Конспект лекцій (для студентів 4 курсу заочної форми навчання спец. 050100 „Економіка підприємства" й „Облік і аудит")



Скачати 428.79 Kb.
Сторінка2/3
Дата конвертації22.02.2017
Розмір428.79 Kb.
1   2   3
Тема 5. Товарна політика в системі маркетингу



    1. Класифікація товарів і послуг.

    2. Життєвий цикл товару.

    3. Позиціювання товару на ринку.

З позицій маркетингу товаром є все, що може задовольнити потребу (матеріальні вироби, послуги, ідеї, технології тощо). Товари поділяють на групи за такими критеріями:



  • сфера використання (споживчі й промислові товари);

  • тривалість використання;

  • матеріальність та ін. /1, с.201-207; 3,с.282-293/.

Споживчі товари (товари широкого вжитку) поділяють на: товари повсякденного попиту (хліб, вода); товари попереднього вибору, які купують не часто (меблі, квартири); товари особливого попиту (престижні марки автомобілів); товари пасивного попиту (послуги страхування) та ін.

Товари виробничого призначення залежно від характеру й ролі в технологічному процесі поділяють на такі групи: капітальне устаткування (будівлі, споруди); допоміжне устаткування (обладнання, інструменти); напівфабрикати, деталі, матеріали; виробничі послуги (ремонт, лізинг);






Рис. 5 - Три рівні товару за задумом

Розподільчі послуги (комерційні, транспортні); професійні послуги (інформаційні, фінансові, банківські); громадські (освітні) послуги.

Кожний товар має певну споживчу цінність. Виділяють три рівні факторів, за якими споживач оцінює товар:


  1. Товар за задумом виробника. Це рівень, на якому конкурують товари-замінники, що задовольняють певну потребу.

  2. Товар у реальному виконанні. Кожен товар має свої ознаки якості, властивості, дизайн, марочну назву, упаковку.

  3. Товар з підсиленням. У цьому випадку передбачається надання споживачеві додаткових послуг, сервісу (гарантія, монтаж, доставка).

Конкурентоспроможність товару – це сукупність якісних і вартісних характеристик, що забезпечують задоволення конкретної потреби на ринку аналогічних товарів, які пропонуються фірмами-конкурентами. Виробники продукції турбуються про різноманітність і асортимент товарів.

Асортимент – це група товарів, спільність яких обумовлена функціональними й фізичними властивостями або іншими факторами. Сукупність асортиментних груп створює товарну номенклатуру.

Жоден товар не може довго зберігати свої позиції на ринку. Існує життєвий цикл товару /1с.245-256; 3 с.339-350; 4с.155-165 /.

Класичний життєвий цикл товару складається з таких етапів:


  1. Етап розробки товару;

  2. Етап впровадження товару на ринку;

  3. Етап зростання;

  4. Етап зрілості;

  5. Етап спаду.

Перший етап – формування ідеї; розробка і перевірка задуму; аналіз можливостей виробництва і збуту; розробка товару в реальному виконанні і випробування його в умовах ринку.

Етап впровадження – період появи нового товару на ринку і поступове збільшення обсягу продаж. Мета маркетингу – спонукати споживачів зробити пробні купівлі товару.

Етап зростання відбувається з моменту коли фірма починає отримувати прибуток ( зростання обсягу продажу ).

Етап зрілості – темпи приросту збуту товару уповільнюються, з'являється чимало конкурентних аналогів. Маркетингова мета – максимізація прибутку, стабілізація збуту.

Етап спаду – споживачі починають купувати нові товари , кількість конкурентів зростає, обсяги реалізації і прибуток знижуються. Товар починає вмирати. Фірма передбачає поступове зниження цін і зняття товару з виробництв


1.Формування ідей

2.Вибір ідеї

3.Розробка товару

4.Оцінка собівартості

товару

5.Виробництво



експериментальних

зразків товару

6.Випробування товару

в ринкових умовах





Важкі діти”

Зірки”

Дійні корови”

Доход

Прибуток


Собаки”

Збитки
Етап



розробки




Етап впровадження товару на ринок



Етап

зростання

Витрати
Етап зрілості





Етап спаду





Рис. 6 - Характер збуту і прибутків відповідно до життєвих етапів товару




Контрольні запитання

  1. Види і класифікація товарів та послуг.

  2. Що таке конкурентоспроможність товару?

  3. Назвіть етапи життєвого циклу товару.

  4. Дайте характеристику етапів життєвого циклу товару.


Тема 6. Цінова політика в системі маркетингу


    1. Сутність цінової політики в системі маркетингу підприємства.

    2. Цілі ціноутворення.

    3. Види цінових стратегій.

    4. Структура ціни товарів та послуг.

Цінова політика фірми – це комплекс заходів щодо визначення цін, цінової стратегії відповідно до ситуації на ринку товарів і послуг. Діяльність багатьох фірм зв'язана з метою збільшення прибутку. Реалізується ця мета різними шляхами, що визначають стратегічну ціль ціноутворення /1, с.277-360; 3, с.355-395/.

Існує три основні групи цілей ціноутворення:


  1. орієнтовані на прибуток (максимізація прибутку, досягнення заданої віддачі на інвестований капітал);

  2. орієнтовані на збут (максимізація виручки, збільшення частки ринку);

  3. пов'язані з конкуренцією (стабілізація цін, позиціювання товару).

Ціна, яку платять споживачі за товари або послуги, може мати різні назви (плата за навчання, страховий внесок, тариф за електроенергію, користування водою, заробітна плата тощо). Гаркавенко С.С. наводить наступну класифікацію цін:

    • залежно від обороту – оптові, роздрібні;

    • залежно від впливу держави – фіксовані, регульовані, вільні та ін. /1, с.279/.

Ціна залежить від багатьох факторів, основні з них – початкові витрати, попит, конкуренція, посередники, маркетингова стратегія. Вибір цінової стратегії залежить від характеру конкурентної структури ринку. Виділяють чисту конкуренцію, монополістичну конкуренцію, олігополію, чисту монополію.

Чиста конкуренція характерна: великою кількістю продавців; товари взаємозамінні; відсутні цінові обмеження. Ціни формуються під впливом попиту і пропозиції.

Монополістична конкуренція характерна: великою кількістю фірм і гострою конкуренцією між ними; диференціацією товарів (несхожість товарів і послуг); легкістю проникнення на ринок фірмам; широким діапазоном цін на товари і послуги.

Олігополія - ситуація, при якій: кількість фірм незначна (3-4 фірми), але вони виготовляють більше половини продукції; фірми чутливі до цінової політики конкурентів на товари (нафта, сталь).

Чиста монополія – наявність одного продавця і багатьох покупців. Ціни диктує монополіст.

Виходячи з принципів, покладених в основу ціноутворення, розрізняють стратегії, які грунтуються на:



    • збуті (орієнтація на збільшення обсягів реалізації та максимізації своєї частки ринку у боротьбі з конкурентами;

    • прибутку (орієнтація на отримання підприємством цільової норми прибутку з кожної одиниці товару, що реалізується;

    • ринковій ситуації, яка склалася (кон’юктури ринку).

Активну стратегію цін здійснюють підприємства, які автономно встановлюють ціни, орієнтуючись на ринкові умови. Пасивна стратегія ціноутворення характеризується орієнтацією, перш за все, на дії конкурентів.

Процес ціноутворення знаходиться під впливом внутрішніх і зовнішніх факторів і складається із семи послідовних етапів:

1) визначення цілей ціноутворення;


  1. аналіз попиту на товар;

  2. аналіз витрат;

  3. аналіз цін конкурентів;

  4. вибір методу ціноутворення;

  5. вибір цінової стратегії;

  6. встановлення остаточних цін.

Важливим етапом процесу ціноутворення є оцінка попиту на товар (послугу), яка передбачає визначення: динаміки продажу; залежності між попитом і ціною; еластичності попиту (коефіцієнт цінової еластичності є відношення % зміни попиту до % зміни ціни); економічних можливостей покупця; цінності товару для споживачів

Попит визначає верхній рівень ціни, а її мінімальну величину – витрати. Класифікація витрат передбачає виробничі, невиробничі, прямі й непрямі витрати та ін. /1, с.302-307/.

Методи ціноутворення класифікують відповідно до цілей:


  • методи ціноутворення, орієнтовані на витрати і забезпечення цільового прибутку;

  • методи ціноутворення, орієнтовані на попит;

  • методи ціноутворення, орієнтовані на конкурентів (тендерне ціноутворення).

Цінова політика передбачає використання різних методів ціноутворення і їх комбінації залежно від ситуації, що склалася, та дії змінних факторів внутрішнього і зовнішнього середовища. Так, розрізняються підходи при встановленні: ціни на новий товар; ціноутворенні в межах товарної номенклатури; встановленні цін за географічним принципом; цін зі знижками тощо.

Рис. 7 - Зміст цінової політики підприємства


.Вплив уряду на прийняття рішень щодо цін може здійснюватись через:



  • регулювання фіксуванням цін;

  • заборону цін, що дискримінують окремих учасників каналів збуту;

  • закони про нечесну торгівлю;

  • закони про встановлення цін на одиницю продукції;

  • обмеження в рекламуванні цін.



Контрольні запитання

    1. Як формується ціна товару?

    2. Від яких чинників залежить ціна товару (послуг)?

    3. Що таке чиста конкуренція?

    4. Що таке монополістична конкуренція?

    5. Надати характеристику олігополії і монополії.

    6. Які існують методи ціноутворення?


Тема 7. Політика розповсюдження в системі маркетингу


    1. Характеристика і функції каналів розповсюдження.

    2. Методи розповсюдження товарів і послуг.

    3. Види та особливості посередників.

Політика розповсюдження – це діяльність фірми щодо планування, реалізації та контролю руху товарів від виробника до кінцевого споживача /1, с.365-405; 3, с.396-430/. Ефективність цієї діяльності залежить від вибору каналів розподілу.

Канали розподілу - це сукупність фірм або окремих осіб, які беруть на себе право власності на товар чи послугу на шляху руху товарів від виробника до споживача. Канали мають дві характеристики: рівень каналу; ширина каналу.

Рівень каналу – будь-який посередник. Кількість рівнів визначає довжину каналу.
Деякі фірми надають перевагу прямим каналам розподілу (канал нульового рівня), коли фірма має свої торгові мережі, магазини, оптові бази і реалізує товари без посередників.

Ширина каналу – кількість посередників на кожному рівні каналу. Основні функції каналів розподілу:

  • функції, пов'язані з угодами (закупівля товарів для перепродажу, продаж товарів);

  • логістичні функції (обробка замовлень, зберігання продукції, сортування і комплектація, транспортування, підтримка запасів);

  • функції обслуговування (торгове обслуговування споживачів, визначення цін і знижок, інформаційні послуги).


1.Канал нульового рівня


Виробник



Споживач


2. Однорівневий канал


Виробник



Споживач

Роздріб

ник



3. Дворівневий канал


Виробник



Споживач

Роздріб

ник


Крупний

оптовик



4. Трирівневий канал


Виробник



Споживач

Крупний

оптовик


Середній

оптовик


Роздріб

ник




Рис. 8 - Приклади каналів розподілу товарів

Діяльність опосередкованого збуту обумовлює:



  • зменшення кількості контактів між учасниками обміну;

  • зменшення витрат завдяки великого обсягу виконання робіт збуту і їх високого рівня (роботу виконують спеціалізовані на збуті фірми);

  • розширення асортименту продукції.

Функції посередника /1, с.368-370/ виконують: ділери (від свого імені і за свій рахунок); дистриб'ютори (від чужого імені, за свій рахунок); комісіонери (від свого імені, за чужий рахунок); агенти і брокери (від чужого імені, за чужий рахунок). Треба знати функції і форми оптової та роздрібної торгівлі /1, с.374-390; 3, с.403-418/.

Основними показниками оцінки діяльності системи розповсюдження товарів є виконання норми збуту, підтримка середнього рівня товарних запасів, оперативність доставки товару замовникам, співробітництво у створенні програм стимулювання збуту, виконання плану підготовки і перепідготовки кадрів.


Контрольні запитання


    1. Що таке канали розповсюдження?

    2. Що таке рівень і ширина каналу?

    3. Посередники та їх функції.

    4. Назвіть можливі методи розповсюдження.

    5. Якими показниками оцінюють діяльність системи розповсюдження?


Тема 8. Комунікаційна політика в системі маркетингу
8.1. Цілі системи маркетингових комунікацій.

8.2. Види комунікаційних заходів.

8.3. Стимулювання збуту.

Комунікаційна політика – один з чотирьох основних елементів комплексу маркетингу. Найчастіше вона виступає у формі повідомлень, що використовуються фірмою для аналітичної інформації, переконання чи нагадування споживачам про товари, послуги, зразки, ідеї. Головними її цілями є стимулювання та поліпшення попиту.

Процес формування комунікаційної моделі складається з: виявлення цільової аудиторії; визначення бажаної відповідної реакції; вибору методу звернення до аудиторії; вибору засобів поширення інформації; вибору властивостей, що характеризують джерела звернення до аудиторії; збирання інформації, що надходить каналами зворотного зв'язку.

При здійсненні комунікаційної політики використовують такі засоби впливу:



  • Реклама – цілеспрямований інформаційний вплив опосередкованого характеру на споживача для просування товарів і послуг на ринку збуту.

  • Стимулювання збуту – різноманітні засоби короткочасного спонукаючого впливу (купони, премії, конкурси тощо), покликані стимулювати ринки споживачів, сферу торгівлі, власний торговельний персонал фірми.

  • Пропаганда(пабліситі) – некомерційне стимулювання попиту на товар, послугу, ідею шляхом поширення про них важливих відомостей у пресі, по радіо, телебаченню.

  • Персональний продаж виступає як частина системи просування товарів, послуг, що дає змогу описати їх властивості в усній формі споживачеві або замовнику.

Особливе місце в комунікаційній політиці займає реклама, оскільки вона вирішує найбільш важливі завдання щодо формування та стимулювання попиту: поширення знань про фірму; одержання запитів про більш повну інформацію щодо рекламного товару; вплив на процес прийняття рішення щодо купівлі товару; допомога працівникам каналів товаропросування під час їхніх переговорів з клієнтами; поширення відомостей про сервіс; формування позитивного ставлення до фірми тощо.

Серед засобів реклами – пошта, преса (газети, журнали, бюлетені, довідники), друкована реклама (проспекти, каталоги, буклети, листівки, календарі), сувеніри, екранна реклама (телебачення, кіно, слайди), зовнішня реклама (плакати, панно), реклама на транспорті. При виборі каналів рекламування спеціалісти звертають увагу передусім на показники охоплення, частоту, силу впливу, вартість реклами.


Контрольні запитання


  1. Комунікаційна політика як елемент маркетингової системи управління.

  2. Процес формування комунікацій розповсюдження.

  3. Основні засоби впливу на споживача.

  4. Сутність та цілі реклами і пропаганди.

  5. Види стимулювання збуту.


Тема 9. Стратегії маркетингу підприємства
9.1. Сутність стратегій маркетингу.

9.2. Аналіз стану підприємства на ринку.

9.3. Маркетингові стратегії конкурентоспроможності підприємства.
Для кожного підприємства функція планування є головною і складається із стратегічного, поточного і оперативного планування, Планування маркетингових стратегій передбачає аналіз маркетингового середовища і можливостей фірми, прийняття рішень щодо маркетингової діяльності та їх реалізацію. Процес планування маркетингу на рівні стратегічної бізнес-одиниці (фірми) складається з наступних етапів:


  • формування місії фірми;

  • визначення цілей фірми;

  • маркетинговий аудит;

  • SWOT – аналіз;

  • визначення маркетингових цілей;

  • формування маркетингової стратегії і програми;

  • організація і реалізація маркетингу;

  • контроль маркетингу.

Місія передбачає визначення: призначення фірми (для чого існує цей бізнес); стратегії (визначення напрямків бізнесу, конкурентних переваг); норм поведінки, якими керується фірма у своїй діяльності.

Стратегічні цілі конкретизують на кожному рівні управління. Маркетингові цілі повинні бути підпорядковані загальнофірмовим цілям /1, с. 162-165/.

Маркетинговий аудит передбачає аналіз маркетингового середовища фірми, її цілей, стратегій, можливостей і проблем.

Результати стратегічного аудиту є інформаційною базою проведення SWOT – аналізу. SWOT – аналіз - це метод, який дозволяє визначити сильні (Strength) й слабкі (Weakness) сторони фірми, а також її можливості (Opportunities) та загрози (Threats). Результати SWOT – аналізу узагальнюються у вигляді матриці /1, с.166-168/.

Маркетингові цілі й стратегії можуть бути зв'язані:


  • із збільшенням частки ринку, обсягу продаж;

  • з освоєнням нових сегментів і виходом на нові ринки;

  • з модифікацією і розробкою нових товарів (послуг);

  • з виходом фірми в нові сфери бізнесу.

Відповідно до цього розробляється програма маркетингу /1, с.172-197/.

Теорія маркетингу накопичила і на практиці використовує такі моделі прийняття стратегічних рішень:



  • матриця розвитку товару (ринку), яку запропонував Ансофф /5/.

  • Матриця передбачає чотири альтернативні стратегії росту бізнесу :

    1. стратегія глибокого проникнення на ринок, або експансія (збільшення обсягу збуту наявних товарів на наявних ринках);

    2. стратегія розвитку ринку (збільшення обсягу збуту наявних товарів на нових ринках);

    3. стратегія розвитку товарів (збільшення обсягу збуту завдяки удосконаленню наявних і розробці нових товарів для наявних ринків);

    4. стратегія диверсифікації (розробка нових товарів для нових ринків).

  • Матриця конкуренції, запропонована М.Портером. Ідея цього методу – досягнення необхідного рівня рентабельності підприємства і переваги над конкурентами. М.Портер пропонує обрати одну з трьох стратегій:

  1. стратегія лідерства за витратами (концентрація зусиль на скороченні витрат на всіх етапах технологічного циклу);

  2. стратегія диференціації (виготовлення фірмою товарів, що відрізняються з позиції споживача від товарів конкурентів);

  3. стратегія концентрованого маркетингу (концентрація зусиль на одному або кількох сегментах і досягнення на цих сегментах лідерства).

  • Матриця зростання /1, с.181-191/ передбачає, що різні фірми перебувають на різних етапах „життєвого циклу” і відповідно за кожним з них можуть бути визначені маркетингові стратегії: „Важкі діти” – початковий етап; „Зірки” – етап зростання; „Дійні корови” – етап зрілості; „Собаки” – етап спаду.

Ефективно розподілити обмежені ресурси між окремими привабливими напрямками розвитку ділової активності дозволяють портфельні стратегії. Вони базуються на співвідношенні маркетингових можливостей і внутрішнього потенціалу підприємства. У матриці, запропонованій Бостонською консультаційною групою (матриця БКГ), маркетингові можливості відображені показниками темпів зростання попиту на продукцію підприємства, а внутрішній потенціал – відносною часткою підприємства на ринку порівняно з основними конкурентами.

Розробка маркетингових програм передбачає використання різних варіантів стратегій і їх комбінацію відповідно до цілей організації.


Контрольні запитання


  1. Етапи процесу маркетингової діяльності підприємства.

  2. Стратегічні цілі й плани маркетингу.

  3. Сутність SWOT-аналізу.

  4. Моделі прийняття стратегічних рішень.

  5. Сутність матриці конкуренції М.Портера.

  6. Сутність матриці зростання.



Тема 10. Організація і контроль маркетингової діяльності
10.1. Організація служби маркетингу на підприємстві.

10.2. Характеристики організаційних структур.

10.3. Контроль виконання маркетингових планів.
Формування сучасних організаційних маркетингових структур відбувається поетапно. Якщо маркетингова діяльність на підприємстві знаходиться у стані започаткування і обмежується рекламуванням та збутом, усі маркетингові обов'язки можуть бути доручені одній особі або розподілені між окремими виконавцями існуючих відділів цього підприємства. З розширенням маркетингової діяльності виникає необхідність створення спеціального відділу маркетингу, який являє собою структурний підрозділ для виконання маркетингових функцій. При великих масштабах маркетингової діяльності створюються різні типи організаційних структур. Виділяють такі типи структур управління маркетингом: функціональну; продуктову (товарну); регіональну; сегментну (орієнтовану на споживача); матричну /1, с.462-470/.

Функціональна структура передбачає розподіл певних маркетингових функцій за відповідними підрозділами фірми (відділи збуту, сервісу, реклами).

Продуктова (товарна) структура передбачає наявність на підприємстві кількох керівників маркетингу, відповідальних за певний товар, підпорядкованих віце-президенту з маркетингу.

Раціональна структура служби маркетингу передбачає наявність на підприємстві окремих відділів, діяльність яких спрямована на певні регіональні ринки.

Сегментна структура передбачає наявність окремих відділів, діяльність яких орієнтована на певні сегменти споживачів.
Матрична структура є поєднанням вищезазначених структур і може бути: функціонально-товарною; функціонально-регіональною; товарно-регіональною.

Слід знати, що маркетингові організаційні структури є частиною організаційної структури управління фірмою і мають задовольняти вимоги щодо:



  • скорочення апарату управління (скорочення рівнів і структур управління);

  • створення умов розвитку підприємства;

  • сприяння зростанню обсягів виробництва і збуту;

  • зниження собівартості продукції (послуг) та інші.

Маркетинг як функція управління (спеціальна функція або маркетинг-менеджмент) передбачає реалізацію загальних функцій:

  • аналізу (комплексне дослідження ринку, аналіз внутрішніх можливостей фірми);

  • планування програми маркетингу (розробка маркетингової стратегії і планів виробництва, збуту та комунікаційної політики);

  • організації робіт (виконання програми маркетингу) контролю маркетингу.

  • контролю маркетингу.

Контроль результатів діяльності як фірми в цілому, так і окремих її підрозділів відбувається на кожному циклі управління ( рік, квартал, місяць, тиждень-декада, доба) /1, с.470-493/.

Контроль маркетингу – процес, що складається з таких етапів:



  • обґрунтування показників, що підлягають контролю (собівартість продукції, частка ринку, обсяг збуту тощо );

  • вимірювання (облік) фактичних показників і результатів маркетингової діяльності;

  • порівняння планових і фактичних показників;

  • аналіз відхилень фактичних показників від планових;

  • коригування планів при значних відхиленнях.

Основні напрямки контролю – контроль результатів діяльності та маркетинговий аудит.
1   2   3


База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка