Комунальний вищий навчальний заклад



Сторінка1/4
Дата конвертації30.12.2016
Розмір0.77 Mb.
  1   2   3   4


КОМУНАЛЬНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

«ХЕРСОНСЬКА АКАДЕМІЯ НЕПЕРЕРВНОЇ ОСВІТИ»

Херсонської обласної ради

КАФЕДРА ТЕОРІЇ І МЕТОДИКИ ПОЧАТКОВОГО НАВЧАННЯ
ТА ДОШКІЛЬНОГО ВИХОВАННЯ



Підготовка батьків
до превентивного виховання


Методичні рекомендації

Херсон
2012
УДК: 37. 048. 3

Підготовка батьків до превентивного виховання: методичні рекомендації ⁄ За загальною редакцією Т. І. Туркот. – Херсон: КВНЗ «Херсонська академія неперервної освіти», 2012. – 60 с.


Матеріали підготовлено творчою групою у складі:
Шепта Н. В. – учитель початкових класів Херсонської ЗОШ
І-ІІІ ступенів № 56;

Савчук О. М. – учитель початкових класів Підстепненської ЗОШ
І-ІІ ступенів Цюрупинського району;

Жук Н. М. – учитель початкових класів Каланчацької ЗОШ
І-ІІІ ступенів № 1;

Савченко О. П. – учитель початкових класів Херсонської ЗОШ
І-ІІІ ступенів № 12.

Укладач:

Туркот Т. І. – кандидат педагогічних наук, доцент кафедри теорії та методики початкового навчання та дошкільного виховання КВНЗ «Херсонська академія неперервної освіти»
Рецензенти:

Комінарець Т. В. – кандидат філологічних наук, доцент КВНЗ «Херсонська академія неперервної освіти»;

Жигалова І.А. – учитель початкових класів Голопристанської загальноосвітньої школи №3, спеціаліст вищої категорії, учитель-методист.
Пропоновані матеріали будуть корисні батькам, класним керівникам, класоводам, працівникам соціально-психологічної служби, всім, хто бажає краще зрозуміти психологічні особливості дитини молодшого шкільного віку та надавати їй дієву допомогу у власних життєвих ситуаціях.
Обговорено і рекомендовано до друку на засіданні кафедри теорії
і методики початкового навчання та дошкільного виховання КВНЗ «Херсонська академія неперервної освіти» (протокол №3 від ________).

ЗМІСТ


ВСТУП

Якими діти народжуються –

ні від кого не залежить, але

в наших силах зробити їх

хорошими через правильне

виховання.

Плутарх

Сучасна сім’я несе найбільшу відповідальність за виховання дитини. Саме вона має виконувати головне завдання – забезпечувати матеріальні та педагогічні умови для духовного, морального, інтелектуального й фізичного розвитку юного покоління.

Конституційним обов’язком батьків є утримання своїх дітей до повноліття. Законом України «Про освіту» на батьків покладена відповідальність за фізичне здоров’я та психічний стан дітей, створення належних умов для розвитку їхніх природних здібностей.

З сім’ї починається шлях дитини до пізнання світу, становлення як особистості, шлях до шкільного навчання.

Соціально-економічні, політичні труднощі, які переживає наша держава, суперечності розвитку суспільства гостро вплинули і на систему освіти України [ 3 ].

Велику надію у вихованні дітей суспільство покладає саме на школу. Але практика доводить, що школа без тісного зв’язку з батьками не створює застережних бар’єрів від асоціальної поведінки. Зростає кількість так званих «важких» дітей, кількість правопорушень, учинених неповнолітніми [8; 9; 10].

Тому метою сучасної освіти і виховання є формування гуманної, всебічно розвиненої, творчої особистості, здатної до соціальної адаптації, індивідуалізації та інтеграції в соціальному оточенні. Нині педагогічна наука в пошуку нової системи превентивного виховання.

Термін «превентивний» (від лат. praeventivus) – означає запобіжний, захисний, охоронний. Превентивне виховання – це комплексний вплив на особистість під час її активної динамічної взаємодії із соціальними інституціями, спрямований на фізіологічний, психічний, духовний, соціальний розвиток, вироблення імунітету до негативних впливів соціального оточення, профілактику і корекцію асоціальних виявів у поведінці дітей і молоді, на їхній захист, а також допомогу [15, с. 5].

Взагалі проблема та корекція девіантної поведінки неповнолітніх стоїть гостро в усьому світі; вона є найпріоритетнішою у рамках ЮНЕСКО. Але особливої уваги заслуговує в нашій країні, про що свідчить прийняття «Концепції превентивного виховання дітей і молоді в Україні» (1998 р. )

Проблему превентивного виховання висвітили у своїх працях українські вчені В. М. Оржеховська, Т. Д. Дем’янюк, Т. С. Рабченюк та інші [8; 10]. Однак недостатнє вивчення зазначеного питання у ракурсі молодшого шкільного віку та роботи з батьками дітей початкової школи, усвідомлення необхідності його послідовного вирішення на рівні теорії і методики виховання зумовили вибір теми дослідження: «Підготовка батьків до превентивного виховання».

Мета пропонованих методичних матеріалів:


  • ознайомити батьків з сутністю превентивного виховання як актуальною психолого-педагогічною проблемою;

  • дати уявлення про особливості превентивного виховання дітей молодшого шкільного віку;

  • надати поради батькам «важких» дітей.

Пропоновані матеріали будуть корисні батькам, класним керівникам, класоводам, працівникам соціально-психологічної служби, всім, хто бажає краще зрозуміти психологічні особливості дитини молодшого шкільного віку та надавати їй дієву допомогу у власних життєвих ситуаціях.
Розділ 1

Підготовка батьків до превентивного виховання

як актуальна психолого-педагогічна проблема

    1. Теоретико-методичні засади превентивного виховання

Проблема превентивності набуває гостроти у зв’язку з тим, що діти формуються в складних соціокультурних умовах економічних і політичних суперечностей, неврівноваженості соціальних процесів, криміногенності суспільства. Як наслідок, мають місце такі відхилення у поведінці учнів, як приниження людської гідності, бродяжництво, конфлікти у системах ”учитель-учень”, “учень-учитель”, ”учень-батьки”, ”батьки-вчителі”. Все це гальмує навчально-виховний та соціальний процес.

Сучасна педагогіка пропонує теоретично-практичну базу, яка сприяє вирішенню та уникненню нагальних проблем превентивного виховання. Зокрема, В. М. Оржеховською [10]. та М. Фіцулою [13]. створено методику профілактики важковиховуваних учнів.


А. Л. Турчак розробив шляхи запобігання у дітей шкідливих звичок. На державному рівні запропоновано для впровадження в практику програми “Діалог”(наказ МОН України від 22. 07. 2003р. №489 “Про впровадження Комплексної програми формування навичок здорового способу життя серед дітей та підлітків в навчальних закладах”). Новизна досвіду – у створенні структурно логічної моделі превентивного виховання, яка включає дітей, педагогів, батьків, соціальну інфраструктуру мікрорайону. Серед підструктур загальної та спеціальної превенції слід виділити нові форми роботи, зокрема, дитяче громадське об’єднання “Веселка”. Основними методами превентивної діяльності педагогів з учнями є діагностика, виховний та управлінський моніторинг.

  • Система превентивного виховання – керована діяльність, яка забезпечує теоретичну і практичну реалізацію заходів превентивного характеру, спрямованих на попередження, подолання відхилень у поведінці школярів і запобігання розвитку різних форм їх асоціальної, аморальної поведінки, а саме:

  • правопорушень (схильності до агресій, крадіжок, брехні та інших вад, що можуть призвести до кримінальних дій);

  • шкідливих звичок (алкоголізму, тютюнопаління);

  • екологічної брутальності та егоцентризму (ставлення до всього, що оточує, як засобу задоволення власних примітивних потреб);

  • важких психологічних та психічних станів із наслідками(депресії та суїциду, акцентування та загострення психопатичних тенденцій).

Система заходів має бути спрямована на вдосконалення способу життя школярів, обрання ними правильної соціальної орієнтації.

У сучасній педагогічній науці та практиці національної школи виділяються такі функції превентивного виховання:



  • діагностична (виявлення причин і факторів відхилень у поведінці);

  • реабілітуюча (перевиховна, спрямована на подолання негативних проявів у поведінці);

  • координуюча(координація усіх зацікавлених виховних інститутів у попередженні і подоланні асоціальної поведінки);

  • прогностична(передбачення можливих негативних явищ у поведінці школярів).

Усі превентивні заходи, які складають систему роботи школи з превентивного виховання учнів, можна розділити на три типи: первинна, вторинна і третинна превенція.

Первинна, або переважно соціальна, превенція спрямована на збереження і розвиток умов, що сприяють здоров’ю, збереженню життя дітей і на попередження несприятливого впливу факторів соціального і природного середовища. Вона є масовою і найбільш ефективною.

Первинна превенція має базуватися на комплексному системному вивченні впливу умов і факторів соціального і природного середовища на здоров’я і розвиток дитини.

Основним завданням вторинної (ранньої) превенції є якомога раніше виявлення негативних змін у поведінці дитини з метою попередження їх подальшого розвитку.

Її підґрунтя – результати різнопланової масової діагностики різноманітних аспектів життєдіяльності школярів, глибокий аналіз чинників і обставин, що зумовлюють асоціальну поведінку школярів.

До заходів ранньої превенції можуть бути віднесені ті, які якнайповніше забезпечують формування рис особистості школяра, морального досвіду та позитивного досвіду суспільної поведінки, а також заходи, що скеровують процес соціальної самоорганізації особистості, який включає самопізнання, самовизначення, саморозвиток, самореалізацію, в цілому самовдосконалення.

Третинна, або цілеспрямована, превенція містить систему заходів, спрямованих на попередження переходу відхилень у поведінці в більш важку стадію. Вона теж має бути індивідуальною і містити заходи з виявлення й усунення конкретних недоліків родинного, шкільного і суспільного виховання, а також цілеспрямовану роботу з тими дітьми, які мають відхилення в поведінці від соціальних норм, як моральних, так і правових; з окремими групами, колективами щодо уникнення несприятливих наслідків їх поведінки.

Превентивну роботу слід будувати на засадах вивчення причин відхилень у поведінці засобами педагогічної діагностики та прогнозування, з урахуванням специфіки кожного навчального закладу, рівня розвитку шкільного та учнівського колективів, через залучення важковиховуваних школярів до практично-предметної та особистісно-рольової діяльності, а також суспільно корисної продуктивної праці.

Почуття соціальної відповідальності є інтегративним у формуванні моральних якостей важковиховуваних дітей.

Особлива мета педагогічної превенції – гуманістичне, відповідальне ставлення вихованця до людини, з якою він спілкується. При цьому моральна позиція має конкретизуватися громадянськістю, культурою поведінки, дисциплінованістю, працелюбністю, здоровим способом життя [4, c. 21].

У превентивному вихованні учнів важливим є залучення до виховного процесу батьків, громадських організацій, самоврядування; координація взаємодії школи, сім’ї і громадськості. Співпраця школи з батьківською громадськістю, іншими суспільними виховними інститутами забезпечує стійкість і стабільність навчально-виховного процесу, сприяє усуненню психолого-педагогічних порушень соціальної адаптації неповнолітніх.

Педагогічна превенція – частина загального навчально-виховного процесу. Вона має бути представлена двома основними групами засобів: загальною ранньою превенцією з усіма учнями, які потребують особливої уваги та їх батьками. Тому її слід розглядати в першу чергу як систему колективних та індивідуальних виховних впливів, спрямованих на вироблення імунітету до негативних впливів оточуючого середовища з метою попередження розвитку асоціальної спрямованості особистості і перебудови ставлення особистості до навколишньої дійсності в процесі перевиховання.

Педагогічну превенцію слід пов’язувати з формуванням конкретного морального почуття відповідальності школяра.

Педагогічна превенція може розглядатися як самостійний вид педагогічної діяльності зі своєю метою, мотивами, умовами інтерпретації методів виховання. Мета має розглядатись у трьох площинах: соціальній, психологічній, педагогічній.

На загальносоціальному рівні соціально-превентивна діяльність у широкому значенні має за мету виявлення, усунення і нейтралізацію причин і умов, які викликають різного роду негативні явища.

Педагогічна превенція актуалізує мету виховання – забезпечення набуття молоддю досвіду моральних і правових стосунків; попередження ситуацій її соціальної дезадаптації.

Оскільки сутність протиправної поведінки неповнолітніх полягає у соціальній дезадаптації, психологічний аспект превенції постає в необхідності формування у важковиховуваних підлітків і вихованців потреби у самовизначенні, самопізнанні, самовдосконаленні, в розширенні особистих знань, досвіду гуманних і демократичних стосунків, у прагненні до активного подолання негативних явищ в соціальній дійсності. Втрата інтересу до навчання – одна з активних причин відхилень у поведінці. І це питання сьогодні набуває особливої ваги, оскільки неуспішність – гостра проблема, як сучасної школи, так і суспільства. Однак неуспішність – проблема не тільки педагогічна, а й соціальна. Зниження авторитету знань, саморозвитку створює негативну атмосферу у соціальній свідомості, стримує розуміння значимості досягнути соціальних успіхів за допомогою отримання високого рівня освіти. У вирішенні цієї проблеми багато залежить від учителя та умов, які дуже впливають на якість навчання та розвиток дитини. Серед них: зміст програм, підручників, методів навчання, технічного оснащення навчального процесу. І все-таки роль учителя залишається визначальною, оскільки він попереджає і ліквідовує неуспішність учнів у навчанні, водночас виконує функцію інтеграції, запобігає втратам сенсу навчання. Саме неуспішність, відсутність інтересу до навчання приводить учня до відчуження від школи, на ґрунті якого виростає безліч проблем асоціальної поведінки. Тому подолання неуспішності учнів можна розглядати як засіб превенції.

У педагогічній теорії, присвяченій вивченню важковиховуваних учнів, розробляються їх типології, аналізуються причини глибокої та стійкої неуспішності; методи роботи з такими дітьми, завжди звертається увага на обумовлений характер навчально-виховної та профілактично-коригувальної діяльності. Відомі також і наукові дослідження з цієї проблеми, що привертають увагу до подолання інтелектуальної пасивності та нерозвиненості інтересів. Проте проблеми подолання психології апатії, втрати інтересу до навчання залишаються серйозним завданням виховного впливу на учнів шкіл. Як показують дослідження, більшість учителів не змогли запропонувати шляхів попередження шкільних проблем. Психолого-педагогічні основи попередження негативних явищ, як відомо, закладені у працях вітчизняних педагогів: А. С. Макаренка, В. О. Сухомлинського. Особливу велику увагу розробці даної проблеми приділяв В. О. Сухомлинський. Він висловив багато важливих ідей, сповнених високого гуманізму, багаторазово вказував на роль вчителя та школи у переборенні такого явища, як педагогічна занедбаність. Саме в ній криються корені розвитку важковиховуваності учнів. Вчити і виховувати таких дітей треба у масовій загальноосвітній школі. Ці діти не потворні, а найтендітніші, найніжніші квіти у безмежно різноманітному квітнику людства.


    1. Організація роботи з батьками в галузі превентивного виховання

Сьогодні ми маємо, з одного боку, нові суспільно-політичні та економічні умови життя, нові орієнтири в суспільстві, інтереси дітей, з іншого – поширення злочинів та правопорушень серед неповнолітніх. Тому виховна система школи має побачити не тільки розмаїття причин девіантної поведінки, а й можливості для їх профілактики, необхідність роботи у мультидисциплінарній команді педагогічного колективу та батьків.

Висвітлимо практику роботи з батьками Підстепненської ЗОШ I-II ступенів щодо превентивного виховання дітей у родині.

Процес удосконалення превентивного виховання в школі розпочинається з вивчення педагогічним колективом теоретично – практичних матеріалів та нормативно – правової бази. Опрацьовуються такі державні освітні документи, як:


  • Концепція превентивного виховання дітей та молоді (протокол Президії АПН України від 26.08.98 р. №1-7/3-21)

  • Указ Президента України від 18. 03. 98р. №200/98 “Про затвердження комплексних заходів профілактики бездоглядності та правопорушень серед дітей, їхньої соціальної реабілітації в суспільстві”

  • Заходи МОНУ щодо посилення профілактики злочинності серед учнівської молоді(наказ МОНУ від 14. 01. 99р. №10)

  • Національна програма патріотичного виховання населення, формування здорового способу життя, розвиток духовності та зміцнення моральних засад суспільства (постанова КМУ №167
    від 15.09.99р.)

  • Указ Президента України від 25.12.2000 р. №276/2000 ”Комплексна програма профілактики злочинності”

  • Указ Президента України від 24. 01. 01р. №42/2001 ”Про додаткові заходи щодо забезпечення виховання Національної програми “Діти України”

Робота над вказаними документами сприяє визначенню пріоритетних завдань щодо організації превентивного виховання в навчально-виховних закладах, а саме:

  • забезпеченню педагогічної діяльності, зорієнтованої на протидію втягування дітей і молоді в негативні ситуації;

  • створенню умов для формування позитивних якостей особистості в процесі різних видів діяльності;

  • наданню комплексної допомоги тим неповнолітнім, які її потребують;

  • утвердженню принципів загальнолюдської моралі, справедливості, працелюбності;

  • допомозі в оволодінні мистецтвом самовиховання, формування бажання самовдосконалюватися;

  • стимулюванню до здорового способу життя і позитивної соціальної орієнтації, навчання з раннього віку навичкам охорони власного життя і здоров’я.

Значна увага в закладі щодо превентивного виховання приділяється роботі з батьками. У школі діє педагогічний лекторій для неповних сімей. Тематика його засідань різноманітна. Так, слухачам пропонуються педагогічні матеріали, які стосуються становлення особистості дитини, вихованню в неї волі, характеру, розвитку пам’яті, профілактики шкідливих звичок, стосунків хлопчиків і дівчаток, причин і наслідків алкоголю та мотивів злочинів
[2, c. 2-15].

Просвітницька діяльність серед батьків, ознайомлення їх зі станом рівня вихованості учнів здійснюється на загальношкільних та класних батьківських зборах. Актуальність і змістовність виступів, підготовлених педагогами, сприяє розширенню правових знань батьків, їх обізнаності щодо поведінки дітей в закладі і поза ним, рівня їх вихованості. Батьки систематично відвідують заклад, проявляють інтерес до справ, які тут відбуваються. Підвищення рівня знань педагогів з превентивного виховання забезпечується роботою методичних об’єднань. Так, приділяється увага технологіям превентивного виховання, суті педагогічної превенції, критеріям, за якими визначається, наскільки реалізовано загальну мету превенції в школі, класі. Такі нетрадиційні форми педагогічних рад, як диспути, ділові ігри, практикуми спонукають педагогів до самоосвітньої діяльності, сприяють згуртуванню колективу для вирішення проблем превентивного виховання. Контроль за результативністю та ефективністю роботи з батьками щодо превентивного виховання здійснюється шляхом вивчення питань, які слухаються і обговорюються на педагогічних радах. Зокрема, з метою підвищення рівня теоретичних знань педагогів, розглядаються питання щодо сучасних форм і методів виховання моральних якостей школярів, особистісно зорієнтованого виховання як умови формування в учнів життєтворчого потенціалу.

Результатом ефективної роботи з превентивного виховання є активізація учнів та батьків в організації і проведенні загальношкільних та класних заходів, зменшення кількості учнів на внутрішкільному обліку, відсутність дітей-правопорушників на обліку в службі у справах неповнолітніх та зменшення кількості учнів, схильних до правопорушень. Слід визначити поліпшення загальношкільного морально-психологічного клімату.

Позитивний результат роботи школи з превентивного виховання засвідчують також відповіді учнів на питання запропонованих анкет. Так вони зазначають: якби була можливість вибрати іншу школу, то вибрали б тільки свою. Їм подобається в школі організація змістовного дозвілля, ставлення до них учителів. Анкетування випускників Підстепненської ЗОШ I-II ступенів показало високий рівень сформованості загальнолюдських моральних і духовних цінностей. Більшість учнів правильно розуміють необхідність для людини знань, праці, здоров я, достатньо усвідомлюють смисл життя, духовні цінності.

Отже, виховна робота в школі спрямована на формування в учнів моральних почуттів, які регулюють поведінку, вироблення навичок і звичок високоморальної поведінки, активної позиції в соціальній сфері, розуміння ними ролі моральних і правових норм у житті нашого суспільства, суворого дотримання принципу єдності прав, свобод, обов’ язків та відповідальності.

Упевненість у собі, оптимізм, працьовитість (тобто любов до праці), поява розвинених потреб, схильність досягати всього за рахунок себе, упевненість, що життя має глибокий сенс. Усі ці якості є невід’ємною частиною людини, яку можна назвати улюбленцем життя. Це людина, яка любить життя, почуває потяг до процесу життя та реалізується у всіх його сферах. Вона здатна дивуватися й більш охоче переживає щось нове, ніж шукає притулку у звичному. Її установка на життя функціональна, а не механістична. Вона бачить ціле, а не тільки його частину, вона бачить структуру, а не окремі її елементи. Вона хоче формувати й впливати за допомогою любові, розуму і прикладу. Вона радіє життю й усім його проявам більше, ніж збуджуючим засобам.

Для того щоб дитина стала такою, вона повинна довіряти світу, а це значною мірою залежить від обставин її зачаття, того, як проходила вагітність, пологи й перший рік життя немовляти. Крім того, дуже важливі життєві установки людини, її ставлення до проблем, які ставитиме життя. Якщо вона вийде у світ із базовою довірою і буде діяти на основі адекватних уявлень, вона обов’язково залишиться щасливчиком та оптимістом, буде жити в злагоді собою й оточенням. Саме тому батькам потрібно сформувати в дитини низку програм, щоб підтримати в неї такі життєлюбні установки
[5, c. 33-35].

Ми рекомендуємо батькам використовувати у роботі з дітьми такі настанови:



  1. Не все, за що ти візьмешся, у тебе відразу вийде.

Це пов’язане з незнанням людиною об’єктивних законів, які керують суспільством і світом. Або з невмінням на практичному рівні справлятися із завданнями, які ставить життя. І тому треба сприймати всі невдачі не як катастрофи, а як уроки, які треба засвоїти, завдання, які треба вирішити, щоб більш гармонійно вписатися в цей світ. І щоб досягти бажаного. Треба просто завзято вчитися.

  1. Усі люди помиляються, ніхто не прийшов у цей світ ідеально пристосованим.

Усе знати, вміти, у всьому домагатися успіху, бути у всіх відношеннях компетентним, адекватним і розумним ще жодній людині на планеті Земля не вдалося. Якщо людина прагнутиме досягти цього, вона назавжди залишиться незадоволеною. У помилках немає нічого страшного. Потрібно просто зробити висновки!

  1. Ти гарний, ти маєш право любити себе.

Для більшості з нас ця теза не потребує доказів. Але дитині таку думку треба завзято насаджувати, щоб вона ввійшла в неї на дуже глибокому рівні (підсвідомості). Тоді дитина, ставши дорослою, буде любити себе незалежно від думки інших.

  1. Ти маєш право бути собою, робити бажане й зовсім не зобов’язаний піклуватися про те, щоб ці дії були привабливі для інших.

Неможливо подобатися всім. «На чужий роток не накинеш платок» - що б людина не робила, її однаково будуть засуджувати. Зрозуміло, як розумна істота, будь-яка людина розуміє, що залежить від інших ї її дії не повинні заважати іншим. Якщо ця вимога виконується, то кожна людина має право діяти так, як їй заманеться.

  1. Немає абсолютних моральних догм.

Якщо людина вважає, що є непорушні принципи, від яких не можна ніколи й нізащо відмовлятися, це правильний шлях до того, щоб «зламатися під вітрами дійсності».

Мораль є ідеологією, за допомогою якої регулюються взаємини між людьми. Змінилися люди, змінилися відносини – змінюється мораль. Тому немає вчинків, порочних за своєю суттю. Є поведінка людей – адекватна або ж неадекватна тій реальності, в якій вони живуть та в якій збираються жити. Якщо ж людина вважає, що є вчинки порочні й погані за своєю природою, і людей, що їх зробили, треба суворо карати, вона власноруч поставить між собою й іншими людьми непереборну стіну, за якою й помре в повній ізоляції.



  1. Ти маєш право боятися, страхи потрібні для збереження життя.

Ми не все знаємо й не все вміємо, ті чи інші обставини навколишнього світу можуть нас лякати або ж викликати побоювання. Це нормально. Якщо людина, стикаючись із подібною ситуацією, збирає інформацію й зі знанням справи береться за її вирішення так, щоб максимально убезпечити себе від неприємностей, то ймовірність того, що вона впорається, різко зростає. Якщо ж вона вважає, що єдина її можлива реакція в цьому випадку – бути напоготові, то їй не вистачить жодних запасів адреналіну. Страх уб’є її швидше й ефективніше, ніж те, чого вона боїться.

  1. Якщо з тобою трапляються неприємності, то переважно вони є найближчим або ж більш віддаленими наслідками твоїх учинків.

Усі лиха, які трапляються з людиною, - результат її неадекватних дій. Якщо вона буде ставитися до них так, то, подолавши їх, буде рости й розвиватися. Але якщо буде вважати, що біди нав’язані ззовні – обставинами або ж людьми, - назавжди залишиться залежною від них.

  1. Умій нести відповідальність.

Відповідальність – якість, вкрай необхідна, якщо людина хоче жити в суспільстві й щось із себе представляє в ньому. Якщо вона буде уникати відповідальності, стане ніколи й нікому не потрібною.

  1. Наданий тобі набір здібностей цілком достатній для досягнення успіху в житті.

І не треба прагнути до знаходження надмірних здібностей й можливостей. Треба повною мірою розвити свій потенціал, щоб реалізуватися унікальною особистістю.

  1. Змінити поведінку інших людей практично неможливо.

Якщо людина вважає, що її благополуччя залежить від інших і їх треба самому змінити, щоб протидіяти їхньому поганому впливу, вона досягає саме того, чого боялася. Така людина не дізнається, що таке спокій, тому що люди будуть їй відповідати тим же.

  1. Щастя неможливе, якщо ти пасивно пливеш за течією й нічого не робиш.

Якщо людина вважає, що це можливо, то до столітньої летаргії це її обов’язково приведе. І її щастя якщо протягом цього часу до неї прийде Прекрасний принц і дасть стусана.

Таке ставлення до життєвих проблем необхідно виховувати в різні моменти життя дитини. Робити це слід поступово й ненав’язливо. І через якийсь час ви побачите, що вони у вашої дитини прекрасно працюють. Тому добре подумайте – як ви будете їх насаджувати у своїх дітей. Пам’ятайте, що ефективність вашого впровадження цих принципів (власне, ваше виховання) істотно визначатиметься вашим особистим прикладом і, безумовно, любов’ю.

Батьківська любов, природно, має виявлятися не тільки в словах, а й у реальних діях, реальній позитивній атмосфері, створеній навколо дитини. Результатом стане формування впевненої в собі людини. Дитина має знати: допомога прийде завжди, батьки поруч, вони люблять і допоможуть.

  1   2   3   4


База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка