Концепція професійного спрямування «вступ до фаху»



Сторінка1/3
Дата конвертації29.12.2016
Розмір0.6 Mb.
  1   2   3


МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
Національний аерокосмічний університет ім. М.Є. Жуковського

«Харківський авіаційний інститут»

О.О. Карпенко

КОНЦЕПЦІЯ ПРОФЕСІЙНОГО СПРЯМУВАННЯ

«ВСТУП ДО ФАХУ»

Навчальний посібник

Харків «ХАІ» 2008
УДК 002:001 (075.8)

Карпенко, О. О. Концепція професійного спрямування : навч. посіб. для студ. спец. «Документозн. та інформ. діяльність» / О. О. Карпенко. – Х. : Нац. aерокосм. ун-т «Харк. авіац. ін-т», 2008. – 48 с.

Розглянуто основні поняття та складові документознавчої діяльності. Приділено увагу сучасним вимогам до кваліфікаційного рівня документознавця, розкрито його права й обов’язки, специфіку спеціалізацій професії документознавця. Наведено запитання для перевірки знань, список рекомендованої літератури.

Для студентів денної та заочної форм навчання спеціальності «Документознавство та інформаційна діяльність».


Бібліогр.: 30 назв


Рецензенти: канд. пед. наук., проф. Л. Г. Хромченко,

канд. пед. наук, доц. Г. В. Шемаєва

© Національний аерокосмічний університет ім. М. Є. Жуковського «Харківський авіаційний інститут»

ЗМІСТ

Вступ…………………………………………………………………………......5


Глава 1. Концепція професійного спрямування як навчальна

дисципліна……………………………………………………………7



    1. Концепція професійного спрямування: об’єкт, предмет,

мета, структура, базові поняття …….……………………………7

    1. Становлення й розвиток спеціальності «Документознав-

ство та інформаційна діяльність»………………………………..8

Глава 2. Професія документознавця в контексті інформатизації

суспільства………………………………………………………….10


    1. Соціальне замовлення інформаційного суспільства на

підготовку висококваліфікованих фахівців-документо-

знавців……………………………………………………………….10



    1. Кваліфікаційна характеристика професії документознав-

ця в державному класифікаторі професій…………………….11

    1. Напрямки діяльності документознавця ……………………….14

Глава 3. Теоретичні основи документознавства………………………..17

  1. Документ як базове поняття документознавства…………....17

    1. Специфіка структури документа………………………………..18

    2. Методи й способи документування: основні поняття…….....19

    3. Поняття про класифікацію документів…………………...........20

3.5. Соціальна документно-комунікаційна система: загальна

характеристика.…………………………………………………....21

Глава 4. Документознавець як організатор діловодства………………23


    1. Основні поняття, завдання, складові частини й види діло-

водства………………………………………………………………23

    1. Законодавче регулювання діловодства.……………...……….24

    2. Організація документообігу в сучасних службах діло-

водства. …………...………………………………………………..25

Глава 5. Аналітико-синтетична переробка документної інформації

у професійній діяльності документознавця …………………..27


    1. Аналітико-синтетична переробка документів: суть і зна-

чення…………………………………………………………..........27

    1. Згортання інформації: основні поняття. …………………..…..28

    2. Види аналітико-синтетичної переробки документної

інформації…………………………………………………………..29

Глава 6. Інформаційно-правова діяльність у роботі документо-

знавця……………………………………………………………….31


    1. Інформаційний ринок як сфера інформаційної діяльності

документознавця: загальна характеристика, суб’єкти………31

    1. Правове середовище інформаційної діяльності……………..32

    2. Сучасний стан і перспективи розвитку інформаційного

ринку…………………………………………………………………33

    1. Інтернет-технології та ресурси в професійній діяльності

документознавця……………………..……………………………35

Глава 7. Комунікативні аспекти професійної діяльності документо-

знавця……………………………………………………………….38

7.1. Ділові комунікації: основні поняття й форми.......…………….38



    1. Комунікаційний менеджмент..…………………………………...39

    2. Стратегії іміджеології, реклами, PR і маркетингу в кому-

нікативній діяльності документознавця………………………. 41

Запитання для самоперевірки……………………………………………..43

Література……………………………………………………………………..45


ВСТУП
Навчальний курс «Концепція професійного спрямування» є базовою дисципліною для вищих навчальних закладів України, що готують фахівців-документознавців за спеціальністю «Документознавство та інформаційна діяльність» у навчальних закладах України різних профілів: економічного, історичного, технічного, юридичного тощо. Саме ця дисципліна спрямована на формування в студентів концептуальної схеми орієнтації в професійній діяльності сучасного документознавця як організатора діловодства. Це визначає інтегрований характер цього курсу у взаємозв’язках з іншими навчальними дисциплінами документознавчого циклу, що формують кваліфікацію документознавця: документознавством, діловодством, аналітико-синтетичною обробкою документів, документно-інформаційними комунікаціями, інформатикою, комп’ютерними технологіями в діловодстві, діловими комунікаціями тощо. У курсі увага приділяється специфіці спеціалізацій цієї спеціальності, розглянуті функціональні обов’язки менеджера з реклами, митно-брокерської діяльності й документно-технічного забезпечення виробництва.

Посібник має на меті ознайомити студентів із сучасними вимогами до професійної кваліфікації документознавця в різних сферах діяльності, а також з теоретичними основами складових документознавчої діяльності.

Зважаючи на відсутність вітчизняної навчально-методичної літератури з цього курсу та спрямованість сучасної освіти на самостійність студентів у навчанні, необхідно створювати навчальні посібники, які дотримуються вимог щодо наукового, систематичного, лаконічного, послідовного, об’єктивного викладення матеріалу та сприяють самостійному вивченню дисципліни. Це обумовило структуру та зміст цього посібника, який не замінює лекційні та практичні заняття, але спонукає студентів насамперед до самостійної роботи з навчальним матеріалом.

Після вивчення курсу студенти повинні:

1) знати:


  • кваліфікаційні вимоги до професії документознавця;

  • права та обов’язки документознавця в різних сферах його професійної діяльності на різних її етапах;

  • основні напрямки діяльності документознавця;

  • специфіку використання документів у різних сферах діяльності;

  • стратегії комунікативної діяльності документознавця;

2) уміти:

  • розкривати зміст головних понять та категорій концепції професійного спрямування;

  • використовувати на практиці знання про особливості професійної діяльності документознавця;

3) мати уявлення:

  • про специфіку ділових комунікацій у різних сферах діяльності;

  • особливості правового забезпечення документної та інформаційної діяльності;

  • вимоги до управління й обслуговування в документно-інформаційних інститутах.


Г л а в а 1
КОНЦЕПЦІЯ ПРОФЕСІЙНОГО СПРЯМУВАННЯ ЯК НАВЧАЛЬНА ДИСЦИПЛІНА
1.1. Концепція професійного спрямування: об’єкт, предмет, мета, структура, базові поняття
Навчальна дисципліна «Концепція професійного спрямування» є концептуальним орієнтиром у підготовці фахівців-документознавців, які навчаються за спеціальністю «Документознавство та інформаційна діяльність», оскільки об’єктом курсу є професійна діяльність документознавця, а предметом – робота з документними потоками в різних галузях виробництва.

Мета цього курсу полягає у вивченні основного кола проблем і базових понять спеціальності «Документознавство та інформаційна діяльність», ознайомленні студентів з особливостями застосування документів у різних галузях виробництва, професійними правами й обов’язками фахівця-документознавця, вимогами до його особистості та діяльності.

Зважаючи на це, структура курсу складається з трьох модулів, які об’єднують такі теми: концепція професійного спрямування як навчальна дисципліна; професія документознавця в контексті інформатизації суспільства; теоретичні основи документознавства; документознавець як організатор діловодства; аналітико-синтетична обробка документів у професійній діяльності документознавця; інформаційна діяльність документознавця; комунікативні аспекти професійної діяльності документознавця.

Оскільки цей навчальний курс надає концепцію професійного спрямування щодо документознавства та інформаційної діяльності, основними поняттями курсу є документознавство, інформаційна діяльність та їх ключові похідні – документ та інформація.

Існує чимало визначень цих понять, кожне з яких є домінуючим у певній сфері діяльності. У документознавчій сфері діяльності суть поняття «документознавство» полягає в розгляданні його як комплексної науки про документ і документно-комунікаційну діяльність, що вивчає в історичному, сучасному та прогностичному аспектах процеси створення, розповсюдження та використання документних джерел у суспільстві. Документ у документознавстві – це матеріальний об’єкт з інформацією, закріпленою створеним людиною способом для її передачі в часі й просторі.

Згідно із Законом України про інформацію інформаційна діяльність – це сукупність дій, спрямованих на задоволення інформаційних потреб громадян, юридичних осіб і держави. З метою задоволення цих потреб створюються відповідні документно-інформаційні служби. Основними видами інформаційної діяльності є одержання, використання, поширення та зберігання інформації. Одержання інформації – це набуття, придбання, накопичення відповідно до чинного законодавства України документованої або публічно оголошуваної інформації громадянами, юридичними особами або державою. Використання інформації – це задоволення інформаційних потреб громадян, юридичних осіб і держави. Поширення інформації – це розповсюдження, обнародування, реалізація в установленому законом порядку документованої або публічно оголошуваної інформації. Зберігання інформації – це забезпечення належного стану інформації та її матеріальних носіїв. Одержання, використання, поширення та зберігання документованої або публічно оголошуваної інформації здійснюється в порядку, передбаченому цим Законом та іншими законодавчими актами в галузі інформації. При цьому інформація розглядається як документовані або публічно оголошені відомості про події та явища, що відбуваються в суспільстві, державі та навколишньому природному середовищі.


1.2. Становлення й розвиток спеціальності

«Документознавство та інформаційна діяльність»
Спеціальність «Документознавство та інформаційна діяльність» виникла наприкінці ХХ століття в Україні, але документознавців готували й до цього часу. Це було обумовлено практичними потребами суспільства в таких фахівцях. Створення перших правил роботи з документами та вимог до самих документів на практиці, у діловодному процесі, у прикладній сфері в XVI–XVII століттях, поява уніфікованих документних форм, формування правових основ документування в XVIIІ–XIX століттях насамперед у сфері державного управління обумовили необхідність не тільки у кваліфікованих фахівцях, але й у проведенні документознавчих досліджень. З цією метою в 1920–30-х роках було створено вітчизняні та закордонні науково-дослідні, госпрозрахункові, відомчі й громадські організації, що досліджували питання наукової організації управління. За кордоном документознавчі дослідження проводились у Міжнародному інституті документації, який одержав таку назву 1931 року (раніше він мав назву Міжнародного бібліографічного інституту, створеного 1895 року в Брюсселі). Вітчизняні документознавчі дослідження й практичний досвід учених узагальнені в проекті «Загальні правила документації й документообігу» та видані в Інституті техніки управління 1931 року. Саме в цей період (1938 р.) було створено Міжнародну федерацію з документації, що й нині є світовим центром теорії та практики документознавства й науково-технічної інформації. На початку 1930-х років у Московському державному історико-архівному інституті (МДІАІ) стали готувати фахівців вищої кваліфікації для роботи в державних архівах, а пізніше й працівників державного діловодства. У МДІАІ почали викладати навчальний курс «Загальне діловодство» спочатку в межах навчальної дисципліни «Теорія й практика архівної справи», а з 1942 року як самостійний курс «Історія й організація діловодства в СРСР». 1943 року вперше з’явився й сам термін «документознавство». Зі створенням Всесоюзного науково-дослідного інституту документознавства й архівної справи (ВНДІДАС) у 1966 році, у якому проводилися документознавчі дослідження, було розроблено й впроваджено Єдину державну систему діловодства, а також створено інформаційну базу автоматизованої системи управління. У нашій країні визначилися два основних центри – МДІАІ й ВНДІДАС, – що проводили документознавчі дослідження та готували відповідних фахівців на факультеті державного діловодства в МДІАІ з 1964 р. Це обумовило набуття документознавством статусу наукової дисципліни, і 1969 року воно було внесено в номенклатуру спеціальностей науковців «Документознавство й документаційне забезпечення управління». Саме під такою назвою відома ця спеціальність з початку її існування, що в Росії функціонує й зараз.

Новий етап у розвитку вітчизняної спеціальності почався в 1990-х роках під впливом зовнішніх політичних і внутрішніх соціально-економічних факторів, які зумовили зміни в роботі з документами в умовах інформатизації країни. Інтеграція України у світовий інформаційний простір зумовила необхідність у фахівцях-документознавцях, кваліфікація яких має бути адекватною сучасним вимогам роботи щодо документної інформації. Саме це вплинуло на зміну назви цієї спеціальності в Україні – «Документознавство та інформаційна діяльність», – яка виникла на базі Харківської державної академії культури на бібліотечному факультеті в 1995 р. і функціонує зараз у понад 22 вищих навчальних закладах історичного, бібліотечного, економічного, управлінського й технічного напрямків.



Г л а в а 2
ПРОФЕСІЯ ДОКУМЕНТОЗНАВЦЯ В КОНТЕКСТІ ІНФОРМАТИЗАЦІЇ СУСПІЛЬСТВА
2.1. Соціальне замовлення інформаційного суспільства

на підготовку висококваліфікованих фахівців-документознавців
Інформатизація суспільства, що розпочалася наприкінці ХХ століття, зумовила інтеграцію цілого ряду країн до світового інформаційного простору. Пріоритету набула інформаційна діяльність, а інформація стала найважливішим ресурсом суспільства. Відповідно до законів України про інформацію, про національну програму інформатизації інформатизація суспільства припускає процес створення умов для забезпечення громадян і суспільства своєчасною, достовірною й повною інформацією завдяки широкому використанню інформаційних технологій. Інформатизація суспільства – сукупність взаємозалежних організаційних, правових, політичних, соціально-економічних, науково-технічних, виробничих процесів, які спрямовані на створення умов для задоволення інформаційних потреб громадян і суспільства на основі побудови, розвитку й використання інформаційних систем, мереж, ресурсів й інформаційних технологій, які ґрунтуються на застосуванні сучасної обчислювальної й комунікаційної техніки. Інформатизація суспільства сприяє формуванню інформаційного суспільства – інтелектуальнорозвиненого, ліберально-демократичного суспільства з високим рівнем суспільного виробництва й інформаційно-правової культури. У цих умовах зросло соціальне замовлення суспільства на висококваліфікованих фахівців-документознавців. Зростання обсягу інформації й відповідно документів, впровадження комп’ютерних технологій для їхнього створення, переробки, зберігання й використання висувають підвищені вимоги до документно-інформаційних служб та їхніх кадрів. Документаційна діяльність організації охоплює всі сфери діяльності щодо створення, складання, узгодження й оформлення документів. Зафіксована в документах інформація становить основу будь-якого бізнесу. Організація ефективної роботи з документами, удосконалювання всіх інформаційно-документаційних процесів як у масштабі суспільства в цілому, так і на рівні окремих підприємств, організацій, установ є найважливішим напрямком управлінської діяльності інформаційного суспільства. Тому зараз надзвичайно важливим є вдосконалення системи діловодства, організаторами якого є документознавці. Суспільству в різних сферах діяльності потрібні висококваліфіковані документознавці-менеджери як найзатребуваніші фахівці на сучасному ринку труда.

2.2. Кваліфікаційна характеристика професії

документознавця в державному класифікаторі професій
Кваліфікаційна характеристика професії документознавця визначена в Державному класифікаторі професій України ДК 003-95, розробленому Науково-дослідним інститутом соціально-трудових відносин Міністерства праці й соціальної політики України за участі Інституту української мови Національної академії наук України й Науково-дослідного інституту статистики Державного комітету статистики України.

Класифікатор професій є складовою частиною державної системи класифікації й кодування техніко-економічної й соціальної інформації, в основу якого покладено Міжнародну стандартну класифікацію професій 1988 року (ISCO-88: International Standard Classification of Occupations/ILO, Geneva). Він призначений для застосування всіма суб’єктами господарювання під час запису про роботу в трудові книжки працівників. Відповідно до п. 2.14 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників записи до трудової книжки про найменування роботи, професії або посади здійснюються відповідно до найменування професій і посад, перелічених у Державному класифікаторі України. Якщо назву посади не зазначено в Класифікаторі, у трудових книжках працівників її вказувати не можна.

Для розуміння кваліфікаційної характеристики професії документознавця слід розрізняти поняття «професія» і «кваліфікація».

Професія – здатність виконувати такі роботи, які вимагають від особи певної кваліфікації.

Кваліфікація – здатність виконувати завдання й обов’язки певної роботи. У дипломі фахівця або в іншому документі про професійну підготовку кваліфікація визначається назвою професії. Кваліфікація визначається рівнем освіти й спеціалізацією.

Спеціалізації документознавців відрізняються від напряму вищого навчального закладу. Документознавців готують як фахівців-менеджерів з управлінської, рекламної, митно-брокерської, видавничої, документно-техничної та іншої діяльності, що забезпечують різні сфери функціонування документів. Проте загальні вимоги до професії документознавця є єдиними. Вони містять завдання, обов’язки, необхідні знання, права та кваліфікаційні вимоги.



Завдання та обов’язки документознавця:

    • розробка та впровадження технологічних процесів роботи з документами й документною інформацією на підставі використання організаційної та обчислювальної техніки з обліку, контролю виконання, оперативного збереження, довідкової роботи;

    • участь у плануванні, організації й вдосконаленні діяльності служби документаційного забезпечення управління;

    • здійснення контролю за станом діловодства в структурних підрозділах;

    • підготовка пропозицій із забезпечення ергономічних умов праці, раціоналізації робочих місць працівників служби документаційного забезпечення управління;

    • розробка уніфікованих систем документації й табелів документів різного призначення та рівня управління, класифікаторів документної інформації;

    • організація впровадження, ведення (у тому числі автоматизованого) і розвитку системи документації, яка включає також документи на машинних носіях і класифікатори документної інформації;

    • вживання заходів щодо впорядкування складу документів та інформаційних показників, скорочення їх кількості та оптимізації документопотоків;

    • участь у відборі документів, які передаються на державне зберігання, в організації поточного збереження й експертизі наукової та практичної цінності документів;

    • участь у постановці задач, проектуванні, експлуатації та вдосконаленні (у частині інформаційного забезпечення) автоматизованих інформаційних систем і систем управління, а також нових інформаційних технологій (у тому числі безпаперових), які базуються на застосуванні обчислювальної й мікропроцесорної техніки, проектуванні й актуалізації баз банків даних;

    • вивчення й узагальнення передового вітчизняного та світового досвіду у сфері документаційного забезпечення управління, розробка нормативно-методичних матеріалів з документаційного забезпечення;

    • участь у роботі з підбору, розстановки й підвищення кваліфікації кадрів служби документаційного забезпечення управління.

Крім цього, документознавець має знати:

  • постанови, розпорядження, накази, методичні та інші керівні матеріали, нормативні документи з документаційного забезпечення управління;

  • порядок планування, проектування й технологію роботи на базі організаційної та обчислювальної техніки служб документаційного забезпечення управління; методи розроблення їх оптимальних структур;

  • методи дослідження, аналізу, проектування й розвитку документаційних систем, стандарти на уніфіковані системи документації;

  • порядок оформлення, класифікації, збереження, експертизи цінності документів;

  • організацію архівної справи; нормативні й методичні документи з проектування й експлуатації автоматизованих інформаційних систем управління;

  • основи програмування, методи проектування й актуалізації баз і банків даних;

  • основи управління, ергономіки, соціальної психології, соціології, трудового законодавства; документоутворення;

  • організацію державних установ і громадських організацій, економічні й правові аспекти їх діяльності;

  • вітчизняний і світовий досвід у сфері документаційного забезпечення управління.

Документознавець має також права:

    • вносити пропозиції з поліпшення організації документообігу підприємства, його раціоналізації з дотриманням установлених стандартів;

    • вимагати від служб підприємства й працівників, що здійснюють підготовку документації, дотримання встановлених стандартів і вимог;

    • розробляти та впроваджувати уніфіковані системи документації, табелі документів різного призначення й рівня керування, класифікатори документної інформації.

Від кваліфікаційних вимог залежить посада. Для отримання посади провідного документознавця слід мати повну вищу освіту відповідного напряму підготовки (магістр, спеціаліст), стаж роботи за професією документознавця I категорії не менше двох років.

Працювати документознавцем I категорії можна за умови наявності повної вищої освіти відповідного напряму підготовки (магістр, спеціаліст); для магістра – без вимог до стажу роботи, спеціаліста, стаж роботи за професією документознавця II категорії не менше двох років;

Посада документознавця II категорії передбачає повну вищу освіту відповідного напряму підготовки (спеціаліст), стаж роботи за професією документознавця не менше одного року.

Для того щоб працювати документознавцем, достатньо мати повну вищу освіту відповідного напряму підготовки (спеціаліст) без вимог до стажу роботи.

  1   2   3


База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка