108;

– пасивної і післяаварійної (конструкція кузова і його елементів, ремені безпеки, травмобезпечні рульові колонки, протипожежні конструкційні рішення, конструкційні елементи по забезпеченню евакуації людей та ін.) – Правила R 11, 12, 14, 16, 17, 21, 25-27, 32-34, 42-44, 64, 94, 95;

– екологічної (кількісний склад відпрацьованих газів двигунів, рівень зовнішнього шуму та інше) – Правила R 9, 10, 24, 51, 59, 83, 84, 101 і 103.

Кожне Правило позначається літерою R і має власний номер і назву. Наприклад:


  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   13


База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка