Конспект лекцій для студентів економічних спеціальностей денної та заочної форм навчання луцьк рвв луцького нту



Сторінка1/12
Дата конвертації26.05.2017
Розмір1.69 Mb.
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   12
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ





СТРАХУВАННЯ



КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ

ДЛЯ СТУДЕНТІВ ЕКОНОМІЧНИХ СПЕЦІАЛЬНОСТЕЙ ДЕННОЇ ТА ЗАОЧНОЇ ФОРМ НАВЧАННЯ
ЛУЦЬК

РВВ ЛУЦЬКОГО НТУ

2014


УДК 368.013
До друку _______ Голова Навчально-методичної ради Луцького НТУ

Електронна копія друкованого видання передана для внесення в репозитарій Луцького НТУ _______________ директор бібліотеки


Затверджено науково-методичною радою Луцького національного технічного університету,

протокол № __ від «__» листопада 2014 року.


Рекомендовано до видання науково-методичною радою факультету обліку та фінансів Луцького національного технічного університету,

протокол № __ від «__» листопада 2014 року.


Голова Навчально-методичної ради ФОФ _________ А.Т. Московчук

Розглянуто і схвалено на засіданні кафедри банківської справи Луцького національного технічного університету,


протокол № __ від «__» листопада 2014 року.



Укладач:


М.І. Дзямулич, кандидат економічних наук, доцент Луцького НТУ

Рецензент:

Н.М. Чиж, кандидат економічних наук, доцент Луцького НТУ

Відповідальний

за випуск:



Н.С. Різник, доктор економічних наук, професор Луцького НТУ

Страхування [Текст] : конспект лекцій для студентів економічних спеціальностей денної та заочної форм навчання / М.І.Дзямулич. – Луцьк: Луцький НТУ, 2014. – 104 с.


Видання містить конспект лекцій за темами та перелік літератури до вивчення дисципліни.

Призначене для студентів економічних спеціальностей денної та заочної форм навчання.

© М.І. Дзямулич, 2014

Зміст



Тема 1 – Сутність, принципи і роль страхування. . . . . . . . . .




Тема 2 – Класифікація страхування . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .




Тема 3 – Страхові ризики та їх оцінка . . . . . . . . . . . . . . . . . .




Тема 4 – Страховий ринок . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .




Тема 5 – Страхова організація . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .




Тема 6 – Державне регулювання страхової діяльності . . . . . .




Тема 7 – Особисте страхування . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .




Тема 8 – Майнове страхування . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .




Тема 9 – Страхування відповідальності . . . . . . . . . . . . . . . . .




Тема 10 – Актуарні розрахунки в страхуванні . . . . . . . . . . . .




Тема 11 – Перестрахування і співстрахування . . . . . . . . . . . .




Тема 12 – Доходи, витрати і прибуток страховика. . . . . . . . .




Тема 13 – Фінансова надійність страхової компанії . . . . . . . .




Словник страхових термінів . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .




Список рекомендованої літератури . . . . . . . . . . . . . . . .



ТЕМА 1 – СУТНІСТЬ, ПРИНЦИПИ І РОЛЬ СТРАХУВАННЯ


План

1. Сутність та функції страхування.

2. Принципи страхування.

3. Роль та значення страхового захисту в системі економічних відносин.



1. Сутність та функції страхування

Страхування – це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Соціально-економічний зміст страхування полягає у двосторонніх економічних відносинах, де страхувальник, сплачуючи грошовий внесок забезпечує собі (чи третій особі) у разі настання події, обумовленої договором або законом, суму виплати з боку страховика. Страховик при цьому утримує певний обсяг відповідальності, а для її забезпечення поповнює та ефективно розміщує резерви, вживає превентивні заходи, спрямовані на зменшення ризику, а при потребі перестраховує частину своєї відповідальності.

Основними специфічними функціями, що виконує страхування є наступні:

- ризикова функція;

- функція створення і використання страхових резервів;

- функція заощадження коштів;

- превентивна функція.

Ризикова функція страхування полягає у переданні страховикові за певну плату матеріальної відповідальності за наслідки ризику, зумовленого подіями, перелік яких передбачено чинним законодавством або договором. Чим вищі ймовірність і розмір ризику, тим і плата за його утримання, обчислена на підставі тарифів, визначених за допомогою актуарних розрахунків, більша.

Функція створення і використання страхових резервів полягає у нагромадженні і використанні страховиками страхових резервів, тобто коштів, необхідних для здійснення виплати страхових сум або страхового відшкодування.

Функція заощадження коштів полягає у заощадженні страхових виплат, пов’язаних із особистим страхуванням і виплати їх з урахуванням інвестиційного доходу в разі дожиття застрахованого до певного віку або події.

Превентивна функція полягає у здійсненні страховиком або за його рахунок заходів, пов’язаних з попередженням або зниженням руйнівного впливу можливих страхових випадків. Превентивна функція страхування включає у себе правову та фінансову превенцію.

До правової превенції належать передбачені чинним законодавством або договорами страхування застереження, згідно з якими страхувальник повністю або частково позбавляється страхових відшкодувань. Вони охоплюють випадки протиправних дій або бездіяльності з боку страхувальника щодо застрахованих суб’єктів.

Фінансова превенція полягає в тому, що частина страхових премій спрямовується на фінансування превентивних заходів. Крім того, страховій сфері притаманні загальноекономічні функції, характерні для сфери фінансів, зокрема: контролююча, вартісна тощо.
2. Принципи страхування

Оскільки страхова індустрія та ринки фінансових послуг є важливими для соціально-економічного розвитку суспільства, то страхування повинно ґрунтуватися на певних специфічних базисних принципах, до яких належать:

1. Страховий ризик (безпосередня причина).

2. Страховий (майновий) інтерес.

3. Гранична сумлінність.

4. Відшкодування в межах завданих збитків.

5. Суброгація.

6. Абандон.

7. Принцип подвійного страхування (сприяння страховиків, або контрибуції).

8. Франшиза.

9. Співстрахування і перестрахування.

10. Диверсифікація.



Принцип страхового ризику (безпосередньої причини) передбачає, що збитки і втрати страхувальника можуть бути обумовлені багатьма причинами – прямими і непрямими. Для того щоб страхове відшкодування за договором страхування підлягало сплаті, повинна бути безпосередня причина, що прямо призводить до виникнення збитку. Вона повинна бути зафіксована в договорі як страховий ризик, на випадок якого здійснюється страхування.

Згідно з принципом страхового інтересу, кожен страхувальник повинен мати законний майновий інтерес до конкретного об’єкта страхування. Цей принцип визначає, що договір страхування передбачає відшкодування конкретних збитків, які заподіяні конкретній особі. Якщо з’ясується, що страхувальник не мав майнового інтересу – не був власником, орендарем, користувачем загиблого майна – відповідно, він не може зазнати збитку і, отже, не може виступати страхувальником. Тоді договір страхування визнається недійсним.



Принцип граничної сумлінності передбачає, що всі сторони договору страхування зобов’язані бути гранично сумлінними стосовно один одного, тобто вони повинні надати одне одному всі суттєві фактичні дані щодо предмета договору страхування, незалежно від того, вимагаються ці дані іншою стороною чи ні. Принцип граничної сумлінності потребує виконання двох умов. Перша – при укладанні договору страхувальник зобов’язується повідомити про всі обставини, що цікавлять страховика у зв’язку з прийняттям на страхування конкретного об’єкта страхування. Друга – страхувальник зобов’язаний дотримуватися певного стану речей, робити або не робити будь-які дії протягом усього періоду дії договору страхування.

Принцип відшкодування передбачає, що страхувальник не повинен отримувати прибуток внаслідок страхування своїх ризиків. Страхове відшкодування повинно лише відновити його майновий стан до того рівня, що був безпосередньо перед настанням страхового випадку. Тому страхове відшкодування повинно компенсувати лише реально заподіяну страхувальнику матеріальну шкоду, причому на тих умовах, за якими було укладено договір страхування.

Суброгація - це перехід до страховика на підставі відповідного акту права вимоги, яке страхувальник має щодо особи, винної у збитках.

Абандон – це умова, визначена у договорі страхування, яка передбачає одержання від страховика повної страхової суми в обмін на відмову страхувальника від своїх прав на застраховане майно (як правило, транспортний засіб або вантаж) на користь страховика, після чого останній стає власником об'єкта страхування і розпоряджається їм на власний розсуд.

Франшиза – це передбачена договором частина збитків, що в разі настання страхової події не відшкодовується страховиком.

Принцип подвійного страхування (контрибуції) застосовується якщо страхувальник застрахував той самий об’єкт за договорами майнового страхування у кількох страховиків одночасно, причому загальна страхова сума за всіма договорами страхування перевищує реальну вартість майна, і всі страховики застрахували однакові ризики цього об’єкта. Якщо страховий випадок станеться у період одночасної дії цих договорів, то сумарно виплачене всіма страховиками страхове відшкодування страхувальнику не може перевищувати реальну і дійсну вартість збитку (згідно з принципом відшкодування). При цьому будь-який страховик виплачує свою частку відшкодування пропорційно розміру страхової суми за його договором страхування.

Диверсифікація передбачає одночасний розвиток страховиками кількох, не пов’язаних між собою видів страхування та поширення активності страховиків за межі основного бізнесу, що досягається розміщенням активів серед різних, не пов’язаних між собою об’єктів з врахуванням існуючих законодавчих обмежень.
3. Роль та значення страхового захисту в системі економічних відносин

Страхування розглядається як один із способів відшкодування за рахунок страхових резервів збитків юридичних і фізичних осіб, що спричинені несприятливими обставинами (страховими подіями).

На сьогодні страхування є важливим елементом ринкових відносин так само як товар, гроші, власність, кредит тощо. Страхування асоціюється, насамперед, з компенсацією збитків у грошовій формі, а не з відшкодуванням товарно-матеріальних цінностей. З розвитком суспільства зростають і ризики, а, відповідно, потреба у способах захисту та інструментах обмеження ризику. Хоча страхування не може повністю усунути порушень перебігу відтворювального процесу, воно послаблює залежність підприємництва від непередбачуваних негативних випадків. Тому його можна вважати своєрідним механізмом підтримки економічної рівноваги.

Страхування виступає важливим фактором стимулювання національної економіки, оскільки створює для всіх учасників ринку рівні права, можливість отримати вигоду, бажання ризикувати, надає впевненості у розвитку підприємницької діяльності, створює нові стимули зростання продуктивності праці і забезпечення економічного розвитку.

Страхування є надто необхідним для новостворених підприємств, які ще не набули достатнього виробничого потенціалу і не нагромадили власних ресурсів.

Страхування вважається інвестиційним сектором економіки, оскільки зібрані страхові внески досить часто використовуються страховиком на інвестиційні цілі, разом з тим, суб'єкти господарювання мають можливість направляти кошти на інвестування.

Загалом страхування забезпечує раціональне формування та використання коштів, призначених для здійснення соціальних програм. Світовий досвід довів доцільність нагромадження і використання коштів на соціальні програми страховим методом. Сформовані таким чином ресурси використовуються як доповнення до державних ресурсів, спрямованих на фінансування освіти, охорони здоров'я, пенсійне забезпечення тощо. У ринковій економіці страхування виступає, з одного боку, засобом захисту бізнесу та благополуччя людей, а з іншого – видом під­приємницької діяльності, що приносить прибуток. Займаються такою діяльністю відповідні організаційні структури - страховики (страхові компанії), що спеціалізуються на наданні страхових послуг. Джерелами прибутків страхових компаній є доходи від страхової діяльності та від інвестування тимчасово вільних коштів в об'єкти виробничої та невиробничої сфер діяльності, акції підприємств, банківські депозити, цінні папери тощо.
Питання для самостійного вивчення


  1. Історія виникнення та розвитку страхування.

  2. Специфічні поняття і терміни страхування.

  3. Міжнародні страхові терміни.

  4. Принципи страхування та їх характеристика.

ТЕМА 2 – КЛАСИФІКАЦІЯ СТРАХУВАННЯ


План

  1. Поняття класифікації та її значення. Ознаки класифікації.

  2. Класифікація страхування за об’єктами.

  3. Обов’язкове та добровільне страхування.


1.Поняття класифікації страхування та її значення. ознаки класифікації

Класифікація страхування – це система поділу страхування за історичними, економічними або юридичними ознаками на сфери діяльності, галузі, підгалузі, види, класи, групи відповідно до цілей використання результатів класифікації.

Класифікація за історичними ознаками передбачає виокремлення етапів розвитку страхування і поділ усієї сукупності страхових послуг за часом їх виникнення.

Класифікація за економічними ознаками передбачає кілька підходів і включає наступні елементи:

  • класифікація за об’єктами страхування;

  • класифікація за родом небезпеки (видами ризиків);

Найважливішою економічною ознакою для класифікації страхування є наявність або відсутність у договорі страхування інвестиційної складової. Тому всю сукупність страхових послуг поділяють на дві великі групи.

Перша об'єднує ті договори страхування, які не лише задовольняють потреби страхувальників у страховому захисті, а й здатні забезпечити їхні інвестиційні інтереси, тобто дозволяють нагромадження і капіталізацію страхових внесків. Такі договори охоплюються поняттям "страхування життя".

Друга група договорів - це ті договори, які обслуговують потреби виключно у страховому захисті і не стосуються інвестиційних інтересів страхувальників. Такі договори підпадають під категорію "ризиковані види страхування", або "види страхування інші, ніж життя", або ж "загальні види страхування". Сюди включаються всі види страхування, які не підпадають під ознаки договорів страхування життя.

Класифікація за об'єктами страхування передбачає виокремлення трьох його основних галузей, до яких відносяться:

1. Особисте страхування.

2. Майнове страхування.

3. Страхування відповідальності.



Класифікація за родом небезпеки передбачає виокремлення певного набору специфічних страхових подій (страхових ризиків), які супроводжують конкретну діяльність страхувальника. Відповідно до даної ознаки загальні види страхування поділяються на:

  • автотранспортне страхування;

  • морське страхування;

  • авіаційне страхування;

  • страхування ядерних ризиків;

  • страхування космічних ризиків;

  • страхування кредитних ризиків;

  • страхування від нещасних випадків та на випадок хвороби;

  • страхування майна від вогню та стихійного лиха;

  • страхування загальної цивільної відповідальності.

Класифікація за юридичними ознаками також передбачає кілька підходів. Її основою є виокремлення певних класів страхування поділу страхування життя і загальних видів страхування на підкласи згідно з вимогами законодавства. Класифікація за юридичними ознаками включає:

  • класифікацію за формою організації (статусом) страховика;

  • класифікацію за формою проведення страхування;

  • класифікацію за статусом страхувальника.

Класифікація за формою організації (юридичним статусом) страховика використовується переважно з метою забезпечення державного регулювання страхової діяльності, контролю за страховиками та аналізу розвитку страхового ринку. Відповідно, за формою організації виділяють:

  • комерційне страхування (здійснюється страховими компаніями різних форм власності);

  • взаємне страхування (його здійснюють товариства взаємного страхування);

  • державне страхування (здійснюється спеціалізованими державними страховими організаціями).

За формою проведення страхування поділяється на обов'язкове і добровільне.

Класифікація за статусом страхувальника передбачає поділ страхових послуг на ті, які обслуговують інтереси суб’єктів підприємницької діяльності та ті, що обслуговують інтереси громадян. Дана класифікація стосується лише загальних видів страхування.
2. Класифікація страхування за об’єктами

Класифікація за об'єктами страхування передбачає виділення окремих галузей, підгалузей і видів страхування. Згідно із Законом України "Про страхування" об'єктами страхування можуть бути три групи майнових інтересів:

1) пов'язані з життям, здоров'ям, працездатністю та додатковою пенсією страхувальника або застрахованої особи (особисте страхування);

2) пов'язані з володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування);

3) пов'язані з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди фізичній особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі (страхування відповідальності).

Особисте страхування поділяється на три підгалузі залежно від тривалості договорів страхування і обсягів страхової відповідальності. Підгалузями особистого страхування є:

- страхування від нещасних випадків;

- медичне страхування;

- страхування життя.

В межах цих підгалузей виокремлюються види страхування. Страхування від нещасних випадків об'єднує короткострокові види особистого страхування і включає:

- індивідуальне страхування від нещасних випадків;

- колективне страхування працівників за рахунок коштів підприємств і організацій;

- страхування туристів;

- страхування пасажирів;

- страхування дітей;

- страхування працівників, умови праці яких є досить небезпечними для життя.

Медичне страхування об'єднує всі види страхування, пов'язані з відшкодуванням витрат страхувальника у зв'язку із захворюванням і необхідністю лікування. Особливістю цієї підгалузі є наявність тут як довгострокових, так і короткострокових видів страхування. До довгострокових видів медичного страхування відноситься безперервне страхування здоров'я. Короткострокові видів медичного страхування включають страхування здоров'я на випадок хвороби, медичне страхування туристів, що від'їжджають за кордон, страхування на період вагітності тощо.

Страхування життя об'єднує довгострокові види особистого страхування, обсяг відповідальності за якими, згідно з чинним законодавством України, передбачає одноразову або розстрочену виплату страхової суми в разі: смерті застрахованої особи в період дії договору страхування, дожиття застрахованої особи до закінчення строку дії договору страхування, досягнення застрахованою особою віку, визначеного договором страхування або настанням події в житті застрахованої особи, яка обумовлена у договорі страхування.

Майнове страхування призначене для компенсації шкоди, заподіяної страхувальнику внаслідок страхового випадку із застрахованим майном включаючи як матеріальні, так і фінансові збитки.

Майнове страхування об'єднує найрізноманітніші види страхування, які іноді поділяють на дві підгалузі: страхування майна громадян і страхування майна юридичних осіб. Конкретні види майнового страхування виділяються в залежності від того, який вид майна чи майнових інтересів передається на страхування.



Страхування відповідальності полягає в захисті майнових інтересів страхувальника у випадку, якщо він завдасть шкоди життю, здоров'ю і майну третьої особи, а також майнових інтересів потерпілої третьої особи. Особливістю страхування відповідальності є те, що крім страховика і страхувальника тут завжди присутня третя особа, майнові інтереси якої захищає конкретний договір страхування, причому найчастіше ця особа є невідомою.

Види страхування, які належать до цієї галузі, мають комплексний характер і включають: страхування відповідальності власників автотранспортних засобів, авіаційного транспорту, власників суден, користувачів ядерних установок, страхування професійної відповідальності, загальне страхування цивільної відповідальності, страхування відповідальності товаровиробника тощо


3. Обов’язкове та добровільне страхування

Загалом за формою проведення страхування поділяється на добровільне і обов'язкове.

У більшості випадків взаємовідносини між страховиком і страхувальником базуються на добровільних засадах і оформлюються договорам страхування, які укладаються відповідно до правил страхування. Правила страхування при добровільній його формі страховик розробляє самостійно для кожного виду страхування, а далі передає на затвердження державному наглядовому органу у сфері страхування.

Правила страхування визначають загальні умови і порядок здійснення конкретним страховиком того чи іншого виду добровільного страхування. При цьому правила проведення одного й того самого виду страхування різними страховиками можуть бути різними. Відповідно, страхувальник має змогу обрати як найбільш прийнятний для себе варіант страхування так і страховика. Страховик при цьому має право обирати: чи прийняти на страхування запропонований страхувальником ризик чи відхилити його. Якщо обидві сторони досягнуть попередньої згоди, вони укладають договір, у якому конкретизуються загальні умови страхування, викладені у правилах.

Обов'язкове страхування передбачає, що страхові відносини виникають згідно із законом, а страхування здійснюється на підставі відповідних законодавчих актів, якими передбачено перелік об'єктів, що підлягають страхуванню; перелік страхових подій, винятки з них; максимальні страхові тарифи; страхові суми; рівень страхового забезпечення та інші суттєві моменти. Згідно із Законом України "Про страхування" форми типового договору і порядок проведення обов'язкового страхування визначаються Кабінетом Міністрів України. Принцип обов'язковості при цьому поширюється і на страхувальника, і на страховика. Перший має обов'язково застрахувати передбачений законодавством об'єкт, а другий не в праві відмовити йому в цьому.

Право на здійснення обов'язкових видів страхування може отримати будь-який страховик, якщо він має відповідну ліцензію. Види обов’язкового страхування в Україні визначаються виключно Законом України "Про страхування". Станом на 1.01.2007 р. до складу обов'язкового українським законодавством віднесено 42 види страхування, зокрема:

1) медичне страхування;

2) особисте страхування від нещасних випадків на транспорті;

3) авіаційне страхування цивільної авіації;

4) страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів;

5) страхування засобів водного транспорту;

6) страхування врожаю сільськогосподарських культур і багаторічних насаджень державними сільськогосподарськими підприємствами, врожаю зернових культур і цукрових буряків сільськогосподарськими підприємствами всіх форм власності;

7) страхування цивільної відповідальності оператора ядерної установки;

8) страхування цивільної відповідальності інвестора;

9) страхування об'єктів космічної діяльності;

10) страхування відповідальності суб'єктів туристичних операторів.


Питання для самостійного вивчення

  1. Класифікація страхування за історичними ознаками.

  2. Класифікація страхування за родом небезпек.

  3. Поділ страхування на ризикові види та страхування життя.

ТЕМА 3 – СТРАХОВІ РИЗИКИ ТА ЇХ ОЦІНКА


План
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   12


База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка