Класний керівник — організатор виховної роботи в класі



Сторінка3/6
Дата конвертації05.11.2016
Розмір1.53 Mb.
1   2   3   4   5   6

Права батьків


Батьки або особи, які їх замінюють, мають право:

—- вибирати Заклад освіти для неповнолітніх дітей:

—— обирати і бути обраними до органів громадського самоврядування в закладах освіти:

— звертатись до органів державного управління освітою з питань навчання, виховання дітей;

— захищати у відповідних державних, судових орга­нах законні інтереси своїх дітей.

Десять «Золотих правил» для батьків

Поради американського психолога доктора Віктора Клайна:

1. Не марнуйте часу дитини.

У ранньому дитинстві мозок найкраще сприймає нове, накопичує знання. Отже, подбайте, щоб життя дитини не було нудним, одноманітним, безрадісним. Створивши сприятливе середовище, можна підвищити коефіцієнт розумового розвитку.

2. Формуйте самоповагу.

Власний образ, закріплений свідомістю, є визна­чальним на роботі, при виборі друзів, у сім'ї. Висока самооцінка додає сміливості, впевненості, вміння ри­зикувати. Діти повинні усвідомити, що успіх, майбутній добробут залежать від них самих.

3. Навчіть дитину спілкуватися.

Є шість умов, за яких у дитини виробляються корисні навички: щира любов до батьків, приязне ставлення до оточуючих, зовнішня привабливість (одяг, манери), можливість спостерігати правильне соціальне спілку­вання (поведінка батьків, вчителів), висока самооцінка, достатній запас слів, вміння підтримувати розмову.


4. Пильнуйте, щоб дитина не стала «телеманом».

Сидіння перед телевізором гальмує в дітей розвиток лівої півкулі головного мозку. А нею визначається роз­виток мови. Отже, з часом у дитини можуть виникнути ускладнення під час спілкування. «Телемани» швидше реагують, але миттєва реакція, позбавлення осмислення не завжди корисне.



5. Виховуйте відповідальність, порядність. Потрібно не лише пояснювати, що добре, а що — по-гано, а й закріплювати гарні навички, карати за негідні вчинки. За приклад має слугувати гідна поведінка батьків.

6. Навчити дитину шанувати сім'ю. Добрі стосунки, любов і повага в сім'ї виховують краще за будь-які лекції.

7. Подбайте про гарне оточення.

Якщо ви живете на соціально-психологічному смітнику, дітям важко буде вийти з нього, розповсюд­жуючи пахощі троянди. Оточення впливає на моральні орієнтири, поведінку дітей. Тому уважно придивіться, з ким дружать ваші діти, поцікавтесь репутацією школи, до якої вони ходять.



8. Будьте вимогливими.

Діти з високою самооцінкою, почуттям власної гідності, вмінням робити щось краще за інших, вихову­ються, як правило, в сім'ях, де до них ставлять високі вимоги. Але не будьте тиранами.



9. Привчайте дитину до праці.

Певною мірою ви можете запрограмувати життєвий успіх своїх дітей.

Не слід надмірно оберігати своїх синів і дочок від труднощів. Нехай вони зрозуміють, що шлях до успіху вимагає певних зусиль.

10. Не робіть за дітей те. що вони можуть зробити самі.

Нехай вони все перепробують, нехай вчаться на власних помилках, звикають робити щось для інших. Якнайбільше спілкуйтеся з дітьми.


" Діти вчаться жити у життя

Якщо дитину постійно критикувати — вона вчиться ненавидіти.

Якщо дитина живе у ворожнечі — вона вчиться аг­ресивності.

Якщо дитину висміюють — вона стає замкнутою.

Якщо дитина зростає у докорах — вона починає жи­ти у почуттях провини.

Якщо дитина зростає у терпимості — вона вчиться сприймати інших.

Якщо дитину підбадьорюють — вона починає вірити в себе.

Якщо дитину хвалять — вона вчиться бути вдячною.

Якщо дитина зростає в чесності — вона вчиться бу­ти справедливою.

Якщо дитина живе у безпеці — вона вчиться вірити людям.

Якщо дитину підтримують — вона вчиться цінувати себе.

Якщо дитина живе у розумінні і доброзичливості — вона вчиться знаходити любов у цьому світі.



[Із пластового часопису «Цвіт України»).

Сім принципів виховання дисципліни у дитини

1. Відокремлюйте свої почуття від дій. Не осуд­жуйте дитину. Вона повинна відчувати, що її люб­лять. Пам'ятайте, щоб змінити вчинки дитини, тре­ба зрозуміти її почуття і навчитись з ними поводи­тись.

2. Уважно вивчайте дитину — ви повинні знати стан здоров'я її нервової системи. Дії дитини в стані нервового розладу повинні сприйматися батьками як симптом більш глибоких емоційних ускладнень, викликаних критикою, звинуваченням або покаран-ням.

3. Відповідайте на почуття дитини. Створіть такі умо­ви, щоб дитина почувалась емоційно захищеною, мог­ла виговоритись, а її негативні емоції знайшли вихід у словах, а не в діях.

4. Якщо без покарання обійтись не можна, то нехай дитина обере його сама. (Практика свідчить, що діти, як правило, вибирають більш суворе покарання, ніж хотіли батьки. Але в таких випадках вони вже не вва­жають його жорстоким, несправедливим і не обража­ються на батьків].

5. Караючи дитину, переконайтесь в тому, що вона розуміє, за що. Що звинувачує в цьому себе, а не того, хто карає. Допоможіть їй зрозуміти правила поведінки і засвоїти їх.

6. Дайте зрозуміти своїй дитині, що дисциплінарні проблеми дітей стосуються не тільки дорослих, а є їх спільними.

7. Накладіть обмеження на небезпечні та руйнівні дії. Допоможіть дитині направити її дії в інше, доз­волене русло. В цьому полягає основна формула динамічного підходу до проблеми дисципліни ди­тини.



Пам'ятка для батьків


1. Шановні батьки, пам'ятайте! Тільки разом у співпраці зі школою, церквою та громадськістю можна добитися бажаних результатів у вихованні й навчанні ваших дітей.

2. Обов'язково постійно цікавтесь розвитком, на­вчанням і поведінкою ваших дітей. Для цього відвідуй­те заняття, батьківські збори, зустрічайтесь з класним керівником і вчителями школи.

3. Щоденно цікавтесь навчанням дитини. Радійте її успіхам, допомагайте узагальнювати, співставляти, аналізувати вивчене, прочитане, по­бачене. Не дратуйтесь із-за кожної невдачі, що спіткає дитину, не карайте і не ображайте її гідності, а допоможіть зрозуміти і усвідомити помилки, не­доробки і загартуйте її силу волі своєю допомогою і розумінням.

4. Привчайте дитину до самонавчання й до само­контролю у виконанні домашніх завдань і обов'язків. Надавайте розумну допомогу у їх виконанні. Важливо викликати інтерес до навчання, але не муштрою і силою, а добрим словом, підтримкою, порадою, терпінням і ласкою.

5. Сприяйте тому, щоб дитина сформувала у собі активну життєву позицію: брала участь у всіх класних, шкільних заходах, концертах, щоб не боялася декламувати, співати, танцювати, виконувала б сумлінно шкільні доручення, проводила політінфор-мації виховні години. Для цього необхідно бути в курсі шкільного життя, цікавитися планами дитини щод§нно, допомагати підготуватися до уроку вивчи­ти необхідне, підтримувати в дитині впевненість і

сміливість.



,7. обов'язково надавайте посильну допомогу школі (квіти, озеленення, оформлення кутків, класу, ремонт приміщення, участь у концертах, зборах).

Що повинен знати школяр, ідучи до школи

1. Домашню адресу, телефон, адресу школи.

2. Місце роботи батьків, їх посади.

3. Шлях від школи додому і назад.

4. Знати і виконувати правила дорожнього руху. вміти поводити себе на вулиці, в школі.

5. Відкривати й закривати самостійно двері кварти­ри.



6. Чітко відповідати на запитання дорослих.

від кого не залежить, але щоб вони шляхом правильного виховання зробилися хорошими — це в нашій владі.

Плутарх

Закони розумно організованого сімейного виховання учнів

1. Пам".ятайте, що навчання — один з найважчих видів праці і що розумові сили і можливості дітей неод­накові.

2. Не потрібно вимагати від учня неможливого. Важ­ливо визначити, до чого він здібний та як розвинути його розумові здібності.

3. Навчання не сприяє розвиткові учня, якщо воно вимагає від нього механічного заучування і не потре­бує напруження розумових сил, пізнавальної актив­ності, мислення і дії.

4. Будьте милосердні до своїх дітей. Найпростіший метод виховання, що не потребує ні часу, ні розуму, — побити дитину і цим образити її, озлобити або й злама­ти. Відмовтесь від опіки, крику, насилля й наказового

тону-


5. Розвивайте цікавість, інтелектуальні бажання,

ініціативу і самостійність дитини в навчанні та всіх її справах.

6. Пам'ятайте, що за науково обгрунтованими нормами над виконанням усіх домашніх завдань учні повинні працювати до 4 год.,

7. Не хвилюйтесь, ваша дитина отримає не таку оцінку, якої вам бажалося б, за виконану роботу. По-перше, оцінка відіграє виховну роль, а, по-друге, це не остання оцінка.

8. Дайте дитині можливість пережити радість успіху в навчанні, визначити індивід-доріжку в розумовій праці.

9. Здоров'я дитини — крихка кришталева куля й три­мають її три Атланти: спадковість, спосіб життя й сере­довища. Організуйте правильний режим життя, харчу­вання, навчання й відпочинку дітей.

10. Обов'язково помічайте й заохочуйте навіть мало помітні успіхи дітей у навчанні й поведінці, ви­користовуйте для цього слова схвалення, поцілун­ки, різні види морального й матеріального заохо­чення.

11. Перевіряйте виконане дітьми домашнє завдан­ня. Вашими оцінками мають бути такі: «я задоволе­ний», «незадоволений», можна додати «дуже». І будьте впевнені, що завтра ваша дитина буде дуже старатися, щоб ви нею були задоволені.

Пам'ятайте, що дитина —- дзеркало життя своїх батьків. Як у краплині води відображається сонце, так і в дітях відображається вся організація життя сім'ї, працьовитість, духовне багатство і моральна чистота матері й батька.

Як виховати обдаровану дитину? - ,

Американський доктор Девід Льюіс, узагальнивши досвід тисяч сімей, де виросли обдаровані діти, дає ре­комендації щодо виховання майбутніх талантів. Вони полягають у виконанні таких правил:

Я відповідаю на всі запитання дитини терпляче і чесно.

Я поставив стенд, на якому малюк може демонстру­вати свої роботи.

Я не сварю дитину за безлад в кімнаті і на столі, як­що це зв'язано з творчим заняттям і робота ще не закінчена.

Я доручаю дитині посильні завдання, допомагаю їй будувати власні плани, приймати рішення.

Я беру дитину у цікаві поїздки, купую книги і ма­теріали для її улюблених занять.

Я ніколи не кажу своєму нащадку, що він чимсь поступається перед іншими дітьми чи навіть доросли­ми.

Я привчаю дитину самостійно мислити, заохочую її фантазувати, придумувати історії, вчити вірші, розучу­вати пісні.

Я щодня знаходжу час, щоб побути наодинці, пого­ворити.

Я ніколи не докоряю дитині за помилки.

Вчу вільно спілкуватися з дорослими будь-якого віку.

Якщо ви виконуєте тільки 20 відсотків з того, про що йде мова, треба замислитися.

Але якщо дані правила є у вашій сім'ї нормою, то, можливо, іноді варто знизити виховний запал і надати більшу свободу і собі, і дитині.



Повага змалку
Коли я часом чую. як підлітки, а то й молоді люди звертаються до батьків: «батя», «папаша», «старик», «маманя», «мамаша» або заочно називають їх «мої предки», мені робиться боляче і ніяково. Боляче за себе, ніби це стосується мене, і за тих батьків, до яких так звертаються. Чому сьогодні з'являється зневага дітей до батьків, відчуженість між ними? Чогось подібного, принаймні в наших селах, колись не чули. В Україні не лише до батька, матері, діда, баби, а навіть подружжя, сусіди між собою зверталися на «Ви». Любов і повагу до батьків, старших, як і працьовитість, гідність, релігійність у наших родинах виховували змалку.

Слово батьків або старших у сім'ї було законом для менших. Вони вже змалку мали свої обов'язки, вико­нували різну роботу, посильно працювали. Дівчатка переймали науку від матері, баби — вчилися прясти, вишивати, ткати, розписувати писанки, шити одяг, на­водити лад у хаті. Хлопчики вчилися чоловічого ре­месла від батька чи діда. Наприклад, колись було за правило, що дівчинка 7--10 років могла вишити собі сорочку.


Допоможемо своїй дитині самоорганізовувати себе та своє робоче місце


Своєчасно лягати спати і рано вставати, щоб не запізнюватися до школи, встигнувши перед тим без особливого поспіху та зайвої метушні й нервування все зробити — прибрати постіль, провітрити кімнату, зро­бити ранкову гімнастику, виконати туалетні і водні про­цедури, добре поснідати.

Тримати в чистоті, охайності своє робоче місце, ко­ли кожна річ має своє постійне місце; під руками завжди мати тільки те, що потрібно, а використавши, покласти туди, звідки його взяв; після виконання всіх домашніх завдань у ранець покласти все необхідне для шкільних занять наступного дня з тим, щоб нічого не забути вдома.

Сівши за письмовий стіл, відразу приступити до ро-боти, не відволікаючись на сторонні справи, працюва­ти зосереджено, наполегливо, бо, як кажуть у народі, «коли став робить, то байдики не бить».

Мати дозвілля тоді, коли виконано все домашнє за­вдання.

Виконувати завдання у той день, коли їх одержано; золотим правилом поведінки нехай стане мудра на­родна порада: «Нинішньої роботи на завтра не відкла­дай».

Працювати в темпі, жваво. «Відстанеш годиною — не наздоженеш родиною».

Неодмінно доводити розпочате виконня домашньо­го завдання до його повного завершення.

Не братися відразу за багато справ, бо «Хто много зачинає, той мало кінчить».

Благо — натхненна праця, яка будить охоту до неї, і це має дуже велике значення. «Була б охота, піде на лад всяка робота», — вчить народна педагогіка. Саме така мета вбачається у духовно-моральній допомозі. Тепле слово, лагідність, доброзичливі стосунки в сім'ї, щира порада, зразковий приклад батьків у тих чи інших вчинках, родинна любов, увага та повага, підтримка та взаємовиручка в скрутну хвилину — ось якої саме до­помогти у навчанні потребують наші діти від своїх батьків.

ПСИХОЛОГІЧНА КРАМНИЦЯ. ЗАПАМ'ЯТАЙМО ПОРАДИ МЕДИКІВ, ПСИХОЛОГІВ

Не тримайте страх ні в собі. ні в дітях

Почуття страху характерне для більшості дітей. Це може видатись дивним, але сам по собі цей страх не існує. Він з'являється несвідомо й тільки в наших думках. Лякливі думки вносять у життя, особливо ди­тяче, обмеження, викликають почуття пригніченості, руйнують віру в себе. Батьки повинні пам'ятати про це й не навіювати дітям негативних емоцій, заляку­вати їх.

Науковці вже давно довели, що страх є жи­вильним грунтом для хвороб. Згадаймо давню притчу.

По дорозі до міста повз стару людину, яка сиділа на узбіччі, проходила Чума.

— Куди ти йдеш? — запитав старий.

— До міста, аби вбити тисячу людей, — відповіла Чу­ма.

Рік потому Чума, повертаючи з міста, знову зустріла старого.

—- Ти сказала мені, що прямуєш до міста, аби вбити тисячу людей, а померло аж десять тисяч, — мовив їй старий.

— Я сказала тобі правду: я вбила тільки тисячу. Реш­ту згубив страх!

Отож. страх — продукт власної свідомості. Він зни­кає, якщо його не тримати.

Враховуйте стан дитини

Не повинно бути (ні в батьків, ні в дітей] емоційної і розумової напруги останні півгодини перед сном та перші півгодини після сну. Тоді у ваших дітей не буде серйозних нервових розладів.

Хлопчик, який невпевнений у собі, починає відста­вати і в інтелектуальному розвитку, і у фізичному — за­тримується ріст.

Перед менструацією і під час неї психічний стан дівчинки не можна вважати повністю нормальним. Він буде хитким, доки в організмі не сформується гормо­нальний баланс.

Знання, отримані без радощів або з гнівом, не мож­на вважати засвоєними.

За день кожна дитина повинна одержати від батьків 7—8 словесних «погладжувань» [«Ти охайна, доню», «Ти добре полагодив стілець, сину», «Ми всі тебе лю­бимо» тощо].


1   2   3   4   5   6


База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка