Конспект лекцій Чернівці Чернівецький національний університет 2011 (477)



Сторінка1/10
Дата конвертації31.12.2016
Розмір2.2 Mb.
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   10
Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Чернівецький національний університет

імені Юрія Федьковича

ПРИРОДООХОРОННЕ ІНСПЕКТУВАННЯ

Конспект лекцій

Чернівці


Чернівецький національний університет

2011
УДК 502.14 (477)(07)



ББК 20.1 (4УКР)я 7

П 77

Друкується за ухвалою редакційно-видавничої ради Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича


П 77 Природоохоронне інспектування : конспект лекцій / укл. : Сівак В.К., Солодкий В.Д., Данілова О.М., Пантело І.М. – Чернівці : Чернівецький нац. ун-т, 2011. – 164 с.

Тематика лекцій, уміщених у запропонованому виданні, відповідає робочій програмі курсу. Кожна лекція розкриває ряд важливих питань, необхідних для засвоєння курсу, та подається у зручній для студентів формі. Наведені наприкінці видання контрольні запитання та завдання до курсу сприятимуть здійсненню самоконтролю отриманих знань.

Для студентів спеціальності «Екологія та охорона навколишнього середовища».


УДК 502.14 (477)(07)

ББК 20.1 (4УКР)я 7
© Чернівецький національний

університет, 2011



ЛЕКЦІЯ № 1

ОСНОВНІ ВИМОГИ ЩОДО ОРГАНІЗАЦІЇ РОБІТ ІЗ ПРИРОДООХОРОННОГО ІНСПЕКТУВАННЯ
1. Порядок проведення перевірки.

2. Документальне оформлення перевірки.




  1. Порядок проведення перевірки

Діяльність людини призводить до забруднення води, повітря й ґрунту, глобального потепління на планеті, руйнування озонового шару атмосфери, випадання кислотних опадів, вичерпання багатьох природних ресурсів тощо. Наслідки антропогенної діяльності набувають загрозливого характеру для довкілля й людей, створюють підвищену екологічну небезпеку та сприяють руйнівним стихійним явищам.

Темпи зростання потреб народного господарства та населення у використанні природних ресурсів викликають необхідність посилити природоохоронний контроль, оскільки взаємодія суспільства з природою потребує спеціальних заходів і спеціальних знань із контролю за станом довкілля. Вони необхідні для того, щоб суспільство могло стабілізувати екологічну обстановку, поліпшуючи навколишнє природне середовище та зберігаючи єдність із довкіллям.

Природоохоронне інспектування має теоретичний і прикладний аспекти. Теоретичний аспект спрямовано на встановлення закономірностей у відносинах між людиною, об’єктами господарювання, живими організмами й довкіллям, а прикладний аспект − на застосування законодавчих і нормативних актів у природоохоронному контролі.

Тому головною метою інспекторських перевірок є: 1) визначення екологічного стану об’єкта, 2) ступеня й характеру його впливу на навколишнє природне середовище, 3) дотримання ним вимог законодавства, норм і правил у галузі охорони природи та за необхідності для вжиття заходів щодо усунення виявлених порушень та запобігання негативному впливу на довкілля.

Згідно з чинним законодавством, суб’єкт господарювання зобов’язаний надавати інспектору всю необхідну інформацію, статистичну звітність, фінансові та облікові документи, результати відомчих лабораторних спостережень, проектні матеріали, акти прийняття об’єкта в експлуатацію тощо, а також усіляко сприяти проведенню перевірки, надаючи допомогу транспортом і, за необхідності, спецодягом та спец спорядженням.

Перевірки об’єктів з питань охорони навколишнього природного середовища здійснюються за планом на основі календарного графіка перевірок. Періодичність цих перевірок залежить від екологічної обстановки в районі розміщення об’єкта, а також ступеня й характеру його впливу на навколишнє середовище.

За обсягом питань, що підлягають висвітленню щодо екологічного стану об’єкта, ступеня й характеру його впливу на навколишнє природне середовище, дотримання ним вимог законодавства, норм і правил у сфері охорони довкілля, а також із метою своєчасного вжиття заходів щодо усунення виявлених порушень на підприємствах, установах, організаціях та запобігання негативному впливу об’єкта на природне середовище перевірки поділяються на:

− планові (повні, комплексні) − перевірка, під час якої висвітлюються всі питання природоохоронної діяльності об’єкта;

− спеціальні (цільові) − перевірка лише окремих напрямів природоохоронної діяльності об’єкта;

− позапланові (оперативні) − перевірка, в ході якої висвітлюються лише питання, щодо яких отримано завдання від керівництва, а також перевірка аварійних і здійснюваних за сигналами та скаргами населення ситуацій;

− рейдові перевірки фіксують стан природних ресурсів і якість їх охорони;

− обов’язкові перевірки (на державному кордоні).

До початку перевірки об’єктів інспектор зобов’язаний ознайомитись із:

− постановами й рішеннями вищих і місцевих органів влади, наказами, розпорядженнями і рішеннями колегій Міністерства охорони навколишнього середовища України та галузевого відомства, що стосуються природоохоронної діяльності на даному об’єктів;

− технологічними процесами, що застосовуються на об’єкті; методами очищення газів, пиловловлення, очищення стічних вод, що утворюються в таких технологічних процесах, а також використовуваних на об’єкті;

− новими розробками мало- і безвідхідних технологій на даних виробництвах;

− матеріалами й актами попередніх перевірок та іншими документами, що стосуються природоохоронної діяльності об’єкта.

Під час перевірки інспектор зобов’язаний встановити наявність у підконтрольного суб’єкта:

− законодавчих, нормативних і методичних документів із питань охорони навколишнього природного середовища, наказів і розпоряджень щодо організації природоохоронних робіт на об’єкті й відповідальних за їх проведення посадових осіб;

− підрозділів з охорони природи, положення про них, посадових інструкцій, укомплектованість цих підрозділів кадрами відповідної кваліфікації.

Далі інспектор має розглянути:

− структуру виробництва та його склад;

− асортимент та обсяги виготовлюваної продукції;

− витрати основної та допоміжної сировини й матеріалів, зокрема й палива, відповідність їх вимогам технологічних регламентів, ДОСТІВ, ТУ та іншим стандартам;

− проектну й технічну документацію виробництв;

− звітну документацію з питань охорони навколишнього природного середовища;

матеріали дозволів, ліміт викидав і скидав забруднювальних речовин у навколишнє природне середовище та розміщення відходів;

− документи щодо обрахування й переказування плати за забруднення навколишнього природного середовища;

− дані відомчого лабораторного контролю джерел викидів і скидів;


  • відомчі нормативні й методичні документи з питань охорони навколишнього природного середовища, утворення та розміщення відходів виробництва тощо;

− стан виконання заходів щодо виявлених попередніми перевірками порушень;

− основні правила техніки безпеки й промислової санітарії, дотримання яких під час огляду виробництв об’єктів дасть змогу уникнути нещасних випадків і травматизму.

Огляд виробництв здійснюється лише в супроводі відповідального представника об’єкта.
2. Документальне оформлення перевірки

По завершенні інспекторської перевірки складається серія документів, насамперед, «Акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства».

За своєю суттю цей документ повинен бути відображенням стану природоохоронної роботи на об’єкті та його впливу на навколишнє природне середовище.

У вступній частині акту наводяться місце й дата його складання, відомча підпорядкованість об’єкта, його поштова адреса, банківські реквізити, прізвища керівників та їхні службові телефони, а також прізвища й посади осіб, які проводили перевірку.

В констатуючій частині (графа «перевіркою встановлено...») у стислій формі викладаються результати перевірки об’єкта. Викладений матеріал повинен підкріплюватися кількісними показниками, що наводяться як окремо, так і у формі порівняльних таблиць. Довідки, копії звітів, результати аналізів, графіки, схеми і т. ін., що, за необхідності, додаються до акту перевірки, повинні підписуватись офіційними особами й належним чином бути оформлені.

Окремим розділом акту за результатами перевірки за виявленими порушеннями природоохоронного законодавства державним інспектором видаються обов’язкові до виконання приписи з зазначенням термів їх виконання і посиланням на статті або пункти законодавчих чи нормативних документів.

Акт перевірки обговорюється з керівником об’єкта, а за необхідні − в присутності відповідальних працівників.

Складання акту перевірки як первинного документа обов’язкове, практично, за всіх видів інспекторських перевірок, за винятком тих випадків, коли розслідуються очевидні протизаконні дії окремих осіб (миття транспорту в непередбачених для цього місцях, вивантаження сміття в забороненому місці тощо), які безпосередньо призвели до забруднення природного середовища, і коли інспектор може обмежитися складанням протоколу про порушення природоохоронного законодавства та вжиттям адміністративних заходів.

Виявлення порушень природоохоронного законодавства здійснюється в результаті:

− планових, спеціальних та рейдових перевірок дотримання природоохоронного законодавства на об'єктах народного господарства, а також перевірок, що здійснюються за сигналами й скаргами населення, завданнями керівних органів тощо;

− попереднього нагляду за ходом будівництва (реконструкції) об’єктів і споруд;

− участі в державних і робочих комісіях із приймання в експлу­атацію закінчених будівництвом чи реконструкцією об'єктів і спо­руд, які впливають на природне середовище;

− перевірки пересувних джерел викидів;

− зупинки й огляду суден чи інших плавальних засобів, відвідання й огляду платформ, штучних островів, установок і споруд у внутрішніх морських територіальних водах та економічній зоні України.

Відповідно до завдань державного контролю за дотриманням природоохоронного законодавства здійснюються заходи, спрямовані на запобігання порушенням, встановлюються причини й наслідки цих порушень.

Щодо кожного випадку виявленого порушення, за яке передбачено адміністративну відповідальність, інспектор складає протокол, яким фіксується факт порушення. На підставі протоколу вирішується питання про застосування заходів впливу. Під час складання протоколу необхідно звернути особливу увагу на точність визначення виду порушення, його причин і наслідків, а також кваліфікування виявленого порушення відповідно до статей природоохоронного законодавства.

Протокол підписується інспектором, який його склав, правопорушником, особами, що брали участь у виявленні порушення, а за наявності свідків протокол підписується й ними. У випадку відмови особи, яки вчинила правопорушення, від підписання протоколу в ньому робиться відповідний запис про це. Особа, яка вчинила правопорушення має право додати до протоколу пояснення й зауваження щодо його змісту, а також викласти мотиви своєї відмови від його підписання.

У разі неможливості розгляду справи на місці порушення інспектор, який склав протокол, зобов'язаний усно або письмово повідомити правопорушника про місце й час розгляду його справи, а також роз'яснити йому його права і обов'язки, які передбачено чинним законодавством.



Отже, якісне здійснення державного екологічного контролю − необхідна передумова вжиття конкретних заходів для поліпшення екологічної ситуації, основа створення здорового середовища для життя людини.


ЛЕКЦІЯ № 2

ЗДІЙСНЕННЯ ДЕРЖАВНОГО КОНТРОЛЮ ЗА ОХОРОНОЮ

ТА РАЦІОНАЛЬНИМ ВИКОРИСТАННЯМ ВОДНИХ РЕСУРСІВ
1. Перевірка водоохоронної діяльності промислових об’єктів. 2. Екологічний контроль за впливом сільськогосподарських об’єктів на водні ресурси.

3. Основні порушення водного законодавства.


1. Перевірка водоохоронної діяльності промислових обєктів

Для оцінки впливу об'єкта, який підлягає перевірці, на стан поверхневих і підземних вод, а також проведення кількісних розрахунків і вжиття заходів для усунення негативних наслідків цього впливу необхідно проаналізувати ряд показників:



Перевірка водоспоживання включає контроль таких показників, як:

− наявність самостійних водозаборів поверхневих і підземних вод, проектно-технічної документації на водозабірні споруди й водопровідну мережу, актів приймання їх в експлуатацію, дозволів на спеціальне чи відокремлене водокористування, дозволів (ліцензій) на буріння свердловин на воду, затверджених лімітів на забір поверхневих і підземних вод. Відповідність оформлення й погоджен­ня цих документів в установленому порядку;

− технічний стан водозаборів і водопровідної мережі, зношеність обладнання, ступінь аварійності системи водопостачання, додержання проектного режиму її експлуатації (навантаження на водопровідну мережу й основні споруди і т. ін.), діюча система протиаварійних заходів, наявність інструкцій і настанов щодо запобігання аваріям і ліквідації їх наслідків, журналів обліку тощо. Зафіксовані випадки аварій за звітний період, вжиті заходи з їх ліквідації, розміри завданих збитків, достатність санкцій, застосованих органами державного контролю до осіб, відповідальних за виникнення аварійних ситуацій, платежі за аварійну перевитрату води тощо;

− обладнання водозабірних споруд поверхневих вод рибозахисними пристроями, відповідність їх проектним параметрам і ефективності роботи;

− наявність погоджених і затверджених в установленому порядку зон і поясів санітарної охорони водозаборів, винесення їх меж в натуру, додержання санітарного режиму на цих територіях відповідно до чинних норм і правил охорони джерел водопостачання;

− наявність у межах контрольованої об’єктом території, особливо в межах зон санітарної охорони, свердловин, які не експлуатуються й потребують проведення ліквідаційного тампонажу. Додержання правил ведення цих робіт, правильність оформлення актів ліквідаційного тампонажу тощо;

− первинний облік водоспоживання, організація системи первинного обліку, обладнання водозаборів поверхневих і підземних вод контрольно-вимірювальною апаратурою й надійність її роботи. Досконалість і ступінь достовірності методів побічного (якщо вони є) обліку витрат води порівняно з прямими. Правильність ведення журналів обліку води;

− звітність із водоспоживання, відповідність об’ємів використаної води затвердженим лімітам, достовірність статистичної звітності, відповідність платежів за фактично використані об’єми води, зокрема й понадлімітні, чинним нормативам.



Перевірка водовідведення - включає :

− система розділення, очищення й відведення промислових і госппобутових стоків, наявність очисних споруд, промислових і госппобутових стоків, каналізаційної мережі, самостійних випусків стічних вод у природні або спеціально створені об’єкти (водойми, річки, складки рельєфу, поверхневі чи підземні поля фільтрації, шламонакопичувачі тощо); розміщення й упорядкування водовипусків відповідно до чинних норм і вимог, наявність проектно-технічної документації на них, актів приймання в експлуатацію, дозволів на скидання стічних вод (дозволів на спеціальне чи відокремлене водокористування), затверджених лімітів та гранично допустимих скидів (ГДС), планів заходів із досягнення ГДС, відповідність


оформлення й погодження вказаної документації встановленому порядку;

− технічний стан водовипусків, очисних споруд і каналізаційної мережі, зношеність обладнання, ступінь аварійності, додержання проектного режиму експлуатації, фактичне навантаження порівняно з допустимим проектним, вплив ступенів зношеності обладнання очисних споруд і фактичного режиму їх експлуатації на якість очищення стічних вод (ефективність роботи очисних споруд), стан проблеми видалення, складування й утилізації твердого осаду, діюча система протиаварійних заходів, наявність інструкцій і настанов щодо запобігання аваріям і ліквідації їх наслідків, журналів обліку тощо. Зафіксовані випадки аварій за звітний період, вжиті заходи для їх ліквідації, розміри завданих збитків і достатність санкцій, застосованих до осіб, відповідальних за виникнення аварійних ситуацій, платежі за аварійне забруднення поверхневих чи підземних вод тощо;

− відомчий лабораторний контроль, наявність окремих приміщень відомчої лабораторії, відповідність їх робочої площі і об’єму чинним нормам, свідоцтва про атестацію, обладнання лабораторії, забезпеченість реактивами й матеріалами, методиками відбирання й аналізу проб води, знання, вміння персоналу виконувати ці роботи, відповідність результатів аналізів відомчої лабораторії результатам, одержаним іншими лабораторіями (санітарно-епідеміологічної служби, органів екоконтролю тощо). У разі здійснення спільної перевірки з добором проб контрольні проби відбираються спеціалістами інспекційного органу й відомчої лабораторії одночасно з одних і тих же точок, що оформлюється спеціальним актом;

− зливова каналізація, ступінь охоплення території об’єкта її системою, мережа для відведення зливових стоків і очисні споруди, їх технічний стан (зношеність, ступінь аварійності тощо), наявність проектно-технічної документації на ці об’єкти, акти приймання їх в експлуатацію, дозволів на скидання зливових стоків у відкриті во­дойми чи інші природні або штучні об’єкти, затверджених ГДС на скидання зливових стоків, їх додержання, відповідність оформлення й погодження вказаних документів установленому порядку. Відомчий лабораторний контроль за впливом зливових стічних вод на навколишнє середовище (включно з водними об’єктами) в місцях їх випуску;

− первинний облік стічних вод, які відводяться з території об’єкта, організація системи первинного обліку, обладнання водовипусків контрольно-вимірювальною апаратурою й надійність її роботи, досконалість і ступінь достовірності побічних методів обліку стічних вод порівняно з прямими (якщо вони застосовуються);

− звітність щодо водовідведення, достовірність статистичної звітності – відповідність об’ємів фактично відведених стічних вод інших категорій і кількості скинутих разом із ними забруднювальних речовин даним, наведеним у статистичній звітності, відповідність кількості скинутих забруднювальних речовин встановленим лімітам і стягнутим платежам за забруднення, включно з платежами за понадлімітні скидання.

Потенційні джерела забруднення поверхневих і підземних вод та загальний санітарний стан території об’єкта:

− наявність накопичувачів, відстійників, полів фільтрації, технічних ставків, проектно-технічної документації на ці об’єкти, актів приймання їх в експлуатацію, проектні об’єми й фактичне заповнення на час перевірки, дотримання проектного режиму експлуатації, об’єми твердих або рідких відходів, які накопичуються в них щорічно, їх токсичність, стан огороджувальних дамб, можливість аварійного руйнування останніх та надходження забруднень у відкриті водойми або фільтрування разом із водою в підземні водоносні горизонти, система заходів на запобігання аваріям і ліквідацію їх наслідків, інструкції, настанови щодо боротьби з аваріями, журнали обліку аварій, зафіксовані випадки аварій у минулому й ужиті

заходи з їх ліквідації, достатність санкцій, застосованих до осіб, відповідальних
за виникнення аварійних ситуацій, платежі за аварійне забруднення навколишнього середовища;

− санкціоновані (дозовані) скиди з накопичувачів, відстійників тощо, дозволи на скиди та їх дотримання, платежі на відшкодування завданих збитків, цілість пломб, накладених на випуски після дозволених скидів, наявність самовільно обладнаних випусків та можливість або фактичне здійснення несанкціонованих (залпових) скидань;

− інші потенційні джерела забруднення поверхневих і підземних вод – склади паливно-мастильних матеріалів, сировини, хімічних речовин тощо, пункти заправлення й миття транспортних засобів, локальні очисні споруди, якими за чинними нормативами повинні обладнуватися такі об’єкти, проектно-технічна документація на них, акти приймання в експлуатацію, ефективність роботи очисних споруд і пристроїв, зв’язок із загальною системою зливової каналізації й характер впливу на останню, відомчий лабораторний контроль, можливість впливу на стан поверхневих і підземних вод загалом;

− загальний санітарний стан території об’єкта, наявність засмічених і захаращених промисловими та побутовими відходами ділянок, забруднення території розливами нафтопродуктів або інших рідких шкідливих речовин, розсипами твердих хімікатів тощо, стан проблеми накопичення відходів, їх переробки й утилізації, збирання та видалення сміття і т. ін., оцінка впливу загального санітарного стану території об’єкта на навколишнє середовище й, зокрема на поверхневі й підземні води.



Комплексна водоохоронна діяльність передбачає такі заходи, як:

− економія й раціональне використання свіжої води, діючі системи оборотного й повторного водопостачання, ступінь використання для побутових і промислових потреб очищених промислових, побутових і зливових стічних вод;

− будівництво й реконструкція водоохоронних об’єктів (очисних споруд, систем оборотного й повторного водопостачання), хід будівництва, освоєння виділених коштів, дотримання встановлених строків будівництва й пусконалагоджувальних робіт;

− виконання приписів попередніх перевірок об’єктів контролюючими органами, відомчих природоохоронних планів і програм, постанов Уряду та місцевої адміністрації з питань охорони водних ресурсів.


2. Екологічний контроль за впливом сільськогосподарських об’єктів на водні ресурси

Найбільш небезпечні для водних ресурсів сільськогосподарськими об’єктами є тваринницькі комплекси.

Тваринницькі комплекси − це підприємства, на яких виробництво яловичини, свинини, птиці поставлено на промислову основу. До них належать свинокомплекси, комплекси великої рогатої худоби (ВРХ), молочно-товарні ферми промислового типу.

Досвід експлуатації діючих тваринницьких комплексів свідчить про інтенсивне забруднення ними навколишнього природного середовища, а тому головною метою перевірки є виявлення рівня впливу комплексу на стан поверхневих і підземних вод.

Головна відмінність тваринницьких комплексів від промислових об’єктів –забруднювальними речовинами, які утворюються на комплексі, є не хімічні речовини й важкі метали, що характерно для об’єктів промисловості, а органічні речовини й надзвичайно високі концентрації сполук азоту. Крім того, гнойові стоки можуть вміщувати залишки біологічно активних сполук (лікарські препарати, інсектициди, дезінфікуючі речовини, гормони), які використовуються в сучасному тваринництві для лікування й стимуляції росту тварин, дезінфекції й дезінсекції тваринницьких приміщень.

Якщо стічні води промислових підприємств після відповідного очищення скидаються в поверхневі водойми, то стоки тваринницьких підприємств після очищення підлягають утилізації. Випуск січних вод у водні об’єкти допускається тільки після вирішення питань про можливість максимального їх повторного використання в оборотних системах та для зрошення в сільському господарстві.

Джерелами забруднення поверхневих і підземних вод на прилеглій до комплексу території є місця накопичення гною (гнойосховища), споруди обробки гнойових стоків та поля зрошення.

Водопостачання комплексів здійснюється з поверхневих водойм або підземних джерел.

Норми споживання води на одну голову худоби на добу наведені в таблиці 1.
Таблиця 1

Використовувачі

Норми водокористування,

л/добу на 1 голову




1. Корови м’ясні

70

2. Корови молочні

100

3. Бички та нетелі

60

4. Молодняк ВРХ

30

5. Телята до 6 міс.

20

6. Свиноматки дорослі

25

7. Свиноматки з приплодом

60

8. Свині на відгодівлі

15

9. Кури

1

10. Качки, гуси

2

Компонентами, що утворюють гноївку, є рідкі екскременти тварин, технологічна й змивна вода, підстилковий матеріал, залишки дезінфікуючих засобів та ін.

Видалення гною з тваринницьких приміщень і його транспортування здійснюється механічним або гідравлічним способами:

− механічний спосіб застосування на невеликих підприємств з утримання ВРХ і на свинокомплексах із вирощуванням до 12 тис. голів на рік. При цьому застосовуються скребкові та штангові транспортери, скрепери та бульдозери;

− гідрозмивальні системи гнойовидалення використовуються на свинокомплексах потужністю 24 тис. і більше голів на рік;

− на інших тваринницьких підприємствах застосовується самотічна система видалення гною безперервної або періодичної дії.

Кількість води, що використовується для видалення гною з тваринницьких приміщень, наведена в таблиці 2.

Таблиця 2

Системи видалення гною з тваринницьких

приміщень

приміщень
приміщень


Норми витрат води на тварину, л/добу



свині при

груповому

утриманні

утриманні




велика рогата худоба




на фермах

відгодівлі

нетелей


на фермах

молочного

напряму


Самотічна система безперервної дії

1.5

8-9

15-16

Самотічна система періодичної дії

5-8

15-17

30-32

Змивна система: баки, насадки, гідрозмивальні установки

20-25







Перевіряється відповідність фактичного використання води в л/добу проектним нормам. За перевищення проектних норм інспектор складає відповідний припис.

Визначаються об’єми повторного використання води в оборотних системах та підраховується процент економії свіжої води. Повторно можуть використовуватись освітлені, дезодоровані й, за необхідності, знезаражені поверхневі стоки та біологічно оброблена рідка фракція для промивання каналів від гною всередині приміщень.

Усі споруди систем з підготовки до використання гною та його фракцій, а також забруднених гноєм поверхневих стоків мають забезпечуватися надійною гідроізоляцією, яка виключала б фільтрацію рідкої частини гною в ґрунтові води.

Для транспортування рідкого гною, гнойових стоків, рідкої фракції та осаду відстійників використовується гідротранспортування, а для твердої фракції – мобільний транспорт.

Гнойосховища влаштовуються прифермські або польові, секційного типу:

− конструкція гнойосховищ залежить від кількості тварин, консистенції гною, фізико-хімічних якостей ґрунтів та рівня ґрунтових вод;

− конструкція гнойосховищ повинна виключати забруднення підземних і поверхневих вод: на фільтрувальних фунтах дно й відкоси повинні захищатися протифільтраційним екраном;

− на великих підприємствах потужністю 24 тис. свиней на рік і більше не допускається влаштування гнойосховищ рідкого гною, не розділеного на фракції.

Очищені стічні води використовуються для зрошення сільськогосподарських культур:

− розрахункова мінімальна площа під побудову зрошувальної системи повинна забезпечувати використання всього річного об’єму стоків комплексів;

− допускається використання води природних джерел для розбавлення стоків.

Під час перевірки також визначаються:

− загальний санітарний стан території, об’єкта й можливість його негативного впливу на довкілля, зокрема, на якість поверхневих і підземних вод;

− стан виконання вимог попередніх перевірок об’єкта контролюючими органами, відомчих природоохоронних планів і програм постанов місцевої адміністрації з питань охорони водних ресурсів;

− встановлення фактів залпових скидів або аварійного забруднення водойм, об’єми скидів;

− наявність планів заходів із запобігання залповим скидам, їх виконання;

− наявність плану дій персоналу у випадках аварійного забруднення;

− наявність аварійної бригади, її оснащеність технічними засобами та ні.

Закінчується перевірка складанням відповідних документів, насамперед акту перевірки, припису та інших інспекторських документів, пов'язаних із ужиттям адміністративних заходів (протоколи про порушення природоохоронного законодавства, постанови про накладення штрафів тощо)


3. Основні порушення водного законодавства
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   10


База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка