Кодексу України та роз’яснити окремі його статті; Розкрити особливості відповідальності неповнолітніх за вчинені



Скачати 60.76 Kb.
Дата конвертації29.12.2016
Розмір60.76 Kb.




ВИХОВНИЙ ЗАХІД З УЧНЯМИ 9 -11 КЛАСІВ
Т Е М А: Кримінальна відповідальність неповнолітніх
М Е Т А: Познайомити учнів з основними положеннями Кримінального

Кодексу України та роз’яснити окремі його статті;

Розкрити особливості відповідальності неповнолітніх за вчинені

Правопорушення: визначити окремі види злочинів та умови

відповідальності за їх здійснення;

Виховувати правову культуру учнів та відповідальність за свої

вчинки
Х І Д З А Х О Д У

І. Організаційний момент

ІІ. Основна частина

1. Вступне слово вчителя

2. Знайомство з окремими статтями ККУ

3. Лекція „Особливості кримінальної відповідальності неповнолітніх”

В Україні неповнолітніми визнаються особи, які не досягли 18-річного віку. Кримінальній відповідальності піддягають особи, яким до вчинення злочину виповнилося 16 років. Особи, що вчи­нили злочини у віці від 14 до 16 років, підлягають кримінальній відповідальності лише за окремі види злочинів. Неповнолітнього, який вперше вчинив злочин невеликої тяжкості, може бути звільнено від кримінальної відповідальності, якщо його виправлення можливе без застосування покарання. У цих випа­дках суд застосовує до неповнолітнього примусові заходи вихов­ного характеру.

До особи, яка до досягнення віку, з якого може наставати кримі­нальна відповідальність, вчинила суспільне небезпечне діяння суд застосовує примусові заходи виховного характеру. У разі ухилення неповнолітнього, шо вчинив злочин, від застосу­вання до нього примусових заходів виховного характеру, ці заходи скасовуються і він притягується до кримінальної відповідальності. До неповнолітніх, визнаних винними у вчиненні злочину, судом можуть бути застосовані такі основні види покарань:

-


штраф (ст.99)

застосовується лише до неповнолітніх, що мають самостійний доход, власні кошти або майно, на яке може бути звернене стягнення. Розмір штрафу встановлюється судом залежно від тяжкості вчиненого злочину та з урахуванням май­нового стану неповнолітнього в межах до 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

громадські роботи (ст. 100)

можуть бути призначені неповнолітньому у віці від І6 до 18 років на строк від 30 до 120 годин і поляга­ють у виконанні неповнолітнім робіт у вільний від навчання чи основної роботи час. Тривалість вико­нання даного виду покарання не може перевищува­ти 2 годин на день.

виправні роботи (ст. 100 ч.2-3)

можуть бути призначені неповнолітньому в віці від І6 до 18 років за місцем роботи на строк від 2 місяців до 1 року. Із заробітку неповнолітнього, засудженого до випра­вних робіт, здійснюється відрахування в доход дер­жави в розмірі, встановленому вироком суду, в ме­жах від 5 до 10 відсотків;

арешт (ст. 101)

полягає у триманні неповнолітнього, який на мо­мент постановлення вироку досяг 16 років, в умовах ізоляції в спеціально пристосованих установах на строк від і 5 до 45 діб;

позбавлен­ня волі на певний

призначається неповнолітньому: за вчинений повторно злочин невеликої тяжкості — -на строк не більше 2 років;

за злочин середньої тяжкості — на строк не більше 4 років;

за тяжкий злочин — на строк не більше 7 років; за особливо тяжкий злочин — на строк не більше 10 років;

за особливо тяжкий злочин, поєднаний з умисним позбавленням життя людини, — на строк до 15 років.

за особливо тяжкий злочин, поєднаний з умисним позбавленням життя людини — на строк до п'ятнад­цяти років.

Неповнолітні, засуджені до покарання у виді позба­влення волі, відбувають його у спеціальних вихов­них установах.

Позбавлення волі не може бути призначене непов­нолітньому, який вперше вчинив злочин невеликої тяжкості.

До неповнолітніх можуть бути застосовані додаткові покарання у виді



При призначенні покарання неповнолітньому суд враховує

  • умови його життя та виховання,

  • вплив дорослих,

  • рівень розвитку

  • та інші особливості особи неповнолітнього.

При призначені покарання неповнолітньому за сукупністю злочи­нів або вироків остаточне покарання у виді позбавлення волі не може перевищувати 15 років.

Для неповнолітніх передбачені більш ширші можливості звіль­нення від кримінального покарання. До неповнолітнього можуть застосуватися

- звільнення від відбування покарання з випробуванням;


  • звільнення від покарання із застосуванням примусових захо­
    дів виховного характеру;

  • звільнення від кримінальної відповідальності та покарання у
    зв'язку із закінченням строків давності;

• умовно-дострокове звільнення від відбування покарання.

  1. Звільнення від відбування покарання з випробуванням може бу­
    ти застосоване до неповнолітнього лише у разі його засудження
    до позбавлення волі. Іспитовий строк установлюється тривалістю
    від 1 до 2 років. У разі звільнення неповнолітнього від відбування
    покарання з випробуванням суд може покласти на окрему особу,
    за її згодою або на ЇЇ прохання, обов'язок щодо нагляду за засу­
    дженим та проведення з ним виховної роботи.

  2. Звільнення від покарання із застосуванням примусових заходів
    виховного характеру може застосовуватись до неповнолітнього,
    який вчинив злочин невеликої тяжкості, в тому випадку, коли суд
    визнає, що внаслідок щирого розкаяння та подальшої бездоганної
    поведінки він на момент постановлення вироку не потребує засто­
    сування покарання

Примусові заходи виховного характеру, які суд може застосувати до неповнолітнього:

  • застереження;

  • обмеження дозвілля і встановлення особливих вимог до поведін­ки неповнолітнього;

  • передача неповнолітнього під нагляд батьків чи осіб, які їх замі­няють, чи під нагляд педагогічного або трудового колективу за йо­го згодою, а також окремих громадян на їхнє прохання;

  • покладення на неповнолітнього, який досяг п'ятнадцятирічного
    віку і має майно, кошти або заробіток, обов'язку відшкодування
    заподіяних майнових збитків;

  • направлення неповнолітнього до спеціальної навчальновиховної
    установи для дітей і підлітків до його виправлення, але на строк,
    що не перевищує З років. Умови перебування в цих установах не­
    повнолітніх та порядок їх залишення визначаються законом.

3. Звільнення від кримінальної відповідальності та відбування покарання у зв'язку із закінченням строків давності.

Щодо осіб, які вчинили злочин у віці до 18років, встановлюються


такі строки давності притягнення до кримінальної відповідальності:
* може бути застосоване, якщо засуджений зразковою пове­дінкою, сумлінним ставленням до праці та навчання довів своє
виправлення;

• може бути застосоване до засуджених за злочин, вчинений


у віці до 18 років, після фактичного відбуття:





не менше 1/3

строку покарання у виді позбавлення волі, призначеного судом

за злочин невеликої або середньої тяжкості і за необережний тяжкий злочин;

не менше 1/2 стро­ку

за умисний тяжкий злочин чи необережний особливо тяжкий злочин, а також, якщо особа раніше відбувала покарання у виді позбавлення волі за умисний злочин і до погашення або зняття судимості знову вчи­нила у віці до вісімнадцяти років новий умисний злочин, за який вона засуджена до позбавлення волі;

не менше 2/3

за умисний особливо тяжкий злочин, а та­кож, якщо особа раніше відбувала покаран­ня у виді позбавлення волі І була умовно-достроково звільнена від відбування пока­рання, але до закінчення невідбутої частини покарання та до досягнення вісімнадцятирі­чного віку знову вчинила умисний злочин, за який вона засуджена до позбавлення волі.

До неповнолітніх заміна невідбутої частини покарання більш м'я­ким покаранням не застосовується.



  1. Проведення вікторини „Знавці права” (див додаток)

  2. Рішення правових задач.

ІІІ. Підсумок заходу визначення та нагородження правових змагагь.


База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка