Конкурсі «Творчий учитель обдарований учень»



Скачати 296.83 Kb.
Дата конвертації30.12.2016
Розмір296.83 Kb.

У К Р А Ї Н А
Міністерство освіти і науки України

Департаменту освіти, науки та молоді

Миколаївської обласної державної адміністрації

обласний Будинок художньої творчості

Матеріали на участь у ІІІ-ому Всеукраїнському конкурсі «Творчий учитель – обдарований учень»


номінація : Школа батьківства

Миколаїв


2014

Анкетні дані співавторів:

Ширченко Лариса Анатоліївна, практичний психолог обласного Будинку художньої творчості Департаменту освіти, науки та молоді Миколаївської обласної державної адміністрації,

стаж роботи: 11 років

тел..: 0512 37-11-44; 0938514928.
Лінник Андрій Петрович, завідуючий відділом організаційно масової роботи обласного Будинку художньої творчості Департаменту освіти, науки та молоді Миколаївської обласної державної адміністрації,

стаж: 11 років

тел.: 0512 37-11-44; 0936200433.
Щукіна Лариса Вікторівна, директор обласного Будинку художньої творчості Департаменту освіти, науки та молоді Миколаївської обласної державної адміністрації,

стаж роботи: 16 років

Тел..: 0512 37-11-44; 0932531179.

ПАРТНЕРСТВО СІМ`Ї І ПОЗАШКІЛЬНОГО ЗАКЛАДУ

У ФОРМУВАННІ ЖИТТЄВОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ ОСОБИСТОСТІ.

Сім’я – це суспільство в мініатюрі,

від її цілісності залежить

безпека всієї людської спільноти.

А.Адлер

Постановка проблеми у загальному вигляді.

Одна з найголовніших проблем, пов’язаних зі створенням і розбудовою самостійної, соборної, демократичної держави України, - освітня. Суть розбудови національної освіти полягає у відшукуванні форм і способів втілення у життя реальних здобутків сучасної цивілізації у своєрідних суспільно-історичних і раціональних умовах творення української державності.

Дитина прийшла на Землю… Для чого? Щоб навчитися лічити, читати, писати? Щоб опанувати основи наук, підготуватися до школи, вузу, праці? Ні! Щоб жити. Сьогодні, реально, повноцінно, різноманітно. Дитина вчиться і працює, живучи.

Зміни, які постійно відбуваються в сучасному суспільстві з його унікальними технологіями, новим поглядом на цілі і задачі суспільного процесу, по-новому ставлять питання навчання і виховання підростаючого покоління. Якщо на початку ХХ століття мова йшла про загальну грамотність, то сьогодні ми говоримо про різні рівні грамотності, освіченості.

Людство шукає порятунку в родині, а не в штучно створених соціальних структурах. Отож і прагнемо створити школу-родину, де дитина не лише набуватиме певних знань, умінь, а де проходитиме її дитинство.

Отже, поживні сили для всього дерева учіння ідуть насамперед від почуттів маленького школяра, від того, як його зустрічають школа і перший вчитель. Якщо справдилися надії малюка на радість від шкільного життя, тоді змінюється допитливість, виникає інтерес, який і є сильним мотивом учіння.

На сучасному етапі розвитку суспільства освіта стає одним з головним факторів формування людського капіталу. При цьому позашкільна освіта в Україні є складовою системи загально середньої освіти і спрямовується на розвиток здібностей талантів дітей, задоволення їх інтересів, духовних запитів і потреб у професійному визначенні.

Знаємо, що позашкільна освіта має свою давню історію, обумовлену багатогранністю змісту і форм здійснення. Характерною особливістю становлення і розвитку позашкільної освіти є постійне соціальне замовлення на неї з боку людей, зокрема дітей і їхніх батьків, суспільства, держави.

Мета: показати партнерство сім’ї, школи, позашкільного закладу у формуванні життєвої компетентності особистості.

Організацію сучасної позашкільної освіти на місцевому рівні здійснюють позашкільні заклади, розгалужена мережа яких сприяє забезпеченню доступності дітей до позашкільної освіти, задоволенню їхніх освітніх потреб.

Наявність розвиненої мережі позашкільних навчальних закладів в області дозволяє забезпечити широке охоплення дітей і молоді позашкільної освітою, організованим дозвіллям, тому їх інтерес до роботи цих закладів залишається високим.

В області в сучасних умовах функціонують різні типи і види позашкільних навчальних закладів широкого спектра тематичної спрямованості: центри, будинку, клуби науково-технічної творчості, станції юних техніків, станції юних натуралістів, еколого-натуралістичної творчості, туристсько-краєзнавчої творчості, художньої творчості, клуби фізичного виховання, ДЮСШ.

Позашкільні навчальні заклади реалізують право громадян на позашкільну освіту, надаючи знання, формуючи вміння, навички, розвиваючи творчі здібності, обдарування відповідно до освітніх потреб, мотивів, нахилів, інтересів у вільний час, забезпечуючи емоційний, фізичний та інтелектуальний розвиток особистості в цілому, створюючи умови для їх творчої самореалізації, підготовки до активної професійної та громадської діяльності, соціального захисту.

Позашкільний заклад сьогодні-це логічне продовження школи, це додаткова освіта дитини без відриву від основної її «роботи» - навчання. Тому шукати відповіді на питання: «Яка роль закладів освіти в процесі формування життєвої компетентності дитини? Чи завжди навчені діти – це компетентні, щасливі діти?» ми будемо разом: школа - сім’я – позашкільний заклад.

Уже сьогодні батьки зрозуміли, що «виховання - занадто серйозна справа, щоб довіряти її тільки педагогам», тому робимо висновок :»Без єдиного колективу педагогів – батьків – дітей не можна говорити про якісну освіту та виховання. Якщо порівнювати з дорожніми знаками, то без знака «трикутник» безпечного і швидкого руху по дорозі Знань не буде».

«Трикутник» - спільність дій педагогів, вихованців, батьків. Свобода думки, рівність у взаєминах, взаємоповага, небайдужість до того, що відбувається з дитиною в освітньому закладі та за його межами.

Батьки – найкращі вихователі, а тому, насамперед, вони відповідають перед власною совістю, народом, державою за виховання своїх дітей. Саме в сім`ї складається і поступово змінюються ті або інші життєві установки особистості, котрі й визначають сутність її духовності, її моральне обличчя.

Сьогодення вплинуло на зміст позашкільної роботи з дітьми і підлітками. Ринкові відносини, конкуренція, вільний вибір галузі діяльності сприяють посиленню потреби особистості у додатковій освіті, ранньому професійному самовизначенні. І головне – посилюється увага й зацікавленість батьків до позашкільної діяльності дітей, зростає попит на додаткові освітні послуги.

Спільна діяльність школи і позашкільної освіти з батьками має на меті розкрити необмежені можливості більш раннього плідного розвитку дітей у позаурочний час, грамотно показати батькам методику домашньої педагогічної роботи щодо закріплення особистих здібностей та інтересів дітей: домашні вернісажі, вікторини, знайомство з науково-популярною літературою, поїздки в музеї, бібліотеки, відвідування виставок тощо.

Така спільна робота вчителів і педагогів позашкільних закладів з батьками надзвичайно важлива, надто тоді, коли діти переживають складні періоди в житті. В цей час відбувається своєрідний «пік» якісних змін дитини, коли вона природно самостверджується, замислюється над своїм «завтра». Саме в цей відповідальний період все залежить від того, чи можуть батьки разом із рештою виховних інститутів якомога ближче підійти до дитини, щоб повести в потрібному напрямку розвиток її внутрішніх сил.

Головна турбота, яка стає перед педагогічним колективом позашкільного закладу – зробити все для того, щоб дитина і в сімї, і в позашкільному закладі, і в школі ні на хвилину не залишалася ізоляції, не допустити того, щоб вона втратила самоповагу.

Без залучення батьків до вирішення будь-яких питань, пов’язаних з с проблемами вихованців, учнів, школярів не можливо досягти успіху. Лише тоді, коли в родині та школі дитина живе одними й тими ж ідеалами, тревогами, зрештою, навіть побутовими звичками, вона формується гармонійною особистістю. На цій основі взаємні зв’язки здійснюються в різних педагогічних ситуаціях за умови спільного вирішення виховних проблем, стимулювання розвитку суб’єктивної позиції дитини у процесі впливів на особистість, регулювання оптимальних взаємин у системі особистість – сім`я – школа – позашкільний заклад – суспільство.

У зв’язку з цим можна казати про педагога позашкільного закладу, який має професійні знання, творчий підхід до роботи, використовує інноваційні форми і методи на заняттях гуртків, має демократичний стиль спілкування, але без допомоги батьків не досягне особистої мети – виховати всебічно розвинену гармонійну особистість, здатну реалізувати себе в професійному, громадянському і сімейному аспектах. Педагог позашкільного закладу має такі можливі якості, як:


  • уміння впливати не лише на вихованців, а й на їхніх батьків, друзів, сусідів, на загальну педагогічну ситуацію в мікросоціуме, на групове спілкування дітей і підлітків, що передбачає відповідну професійну оснащеність, широкий профіль підготовки позашкільного педагога, а також чітку власну громадянську позицію;

  • уміння працювати в умовах неформального спілкування з позиції неофіційного лідера;

  • уміння бути учасником спільної творчої діяльності, не відділяти себе від вихованців, залишаючись їхнім керівником;

  • здатність будувати свої взаємини з вихованцями на основі діалогу: мати свою концепцію виховання з урахуванням власного характеру і власних можливостей впливу на духовний розвиток дітей.

Батьки сьогодні потребують від позашкільного закладу:

  • задоволення потреб своїх дітей;

  • вивільнення часу для особистої самореалізації і відпочинку;

  • отримання кваліфікованої педагогічної та психологічної інформації і допомоги;

  • спілкування;

  • самоствердження, приналежність до певної соціальної групи.

Таким чином, з одного боку існують потреби батьків, з іншого – бачення і цінності самого закладу.

В ОБХТ в свою чергу, в роботі з батьками доцільно поєднуються різні форми роботи, як індивідуальні (бесіди з батьками, психологічні тренінги, відвідування сім`ї, вихованців) так і колективні (засідання батьківських комітетів, батьківські збори, лекції, конференції, сімейні свята, подорожі, екскурсії). Традиційними стали свята: «Родинне свято», «День матері», «Бабусина скарбничка»).

Проводиться педагогічний всеобуч батьків, налагоджено співпрацю педагогічного колективу з лікарями, психологами, які на батьківських зборах виступають з лекціями, методичними порадами. В закладі проводяться сімейні свята, організовуються виставки учнівських та батьківських робіт з декоративно-прикладного мистецтва, виставки «Хобі моєї родини», тощо.

У цій роботі разом з батьками ми виховуємо дитину соціально компетентну і психологічно стабільну. Для цього заклад шукає різні шляхи формування життєвої компетентності особистості.

Життєва компетентність – це знання, вміння, життєвий досвід особистості, необхідні для розв’язання життєвих завдань і продуктивного здійснення життя.

Закономірним є пошук відповідей на питання: «Як допомогти дитині обрати свій шлях і ефективно інтегруватись у суспільство? Як позашкільна освіта сприятиме особистісному розвитку? Як плекати людину – господаря власної долі?»

На цій основі формується нова педагогіка – педагогіка життєтворчості, в центрі якої – дитина, з її радощами і болями, злетами і драмами, інтересами і потребами, з її напруженим світом.

Щоб формувати та розвивати особистість, треба задати питання саме до неї, вивчити її потреби та можливість.

Вихованець позашкільного закладу – життєво-компетентна особистість, психологічно-стабільна особистість, соціально-компетентна.

МАЄ власну думку, як протистояти наркотикам, культу насильства, утягуванням у злочинність. ПОСТІЙНО розвивається, навчається новому.



ЗДАТНА зберегти себе від руйнування, до продуктивної співпраці, самоконтролю, самодопомоги. КРЕАТИВНА - залучається до надбань людства. УМІЄ гармонійно спілкуватися. ЗНАЄ власні потреби і можливості бажання і очікування. ВИКОРИСТОВУЄ різноманітну інформацію і критично її осмислює. ВИРІШУЄ проблеми, використовуючи свій досвід.

Тож, підсумуємо: щоб дитина зростала щасливою, вона повинна знати, вміти, хотіти і самореалізуватися у конкретних моральних вчинках.

Саме в сім’ї людина засвоює ті норми, традиції, цінності, які уже сформовані і впливають на дитину.

Але реалізація мети та завдань формування життєвої компетентності проходе через позакласну, позаурочну, позашкільну діяльність.

Бажаною мірою життєвої сили дитини (фізичної, психічної, соціальної) можна визнати таку, яка забезпечує їй компетентність, дає відчуття повноти життя, реалізованості своїх прагнень, лишає резерв для подальших продуктивних дій, збагачує радістю від спілкування з різними однолітками, які щось уміють краще, а щось – гірше за тебе. Але від того не стають кращими чи гіршими людьми, товаришами, друзями.

Нехтування проблеми вільного часу, фізичного, психічного і соціального простору дитячого Я раніше чи пізніше обов’язково дасться взнаки. Поки ще не пізно, давайте вчитися рахуватися з реальними життєвими проблемами дитинство. Вважаю доречним навести вислів драматурга Володимира Розова : «Знання можуть бути купою каміння, під якою захоронена особистість. Але можуть бути і пірамідою, на вершині якої стоїть особистість».

Тож, можемо чітко сказати, що сім’я та позашкільний заклад – це берег і море. На березі дитина робить свої перші кроки, отримує перші уроки життя, а потім перед нею відкривається непізнане море знань, і шлях в цьому морі прокладає школа, позашкільний заклад.

Це не означає, що дитина повинна повністю зовсім відірватися від берега – бо ж навіть моряки дальнього плавання завжди повертаються на берег.


Надаємо на Ваш розгляд два заходи «Школи батьківства» Миколаївського обласного Будинку художньої творчості: семінар-тренінг «Батьківські компетентності» (для педагогів позашкільних закладів) та сценарій батьківських зборів «Проблеми виховання» (для батьків гуртківців).

Опис роботи:

СЕМІНАР-ТРЕНІНГ

«БАТЬКІВСЬКІ КОМПЕТЕНТНОСТІ»

(для педагогів позашкільних закладів)

Для сучасної сім’ї дуже важливо побудувати адекватні стосунки між її членами. А особливо між батьками і дітьми. Одним із пріоритетних методів соціально-психологічної допомоги батькам і дітям є тренінги батьківської ефективності в стосунках з дітьми, усвідомленого батьківства чи батьківської компетентності. Сучасна інтерактивна форма навчання дає змогу поглибити пізнання батьками самих себе, своїх психологічних особливостей, усвідомити свої дії та думки, набути навичок адекватної поведінки в певних соціальних ситуаціях.

Відбувається вивчення світу дитинства як такого, поглиблене пізнання своєї дитини та її внутрішнього світу, віднаходження оптимальних шляхів спілкування з дитиною, вивчення ефективних виховних методів і прийомів залежно від віку дитини.

Під час тренінгу слід виходити з того, що:

• кожна людина має багатий позитивний досвід розв’язання різних проблем, знайома з аналогічними методами реагування в різних сімейних ситуаціях;

• є багато інформації, що стосується батьківсько-дитячих стосунків, якою батьки володіють не повною мірою;

• батьківський досвід кожної окремої людини досить обмежений і потребує постійного оновлення, поповнення та періодичної переоцінки.

Методичні прийоми, які найчастіше використовують під час тренінгу — мозковий штурм, робота в групах, інформаційне повідомлення, рольова гра, розгляд реальних проблемних ситуацій учасників тренінгу, аналіз свого життєвого досвіду, вправи на зняття емоційного і м’язового напруження (так звані «енерджайзери»), обговорення поданої інформації.

Запропонований тренінговий модуль містить теоретичну інформацію щодо поняття сім’ї, її функцій та характеристик, типів сімейного виховання, усвідомленого батьківства, стилів батьківської поведінки, психологічних і фізіологічних особливостей виховання дітей різного віку, методів і форм партнерської взаємодії батьків і дітей, педагогів та родин учнів.

Практичні вправи спрямовані на формування навичок компетентнісного батьківства й містять інтерактивні методики роботи з батьками. У додатках керівники гуртків ОБХТ знайдуть матеріали інформаційних повідомлень, які можна використовувати автономно під час батьківських зборів, педагогічних консиліумів тощо, а також схеми і зразки малюнків, які використовують у вправах тренінгового заняття.

Вправи-енерджайзери (активізатори) допоможуть зняти емоційне напруження й налаштувати батьківську аудиторію на доброзичливу співпрацю, сприятимуть згуртуванню педагогів і батьків для вирішення виховних проблем гуртка.



Мета: Підвищення рівня поінформованості батьків з проблеми компетентнісного батьківства; популяризація навичок усвідомленого батьківства як умови сприятливого розвитку дитини.

Завдання:

• Ознайомити батьків з новітніми технологіями виховання.

• Розширити інформаційне поле батьків з проблеми.

Категорія учасників: представники батьківського комітетів ОБХТ, батьки вихованців гуртка.



Очікувані результати:

• формування виховної компетентності ставлення батьків;

• встановлення тісних зв’язків та контактів між батьками і школою;

• підвищення рівня порозуміння між батьками і дітьми.



Необхідне обладнання:

• простора кімната; стільці, виставлені у формі кола; 4 столи, розміщені в кутках кімнати; стіл для педагогів;



• інформаційний матеріал — додатки, витяги із законодавства, реальні історії, а також фліп-чарт, маркери, скотч, ножиці, кольорові стікери, клей.

Структура тренінгового заняття



Зміст діяльності

Час

Ресурсне забезпечення

1

Відкриття тренінгового заняття: привітання учасників, презентація програми, мети та завдань заняття. Ознайомлення учасників з регламентом роботи

5 хв

Плакат із назвою, метою, завданнями

2

Вправа на знайомство «Згадай дитинство

15 хв

Аркуш формату А1, матеріали додатку 1

3

Правила роботи в групі. Вправа «Сімейний статут»

10 хв

Аркуш-плакат формату А4 з пропозиціями

4

Визначення очікувань учасників. Вправа «Пісочний годинник»

10 хв

Аркуш формату А1, стікери

5

Вправа на активізацію «Рамена»

5 хв




6

Інформаційне повідомлення «Компетентність батьків у світлі викликів XXI ст.»

5 хв

Матеріали додатку 1

7

Вправа «Як ми розуміємо поняття»

15 хв

Матеріали додатку 2

8

Вправа «Народні погляди на компетентне батьківство»

15 хв

Матеріали додатку 3

9

Інформаційне повідомлення «П’ять шляхів до серця дитини»

10 хв

Матеріали додатку 4

ю

Вправа «Сімейна скарбничка»

15 хв

Матеріали додатку 5

11

Підсумки роботи. Вправа «Шпаргалка»

10 хв

Аркуш формату А4, фломастери

12

Вправа на завершення «Тепло наших рук»

10 хв




Сценарний план тренінгового заняття

  1. Відкриття семінару (5 хв).

Привітання учасників, загальна інформація педагога про особливості роботи з батьками в цьому навчальному році, пред­ставлення мети і особливостей заняття, презентація роздаткових матеріалів.

Ознайомлення учасників заняття з регламентом роботи.

Вирішення організаційних питань.


  1. Привітання/знайомство. Вправа «Згадай ди­тинство» (15 хв).

Мета: познайомити учасників, сприяти згурту­ванню батьків, створенню доброзичливої ат­мосфери та комфорту під час роботи.

Обладнання: аркуші формату А4 (Дода­ток 1).

Хід вправи: педагог-тренер пропонує учасникам розрахуватися на «день» та «ніч». Потім кожному «дню» пропонують знайти для себе «ніч», але за умови, що ця людина не сидить поруч. Після вико­нання завдання учасники на аркушах А4 вказують такі дані про свого напарника:

  1. прізвище та ім’я;

  2. професія;

  3. стислі відомості про його сім’ю;

  4. випадок з дитинства, який він найбільше запам’ятав.

Тривалість виконання завдання — 2 хв. на одного партнера. По закінченні учасники презентують своїх «візаві».

  1. Прийняття правил роботи в групі. Вправа «Сімейний статут» (10 хв).

Мета: сприяти згуртуванню батьків класу, ство­ренню доброзичливої атмосфери та комфорту під час роботи.

Обладнання: заздалегідь прикріплений на видно­му місці ватман.

Хід вправи: педагог наголошує на тому, що упродовж цілого року, обговорюючи безліч проблем та питань виховання дітей гуртка, учасники навчання будуть єдиною великою сім’єю. А для того щоб уник­нути сімейних конфліктів, необхідно виробити й при­йняти своєрідний «Сімейний статут», який закріплю­ватиме правила поведінки та права «членів родини».

Методом мозкового штурму учасники вносять свої пропозиції. Педагог враховує їх і на основі представлених батьками ідей пропонує їм виробити загальні правила роботи в групі (не більш як 10).



Орієнтовні правила:

  1. бути толерантними;

  2. дотримуватися регламенту;

  3. «правило руки»;

  4. правило двох рук (якщо хоча б одній людині в колі шумно, то вона має право підняти дві руки, що і означає «Мені шумно, схаменіться!», а інші, в свою чергу, повинні теж підняти руки, при цьому припинивши розмови);

  5. бути тут і тепер;

  6. працювати в групі від початку до кінця;

  7. обговорювати не людину, а проблему;

  8. кожна думка має право на існування;

  9. почуття гумору та доброзичливість у життя!

  10. слухати і чути.

  1. Визначення очікувань. Вправа «Пісочний го­динник» (10 хв).

Мета: допомогти батькам визначитися з власни­ми очікуваннями від тренінгу.

Обладнання: аркуш фліп-чаріу з намальованим на ньому пісочним годинником, ручки, стікери.

Хід вправи: кожному учаснику заняття роздають по три кружечки, які символізують піщинки, і пропо­нують написати свої очікування стосовно тренінгу. Після цього кожен учасник зачитує свої очікування й наклеює їх у верхній частині пісочного годинника. Останнім свої очікування зачитує педагог.

Питання для обговорення:

  • Про що свідчать очікування?

  • Чому так важливо на початку роботи їх визна­чити?

  1. Вправа на активізацію «Рамена» (5 хв).

Мета: сприяти позитивному настрою для вико­нання подальшої роботи.

Хід вправи: усі стають у коло. Спочатку повільно, а потім швидше і швидше говорять разом із педаго­гом такі слова, супроводжуючи їх рухами:

Голова.


Рамена (плечі).

Коліна.


Пальці (клацання пальцями).

Коліна — пальці.

Коліна — пальці.

Голова, рамена, коліна, пальці.

Вуха, вуста, очі, ніс.

Наприкінці педагог пропонує учасни­кам заняття підняти догори руку, опустити її собі на голову, погладити по Голові і сказати: «Молодці! Пра­цюйте з таким ентузіазмом і надалі!».



  1. Інформаційне повідомлення «Компетентність батьків у світлі викликів XXI ст.» (5 хв).

Мета: ознайомити батьків із сучасними психолого-педагогічними підходами до виховання дитини.

Педагог стисло презентує суть компетентнісного підходу у вихованні особистості та принципами компетентнісного батьківства. (принципи обговорюються батьками, вони діляться своїм досвідом).



Принципи компетентного батьківства:

  • Любіть свою дитину.

  • Приймайте дитину такою, як вона є.

  • Довіряйте дитині.

  • Вірте в те, що дитина може самостійно подолати життєві перешкоди.

  • Показуйте дитині, що вона для вас важлива.

  • Дайте зрозуміти дитині, що її справи важливі для вас.

  • Допомагайте дитині виконати те, чого вона ще не вміє.

  • Дозволяйте дитині робити свій вибір, приймати особисте рішення.

  • Засуджуйте не саму дитину, а її вчинок.

  • Прислухайтеся до думки дитини.

  • Будьте ввічливими з дитиною.

  • Провидьте разом з дитиною вільний час.

  • Допомагайте дитині розвивати її здібності.

  • Забезпечуйте основні життєві потреби дитини.

  1. Вправа «Як ми розуміємо поняття» (15 хв).

Мета: узгодити розуміння базових понять: «бать­ки», «батьківство» «компетентнісне батьківство», «сім’я», «сімейне виховання», «дитина».

Обладнання: 6 карток із зазначеними вище терміна­ми.

Хід вправи: учасники об’єднуються в шість груп. Кожна група витягає одну з підготовлених педагогом кар­ток і протягом 5 хв. працює над своїм визначенням термі­ну, зазначеного на картці. Після роботи в групах учасники презентують свої визначення в широкому колі.

Наприкінці вправи педагог-тренер наводить прикла­ди визначень із словників, енциклопедій, загальновжи­ваної літератури (Додаток 2).



  1. Вправа «Народна мудрість про компетентне батьківство»(15 хв).

Мета: актуалізувати народні традиції щодо сімей­ного виховання та цінностей родинного добробуту в ук­раїнській сім’ї.

Обладнання: аркуші паперу А4.

Хід вправи: створивши малі групи, учасники ма­ють пригадати якомога більше українських прислів’їв, приказок, балад, пісень, в яких яскраво простежуються родинні стосунки і традиції стосовно виховання дітей в українській сім’ї.

Після обговорення представники міні-груп ознайом­люють з результатами широке коло. Наприкінці презен­тації педагог наводить власні приклади з українського фольклору, стисло їх коментуючи (Додаток 3)



  1. Інформаційне повідомлення «П’ять шляхів до серця

дитини» (10 хв).

Мета: ознайомити учасників із ефективними при­йомами налагодження стосунків з дітьми.

Педагог виступає перед учасниками із заздалегідь підготовленою міні-лекцією (Додаток 4).



  1. Вправа «Сімейна скарбничка» (15 хв).

Мета: розглянути особливості розвитку та спішу­вання з дитиною на її різних вікових етапах.

Обладнання: 4 аркуші форматом АЗ із зображенням таблички.

Хід вправи: вправа складається з двох частин.

Частина 1. Учасники об’єднуються в 4 підгрупи. Кожна отримує аркуш із зображенням таблички (Додаток 5).

Частина 2. У кожному з п’яти відділів таблички учас­ники мають написати конкретні приклади практичного за­стосування щодо кожного з п’яти шляхів до серця дитини, запропонованих в інформаційному повідомленні Кожна група заповнює табличку відповідно до психофізіологічних характеристик конкретної вікової групи:

I група — 0—6 років.

II група — 7—10 років.

III група — 11—14 років.

IV група—15—18 років.

Під час презентації учасники ознайомлюються із змістом заповнених табличок.

У процесі презентації роботи підгруп доцільно звер­нути увагу на те, які з 5 шляхів найактуальніші для кон­кретного вікового періоду розвитку дитини.


  1. Підсумки роботи. Вправа «Шпаргалка» (10 хв).

Мета: підсумки дня.

Обладнання: 2 аркуші паперу формату А4.

Хід вправи: педагог-тренер пропонує учасникам підбити підсумки на зразок дитячої гри «Шпаргалка».

По різні боки від себе він пускає по колу 2 аркуші паперу.

На одному з них пропонує кожному учасникові на­писати, що найбільше сподобалося йому на першому занятті, а на другому — що треба додати або змінити в роботі семінару і педагога.

Кожен пише свою відповідь і, загинаючи аркуш, пе­редає іншому. Утворюється своєрідна «шпаргалка» зво­ротного зв’язку для педагога.



  1. Вправа на завершення «Тепло наших рук» (10 хв).

Мета: дати колегам можливість висловити власні побажання.

Хід вправи: педагог пропонує учасникам по­тиснути колегам руки і стисло висловити власні поба­жання, які починаються з вислову: «Я вірю...».


Опис роботи:

БАТЬКІВСЬКІ ЗБОРИ

«Проблеми виховання»

Мета: На конкретних прикладах проаналізу¬вати випадки виховання, які викликають найбільше проблем у батьків, дійти спільної думки. Залучати батьків до читання педагогічної літе¬ратури. Ознайомити з правами дитини, виховувати повагу до дитини, як до рівноправного члена сім'ї.

Обладнання: Плакати з крилатими висловами:

«Вихователь сам має бути тим, ким хоче зробити вихованця». В.Даль

«У вихованні вся справа в тому, хто вихователь». Д.Писарев

«Вихователю треба глибоко знати життя, щоб до нього готувати». Л.Толстой

«Батьки — приклад для дитини».

«Виховувати — ховати від зла».

(Тест для батьків, виставка педагогічної літератури, пам'ятка для батьків.)



Ведуча: Доброго дня, шановні гості! Ми раді вітати вас на сьогоднішній діловій грі. Хто з батьків не мріє, щоб його дитина виросла найрозумнішою, найвродливішою, найсильнішою, найдобрішою і наймужнішою, хто не сподівається, що люди поважатимуть сина чи доньку за працьовитість і знання справи, за вихованість. Одним словом, ми мріємо про всебічну досконалість наших дітей.

Ведучий: Всебічний, гармонійний розвиток - наш ідеал. Ідеал і сімейного, і суспільного виховання. Але скільки треба наполегливої і кваліфікованої праці батьків і вчителів, щоб наші діти ввібрали все багатство інтелектуальної, моральної куль¬турної спадщини, виробленої людством.

Ведуча: Виховувати — це значить творити людину. Сьогодні ми поговоримо про деякі складні випадки, з якими зустрічаються батьки у вихованні дітей. Та спочатку давайте познайомимося з нашими учасниками. (Називає імена учасників, які зголосилися прийняти участь).

Ведучий: Ви всі працюєте в різних сферах, спілкуєтесь з різними людьми, але всіх вас об'єднує те, що у вас є діти.

Ведуча: А розпочнемо ми з вами зустріч з простого тестування, яке дасть вам можливість перевірити ще раз ваші педагогічні здібності. Можливо, саме це тестування не дасть вам в майбутньому припуститися помилок у вихованні вашої дитини. Результати цього тесту зна¬тимете тільки ви, тому, якщо ви відверто дасте відповіді на питання тесту, дізнаєтесь, який ви вихователь.

(Усім батькам пропонується тест і простий олівець). (Додаток 1)



Ведуча: А тепер переходимо до нашої гри. На сьогоднішнє засідання винесено декілька запитань, які стосуються кожного з нас, адже рано чи пізно кожен намагається дати на них відповіді.

1. Теперішня молодь уся з якимись викрутасами. їм обов'язково хочеться відрізнятися від старших. І одяг, і манери — все неприродне, нарочите.

(Обговорення ситуації. Виступи батьків).

Висновок керівника гуртка: А хіба ми не були такими? Нам здаються дикими ритми рок-музики, коли діти слухають «Рамштайна», а наші батьки дивувалися, що можна знайти в піснях групи «Кіно» та «Акваріум». Ми з вами слухали «Наутілус-Помпіліус». Нам не подобаються «трясучі» танці без світла, нашим дідам здавався дуже аморальним фокстрот, а на початку XIX століття гостру полеміку викликав вальс: подумати тільки, обіймаються привселюдно! То як же — є конфлікт поколінь чи немає?

2. Інтереси до навколишніх, чуйність, щедрість. Малюк, наділений ними, завжди. Чому, підростаючи, він часом втрачає їх?

(Обговорення питання. Виступи батьків).

Слово керівника гуртка: Тому, що всяку добру якість треба закріплювати. І тут головне не тільки приклад старших, а необхідно і власне тренування дитини в моральних вчинках.

3. Ось підслухана розмова між батьками і дитиною:

— Ти — наша дитина, й батькам видніше, як тебе виховувати.

— А я по телевізору чув, як говорили, що за дітей відповідають усі.

(Обговорення питання. Виступи батьків).

4. Ніхто не хоче, щоб його дитина виросла жадібною, грубою, злою. І все ж таке трапляється, навіть у гарних родинах. Отже, батьки просто-напросто не розуміють, звідки береться доброта, егоїзм, гуманність, байдужість.

Виростити дитину нелегко. Доводиться багато чим жертвувати. Добре, якщо жертви розумні. Пожертвуйте, наприклад, поганими звичками. Чому таке трапляється? Ваша думка. (Обговорення питання. Виступи батьків).

Ведуча: А тепер уявіть, шановні батьки, що на вічні батьківські питання відповідь дадуть чудові педагоги. Уявимо можливий діалог сучасного батька з А.С. Макаренком, Я.Корчаком, В.О. Сухомлинським.

Перше питання. Тепер часто говорять про єдність краси, праці й духовного спілкування. Як вони взаємопов'язані?



Сухомлинський. Життя переконало мене, що коли дитина виростила троянду для того, щоб милуватися її красою, коли єдиним винагородженням за працю стали насолодження красою і творення цієї краси для щастя й радості іншої людини, — вона не здатна на зло, підлість, цинізм, безсердечність... Краса сама по собі не має ніякої магічної сили, яка виховувала б у людини духовне благородство. Краса виховує моральну чистоту, людяність лише тоді, коли праця, яка створює красу, олюднена високими моральними спонуканнями, насамперед пройнята повагою до людини.

Ведуча: І знову питання: Чому радість праці є вищою моральною цінністю?

Сухомлинський. Радість праці не порівняти ні з якими іншими радощами. Вона не мислима без відчування краси, але тут краса — не тільки те, що одержує дитина, а й передусім те, що вона створює. Радість праці — це краса буття. Пізнаючи цю красу, дитина переживає почуття власної гідності, гордість від свідомості того, що труднощі переборені. Почуття радості доступне лише тому, хто вміє напружувати сили, хто знає, що таке піт і втома. Дитинство не повинно бути постійним святом — якщо немає трудового напруження, посильного для дітей, для дитини залишається недоступним і щастя праці. У праці розкривається багатство людських стосунків.

Макаренко. Суворість і ласка — це найпроклятіше питання. Здебільшого люди не вміють нормувати ласку й суворість, а це вміння у вихованні вкрай необхідно. Люди розбираються у цих питаннях. Але вважають: це правильно, суворість треба нормувати, ласку теж, де це потрібно тоді, коли дитині шість-сім років, а ось до шести років можна без норми. Насправді головні основи виховання закладаються до п'яти років.

Батько: Ви говорите про міру суворості, а можна виховувати дитину без усякої суворості. Якщо робити все розумно і ласкаво, так і життя можна прожити й ніколи не бути суворим з дитиною.

Макаренко. Під суворістю я не розумію який-небудь гнів, істеричний крик. Ні в якому разі. Суворість доречна тільки тоді, коли не має ніяких ознак істерії... ваша впевненість, ваше тверде рішення, якщо ви його висловите ласкаво, воно зробить ще більше враження.

Ведуча: Ось і добігає кінця наша зустріч. Ми вдячні за те, що ви відгукнулися на наше прохання, прийшли на ділову гру, щоб поділитися своїми думками, поглядами, переживаннями. Згадкою про нашу зустріч нехай будуть пам'ятки для батьків. (Роздати пам'ятки). (Додаток 2)

Виступ керівника гуртка: Дозвольте нагадати вам, що сьогодні ми говоримо з вами про виховання на­ших дітей. І я наостанку хочу звернути вашу увагу на дитячі емоції. Позитивні емоції. Нега­тивні емоції. Поставте ці слова в дві колонки. Скільки разів ви сьогодні дитину: хвалили-доко-ряли, заохочували, підбадьорювали — пригнічу­вали, принижували, цілували — звинувачували, обіймали — засуджували, були лагідними — відганяли, співпереживали — розвінчували, лая­ли, усміхалися — читали нотації, гордилися — залишали без чогось необхідного.

Якщо на долю однієї негативної емоції випа­дає три і більше позитивних, дитина не почува­тиметься в сім'ї ізгоєм. Якщо ж не так, і дити­на капризувала, виявляла непослух, обдурюва­ла вас, може, Ви й винні, бо «розряджалися» на ній методом агресії. А може, причина така банальна — саме сьогодні син чи донька вирішили пізнати світ і «бігали по східцях ди­тинства». І як на зло, наступали лише на ті східці, де накопичилась впертість, образи стра­хи, ревнощі, роздратування, сваволя, конфліктність, агресивність — не найкращі оз­наки дитинства. А ви ж у своїй голові створи­ли ідилію. Ні, ваша дитина не може жити без негативних емоцій. Вона їх зазнає сама і їх же породжує. Мудрі батьки, аналізуючи «гріхи» дитини, замислюються: а що вони зробили для неї сьогодні приємного? Може, повели в гості, в цирк, в театр, пригостили морозивом, чи, мо­же купили якусь обновку? А може... Цікаву точку зору, яка стосується нашої сьо­годнішньої розмови, я вичитав у лікаря психо-терапевта і відомого письменника Володимира Леві. Ось його думки: «Мене цікавить інше. Чому в різні дні ми такі різні?.. Раптом усе відтануло, в повітрі щось пронизливо-життєдайне. Звідусіль йдуть про­мені. Скрізь усмішки, жарти. З чого б це? Не свято. А якщо й свято, то, природно, не офіційне. І звичайні неприємності, навіть ве­ликі, розсіюються. У ці дні оновлення і підне­сення здається, що інакше ніколи не було і не буде.

Але ось... морок. На вулиці і на обличчях. Відчуження, озлобленість. Очі опущені. Тоді ду­маєш так: було завжди. Безпросвітно. І так завжди буде...

Є дні, коли різко підстрибує статистика авто­мобільних катастроф, коли то там, то тут сва­ряться, діти капризують. Є ночі мігрені і неспо­кою, коли всі ліки перестають діяти, а «невідкладна допомога» має роботи — без краю. Постійно викликають чергового лікаря — знаю такі ночі. А ще є вечори раптових смер­тей, самогубств. Вітри? Погода? Плями на сонці? Високий «градус» в політичних подіях? Вірогідно, що все взаємопов'язано. Однак, хто знає, можливо, йшов вранці хтось один, який «встав не з тієї ноги», і заразив усе місто. Мені зіпсував настрій Василь Петрович, а я — Степа­ну Петровичу, і не помічаєш, як. Ми в масі своїй емоційно беззахисні. Досить одного розд­ратованого крикуна з високовольтною злістю, щоб одразу всім оточуючим стало погано. Агре­сивність, як відомо, сама себе підтримує. Нехай цього не відчуватимуть наші діти.»



Література

  1. Айрапетова В.В. Актуальне проблемы воспитания . / В.В.Айропетова// Педагогика. – 2008.

  2. Амонашвили Ш. А. Психологические основы педагогики сотрудничества / Ш. А. Амонашвили. – К. : Освіта, 1988. – 111 с.

  3. Амонашвили Ш.А. Гуманно-личностный подход к детям. – М. : Просвещение, 1998. – 544 с.

  4. Бугаєць Н. А. Професійно-педагогічна підготовка майбутніх учителів до роботи з сім’єю учня : дис. канд. пед. наук : 13.00.04 / Бугаєць Наталія Анатоліївна. – Харків, 2002. – 259 с.

  5. Будзей С. Родинне виховання як важливий чинник в управлінні формуванням моральних якостей молодших школярів / С. Будзей // Директор школи, ліцею, гімназії. – 2008. – № 2. – С 30-33.

  6. Ганнусенко Н. І. Позашкільна освіта: трансформація функцій / Н. І. Ганнусенко // Педагогіка і психологія. Вісник Академії педагогічних наук України. – 2003. – № 3-4. – С. 87-96.

  7. Головська І. В. Сім’я і школа як головні осередки навчання і виховання дитини / І. В. Головська // Сучасні інформаційні технології та інноваційні методики навчання у підготовці фахівців: методологія, теорія, досвід, проблеми : [зб. наук. пр.]. – Київ-Вінниця : ДОВ “Вінниця”, 2006. – Вип. 9. – С. 126-133.

  8. Національна програма виховання учнів 1-12 класів (проект) // Виховна робота в школі.- 2008. - № 3.

  9. Хромова О.Л., Кравченко Т.В. Вчимося виховувати: Метод. Рекомендації для занять з батьками учнів загальноосвітніх шкіл. – К.: Пед.думка, 1996.

  10. Використано матеріали тренінгів:

  • батьківської ефективності психолога-практика Ю.Акименко;

  • Хритиянського дитячого фонду в Україні «Усвідомлене батьківство, як умова повноцінного розвитку дитини».


База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка