Конспект лекцій для магістрів спеціальності 056 «Міжнародні економічні відносини» денної та заочної форм навчання Луцьк 2016



Сторінка1/8
Дата конвертації05.03.2017
Розмір1.5 Mb.
  1   2   3   4   5   6   7   8
Міністерство освіти і науки України



Стратегії економічного розвитку
Конспект лекцій

для магістрів спеціальності

056 «Міжнародні економічні відносини»

денної та заочної форм навчання

Луцьк 2016

УДК 339.92(075.8)

С 58
До друку _____________ Голова Навчально-методичної ради Луцького НТУ

(підпис)
Електронна копія друкованого видання передана для внесення в репозиторій Луцького НТУ ________________ директор бібліотеки.

(підпис)
Затверджено Навчально-методичною радою Луцького НТУ,

протокол № 9 від «_19_» _травня_ 2016 року.


Рекомендовано до видання вченою радою факультету бізнесу Луцького НТУ,

протокол № 11 від «_18__» __травня_ 2016 року.


Голова вченої ради факультет бізнесу ________________ Хвищун Н.В.

(підпис)
Розглянуто і схвалено на засіданні кафедри економічної теорії та міжнародної економіки Луцького НТУ,

протокол №10 від «__11__» __травня__ 2016 року


Укладач:

_______________

(підпис)



Божидарнік Т.В., доктор економічних наук, професор Луцького НТУ











Рецензент:

_______________ (підпис)


Галазюк Н.М., кандидат економічних наук, доцент Луцького НТУ

Відповідальний

за випуск:



_______________

(підпис)



Савош Л.В., кандидат економічних наук, доцент Луцького НТУ

С 58

Стратегії економічного розвитку [Текст]: конспект лекцій для магістрів спеціальності 056 «Міжнародні економічні відносини» денної та заочної форм навчання / уклад. Божидарнік Т.В. – Луцьк: Луцький НТУ, 2016. – 92с.

У виданні розкрито основні питання лекційного курсу, охарактеризовано основні терміни та ключові поняття, подано рекомендовану літературу.

Призначене для магістрів спеціальності 056 «Міжнародні економічні відносини» денної та заочної форм навчання.

© Божидарнік Т.В., 2016






Зміст

Вступ………………………………………………………………………………...

4

Лекція 1. Зміст поняття „стратегії економічного розвитку” та середовище формування стратегій розвитку…………………………………….

5

Лекція 2. Варіативність сучасних макроекономічних політик…………………

11

Лекція 3, 4. Стратегії розвитку трансформаційних економік………………….

27

Лекція 5, 6. Міжнародна координація економічних політик……………………

40

Лекція 7. Глобалізація та стратегія розвитку……………………………………

71

Рекомендована література…………………………………………………………

91


Вступ

Стратегія економічного розвитку є невід’ємною складовою системи політичного, економічного й соціального регулювання країни. Грамотно сформульовані стратегічні цілі та успішне їх досягнення надають суттєвий поштовх в подальшому розвитку держави, у вирішенні важливих економічних і соціальних проблем.

В умовах глобалізації відбувається дедалі зростаюча інтеграція національних економік в єдине ціле, в систему світової економіки. Формуються наднаціональні рівні й механізми регулювання економіки, якими підпорядковується певна частина національних інтересів країни. В цьому процесі особливо значною є роль міжнародних організацій і транснаціональних корпорацій. З цим явищем слід рахуватися, розробляючи стратегії. Таким чином, національні стратегії стають частиною системи міжнародних стратегій. В першу чергу, ця система функціонує за рахунок тих елементів національних стратегій, які безпосередньо пов’язані з міжнародними економічними відносинами: це політика в галузі зовнішньої торгівлі, валютно-кредитних відносин, міжнародного обміну технологіями тощо.

Мета дисципліни «Стратегії економічного розвитку» полягає у формуванні системних знань та практичних навичок у галузі формування міжнародних стратегій економічного розвитку в сучасних умовах, особливо щодо специфіки формування стратегій розвитку України в умовах інтеграційних процесів у сучасному світі.

Завдання курсу «Стратегії економічного розвитку» – допомогти зрозуміти основні закономірності та тенденції розвитку національної економіки в контексті інтернаціоналізації та глобалізації світового економічного життя. Дисципліна «Стратегії економічного розвитку» посідає вагоме місце в реалізації освітньо-професійної програми підготовки спеціалістів спеціальності «Міжнародна економіка». Дисципліна вивчає середовище формування стратегій розвитку, варіативність сучасних макроекономічних політик, особливості національних стратегій провідних країн, стратегії розвитку економік перехідного періоду, міжнародну координацію економічної політики, міжнародні інтеграційні стратегії, глобалізацію та стратегії розвитку, цивілізаційні виміри економічного розвитку.

В результаті вивчення дисципліни студенти повинні знати: середовище формування стратегій розвитку; варіативність сучасних макроекономічних політик; особливості національних стратегій провідних країн; стратегії розвитку економік перехідного періоду; міжнародну координацію економічної політики; міжнародні інтеграційні стратегії; цивілізаційні виміри економічного розвитку.

В результаті вивчення дисципліни студенти повинні вміти: застосовувати інструментарій аналізу та давати обгрунтовані висновки щодо розвитку національної економічної системи; застосовувати теорії та методи прогнозування; розв’язувати типові задачі з дисципліни.

Об’єктом вивчення є система господарських зв’язків національних економік.

Лекція 1. Зміст поняття „Стратегії економічного розвитку” та середовище формування стратегій розвитку

План


  1. Поняття „стратегія економічного розвитку” та предмет курсу «Стратегії економічного розвитку».

  2. Формування місії стратегії національного розвитку.

  3. Методи досягнення мети, стратегічна політика.

  4. Моделі національних та міжнародних економічних стратегій.

  5. Поняття „економічний розвиток”. Середовище формування стратегій розвитку.


1. Поняття „стратегія економічного розвитку” та предмет курсу «Стратегії економічного розвитку».

У сучасному світі окрему країну можна визначати як цілісний живий організм, який веде власний спосіб життя серед інших живих організмів, яких нараховується біля 210, які мають або не мають власні інтереси, об’єднуються у групи для їх реалізації, борються одна з одною та в результаті поділяються на лідерів та аутсайдерів. Сучасною мовою це називається формувати стратегію поведінки.

Сам термін „стратегія” грецького походження і складається з двох слів: stratos- військо +ago - веду , тобто означає частину військового мистецтва, що займається питаннями плануванням, підготовкою та веденням війни. В даний час це один з найпопулярніших термінів в менеджменті, і використовується термін „стратегія” у розумінні майстерність керівництва суспільно-політичними та соціально-економічними процесами.

Сучасне визначення: стратегія - це плани вищого керівництва щодо досягнення довгострокових результатів відповідно до цілей і завдань організації.

Фахівці зі стратегічного менеджменту Генрі Минцберг, Брюс Альстренд, Джордж Лемпел виділяють п’ять атрибутів економічної стратегії:


  1. стратегія, це план, орієнтир, напрям розвитку;

  2. стратегія – це принцип поведінки, дотримання певної моделі поведінки;

  3. стратегія – це позиція, тобто утворення найвигіднішого поєднання елементів економічної політики або бізнесу (в умовах розриву власності та бізнесу, інтереси бізнесу і техноструктури не співпадають);

  4. стратегія – це перспектива, тобто основний спосіб дії організації, бізнесу;

  5. стратегія – це засіб, маневр, за допомогою якого можна перехитрити конкурентів.

Виділяють декілька рівнів стратегії:

  1. залежно від об’єкта, для якого вона призначена:

    • стратегія країни в цілому,

    • стратегія регіону,

    • стратегія амін району,

    • стратегія фірми.

  2. за строком дії:

    • середньострокова (5-10 років),

    • довгострокова (10-20 років). більше 20 не формуються, тому що недоцільно, ціннісні орієнтири міняються (в ЄС більшість програм до 2020 року - енергозберігаючі, тощо).

Предметом курсу є вивчення формування й реалізації довгострокової політики, спрямованої на суттєве поліпшення соціально-економічних показників, стимулювання динамізму економічного розвитку на національному, регіональному та глобальному рівнях, крім того вивчення найтиповіших моделей розвитку на прикладі окремих країн.
2. Формування місії стратегії національного розвитку.

міжнародна економічна стратегія складається з поведінки окремих країн. Звісно є лідери, які задають тон, а інші до них прислухаються або наслідують.

Стратегія економічного розвитку країни являє собою економічну політику уряду, розраховану на тривалий строк, спрямовану на досягнення основної мети (місії) соціально-економічного розвитку. Визначити її важлива і необхідна справа уряду й політичних сил країни, при цьому варто вибрати власну модель економічного розвитку врахувавши можливості країни, зокрема:

    • історичні традиції та менталітет титульної нації,

    • сучасний стан економіки,

    • її ресурсний потенціал,

    • особливості соц-екон. відносин,

    • ступінь участі країни в МПП,

    • географічне розташування тощо.

Виходячи із цього, слід визначити стратегічну мету – МІСІЮ, якої має досягти держава в своєму соціально-економічному розвитку, Коли місія сформульована більшістю населення (підтримка влади на виборах), а нерідко і зафіксовано в конституції (Україна соціально-орієнтована держава), уряд країни розробляє й здійснює заходи щодо її досягнення.

Отже розроблення економічної стратегії починається з визначення МІСІЇ, це є найскладнішим та найвідповідальнішим моментом (У.Черчель: У Британії немає постійних друзів, а є постійні інтереси).

Формування МІСІЇ включає ряд ключових моментів:


  • вона має бути об’єктивно реальною, тобто такою, яку можна досягнути взагалі, а не бути утопією;

  • здійснення визначеної місії реально можливе саме в цій країні, врахувавши ресурси, традиції, головне бажання (Японія виняток);

  • визначені строки досягнення мети повинні бути реальними (М.Хрущов: Пережинем Америку, не доганяючи її, Комунізм у 1980 році, Китай „політика великого стрибка” - 5 років напруженої праці – 10 тисяч років щастя, В третьому тисячолітті світовим економічним лідером буде Китай);

  • місія та строки стратегії повинні реально співвідноситись із наявними в країні матеріальними, людськими і фінансовими ресурсами, а також враховувати залучення інвестицій та кредитів;

  • зміст місії не визначається раз і на завжди, а змінюється під впливом часу;

  • зміст місії повинен бути чітко, лаконічно сформульований і охоплювати найважливіші сфери соціально-економічного життя країни;

  • в стратегічній меті можуть визначатись проміжні цілі або тагерти або приоритетні цілі (євроінтеграція України це тагерт, а місія більш глобальна).

Пріоритетною метою економічної стратегії демократичної держави є людина, піднесення її добробуту, створення гідних умов для всебічного розвитку особистості.

Визначення місії соціально-еконочіного розвитку країни визначається внутрішніми та зовнішніми обставинами, в першу чергу так званим економічним трендом (спад або підйом економіки): Новий курс Рузвельта, теччеризм, реганоміка, курс Доджа-Шоупа, економічне диво тощо, або формується в умовах стабільності економіки. Щорічний 42 Економічний самміт в Давосі (Швейцарія ) відбувся без президента США, Тому що Барак Обома виступав з щорічною промовою до американської нації він виголосив стратегію поведінки на найближчі роки, яка має бути спрямована на покращення освіти та науки в США.



Розробка стратегій, визначення місії та проміжних цілей здійснюється у декілька етапів:

  1. обґрунтування необхідності зміни пріоритетів розвитку;

  2. визначення напряму стратегічних змін;

  3. формування місії, яку необхідно досягати в процесі трансформаційних змін;

  4. визначення цільових орієнтирів, принципів та завдань розвитку;

  5. визначення послідовності дій намічених планів розвитку.

Завдання економістів:

      • надають „технічну допомогу” тим, хто приймає рішення.

      • часто коментують цілі, поставлені політиками використовуючи той факт, що офіційна програма відрізняється від тієї, яка могла б сприяти досягненню вказаної мети;

      • показують відмінність між істиною та офіційною метою і роблять висновок про реальні цілі програми, спираючись на аналіз її наслідків;

      • намагаються зрозуміти, наскільки різні цілі можуть суперечити одна одній і як у тому випадку знайти способи розв’язання конфлікту;

      • намагаються з’ясувати всі приховані значення альтернативних систем цінностей, які є основними, а які – похідними.


3. Методи досягнення мети, стратегічна політика.

Після визначення МІСІЇ наступним етапом розробки стратегії є визначення методів її досягнення. Сукупність заходів, що застосовує уряд для досягнення стратегічної мети, є стратегічною політикою. Схема формування національної стратегії економічного розвитку:




Рис. 1.1. Схема формування національної стратегії економічного розвитку
Стратегічна політика передбачає:

  1. розпочинається вона з визначення необхідних фінансових, виробничих і людських ресурсів, які необхідні для реалізації поставленої мети;

  2. розробка механізму реалізації стратегічної мети, тобто виявляються заходи уряду по регулюванню економіки в основних її сферах, створюються необхідні інститути, фонди, залучаються інвестиції та кредити;

  3. реалізація стратегії економічного розвитку передбачає формування відповідної законодавчої бази, що забезпечить реалізацію необхідних заходів;

  4. у процесі реалізації стратегії уряд вирішує певні завдання, серед основних із яких на макрорівні - є досягнення повної зайнятості, стабілізація цін (причин для підвищення цін немає, будуть підвищенні без причини), рівновага платіжного балансу (восени дозволити імпорт нафтопродуктів, на даний час імпортери на 70% визначають ціни палива в Україні), мікрорівні – ефективне використання ресурсів;

  5. оскільки одночасне вирішення цих завдань практично не можливе, виокремлюють пріоритетні цілі на кожному етапі, які групуються за трьома напрямами: економічні, соціальні, екологічні.

Стратегія має бути науково обґрунтованою, ретельно зваженою, вивірена до економічних реалій країни. Її розробляють спеціальні інститути. В процесі розробки її автори мають спиратися на ідею соціально-економічного розвитку (консолідуючу парадигму), яка притаманна більшості суспільства, або його потрібно переконати в доцільності цієї парадигми. При розробці стратегії необхідно виходити насамперед з інтересів і можливостей власної країни. Однак вплив міжнародного середовища теж дуже сильний. Не варто сліпо запозичувати чужу стратегію, що добре для одних країн, для інших невдача. Часто беречи кредити в МВФ чи Світового банку вони ставлять для країн невигідні умови, варто подумати в першу чергу про економічну безпеку (Україна 2 місце у світі по офіційних боргах, повернення яких настане після літа 2012, нові зовнішні запозичення необхідні щоб обслуговувати зовнішній борг вже існуючий). Складно формувати стратегії розвитку трансформаційних економік, хоча Україна має статус ринкової економіки з грудня 2005 року, іноземці кажуть доведіть: біржі, банки. транспортні мережі.
4. Моделі національних та міжнародних економічних стратегій.

в українській науковій літературі виділяють сім трансформаційних моделей:

  1. Китайська модель;

  2. Угорська модель;

  3. Польська модель шокової терапії;

  4. Чесько-словацька модель;

  5. Прибалтійська модель;

  6. Російська модель;

  7. Українська модель нечіткі характеристики.

В процесі інтернаціоналізації економіки здійснюється зближення національних стратегій, вони набувають багатьох спільних рис, зокрема в механізмі досягнення цілей. Таким чином, національні стратегії водночас є міжнародними стратегіями.

Важливим напрямом нац. стратегій є зовнішньоекономічна політика, яка безпосередньо залучає країну до глобального простору міжнародних економічних відносин. Однак внутрішня політика хоч і опосередковано формує міжнародний аспект національної стратегії.

Крім національних стратегії, реалізуються стратегії на глобальному рівні (найбільш обґрунтованим є стратегічний план розвитку ЄС).

Своєрідними дороговказами при формуванні національних стратегій є стратегії розвитку розроблені міжнародними організаціями, найвідомішими з яких є:



  • дорожні карти;

  • 1992 р. прийнята на Всесвітній конференції з проблем розвитку й довкілля у Ріо-де-Жанейро модель сталого економічного розвитку, суть якої у гармонізації економічного й екологічного розвитку;

  • ООН приймає так звані Декади економічного розвитку з 1960 року, у 1990-2000 роках діяла міжнародна стратегія розвитку спрямована на сприяння економічному поступу країн, що розвиваються, в даний час до 2020 року діє програма боротьби з голодом тощо.


5. Поняття „економічний розвиток”. Середовище формування стратегій розвитку.

крім поняття стратегія є ще поняття „економічний розвиток”, найсуттєвішими рисами якого є:

  • економіка повинна бути збалансовано за всіма сферами;

  • економіка має бути здатною до саморегуляції (спірне питання, на минулорічному самміті в Давосі говорили про формування спільної фінансової стратегії світу, але порозумітися не вдалося на протязі року через полярні приоритетні цілі національних стратегій);

  • економіка повинна характеризуватися поступальним динамізмом зростання позитивних показників;

  • зростання економічних показників повинно супроводжуватись підвищенням життєвого рівня населення та покращенням соціальних показників.

Усі складові економічного розвитку країни взаємопов’язані та формують цілісну систему.

Середовище формування стратегій розвитку складається із внутрішнього та зовнішнього.



Світова економіка кн. ХХ - початку ХІХ ст. характеризується рядом взаємопов’язаних полі (бі) полярними тенденціями, зокрема:

  • факторні умови: важливі не ресурсні, а технологічні (в сучасних умовах зміна, раніше головні технологічні, наразі дорощує сировина та харчі). Є країни які експортують єдину сировину: Сенегал експортує арахіс, Сальвадор каву, Гондурас банани, Буркуна-Фасо бавовну і арахіс, країни ОПЕК, НІК (дешева робоча сила, триступінчаті реформи: с.г, легка пром, високотехнологічні товари). У науковій літературі поширена еклектична теорія міжнародного виробництва Джона Дайнінга, яка виокремлює 5 основних типів міжнародного виробництва залежно від домінуючих факторів:

    1. виробництва, які ґрунтуються на ресурсній базі й спільному використанні капіталів, технологій, ринків;

    2. виробництва ринкової основи, які також спільно володіють капіталами, технологією, інформацією та використовують сучасний менеджмент і організаційний досвід;

    3. виробництво, що ґрунтується на раціональній спеціалізації продукції або технологічних процесах;

    4. виробництво, що пов’язані з торгівлею й розподілом продукту, джерелом економії при цьому є скорочення витрат на виробництві й доступ на місцеві ринки, близькість замовників, після продажне обслуговування;

    5. змішані виробництва, які складаються з різних комбінацій перших чотирьох.

  • трансформація, конвергенція та когезія основних економічних категорій та понять;

  • поліцентризм економічних лідерів та прогнозується зміна лідерів в найближчому майбутньому (США, Японія, ЄС втратять позиції та натомість Росія, Китай, Індія та Аргентина посилять);

  • асиметрія господарського міжрегіонального, міжкраїнового розвитку: рівень розвитку(аграрні, промислові, постіндустріальні), міжрелігійна. асиметрія визначається рядом взаємопов’язаних чинників: забезпеченість факторами виробництва, історико-економічними особливостями, геополітичним розташуванням, наявність національної консолідуючої парадигми тощо; (частка зайнятих у сфері послуг: США – 72%, Англія -76%, Японія – 72%, Німеччина – 70%, Франція – 72 %.

  • поглиблення інтеграційних процесів, що призводить до їх великої кількості частого розпаду та протистояння потужних інтеграцій;

  • втрата ролі одних міжнародних організацій та домінування інших (ООН втрачає, МВФ та Світовий банк, ОПЕК посилюють), іде мова про таємний міжнародний уряд;

  • транснаціоналізація економіки світу, яка поширюється через процеси інтернаціоналізації та кооперації виробництва, головним чином реалізується через мережу ТНК та ПІІ:

  • ТНК контролюють 70-90% світових ринків, при цьому на 200 корпорацій припадає 30% світового ВВП;

  • ПІІ на розвинуті країни припадає 73%, понад 24% на країни, що розвиваються, 3% на країни Східної та центральної Європи. Останніми роками відбувається перерозподіл золотовалютних резервів: Китай 25%, Японія 15%,Росія 7,5%, Індія 4,3%, Південна Корея 4,1%, США 1,1%;

  • глобалізація або формування цілісного взаємопов’язаного світового господарства, однак за таких умов розвиток світового господарства характеризується двополярними ознаками:

  • з одного боку глобалізація сприяє сплетенню національних економік у суцільну світову систему, стандартизує структурні елементи економік відповідно до вимог транс націоналізації, забезпечує динамізм міжнародних економічних відносин

  • з другого боку, поглиблюється розрив між розвиненими та найбіднішими країнами світу.

  1   2   3   4   5   6   7   8


База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка