Класний керівник — організатор виховної роботи в класі



Сторінка4/6
Дата конвертації05.11.2016
Розмір1.53 Mb.
1   2   3   4   5   6

До вашого записника


Дитина «псується» багато разів, щоб знову відчути життя і себе. «Розвалюється», щоб будува­ти себе по-новому. Ніхто не підпадає під схему. І ніхто не помилиться добровільно. Але при цьому не повинно бути ніякої іронії з боку дорослих, ніякого кепкування над дитиною. Застерігаємо - це небез­печно.

Дитину можна і треба підхвалювати без вихвалян­ня.

Звертайтесь іноді до малюка за порадою як до рівного.

Для дитини це велика миттєвість, зірковий час! (З нею радяться, вона потрібна, вона доросла!)

Зверніться і за допомогою як до рівного. Виховання — це завжди трішки спектакль. Є момен­ти, коли і дорослий повинен зуміти вдати з себе без­помічного, беззахисного, залежного. Саме так — від вашої дитини. Практикувати це вже можна, починаючи з 6—7 років.

Випереджувальна похвала

Якщо ви хвалите дитину за те, чого у неї немає, це ще не означає, що ви кажете неправду. Ми говоримо так, ніби це могло бути. Передаємо цю віру, прищеп­люємо її дитині. І навіть якщо у неї нічого не виходить, все одно треба хвалити щедро за спробу досягти ба­жаного. За спробу зробити спробу.

Важливо хвалити дітей вранці (і якомога раніше). Це для них аванс на довгий і важкий день. І на ніч слід по­хвалити (або просто поцілувати й сказати лагідне: «На добраніч»).

На практиці, на жаль, інше: «Я тобі вже показу­вав. Ну що ж ти такий дурний?», «Ти знову зігнувся, нещасний?», «Не розумієш? Яка незда­ра!»

А випереджаюче несхвалення — зловісне негативне навіювання. Запам'ятаймо це.

Принципи лікувальної педагогіки

Принцип гуманізму

Постійно виявляти активне співчуття, що подає надію, до хворих дітей, викликати в них віру і надію на видужання та успішне навчання.

Будувати свої взаємовідносини з учнями за прави­лом — перед вами діти, які болісно переживають свій хворобливий стан, але ніколи не треба нагадувати їм про це, особливо у присутності інших.

Принцип оптимізму

Створювати такі умови (природовідповідні, соціальні, медико-педагогічні), які б активно відокремлювали дітей від переживань, пов'язаних з їхніми хворобами, викликали б у них життєрадісність, оптимістичність по­чуттів.



Принцип індивідуально-особистого підходу

В кожній дитині і підлітку необхідно бачити не тільки учня, а й особистість з її виключно індивідуальними рисами характеру, волі, інтелекту, багатогранними ню­ансами поведінки, ставлення до навчання, здоров'я і у відповідності з цим застосовувати ті чи інші медико-педагогічні впливи.



Принцип наступності

Добиватися усвідомлення учнями ефективності і життєвої необхідності як лікувальних процедур, так і шкідливих занять: забезпечувати органічну нас­тупність навчально-виховних і оздоровчих заходів, єдність медико-педагогічних пливів, взаємне їх доповнення і коригування з метою створення психологічної врівноваженості і впевненості у ви­дужанні.



Принцип обов'язкового успіху у навчанні

Спиратися на реальний рівень знань учнів, виклика­ти у них впевненість у своїх силах, здібностях і можли­востях, що підвищує їх самооцінку і породжує свідоме, активне ставлення до навчально-пізнавальної діяль­ності, активізує процес видужання.



Принцип активної життєвої позиції

Готувати дітей у процесі і після спеціального ліку­вання до активного повнокровного життя і навчання при збереженні повноцінності мислення, волі, інте­лекту.


Гра- експеримент

Шановні батьки! Пропонуємо вам провести зі своїми дітьми експеримент. Він допоможе вам з'ясувати, чи виховані ваш син або донька. Одер­жавши результати (можливо, невтішні], не поспішайте дорікати дітям. Висновки зробіть і для себе.

Ось запитання. Якщо ваш син [дочка] відповідає «так», на полях треба ставити «плюс», якщо «ні» — «мінус». Нагадайте дітям, не ображаючи їхньої гідності, що відповідати треба чесно.

1. Якщо тобі доводиться несподівано затриматися у школі, на прогулянці або раптово піти з дому, чи повідомляєш ти про це рідних (запискою, по телефону, через товариша]?

2. Чи бувають випадки, що батьки зайняті якоюсь роботою (генеральне прибирання, ремонт тощо], а те­бе посилають на вулицю або в кіно, щоб «не крутився під ногами»?

3. Відклади на хвилинку книжку і оглянь квартиру не своїми, а маминими очима. Чи немає в кімнаті речей. які лежать не на місці?

4. Чи можеш ти одразу, нікуди не заглядаючи, на­звати дні народження батьків, бабусі та дідуся, братів і сестер?

5. Свої потреби (купити ковзани, м'яч, джинси) ти, напевне, знаєш добре. А чи відомо тобі, яка річ терміново потрібна мамі або батькові та коли вони збираються придбати її?

6. Чи трапляється так, що, крім маминого доручен­ня, ти виконуєш ще якусь роботу «від себе», за власною ініціативою (наприклад, тебе попросили про­терти підлогу в коридорі, а ти ще й все взуття по­чистив)?

7. Мама пригощає тебе апельсином, тістечком, цу­керкою. Ти завжди перевіряєш, чи дісталося смачне дорослим?

8. У батьків випав вільний вечір. Вони збираються в гості або в кіно. Чи висловлюєш ти своє небажання залишитися вдома (просиш їх не йти, вимагаєш узя­ти й тебе, кажеш, що тобі самому страшно або, мож­ливо, мовчки сидиш з кислим і незадоволеним вигля­дом)?

9. У вас вдома дорослі гості. Чи доводиться рідним нагадувати тобі, що треба зайнятися якоюсь тихою справою, не заважати дорослим, не втручатися в їхню розмову?

10. Чи соромишся ти вдома, в гостях, у музеї подати мамі пальто або виявити інші знаки уваги?

Отже, було десять запитань. Якщо хороший син або донька, знаки повинні стояти на полях такі: «+—++++ -». Але можлива й протилежна картина. Тоді треба серйозно замислитись.

ТЕСТИ І АНКЕТИ

Анкета «Ти і твої батьки»

1. Який склад твоєї сім'ї?

Бабуся Мати Вітчим Брат 1-2-3

Дідусь Батько Мачуха Сестра 1-2-3

2. Чи пишаєшся своїми батьками?

Так

Частково Іноді



3. Як проводиш своє дозвілля?

Займаюся в гуртку. Займаюся спортом [у секції]. Відвідую кіно чи театр. Читаю художню та іншу літературу. Займаюсь у музичній школі. Дивлюся телепередачі. Спілкуюся з друзями.



4. Як ти проводиш вільний час з батьками?

Відвідуємо кінотеатр. Ходимо в театр. Відвідуємо виставки, музеї. Разом виїжджаємо за місто. Працюємо на дачній ділянці. Ідемо до родичів на село. Не проводимо вільний час разом.



5. Як часто ти проводиш своє дозвілля з батьками?

Один раз на тиждень. Один раз на 2—3 тижні. Один раз на місяць. Один раз на півкроку. Майже завжди. Ніколи.



6. Чому не проводиш дозвілля з батьками?

Нецікаво.

Не маю вільного часу.

Батьки не мають вільного часу.

Вільний час батьків не збігається з моїм.

7. Які стосунки між батьками?

Дружні


Напружені

Конфліктні

Не хочу говорити

8. Які стосунки у тебе з батьками?

Дуже добрі Довірливі Напружені Конфліктні



9. Чи подобається тобі в колі твоїх батьків?

Так


Ні

Не завжди

Не знаю

10. Чи ділишся ти зі своїми батьками проблемами, радощами, невдачами? Так

Ні

Не завжди *

11. Чи розуміють тебе батьки?

Повністю Частково Не розуміють



12. Скільки часу у тебе лишається на дозвілля?

Достатньо. Мало. Не лишається

Не знаю, куди подіти

13. Яка форма дозвілля найбільше до душі?

Спілкуватися з батьками

Прогулюватись .

Проводити час з друзями

Займатися спортом

Займатися музикою, слухати музику

Займатися технікою

Відвідувати кіно і театри

Читати ;

Дивитися телепередачі Грати в комп'ютерні ігри Танцювати



14. Чи допомагаєш батькам, старшим членам сімТ?

Так


Іноді

Ні

Немає потреби



15. Чи береш участь у плануванні сімейного бюдже­ту?

Так


Іноді

Ні

Немає потреби



16. Чи хотів би ти виховувати своїх дітей, як тебе ви­ховують твої батьки?

Так


Частково

Ні

З певними змінами



17. Чи знаєш ти, яку роботу виконують твої батьки?

Так


Ні

Не виконують



18. Чи є в сім'ї власні традиції? Які вони?

Так


Ні

Деякі


19. Які члени сім'ї користуються в тебе незапереч­ним авторитетом?

20. Кому в сім'ї належить вирішальний голос?

21. Чи дають тобі кишенькові гроші?

Анкета «Ми і наші діти»

  1. Склад вашої сім'ї?

  2. . Якому дозвіллю ви віддаєте перевагу?

Заняття спортом Відвідуванню кіно і театру Читанню книг

Відвідуванню кафе, ресторанів Застольним зустрічам з друзями Перегляду телепередач Відвідуванню змагань, матчів Сімейному колу



3. Як часто ви проводите дозвілля із своїми дітьми?

Щодня


Щосуботи

Щонеділі


Ніколи

Інколи


Під час відпустки

При першій можливості



4. Яку сферу [вид] трудової діяльності ви б рекомен­дували своїй дитині?

5. Яку суму кишенькових грошей, на ваш погляд, по­винен мати син/донька?6. Які стосунки у вашій сім'ї?

Дуже добрі

Добрі

Не дуже добрі



Погані

7. Які стосунки особисто у вас з сином/донькою?

Довірливі Спокійні Напружені Конфліктні



8. Як часто ваша сім'я збирається разом?

Щодня


Щонеділі

Зрідка


Під час сімейних свят

На дачі


Під час підпустки

9. Чи знаєте ви, яку громадську роботу виконує ваш син/донька в школі?

10. Яку громадсько-педагогічну роботу ви вико­нуєте у школі?

11. Як часто ви буваєте у школі, де вчаться ваші діти?

12. Які труднощі ви відчуваєте у вихованні дітей?

Діти вас не розуміють

Діти не беруть до уваги ваших вимог

Вам не вистачає часу на спілкування

Не знаєте, як діяти в тому чи іншому випадку

Не знаєте, як реалізувати рекомендації вчителів Є розбіжність думок щодо виховання у сім'ї Діти роблять все назло Не маєте достовірної інформації Не можете знайти спільної мови з вчителями Не можете досягти єдності вимог з вчителями і всіма членами сім'ї



13. Хто, на вашу думку, має найбільше займатися вихованням дітей?

Сім'я


Громадські організації

Школа


Вулиця

Трудові колективи

Учнівські колективи

Друзі


14. Перелічіть трудові обов'язки вашого сина/доньки.

15. З яких питань діти розмовляють з вами відвер­то? Як часто?

16. Чи цікавляться діти вашою роботою?

17. Чи достатньо, на вашу думку, вашого педа­гогічного кругозору для виховання власних дітей?

Так Ні


18. За що цінують вашого сина/доньку його друзі. знайомі?

19. Чи знаєте ви імена друзів та знайомих вашого сина/доньки?

20. Чи бере ваша дитина участь у плануванні сімей­ного бюджету?

21. Чи впевнені ви у благополучному переборенні вашими дітьми «важкого» періоду переходу до до­рослості?

Так

Є певні сумніви



Важко сказати

22. Чи знаєте ви, де в даний час знаходиться ваша дитина?
Опитувальний аркуш для батьків. Напишіть на окремому аркуші у довільній формі. Обміркуйте результат.

Чи з радістю ваша дитина йде на навчання?

З яких предметів відчуває складнощі? Чому?

Скільки часу (приблизно] витрачає на підготовку до уроків?

Чим захоплюється у вільний час?

З яких предметів вчиться із задоволенням?

Чи допомагає молодшим у сім'ї?

Чи знаходите взаєморозуміння з класним керівни­ком, вчителями?

Чи задовольняють вас батьківські збори?

Як часто буває у вас вдома?

Яку реальну допомогу ви могли б надати школі?

Однією з серйозних проблем певної частини сімей є те, що діти погано вчаться, втрачають інтерес до про­цесу навчання. Саме в цей час може відбутися пере­орієнтація моральних цінностей дитини. В такому разі класний керівник повинен вивчити думку батьків з приводу причин, що вплинули на процес погіршення результатів навчання їхньої дитини.

Це можуть бути такі відомості:

1. Прізвище, ім'я дитини.

2. Ступінь сумлінності дитини в навчанні в школі під час приготування домашніх навчальних завдань. Високий Середній Низький

3. З яких навчальних предметів, на вашу думку, не встигає дитина? Як ви думаєте, з якого часу?

4. Чи отримувала ваша дитина допомогу (необхідне підкресліть). Від педагога Від встигаючих учнів Від батьків

5. Чи можете ви виділити особливості поведінки ва­шої дитини в школі і в сім'ї?

6. У чому, на вашу думку, можуть полягати причини розходжень у поведінці дитини?

7. Які засоби педагогічного впливу на дитину у вашій сім'ї є найвдалішими?

8. Які виховні засоби з вашого боку дитина сприй­має негативно або не сприймає взагалі?

9. Чи розділяє ваші педагогічні погляди в сім'ї дру­жина (чоловік)? Якщо ні. то чому?



Анкета для батьків

(визначення ступеня вираженості особистісних якостей у дітей)

1. Які з наведених далі якостей (особливостей) роз­винені у вашої дитини слабко (підкресліть однією лінією); потребують удосконалення (підкресліть двома лініями), розвинуті в нормі (підкресліть хвилястою лінією); виражені гіпертрофовано (підкресліть двома хвилястими лініями)?

1. Активність

2. Впертість

3. Наполегливість

4. Витримка

5. Витривалість

6. Дієздатність

7. Організованість

8. Сумлінність

9. Працелюбність

10. Чесність

11. Зібраність

12. Справедливість

13. Принциповість

14. Чемність

15. Відповідальність

16. Стриманість

17 Доброзичливість

18. Довірливість

19. Чуйність

20. Співчуття

21. Кмітливість

22. Допитливість

23. Винахідливість

24. Орієнтування

25. Передбачливість

26. Самоконтроль

27. Самооцінка

28. Критичність

29. Самокритичність

30. Уважність

31. Спостережливість

32. Допитливість

33. Творчість

34. Уява


35. Логічність

36. Далекоглядність

37. Охайність

38. Хороша пам'ять

39. Здатність до самоаналізу

40. Послідовність

Такі спостереження батьків, виявлення Провідних психічних якостей у своїх дітей, визначення ступеня їх

розвитку в сім"! класний керівник може стимулювати

протягом певного періоду, чверті, навчального

півріччя, року.



Вирази, яких бажано уникати у спілкуванні з

дочкою (сином] / Я тисячу разів тобі казав(ла), що ... Про що ти тільки думаєш ... Невже тобі важко запам'ятати, що ... Скільки разів треба повторювати ... Невже ти не бачиш, що ...

Всі люди (такі-то. так-то себе поводять), а ти ... Ти стала такою (нудною, грубою, неуважною)... Ну, що в тебе за друзі... Ну, на кого ти схожа ... Що ти до мене причепилася... Ти така ж, як і твій батько (мати), теж...



Вирази, які треба вживати якомога частіша

Ти в мене така красуня...



З тобою мені так легко...

Я нікому так не вірю, як тобі ...

Порадь мені, будь ласка,...

У мене немає нікого ближчого за тебе...

Я б ніколи не зумів(ла) так добре зробити, як ти ...

Ти в мене найрозумніша...

Які в тебе чудові друзі...


Сім'я як колектив і виховання підлітків

Мета. Ознайомити батьків з віковими особливостями підліткового віку. З'ясувати причини конфліктів а бать­ками.

Обладнання. Виставка літератури на дану тему. Висловлювання Франсуа Моріака.

Між батьками і дітьми висить стіна сорому, неро­зуміння. Щоб ця стіна не виросла, потрібні зусилля, на які ледь вистачає людського життя,

Але діти народжуються у нас в ту пору, копи ми ще пе­реповнені собою і від дітей просимо не стільки довіри, скільки спокою. Батьків віддаляють від дітей їх власні пристрасті. Якщо ти пам'ятаєш свої гріхи, то в чому ти можеш докоряти своєму синові?

Ф.Моріак

Форма проведення. Відверта розмова.

Усе суще і живе на Землі має свій початок і свій кінець. Сім'я ж у цьому одвічному циклі виконує роль не тільки продовження роду, а й збереження та продов­ження соціальних, культурних, духовних традицій.

У наш час, такий тривожний і бентежний, економічно і соціальне нестабільний, суспільне хисткий і вибухове небезпечний непередбачуваними подіями і полярно змінюваними цінностями, сім'я, хоч і зазнає значного негативного впливу, але продовжує лишатися тим єди­ним острівцем у бурхливому життєвому морі, де людина може знайти дах, розраду і надію.

І кожен з дітей знаходиться у сімейному колективі. Тут вони живуть, виховуються, а ви, як батьки, несете відповідальність за їх виховання.

Можна уявити злу. недоброзичливу людину, яка ви­росла в добрій, справедливій сім'ї? Можна.

Можна зустріти ледаря, який вийшов із сім'ї трудівників? Можна.

Можна знайти приклади, коли в неблагополучній сім'ї виростали прекрасні люди? Можна.

Тому що сім'я має великий вплив на особистість ди­тини. Для кожної сім'ї характерна специфічна, особлива свідомість — певні критерії в оцінці життєвих явищ, поставлені мета і способи її досягення, погляди на на­вколишній світ і т. д. Звичайно, сім'я — колектив чутли­вий. На неї впливає склад сім'ї. Жити у великій сім'ї, де

зібрані представники трьох поколінь, зовсім не те, що в сім'ї без дідуся і бабусі; там, де одна дитина, живеться по-іншому, ніж у сім'ї, де дітей кілька. В кожній з таких сімей по-різному розподілені ролі. різні клопоти і обов'язки. 1 тому сім'я є найважливішою умовою вихо­вання дітей. Та для цього належить подолати багато шляхів. А вони. як відомо, не завжди вистелені троянда­ми, бувають на них і глибокі рівчаки, й колючі терни.

Процес виховання дітей потребує від вас грунтовних різноманітних знань, урахування вікових особливостей синів і доньок. Досить часто ви, батьки, не розумієте по­треб і запитів дітей, що викликає в них тривогу і протест дітей, які з цим не миряться. Проблема «батьків і дітей» завжди була актуальною. То в чому справа? Невже батьки такі черстві й нечутливі до своїх чад. байдужі до їх інтересів, неспроможні зрозуміти найближчих їм людей, а діти жорстокі й невдячні, грубі й егоїстичні настільки, що на всі спроби батьків щиро порозумітися, відповіда­ють бездушністю й емоційною глухотою? Тому ви, бать­ки, чиї діти стоять на порозі підліткового віку. повинні пам'ятати:

1. Любіть дитину не за те, що вона розумна чи красива, а лише за те, що вона рідна дитя.

2. Головне новоутворення підліткового періоду — відкриття своєї індивідуальності, свого «Я».

3. Починається перебудова організму — дитина стає імпульсивною, з'являється негативізм, часта зміна настрою, суперечки із ровесниками, бунт проти батьків.

4. На дітей звалюється криза, пов'язана з бажанням самостійності, відокремленості від батьківської опіки і страхом перед невідомим дорослим життям.

5. Зростає дух незалежності, який робить стосунки підлітка в сім'ї, в школі дуже напруженими.

6. Бажання звільнитися' від зовнішнього контролю поєднується із збільшенням самоконтролю і початком свідомого самовиховання.

7. Підліток дуже чутливий, вразливий і легко піддається впливам, як позитивним так і негативним.

8. Підвищений рівень тривожності.

9. Внутрішній світ дитини ще не має стабільності, то­му батькам не бажано залишати своїх дітей без розум­ного нагляду.
10. Розширюється спілкування.

11. Підвищується інтерес до свого тіла, зовнішності.

12. З'являються нові авторитети.

1 3. Недоліки і протиріччя в поведінці близьких і стар­ших сприймаються гостро і хворобливо.

14. В батьках хочуть бачити друзів і порадників, а не диктаторів.

Які все ж вікові особливості підлітків? Підлітковий вік -- періоду розвитку дитини від 10 до 15 років. Він ха­рактеризується бурхливим і нерівномірним ростом і розвитком організму, що супроводжується подекуди тимчасовими розладами у діяльності серцево-судинної і нервової системи (підвищення кров'яного тиску, сер­цебиття, запаморочення, загальна неврівноваженість, дратівливість, періодична млявість, апатія тощо). Голо­вне у фізичному розвитку підлітка — статеве дозрівання, яке істотно впливає на роботу внутрішніх органів, а та-кож є причиною появи статевого потягу (часто неусвідомленого) і пов'язаних з цим нових переживань, думок, почуттів. У зв'язку з особливостями фізичного розвитку велике значення у підлітковому віці має пра­вильний режим праці, відпочинку, сну, харчування, фізичне виховання, спорт.

Основна діяльність у підлітковому віці — суспільне ко­рисна. У ході її розвиваються розумові здібності підлітка, його пам'ять, увага, емоційно-вольова сфера. Швидко формуються моральні Поняття, переконання, принципи, які визначають поведінку учня. Важливим моментом у формуванні особистості підлітка є розвиток самосвідо­мості, на основі якої часто виникає прагнення до само­виховання, формування почуття дорослості виявляється у прагненні до самостійності, бажання добитися у до­рослих визнання своєї гідності, звільнитися від дріб'яз­кової опіки.

Ігнорування дорослими цього аспекту в розвитку особистості підлітка — одна з частих причин його підліктів з людьми, що його оточують.

Для прикладу розглянемо таку ситуацію. Лариса, уче­ниця 8 класу, познайомилась з Боліком Слив'янським. Все частіше розповідає про нього батькам. Йому 20 років, працює у фотоательє, красиво одягається. Справжній, на її думку, мужчина, не то, що її однокласни­ки. Вона вже з ним в кіно ходила, він їй свою фотокарт­ку подарував.

Подивилася мати на картку — і серце защеміло. Все їй не сподобалось: і бакенбарди оті, і вусики, і погляд самовпевнений. і посмішка улеслива. Що йому потрібно від моєї доньки з дитячим ряботинням на обличчі? Та не можна, заспокоюю себе, по фотокартці про людину судити. Бува, що й розумні люди такий вигляд мають.

Показала картку чоловікові. Він розсердився: «Та це

ж пустодзвін якийсь! Негайно заборони Ларисі зустрічатися з ним». «Заборонити можна. — кажу. — але що це дасть? Вона перестане зі мною говорити про нього, і тільки. Але чи перестане з ним зустрічатися? Це не так просто — заборонити». Порадившись, батьки вирішили зробити так.

Сказала мати Ларисі, щоб вона запросила свого Боліка в гості: «Ми, мовляв, хочемо познайомитися з ним». Вона охоче погодилась. Але він довго не приходив. «Не має часу, — коротко відповідала мені Лариса», їй, бачу, вже було соромно переді мною. Нарешті прийшов цей Болік. Розговорились. Коли син збиває розмову на літературу, на навчання, то Болік замовкає і тільки очи­ма кліпає. Лариса ніяковіє, але рада. що Болік прийшов. Сіли за стіл. Болік пожвавішав. Поглянув на етикетку на пляшці й почав розповідати, які є марки вин і коньяку. Випив одну чарку, другу. А батько Ларисі показує зна­ками, щоб вона гостинність проявляла. Але Болік уже сам усім підливає та різні тости виголошує. Він ще сидів би та сидів, та Лариса запропонувала пройтись. Швид­ко повернулась і мовчки пішла до іншої кімнати.

Приходив ще кілька разів до Лариси цей Болік, а потім перестав. Лариса якийсь час нічим не ділилася зі мною, а згодом заговорила: «Знаєш, мамо? Я сказала цьому Слив'янському, щоб він у нас більше не з'являвся і щоб до мене близько не підходив».

«Роби, дочко, як хочеш, — відповіла мати. — Тобі видніше».

Питання для обговорення.

1. Чи правильно вчинили батьки щодо дочки?

2. Яких методів виховання дотримуються батьки в даному випадку?

3. Оцініть дану ситуацію зі своєї точки зору.



(Виступи батьків].

Після обговорення ситуації вчителеві варто зверну­тися до батьків із запитанням: «Як мені краще вихову­вати ваших дітей, а моїх теперішніх учнів? Розкажіть, що їх хвилює, що в нашій школі вас не задовольняє». І тим самим викликати на відверту розмову.



(Виступ батьків).

На закінчення, шановні батьки, хотілося б сказати слова великого педагога Василя Олександровича Су-хомлинського. Він говорив: «У дитині ми повинні бачи­ти завтрашню дорослу людину — ось в цьому, мені здається, і полягає життєва мудрість батька, матері, педагога. Іншими словами — потрібно вміти любити дітей». Адже ми, дорослі, чомусь забуваємо, що в ди­тячій душі, як на благодатному грунті, — все, що потрап­ляє, проростає. Посієш добре, розумне, вічне, і збереш багатий урожай доброти, милосердя, людяності, щи­рості.




Взаємовідносини у сім’Ї і моральне виховання дітей молодшого шкільного віку

Мета. З'ясувати, яку поведінку слід вважати моральною. Розкрити зв'язок моральних звичок з культурою поведінки школяра.

Обладнання. Виставка літератури з дано' теми. Вислови видатних людей на дану тему.

Виховувати тепер дуже важка справа; думаєш, ну, все, тепер закінчилось. Але' тільки все починається!..

М.Ю. Лєрмонтов

.Виховувати не значить тільки вигодовувати і догляда­ти. . але і дати напрям серцю і розуму .



ВГ. Бєлінський

форма проведення. Лекція.

Дитина народилася... А якою вона виросте? Чи буде вона працьовитою, доброю, чесною, чи любитиме й шануватиме своїх батьків,' чи здатна буде відповідати за себе і свої вчинки, як вона ставитиметься до себе і оточуючих, яким буде й життєвий вибір, якими будуть ї поведінка і місце в суспільстві, іншими словами, чи буде в майбутньому дитина морально зрілою особистістю?

Хто ж і коли має розпочати моральне виховання дитини?

Відомо, що засвоєння норм моральної поведінки почи­нається ще в ранньому дитинстві Спостерігаючи за поведінкою батьків, дитина вчиться творити добро, виявляти любов і сим­патію до інших людей, вчиться бути працьовитою і скромною, чесною і справедливою, щедрою, ввічливою, витриманою. Ви, батьки, вчите любити рідну землю, шанобливо ставитися до її краси і багатства. Ви є першими вчителями людського співжит­тя. Отож. дорогі батьки, ви є першими вихователями дитини, і розвиток моральності дітей — одне з найважливіших ваших за­вдань

Діти, особливо молодшого шкільного віку, які правильно роз­виваються і в яких є всі передумови для розвитку моральної по­ведінки, сприймають батьків, вихователю, вчителів як носіїв усього найкращого, на яких бажають бути обов'язково схожими. Дітям хочеться пізнати великий, невідомий світ. Засвоєння пра­вил поведінки, бажання робити те, що роблять дорослі, — важливі мотиви позитивної поведінки дітей Урахування саме цього спо­нукання дає позитивні наслідки, адже допомагає вам, як бать­кам, не лише залучати дітей до виконання різних завдань, а й полегшує формування в них навичок моральної поведінки.

Провідним мотивам така моральної поведінки у дитини мо­лодшого шкільного віку є схвалене ставлення до їхньої по­ведінки Батькам знайома радість дитини, яку похвалили. Діти дуже часто звертаються до батьків, щоб переконатися у пра­вильності, загальній корисності своїх дій. Тому підкреслення до­рослими успіхів дитини під час виконання нею різних доручень і після зробленої справи викликає позитивні переживання і сприяє її моральному зростанню.

Дії дорослих не викликають жодного сумніву, і дитина, як пра­вило, охоче сприймає зауваження, нагадування Під впливом вимог дорослих у неї формується вміння стримувати себе, кон­тролювати власну поведінку, протидіяти негативним впливам. Проте багато дітей, як відомо, поводять себе відповідним чином лише у присутності дорослих, в особливо відповідальних ситу­аціях або через побоювання покарання. Коли діти позбавлені контролю, вони часто забувають, що повинні себе стримувати, не можуть подолати свою імпульсивність Така залежність по­ведінки дп-ей лише від зовнішніх впливів (наявність чи відсутність

дорослих) свідчить про ще недостатню сформованість стимулів стійкої моральності

У дітей З—4-го класу з'являється нове ставлення до себе — вони вже можуть оцінювати свої вчинки, їхня поведінка стає більш свідомою і обдуманою. Певна частина дгтей самостійно намагається поліпшити поведінку, займаючись самовихован­ням.

Позитивну поведінку забезпечують вже не зовнішні впливи, а, внутрішні спонукання — розуміння непристойності чи негатив­ності вчинку, незадоволення собою й бажання удосконалити свою особу, вболівання за честь колективу. Така регуляція по­ведінки — це вже ознаки справжньої моральності.

Але процес виховання дітей — складний і довготривалий. Наші дії. вчинки, ставлення до роботи та до інших людей, наша особистість в цілому — все малюки сприймають, все навко­лишнє впливає на них. Однак важливо пам'ятати, що кращі людські риси формуються в тих випадках, копи дитина стає

співучасником виховного процесу, союзником дорослого. Без активності дитини, і зацікавленості в тому, щоб навчитись пев­ним правилам поведінки, виховні впливи дорослих не будуть да­вати належних результатів.

Також одна з ознак моральної вихованості — відповідальне ставлення до обов'язків. І дорослим треба знати, що потрібно і можна вимагати від дитини певного віку, а що вона ще не в змозі виконати.

Так, часом можна спостерігати, як мати складає книжки у портфель учневі третього класу Виховання відповідального ставлення до навчання було б успішним, коли б до наступного дня у школі дитина готувалася сама вже починаючи з першого класу.

Від дітей, наприклад, старшого дошкільного віку треба вима-гати, щоб вони самостійно одягались, прибирали за собою іграшки, сам* організовували ігри. не порушували відпочинку до­рослих тощо. Діти молодшого шкільного віку повинні вже ста­ранно виконувати обов'язки, покладені на них у школі та сім'ї і хо­дити без нагадувань до магазину, допомагати батькам по господарству, стежити за своїм одягом тощо.

Вам, шановні батьки, важливо враховувати, коли можна ви-магати обов'язкового виконання свого розпорядження. ви повинні подумати над тим, чи правильна сама по собі вимога до дітей, чи може вона бути ними виконана, які труднощі вона може викликати.

Закінчуючи лекцію, хочеться зазначити, що є дуже багато способів взаєморозуміння між батьками і дітьми та впливу батьків, сім'ї на дггей. Все інше, як мистецтво артиста на сцені, досягається важкою працею, солоним потом, недоспаними но­чами, розладнаними нервами, розчаруваннями й невдачами, і знову пошуком. Як я вже говорила, батьки, як актори на сцені, можуть бути талановиті й безталанні, яскраві, сірі. безбарвні. Проте коли на виставу бездарних акторів ми можемо й не піти, то в сім'ї батькам і дітчм треба жити весь час поряд, одним жит­тям. Тому ви, батьки, повинні постійно думати і дбати про своїх дггей, знаходити з ними спільні інтереси, йти до високості духу, оволодіння усіма багатствами теплих, щирих і сердечних взаємин у сім'ї. Іншого шляху, ніж самовдосконалення, збага­чення своєї душі, освоєння знань, і не обов'язково книжкових, і щоденна праця з дітьми, просто немає

Яік розуміти щастя дитини


Мета. З'ясувати, як батьки розуміють «щастя дити­ни». Обговорити праці відомих педагогів на дану тему.

Обладнання. Виставка літератури. Учнівські твори-мініатюри на тему «Моє щастя — це коли...». Вислов­лювання видатних людей.

Щоб мати доступ в чудовий палац, ім'я якому — ди­тинство, ми повинні перевтілюватись, ставати в деякій мірі дітьми. Тільки тоді ми зможемо зрозуміти справжнє щастя дитини.

В.0. Сухомлинський

Воспитатель тот, которьій не сковьівает, а освобож-даєт, не ломаєт, а формирует, не подавляет, а возно-сит, не диктует, а учит, не требуєт, а спрашивает, пере-живаєт вместе с ребенком много вдохновенньїх минут. Я.Корчак Форма проведення. Відверта розмова.

Відверту розмову з вами, шановні батьки, я хотіла б розпочати такою новелою В.0. Сухомлинського.

«Тихий осінній вечір. Заходить сонце. В синьому небі — ключ журавлів. Наша бабуся сидить на лавці біля тину, дивиться на захід сонця. Я запитую:

— Бабусю, скажіть, для чого людина живе на світі? Бабуся усміхається і говорить:

— Щоб жити вічно.

Я не можу зрозуміти: як це — жити вічно?

Бабуся говорить:

— Пішли у сад.

Ми ідемо в сад. Там відцвітають чорнобривці. Ба­буся зібрала пучечок сухого насіння цих квітів і зав'язала у вузлик.

— Підожди до весни, — сказала вона і поклала вуз­лик із насінням чорнобривців у сухий куточок.

Прийшла весна. Ми посіяли насіння. Зійшли ма­ленькі рослини, піднялись, зацвіли. Які красиві квіти чорнобривці! Зараз вони красивіші, ніж були тоді, восени.

— Ось і людина живе для того, щоб вічно жила її краса, — сказала бабуся.

— Батьки живуть, щоб виховувати дітей. А діти, коли стають дорослими, виховують своїх дітей, щоб вічно іжив людський рід.

— А для чого живе людський рід? — знову запитую я. ' — Для щастя.

Так, ми живемо для щастя. Але що є щастям для маленької дитини? Що вона вкладає в це поняття? , [Аналіз учнівських творів-мініатюр].

Шановні батьки! Ви прослухали думку своїх дітей, що для них є щастям. Але мені хотілося б дізнатися, що ви вкладаєте в поняття «щастя» і, зокрема, «щастя [дитини»? І [Думки, виступи батьків).

Дитинство, дитячий світ — це світ особливий. Діти живуть своїми, дитячими уявленнями про добро і зло, про хороше і погане. У них свої, дитячі, критерії краси, у них навіть свій вимір часу; в дитинстві день здається роком, а рік — вічністю. Утверджуючи все це дитяче, не можна забувати й про те, що завтра ваша дитина вже не буде дитиною. В душі дитини треба утверджувати дитяче, але на все життя. Дитячі уявлення, критерії, погляди, переконання повинні бути маленькими, але міцними паростками, з яких виростуть могутні дерева.

Тому, дорогі батьки, якщо порівняти наше життя з квітучим деревом, то ми — батьки і матері — вивчаємо квіти: що вони обіцяють дати? Який плід зав'яжеться на квіточках? І на першому місці у нас сьогодні буде розмова про щастя.

Всі ми знаємо, що бажання дитини стало у багатьох сім'ях рушійною силою. Від бурі і невдач, сильних по­чуттів і переживань ви, батьки, прикриваєте дітей своїми серцями — і в цьому велике горе. Адже дуже


вражає те, що багато дітей молодшого віку не знають, що в житті людини буває горе.

Одна шестирічна дівчинка дружила з бабусею — матір'ю сусіда. Часто навідувалась до неї, приносила яблука і горіхи, а бабуся розповідала їй казки (на жаль, у багатьох сім'ях зникло це зачарування дитинства — бабусині казки). Але ось бабуся відчула, що наступає її час. Мати відправила дівчинку на місяць у сусіднє село до родичів. Для чого? Щоб прикрити дитяче сер­це від тривоги про смерть дорого» людини. Поверну­лась дівчинка, відразу ж до сусідів: «Де бабуся? Мамо, так скажіть, де бабуся Дарина?» — «Зникла бабуся... Підростеш — дізнаєшся...»



[Обговорення ситуації].

В тих сім'ях, де єдиний двигун пізнання і засвоєння світу — дитяче бажання — поступово перетворюється у примху, діти позбавлені справжнього щастя. Не­щасливі вони тому, що ситі споживчим щастям. Году­вання благами, які взяті у готовому вигляді, позбавляє їх можливості правильно бачити світ, а значить, і людське щастя. Щастя людини неможливо передати у спадок і неможливо отримати у спадщину.

Справжня мудрість вихователя — батька, матері, вчителя -- в умінні дати дитині щастя. А щастя дитини — це і спокійний вогонь, який дає тепло і їжу; але во­гонь цей може перетворитися і в катастрофічну поже­жу. Все залежить від того, як ви керуєте вогнем, дорогі батьки. В мудрості бути кочегаром цього вогнища — вся мудрість виховання.

Але все ж наш вихованець —дитина. І як сказав В.0. Сухомлинський: «Що.б мати доступ у дивний палац, ім'я якому дитинство, ми повинні перевтілюватися, ставати в якійсь мірі дитиною. Тільки за цієї умови нам умови діти не дивитимуться на нас як на істот, що ви-падково потрапили в їхній палац, як на сторожів, що охороняють їх дитячий світ, — байдужих сторожів, яким все одно, що робиться в дивному палаці — в ди­тинстві».

Є у Ф.М. Достоєвського прекрасні слова: «Увійдімо до залу суду з думкою про те, що й ми винні». Увійдімо в дивний світ дитинства з гарячим серцем, в якому живе, тріпоче пульс дитячого життя.

Не подумайте, шановні батьки, що світ дитинства — це ідеальний світ. Я прекрасно розумію, що дитинство твориться з того, що ми, дорослі, залишаємо в своїх дітях. Але саме тому, що дитина — ніжний пагін, сла­бенька гілочка, яка стане могутнім деревом, ди­тинство й вимагає особливої турботи, ніжності, обе­режності.

Мудрість влади батька й матері — це передусім їх здатність все зрозуміти. І якщо ви хочете увійти до дивного палацу дитинства, то зрозумійте насамперед ту істину, що у дитини ніколи не буває прагнення на­вмисне чинити зло.

Не поспішайте оголошувати дитячі пустощі зло­вмисним порушенням порядку, дитячу неуважність — лінощами, дитячу забудькуватість — недбальством. Зрозумійте, що дитячі пустощі, неуважність, забудьку­ватість — все це було, є й вічно буде. Все це треба ро­зуміти; не ламати, а дбайливо, мудро виправляти й спрямовувати. Намагаючись щось у дитині зламати, ви ламаєте дитяче довір'я до себе. Ви штовхаєте ди­тину на те, що вона починає захищатися не­покірливістю, навмисною (не злонавмисною!) неслух­няністю, свавіллям, прагненням діяти наперекір ва­шим порадам і вимогам. Все це з'являється там, де дитяче довір'я до вас дало тріщину.

А що може бути в сім'ї неприпустимішим і без­глуздішим, ніж жорстока дитина? Дитина має бути тільки доброю, сердечною, з відкритим серцем. Лише це творить у ній


благородну здатність ненавидіти зло й бути його непримиренним ворогом. Жорстокість — заряд, який щохвилини загрожує вибухом. Мабуть, вам доводилося зустрічатися у сімейному житті з та­кими випадками: здавалося б, немає ніякого видимо­го приводу для вчинку, що здається зловмисним, а ди­тина діє так. мовби навмисне хоче заподіяти людям неприємність. В чому справа? Чому дитина діє напе­рекір здоровому глузду? Це і є вибух, для якого досить маленького, здавалося б, необережного, необачного, але дуже болючого доторкнення до дитячого серця. І дуже часто ці вибухи трапляються не відразу після то­го, як у душу дитини покладено «заряд», а через три­валі проміжки часу. Батькам тільки з подивом дово­диться знизувати плечима і запитувати: що діється?

Для прикладу наведу оповідання В.О. Сухомлин-ського «Він зненавидів красу».

В одної матері був трирічний син. Дуже любила мати

свого единого сина. Що б не захотілося сину, мама

відразу ж намагається виконати його бажання.

Побачив син за вікном розквітлу троянду, запитує:

що це таке?

— Це квітка троянди, — відповідає мати.

— Хочу квітку троянди, — вимагає хлопчик.

Не просить, а вимагає.

Мати йде, зрізує квітку троянди і приносить синові. Потримав хлопчик квітку в руках, зім'яв пелюстки і ви­кинув на підлогу.

Побачив син на огорожі горобця, запитує: хто це та­кий?

— Це горобець — відповідає мати. , — Хочу горобця, — відповідає хлопчик.

Мати пішла до сусідських дітей, просить: «Спіймай­те горобця, куплю кілограм цукерок».

Впіймали діти горобця, отримали кілограм цукерок, принесла мати синові пташку. Взяв хлопчик горобця, почав гратися, притиснув його за шийку, запищав го-' робець і замовк. Викинув син мертву пташку.

Почув син, як хтось грає за вікном на сопілці. Спо­добалась хлопчику гра, запитує він у матері: що це та­ке?

— Це пастух грає пісню на сопілці, — відповідає ма­ти.

— Хочу пісню, хочу, пісню, вона така красива, — ви­магає хлопчик.

Пішла мати до пастуха, просить: «Йди, пастух, до мого хлопчика любого, хоче він, щоб йому належала ця прекрасна пісня».

— Ні. — відповідає пастух, -- пісня — це краса. Вона нікому одному не може належати. Вона належить всім людям.

Ні з чим прийшла мати до сина, передала йому відповідь пастуха.

І син зненавидів красу, перестав розуміти і розпізнавати прекрасне.


Питання для обговорення.

1. Чи можна в даному випадку назвати дитину жор­стокою?

2. Яких помилок припустилась мати у вихованні ди­тини? Чи можна ще її перевиховати?

3. Як ви вважаєте, що може в даному випадку ро­зуміти дитина під терміном «щастя»?



(Думки, виступи батьків].

Ось і підходить до кінця наша розмова. Щастя — це чудова жар-птиця, яку можна спіймати. Здійснюючи владу над світом дитячих думок, почуттів, переживань, не можна ні на хвилину забувати про те, що в кожної дитини є добра воля, добрі наміри і своє розуміння особистого щастя. А ваше завдання, дорогі батьки, дати своїм дітям це щастя, тоді і стануть вони справжніми людьми.







Особливості психічного розбитну старшокласників і вихоівні завдання батькам

Мета. Ознайомити батьків із психофізіологічними та віковими особливостями дітей старшого шкільного віку. Розкрити необхідні умови успішного впливу батьків на формування особистості старшокласника.

Обладнання. Виставка літератури на дану тему. Висловлювання видатних людей.

Сім'я — перше джерело, з якого починається велика ріка почуттів і переконань.

В.0. Сухомлинський

Виховання людини, виховання власних сина і доньки — важлива, перша суспільна діяльність громадянина, його громадський обов'язок.

В.0. Сухомлинський

Форма проведення. Лекція.

Процес виховання дітей потребує від вас, шановні батьки, ґрунтовних і різноманітних знань, урахування психофізіологічних і вікових особливостей синів і доньок. Ці особливості відображають динамічний процес психіч­ного, фізіологічного й фізичного розвитку дитячого ор­ганізму та формування духовної неповторності особис­тості. Досить часто ви не розумієте потреб і запитів дітей, що викликає тривогу у вас і протест дітей, які не хочуть з цим миритися. Проблема «батьків і дітей» завжди була ак­туальною. То в чому ж справа? Невже батьки такі черстві й нечутливі до своїх чад, байдужі до їх інтересів, неспро­можні зрозуміти найближчих їм людей, а діти жорстокі й невдячні, грубі й егоїстичні настільки, що на всі спроби батьків щиро порозумітися з ними відповідають без­думністю й емоційною глухотою? Однозначної відповіді на ці питання годі шукати у посібниках з педагогіки, та й у самому житті навряд чи можна знайти. Динамізм процесу настільки глибокий і багатогранний, що ігнорування одно­го з його складників призводить до непорозумінь, конфліктів, сімейних драм і трагедій. От чому так важливо, її ,'ви, батьки, мали хоча б найелементарніші знання з психофізіології, етики взаємин.

Рання юність — період життя і розвитку людини від 15 до 17 років. Це етап завершення фізичного розвитку ор­ганізму: уповільнюється темп росту тіла, збільшується йо­го вага, закінчуються формування та функціональний розвиток усіх його систем і органів. Важливу на цьому етапі розвитку організму продовжують відігравати умови, в яких він відбувається. Тому додержання правильного режиму харчування, праці, відпочинку, заняття фізкульту­рою обов'язкове для юнаків і дівчат. Батьки, ви повинні виховувати в дітей потребу й уміння стежити за нормаль­ним функціонуванням свого організму, запобігти розвит­ку в них шкідливих звичок (алкоголізму, паління тощо). Основні види діяльності в юнацькому віці -- навчання і праця. Початок трудової діяльності, необхідність вибору професії сприяють зростанню свідомого ставлення юнаків і дівчат до навчання і праці, стабілізують їх пізна­вальні інтереси. Істотно змінюються характер розумової діяльності юнаків і дівчат: зростає критичність мислення, розвиваються вміння аргументувати й доводити свою думку. В юнацькому віці розширюється коло соціальних ролей та обов'язків людини. Розвиваються вольові якості, сфера емоцій і почуттів. Значне місце в емоційному житті юнаків і дівчат посідають почуття дружби і кохання. Роз­вивається самосвідомість і самооцінка, що дають імпульс до самовиховання.

Юнацький вік -- вік життєрадісності, бадьорості, ен­тузіазму, прагнення до активної участі в житті суспільства. У розв'язанні багатьох життєвих завдань юність потребує допомоги і керівництва дорослих. Але щоб здобутки стар­шого покоління стали надбанням молоді, важливо пра­вильно будувати взаємини між батьками і дітьми, і взагалі дорослими людьми. У сім'ях старшокласників має витри­муватися принцип рівноправності поколінь. Юнаки і дівча­та дуже болісно реагують на випадки, коли батьки не зва­жають на їх самостійність й ініціативу. До конфліктів між батьками і дітьми часто призводить невмілий підхід до мо­лоді старших, які ігнорують зміну в дітях у період ранньої юності, що часто виражається в різкій і не досить пере­конливій критиці смаків синів і доньок, їх інтересів, уподо­бань. Водночас ви, самі батьки, вели спосіб життя, повод­ження в сім'ї і поза нею далеко не завжди як взірець для наслідування.

Для прикладу наведу таку ситуацію.

Літнім днем п'ятирічний Слава з батьком пішов на річку купатися. Приємно було бути у теплій воді, пересипати га­рячий пісок.

Крутим берегом річки бігло маленьке щеня. Раптом во­но послизнулося і впало у воду. Біля прямовисної стіни річка дуже глибока. Славі було боляче слухати жалібне скавучання маленького собачати. Він ніби кликав на до­помогу. Але хлопчик не вмів плавати. Він благав батька:

— Тату, врятуйте собача... Воно ж втопиться. Батько відповів:

— Всіх не врятуєш.

Собача втопилося. Над річкою стало тихо.

Славко плакав.

Пройшло багато років. Славко став дорослою людиною — Ярославом Івановичем. Він побудував собі дім. У нього був син — п'ятирічний Івась.

Стояла люта зима. Від морозу тріскалась земля. Одного разу під вечір розпочалась заметіль. Хтось постукав у вікно.

— Хто там? — запитав Ярослав Іванович.

— Пустіть, люди добрі, погрітися... Ми мандрівники.. За­мерзаємо... Врятуйте...

— Всіх не врятуєш, — тихо сказав Ярослав Іванович, а вголос відповів, — ідіть собі далі... В нас тісно...

— Тату, чому ви їх не впустили? — запитав Івась. — Вони ж загинуть від холоду.
Івась заплакав.

Отже, ми бачимо, що необдумана поведінка батька ви­ховала в дитячій душі жорстокість, байдужість, невміння співчувати чужій біді.

А важливою особливістю виховання дітей в сім'ї у цьо­му віці являється відношення до них, як до дорослих.

В учнів старших класів є також гостра потреба відчува­ти свої зростаючі сили, їм властива енергія, прагнення до незалежності. В той же час вони відчувають потребу у підтримці їх впевненості в своїх силах при переборенні труднощів. І тут вони чекають допомоги від вас, шановні батьки, надання якої сприяє становленню кращих взаємин між дітьми і батьками. Уважне ставлення до­рослих у сім'ї до дітей сприяє попередженню труднощів у стосунках з ними.

Для того, щоб уникнути можливих ускладнень у взаєминах, ви, батьки, повинні розібратися у його причи­нах, а не вимагати поваги до себе. Щоб користуватися справжніми повагою і авторитетом, батькам важливо по­казати себе з найкращого боку.

Якщо юнак чи дівчина звертається до вас з будь-яким питанням, треба прагнути дати вичерпну однозначну відповідь. Ні в якому разі не можна підміняти пораду пока­ранням, намагатися насильно проникнути в душу юнака чи дівчини, коли він чи вона того не хочуть.

У взаєминах із старшокласниками часто наражаєшся

на інші труднощі: молодь нерідко відмовляється серйозно розмовляти про себе, порадами дорослих вона може знехтувати. Труднощі для вас, шановні батьки, полягають і в тому, що ви не єдині порадники своїм дітям. Для того, щоб зменшити ці труднощі, ви, як батьки, повинні вміти слухати дочку чи сина, бачити перспективу розмови, обе­режно, щоб не образити, з'ясувати мотиви їх діяльності, що допомагатиме передбачати поведінку дітей, ретельно продумувати аргументи бесіди.

Звідси випливає, що моральний авторитет батьків, чут­ливість, тактовність, повага і дружні взаємовідносини — необхідні умови успішного впливу батьків на формування особистості старшокласника.

І закінчити лекцію хотілося б словами великого педаго­га В.0. Сухомлинського: «Що ми залишаємо в серцях своїх дітей — залишаємо своїми справами і словами, вчинками і почуттями? Чим ми запам'ятаємось нашим дітям, чим возвеличимо себе в їх очах? Є єдина могутня духовна сила, яку ні з чим не можна порівняти, яка здатна відобразити в душах наш образ — образ справжньої людської краси. Ця сила — велике багатство людське, й духу — любов. Будемо ж створювати це багатство своїм життям. Є вона в наших батьківських серцях — є чим ви­ховувати дітей».



Про авторитет батьків і його роль у бихованні старшокласників

Мета. Ознайомити батьків з різними видами автори­тету. Вирішити педагогічні задачі і з'ясувати роль авто­ритету у кожній сім7.

Обладнання. Виставка книг на дану тему. Висловлю­вання видатних людей.

Велике зло нашого часу і велика, майже непереборна перешкода для успішної дії всіх засобів виховання в то­му, що наші сучасні батьки і матері майже повністю втратили усвідомлення того, що вони щось, навіть все можуть зробити для виховання своїх дітей. Ця втрата багатьма батьками і матерями віри в самих себе є за­гальним джерелом безгрунтовності наших виховних засобів...

Песталоцці

Форма проведення. Зустріч «за круглим столом».

Людина народжується не для того, щоб безслідно зникнути нікому невідомою пилиною. Людина народ­жується для того, щоб залишити по собі слід — вічний.

Людина залишає себе перш за все в людині. В цьому наше безсмертя. Ви, шановні батьки, живете для того, щоб відобразити себе у сині чи доньці, щоб жити в їх прагненнях і праці. В цьому високе щастя і зміст життя. Якщо ви хочете залишитись у серці людському — вихо­вайте своїх дітей. Виховання людини — важливий

обов'язок кожного. Наші батько і мати уповноважені суспільством виховати майбутнього громадянина Ук­раїни, вони несуть відповідальність перед суспільством. І на цьому заснований їх батьківський авторитет, влада в очах своїх дітей.

Звідки ж береться батьківський авторитет? Як він ор­ганізовується?

Ті батьки, в яких діти «не слухаються», є прикладом того, що в очах дитини вони не мають авторитету. Або іноді батьки думають, що авторитет дається від природи, що це особливий талант. Якщо таланту немає, то і зро­бити нічого не можна, залишається лише позаздрити тому, у кого такий талант є.

Ці батьки помиляються. Авторитет може бути ор­ганізований в кожній сім'ї, і це навіть не дуже важка справа. Адже все, що роблять дорослі, дитина наслідує:

нерідко можна почути в змісті розмов, інтонаціях голосу дитини осудження батьків, вчителів, а в манерах по­ведінки побачити звичні рухи мами чи тата.

Діти звертають увагу на все красиве, бездоганне так само, як і на різко негативне. Отже, поведінка дорослих сама повинна приваблювати дітей своєю чіткістю, ор­ганізованістю. Дітям подобається сумлінне ставлення батьків до своїх обов'язків, їхня чесність і справедливість, гуманне, доброзичливе ставлення до інших, ба­гатство знань і висока культура

Не можна матері чи батькові один раз і назавжди за­воювати авторитет у своїх дітей Цей авторитет буде стійким, якщо батьки прагнутимуть множити його з року в рік Як уже я говорила, у дітей, починаючи з підлітково­го віку, спостерігається тенденція відходити від до­рослих Цьому сприяє і зростання в них критичного ставлення до інших Тому вплив батьків на дітей багато в чому залежить від того, наскільки діти «приймають» вас, дорослих, як досконалу особу Але більш за все, шановні батьки, дітям старшого шкільного віку подобається, ко­ли їх розуміють, чуйно до них ставляться

Для прикладу розглянемо таку ситуацію

— Можна, — зазирає до кімнати Катя Вона чимось схвильована

— Звичайно, заходь Сідай ближче Чому в тебе такі очі7 Чому синець?

— Тато мене побив Не люблю більше тата Не хочу його бачити

—- У тебе такий чудовий тато, як же він міг тебе поби­ти?

— Колись був хороший Тепер став поганий, лається.

— Постривай Давай-но витремо сльози

Я дістаю з кишені носовичок, витираю їй сльози

— А тепер розповідай, як усе було

— Тато прийшов з роботи, почав кричати на маму, а я за неї заступилася, тоді він мене вдарив по щоці Ти, ка­же, така ж, як і твоя мама Я відповіла, що мама дуже хо­роша Він мене вигнав з кімнати Я злякалася, що мама лишилася з ним сам на сам і почала кричати Тоді бать­ко мене побив

— А якщо він вибачиться перед тобою і перед мамою, зможеш пробачити?

— Не знаю Не люблю більше його



Питання для обговорення

1 Які грубі помилки ви помітили у поведінці батька Каті?

2 До яких небажаних наслідків можуть привести ці дії батька?

,6 Що б ви порекомендували батькові в такій ситуації? Як ви розумієте батьківський авторитет?



[Виступи батьків]

Щоб сформувати у дитини правильне поняття про батьківську владу, потрібно її тісно пов'язувати із звич­кою до послуху, каяття

Батьківська влада може правильно здійснюватися лише тоді, коли вимоги матері й батька будуть спрямо вані на виховання майбутнього громадянина України Вимоги батьків повинні бути розумними і єдиними Підростаючи, дитина зрозуміє розумність цих вимог і бу­де дякувати за те, що її привчили до їх виконання

На жаль, «нормальні стосунки» не всі батьки ро­зуміють однаково А С Макаренко виділяв такі види ав­торитету



1. Авторитет пригнічування.

Це найстрашніший вид авторитету, хоча і не дуже шкідливий Більш за все таким авторитетом страждають

батьки Наприклад, батько вдома завжди кричить, завжди сердитий, на кожне запитання відповідає грубістю

2. Авторитет відстані.

Є такі батьки, та і матері, які серйозно переконані в наступному щоб діти слухались, потрібно менше з ними розмовляти, подалі від них триматися Але іноді виступа­ти в ролі начальства Особливо цей вид авторитету люб­лять в інтелігентних сім'ях



3. Авторитет чванливості.

Це особливий вид авторитету, але, мабуть, більш шкідливий У кожного є свої заслуги Але деякі вважа­ють, що вони наизаслуженіші, найважливіші діячі Пока­зуючи це своїм дітям, погано ставляться до оточуючих І діти перед своїми товаришами виступають із чванливи­ми словами, на кожному кроці повторюючи мій тато — начальник іт д



4. Авторитет любові.

Це в нас найпоширенішим вид брехливого авторите­ту Багато батьків переконані щоб діти слухались, потрібно на кожному кроці показувати їм свою любов Ніжні слова, нескінченні ласки В даній сім'ї, де існує та­кий вид авторитету, дитина все повинна робити з любові до батьків

Ось такі основні види брехливого авторитету виділяв АС Макаренко

Але що ж необхідно батькам для справжнього авто­ритету?



По-перше, любити працю, віддавати їй всі сили і знання,

по-друге, розширяти свій кругозір — читати газети, журнали,

по-третє, створювати нормальну атмосферу в сім'ї, коли всі її члени із задоволенням і радістю збираються після трудового дня рззом,

по-четверте, проявляти високу вимогливість до себе і до оточуючих Вимогливість до дітей повинна сполуча­тися з повагою до них,

по-п'яте, мати єдність вимог до дітей з боку всіх стар­ших членів колективу, не пробачати поганих вчинків дітей

Шановні батьки' А якими засобами ви завойовуєте авторитет в сім'ї9



[Думки, виступи батьків)

Дійсно, постійно піклуючись про підвищення свого професійного рівня, дотримуючись педагогічного такту в стосунках один з одним, з дітьми, сусідами, враховуючи вікові та індивідуальні особливості своїх дітей, не до­пускаючи в сім'ї, на роботі в спілкуванні з оточуючими розходжень слів з ділом, то лише тоді можна завоювати авторитет в очах дитини

А закінчити нашу зустріч я хотіла б такими словами «Стежки й дороги нашого чудового саду, який зветься оточуючим світом, такі легкі, такі зручні, зустрічі на них такі цікаві, якщо тільки «вихідні дані» вибрані вами без­помилково

Отже, самі знаходьте для себе правильні рішення, прагніть, аби всі вони йшли прямо від серця»



Поведінка і моральна свідомість підлітків
Мета. Розкрити батькам причини девіантної по­ведінки підлітків. З'ясувати, яка роль сім'ї у вихованні навичок і звичок культурної поведінки.

Обладнання. Виставка літератури на дану тему. Висловлювання видатних людей.

Ваша власна поведінка — найвирішальніша річ. Ви думаєте, що виховуєте дитину тільки тоді, коли з нею розмовляєте чи наказуєте їй. Ви виховуєте і1 кожну мить вашого життя, навіть тоді, коли вас немає вдома. А.С. Макаренко

Доросла людина повинна бути не «господарем», го­ловою, який все знає і у всьому правий, а товаришем, який разом з дитиною пізнає істину і відрізняється від дитини тільки тим, що доросліший і досвідченіший.

Г.Пилипчук

Форма проведення. Бесіда.

Вчитель. З народженням дитини батьки сповнені найсвітліших сподівань на її майбутнє. І справді, здається, все буде гаразд, аби тільки в дитини було здоров'я, аби вона народилася повноцінною, аби ма­теріальні умови,' статок відповідали потребам життя сім'ї... Ох ті вже аби... Скільки їх? І все ж молоді й немо­лоді батьки всіма силами намагалися й намагаються створити умови, щоб виростити і виховати своїх синів і доньок. Ви дбаєте насамперед про матеріальний до­бробут. І все ж, коли підростають діти, багато хто з гіркотою відзначає для себе, що не задоволений ре­зультатом виховання: діти неслухняні, ліниві, не вміють того і того, не хочуть вчитися, недисципліновані, бай­дужі до батьків, не поважають старших, не думають про майбутнє, їх цікавлять тільки розваги, безтур­ботність шкідливо впливає на мораль, розум, інтереси.

Для багатьох з вас, батьків, дисципліна — це просто слухняність. Поставивши собі мету зробити дитину слух­няною, ви йдете до неї прямолінійно, а іноді навіть у зво­ротному напрямку. Іншими словами, бажаючи отримати певний результат, ви отримуєте зовсім протилежний.

Можна привести декілька прикладів батьківських помилок такого характеру. За 12 років свого життя дитина добре засвоїла, яку реакцію у батьків викликає той чи інший Гі вчинок, або, правильніше, образ ди. Часто трапляється, що батьки самі підштовхують ди­тину до поведінки, яка для них небажана.

Одного разу звернулась за допомогою мати 12-річного підлітка. Вона жаліється на те, що син кривляється, ламається, хихикає, — словом, «веде себе, як шут». На це звертають увагу і в школі. Спостерігаючи за дитиною, видно, що вона справді веде себе по-клоунськи. А як же мати? Якраз в ці мо­менти вона хоч і сердиться, але не може стримати посмішки. А дитина відчуває: своєю поведінкою вона не тільки дратує, але й розважає. Таким чином, мати,

не бажаючи цього, спонукає дитину до неприємної для неї поведінки.

Але найбільш поширений варіант дитячої неслухня­ності не той, коли дитина хоче привернути до себе увагу, а той, коли ця неслухняність — зброя у боротьбі з батьками. Дійсно, ви, наприклад, наполягаєте на ви­конанні своїх вимог. Головний і єдиний аргумент ваш при цьому: «Я так сказав!» Дитина, в свою чергу, ба­чить, що ніхто не хоче рахуватись з Гі власною думкою. Починається боротьба, яка переходить у справжню війну. Хто в ній виграє? Ніхто! Тому що, вигравши слухняність, ви втратите більш важливу довіру дитини.

І тому часто від батьків чути одне і те ж запитання:

«Що ми повинні робити? Дайте пораду, як себе краще вести». А тим більше, коли дитина стоїть на порозі підліткового віку.

Існує ряд правил, які повинні допомогти вам не втратити контакт з дітьми.

1. Відділіть почуття від дій. Не судіть саму дитину, навіть якщо її дії потребують осуду. Дитина повинна розуміти, що Гі люблять, але що м дії повинні бути кра­щими. Адже будь-які дії є результатом почуттів. А щоб змінити вчинки перш за все потрібно зрозуміти почут­тя і навчитись ними керуватись.

2. Уважно вивчіть дитину і визначте — нормальна ди­тина перед вами чи нервова. Дії дитини в стані нервово­го розладу повинні розглядатись вами як симптом більш глибоких емоційних ускладнень, викликаних критикою, звинуваченням або покаранням. Покарати дитину в такій ситуації означало б ще більш вибити Гі з рівноваги.

3. Відповідайте на почуття дитини. Створіть такі умови, щоб дитина могла висловлюватись, дати вихід своїм емоціям, звільнитись від ворожих почуттів.

4. Якщо необхідне покарання, нехай дитина сама його вибере. Практика показує, що діти вибирають більш суворе покарання, ніж хотіли запропонувати батьки. Але — що дуже важливо — вони вже не вважа­ють його жорстоким і несправедливим.

5. Караючи дитину, переконайтесь, що вона розуміє, за що. Що вона звинувачує в цьому себе, а не тих, хто Гі карає.

6. Зробіть так, щоб проблеми поведінки були не ва­шими, дорослими проблемами, а спільними з дітьми. Дайте дитині знати, що ви відчуваєте їхні проблеми.

7. Накладіть обмеження на небезпечні дії іншим, дозволеним каналом. Це і є основна формула ди­намічного підходу до поведінки підлітків.

Але ж відомо вам, батькам, що в поведінці учнів спостерігаються такі негативні прояви, як грубість по відношенню до товаришів і вчителів, агресивність, по­рушення дисципліни на уроках і навіть правопорушення. Як ви вважаєте, в чому причини такої поведінки учнів?

[Виступи батьків].

Дійсно, причин багато Й іноді потрібно докласти чимало зусиль, щоб виявити мотиви вчинку

А мотиви школярів-підлітків можуть бути нехарак­терними, викликаними певною ситуацією, але частіше вони пов'язані із стійкими властивостями особистості і відносинами Наприклад, прогул учнем уроку може ма­ти декілька мотивів бажання уникнути отримати пога­ну оцінку, перспективу відвідування цікавого фільму, боязливість виявитися «білою вороною» при прогулю­ванні уроку всім класом і т д Але всі ці ситуативні мо­менти будуть лише доповнюючими до головного моти­ву — несерйозного відношення до навчання

Поширеним мотивом грубості учнів, різноманітних по­рушень ними дисципліни являється (на їхню думку] про­тест проти недооцінки їх особистісних якостей, хоча в да­ному випадку важливу роль відіграють риси характеру, наприклад, егоїзм

У 8-му класі закінчувалась перерва перед уроком української літератури Один з вчителів школи ввійшов у клас і сів на задню парту Між дівчатками йшла жвава розмова. Раптом одна з них, Оля, кинула ручку на підло­гу. Піднімаючи її, вона нецензурно висловилась Декілька секунд тривала в класі тиша, потім вчитель вийшов з класу

Питання для обговорення

1 Як, на вашу думку, чи випадково висловилась так учениця?

2 Чи є в цьому вина батьків? Якщо так, то в чому вона проявляється? [Виступ батьків]

Розглянемо таку ситуацію

Юра К — учень 7-го класу Навчається добре, багато читає, займається музикою, спортом, приймає активну участь в житті школи. Тактовний з вчителями і товари­шами, в тому числі з дівчатами Одягається скромно Зовнішньо привабливий, але ознак зазнайства не видно

Одного разу Юру привів додому чужий чоловік. Він розповів, що Юра бив дівчину у колі своїх приятелів, знущався над нею Компанія складалась не із шкільних друзів Юра росте в культурній сім'ї Батьки ним задо­волені, вдома він ввічливий і запобігливий Як ви, бать­ки, можете пояснити дволикість поведінки підлітка?



[Думки, виступи батьків]

Дійсно, ми з вами повинні критично ставитись до вчинків школярів, наших дітей, майбутнього по­коління Адже, як писав В О Сухомлинський «Уся справа в одній дуже важливій закономірності вихо­вання Якщо людину вчать добре — вчать уміло, ро­зумно, наполегливо, вимогливо, в результаті буде до­бро Вчать зла [дуже рідко, але буває й таке), в ре­зультаті буде зло Не вчать ні добра, ні зла — все од­но буде зло, бо людина народжується істотою, здат­ною стати людиною, але не готовою людиною .» І ви­на наша, мабуть, в тому, що не зуміли ми, давши ви­ховуваній нами людині волю, одухотворити її благо­родними прагненнями, вдихнути моральну не­зламність і непримиренність до зла. Так що давайте будемо разом з дітьми сидіти в одному човні і гребти разом в одному напрямку, інакше наш сімейний чо­вен може перекинутись



Культура бажань підлітків Обмеження і дисципліна бажань — важлива умоба правильного виховання» Виховання умінь керубати бажаннями

Мета. Ознайомити батьків з бажаннями підлітків, їх обмеженнями і дисципліною бажань, що є основною умовою правильного виховання.

Обладнання. Цитати, виставка літератури.

Форма проведення. Бесіда.

Как важно, чтоб в миг той немотьі За сильного тебя хоть кто-то принял, От широтьі своей душевной придал Тебе значенье большее, чем тьі^



Евгений Евтушенко

Підлітковий вік для сімейної педагогіки — важкий вік Недаремно межа між періодами — підлітковим і юністю — умовна

В цьому віці як ніколи відображається закон

нерівномірності індивідуального розвитку Всі підлітки так чи інакше зустрічаються з одними і тими ж про­блемами, які повинні бути зрозумілі і батькам Про це ми і поговоримо з вами в нашій бесіді на тему «Куль­тура бажань підлітків Обмеження і дисципліна бажань — важлива умова правильного виховання Виховання умінь керувати бажаннями»

Перша загальна закономірність і гостра пробле­ма підліткового віку — це перебудова стосунків з батьками, перехід від дитячої залежності до відно­шень, заснованих на взаємному довір'ї, повазі, але безпринципово зростаючій рівності В багатьох сім'ях, особливо авторитетних, ця перебудова про­ходить боляче і сприймається батьками як непослух, зухвала поведінка тощо. Але подивимося на цей процес з іншого боку, з точки зору формуючої особистості.

В очах дитини мати і батько виступають в декількох образах: як виток емоційного тепла і підтримки, без яких дитина відчуває себе беззахисною і безпорад­ною; як влада, директивна інстанція, розпорядник благ, наказів і потурань; як зразок, приклад для наслідування, втілення мудрості і кращих людських якостей; як старший друг і порадник, якому можна довірити все. Але співвідношення цих функцій і психічна значимість кожної з них з віком змінюється.

В основі емоційної прихильності дитини до батьків одвічно лежить залежність від них. Зростаючи, особ­ливо в перехідному віці, ця залежність починає дитину обтяжувати. Дуже погано, коли їй не вистачає батьківської любові, але надлишок емоційного тепла також шкідливий. Він утруднює формування внутрішньої автономії, породжуючи стійку вимогу в піклуванні, залежність, як межу характеру. Надто ком­фортне батьківське гніздо не стимулює виростаючу пташку до польоту в складний дорослий світ.

Люблячі матері, не здатні мислити дитину окремо від самих себе часто не розуміють цього. Але підліток не може подорослішати, не розірвавши пуповину емоційної залежності від батьків і не переключивши своїх відношень з ними в нову, більш складну систему емоційної прихильності, центром якої є не батьки, а він сам. Положення «маминого синочка» починає його нервувати не тільки тому, що викликає глузування ро­весників, але і тому, що пробуджує в них самих почут­тя залежності, з яким підліток бореться. Відчуваючи охолодженість, багато батьків думають, що діти їх роз­любили, скаржаться на їх черствість тощо. Але після того, як критичний період минає, емоційний контакт з батьками, якщо вони самі його не змарнували помил­ковим вихованням, звичайно, встановлюється, але вже на більш високому, свідомому рівні.

З великою повагою і тактом до складного внутрішнього світу дитини необхідно ставитись завжди. Але особливо чутливого відношення потре­бують діти, коли вступають в підлітковий вік. Саме в цей перехідний, складний для дитини час батьки впа­дають у крайнощі. З одного боку, надто велика ще інерція відношень до дитини як до маленької, цілком залежної від нас, від нашої волі, дуже сильна звичка керувати кожним рухом дитини, дуже велике бажання керувати ним безумовно, як і раніше. З іншого боку, багато батьків готові надати своїм дітям самостійність, повністю випускають їх з-під контро­лю. не цікавлячись, де, з ким і як проводять час син або донька, що їх хвилює, про що вони думають, до

чого прагнуть, така байдужість старших — велика біда для підлітків.

В підліткові все змінюється: поведінка, погляди, смаки, інтереси; в ньому так багато нового, не­постійного, і тому йому необхідна допомога з боку батьків. Якщо її немає, то зростає ймовірність поми­лок, відхилень і падінь.

Давайте розглянемо життєву ситуацію.

Лідія Петрівна дуже зайнята на виробництві. Співробітники характеризують її як ділову, принципову жінку, можливо, не дуже емоційну, надто черству. В неї два сини, до яких мати відноситься уважно, суворо, вимогливо. Вона контролює захоплення і заняття своїх хлопчиків, знає їх товаришів, буває в школі. Лідія Петрівна хоче, щоб хлопці виросли справжніми чо­ловіками, а не «мямлями», «хлюпіками», тому вислухо­вувати скарги, проявляти співчуття до їх невдач вва­жає зайвим. Але ідейні уявлення про те, якими повинні підростати майбутні справжні чоловіки, покине співпадають з дійсністю. Діти часто хворіють, старший простуджується, кашляє, у молодшого будь-які не­приємності чомусь супроводжуються незрозумілими болями в животі. Хлопчаки недостатньо самостійні, пасують перед труднощами, менш активні, ніж їхні ро­весники. Вони охоче виконують чиєсь доручення і за­вдання, ніж проявляють ініціативу. Все це турбує їх енергійну маму.

Запитання для обговорення.

1. Як ви думаєте, в чому справа?

2. Чому материнські настанови не втілюються в ре­альність? Може справа в спадковості? Чи ви бачите інші причини?

3. Не здається вам, що ці діти позбавлені головного — тепла, участі, емоційної підтримки?

4. Чи, на вашу думку, хлопцям більше підходить жорстке, чоловіче виховання?

5. А, може, мати виступає в нетрадиційній ролі, ви'-конуючи функції батька?

6. Як ви ставитесь до постійних хвороб дітей?

7. Чи не є однією з причин їх тривалих хвороб той простий факт, що лише тоді вони бачать маму м'якою і уважною, ніж зазвичай?

(Відповіді батьків).

Підлітковий вік — це, як ми вже знаємо, час, коли проходить бурхливий розвиток і перебудова ор­ганізму.

Один із важливих моментів — це формування самосвідомості, самооцінки, появи гострої цікавості до самого себе. Підліток хоче розібратися в собі, в тих відносинах з навколишнім світом, які все більше ускладнюються.

1   2   3   4   5   6


База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка