Колесник А. А. Психологічний супровід



Сторінка1/5
Дата конвертації31.03.2017
Розмір0.95 Mb.
  1   2   3   4   5
Новоград-Волинська

спеціалізована школа І-ІІІ ступенів №4

з поглибленим вивченням окремих предметів і курсів

«Школа сприяння здоров’ю»



Колесник А.А.
Психологічний супровід

учнів 10-х класів

у період адаптації

до нової ситуації навчання


Психокорекційний комплекс

м. Новоград-Волинський

2014



Колесник Альбіна Анатоліївна – практичний психолог,

спеціаліст І категорії

Посібник містить матеріали психодіагностичної та психокорекційної роботи з учнями 10–х класів у період адаптації до нових умов навчання. Психокорекційний комплекс затверджений рішенням міської експертної комісії від 24.12.12, протокол №1


Для практичних психологів, класних керівників.



ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА


  1. Постановка проблеми

Оновлення змісту освіти робить проблему соціально-психологічної адаптації до нової ситуації навчання найважливішою для сучасних десятикласників. Це такі питання, як адаптація в новому колективі, адаптація до на­вчального навантаження, що зросло за певним профілем, до нових вимог учителів.

Специфіку адаптації 10-класників визначають вікові особливості й початок профільного на­вчання. Важливою соціальною потребою цього віку є необхідність пошукової активності, са­мовизначення, побудови життєвих перспектив. Практика показує, що коли обраний профіль відповідає психофізіологічним і особистісним рисам, інтересам і схильностям учня, то, не зва­жаючи на підвищені вимоги та збільшення навчального навантаження, втома і пов’язані з нею невротичні явища спостерігаються на­багато рідше, а ефективність освітнього процесу зростає.

Із позиції психологічного супроводу неодно­разово зазначалася необхідність виявлення і ви­користання надійних критеріїв готовності учня до навчання на підвищеному освітньому рівні. Це питання виникло у зв’язку з тим, що ін­дивідуальні особливості розвитку нервово-пси­хічних функцій впливають на успішність за­своєння складних програм навчання і ступінь напруження механізмів адаптації. Тому своєчасна оцінка комплексу індивідуальних особливостей учня і розробка відповідних рекомендацій віді­грають важливу роль у системі освіти.

Старшокласники вступають на особливу сходинку вікового розвитку — період ранньої юності. Юнацтво — це перехідний період між підлітковим віком і дорослим. Фізичний розвиток в юнацькому віці загалом завершується, закінчу­ється статеве дозрівання — більшість хлопців і дівчат цього віку вже в постпубертатному пе­ріоді, але з точки зору розвитку психіки, рання юність — час найважливіших і принципових змін. Найсерйозніші перетворення відбуваються у сфері розвитку самосвідомості й ідентичності. Це пов’язано як із внутрішніми, так і з зовніш­німи причинами, а саме — зі специфікою соціальної ситуації розвитку, суть якої на цьому віковому етапі полягає в тому, що суспільство ставить молоду людину в ситуацію, коли не­обхідно здійснити професійне самовизначення в умовах реального вибору. Старшокласники по­требують від школи допомоги у визначенні май­бутньої професії. На жаль, така потреба часто виявляється невирішеною. Крім того, у деся­тикласників, котрі зробили професійний вибір, зростає критичність щодо шкільної програми, вони для себе чітко ділять предмети на «потрібні» й «непотрібні», що не може не позначатися на ефективності навчання. Самовизначення по­в’язане з потребою старшого школяра зайняти позицію дорослої людини. Дуже часто перехід у старшу школу супроводжується надіями на на­буття особливого статусу, і коли новоспечені старшокласники не бачать особливих змін у ставленні до них учителів, часто виникають не­порозуміння і конфлікти. Головне психологічне новоутворення — відкриття свого внутрішнього світу. Самосвідомість переходить на якісно новий рівень. Це проявляється у підвищеній значущості власних цінностей. Найважливіша особливість юнацької самосвідомості — формування ча­сової перспективи. Нерідко у своїх думках і від­чуттях старшокласники — вже поза школою, тому сприймають її відвідування за прикру не­обхідність.

Нарешті, більшість десятикласників стикається з різким збільшенням навчального навантаження, що часто призводить до порушень як у фізич­ному, так і в психологічному стані. Особливу роль тут може відіграти вміння розподіляти час і планувати свою діяльність.


Отже, можна сформулювати основну мету роботи психолога в 10-му класі: сприяти соці­ально-психологічній адаптації десятикласників до нової ситуації навчання.

2, Основні завдання психокорекційного комплексу:


    • виявити школярів, котрі мають труднощі у про­цесі адаптації і надати їм своєчасну допомогу;




    • виявити об’єкти, які виступають для школяра основними джерелами тривоги;




    • виявлення чинників, що перешкоджають успішній адаптації;




    • виділити лідерів та ізольованих




    • визначити структуру неформальних стосунків малої соціальної групи за критерієм симпатії – антипатії;







    • надати психологічну підтримку педагогам, які працюють у 10-х класах, батькам учнів.

Реалізація поставлених завдань здійснюється через такі основні види діяльності психолога:



    • діагностична робота;

    • корекційно-розвивальна робота з учнями;

    • консультативна робота з педагогами, бать­ками, учнями;

    • психологічна просвіта.




  1. Цільова аудиторія: учні 10-го класу;




  1. Складові психокорекційного комплексу:

  • діагностична робота;

  • корекційно-розвивальна робота з учнями.




  1. Методи перевірки ефективності психокорекційного комплексу: проведення ІІ діагностичного зрізу.




ДІАГНОСТИЧНИЙ БЛОК


  1. Тема діагностичної програми:

«Адаптація учнів 10-х класів до навчання»



  1. Мета діагностичної роботи:

  • визначення рівня адаптації кожного учня;

  • загальний кругозір і культуру мислення;

  • виявлення чин­ників, що перешкоджають успішній адаптації учня;

  • вчасно з’ясувати, як почувається у класі кожен підліток, щоб визначити шляхи надання допомоги, якщо щось не складається в навчанні або у стосунках з однолітками;

  • виявити внутрішньогрупові підсистеми (мікрогрупи) та їх неформальних лідерів;

  • розробка напрямів подальшої роботи за результатами діагностичного дослідження.




  1. Завдання діагностичної роботи:

  • вивчити індивідуально-психологічні особливості підлітка;

  • виявити рівень соціально-психологічної адаптації;

  • визначити рі­вень самооцінки старшокласників у перехідний період;

  • визначення сфери, що є для шко­лярів основним джерелом тривоги;

  • з’ясувати рівень ви­значеності старшокласника у майбутній сфері діяльності й самостійність цього вибору;

  • розробити конкретні рекомендації батькам, учителям щодо специфіки адаптаційного періоду, вікових психологічних особливостей десятикласників.




  1. Методи дослідження:




      • «Шкала соціально-ситуатитвної триожності Кондаша» — визначення сфери, яка є для шко­лярів основним джерелом тривоги;

    • «Методика діагностики соціально-психо­логічної адаптації» (К. Роджерс, Р. Даймонд) — визначення ступеня соціально-психологічної адаптації;

    • Методика вивчення мотивів навчальної діяльності учнів (Б. Пашнєв)

    • Інтегральна самооцінка особистості «Хто я є у цьому світі»

    • «Рівень персональних досягнень» В.Ф.Вандерлік - визначення рівня розвитку інтелекту, загальних розумових здібностей, загальної обдарованості;

    • соціометрія.


  1. Опис діагностичної роботи

Обстеження призначене для учнів 10-х класів. Діагностична робота проводиться як в індивідуальній формі, так і в груповій – в залежності від виду методики. Так, соціометрію необхідно проводити тільки в груповій формі, а інші методики можливі в індивідуальній формі. Діагностичну роботу доцільно проводити в кінці жовтня.

Шкала

соціально-ситуативної тривожності Кондаша

(адаптація А.М. Прихожан)


Літературне джерело:

http://www.zippo.net.ua/index.php?page_id=498

(матеріал сайту ЖІППО)

Автор: Скаковська Л.А.

Особливість шкал такого типу полягає в тому, що в них людина оцінює не наявність або відсутність у себе якихось переживань, симптомів тривожності, а ситуацію з точки зору того, наскільки вона може викликати тривогу. Перевага шкал такого типу полягає, по-перше, в тому, що вони дозволяють виявити області дійсності, об'єкти, що є для школяра основними джерелами тривоги, і, по-друге, в меншій мірі, ніж інші типи опитувальників, виявляються залежними від особливостей розвитку у учнів інтроспекції. Бланк методики містить інструкцію і завдання, що дозволяє при необхідності проводити її в групі.


Вік обстежуваних: учні 9-11кл.
Мета: виявити об’єкти, які виступають для школяра основними джерелами тривоги.
Інструкція:

Старшокласнику (групі учнів) пропонують бланк тесту.

На першій сторінці бланку вказується прізвище та ім’я школяра, клас, у якому він вчиться, його вік та дата проведення експерименту. У правому верхньому кутку зазвичай залишають місце для того, щоб психолог міг записати підсумкові результати.

Далі викладається інструкція: “На наступних сторінках перераховані ситуації, які Вам часто трапляються в житті. Деякі з них можуть бути для Вас неприємними, оскільки вони викликають тривогу, занепокоєння, хвилювання чи страх. Уважно прочитайте кожне речення і обведіть кружечком одну з цифр справа – 0, 1, 2, 3, 4 – в залежності від того, на скільки ця ситуація для Вас неприємна, наскільки вона може викликати у Вас тривогу, занепокоєння, побоювання або страх.

Якщо ситуація зовсім не здається Вам неприємною, обведіть цифру 0. Якщо вона дещо хвилює, непокоїть Вас, обведіть цифру 1.

Якщо ситуація досить неприємна та викликає таке занепокоєння, що Ви б надалі хотіли уникнути її, обведіть цифру 2.

Якщо вона для Вас дуже неприємна і викликає сильне занепокоєння, тривогу, страх, обведіть цифру 3.

Якщо ситуація для Вас дуже неприємна, викликає у Вас дуже сильне занепокоєння, дуже сильний страх, обведіть кружечком цифру 4.

Перегорніть сторінку.

На другій сторінці бланку інструкція продовжується:


Що означає кожна цифра написана зверху і внизу сторінки.
Отже, Ваше завдання – уявити собі, якомога краще кожну ситуацію і обвести кружечком одну із цифр, визначити, наскільки вона може викликати у Вас тривогу, занепокоєння, побоювання або страх”.
Бланк запитань




Ситуація

Ні

Дещо

Достатньо

Значно

Дуже

1

Перейти в нову школу

0

1

2

3

4

2

Відповідати біля дошки

0

1

2

3

4

3

Піти в дім до незнайомих людей

0

1

2

3

4

4

Брати участь у змаганнях, конкурсах, олімпіадах

0

1

2

3

4

5

Розмовляти з директором школи

0

1

2

3

4

6

Думаєш про своє майбутнє

0

1

2

3

4

7

Вчитель дивиться по журналу, кого опитати

0

1

2

3

4

8

Тебе критикують, в чомусь докоряють

0

1

2

3

4

9

На тебе дивляться, коли ти що-небудь робиш (спостерігають за тобою під час роботи, рішення задачі)

0

1

2

3

4

10

Пишеш контрольну роботу

0

1

2

3

4

11

Після контрольної вчитель називає оцінки

0

1

2

3

4

12

На тебе не звертають уваги

0

1

2

3

4

13

У тебе щось не виходить

0

1

2

3

4

14

Чекаєш батьків з батьківських зборів

0

1

2

3

4

15

Тобі загрожує неуспіх, провал

0

1

2

3

4

16

Чуєш за своєю спиною сміх

0

1

2

3

4

17

Здаєш екзамени в школі

0

1

2

3

4

18

На тебе сердяться (незрозуміло чому)

0

1

2

3

4

19

Виступати перед великою аудиторією

0

1

2

3

4

20

Передує важлива, вирішальна справа

0

1

2

3

4

21

Не розумієш пояснень вчителя

0

1

2

3

4

22

З тобою не погоджуються, суперечать тобі

0

1

2

3

4

23

Порівнюєш себе з іншими

0

1

2

3

4

24

Перевіряються твої здібності

0

1

2

3

4

25

На тебе дивляться, як на маленького

0

1

2

3

4

26

На уроці вчитель неочікувано задає тобі питання

0

1

2

3

4

27

Замовчали, коли ти підійшов (підійшла)

0

1

2

3

4

28

Оцінюється твоя робота

0

1

2

3

4

29

Думаєш про свої справи

0

1

2

3

4

30

Тобі потрібно прийняти важливе для себе рішення

0

1

2

3

4

31

Не можеш впоратись з домашнім завданням

0

1

2

3

4


Інтерпретація результатів:
Як видно з тексту, методика включає ситуації трьох типів:

  1. ситуації, пов’язані зі школою, спілкуванням з вчителем;

  2. ситуації, які аналізують уявлення про себе;

  3. ситуації спілкування.

Відповідно види тривожності, які виявляються за допомогою цієї шкали, позначені: шкільна, самооціночна, міжособистісна. Дані про розподіл пунктів шкали представлені в таблиці 1.

Таблиця 1

Вид тривожності

Номер пункту шкали

Шкільна

1, 4, 6, 9, 10, 13, 16, 20, 25, 30

Самооціночна

3, 5, 12, 14, 19, 22, 23, 27, 28, 29

Міжособистісна

2, 7, 8, 11, 15, 17, 18, 21, 24, 26
  1   2   3   4   5


База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка