Кодексу законів про працю України



Скачати 350.49 Kb.
Сторінка1/3
Дата конвертації18.04.2017
Розмір350.49 Kb.
  1   2   3


ЗАТВЕРДЖЕНО

наказом Міністерства

транспорту та зв’язку України

“___”________ 200_р. № ___



П О Л О Ж Е Н Н Я

про робочий час і час відпочинку водіїв

транспортних засобів


1.

Підстави і сфера застосування.

1.1.

Це Положення є нормативно-правовим актом, розробленим з урахуванням вимог:

  • Кодексу законів про працю України;

  • Закону України “Про приєднання України до Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення” від 7 вересня 2005 року № 2819-ІУ;

  • Закону України „Про охорону праці” від 14.10.1992 №2694-ХІІ;

  • Директиви Європейського Парламенту та Ради 2002/15/ЕС від 11 березня 2002 року про організацію робочого часу осіб, які здійснюють мобільну автотранспортну діяльність;

  • Постанови (ЕС) № 561/2006 Європарламенту та Європейської Ради від 15.03.2006 щодо гармонізації певного соціального законодавства, що стосується автомобільного транспорту;

  • Конвенції про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті № 153, ухваленої Міжнародною організацією праці;

  • Рекомендації щодо тривалості робочого часу та періодів відпочинку на дорожньому транспорті № 161, ухваленої Міжнародною організацією праці;

  • Методичних рекомендацій щодо застосування підсумованого обліку робочого часу, затверджених наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 19.04.2006 № 138.




1.2.

Дія цього Положення поширюється на підприємства установи та організації незалежно від організаційно-правових форм та форм власності, на яких працюють за трудовим договором (контрактом) водії, а також на фізичних осіб – суб’єктів підприємницької діяльності, котрі надають послуги з перевезення пасажирів та вантажів транспортними засобами (далі – ТЗ) або забезпечують перевезення для власних потреб.

Водії ТЗ силових міністерств і відомств (МВС, МО, Прокуратури, СБУ), а також МНС, МОЗ при постійному виконанні спеціальних державних завдань та при участі у ліквідації надзвичайних ситуацій, що повинно мати відповідне юридичне підтвердження, можуть відступати від вимог цього Положення щодо дотримання режимів праці і відпочинку при умові забезпечення безпеки дорожнього руху.





1.3.

Режим праці і відпочинку, передбачений цим Положенням, є обов’язковим при складанні графіків змінності та руху.


2.

Терміни і визначення, що застосовуються у Положенні, мають таке значення:




безперервно діючі підприємства, установи і організації – це ті, зупинення роботи яких неможливе з виробничо-технічних умов, при необхідності безперервного обслуговування населення, на вантажно-розвантажувальних роботах, пов’язаних з роботою транспорту;




внутрішні перевезення – перевезення пасажирів і вантажів між населеними пунктами, розташованими на території однієї держави;



графік змінності - планова тривалість робочого часу і відпочинку водія (екіпажу) продовж місяця;



зміна – тривалість робочого часу, визначена водієві (екіпажу) відповідно до графіку змінності;




екіпажгрупа людей, що знаходяться на ТЗ, присутність і діяльність котрих стосується перевезення пасажирів чи вантажів, і оформлена у дорожніх документах;




міжнародні перевезення – перевезення пасажирів і вантажів ТЗ з перетинанням державного кордону;




нічний час – відрізок часу доби з 10 годин вечора до 6 годин ранку (за українським часом);




ненормований робочий день – це особливий режим робочого часу, який встановлюється для певної категорії працівників у разі неможливості нормування часу трудового процесу і передбачає (при необхідності) роботу понад встановлену тривалість робочого часу (ця робота не вважається надурочною);




перерва – відрізок часу, на протязі якого водій не здійснює керування ТЗ;




підготовчі до транспортної діяльності технології – комплекс дій, направлених на ствердження медико-біологічної і психо-фізиологічної готовності водія та технічної готовності ТЗ до транспортної діяльності;



робоче місце водія – місце, з якого здійснюється керування ТЗ;




робочий час – час, протягом якого водій виконує роботу, визначену трудовим договором і правилами внутрішнього розпорядку;




святкові, вихідні та неробочі дні – визначені законодавством вільні від роботи дні для водіїв (екіпажів) ТЗ;




стоянкаприпинення руху ТЗ на час, більший ніж 5 хвилин;




тиждень – період часу з 00.00 годин у понеділок до 24.00 у неділю в разовому черговому проходженні усіх проміжних днів;




транспортні засоби – це колісні транспортні засоби: самохідні (легкові автомобілі, автобуси, вантажні автомобілі, вантажні автомобілі – тягачі причепів, тягачі сідельні і баластні, тролейбуси, мопеди, мотоцикли, мототрицикли, мотоквадрацикли, колісні трактори) і несамохідні (причепи і напівпричепи);




час керування ТЗ – час, проведений водієм на робочому місці і безпосередньо затрачений на керування ТЗ;




час відпочинку – період, на протязі якого водій може вільно розпоряджатись часом;




член екіпажу – особа, що виконує певні функції при здійсненні перевезення;




щоденний час керування – час, затрачений водієм на керування ТЗ на протязі зміни;




щотижневий час керування – сумарний час, затрачений водієм на керування ТЗ на протязі тижня;




щоденний відпочинок – час, наданий водієві для відпочинку після закінчення зміни;




щотижневий відпочинок – час, що надається водієві для відпочинку на протязі тижня за робочий час за цей період.


3.

Робочий час і час керування ТЗ

3.1.

Робочий час водія складається з часу, що затрачується ним на участь у підготовчих до транспортної діяльності технологіях, та часу транспортного процесу, в тому числі керування ТЗ.

До часу, що затрачується на участь у підготовчих до транспортної діяльності технологіях відноситься:



  • час проведення медичних оглядів водіїв до початку транспортного процесу і після його завершення на предмет ствердження відповідності їх медико-біологічного та психо-фізиологічного стану;

  • час проведення контрольних та підготовчих робіт стосовно ТЗ перед початком транспортного процесу, у місцях проміжних і кінцевих стоянок, по завершенні транспортного процесу;

Нормативний час на виконання вимог підготовчих до транспортної діяльності технологій повинен бути не менше 18 хвилин.

До часу транспортного процесу відноситься:



  • час керування ТЗ (тривалість відповідно до юридично оформленого завдання);

  • час обов’язкових перерв (тривалість відповідно до вимог цього Положення);

  • час стоянки автотранспортного засобу в пунктах навантаження та розвантаження вантажів, у місцях посадки та висадки пасажирів, у місцях використання обладнання спеціальних ТЗ (тривалість відповідно до діючих нормативів);

  • час охорони ТЗ з вантажем або без нього підчас стоянки на кінцевих та проміжних пунктах при здійсненні міжміських перевезень у разі, якщо такі обов’язки передбачені трудовим договором (контрактом), укладеним з водієм (тривалість відповідно до юридично оформленого завдання);

  • половина часу, передбаченого завданням на рейс (розкладом, графіком) міжміського сполучення, при роботі двох водіїв на автотранспортному засобі, обладнаному спальним місцем (тривалість відповідно до юридично оформленого завдання);

  • час проведення робіт з усунення технічних несправностей ТЗ на маршруті (у рейсі), а також у польових умовах при відсутності технічної допомоги (тривалість відповідно до документу, передбаченому у трудовому договорі (контракті);

- час простою не з вини водія (тривалість відповідно до документу, передбаченому у трудовому договорі (контракті).



3.2.

Тривалість робочого часу працівників не може перевищувати 40 годин на тиждень.

Для водіїв, які працюють п’ять робочих днів на протязі тижня, тривалість зміни не може перевищувати вісім годин, а для водіїв, які працюють шість робочих днів на протязі тижня – сім годин.

Напередодні святкових, вихідних та неробочих днів тривалість роботи водіїв скорочується на одну годину. Тривалість роботи водіїв у нічний час також повинна скорочуватись на одну годину.



3.3.

Час безперервного керування не повинен перевищувати чотири години 30 хвилин.


3.4.

Якщо за умовами надання транспортних послуг неможливо дотримуватись установленої граничної тривалості зміни або тижневого нормативу робочого часу, допускається облік робочого часу за календарний місяць. Тривалість робочого часу за календарний місяць не може перевищувати суму тижневих нормативів робочого часу за усі повні і неповні тижні календарного місяця.

При підсумковому обліку робочого часу за календарний місяць тривалість зміни не може перевищувати 10 годин.

Якщо продовж зміни мають місце тривалі перерви (простої, очікування), або якщо водію необхідно дати змогу доїхати до місця відпочинку, тривалість зміни може бути збільшена до 12 годин, при умові, що час керування продовж цієї зміни не перевищує дев’ять годин.

Рішення про запровадження підсумованого обліку робочого часу приймається власником ТЗ (далі – Власник) за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації, якщо це передбачено договором найму.




3.5.

При міжміських перевезеннях тривалість зміни водія може передбачатись Власником до 10 годин. Якщо тривалість зміни водія перевищує 10 годин, то в рейс направляються два водії, при цьому ТЗ повинен бути обладнаний місцем для відпочинку водія. На автобусні маршрути протяжністю понад 500 км в рейс повинні направлятися два водії.

Тривалість робочої зміни більше 10 годин не може бути встановлена водіям: із стажем керування ТЗ менше трьох років, а також водіям, яким це заборонено за медичними показаннями.




3.6.

Водіям автобусів, які працюють на міських, приміських і міжміських автобусних маршрутах загального користування за їхньою згодою може встановлюватись робочий день з розподілом зміни на дві частини за умови, що тривалість кожної частини не може перевищувати чотирьох годин з урахуванням часу, необхідного для повернення до місця стоянки. При цьому тривалість перерви між частинами зміни повинна бути не менше двох годин без урахування часу для відпочинку і харчування. Час перерви поміж двома частинами зміни в робочий час не включається.


3.7.

У разі неможливості нормування робочого часу для водія може бути встановлений ненормований робочий день. Час керування, час перерв і щоденного відпочинку нормується у відповідності до вимог цього Положення, при застосуванні ненормованого робочого дня.


3.8.

Час керування ТЗ продовж однієї зміни не може перевищувати дев’яти годин. Він може бути збільшений до 10 годин двічі протягом будь-якого одного тижня.

При підсумковому обліку робочого часу водія за календарний місяць, час керування ТЗ не може перевищувати 56 годин за тиждень при шести періодах щоденного керування і 90 годин протягом будь-яких двох тижнів.

В складних метрологічних умовах, в горах при перевезенні пасажирів автобусами довжиною понад 9,5 метрів, великогабаритних і великовагових вантажів, тривалість зміни не може перевищувати восьми годин.


3.9.

Перелік підготовчих до транспортної діяльності технологій, в реалізації яких повинен приймати участь водій, обсяги цієї участі і час на їх виконання, встановлюються Власником.


3.10.

Час охорони ТЗ з вантажем або без нього зараховується водію в розмірі не менше однієї третини робочого часу. Конкретна тривалість часу охорони ТЗ з вантажем, або без нього, що зараховується водіям у робочий час, установлюється Власником.

Якщо перевезення на одному ТЗ здійснюється двома водіями, то час на охорону ТЗ з вантажем, або без нього зараховується в робочий час лише одному водію.

Угодою між Власником та водієм може бути встановлений інший порядок урахування обліку часу стоянки з одночасною охороною ТЗ з вантажем або без нього.


3.11.

Час присутності в ТЗ водія, коли він не керує ТЗ, при направленні у рейс двох водіїв, зараховується йому в розмірі не менше 50 відсотків робочого часу. Конкретна тривалість часу присутності в ТЗ водія, коли він не керує ТЗ, при направленні в рейс двох водіїв, що зараховується в робочий час, установлюється Власником.


3.12.

Надурочні роботи не повинні перевищувати для кожного водія чотирьох годин протягом двох днів підряд і 120 годин на рік.

Власник або уповноважений ним орган (особа) повинен вести облік надурочних робіт кожного водія.




3.13.

Власники повинні, при організації міжміських перевезень, уживати заходів щодо створення водіям умов для відпочинку в пунктах стоянки (проміжних і кінцевих).



4.

Час перерв і відпочинку





4.1.

Час відпочинку водія складається: з часу обов’язкових перерв протягом часу безперервного керування ТЗ, з часу відпочинку після завершення певних сумарних циклів керування ТЗ (щоденний та щотижневий відпочинок), з часу відпочинку, передбаченого трудовим законодавством України (відпочинок у неробочі та святкові дні, щорічна основна і додаткова відпустки).


4.2.

Після безперервного керування ТЗ протягом чотирьох годин 30 хвилин водій повинен зробити перерву не менше ніж на 45 хвилин або на протязі цього часу - дві перерви, одна на протязі 15 хвилин, а друга – 30 хвилин, якщо водій не розпочинає періоду щоденного відпочинку. Впродовж перерви, водій не повинен керувати ТЗ і виконувати іншу роботу. (Час чекання і час невикористаний для керування й проведений в ТЗ, який рухається, знаходиться на поромі або на потязі, не вважається іншою роботою).


4.3.

Перерва для відпочинку та харчування водіям надається тривалістю не менше 45 хвилин і не більше 2 годин, як правило, не пізніше ніж через 4 години після початку роботи. Цей час не включається у робочий час водія. У разі встановлення графіком тривалості щоденного робочого часу більше 8 годин водію можуть надаватись дві перерви загальною тривалістю не більше 2 годин.


4.4.

На протязі кожних 24 годин водій повинен мати щоденний відпочинок тривалістю не менше 11 послідовних годин. Цей відпочинок може бути скорочений мінімально до 9 послідовних годин не більше ніж 3 рази між будь-якими двома тижнями часу відпочинку. У ті дні, коли тривалість щоденного відпочинку не скорочується, він може бути розбитий на два окремих періоди протягом 24 годин, один з яких повинен бути не менш як 3 години, а другий – не менш 9 годин.


4.5.

Якщо протягом 30 годин ТЗ керують 2 водії, то кожен з них повинен мати період відпочинку не менше 9 послідовних годин.


4.6.

Не більше ніж через шість щоденних періодів керування ТЗ водій повинен одержати щотижневий період відпочинку. На протязі кожного тижня один щоденний відпочинок разом з щотижневим відпочинком повинен становити 45 послідовних годин. Кожне скорочення тривалості відпочинку повинно бути компенсоване еквівалентним часом відпочинку до кінця третього тижня від тижня скорочення.

Щотижневий період відпочинку може бути відкладений до кінця шостого дня, якщо загальна тривалість керування на протязі шести днів не перевищує максимального часу, який відповідає шести щоденним періодам керування автотранспортним засобом.



У разі міжнародних пасажирських перевезень, за винятком перевезень на автобусних маршрутах загального користування, замість термінів “шість”, “шостого” і “шести” у першому та другому абзацах, викладених у цьому пункті, необхідно використовувати відповідно терміни - “дванадцять”, “дванадцятого” і “дванадцяти”. У цьому випадку щотижневий відпочинок може бути перенесений на наступний тиждень і доданий до тижневого відпочинку цього тижня.



4.7.

Щотижневий відпочинок, який розпочинається у одному тижні і продовжується у наступному, може бути приєднаний до будь-якого з цих тижнів.


4.8.

Відпочинок, що використовується як компенсація за скорочення щоденного і (чи) щотижневого відпочинку, повинен бути приєднаний до іншого чергового відпочинку тривалістю не менше 8 годин. Цей відпочинок надається на прохання зацікавленої особи.


4.9.

Щоденний та щотижневий відпочинок тривалістю менше 45 годин може використовуватись на ТЗ, якщо там є добре обладнане спальне місце для кожного водія і ТЗ знаходиться на стоянці. У випадку, коли такий відпочинок перевищує 45 годин, водій повинен відпочивати у спеціально призначених для цього пунктах відпочинку.


4.10.

При транспортуванні ТЗ, що задіяний для перевезення пасажирів або вантажів (незадіяний) на поромі або залізницею, щоденний відпочинок водія може перериватись не більше двох разів, при умові, що:





  • та частина щоденного відпочинку, яка належала водієві за керування ТЗ до його завантаження на пором або потяг, повинна бути використана до або після частини щоденного відпочинку, що проводиться на борті порому чи потягу;




  • інтервал між двома частинами щоденного відпочинку не буде перевищувати 1 години до завантаження або після розвантаження. Митні операції повинні бути включеними за часом до загального часу завантаження (розвантаження);




  • впродовж усіх частин щоденного відпочинку водій буде мати можливість скористатись спальним місцем;




Щоденний період відпочинку, перерваний таким чином, повинен бути збільшений на 2 години.


5.

Порядок складання Графіка змінності


5.1.

Графік змінності установлює дні роботи й дні відпочинку водіїв на протязі місяця, кількість яких визначається системою організації праці водіїв (СОПВ) залежно від тривалості їхнього робочого часу (Рч) (таблиця 1).
  1   2   3


База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка