Концепція і проблеми створення системи підтримки прийняття рішень



Сторінка1/3
Дата конвертації15.04.2017
Розмір0.52 Mb.
  1   2   3
Концепція і проблеми створення системи підтримки прийняття рішень
1. Розвиток концепції і структури СППР
Перші інформаційні системи, що називаються, як правило. системами обробки даних, використовувались у виробництві управлінні і були вузькоприкладними й орієнтованими на автоматизацію робіт за рахунок комп'ютеризації великих масивів даних на операційному рівні. Розпізнавальною ознакою цих систем є ефективна обробка запитів, використання інтегрованих файлів для ув'язки між собою задач і генерування зведених звітів для керівництва. Оскільки кожна система була спрямована на конкретне застосування, то опис своїх функцій (як правило, у формі надрукованих інструкцій до процедур) був представлений мінімально і призначений для спеціаліста в цій предметній галузі. Крім того, передбачалось, що користувачі мають значний досвід як у прикладній галузі, так і в роботі з системами.

Інформаційні системи другого покоління відомі під назвою "управлінські (адміністративні) інформаційні системи". Типову управлінську інформаційну систему (УІС) характеризує структурований потік інформації, інтеграція задач обробки даних, генерування запитів і звітів. В умовах використання УІС вже були визнані переваги колективного користування даними, а також з'ясовано, що на одному об'єкті управління багато прикладних програм використовують одні і ті ж робочі дані і має місце дублювання робіт у процесі переробки, збирання, зберігання і пошуку цих даних.

У міру збільшення кількості прикладних програм, що обслуговують всі рівні управління та обробляють одні й ті самі дані (файли даних), зростав обсяг дублювання, що гальмувало комп'ютеризацію управління. Більш того, це дублювання часто було неефективним, оскільки призводило до несумісності прикладних програм і результатів. Виходом з цієї ситуації стала концепція створення єдиної централізовано керованої БД і СУБД [27; 88). Основною проблемою створення великих розподілених БД є складність описати дані об'єктивно, незалежно від окремих прикладних програм, з тим, щоб спростити колективне використання даних різними прикладними програмами. Для опису даних широко застосовуються моделі і словники даних. Семантика даних, тобто вивчення змісту даних незалежно від окремих прикладних програм, стала самостійною галуззю досліджень.

З 70-х років в США почались інтенсивно розвиватися роботи з проблеми автоматизованої підтримки прийняття управлінських рішень, Що сприяло створенню інформаційних систем третього покоління СППР - систем підтримки прийняття рішень (Decision Support System) [39; 73; 79; 93; 94].

СППР можна визначити як інтерактивну комп'ютерну систему, призначену для підтримки різних видів діяльності для прийняття рішень із структурованих, слабоструктурованих і неструктурованих проблем. Термін СППР був вперше запропонований в 1971р. Скоттом Мортоном для систем прийняття управлінських рішень, а також Герріті для назви людино-машинних систем прийняття рішень [94]. У 1980р. Спрейг запропонував узагальнену архітектуру СППР. яка складається із трьох основних компонентів: дані, діалог і моделювання |73]. По суті така архітектура базової моделі СППР залишилась незмінною і до теперішнього часу, проте назва основних компонентів змінилась в сторону узагальнення.

Архітектури універсальних СППР включають компонент (база даних), діалоговий компонент (інтерфейс користувача) і компон моделювання (база моделей, база знань).

Аналіз еволюції систем підтримки прийняття рішень дає 1Мо виділити два покоління СППР: перше покоління розроблялось у період 1970 до 1980 рр., друге - з початку 1980 до цього часу .

Перше покоління СППР значною мірою повторювало функиі' звичайних управлінських інформаційних систем у наданні комп'ютерної допомоги в прийнятті рішень. У контексті розвитку основних компонентів СППР перші системи мали такі ознаки:



  • управління даними - велика кількість інформації, внутрішні і зовнішні банки даних, обробка й оцінка даних:

  • управління обчисленням (моделювання) - моделі, розроблені спеціалістами в області інформатики для предметних областей:

  • інтерфейс користувача (мова спілкування) - мови програмування, створені для великих ЕОМ, які використовуються виключно програмістами.

Основні недоліки перших СППР: системи були такими трудомісткими і дорогими в розробці і супроводженні, що їх важко було адаптувати до швидких змін організаційних вимог щодо управління і підтримки прийняття рішень; системи були значною мірою залежними від конкретної проблеми і користувача. Підтримка рішень, яка забезпечувалась за допомогою перших СППР, була обмежена структурованими задачами. Можливість підтримки складних і неструктурованих процесів прийняття рішень, яка спочатку передбачалася в СППР, була істотно обмежена.

З кінця 70-х років спеціалісти з розробки СППР на основі досягнень в галузі інформаційних технологій виділяли дві основні області досліджень. Перша включає розробку генераторів і інструментарію СППР, які зменшують витрати і час, необхідні для реалізації СППР типу одна модель і одна задача. Ці засоби та генератори включають електронні таблиці, мови моделювання (наприклад, IFPS, МОDEL), спеціалізовані системи розробки СППР, наприклад, GPLAN) і універсальний інструментарій для розробки таких комп'ютерних систем [94].

Хоча витрати і час, необхідні для розробки СППР, зменшились, проте мало було зроблено для розширення області застосування СППР з метою надання підтримки для складних і неструктурованих проблем приняття рішень. Крім того, швидке розповсюдження використання математичних моделей у процесах прийняття рішень призвело до все більш зростаючого усвідомлення необхідності управління моделями (алгоритмами) таким самим способом, як і управління даними. Аналіз приклладного програмного забезпечення показує, що багато прикладних програм використовують аналогічні обчислення, що мають лише незначні відмінності, які вносяться особистим фактором у прикладні програми для допомоги конкретній ОПР. Крім того, у процесі проектування, розробки, реалізації і тестування прикладних програм має місце значне дублювання робіт. У міру того як збільшувалася кількість прикладних програм для надання персоналізованої оперативної підтримки користувачеві, а також з ростом самих інформаційних систем збільшувався обсяг дублювання, обчислень, що стали значною мірою гальмуючим фактором: для індивідуальної підтримки необхідно досить багато персоналізованих версій однієї і тієї ж прикладної програми, причому кожна версія підлягає багатократній модифікації протягом періоду її експлуатації з тим, щоб вона відповідно реагувала на зміни в можливостях, знаннях, позиціях і побажаннях користувача. Дубльована версія часто виявлялась навіть менш ефективною, викликала взаємну несумісність програм і меншу продуктивність обчислень. Виходом із такої ситуації стала концепція утворення єдиної централізованої керованої бази моделей [25; 26; 73; 94].

Тому друга (основна) область дослідження СППР включала розробку універсальних СППР, які дають змогу: 1) підтримувати рішення складних проблем за допомогою широкого діапазону моделей і джерел даних; 2) централізовано управляти моделями об'єкту управління. Універсальні СППР і системи управління базами моделей були запропоновані для задоволення вимог багатозадачності, багатомодельності та централізованого управління моделями об'єкту управління. Архітектури універсальних СППР включають, як уже було сказано, компонент даних, діалоговий компонент і компонент моделювання. Ці архітектури дають базис для проектування СППР. Статичні компоненти можуть бути спроектовані так, що вони не вимагатимуть змін при переході від одного об'єкту управління до іншого. Вони формують базис бібліотеки повторно використовуваних моделей СППР.

СУБМ належить до одного із компонентів архітектури Універсальної СППР. Функцією даного компонента є класифікація, організація і доступ до моделей, тобто аналогічні до функцій СУБД, СУБМ функціонує, взаємодіючи з СУБД і системою управління діало У більшості розробок СУБМ, відомих за літературними джерелами маніпулювання й зберігання моделей у системі використовувал поняття і методи представлення знань [25; 26; 73; 84; 88; 94].

Вивчення та аналіз літературних джерел (25; 26; 73; 84; 88; 94- дм показує, що вже усвідомлено, шо саме моделі (алгоритми, знанн ! визначають відношення між даними. Підхід даних призводить нехтування зв'язків, які відповідають процесам і процедурам у сфері задачі. На даний час фактом є зростаюча міграція від підходу даних п підходу знань та моделей, які є джерелами тверджень і передумов, що надають зміст інформаційним відношенням. Концепція управління моделями усвідомлюється все більшою кількістю дослідників як передовий край в галузі інформаційних систем і систем підтримки прийняття рішень.

У результаті проведених досліджень з проблеми створення СППР другого покоління необхідно відмітити, шо вони мають уже принципово нові ознаки:


  • управління даними - необхідна і достатня кількість інформації про факти у відповідності зі сприйняттям ОПР, шо охоплює відповідні припущення, інтереси та якісні оцінки:

  • управління обчисленнями і моделюванням - гнучкі моделі, які базуються на знаннях і наслідують спосіб мислення ОПР в процесі прийняття рішень;

  • інтерфейс користувача - програмні засоби, "дружні" користувачеві, звичайна мова, безпосередня робота користувача з системою.

Мету і призначення СППР другого покоління в загальнокн вигляді можна визначити так:

  • допомога в розумінні проблеми, що розв'язується. Сюди належать: структуризація проблеми, генерування постановок задач, виявлення переваг, формування цілей та критеріїв;

  • допомога в розв'язанні задачі: генерування і вибір моделей. алгоритмів і методів, збір і підготовка даних, виконання обчислень, оформлення і видача результатів;

допомога аналізу результатів обчислень, тобто проведення аналіз, типу "Що..., якщо...?" та інших, пояснення ходу розв"язування. пошук і видача аналогічних рішень у минулому та їх наслідків-"Дружні" користувачеві СППР дають змогу йому вести діалог з ЕОМ, використовуючи звичайну мову спілкування. Системи можуть персоналізувати" користувача, налагоджуватися під його стиль мислення, рівень знань і професійної підготовки, прийоми роботи.

Для сучасних комп'ютерних СППР характерна наявність ряду характеристик.

1. СППР надає ОПР допомогу в процесі прийняття рішень ізабезпечує підтримку в усьому діапазоні контекстів структурованих, слабоструктурованих і неструктурованих задач. Розум людини та формація, що генерується комп'ютером, створюють єдине ціле для прийняття рішень.

2. СППР підтримує (але не замінює і не відмінює) міркування та оцінки ОПР. Контроль залишається за людиною. Користувач "почуває себе комфортно", і "як вдома" в системі, а не відчуває незручності з боку системи.

3. СППР забезпечує ефективність прийняття альтернативних рішені» на відміну від адміністративних систем, у яких акцент робиться на максимальну продуктивність аналітичного процесу прийняття рішень.

4. СППР здійснює інтеграцію моделей (алгоритмів) і математичних методів із стандартним доступом до даних. Для надання допомоги при прийнятті рішення активізується одна чи кілька моделей (математичних, статистичних, імітаційних, кількісних, якісних і комбінованих). ОПР має можливість оперувати знаннями.

Зміст БД охоплює історію поточних операцій (сильна сторона типової АІС), а також інформацію зовнішнього характеру та інформацію про середовище.

5. СППР проста в роботі для користувачів непрограмістів. Системи є "дружніми" для користувачів і не вимагають практично ніяких глибоких знань із обчислювальної техніки і програмування, забезпечують просте переміщення в системі, дозволяють одержання документації в діалоговому режимі, надають діалогову документацію, вмонтовані засоби навчання та інші атрибути програмних інтерфейсних систем.

6. СППР побудована за принципом інтерактивного розв'язання задач. Користувач має можливість підтримувати діалог з СППР у безперервному режимі, а не обмежуватись окремими командами з наступним очікуванням результатів.

7. СППР зорієнтована на гнучкість, адаптивність для пристосування до змін середовища або підходів до розв'язання задач. Надає можливість ОПР вносити корективи в умови, що змінюються, і пристосовувати систему до цих змін. Еволюція та адаптивність системи повинні бути закладені в її життєвий цикл.

8. СППР не повинна нав'язувати певного процесу прийняття рішень користувачеві, а надавати набір можливостей, альтернативвикористовуючи їх у формі й послідовності, відповідно до і пізнавального стилю "уявних моделей".

Перераховані характеристики стосуються всіх спеціалізона СППР, включаючи системи підтримки прийняття фінансових рішень є предметом даних досліджень. Проте для забезпечення таких властивостей СППФР процес їх створення повинен базуватися на ни концепцій і принципів, які віддзеркалюють передовий досвід як в гал\ч-інформатики, індустрії знань, так і в галузі організаційного управління сучасних економіко-математичних моделей та методів.



2. Класифікація СППР

Концептуальні основи класифікації. Системи підтримки прийняття рішень відрізняються своїми цілями і призначенням, предметними галузями, функціональною орієнтацією тощо. Тому для того, щоб внести більшу ясність в саме поняття СППР. у повній мірі уніфікувати підходи до розробки систем і їх використання, визначити напрями науково-дослідних робіт у цій галузі, проводились роботи стосовно класифікації цих систем на основі найбільш суттєвих відмінностей. Зауважимо, що висвітлені раніше характеристики СППР об'єднують загальні риси існуючих систем чи їх перспективні розробки.

Систематику СППР можна розробляти для різних функціональних областей (маркетинг, планування, управління фінансами, інвестиції і т. ін.), в яких надається підтримка прийняття рішень, для періодів управління (тактичний, операційний, стратегічний) на відповідних рівнях управління (підприємство, філія, цех, дільниця, бригада, робоче місце) тошо. Аналіз існуючих точок зору на розробку і застосування комп'ютерних СППР, на способи одержання, представлення і структуризації інформації, на специфічні відмінності СППР від інших типів інформаційних систем дозволяє виділити для класифікації СППР ряд ознак-підходів для розбиття на класифікаційні угрупування (табл.2.1).




таблиця 2.1.

Класифікація СППР



Категорії

класифікації



Ознака (основа) класифікації

Класифікаційні утрупування (типи систем)

Концептуальна модель (схема)

Інформаційний підхід

Підхід. заснований на знаннях



СППР Спрага

Еволюціонуюча СППР

Системи штучного інтелект)

Експертні системи

Модель СППР, що базується

на знаннях






Інструментальний підхід

Спеціалізовані (прикладні)

СППР


СППР-генератори

СППР-інструментарії



Користувачі

Ієрархічний рівень управління

Спосіб взаємодії користувача з

сне ісмою


Виша ланка управління

Середня ланка управління

Нижча ланка управління

Термінальний режим

Режим клерка





Ступінь залежності осіб в

Режим посередника

Автоматизований режим

Персональна підтримка

Колективна підтримка






процесі прийняття рішення

Організаційна підтримка

Забезпечуючі

засоби


Міра підтримки прийняття

рішень


Рівень мов інтерфейсу

користувача



СППР, орієнтовані надані

СППР, орієнтовані на моделі

Процедурні мови

Командні мови

Непроцедурні мови


Задачі

Новизна задачі

Унікальні проблеми

прийняття рішень

Характер опису проблеми Тип моделі

Повторювані проблеми

Цілісний вибір

Багатокритеріальний вибір

Суб'єктивна модель








Об'єктивна модель

Обласгі застосування

Професійна справа

Мікроекономіка,

Макроекономіка;

Конторська діяльність

Оцінка і розповсюдження

і ехнологій

Юриспруденція .медицина і

т.ін.





Часовий горизонт

Стратегічне управління

Тактичне управління

Операційне управління

Розглянемо найбільш відомі з цих угрупувань [73; 94; 93].


Класифікація па основі міри підтримки прийняття рішень. З кінця 70-х років XXст. розроблялась класифікація СППР, в якій відмінності між елементами виділялись у залежності від міри підтримки (міри прямого впливу) управлінських рішень і характеру виконуваних дій. На основі емпіричних досліджень більше 50 різних СППР. проведених Альтером в 1980 р„ було виділено два типи систем :

- системи, орієнтовані на дані, які просто проводять вибірку інформації;

- системи, орієнтованії на моделі, знання, що дійсно дають змогу приймати рішення.

У свою чергу ці групи систем поділяються на окремі види систе



  • системи нагромадження файлів, які забезпечують доступ елементів даних (і нагадують звичайні адміністративні інформаційні системи);

  • системи аналізу даних, які забезпечують доступ до баз даних і елементарних баз моделей і дають змогу проводити маніпуляцію-, даними, використовуючи спеціально розроблені засоби і засоби загального користування;




  • розрахункові системи, які дають змогу проводити визначення наслідків планових дій на основі обчислювальних процедур;

  • репрезентативні (образні) системи, які генерують оцінки наслідків дій на основі частково визначених імітаційних моделей;

  • опти.мізаційні системи, які забезпечують вибір напрямів дій шляхом ідентифікації оптимальних рішень, сумісних з набором обмежень;

  • рекомендаційні системи, які виробляють конкретні рекомендовані рішення для слабоструктурованих задач.

Системи нагромадження файлів забезпечують особі, шо приймак рішення, інтерактивний доступ до певних елементів даних, тобто фактично вони є СППР, які містять тільки інтерфейс користувача і СУБД. Прикладом такого роду СППР може бути система контролю товарно-матеріальних запасів, яка підтримує щоденне розв'язання задач операційного рівня.

СППР аналізу даних використовується для аналізу файлів поточних даних. Спеціалізовані системи аналізу фокусуються на множині конкретних вимог до аналізу і чітко окреслених задачах чи завданнях. Користувачі мають можливість маніпулювати даними і одержувати протоколи аналізу. Системи аналізу даних об'єднують інтерфейс користувача з СУБД, а в деяких випадках і з елементарною базою моделей.

Системи аналізу інформації надають користувачам інформацію шляхом використання ряду БД, орієнтованих на прийняття рішення, і простих моделей. Загалом СППР цього типу об'єднують виходи системи обробки даних, орієнтовані на обслуговування запитів користувачів, з даними від зовнішніх джерел інформації.

Розрахункові системи використовують визначені зв'язки формули для обчислення наслідків певних дій. Розрахункові системи вважаються мінімально визначеними, коли співвідношення і фактори, що використовуються для ведення обліку на підприємстві (фірмі) є достатньо точними. Тому розрахункові (бухгалтерські) результати в загальному випадку є точними і надійними.

На відміну від розрахункових систем репрезентативні системи можна розглядати як невизначені наперед спроби користувача зрозуміти суть складних взасмозв язків між діями і результатами в майбутньому. Репрезнтативнтативні системи охоплюють всі симуляційні моделі, які базуються на визначеннях, що переважно не є за своєю природою обліковими. За своєю природою репрезентативні системи є апроксимаційнимиі, тому при їх використанні виникає проблема надійності результатів. Разом з тим, надійні репрезентативні системи можуть вважатися унікальним і надзвичайно цінним механізмом розуміння очікуваних взаємозв'язків між внутрішніми і зовнішніми чинниками.

Оптимізаційні системи пов'язані з ситуаціями, які вимагають вянтез) елементів у такому порядку, щоб забезпечити досягнення певної мети (наприклад, максимізувати прибуток чи мінімізувати витрати) при пюві дотримання наперед заданих обмежень. Прикладом може служити лінійна модель (задача лінійного програмування), яка використовується підприємствами, фірмами, компаніями при виробництві товарів споживання: модель дає змогу розв'язувати проблеми постачання тимчасового характеру, пов'язані з неочікуваними змінами обсягу наявного ресурсу (множини використовуваних матеріалів чи сировини) або режиму його надходження. У цьому випадку шляхом регулювання обсягів випуску вироблених товарів можна досягти виконання завдань виробництва з мінімальними витратами. СППР, що базуються на такому підході, використовуються, як правило, не як засіб для отримання конкретних рішень, а як інструмент аналізу, зокрема за допомогою двоїстих оцінок наявних ресурсів.

Рекомендаційні системи виробляють конкретні напрями дій на основі математичних методів і алгоритмічних процедур, зокрема реалізованих шляхом машинного моделювання, тобто якщо оптимізаційно-орієнтовані системи підтримки надають допомогу в процесі розгляду альтернатив, визначення важливості обмежень тощо, то рекомендаційно-орієнтовані СППР спроможні давати готові розв'язки задач, які вимагають комп'ютерної підтримки.

Класифікація на основі інструментального підходу. Підвищена увага представників інформатики та економічної практики до методів розробки і впровадження СППР зумовила необхідність розробки прорамних інструментів для створення СППР, що, в свою чергу, вплинуло на появу нової концепції класифікації СППР - інструментального підходу, розробленої Р.Спрагом . У залежності від специфіки розв'язуваних задач і використовуваних технологічних засобі процесу створення систем можна виділити три рівні СППР:

1-й рівень - спеціалізовані (прикладні) СППР;

2-й рівень - генератори СППР (СППР-генератори):

3-й рівень - інструментарій СППР (СППР- інструментарій).

Спеціалізовані (прикладні) СППР призначені для використання кінцевими користувачами (окремими особами чи групами). Вони дозволяють ОПР чи колективу ОПР (ГПР) вирішувати специфічні проблеми у конкретних ситуаціях.

СППР-генератор є пакетом взаємопов'язаних програмних засобів (пошуку, переробки і видачі даних, моделювання тощо), який дозволяє легко і швидко створювати спеціалізовану СППР. Прикладом такого генератора може бути інформаційна система управління, яка складається з різноманітних елементів: підготовки звітів, пошуку інформації, мови моделювання, засобів проекції графічних образів, а також множини способів для проведення фінансових і статистичних аналізів. Оскільки генератори СППР можуть використовуватись і непрограмістами для створення своїх СППР, то такі генератори повинні мати проблемну орієнтацію, зокрема для створення системи підтримки в області планування і управління розроблено декілька СППР-генераторів: CUFF588, ЕХРRESS, FАМЕ [94].

Концептуальна структура СППР-генератора, яка відображає точку зору користувача, охоплює п'ять компонентів [27]: управління інтерфейсом користувача; управління представленнями; управління аналізом; системне управління; управління даними.

Управління інтерфейсом користувача повинне забезпечувати реалізацію трьох основних типів інтерфейсу: меню; мова команд: звичайна мова запитань і відповідей. Вибір типу інтерфейсу залежить від ступеня підготовки користувача та характеру використання: постійне чи епізодичне. Для постійного користувача рекомендується мова команд, якщо він підготовлений, і меню - у протилежному випадку. Для епізодичного користувача рекомендується інтерфейс інший, підготовлений користувач може застосовувати меню або мову команд, непідготовлений - звичайну мову запитань і відповідей. Але при цьому генератор СППР повинен надати можливість змінювати інтерфейс за бажанням ОПР і роботи з різними зовнішніми пристроями (текстовими і графічними екранами, плоттерами тощо).

Управління представленнями повинне підтримувати різноаспектні образи користувача щодо своєї проблеми, яку потрібно вирішувати. Ці представлення можуть виражатися у вигляді таблиць, графіків або командних процедур. Зокрема, задача управління БД, БМ зводиться до управління електронною таблицею. Графіки застосовуються у випадку, колИ процес прийняття рішень включає велику кількість даних та деталізованих звітів, що робить значно важчим сприйняття і використання інформації. Для прийняття регулярних рішень ОПР може спілкуватись з СППР за допомогою мови команд.

Управління аналізом зводиться до ведення бази моделей. У випадку маніпулювання даними при математичному моделюванні множину інструкцій можна подати як підпрограму аналізу. СУБМ повинна забезпечувати доповнення бази моделей за рахунок додаткових засобів аналізу.

Системний адміністратор забезпечує координацію дій користувачів, а також системного тренажера, що використовується для підготовки користувачів.

Управління даними реалізується за допомогою СУБД, яка повинна включати засоби ведення словника даних, що дасть змогу на цій основі створити інші словники, наприклад, графічний словник чи словник моделей. Згадані словники використовуються в генераторі СППР робочими базами даних, графіками і моделями.

До прототипу описаного генератора СППР можна віднести систему REGIMES, орієнтовану на персональні комп'ютери [94]. Цей генератор складається із таких компонент: командного процесора; діалогового процесора, процесора зображення (у вигляді таблиць та графіків); управління регресивним аналізом; системного тренажера; трьох словників (даних, графіків та аналізу).

СППР-інструментарій надає в розпорядження проектантів СППР найпотужніші засоби, в тому числі нові мови спеціалізованої спрямованості, вдосконалені операційні системи, засоби обміну інформацією, проекції кольорових графічних образів та ін. Тому вони можуть використовуватися для створення як спеціалізованих СППР, так і для « генераторів СППР.



Класифікація за ступенем залежності ОПР в процесі прийняття рішень. Один з можливих підходів до класифікації СППР, орієнтованих накористувачів, базується на ступені залежності осіб, які приймають рішення в управлінських процесах; ОПР можуть бути незалежними і взаємозалежними в цих процесах, тобто коли рішення приймаються колективом або частково декількома особами відповідно прийнятій черговості[84,с.І66-198].

Відомо три типи організаційних рішень:



  • незалежні - ОПР мас авторитет і відповідні повноваження (влад)) несе повну відповідальність за прийняття підготовленого рішення і забезпечує його реалізацію. У цьому випадку застосовується СППР, яка надає персональну підтримку ОПР у процесі прийняття рішень (персоналізована модель СППР);

  • взаємозалежні - послідовні, коли ОПР приймає лише частину рішень, яка передається іншим особам для подальшої роботи у цьому випадку використовують СППР, орієнтовані на підтримку організаційних процесів:

  • колективні (взаємозалежні, одночасні) — рішення приймаються в результаті переговорів і взаємодії між ОПР.

Для цього випадку розробляються спеціальні колективні СППР (наприклад, система PLEXSYS [84]).

Розробка колективних систем підтримки прийняття рішень (КСППР) є одним із перспективних напрямків СППР [841. Ш системи об'єднують комунікації, обчислення і технологію підтримки рішень з метою допомоги колективу користувачів розв'язати набір відносно неструктурованих задач. Тут до програмного забезпечення СППР додасться технологія у формі "електронних кімнат для нарад", локальних мереж і засобів підтримки телеконференцій. Технологія КСППР розрахована на підвищення якості результатів колективних рішень, оскільки надає можливість групі ОПР прискорювати, змінювати або модифікувати напрямок обміну повідомленнями. Вона передбачає три рівні пропонованого сервісу.

На першому рівні КСППР спроможна надавати в користування набір технічних функцій, розрахованих на подолання звичайних комунікаційних труднощів, зокрема використовувати великі екрани для одночасного відображення ідей і результатів голосування. Другий рівень включає моделювання рішень і методи колективних рішень, шо орієнтовані на пониження ступенів невизначеності і нейтралізацію сторонніх інформаційних факторів. Прикладом типових для цього рівня засобів є інструментарій автоматизованого планування (тут використовуються дерева рішень, моделі колективної експертизи Дельфі. статистичні моделі, а також ряд інших неформальних процедур). Третій і найвищий рівень підтримки характеризується акцентом на машинні структури комунікацій.

КСППР повинні обслуговувати багато різних груп і контекстів задач. До таких задач належить генерування ідей і дій, вибір альтернатив або варіантів, проведення переговорів для досягнення рішень (що є унікальною особливістю колективних процесів прийняття рішення на відміну від індивідуальних). У розпорядженні користувачів знаходиться великий вибір засобів: дисплеї з великими екранами, графічні засоби, "мозковий штурм", доступ до даних і можливість їх відображення, моделі прогнозування, аналіз соціального мислення, аналіз поведінки акціонерів та ін.



Класифікація за отакою часового горизонту Організаційні рішення відповідно до існуючої ієрархії управління можна також розділити на три періоди: перспективне (стратегічне) управління, поточне (тактичне) управління, оперативне (операційне) управління. Але таким чином встановлені межі періодів управління не є однозначно визначеними, кожен з них може частково збігаються з сусіднім. У табл.2.2 показано, як інформаційні потреби управління відрізняються залежно від періоду (часового горизонту). Характеристика інформації описана за допомогою змінних ознак, які відображають особливості інформації, погрібної для керівництва.

Таблиця 2.2. Характеристика інформації за ознакою часового горизонту



Характеристика інформації

Стратегічне управління

Тактичне управління

Операційне управлінні

Точність Рівень

Мала Агрегативний

Велика Детальний

Велика Легальний

деталізації

Часина


Низька

Висока

Висока

використання Джерсі а

Обсяг інформації Вид інформації Часовий



Зовнішні, внутрішні Широкий Якісний Поточна,

Зовнішні, внутрішні Широкий

Якісний, кількісний Оперативна, поточна



Внутрішні

Вузький


Кількісний

Оперативна



горизонт інформації

перспективна






Відповідно до класифікації періодів управління створено СППР. які призначені для стратегічного, тактичного і операційного контекстів [60; 96]. На стратегічному рівні увага концентрується на загальних корпоративних цілях і результатах; в фокусі рішень знаходиться зовнішнє середовище і довгострокові перспективи. СППР тактичного рівня призначені для поточного керівництва. Користувачі СППР операційного рівня відповідають за повсякденну реалізацію рішень і мають значно менше невизначених факторів, ніж керівник, який відповідає за тактичний і особливо стратегічний рівень рішень.

Отже, від тактичних до стратегічних СППР відповідний відлік часу змінюється від щоденного графіка до наступного року чи навіть до наступних п'яти років.

Рівень потенційної невизначеності змінюється від низького до середнього і високого. Тому труднощі і перешкоди при розробці і проектуванні СППР (і перешкоди при реалізації) суттєво зростають вздовж спектра рівня керівництва від нижчого рангу до вищого. На операційному рівні СППР переважно орієнтовані на дані і зливаються із звичайними адміністративними інформаційними системами. На вищих рівнях СППР важливого значення набувають моделі.



3. Окремі (потенційні) моделі СППР

Поданий в табл.2.1 спектр класифікаційних угрупувань швидше відображає широкий діапазон застосувань СППР. ніж реальні існуючі класи систем підтримки прийняття рішень. Тому особливості того чи іншого підходу до створення цих інтерактивних систем в деяких випадках доцільніше розглянути в рамках аналізу характерного представника даного типу систем, так званої моделі СППР.



Модель ієрархії управління.У сфері організаційного управління прийнято виділяти вищий, середній і нижчий рівні ієрархічної структури об'єкту управління. Модель СППР, орієнтована на ієрархію управління, забезпечує підтримку ОПР на всіх рівнях управління, а також супроводжує координування цих рівнів там, де це можливо.

Найрозповсюдженішою точкою зору до недавнього часу була думка, що СППР призначені для керівників вищих і середніх ланок адміністративної ієрархії. Причому вважалось, шо керівники високого рівня рідко виявлялись серед кінцевих користувачів систем і що такі системи впливам прийняття рішень переважно непрямим (посереднім) способом за рахунок використання СППР керівниками нижчого рівня і співробітниками, які обслуговують керівників високого рангу. Але можлива і така ситуація, з якої випливає, шо СППР для керівників вишоі ланки може бути цілком успішно реалізована за умови правильного проектування та задоволення вимог щодо методів розв'язання задач для даної групи користувачів.

Адміністративна СППР (АСППР) розробляється для безпосереднього використання керівниками верхнього ешелону управління. Тому вона повинна надавати вільний доступ до поточної інформації щодо статусу організації й враховувати основні чинники успіху керівника. АСППР повинна використовувати сучасні програмні засоби, графіку, засоби комунікацій і методи зберігання, вибірки та переробки даних. Засоби моделювання повинні бути подані в мінімаальному обсязі. Вищим керівникам не потрібні складні моделі і методи оскільки ці засоби можуть продуктивно використовуватись на "Є ' персоналу і на нижчих рівнях управління, звідки кінцеві результати моделювання можуть потрапляти до керівників вищого рівня шляхом -брифінгів, звітів і рекомендацій.

СППР в рамках інформаційного підходу. З позицій інформаційного підходу СППР належать до класу інформаційних систем, основне призначення яких полягає в покращенні характеру діяльності управлінського персоналу підприємства за рахунок застосування засобів формаційної технології (саме покращення характеру, а не в наданні потрібної інформації в певний час). У межах цього підходу було запропоновано дві моделі СППР: Спрага; еволюціонуючої СППР [73; 94].

Основні компоненти СППР Спрага: інтерфейс "користувач-система", база даних і база моделей. Інтерфейс "користувач-система" забезпечує зв'язок з кожною із баз. Він охоплює програмні засоби для управління базою даних, управління базою моделей, управління і генерацію діалогу і повинен забезпечити виконання таких функцій: керувати різноманітними стилями ведення діалогу; змінювати стиль діалогу за бажанням користувача; зображати дані в різних формах і видах; надавати гнучку підтримку користувачеві.

Бази даних СППР охоплюють як кількісну, так і якісну інформацію, яка надходить із різних джерел.


Засоби створення і введення БД повинні надавати такі можливості: об'єднувати різні джерела інформації, використовуючи процедуру її "добування"; зображати логічну структуру даних термінами користувача; мати повний набір функцій управління даними.

База моделей повинна забезпечувати гнучкість моделювання, зокрема за рахунок використання готових блоків моделей і підпрограм. Управління моделями дає можливість: каталогізувати та обслужити широкий спектр моделей, які підтримують всі рівні управління; легко і швидко створювати нові моделі; пов'язувати моделі з відповідними базами даних.

Еволюціонуюча СППР є подальшим розвитком моделі Спрага. Крім користувацького інтерфейсу, БД і БМ ця система включає базу текстів і базу правил, завдяки чому розширюються її функціональні можливості. Інформаційна база СППР дає змогу використовувати як менш структуровані види інформації (тексти на звичайній мові), так і більш структуровану інформацію (правила зображення знань, евристичні процедури).



СППР. яка базується на знаннях. Одним із перспективних напрямів розвитку систем підтримки прийняття рішень є об'єднання технологій підтримки рішень і технології штучною інтелекту, Проте в контексті класифікації СППР доцільно розглянути модель СППР, яка базується на знаннях [39: 84].

Елементи штучного інтелекту, зокрема використання звичайної мови для спілкування з системою, методологія експертних систем, інженерія знань і комп'ютерних мов штучною інтелекту знайшла своє застосування в трьох оазових компонентах СППР: БД і СУБД, БМ і СУБМ, користувацькому інтерфейсі. Але с концепції створення СППР, в яких система знань в СППР виступає як один із визначальних чинників Відмінною особливістю СППР, які базуються на знаннях, є явне виділення нового аспекту підтримки рішень - спроможність розуміти проблеми, тобто здатність прийняти запит користувача, зібрати відповідну інформацію і підготувати звіт .

Структурну схему СППР, яка базується на знаннях, зображено на рис.2.2. Вона складається з трьох взаємодіючих частин: мовної системи; системи знань (БД, СУБД, база знань (БЗ) і система управління базою знань (СУБЗ)) і системи обробки проблем (проблемний процесор).

Мовна система забезпечує комунікацію між користувачем і усіма компонентами комп'ютерної системи. З її допомогою користувач формулює проблему і керує процесом її вирішення, використовуючи запропоновані мовною системою синтаксичні та семантичні засоби.

Система знань вмішує інформацію щодо предметної області. Типи цих систем відрізняються за характером зображення в них даних і використовуваними моделями формалізації знань (ієрархічні структури, графи, семантичні мережі, фрейми, обчислення предикатів тощо).

Система обробки проблем є механізмом, що пов'язує мовну систему і систему знань. Цей проблемний процесор забезпечує збір інформації, формулювання моделі, її аналіз тощо. Він сприймає опис проблеми, виконаний відповідно з синтаксисом мовної системи і використовує знання, організовані згідно з прийнятими у системі знаннями, правилами, з метою одержання інформації, необхідної для підтримки рішень.

Проблемний процесор є динамічним компонентом СППР, що відображає (моделює) поведінку особи, яка вирішує проблему. Тому він, як мінімум, повинен мати можливість інтегрувати інформацію, що надходить від користувача через мовну систему і систему знань, і, використовуючи моделі, перетворювати формулювання проблеми в детальні процедури, виконання яких дає відповідь (розв'язання задачі). У складніших випадках проблемний процесор повинен вміти формулювати моделі, необхідні для вирішення поставленої проблеми.



СППР, орієнтовані на особистість ОПР СППР, орієнтовані на особистість користувача, що приймає рішення, реалізують ідею універсальної підтримки різнобічних процесів прийняття рішень [93; 94]. Для більш повного розуміння контексту проблем підтримки рішень потрібно зіставити деякі аспекти обробки інформації людиною і комп'ютером. Обробка інформації людиною тісно пов'язана з біологічною спеціалізацією мозку: ліва півкуля мозку виконує Раціональні, впорядковані й динамічні функції (кількісний характер дій), права - інтуїтивні, паралельні дії (якісний характер). У табл.2.3 показано характерні аспекти процесів обробки інформації людиною [94]. Комп'ютер виконує лише логічні й впорядковані дії. тобто його архітектура моделює роботу лівої півкулі.

Таблиця 2.3. Характерні аспекти процесів обробки інформації людиною.





Ліва півкулі мозку

Права півкуля мозку

1

2

3



4

5

6



Слова

Аналітичний

Упорядкований

Активність

Реалістичність

Запланований



Зображення

Інтуїція


Паралельність

Враження


Фантазія

Імпульсивність


  1   2   3


База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка