«Комунікативні технології» входять до циклу дисциплін масової комунікації, є логічним продовженням курсу «Теорії масової комунікації». Вона поглиблює знання студентів з основ комунікації



Скачати 175.81 Kb.
Дата конвертації28.12.2016
Розмір175.81 Kb.
Передмова
«Комунікативні технології» входять до циклу дисциплін масової комунікації, є логічним продовженням курсу «Теорії масової комунікації». Вона поглиблює знання студентів з основ комунікації.

Дисципліна належить до циклу професійної та практичної підготовки спеціалістів. В Україні вона є відносно новою, хоча на Заході має достатній розвиток. Теорія комунікації є базовою для таких галузей, як реклама, паблік рилейшнз, виборчі технології, пропаганда і контрпропаганда тощо. Саме ці технології становлять коло наукових питань, які розглядаються дисципліною «Комунікаційні технології».

Україна стає динамічним суспільством, в якому комунікація посідає нове місце. Від суто теоретичного поняття в науковому плані комунікація стає важливим чинником як суспільного, так і бізнесового життя сьогодення. Комунікативні технології ХХ ст. стали індустріальними засобами організації засобами організації комунікативних процесів у суспільстві. Вони розробляються фахівцями й реалізуються на масових аудиторіях.

Семінарські заняття з читанням лекцій є складовою й невід’ємною частиною дисципліни «Комунікативні технології». Основу семінарських занять складають фундаментальні теми лекційного матеріалу. Серед них – «Комунікація як об’єкт дослідження, її види», «Моделі комунікації», «Комунікативний процес, його складники», «Дискурс, його види», «Технології спрямованого комунікативного впливу», «Кризові комунікації». Проведення семінарських занять розраховано на 10 годин.

Метою курсу є ознайомлення студентів із базовими поняттями теорії комунікації, які розкривають системний характер процесу людського спілкування, що зрештою допоможе їм стати професіональними комунікаторами.

Кожна семінарська тема передбачає закріплення основного лекційного курсу, вивчення студентами дефініцій, термінів і понять теорії комунікації. Крім того, студенти на семінарах мають можливість проаналізувати основні тенденції розвитку комунікаційних технологій, осмислити застосування їх на практиці. Матеріал у методичці згрупований відповідно до програми курсу. Подаються теми лекцій, семінарських занять, завдання та список літератури до них, питання для самостійного опрацювання, список основних термінів з дисципліни.



Зміст дисципліни

Теми лекцій
Тема 1 Концептуальні засади розвитку технологій у сфері комунікації

.

1 Історичні парадигми розвитку комунікаційних технологій.

2 Типи комунікативних технологій.

3 Соціальні комунікації в постіндустріальному суспільстві.

4 Мас-медійна діяльність як сума технологій.
Список літератури

1. Іванов В. Теоретико-методологічні основи змісту масової комунікації. – К., 1996.

2. Зернецька О.В. Нові засоби масової комунікації: соціокультурний аспект. – К., 1992.

3. Матвієнко В.Я. Соціальні технології. – К., 2001.

4. Почепцов Г. Г. Теорія комунікації. ─ К., 1999.

5. Різун В.В. Загальна характеристика масово-інформаційної діяльності. Лекція перша / Київський національний університет імені Тараса Шевченка. – К., 2000.




Тема 2 Комунікаційні моделі та їх технологічний потенціал
1 Соціологічні та психологічні моделі комунікації (спіраль мовчання, дифузна теорія тощо).

2 Семіотичні моделі комунікації.

3 Моделі аргументуючої, іміджевої та пропагандистської комунікації.

4 Модель новин Т.Ван Дейка.

5 Модель Леві-Строса, Барта, Юнга, Малиновського.
Список літератури

1. Мітосек Софія. Теорія літературних досліджень. – Сімферополь, 2005.

2. Москаленко В.В. Соціальна психологія. – К., 2005.

3. Павлюк Л. С. Знак, символ, міф у масовій комунікації. – Львів, 2006.

4. Почепцов Г. Г. Теорія комунікації. ─ К., 1999.

5. Почепцов Г.Г. Теория коммуникации. – М.; К., 2006.

6. Почепцов Г.Г. Семиотика. – М., 2002.

Тема 3 Комунікативні технології пропаганди
1 Пропагандистські комунікації: поняття, структура, функції.

2 З історії пропагандистської комунікації.

3 Моделі сучасної пропаганди.

4 Технології і методи пропаганди.



Список літератури

1. Войтасик Л. Психология политической пропаганды. – М., 1981.

2. Почепцов Г. Г. Теорія комунікації. ─ К., 1999.

3. Почепцов Г.Г. Теория коммуникации. – М.; К., 2006.



Тема 4 Комунікативні технології у сфері паблік рилейшнз
1 Паблік рилейшнз як комунікативна дисципліна: мета і завдання.

2 Особливості менеджменту в галузі паблік рилейшнз.

3 Формування та реалізація ПР-компанії.

4 Мас-медіа як основний інструмент ПР-компанії: прес-конференція, прес-реліз, листи в редакцію, виступи по радіо і телебаченню.


Список літератури

1. Мойсеєв В.А. Паблік рилейшнз: Навч. посіб. – К, 2007.

2. Пашенцев Е. Паблик рилейшенз: От бизнеса к политике. – М., 2000.

3. Почепцов Г. Г. Теорія комунікації. ─ К., 1999.

4. Почепцов Г.Г. Теория коммуникации. – М.; К., 2006

Тема 5 Перформансна комунікація
1 Головні риси перформансної комунікації.

2 Інтегрована та випадкова аудиторія перформансної комунікації.

3 Театр як вид перформансу.

4 Професійні та офіційні перформанси.

5 Демонстрації, паради, урочисті збори як перформанси доби тоталітаризму.

Література:

1. Евреинов Н.Н. Театр для себя. – Пг., 1917. – Ч.3 (практическая)

2. Казанський Б.В. Метод театра (анализ системы Н.Н.Евреинова). – Л., 1925.

3. Мейерхольд В.Э. О театре. – СПб., 1912.

4. Почепцов Г.Г. Имиджеология: Теория и практика. – К., 1998.

5. Почепцов Г. Г. Теорія комунікації. - К., 1999.

6. Почепцов Г.Г. Тоталитарный человек. Очерки тоталитарного символизма и мифологии. – К., 1994.

ПЛАНИ СЕМІНАРСЬКИХ ЗАНЯТЬ З КУРСУ

«КОМУНІКАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ»
Семінар 1

Тема «Комунікація і суспільство. Моделі комунікації»
1 Визначення поняття «інформація» в журналістиці та інших наукових сферах.

2 Комунікація як об’єкт дослідження.

3 Види комунікації (вербальна – невербальна, формальна – неформальна, за кількістю співрозмовників тощо).

4 Моделі Якобсона, Шенона-Вівера, Ньюкома, Лотмана.

5 Семіотичні комунікативні моделі.

6 Модель знака. Знак за Ф. де Сосюром та Ч. Пірсом.


Питання для самостійного опрацювання

  1. Головні етапи розвитку комунікативної теорії у ХХ ст.

  2. Міф і антиміф у світі мас-медійної діяльності.


Список літератури

1. Іванов В. Теоретико-методологічні основи змісту масової комунікації. – К., 1996.

2. Зернецька О.В. Нові засоби масової комунікації: соціокультурний аспект. – К., 1992.

3. Конецкая В.П. Социология коммуникации. – М., 1997.

4. Матвієнко В.Я. Соціальні технології. – К., 2001.

5. Мітосек Софія. Теорія літературних досліджень. – Сімферополь, 2005.

6. Москаленко В.В. Соціальна психологія. – К., 2005.

7. Павлюк Л. С. Знак, символ, міф у масовій комунікації. – Львів, 2006.

8. Почепцов Г. Г. Теорія комунікації. ─ К., 1999.

9. Почепцов Г.Г. Семиотика. – М., 2002.

10. Різун В.В. Загальна характеристика масово-інформаційної діяльності. Лекція перша / Київський національний університет імені Тараса Шевченка. – К., 2000.

Семінар 2

Тема «Комунікативні процеси. Комунікативні дискурси»
1 Комунікативна стратегія та комунікативний процес.

2 Складники комунікативного процесу.

3 Головні комунікативні канали: слуховий, зоровий, тактильний, нюховий, смаковий.

4 Термін «дискурс»: походження, визначення.

5 Мас-медійні дискурси.

6 Різновиди комунікативних дискурсів (політичний, рекламний тощо).


Питання для самостійного опрацювання
1 Теле- і радіодискурс та газетний дискурс: спільне та відмінне.

2 Етикетний та лайливий дискурси.


Список літератури

1. Кабачная О., Ковальчук Е. Социальный талант и политический дискурс: к постановке проблемы // Социология: теория, методы, маркетинг. – 2002. ─ № 1. – С. 165-171.

2. Куранова С. І. Газетна замітка як тип дискурсу // Вісник. Збірник наукових статей Київського міжнародного університету. Журналістика. Медіалінгвістика. Кінотелемистецтво. – К., 2005. – Вип. 4. ─ С. 29-35.

3. Матвієнко В.Я. Соціальні технології. – К., 2001.

4. Москаленко В.В. Соціальна психологія. – К., 2005.

5. Попович М.В. Поняття «дискурс» у метафоричному та логіко-лінгвістичному розумінні // Філософська думка. – 2003. ─ № 1.

6. Почепцов Г. Послекоммуникативные процессы

// Рациональность и семиотика дискурса. – М., 1994.

7. Почепцов Г. Г. Теорія комунікації. – К., 1999.

8. Серажим К. Дискурс як соціолінгвальне явище. – К., 2002.



Семінар 3

Тема «Технології спрямованого комунікативного впливу»
1 Комунікативні технології пропаганди.

2 Комунікативні технології у сфері паблік рилейшнз.

3 Іміджеві технології: поняття іміджу, його типи та технології побудови іміджу.

4 Імідж України у світовому інформаційному просторі.

5 Семіотика рекламного тексту.

6 Моделі рекламної комунікації у масовій культурі.


Питання для самостійного опрацювання
1 Особливості використання медіа-каналів реклами.

2 Роль пропаганди у передвиборних кампаніях.

3 Імідж політичної партії.
Список літератури

1. Бугрім В., Компанієць Т. Ментальність і реклама // Рекламіст. – 1998. ─ № 8. – С. 6-11.

2. Войтасик Л. Психология политической пропаганды. – М., 1981.

3. Іщук В. Україна: проблема престижності та ідентичності. – К., 2000.

4. Имиджеология. Как нравиться людям. – М., 2002.

5. Литвиненко О. В. Спеціальні інформаційні операції та пропагандистські кампанії. – К., 2000.

6. Михайлович О.П. Текст та ілюстрація в рекламному повідомленні: психологічні аспекти сприйняття // Вісник. Збірник наукових статей Київського міжнародного університету. Журналістика. Медіалінгвістика. Кінотелемистецтво. – К., 2005. – Вип. 4.─ С. 160-164.

7. Мойсеєв В.А. Паблік рилейшнз: Навч. посіб. – К, 2007.

8. Пашенцев Е. Паблик рилейшнз: от бизнеса к политике. – М., 2000.

9. Почепцов Г.Г. Имиджеология: теория и практика. – К., 1998.

10. Почепцов Г.Г. Коммуникативные технологии ХХ века. – М. – К., 2001.

11. Почепцов Г.Г. Паблік рилейшнз. – К., 2003.

12. Почепцов Г.Г. Профессия: имиджмейкер. – К, 1998.

13. Почепцов Г.Г. Символы в политической рекламе. – К., 1997.

14. Почепцов Г. Г. Теорія комунікації. - К.: Вид. центр «Київський університет», 1999.

15. Ромат Е.В. Реклама. – СПб., 2002.



Семінар 4

Тема «Виборчі комунікативні технології»
1 Комунікативна основа сучасних виборчих кампаній.

2 Стратегія і тактика виборчої кампанії.

3 Домінація символів і міфів під час виборів.

4 Теорія перформансу: визначення поняття, головні риси його як виду комунікації.


Питання для самостійного опрацювання

1 Комунікативний аналіз промови політичного лідера.

2 Прес-конференція та брифінг як професійний перформанс.



Список літератури

1. Амджадін Л.М., Вишняк О. І., Привалов Ю.О. Політична та фінансова роль бізнесу на парламентських виборах в Україні 2002 року: спроба соціального діалогу. – К., 2003.

2. Белецька А. Мовна сугестія політичного дискурсу партійної преси України // Вісник. Збірник наукових статей Київського міжнародного університету. Журналістика. Медіалінгвістика. Кінотелемистецтво. – К., 2005. ─ Вип. 4. ─ С. 126-131.

3. Громадськість та регіональні засоби масової інформації за прозорі та справедливі вибори до Верховної Ради України. – К., 2002.

4. Душин И. Выборы: технологии избирательных кампаний. – Харьков, 1998.

5. Засоби масової інформації і вибори : Довідкове вид. / За ред. Яші Ланге та Ендрю Палмера. – Дюссельдорф, 1995.

6. Засоби масової інформації: професійні стандарти, етика та законодавчі норми. – К., 2003.

7. Почепцов Г.Г. Теория коммуникации. – М., К.,2006.

8. Рудестам К. Групповая психотерапия. – М., 1993.

9. Фаер С. Приёмы стратегии и тактики предвыборной борьбы. ─ СПб., 1998.



Семінар 5

Тема «Кризові комунікації»
1 Комунікативні технології стабілізації/дестабілізації соціальних систем.

2 Особливості кризових комунікацій.

3 Проблема аналізу та прогнозування розвитку кризових ситуацій.

4 Механізми комунікативної дії в кризових ситуаціях.


Питання для самостійного опрацювання
1 Робота засобів масової інформації в кризових ситуаціях.

2 Кризові комунікації у Чорнобильській катастрофі.



Список літератури

1. Комов С.А. Информационная борьба в политических конфликтах: вопросы теории // Информатика и вычеслительная техника. – 1996. - № 1-2.

2. Мастенбрук В. Переговоры. – Калуга, 1993.

3. Пригожин А.И. Социодинамика катастроф // Социс. – 1989. ─ № 3.

4. Почепцов Г.Г. Теория коммуникации. – М., К.,2006.

5. Чорнобильська трагедія. Документи і матеріали. – К., 1996.

6. Шерковин Ю.А. Стихийные процессы передачи информации // Социальная психология. – М., 1975.

Індивідуальна робота студентів
Тема 1 Інформаційні війни
1 Визначення поняття «інформаційна війна».

2 Інформаційні війни та національна безпека.

3 Інформаційні війни у структурі сучасних цивілізацій.
Список літератури

1. Викторов А.Ф. Информационная война в современных условиях // Информационное общество. – 1997. ─ № 1.

2. Дергачёва Е. В. Роль информационного противоборства в современных условиях // Інформатика и вычислительная техника. – 1996. ─ № 1-2.

3. Конах В.К. Роль інформаційних операцій та інформаційних воєн у державній політиці США // Стратегічна панорама. – 2004. ─ № 1.

4. Почепцов Г.Г. Информационные войны. – М.; К., ─ 2000.

5. Почепцов Г.Г. Теорія комунікації. – К., 1999.

6. Расторгуев С.П. Философия информационной войны. – М., 2000.

7. Филимонов А.Ф. О разработке в США системы мер по защите национальной информационной инфраструктуры

// Информационное общество. – 1997. ─ № 1.

Тема 2 Комунікативний менеджмент міжнародних відносин
1 Міжнародні комунікації як об’єкт дослідження.

2 Теорія переговорів.

3 Примусова дипломатія.

4 Міжкультурна комунікація.

5 Менеджмент міжнародних конфліктів.
Список літератури

1. Ішмуратов А. Конфлікт і згода. – К., 1996.

2. Мастенбрук В. Переговоры. – Калуга, 1993.

3. Ниренберг Дж. Маэстро переговоров. – Минск, 1996.

4. Почепцов Г.Г. Теорія комунікації. – К., 1999.

5. Почепцов Г. Г. Теория коммуникации. – М.; К., ─ 2006.

5. Фишер Р., Юри У. Путь к согласию, или переговоры без поражения. – М., 1990.

6. Фишер Р., Эртель Д. Подготовка к переговорам. – М., 1996.

7. Цыганков П.А. Международные отношения. – М., 1996.

8. Юри У. Преодолевая «нет», или переговоры с трудными людьми. – М., 1993.




Короткий термінологічний словник
Глобалізація – посилення односпрямованості у розвитку різних країн через інтернаціоналізацію економіки, розвиток світових інформаційних джерел, прийняття універсальних аксіологій, зокрема побутових норм та стандартів поп-культури.

Дискурс – одиниця фіксації думки; повідомлення; риторично-функціональний тип мовлення; ситуативно, контекстуально обумовлений текст.

Журналістика – специфічний соціальний інститут, діяльність в межах якого вимагає особливих професійних знань та навичок щодо створення системи різноманітних творів для каналів масової комунікації різних соціальних та творчих напрямів.

Знак – будь-яка матеріальна форма передачі абстрактних значень, графічно-символічна чи предметна репрезентація об’єктів, властивостей та відношень.

Ідеологія – система установок, цінностей та кодів, які мають зв'язок зі змістом та відтворюванням соціальної влади.

Імідж – цілеспрямовано створюваний засобами масової інформації образ особи, групи, організації чи явища, у якому спосіб репрезентації характеристик підпорядкований досягненню бажаного впливу.

Іміджмейкер – особа, яка цілеспрямовано створює, коригує імідж клієнта.

Інформація – сукупність повідомлень, що відображають конкретний аспект явища або події, які відбуваються у суспільстві, державі та навколишньому природному середовищі.

Інформаційно-комунікаційна технологія – сукупність методів, виробничих процесів і програмно-технічних засобів, інтегрованих в єдину систему з метою збирання, оброблення, збереження, поширення і використання інформації в інтересах її поширювачів та користувачів.

Комунікація – двосторонній потік інформації з використанням мовних і паралінгвальних (жести, міміка, рухи тіла, організація простору між учасниками) засобів і зворотного зв’язку, коли одна сторона одержує інформацію й одночасно реагує на неї.

Мас-медіа – засоби масової інформації.

Масова комунікація – організоване спілкування, що є видом суспільно-культурної діяльності, яка відбувається у вигляді взаємозв’язаних інтелектуально-мислительних та емоційно-вольових дій, спрямованих на духовне, професійне чи інше єднання маси людей (мас).

Міф – оповідь про важливі події з історії соціальної групи(стосунки із природою, оволодіння територіями тощо), яка лежить у підґрунті колективного самоусвідомлення.

Паблік рилейшнз (зв’язки із громадськістю) – різновид соціально-психологічного менеджменту, в якому на основі точної і вичерпної інформації планомірно реалізують соціально-технологічні та інформаційні заходи встановлення усвідомлених, гармонійних і взаємовигідних зв’язків між суб’єктами соціальної діяльності і громадськістю, владою задля впливу на громадську думку в рамках досягнення цілей комунікатора.

Прес-реліз – коротке повідомлення про події і факти, які заслуговують на увагу преси.

Пропаганда – діяльність, що передбачає системне поширення, поглиблене роз’яснення соціально-політичних, економічних, правових ідей, забезпечує формування у суспільстві певних настроїв, закріплення у свідомості громадян певних цінностей, орієнтацій, уявлень з метою максимального розширення кола прибічників.

Реклама – поширення інформації про товари та послуги з метою підвищення їх конкурентоспроможності та впливу аудиторії через цілеспрямоване формування її смаків.

Семіотика – спільний для кількох гуманітарних сфер напрям, який визначає знак, текст та способи інтерпретації знаково-символічних форм.

Сугестія – навіювання, вплив на підсвідомість та уяву.

Текст – зв’язна послідовність речень, завершене смислове об’єднання; у семіологічному підході - знакова єдність.

Чуткиособлива, часто недостовірна інформація, яка розповсюджується в усній формі.

Питання до заліку

1 Комунікація як процес.

2 Роль комунікації в інформаційному суспільстві.

3 Головні етапи розвитку комунікативної теорії у ХХ ст.

4 Ідеї М. Маклюена про «глобальне село».

5 Семіологічні та психологічні моделі комунікації.

6 Семіотика: знак, значення, смисл.

7 Символ як одиниця комунікації.

8 Міф і антиміф у світі мас-медійної діяльності.

9 Наукові підходи до визначення поняття «дискурс».

10 Види комунікативних дискурсів.

11 Теле- і радіодискурс та газетний дискурс: спільне та відмінне.

12 Етикетний та лайливий дискурси.

13 Реклама і теорія комунікації.

14 Особливості використання медіа-каналів реклами.

15 ПР як сфера професійної діяльності.

16 Реклама як засіб ПР.

17 Пропаганда та її види.

18 Роль пропаганди у передвиборних кампаніях.

19 Історія пропагандистської комунікації.

20 Імідж у структурі комунікативного простору.

21 Типи іміджів.

22 Імідж політичної партії.

23 Стратегія висвітлення виборів ЗМІ.

24 Комунікативні процеси періоду виборів.

25 Комунікативний аналіз промови політичного лідера.

26 Мас-медіа – основне середовище творення іміджів-символів під час передвиборних кампаній.

27 Ритуал – основа перформансу.

28 Прес-конференція та брифінг як професійний перформанс.

29 Кризові комунікації в паблік рилейшнз.

30 Робота засобів масової інформації в кризових ситуаціях.

31 Шляхи виходу із кризової ситуації.

32 Кризові комунікації у Чорнобильській ситуації.

Список літератури

1. Амджадін Л.М., Вишняк О. І., Привалов Ю.О. Політична та фінансова роль бізнесу на парламентських виборах в Україні 2002 року: спроба соціального діалогу. – К., 2003

2. Арутюнова Н. Метафора и дискурс // Теория метафоры. – М., 1991.

3. Белецька А. Мовна сугестія політичного дискурсу партійної преси України // Вісник. Збірник наукових статей Київського міжнародного університету. Журналістика. Медіалінгвістика. Кінотелемистецтво. – К., 2005. – Вип. 4. ─ С. 126-131.

4. Викторов А.Ф. Информационная война в современных условиях // Информационное общество. – 1997. ─ № 1.

5. Войтасик Л. Психология политической пропаганды. – М., 1981.

6. Громадськість та регіональні засоби масової інформації за прозорі та справедливі вибори до Верховної Ради України. – К., 2002.

7. Дергачёва Е. В. Роль информационного противоборства в современных условиях // Інформатика и вычислительная техника. – 1996. ─ № 1-2.

8. Душин И. Выборы: технологии избирательных кампаний. – Харьков, 1998.

9. Засоби масової інформації і вибори : Довідкове вид. / За ред. Яші Ланге та Ендрю Палмера. – Дюссельдорф, 1995.

10. Засоби масової інформації: професійні стандарти, етика та законодавчі норми. – К., 2003.

11. Зернецька О.В. Нові засоби масової комунікації: соціокультурний аспект. – К., 1992.

12. Іванов В. Теоретико-методологічні основи змісту масової комунікації. – К., 1996.

13. Ішмуратов А. Конфлікт і згода. – К., 1996.

14. Іщук В. Україна: проблема престижності та ідентичності. – К., 2000.

15. Кабачная О., Ковальчук Е. Социальный талант и политический дискурс: к постановке проблемы // Социология: теория, методы, маркетинг. – 2002. ─№ 1. – С. 165-171.

16. Комов С.А. Информационная борьба в политических конфликтах: вопросы теории // Информатика и вычислительная техника. – 1996. - № 1-2.

17. Конах В.К. Роль інформаційних операцій та інформаційних воєн у державній політиці США // Стратегічна панорама. – 2004. ─ № 1.

18. Конецкая В.П. Социология коммуникации. – М., 1997.

19. Куранова С. І. Газетна замітка як тип дискурсу // Вісник. Збірник наукових статей Київського міжнародного університету. Журналістика. Медіалінгвістика. Кінотелемистецтво.– К., 2005. – Вип. 4. ─ С. 29-35.

20. Литвиненко О. В. Спеціальні інформаційні операції та пропагандистські кампанії. – К., 2000.

21. Мастенбрук В. Переговоры. – Калуга, 1993.

22. Матвієнко В.Я. Соціальні технології. – К., 2001.

23. Михайлович О.П. Текст та ілюстрація в рекламному повідомленні: психологічні аспекти сприйняття // Вісник. Збірник наукових статей Київського міжнародного університету. Журналістика. Медіалінгвістика. Кінотелемистецтво. – Вип. 4. – К., 2005. ─ С. 160-164.

24. Мітосек Софія. Теорія літературних досліджень. – Сімферополь, 2005.

25. Мойсеєв В.А. Паблік рилейшнз: Навч. посіб. – К, 2007.

26. Москаленко В.В. Соціальна психологія. – К., 2005.

27. Почепцов Г.Г. Имиджеология: теория и практика. – К., 1998.

28. Почепцов Г.Г. Коммуникативные технологи ХХ века. – М. – К., 2001.

29. Почепцов Г.Г. Паблік рилейшнз. – К., 2003.

30. Почепцов Г.Г. Профессия: имиджмейкер. – К, 1998.

31. Почепцов Г.Г. Символы в политической рекламе. – К., 1997.

32. Почепцов Г. Г. Теорія комунікації. - К.: Вид. центр «Київський університет», 1999.

33. Почепцов Г. Г. Теория коммуникации. – М.; К., ─ 2006.

34. Расторгуев С.П. Философия информационной войны. – М., 2000.

35. Різун В.В. Загальна характеристика масовоінформаційної діяльності. Лекція перша / Київський національний університет імені Тараса Шевченка. – К., 2000.

36. Ромат Е.В. Реклама. – СПб., 2002.

37. Серажим К. Дискурс як соціолінгвальне явище. – К., 2002.

38. Социология и пропаганда – М., 1986.

39. Фаер С. Приёмы стратегии и тактики предвыборной борьбы. ─ СПб., 1998.

40. Филимонов А.Ф. О разработке в США системы мер по защите национальной информационной инфраструктуры

// Информационное общество. – 1997. ─ № 1.

41. Фишер Р., Эртель Д. Подготовка к переговорам. – М., 1996.

42. Фишер Р., Юри У. Путь к согласию, или переговоры без поражения. – М., 1990.

43. Цыганков П.А. Международные отношения. – М., 1996.

44. Чорнобильська трагедія. Документи і матеріали. – К., 1996.



45. Шерковин Ю.А. Стихийные процессы передачи информации // Социальная психология. – М., 1975.





База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка